Rating Group у співпраці з Міжнародною організацією з міграції (МОМ) та Міністерством у справах ветеранів України провела дослідження готовності громад до реінтеграції ветеранів. Дослідження реалізоване в межах проєкту «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні», що впроваджується МОМ за фінансової підтримки Європейського Союзу.

У дослідженні оцінювали, наскільки громади готові до повернення ветеранів у цивільне життя – від суспільного прийняття та безконфліктної взаємодії до працевлаштування, доступу до медичних і психологічних послуг, інклюзивності, умов для ведення бізнесу й участі ветеранів у житті громад.

Ключові результати і висновки

Загальна оцінка готовності громад до реінтеграції ветеранів становить 3,2 бала з 5 серед населення громад і 3,1 бала серед членів ветеранських родин та ветеранів, які проживають із ними. Найсильнішими сторонами громад є соціальна підтримка ветеранів і переважно безконфліктна взаємодія, тоді як найслабшими – інклюзивність просторів, працевлаштування та умови для ведення бізнесу.

• Головною силою громад є підтримка ветеранів (4,2 бала серед населення та 4,1 – серед родин) і переважно безконфліктна побутова взаємодія (4,1 та 3,9 бала).
• Найслабшими сферами залишаються безбар’єрність (2,5/2,4 бала), працевлаштування (2,6/2,5) та умови для бізнесу (2,5/2,6).
• Ветерани та їхні родини критично оцінюють підтримку місцевої влади (2,7), залученість до прийняття рішень (2,7) та реалізацію державної ветеранської політики (2,6).
• Готовність громад до реінтеграції ветеранів залежить від регіону: на Заході оцінки вищі, у прикордонних і прифронтових областях – значно нижчі.
• Обласні центри краще забезпечують працевлаштування, інклюзію, медицину та дозвілля, тоді як сільські громади мають сприятливіший соціально-психологічний клімат.
• Заможніші респонденти вище оцінюють послуги та можливості громад, а менш забезпечені гостріше відчувають системні дефіцити.
• Найкритичнішими оцінювачами процесу реінтеграції є місцеві підприємці, тоді як пенсіонери та наймані працівники налаштовані оптимістичніше.
• Найвразливішою групою залишаються члени ветеранських родин, переважно дружини, які через щоденний супровід гостріше відчувають проблеми медицини, інклюзії та працевлаштування.

Суспільне сприйняття ветеранів

У громадах переважають повага і вдячність до ветеранів, однак трапляються байдужість, зневага та агресія. Попри декларовану готовність до взаємодії, її ускладнюють взаємне нерозуміння між військовими й цивільними, самоізоляція ветеранів та стереотипи про їхню нестабільність, агресивність, залежності й меркантильні мотиви служби.

Психоемоційний стан і повернення в родину

Після повернення ветерани часто стикаються з емоційною закритістю, дратівливістю, вразливістю, апатією, депресивними станами та втратою мотивації. Родини відчувають напругу, пов’язану з порушеннями сну, тривожністю та можливим ПТСР. Водночас зберігається недовіра до психологічної і психіатричної допомоги.

Економічна інтеграція

Стан економіки громад оцінюють як задовільний, проте кадровий дефіцит, особливо у робітничих професіях, залишається гострим. Розвиток бізнесу стримують інфляція, підвищення тарифів, податкове навантаження та непередбачуваність умов. Влада і роботодавці готові працевлаштовувати ветеранів, але цьому перешкоджають непристосовані робочі місця, стан здоров’я ветеранів, їхнє небажання працювати на важких робітничих посадах, низькі зарплати порівняно з військовими виплатами та потреба у перекваліфікації.

Інфраструктура, іклюзія та доступ до послуг

Первинна медична допомога загалом доступна, але бракує реабілітологів, травматологів і стоматологів-протезистів, а безкоштовні КТ та МРТ супроводжуються тривалими чергами. Спеціалізована медицина, реабілітація та якісна психологічна підтримка доступні лише у половині досліджених громад. Частина ветеранських центрів існує лише «на папері». Попри поступове покращення безбар’єрності, дороги та громадський транспорт переважно не пристосовані для маломобільних людей.

Ветеранська політика та роль влади

Місцева влада намагається підтримувати ветеранів у межах своїх ресурсів, однак родини часто стикаються з формальним ставленням, бюрократією, перекладанням відповідальності та браком індивідуального супроводу. Місцеві програми охоплюють основні напрями підтримки, проте фінансуються лише з бюджетів громад. Відсутність державних субвенцій поглиблює нерівність між заможними та бідними громадами.

Необхідна проактивна міжсекторальна політика: підтримка сімей, пом’якшення фінансового переходу до цивільного життя, стимулювання роботодавців, державне співфінансування громад, дестигматизація ветеранів і їх залучення до управління громадами.

Рекомендації

• Продовжувати освітні кампанії проти стереотипів про «нестабільність» ветеранів. Проводити спільні заходи ветеранів та цивільних у громадах.
• Запровадити обов’язкові тренінги з безконфліктного спілкування, реінтеграційної етики та деескалації для працівників транспорту, ЦНАПів, держустанов і торгівлі.
• Посилити взаємодію соціальних служб і поліції у ветеранських родинах, передбачивши кризову та сімейну психотерапію.
• Поширити психологічний супровід на родини ветеранів, зокрема забезпечити профілактику вигорання та послуги «перепочинку».
• Залучати профільних фахівців у сільські й віддалені громади через цільове житло та муніципальні доплати.
• Гарантувати належне фінансування ветеранських хабів і центрів життєстійкості, забезпечивши їх реальними фахівцями.
• Провести аудит доступності громад, закуповувати низькопідлоговий транспорт і адаптувати ключові маршрути для людей із порушеннями руху та зору.
• Запровадити на 6–12 місяців компенсації ветеранам, які після демобілізації переходять на нижче оплачувану цивільну роботу.
• Активніше інформувати бізнес про компенсації за облаштування робочих місць і надати податкові пільги за створення інклюзивного середовища.
• Оновити програми перекваліфікації та збільшити фінансування навчання технологічним і фізично неважким професіям.
• Забезпечити державне співфінансування місцевих ветеранських програм та однаковий кошик послуг у всіх громадах.
• Запровадити в ЦНАПах єдиний алгоритм супроводу ветерана до повного вирішення запиту з мінімумом бюрократії.

‍

Rating Group — одна з найбільших дослідницьких інституцій України, яка на ринку з 2008 року. Компанія зареєстрована в Україні та має значний досвід проведення соціологічних опитувань в Україні та за кордоном. До групи входять: Соціологічна група Рейтинг, дослідницька лабораторія Rating Lab, платформа Rating Online та Rating CATI Center.