Наскільки українці толерантні до людей з інвалідністю? Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) і Project HOPE Ukraine з'ясували це в в межах проєкту Rehab4.

Для цього Rating Group провела опитування дорослого населення в шістьох областях України (Дніпропетровська, Житомирська, Івано-Франківська, Одеська, Рівненська, Черкаська).

Рівень упередженості

Індекс стигматизації становить 30 балів, тобто в шести українських регіонах зафіксовано помірний рівень упередженості щодо людей з інвалідністю

Цей помірний рівень стигматизації формується передусім через співчуття-милосердя та сприйняття людей з інвалідністю як тягаря. Тож існує ризик патерналістського ставлення: люди з інвалідністю сприймаються як об'єкти допомоги, а не повноцінні суб'єкти.

Видимість людей з інвалідністю

• 70% респондентів бачать людей з інвалідністю часто або щодня.
• Серед тих, хто бачить людей з інвалідністю, найбільше це відбувається на вулицях (82%), у магазинах (59%), транспорті (48%).

Декларативна толерантність VS приховані упередження

• Близько 90% респондентів декларують готовність прийняти людей з інвалідністю як сусідів, друзів, знайомих, 86% – як колег, 75% – як партнерів.
• Водночас поширена думка про нейтральне ставлення до людей з інвалідністю в українському суспільстві загалом. Така розбіжність може свідчити про латентні упередження, які маскуються соціально бажаними відповідями.
• Емоційне сприйняття ветеранів з інвалідністю є інакшим, ніж цивільних з інвалідністю: до перших відчувають вдячність (64%), співчуття (47%), гордість (37%), до других – насамперед співчуття (73%), а також жаль (36%), сум і печаль.

Cтруктурні бар'єри та відповідальність

• Ми попросили респондентів оцінити різні можливості в Україні загалом і конкретно для людей з інвалідністю за шкалою від 1 (немає жодних можливостей) до 5 ( є всі можливості) і розрахували середнє значення. Це дозволяє порівняти стан справ для різних категорій громадян: найбільші відмінності є в оцінці можливостей займатися спортом (4,0 в Україні загалом і 3,4 для людей з інвалідністю), проводити дозвілля (3,8 в Україні і 3,5 для людей з інвалідністю) і знайти роботу (3,1 і 2,5).
• Ми також попросили оцінити стан певних ініціатив/сфер інфраструктури в населеному пункті респондента за шкалою від 1 (жахливо) до 5 (відмінно) і розрахували середні бали. Особливо критичною є ситуація з транспортом для людей з кріслами колісними й адаптованістю сайтів органів влади для незрячих – респонденти оцінили ці сфери на 2 бали з 5.
• Передусім респонденти вважають, що питаннями людей з інвалідністю має займатися місцева влада (83%). Також відповідальність часто покладають на центральну владу (39%).