Новини та прес-релізи

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 4-7 квітня 2020 року серед мешканців Києва, продемонстрували, що 53% опитаних бачать реальною загрозу коронавірусу для себе та своєї сім’ї. 40% – протилежної думки. 

•    59% зазначили, що мали роботу до запровадження карантину. З них 21% зазначили, що продовжують працювати в звичному режимі після запровадження обмежень. 22% – працюють дистанційно, 13% – знаходяться у відпустці за власним бажанням і лише 3% – втратили роботу.

•    92% підтримують запровадження вимоги обов’язкового носіння маски в громадських місцях. 71% – підтримують рішення міської влади Києва про закриття метро на час карантину (21% – проти), 65% – не заперечують щодо обмежень на відвідування парків, лісосмуг, прибережних зон на час карантину (31% – проти).

•    59% опитаних вважають дії міського голови Києва В.Кличка стосовно реагування на загрозу коронавірусу ефективними, 26% – протилежної думки. Щодо медичних закладів Києва – 35% вважають дії відомства ефективними, 29% – неефективними, 35% – не змогли відповісти.

•    Реакцію президента В.Зеленського на загрозу розповсюдження коронавірусу в Україні 47% опитаних вважають ефективною, 35% – дають протилежні оцінки. Стосовно Міністерства охорони здоров’я, – 38% вважають дії відомства ефективними, 42% – неефективними, 20% – не змогли відповісти. Щодо Міністерства внутрішніх справ, то 38% вважають дії цієї інституції ефективними, 35% – неефективними, 27% – не змогли оцінити. Щодо ефективності дій Прем’єр-міністра Д.Шмигаля, то 40% опитаних було важко відповісти на це питання. 28% – оцінили його дії як ефективні, 32% – як неефективні.

•    Діяльністю міського голови Києва Кличка задоволені 54%, не задоволені – 32%, не змогли відповісти – 14%. Роботою столичної міської ради задоволені 35%, не задоволені – 35%, не змогли оцінити – 28%.

•    43% опитаних скоріше задоволені діяльністю Президента Зеленського, 44% – дали протилежні оцінки. Діяльністю Прем’єр-міністра Шмигаля задоволені – 21%, не задоволені – 37%. При цьому 43% поки не змогли дати оцінок його роботи. Діяльністю Верховної ради України задоволені 18%, не задоволені – 63%, не змогли оцінити – 19%. 

•    46% вважають, що ситуація в Києві за часів мерства В.Кличка покращилася, 32% стверджують, що вона не змінилася. Лише 14% побачили погіршення за цей період.

•    Лідером серед кандидатів на посаду міського голови Києва є Віталій Кличко. Його за умови проведення виборів найближчим часом підтримали б 38,7% тих, хто визначився із вибором та має намір взяти участь у голосуванні. С.Притулу підтримали б 9,1% таких опитаних, С.Ткаченка – 8,8%, А.Пальчевського – 8,2%, О.Омельченка – 6,4%, О.Попова – 5,2%, Б.Березу – 4,4%. Рейтинги інших кандидатів – менше 4%. Не визначилися з вибором – близько чверті опитаних.

•    Моделювання другого туру виборів міського голови дало наступні результати: за умови виходу до нього В.Кличка та інших рейтингових кандидатів діючий мер переміг би за усіх варіантів комбінацій. Так, у парі з О.Ткаченком В.Кличка готові підтримати 47% опитаних, за кандидата від партії «Слуга народу» –18%. У парі з С.Притулою – 48% проти 20%, у парі з А.Пальчевським – 49% проти 19% на користь очільника Києва.

•    Лідером електоральних симпатій на виборах до міської ради є партія «Слуга народу». Її підтримують 22,3% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. 18,6% таких опитаних проголосували б за партію «Європейська солідарність», 13,5% – за партію «УДАР», 9,4% – партію «Батьківщина», 7,2% – партію «Опозиційна платформа – За життя», 5,9% – партію «Голос», 3,8% – партію Шарія, 3,2% – партію «Сила і честь». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Не визначилися із вибором близько чверті опитаних.


Аудиторія: мешканці Києва від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод опитування: CATI (computer-assisted telephone interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження не більше 2,2%. Терміни проведення: 4-7 квітня 2020 р.

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 3-7 квітня 2020 року серед мешканців Чернігова, продемонстрували, що абсолютна більшість опитаних (83%) бачать реальною загрозу розповсюдження коронавірусу в Україні.

•    59% респондентів бачать реальною загрозу поширення коронавірусу у Чернігові, 27% – не бачать. 44% – вважають реальною загрозу коронавірусу особисто для себе та для їхніх родин, 45% – протилежної думки.

•    59% зазначили, що мали роботу до запровадження карантину. Серед них, 28% зазначили, що продовжують працювати в звичному режимі після запровадження обмежень. 16% – працюють дистанційно, 13% – знаходяться у відпустці за власним бажанням і лише 2% – втратили роботу.

•    Попри карантин, 20% опитаних зазначили, що виходять з дому декілька разів на день, 32% – один раз на день. Водночас 42% заявили, що виходять лише раз на кілька днів, 6% – взагалі намагають не виходити. Частіше про високий рівень обмежень виходу з дому зазначали жінки та найстарші опитані.

•    53% зазначили, що мають захисні маски в достатній кількості, 40% – мають але недостатньо, 7% – не мають взагалі. Серед тих, хто має маски в достатній кількості, – 70% одягають їх часто, 19% – інколи, 11% – не одягають взагалі. Серед тих, то має їх недостатньо, – 58% одягають їх часто, 29% – інколи, 14% – не користуються. Частіше захисні засоби  використовують жінки, молодші та найстарші респонденти.

•    91% підтримують запровадження вимоги обов’язкового носіння маски в громадських місцях. 82% – підтримують рішення Уряду про продовження карантину до 24 квітня (14% – проти), 70% – не заперечують щодо обмежень на відвідування парків, лісосмуг, прибережних зон на час карантину (26% – проти).

•    58% опитаних вважають запроваджені владою заходи щодо боротьби з коронавірусом оптимальними. 21% стверджують, що вони є занадто м’якими. 12% переконані, що заходи є надто жорсткими.

•    47% опитаних вважають реакцію президента В.Зеленського на загрозу розповсюдження коронавірусу в Україні ефективною, 30% – дають протилежні оцінки. Щодо ефективності дій Прем’єр-міністра Д.Шмигаля, то 48% опитаних було важко відповісти на це питання. 28% – оцінили його дії як ефективні, 26% – як неефективні. Щодо Міністерства внутрішніх справ, то 35% вважають дії цієї інституції ефективними, 26% – неефективними, 38% – не змогли оцінити. Стосовно Міністерства охорони здоров’я, – 33% вважають дії відомства ефективними, 41% – неефективними, 26% – не змогли відповісти.

•    Дії міського голови Чернігова В.Атрошенка стосовно реагування на загрозу коронавірусу 73% опитаних вважають ефективними, лише 10% – протилежної думки.

•    73% опитаних зазначили, що нічого не знають про діяльність народного депутата, обраного від їхнього виборчого округу. Задоволені його роботою – 13%, не задоволені – 10%.

•    Лідером електоральних симпатій на виборах до міської ради є партія В.Атрошенка «Рідний дім». Її підтримують 40,3% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. 19% таких опитаних проголосували б за партію «Слуга народу», по 8,6% – партії «Батьківщина» та «Європейська солідарність», 7,8% – партію «Опозиційна платформа – За життя». Рейтинг інших політичних сил – менше 4%. Не визначилися із вибором близько 40% опитаних.

•    Абсолютним лідером серед кандидатів на посаду міського голови Чернігова є Владислав Атрошенко. Його за умови проведення виборів найближчим часом підтримали б більше 90% тих, хто визначився із вибором та має намір взяти участь у голосуванні. Рейтинги інших кандидатів – менше 2%. Не визначилися з вибором – близько 15% опитаних.


Аудиторія: мешканці м.Чернігів від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (computer-assisted telephone interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження не більше 3,1%. Терміни проведення: 3-7 квітня 2020 р.

•    Результати опитування проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» зафіксували наявність в респондентів ознак депресії, тривожності, паніки, втоми і розладів сну. Порівнюючи результати опитувань двох хвиль (І хвиля – 27-28.03, ІІ хвиля – 3-4.04) помітно незначне зростання тривожності, втоми і безсоння. Рівень депресії та паніки залишилися на тому ж рівні.

•    В цілому, рівень негативних емоційних станів українців під час карантину та їх динаміка поки що не викликає занепокоєння. Не виявлено суттєвого зростання, розлади з клінічною картиною (паніка, депресія) залишилися на початковому рівні.

•    Вік: Рівень тривожності є відносно високим серед усіх вікових груп, окрім найстаршої. У старшому віці (50+) менше депресивних настроїв.  Натомість серед представників старшої та найстаршої вікових груп частіше спостерігаються розлади сну. Зростання негативних емоційних станів зафіксовано у представників вікових категорій 18-29 і 30-39 років. Отже, у наймолодших в актуальній ситуації з’являються ознаки депресії Серед інших – зміни несуттєві, серед найстарших взагалі фіксується зниження рівня паніки.

•    Вікові відмінності у психоемоційних станах, вірогідно, пов’язані із зміною стилів життя. Молодь більше проявляє депресивних станів через різку зміну стилю життя, примусове звуження соціального кола, зниження активності, кількості вражень та подій. В той час як  у віці 50+ стиль життя стає з кожним роком все більш карантинним (більше часу проводять дома, менше соціальне коло взаємодії, вихід на пенсію та ін.), тому крім розладів сну, які є нормативними в цьому віці, інші негативні стани старші переживають краще і краще адаптуються до ситуації (знижується паніка).

•    Гендер: Жінки демонструють вищий рівень усіх емоційних  показників, аніж чоловіки. Попри це у динаміці за цей час у жінок суттєвих зрушень не зафіксовано. Натомість зросли показники у представників чоловічої статі, особливо щодо тривоги та розладів сну. Визначені гендерні відмінності відповідають нормі – у жінок типово вищий рівень рефлексії щодо власних емоційних станів та ширший спектр прояву на поведінковому рівні, бо жінкам “можна” відповідно до гендерних норм бути емоційними. Чоловікам – не відчувати та приховувати емоції. Однак, чоловіки через свої поведінкові стилі, гірше адаптуються до стресорів і довго придушувати власні негативні переживання не здатні, тому, вірогідно, рівень не зростає,  а проявляється в свідомості чоловіків.


•    Респонденти переважно часто комунікують зі своїми близькими та друзями. Так, 27% постійно проводять час або спілкуються з родичами, 51% - роблять це часто, 10% - іноді, 11% - рідко, 1% - ніколи. Відносно менше зі своїми родичами спілкуються чоловіки та люди старшого віку. 15% постійно проводять час або спілкуються з друзями/колегами, 43% - роблять це часто, 21% - іноді, 19% - рідко, 2% - ніколи. Частіше зі своїми друзями/колегами спілкуються чоловіки та представники вікової категорії 40-49 років.

•    За допомогою до психологів звертаються вкрай мало: 91% не роблять цього ніколи, 5% - звертаються рідко, 3% - іноді. Лише близько 2% опитаних роблять це часто або постійно. Також переважна більшість не звертається за допомогою до цілителів або екстрасенсів. Попри це допомоги у них шукають дещо частіше аніж у психологів. Так, 88% ніколи не звертаються до них за порадою, 7% - звертаються рідко, 4% - іноді, і 2% - часто або постійно. Дещо частіше до психолога звертаються люди молодшого віку, а до цілителів – старшого, до обох цих категорій дещо частіше звертаються жінки.

•    Для українців в цілому, попри зростання кількості звернень до психологів останніх років, все ще незвичним залишається звернення до спеціаліста у разі психологічних проблем, порушень взаємодії з іншими. Так само, до речі, це стосується звернень до лікаря до появи серйозних симптомів. Попит на психологічну допомогу виховується психологічною просвітою та зростанням рівня психологічної культури, які ще на низькому рівні в нашому суспільстві,  і якщо молодь більш прогресивна в свої поглядах, то старші групи віддають перевагу цілителям.


•    Рівень довіри. 54% вважають, що з людьми треба бути дуже обережними. 30% натомість вважають, що більшості людям можна довіряти. 16% - не змогли відповісти. У питанні суспільної довіри спостерігається чітка вікова та статева залежність – чим молодші респонденти, тим більше вони схильні недовіряти оточуючим. Чоловіки обережніше ставляться до інших людей, аніж жінки. Довіра до людей як універсальна базова цінність опинилася за межами психологічної норми. В нормі ми апріорі вважаємо, що людям в принципі можна довіряти – це дозволяє нам будувати міцні соціальні зв’язки не лише  з близьким колом, а  і  в широкому соціальному колі. Це основа громадянського суспільства, рівня відповідальності та взаємодопомоги. Такий рівень недовіри формує як власний життєвий досвід, так і соціальні процеси в цілому. До того ж, недовіра до людей в цілому потребує набагато більше психологічних зусиль, ніж базове припущення, що людям довіряти можна – і це призводить до суттєвих відмінностей  у психологічних станах тих, хто довіряє (краще почуваються) і тих, хто не довіряє (гірше почуваються).

•    Більшість населення вважають себе скоріше щасливими, аніж нещасливими: дуже щасливими себе вважають 19% населення (цей показник зменшився: у 2018 -  36%), швидше щасливими – 57%, не дуже щасливими – 16% і лише 2% - абсолютно нещасливі. Чим молодший вік – тим щасливішими себе відчувають опитані.

•    70% вважають, що щастя людини залежить в першу чергу від внутрішнього стану людини. Водночас, 21% переконані, що чи щаслива людина чи ні – це залежить від зовнішніх обставин. Жінки більше схильні вважати, що щастя – це в першу чергу результат внутрішнього стану людини. Взагалі чим більш щаслива людина – тим більше вона погоджується з такою ж думкою. Не менше третини нещасливих респондентів переконані, що щастя залежить від зовнішніх обставин.

•    Відчуття щастя обернено впливає на відчуття негативних емоцій: чим щасливіша людина, ти менше у неї виражені показники депресивного, тривожного стану, розладу сну, паніки і втоми. Люди, які вважають себе нещасливими - найбільше відчувають усі ці негативні емоції (а найбільш виражена різниця – у показнику відчуття депресії). Так само з оцінкою джерела щастя: люди, які вважають, що щастя залежить від зовнішніх обставин, -  більше відчувають негативні емоції, а ті, хто вважає, що щастя – це внутрішній стан людини, - менше відчувають такі емоції.


•    На негативні відчуття також значно впливає міжособистісна комунікація: чим менше опитані проводять часу або спілкуються зі своїми близькими (друзі, родина) – тим більше у них виражені негативні психоемоційні стани. Наприклад, усі показники (тривоги, втоми, безсоння, депресії, паніки) є найвищими у тих, хто спілкується зі своїми родичами рідко.

•    Подібним є також співвідношення суспільної довіри і психоемоційних станів: ті, хто більше схильні довіряти оточуючим – мають помітно нижчі показники негативних емоцій ніж ті, хто ставиться до людей з обережністю й недовірою.

•    Отже, опитані в цілому почуваються достатньо щасливими. Відповідно до результатів дослідження, відчуттю щастя допомагають інтернальний локус контролю (моє життя, настрій, емоції та поведінка в першу чергу залежать від мене – я несу відповідальність за свої стани), міцні міжособистісні зв’язки та інтенсивність спілкування (з рідними, друзями), взаємодопомога та базова довіра до людей. Якщо з рівнем базової довіри так швидко не впоратися, то все інше – це те, завдяки чому можна залишатися емоційно стабільним під час карантину та витримати його без серйозних психологічних наслідків для особистості.


Вибіркова сукупність: І хвиля (27-28.03 2020) – 1660 респондентів, ІІ хвиля (3-4.04.2020) – 1700 респондентів віком від 18 років і старше. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 4%. Інтернет опитування методом Computer-Assisted Self Interviewing (CASI) здійснено на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів.
Проект виконаний у співпраці з Національною дослідницькою мережею “POLLARIS"

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 1-2 квітня, продемонстрували, що за період карантину серед опитаних значно зросла частота перегляду новин (майже половина з них стала слідкувати за ним частіше).

•    Третина опитаних зазначили, що стали частіше дивитися фільми та серіали, прибирати вдома, готувати їжу. Близько чверті зазначили, що збільшили час на заняття саморозвитком, спілкування з рідними та близькими, сон, їжу та прослуховування музики. Кожен п’ятий став частіше займаються своїм хобі, читати книги або ж займаються спортом.

•    Попри це карантин значно вплинув на прогулянки на свіжому повітрі – майже половина зазначили, що роблять зараз це рідше, ніж зазвичай. Також обмеження суттєво позначилися на спілкуванні з друзями: близько 40% заявили, що говорять з ними не так часто як до карантину. Кожен п’ятий змушений був обмежити спілкування з рідними та близькими та заняття спортом.

•    У гендерному розрізі спостерігаються певні відмінності у моделях поведінки на карантині. Так, слідкують за новинами та готують їжу дещо частіше жінки. Чоловіки частіше стали займатися спортом, більше часу, ніж зазвичай, тратять на сон, алкоголь і секс. Особливо ті чоловіки, які зараз на карантині і не ходять на роботу.

•    У віковому розрізі представники наймолодшої вікової категорії (18-29 років) частіше інших переглядають фільми, займаються саморозвитком, спортом, власним хобі, спілкуються з друзями та близькими, сплять, їдять, слухають музику, займаються сексом. Внаслідок карантину готуванням їжі стали частіше займатися не старші люди, а представники наймолодшої та молодої вікових груп (до 40 років). І навіть чоловіки це роблять значно активніше, ніж зазвичай як це було до карантину. Цікаво, що представники вікової групи до 40 років частіше за інших зазначали про свої обмеження, щодо прогулянок на свіжому повітрі, аніж  інші.

•    Цікавий аналіз зміни поведінки респондентів в залежності від їх занятості на карантині. Так, респонденти, які не ходять на роботу (не працюють або працюють віддалено) значно більше часу почали приділяти сну, приготуванню та вживанню їжі, спорту, хобі, спілкуванню з близькими, навчанню та саморозвитку, книгам, фільмам та серіалам. Навіть, ті хто ходить на роботу, почали значно більше дивитися фільмів, слідкувати за новинами, збільшили час на сон і їжу (хоча і менше за тих респондентів, які сидять на карантині). Занятість практично не позначилась на частоті сексуальних контактів.

•    Аналіз даних дозволив групувати відповіді респондентів за 5-та різними моделями поведінки на карантині. Запропоноване групування зроблено методом факторного аналізу. Отже, перша група більше часу намагається присвятити саморозвитку (спорт, хобі, читання, навчання). Представники другої групи частіше почали відпочивати (переглядати фільми, серіали, їсти, спати, слухати музику). Окрема група на карантині (ми назвали її «гедонізм») більше часу витрачає на покупки речей та їжі онлайн, вживання алкоголю та секс. Представники інших двох груп присвячують більше часу спілкуванню, або ж заняттю домашніми справами.

•    Серед базових емоцій опитані найчастіше відчувають радість та зацікавленість/хвилювання. Менш виражені – здивування, гнів, сум та страх. Ще менш виражені – відраза, почуття провини, сором і байдужість. Емоції – це актуальний фон нашого настрою та психологічного самопочуття. Тому дослідження емоцій – це те, що відбувається з людиною зараз, на відміну від почуттів, які зазвичай довготривалі та стабільні і не змінюються суттєво під впливам настрою. Емоції ситуативні, ними легше керувати та змінювати власний емоційний фон за допомогою простих речей.

•    Вік. Представники наймолодшої вікової групи (18-29 років) частіше за інших відчувають радість та байдужість. Молоді (30-39 років) – гнів. Опитані середнього віку частіше відчувають здивування. Цікаво, що найстарші рідше за інших відчувають байдужість неприязнь, та здивування. Традиційно  в старшому віці людина більш турбується про інших – дітей, онуків, про свій фізичний стан, здоров’я – переживає через це. Крім того, попереднє дослідження Рейтингу показало, що зараз українці переживають за здоров’я близьких значно більше, ніж за своє власне. Водночас, в старшому віці частіше спостерігається сум/печаль. Цікавим є також те, що старша група менше відчуває страх, незважаючи на те, що саме вони – група ризику сьогодні.

•    Гендер. Жінки частіше за чоловіків відчувають радість, здивування, зацікавленість/хвилювання, почуття провини та сум. Чоловіки – байдужість, неприязнь/відразу та гнів. Отже, чоловічий спектр емоцій знаходиться на негативному полюсі. Жіночий – двополюсний. Це традиційний гендерний розподіл емоційного спектру. До того ж жінки більш емоційні, ніж чоловіки (не в переживаннях, а в проявах та поведінці, бо культура дозволяє проявляти емоції жінці, а чоловіку – приховувати емоції, виключення – емоції, що підтверджують маскулінність (мужність). Чоловіки нібито менше відчувають страх, ніж жінки, але за нормами чоловічих гендерних ролей вони і не мають на це право, а повинні бути сміливими та відважними, отже, чоловіки рідко зізнаються в емоції страху. Жіноче почуття провини – “щось я роблю не так”, “я  в чомусь винна” – це сформовані еволюційно культурою почуття, бо жінки часто “винні”  і їх поведінка, рід занять, вчинки частіше піддаються осуду (і самоосуду) за невідповідність жіночим гендерним ролям і статусам.

•    Спостерігаються цікаві залежності між зміною у частоті виконання справ під час карантину та емоційним станом. Отже, наша діяльність здатна керувати емоційними станами, так само, як  і емоційні стани викликають зміни у діяльності та поведінці. Окрім цього, емоційний фон залежить також від фізичного стану людини та фізичних параметрів середовища (комфортна температура у приміщенні або вулиці, сонце, свіже повітря, достатня дистанція  з іншими людьми, власна територія, - все це дозволяє зберігати психологічні межі особистості, почуватися краще, бути у гарному гуморі).

•    Так, ті, хто частіше почав дивитися новини останнім часом, частіше за інших зазначали, що відчувають страх та здивування – це не дивно, бо новини подають інформацію та факти так, щоб “продати” нам емоції і “прив’язати” до перегляду. “Прив’язати” до негативних емоцій завжди легше, ніж до позитивних, вони краще відчуваються, рефлексуються (людина думає про них та помічає їх) і запам’ятовуються. Негативні емоції – це найбільші руйнівні стресори людського життя. 

•    Ті, хто більше вживає алкоголю, частіше відчувають страх, неприязнь, гнів, здивування та сум, отже, алкоголь не допомагає покращити емоційний стан, а навпаки, занурює людину в деструктивні переживання.

•    Ті, хто став рідше спілкуватися з друзями та близькими, частіше відчувають сум та гнів. Натомість, хто частіше спілкується з друзями, частіше інших відчувають радість. Соціальна ізоляція – це незвичний і некомфортний для індивіда стан, люди – соціальні створіння, які прагнуть афіліації (бути разом з іншими, відчувати приналежність) та соціальної фасилітації (потребують “підсилення” від інших людей, які виступають мотиваторами діяльності та поведінки).

•    Натомість ті, хто став частіше займатися сексом та робити онлайн-покупки, більше за інших відчувають здивування та радість і значно менше – сум. Також, спостерігається тенденція, що серед тих, хто став рідше займатися спортом, власним хобі чи просто слухати музику, частіше інших мають негативні емоції: сум, гнів та страх.

•    Ті, хто став більше спати, більше відчувають байдужість, відразу і гнів. Свідомість людини намагається вберегти її від стресу, отже, сон “виключає” на певний проміжок часу переживання, але не допомагає подолати їх тільки одним сном.

•    Ті, хто став більше бувати на свіжому повітрі, частіше відчувають радість (тут спрацьовують фізичні параметри середовища, які здатні покращити емоційний фон), але водночас в них підвищене почуття провини (що пов’язане з карантинними обмеженнями).

•    Ми можемо змінювати власний емоційний фон за допомогою простих речей, наприклад, менше дивитися новин, щоб менше тривожитися і відчувати страх; більше спілкуватися з рідними та друзями, щоб відчувати радість та не сумувати. Займатися конструктивною діяльністю задля покращення емоційного фону: секс, хобі, спорт, свіже повітря, улюблена музика. Та уникати деструктивної поведінки, щоб не занурювати себе в негативні переживання: занадто багато алкоголю, сну, новин, самотності (відсутності спілкування).


Вибіркова сукупність: 1300 респондентів віком від 18 років і старше. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 4%. Терміни проведення: 1-2 квітня 2020 року. Інтернет опитування методом Computer-Assisted Self Interviewing (CASI) здійснено на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів.
Проект виконаний у співпраці з Національною дослідницькою мережею “POLLARIS"

•    Результати опитувань, проведених Соціологічною групою «Рейтинг» (I хвиля: 25-27 березня, ІІ хвиля: 28-30 березня), продемонстрували, що абсолютна більшість респондентів бачать реальною загрозу розповсюдження коронавірусу в Україні. У порівнянні з початком карантину, кількість тих, хто бачить  загрозу зросла (з 73% до 87%).

•    51% опитаних вважають реальною загрозу коронавірусу особисто для себе та для їхніх родин. 41% – протилежної думки. За останні два тижні у цьому питанні думки респондентів майже не змінилися. Відносно частіше про загрозу говорили мешканці західних та центральних регіонів країни та містяни.

•    Оцінюючи рівень захворюваності на коронавірус в Україні за 5-ти бальною шкалою, 28% опитаних оцінили його як дуже високий або ж високий, 34% - середній, 32% – як низький або ж мінімальний. Частіше про високий рівень захворюваності говорили мешканці Півдня, містяни, та представники старшої вікової категорії.

•    Оцінюючи ситуацію з захворюваністю у своєму регіоні, респонденти вважають її менш загрозливою, аніж по країні загалом. Так, лише 13% опитаних зазначили, що рівень захворюваності у їхній місцевості є високим, 65% вважають його низьким, або ж мінімальним. Остання думка переважає серед жителів східних областей та селян.

•    Щодо можливого введення надзвичайного стану в Україні думки респондентів розділилися: 49% – підтримали б таку ініціативу, 43% – ні.

•    При цьому, 83% підтримують можливу заборону на проведення масових заходів, страйків, мітингів в умовах надзвичайного стану в країні. 71% – не заперечують проти можливого обмеження в’їзду та виїзду в окремі міста та області. 65% – можливого обмеження руху транспортних засобів та їх огляд, 58% – можливого оголошення комендантської години в містах. Водночас, стосовно можливого надання державі права примусово вилучати майно у юридичних та фізичних осіб в умовах надзвичайного стану абсолютна більшість (80%) проти таких заходів. Лише 14% – підтримують.

•    74% вважають, що потрібно запровадити штрафи для людей за порушення карантину. 19% – проти такої ініціативи.

•    58% опитаних вважають запроваджені владою заходи щодо боротьби з коронавірусом оптимальними. 28% взагалі стверджують, що вони є занадто м’якими. Лише 6% переконані, що заходи є надто жорсткими.

•    34% вважають, що влада повинна повертати усіх громадян додому після закриття кордону, 24% вважають, що потрібно повертати, але вибірково. 34% взагалі вважають, що взагалі не потрібно нікого повертати після закриття кордону.

•    53% переконані, що влада, подаючи інформацію про поширення коронавірусу, применшує ситуацію. 21% вважають, що ця інформація є об’єктивною, 11% переконані, що в цій інформації є перебільшення.

•    Оцінюючи інформацію, яку подають українські засоби масової інформації, 38% вважають, що вони ситуацію применшують, 23% вважають, що подання новин є об’єктивним, 19% – думають, що інформацію перебільшують. 21% – не змогли відповісти на це питання.

•    56% опитаних вважають реакцію президента В.Зеленського на загрозу розповсюдження коронавірусу в Україні ефективною, 30% – дають протилежні оцінки. Стосовно Міністерства охорони здоров’я, то 38% опитаних вважають дії відомства ефективними, 46% – неефективними. Щодо Міністерства внутрішніх справ, то 37% вважають дії цієї інституції ефективними, 33% – неефективними, 30% – не змогли оцінити. Щодо ефективності дій Прем’єр-міністра Д.Шмигаля, то 44% опитаних було важко відповісти на це питання. 30% – оцінили його дії як ефективні, 26% – як неефективні. За останні два тижня оцінки ефективності дій зазначених інституцій стосовно реакції на загрозу коронавірусу зросли.

•    Майже 70% вважають запроваджений карантин ефективним, чверть дає протилежні оцінки. Дещо частіше неефективними вважають карантинні заходи мешканці Півдня та Сходу, молодші опитані та чоловіки. При цьому, майже 80% опитаних підтримують рішення Уряду про продовження карантину до 24 квітня 2020 року.

•    Дві третини зазначили, що мали роботу до запровадження карантину. Серед них, 35% зазначили, що продовжують працювати в звичному режимі після запровадження обмежень. 29% – працюють дистанційно, 32% – знаходяться у відпустці за власним бажанням і лише 4% – втратили роботу.

•    Більше половини опитаних заявили, що обмежили вихід з дому у зв’язку з карантином. Третина зазначили, що дотримуються часткових обмежень. Лише кожен десятий зазначив, що не дотримується карантину. Частіше про повне самообмеження зазначали мешканці Центру, жінки та представники найстаршої вікової групи.

•    Попри карантин, 18% опитаних зазначили, що виходять з дому декілька разів на день, 31% – один раз на день. Водночас 43% заявили, що виходять лише раз на кілька днів, 7% – взагалі намагаються не виходити. Частіше про високий рівень обмежень виходу з дому зазначали мешканці міст, жінки та найстарші опитані.

•    Головною причиною виходу на вулицю опитані зазначили похід в магазин за продуктами (73%). 28% – виходять через необхідність роботи, стільки ж – через похід в аптеку. По 5-7% зазначили, що виходять на вулицю щоби прогулятися з дітьми, заради занять спортом, прогулянок з домашніми тваринами. По 3-4% виходять через зустрічі з друзями та знайомими, або задля візиту до лікаря.

•    52% заявили, що готові залишатися вдома, не виходячи на вулицю більше 5-ти днів, за умови запровадження заборони на вихід з дому. 12% – заявили, що можуть побути вдома 4-5 днів, 20% – 2-3 дні, 10% – не більше одного дня. Найбільше останніх серед чоловіків, бідніших та заможних респондентів. Цікаво, що серед останньої категорії також найбільше тих, хто готовий бути на домашньому карантині більше 5-ти днів.

•    Майже 60% опитаних зазначили, що їхніх заощаджень, за умови припинення отримання доходів, вистачить менше аніж на місяць. 16% зазначили, що їм вистачить збережень на термін до 2-ох місяців, 7% – до 3-ох місяців. 6% – до півроку, 3% – до року і більше.

•    42% зазначили, що мають захисні маски в достатній кількості, 39% – мають але недостатньо, 19% – не мають взагалі. 57% заявили, що мають вдома дезінфікуючі засоби в достатній кількості, 29% – мають, але недостатньо, 14% – не мають. Захисні рукавиці в достатній кількості мають 40% респондентів, в недостатній – 23%, не мають взагалі – 37%. Частіше захисні та дезінфікуючі засоби  використовують мешканці західних та центральних регіонів, містяни, жінки та молодші респонденти. Ті, що їх мають в достатній кількості, користуються ними частіше.

•    Три чверті опитаних хвилюються через те, що хтось з їхнім близьких захворіє коронавірусом, водночас, про своє власне здоров’я хвилюються менше (58%), а 42% – не хвилюються.

•    Майже 80% переживають, що в Україні наступить затяжна економічна криза. Більше двох третин схвильовані через те, що не зможуть купити необхідних ліків. Майже половина переживають через те, що не зможуть купити необхідних продуктів (52% – не переживають). Лише 25% схвильовані через те, що доведеться скасувати важливі події чи поїздки, водночас три чверті – не хвилюються через це.

•    44% оцінили свій емоційний стан за останній тиждень як спокійний, 23% – як напружений. Вищий рівень тривожності фіксується серед жінок та старшого населення. 80% опитаних оцінюють протягом останнього тижня відносини з людьми, з яким проживають, як спокійні, лише 8% – як напружені.


Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення
Вибіркова сукупність:  I хвиля 1000 респондентів (25-27 березня 2020 р.), ІІ хвиля 1000 респондентів (28-30 березня 2020 р.). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 4%. Метод опитування: CATI (computer-assisted telephone interviews -телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів.

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 21-25 лютого 2020 року, продемонстрували, що у відносній більшості українці вважають, що жінки достатньо представлені у різних суспільних сферах. Попри це майже 40% опитаних переконані, що жінок замало представлено у політиці, 30-35% – вважають, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% – в армії, 19% – в бізнесі. Натомість близько третини опитаних вважають, що жінок забагато представлено у таких сферах, як медицина, та освіта. Цікаво, саме жінки, а не чоловіки, частіше зазначали про недостатню представленість жінок у силових органах, політиці, науці та бізнесі.

•    Близько половини респондентів погоджуються із твердженнями, що в Україні сьогодні бракує партії, яка представляє інтереси жінок. Стільки ж переконані, що жінки недостатньо представлені в Уряді, Верховній Раді та місцевій владі. Зі згаданими тезами частіше погоджувалися представники старшого покоління та жінки.

•    36% опитаних вважають, що їхній голос нічого не вирішує на виборах. 58% – протилежної думки. Не погоджувалися з цією тезою відносно частіше мешканці Заходу, молодші опитані та чоловіки.

•    82% підтримують те, що жінки йдуть у політику. 12% – протилежної думки. Попри це у питаннях лідерства та прийнятті зважених рішень відповіді розподілилися наступним чином: більше 40% опитаних переважно обирали середньозважену відповідь щодо того, кому краще, чоловікам, чи жінкам, вдається займати лідерську позицію та приймати рішення. Натомість, у порівнянні прямих відповідей, перевагу респонденти все ж таки надавали чоловікам, особливо, коли йшлося про сферу політики. При цьому, якщо у питанні лідерства у колективі та прийнятті зважених рішень у гендерному розподілі спостерігалося певне протиставлення думок чоловіків та жінок про роль статей у цих сферах, то стосовно політичного лідерства та прийняття зважених політичних рішень обидві статі частіше віддавали перевагу чоловікам.

•    Оцінюючи ефективність представників обох статей на політичних та виборних посадах, опитані найчастіше погоджувалися з тим, що для ефективної роботи народним або ж місцевим депутатом стать не має особливого значення. Натомість, незважаючи на те, що відносна більшість погоджувалися, що ефективно виконувати обов’язки міського, чи сільського голови, голови обласної державної адміністрації, міністра Уряду, Прем’єр-міністра та Президента України можуть як чоловіки, так і жінки, все ж таки дещо частіше опитані зазначали, що ефективними тут будуть  чоловіки. Натомість у таких ролях, як уповноважений з питань встановлення миру на Донбасі (вигадана для опитування посада) та міністр оборони ефективнішими респонденти бачать чоловіків. Цікаво, що у статевому розподілі у цих питаннях не фіксувалося великої різниці у відповідях представників обох статей.

•    Одними з найбільш впізнаваних серед жінок народних депутатів є Ю.Тимошенко (її знають 97% опитаних) та Н.Королевська (знають 76%). При цьому Ю.Тимошенко довіряють 28%, Н.Королевській – 20%. І.Геращенко знають 66%, довіряють їй – 21%. Інших жінок - народних депутатів знають менше 60% опитаних.

•    У регіональному розрізі найкращі показники довіри у Ю.Тимошенко у Центрі (31%), Н.Королевської – на Сході (30%) та на Півдні (28%), І.Геращенко - на Заході (30%). На думку респондентів із вищезазначених політиків найбільші перспективи в політиці має Ю.Тимошенко (29%), Н.Королевська (10%), І.Геращенко (7%).

•    Питання про розподіл гендерних ролей дало наступні результати: на думку опитаних частіше у їхній сім’ї (парі) жінка готує їсти (64%). Лише близько чверті зазначили, що ця роль у їхньому союзі поділена порівну. Обов’язки з виховання дітей та заняття господарськими справами також, на думку опитаних, покладені на жінок (52% та 43% відповідно). Водночас стосовно виховання дітей на відміну від господарських справ, опитані дещо частіше зазначали, що ця роль поділена у їхній парі порівну. Стосовно наявності вільного часу відповіді розділилися наступним чином: стосовно жінок такої думки 33%, чоловіків – 30%, обох статей – 28%. Натомість головування в сім’ї (парі) дещо частіше покладається на чоловіків – такої думки дотримуються 39%, стосовно жінок так вважають 29%, і порівну розділяють цю роль також 29%. Більше половини опитаних вважають, що в їхній сім’ї (парі) більше заробляє саме чоловік, 23% – такої думки про жінок, 17% – вважають, що обидва заробляють приблизно однаково.

•    У динаміці з 2015 року спостерігається поступове зменшення кількості тих, хто вважає, що готуванням, господарством та вихованням дітей частіше займається жінка. Попри це зростає кількість тих, хто вважає, що жінки мають більше вільного часу, головують у сім’ї та заробляють більше грошей. Цікаво, що у розподілі таких ролей як готування, заняття господарськими справами та вихованням дітей думки чоловіків не сильно різняться від думок жінок. Натомість стосовно головування в сім’ї та заробітку грошей спостерігається цілком протилежне бачення цих ролей в обох статей.

•    Абсолютна більшість опитаних погоджуються з твердженнями, що найважливіше завдання жінки - дбати про дім та сім’ю (83%) та те, що найважливіше завдання чоловіка – це заробіток грошей (75%). 78% погоджуються з тим, що жінки частіше аніж чоловіки приймають рішення, виходячи зі своїх емоцій. 67% згодні з тим, що це допустимо, коли чоловіки плачуть (25% –не погоджуються), 68% згодні, що жінки мають менше свободи через сімейні зобов’язання (27% – не погоджуються). З тезою, що жінки менше зацікавлені аніж чоловіки у зайнятті відповідальних політичних посад згодні 51% (не згодні 34%). Натомість з твердженням, що жінки не мають відповідних знань та навичок для того, щоби займати відповідальні посади у політиці не згодні майже дві третини опитаних, згодні – чверть. Цікаво, що з тезами про те, що жінки частіше приймають свої рішення під впливом емоцій, допустимість плачу чоловіків, меншої кількості свободи жінок через сімейні обов’язки та меншу зацікавленість жінок у зайнятті відповідальних посад погоджувалися частіше саме жінки, а не чоловіки.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 21-25 лютого 2020 р.

•    Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 21-25 лютого 2020 року, 77% опитаних мають намір святкувати свято 8 березня цього року. 19% зазначили, що святкувати не будуть. У порівнянні з аналогічним опитуванням 2012 року дещо зросла кількість тих, хто не святкує у цей день. Відносно більше таких респондентів на Заході країни, серед наймолодшої та найстаршої вікових груп.  Цікаво, що серед чоловіків дещо більше респондентів, які мають намір святкувати 8 березня, ніж серед жінок.

•    Для більшості опитаних (68%) свято 8 березня є гарним приводом зробити приємне близьким жінкам. Відносно частіше альтернативу обирали молодь, мешканці Сходу і Півдня.

•    11% вважають 8 березня звичайним днем (з 2013 року кількість таких респондентів зросла вдвічі).  Це частіше мешканці Заходу. Цікаво, що жінки (13%) поділяють твердження про звичайний день частіше, ніж чоловіки (8%).

•    Лише 9% вважають це свято символом боротьби жінок за свої права, а 8% говорять про нього як про свято з радянського минулого. Останнє твердження ближче для респондентів старшого віку.

•    Більшість опитаних (87%) не підтримують ідею скасування свята 8 березня (у 2012 році – 91%). Підтримують ідею – лише 9%, частіше на Заході (18%),  водночас навіть тут більшість (73%) не підтримують таку ініціативу.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 21-25 лютого 2020 р.

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» серед мешканців виборчого округу №179, показали, що респонденти значно краще оцінюють стан місцевих справ, аніж загальну ситуацію в країні. Так, лише 19% вважають, що країна рухається у правильному напрямку, 63% – протилежної думки. Стосовно справ в області оцінки наступні: 24% вважають, що справи йдуть у правильному напрямку, 51% – у неправильному, чверть не змогли оцінити. Натомість майже третина сказали, що справи на місцях розвиваються у правильному напрямку, 56% – говорять протилежне. Мешканці міст, молодь та більш забезпечені більш оптимістичні у своїх оцінках, аніж інші категорії опитаних.

•    43% опитаних задоволені діяльністю Президента В.Зеленського, 45% – не задоволені. Найкраще оцінюють роботу Глави держави мешканці міст, більш забезпечені та молодші опитані. Серед виборців політичних сил найвища кількість позитивних відгуків про роботу Президента серед симпатиків партії «Слуга народу». Найбільш критичними є виборці партій «Європейська солідарність» та «Опозиційна платформа – За життя».

•    Лідером за довірою серед місцевих політиків є Юлія Світлична. Їй довіряють 70% опитаних, не довіряють – 21%. Голові Харківської обласної ради  С.Чернову довіряють 24%, не довіряють – 22%, не знають його – 45%. Голові Харківської ОДА О.Кучеру довіряють 24%, не довіряють – 29%, не знають його - 28%, вагалися з оцінками – 19%. В.Алексейчук переважно респонденти не знають (84%). Довіряють їй – 3%, не довіряють – 11%.

•    67% опитаних знають, що 15 березня 2020 року відбудуться проміжні вибори народного депутата у їхньому виборчому окрузі. 64% висловили однозначну готовність взяти у них участь. Рівень передвиборчої мобілізації дещо вищий серед старшої та менш заможнішої категорій населення.

•    Лідером електоральних симпатій серед кандидатів є Ю.Світлична. Її готові підтримати 62,3% тих, хто вже визначився і має намір взяти участі у голосуванні. 12,5% підтримують В.Алексейчук, як кандидата від партії «Слуга народу», 8,5% – О.Діденка, як представника партії «Опозиційна платформа «За життя». Рейтинг інших кандидатів – менше 2%. До цього часу ще не визначився кожен п’ятий виборець.

•    У рейтингу політичних сил лідером є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 42,8% тих, хто визначився  має намір прийти голосувати.  30,4% підтримують партію «Опозиційна платформа – За життя».  Рейтинг інших політичних сил значно нижчий: партію  «Батьківщина» підтримують  4,8%, Радикальну партію – 4,2%, партію «Європейська солідарність» – 3,6%, партію Шарія – 2,6%, партію «Сила і честь» – 2,3%. Рейтинг інших – нижче 1%. Тих, хто не визначився, – близько 11-12%.

•    55% не знають, хто був депутатом від округу до перевиборів, 42% – знають. Лише 21% вважають, що попередній народний депутат приділяв достатньо уваги вирішенню місцевих проблем, 51% – протилежної думки. 28% – взагалі не змогли відповісти на це питання.

•    Відсутність роботи (67%) та низький рівень зарплат в регіоні – проблеми, які, на думку респондентів, є найбільш актуальними для регіону. 38% вважають важливою місцевою проблемою занепад промисловості, 36% – поганий стан доріг, 34% – неякісне медичне обслуговування, 33% – бідність, 26% – занепад сільського господарства, 23% – наркоманію та алкоголізм, 20% – вимирання сіл.

Аудиторія: населення виборчого округу №179 від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю та типом поселення.  Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення дослідження: 15-22 лютого 2020 р.
 

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 22-23 лютого 2020 року, продемонстрували, що 74% не підтримують протести проти розміщення евакуйованих з Китаю українців, які відбулися напередодні. Підтримують такі дії лише 15%, 11% – вагалися з оцінкою.

•    Чим вищий рівень освіти та доходів, тим вищий рівень несприйняття протестів проти евакуації. У регіональному розрізі найбільше тих, хто не підтримав такі дії, – на Півдні країни (80%).

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення.  Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face) Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення: 22-23 лютого 2020 р.

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 5-11 лютого 2020 року в Тернополі, продемонстрували, що мешканці міста значно краще оцінюють місцевий стан справ, аніж загальну ситуацію в країні. Так, лише 18% вважають, що країна рухається у правильному напрямку, 59% – протилежної думки. Натомість майже половина кажуть, що справи в Тернополі розвиваються у правильному напрямку, 35% – говорять протилежне.

•    Серед місцевих політиків найкраще тернополяни ставляться до мера міста С.Надала: 59% – позитивно, 16% – негативно, 24% – нейтрально. До С.Барни позитивно ставляться 21%, негативно – 31%, нейтрально – 35%, не знають його – 13%. До Р.Пастуха позитивно ставляться 16%, негативно – 13%, нейтрально – 26%, не знають його – 44%. До М.Ратушняка позитивно ставляться 14%, негативно – 12%, нейтрально – 21%, не знають його – 53%. До П.Ландяка позитивно ставляться 14%, негативно – 10%, нейтрально – 21%, не знають його – 56%. До В.Гевка позитивно ставляться 10%, негативно – 11%, нейтрально – 20%, не знають його – 59%.  Інших політиків не знають більше 60% опитаних.

•    Лідером за довірою до національних політиків серед тернополян є Володимир Зеленський: довіряють йому 42%, не довіряють – 50%. А.Гриценку довіряють – 30%, не довіряють – 52%, С.Вакарчуку – 28% та 56% відповідно, П.Порошенку – 22% та 71%, І.Смешку – 22% та 51%, не знають його – 16%, Ю.Тимошенко – 14% та 77%, О.Тягнибоку – 14% та 75%, О.Ляшку – 11% та 82%,  Ю.Бойку – 6% та 68% (15% – його не знають).

•    Тернополяни швидше не задоволені діяльністю центральної влади. Так, 49% не задоволені діяльністю Президента В.Зеленського, 39% – задоволені, 13% – не змогли оцінити. 61% не задоволені діяльністю Прем’єр-міністра О.Гончарука, 19% – задоволені, 21% не змогли оцінити. 70% не задоволені діяльністю Верховної Ради, лише 15% – задоволені, 15% – не змогли оцінити.

•    Натомість місцевою владою тернополяни задоволені більше. Так, діяльністю міського голови С.Надала задоволені 68%, не задоволені – 23%. Діяльністю міської ради задоволені 52%, не задоволені – 29%, не змогли оцінити – 19%.

•    Роботою громадського транспорту Тернополя задоволені 55%, не задоволені – 33%, не змогли оцінити – 12%. Освітніми закладами задоволені 45%, не задоволені – 27%, не змогли оцінити – 28%. Іншими сферами міського життя містяни швидше не задоволені. Так, комунальними службами не задоволені 55%, задоволені – 35%, медичними закладами не задоволені – 56%, задоволені – 29%.

•    Спостерігається високий рівень виборчої мобілізації серед тернополян. Близько 80% опитаних заявили про свою однозначну готовність взяти участь як у парламентських, так і місцевих виборах.

•    Рейтинг політичних сил на парламентських виборах очолює партія «Слуга народу»: 29,9% серед тих, хто визначився та має намір голосувати. За партію «Європейська солідарність» готові віддати голоси 19,0%. Партії «Сила і честь» підтримують 7,9%, ВО «Свобода» – 7,3%, «Голос» – 6,7%, «Батьківщина» –  6,1%. Рейтинг інших політичних сил – нижче 3%. Тих, хто не визначився, – майже третина.

•    У рейтингу політичних сил на місцевих виборах лідером також є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 27,4% тих, хто визначився і має намір прийти голосувати.  17,4% підтримують партію «Свобода», 13,3% – партію «Європейська солідарність», 7,7% – «Сила і честь», 7,1% – «Голос», 4,7% – партію «Батьківщина», 3,6% – партію «Громадянська позиція», 3,2% – «Самопоміч». Рейтинг інших партій – нижче 3%. Тих, хто не визначився, – близько третини.

•    Серед кандидатів на мера лідером у рейтингу є С.Надал, якого готові підтримати 60,8% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. По 6,1% могли б підтримати С.Барну або ж В.Гевка, 4,3% – П.Ландяка, 3,4% – М.Ратушняка, Рейтинг інших кандидатів – менше 3%. Не визначилися – близько 20%.

•    Моделювання другого туру мерських виборів показало, що за умови виходу до нього С.Надала та будь-якого з інших потенційних на сьогодні кандидатів діючий мер отримав би перемогу. У парі З В.Гевком з результатом – 59% проти 16%, у парі з С.Барною – 60% проти 12%, з М.Черкашином – 60% проти 11%. Водночас слід враховувати, що від чверті до третини опитаних ще не визначилися з вибором або ж не хочуть брати участь у голосуванні у зазначених комбінаціях другого туру мерських виборів.

•    75% опитаних вважають, що за період нинішньої каденції С.Надала на посту мера міста ситуація у Тернополі покращилася. 16% вважають, що вона не змінилася. Лише 3% стверджують, що вона погіршилася.

•    53% переконані, що внаслідок місцевих виборів ситуація у Тернополі покращиться, 23% – не зміниться, 23% – не змогли дати відповідь. Лише 1% очікують погіршення.

•    Військовий конфлікт на Сході України очолює рейтинг загальнодержавних проблем серед тернополян (68%). Третина стурбовані через хабарництво та корупцію у владі, відсутність роботи або низький рівень зарплат і пенсій.  На рівні особистих проблем містян найбільше турбує низький рівень зарплат і пенсій (43%), війна на Сході (36%) та підвищення тарифів на комунальні послуги (32%). Чверть хвилюються через хабарництво та корупцію, 20% – через підвищення цін на основні товари, 18% – безробіття, 15% – неможливість отримати якісне медичне обслуговування.

•    Серед міських проблем опитані найчастіше обирали вартість комунальних послуг (42%). Окрім того значна частина респондентів  вважають проблемами Тернополя поганий стан доріг міста (30%), хаотичну забудову міста багатоповерхівками (22%), корупцію у міській владі (21%), завантаженість вулиць транспортом (19%), наркоманію та алкоголізм (16%), малу кількість місць для паркування (15%), вартість проїзду у міському транспорті (14%), наявність безпритульних тварин на вулицях (13%), низький фаховий рівень медиків (13%), якість послуг громадського транспорту (11%), поганий стан доріг тротуарів та пішохідних доріжок (11%).

•    Головними пріоритетами для роботи міської влади, на думку тернополян повинні бути медичні заклади (41%), якість житлово-комунальних послуг (37%), якість доріг (30%), створення робочих місць (26%), боротьба з корупцією (23%), якість громадського транспорту (21%), залучення інвестицій у місто (18%), освітні заклади (18%). 15% вважають, що влада міста повинна першочергово зайнятися вирішенням проблеми збору та утилізації сміття, по 10-11% – соціальним захистом малозабезпечених, безпекою у місті або тротуарами та прибудинковими територіями.

•    Основними успіхами діючого мера Тернополя С.Надала мешканці міста вважають тротуари та прибудинкові території (58%). Окрім того досягненнями вважають якість доріг (31%), оновлення парків та скверів (24%),  вуличне освітлення (17%), якість громадського транспорту (16%), наявність місць для заняття спортом (16%).

•    91% опитаних вважають місто комфортним для туризму, 82% – для проживання, 75% – для відпочинку. 44% вважають Тернопіль комфортним для роботи, попри майже стільки ж у цьому питанні дотримується протилежної думки. Абсолютна більшість мешканців (94%) пишається тим, що проживають у Тернополі.

•    46% опитаних зазначили, що серед їхніх найближчих родичів є ті, хто у даний момент перебуває на заробітках за кордоном. Чверть заявили, що самі особисто протягом останніх п’яти років їздили на роботу в іншу країну. 14% планують поїхати на заробітки ще цього року. Найбільша кількість тих, хто має родичів на заробітках та сам був або ж висловлює бажання поїхати за кордон на роботу, серед наймолодшої вікової категорії.

•    Основним мотивом трудової міграції опитані вважають бажання заробітчан кращого життя для себе, своїх рідних та близьких (58%). 12% стверджують, що трудові мігранти хочуть таким чином реалізувати свої можливості, 27% вважають, що ця категорія громадян не бачить майбутнього в Україні.

•    Близько 40% опитаних зазначили, що проживають з дітьми різного віку.

•    41% стверджують, що проживають у Тернополі з народження, 43% – проживають у місті більше 10 років, 8% – від 5 до 10 років, 6% – менше 5 років.

•    87% тернополян зазначили, що проживають у власному житлі, 13% – у орендованому. Останніх найбільше серед наймолодшої вікової категорії та тих, хто проживає у Тернополі менше 10 років.


Аудиторія: мешканці Тернополя від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком та статтю. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Терміни проведення дослідження: 5-11 лютого 2020 р.

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 22-26 січня 2020 року, продемонстрували переважання очікування змін (50%) та надії (42%) серед населення. Попри це третина відчуває розчарування, кожен п’ятий – незахищеність, напруженість або ж обурення, кожен восьмий – відчай та розгубленість. За останні два роки в суспільстві зросли настрої очікування змін та надії, зменшилися – розчарування, напруженості та обурення. Позитивні емоції переважають серед молодшого та більш забезпеченого сегментів респондентів, негативні – у старшого та біднішого.

•    Лідером за довірою є президент Володимир Зеленський: довіряють йому 59%, не довіряють – 32%. Рівень довіри до інших ключових політиків має негативний баланс. Д.Разумкову довіряють 26%, не довіряють – 44%, Ю.Бойку – 25% та 56% відповідно, С.Вакарчуку –  22% та 62%, О.Гончаруку – 20% та 53%, Ю.Тимошенко – 20% та 73%, П.Порошенку – 15% та 78%.

•    Рейтинг політичних сил очолює партія «Слуга народу»: 42,2% серед тих, хто визначився та має намір голосувати. За партії «Опозиційна платформа – За життя» – 13,5%, «Європейська солідарність» – 9,5%, «Батьківщина» – 8,1%. Підтримка інших партій – нижче 4%. Тих, хто не визначився, – близько 16%.

•    Припинення військових дій на Сході України залишається ключовим суспільним запитом до Президента (64%). Посилення боротьби з корупцією очікують 45%, відродження промисловості – 30%, підвищення соціальних стандартів – 24%, підвищення якості медицини – 22%. За останні місяці зросла значимість запитів на припинення війни та відродження промисловості.

•    Обираючи між пріоритетами економічного розвитку, куди в першу чергу слід спрямувати державні ресурси, опитані швидше схильні підтримувати розвиток промисловості та інвестицій (65%). 28% – за збільшення розмірів субсидій та соціальних виплат.

•    Обираючи між збільшенням розмірів заробітних плат медиків та розбудовою шкіл, лікарень та впровадження нових технологій, 59% підтримують останній пріоритет, 29% – за зростання розмірів виплат.

•    45% вважають, що для влади є пріоритетним витрачати ресурси на допомогу соціально незахищених категорій, з іншого боку – майже стільки ж (46%) за те, щоб їх спрямувати на створення умов для стимулювання активності населення.

•    46% вважають, що держава швидше повинна зосередитися на виявленні та покаранні корупціонерів, стільки ж стверджують, що першочергово потрібно зменшити можливості для корупції.

•    Основними маркерами позитивних змін в економіці респонденти вважають відкриття нових підприємств (54%) та створення нових робочих місць (54%). Третина вважають, що про покращення свідчитиме зменшення рівня трудової міграції за кордон, чверть – зростання розміру мінімальної зарплати, кожен п’ятий – зниження цін на основні продукти.

•    У соціальній сфері ключовими маркерами позитивних зрушень респонденти вважають підвищення якості медицини (50%), зростання розмірів пенсій (41%) та збільшення підтримки соціально вразливих категорій населення (36%). Чверть вважають індикатором покращення будівництво нових шкіл, дитсадків, лікарень, кожен п’ятий – підвищення якості освіти та збільшення тривалості життя.

•    Пенсіонери – категорія населення, серед найбільш вразливих, яка, на думку опитаних, потребує першочергової уваги від держави (57%). По 42% респондентів вважають, що владі слід звернути увагу в першу чергу на інвалідів за станом здоров’я або дітей-сиріт. 36% стверджують, що найперше слід допомагати малозабезпеченим сім’ям. По 22-24% так говорять про багатодітні сім’ї та учасників бойових дій, АТО.

•    76% опитаних бачили новорічне привітання президента Зеленського. Серед них дві третини оцінили його позитивно, 22% – нейтрально, 13% – негативно.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 22-26 січня 2020 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 18-23 грудня 2019 року, серед основних комунальних послуг, респонденти найбільше задоволені якістю послуг електропостачання (76%), не задоволені – 22%. Послугами газопостачання, вивозу сміття та холодним водопостачанням задоволені більше половини опитаних, не задоволені – близько чверті. Прибиранням прибудинкових територій задоволені третина опитаних, не задоволені – чверть, не користуються – більше третини. Теплопостачанням задоволені – 30%, не задоволені – 22%, не користуються – 45%. Гарячим водопостачанням задоволені лише 17%, не задоволені – стільки ж, не користуються – 63%.

•    Стосовно оцінки вартості комунальних послуг респондентів ситуація наступна: серед користувачів послуг, найбільш критичною відносно доходів є вартість теплопостачання, газопостачання та гарячого водопостачання. Не менше двох третин, тих, хто користується цими послугами, вважають їхню вартість високою. Щодо електропостачання, таких опитаних половина, попри це близько 40% вважають ціну електрики для населення середньою. Подібна ситуація і з холодним водопостачанням. Щодо вартості прибирання прибудинкових територій та вивозу сміття оцінка респондентів менш критична: близько 40% вважають ціну за ці послуги середньою, третина – високою. Оцінка вартості корелюються із рівнем доходів та віком респондентів: чим гірше матеріальне становище опитаних, та чим вони старші, тим більш негативно вартість послуг впливає на родинний бюджет. Водночас, ті, хто більше задоволений якістю послуг, лояльніше оцінює їхню вартість.

•    Лише 12% опитаних вважають Україну повністю енергетично незалежною країною. Половина опитаних вважають, що наша країна частково залежить у цьому питанні від інших держав, 23% – вважають її повністю залежною. Остання думка найбільш поширена серед найменш забезпечених та тих, хто виступає за вступ до Митного Союзу з Росією. За останні півтора року зменшилася кількість тих, хто стверджує, що Україна є повністю енергетично незалежною (у липні 2018 року таких було 20%).

•    Чверть опитаних вважають, що за останній рік Україна стала більше залежати від енергоресурсів інших держав, 17% – протилежної думки. 40% вважають, що нічого не змінилося. У липні 2018 року тих, хто вважав, що наша держава стає більш автономною в енергетиці, було чверть. Щодо енергетичної залежності від Росії думки респондентів розділилися наступним чином: чверть опитаних стверджують, що Україна стала за рік більш незалежною від Російської Федерації у енергетичній сфері, 34% вважають, що нічого не змінилося, 24% натомість говорять про зростання рівня залежності. У порівнянні з 2018 роком зменшилася кількість тих, хто вважають, що Україна рухається у бік енергетичної незалежності від Росії (у липні 2018 таких було – 45%).

•    40% опитаних вважають, що Україна виробляє електроенергію самостійно, майже стільки ж – вважають, що наша держава виробляє частину електроенергії самостійно, частину – купує за кордоном. Стосовно газу та нафтопродуктів ситуація значно відрізняється: тих, хто вважає, що Україна самостійно їх виробляє/добуває – лише 3-4%. Стосовно газу – 57% переконані, що частину цього енергоресурсу Україна виробляє самостійно, частину – купує. Щодо нафтопродуктів – 41% вважають, що наша держава їх імпортує, 36% – переконані, що Україна має власне виробництво нафтопродуктів, але частину закуповує.

•    Дві третини опитаних займає позитивно-нейтральну позицію стосовно питання імпорту Україною газу та нафтопродуктів з країн Європи та Білорусі. Попри це кожен четвертий-п’ятий  мають заперечення стосовно цього питання. До імпорту газу з Росії ставлення критичніше: близько 40% – негативно ставляться до цього, близько чверті – позитивно, або ж нейтрально. Негативне ставлення до імпорту з країн Європи переважає серед мешканців Сходу, старших та бідніших категорій опитаних. Щодо імпорту з Росії таке ставлення переважає на Заході країни.

•    Питання імпорту електроенергії з інших країн критичніше сприймається опитаними. Попри те, що загалом у питанні імпорту з Європи та Білорусі переважає позитивно-нейтральна позиція (26-29% – позитивно, 27-30% - нейтрально), критиків у порівнянні з питанням імпорту газу, чи нафтопродуктів більше (35-37%). Щодо імпорту електроенергії з Росії, – тих, хто негативно ставиться до цього, – 55%. Лише 18% оцінюють це позитивно, 21% – нейтрально. Критичніше до питання імпорту електроенергії з Європи ставляться мешканці Півдня та Сходу, з Росії – Центру та Заходу.

•    Майже дві третини опитаних не підтримують рішення про відновлення імпорту електроенергії з Росії, 29% – підтримують. Найбільш гострої критики це рішення зазнало серед респондентів Заходу та Центру. Серед мешканців Півдня та Сходу також це рішення було сприйняте неоднозначно.

•    65% вважають, що рішення про відновлення імпорту електроенергії з Росії вигідне в першу чергу олігархам. Лише 11% вважають, що воно принесе користь населенню України, 8% – промисловим підприємствам.

•    Питання оцінки імпорту енергоносіїв з Росії з точки зору національної безпеки певним чином розділяє респондентів: близько 40% вважають це загрозою, майже стільки ж – ні. Щодо питання закупівлі енергоресурсів в країнах Європи, то ця ідея більшістю населення не сприймається як загроза (64%). Лояльніше до питання імпорту енергоресурсів з Російської Федерації ставляться мешканці Півдня та Сходу країни.

•    Від половини до двох третини опитаних не знають нічого про діяльність ключових посадовців з питань енергетики. Так 58% нічого не знають про роботу міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля. 20% оцінюють його роботу негативно, 14% – нейтрально, 3% – позитивно. 50% не знають про Голову комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Геруса. 27% оцінюють його роботу негативно, 14% – нейтрально, 3% – позитивно. 59% не знають про голову Національної комісії яка здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Валерія Тарасюка. 20% оцінюють його діяльність негативно, 13% – нейтрально, лише 2% – позитивно. Негативне ставлення до зазначених посадовців переважає серед представників старшої вікової групи. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 18-23 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів дослідження Соціологічної групи Рейтинг, 25% опитаних українців підтримують ідею перенесення святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня. 64% респондентів проти такої ідеї. Ще 7% зазначили, що їм байдуже це питання і 4% - не змогли відповісти.

•    У динаміці зросла кількість тих, хто висловлюється на підтримку перенесення дати святкування Різдва (у 2016 році  лише 15% підтримували цю ідею, 69% – були проти).

•    Найбільше прихильників ідеї перенесення Різдва на Заході: 43% підтримують і майже стільки ж не підтримують. У інших макрорегіонах опитані скоріше проти перенесення: у Центрі 23% – за і 66% – проти, на Півдні – 15% і 74% відповідно, на Сході – 14% і 74%. Дещо більше підтримують цю ініціативу більш забезпечені та опитані середнього й старшого віку.


Аудиторія: мешканці України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за регіонами, типом поселення, віком, статтю. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 5-8 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом  13-17 грудня 2019 року, більшість опитаних (47%) вважають В.Зеленського політиком 2019 року в Україні.

•    Про Ю.Бойка, Д.Разумкова та Ю.Тимошенко так стверджували по 8-10% опитаних, П.Порошенка, В.Медведчука, С.Вакарчука та В.Гройсмана – по 5-7%.

•    В.Зеленський як політик року отримав підтримку серед усіх вікових та регіональних груп розподілу. Натомість Ю.Бойка, В.Медведчука, В.Рабіновича частіше обирали мешканці Півдня та Сходу. Ю.Тимошенко – Центру та Заходу, П.Порошенка – Заходу. Цікаво, що серед прихильників партій «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «Опозиційна платформа – За життя» лідерів цих сил частіше обирали як політиків року, аніж В.Зеленського. Натомість серед симпатиків партії «Голос» Глава держави отримав кращий результат аніж С.Вакарчук.


•    Подіями року українці вважають звільнення українських військовополонених моряків та інших політичних в’язнів (48%), а також вибори Президента України (44%).

•    Кожен п’ятий вважає подією року відновлення переговорів щодо ситуації на Донбасі у нормандському форматі (Україна, Росія, Німеччина, Франція). 15% – вибори до Верховної Ради, 13% – вихід збірної України по футболу до фінальної частини Чемпіонату Європи по футболу 2020 року. Кожен десятий – зміцнення курсу гривні.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 13-17 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 2-8 грудня 2019 року серед мешканців Ірпеня та Приірпіння, 43% опитаних зазначили вважають, що справи у місті йдуть у правильному напрямку, 28% – у неправильному, 30% – не визначилися з цього питання. Щодо оцінок розвитку справ в Україні думки опитаних менш оптимістичні: 31% вважають, що справи в країні рухаються в правильному напрямку, 36%, – у неправильному, 32% – не відповіли на це питання. Динаміка з березня 2019 року щодо оцінок ситуації в Ірпені та Україні позитивна.

•    Серед можливостей найкраще мешканці регіону оцінили можливості жити біля природи, з гарною екологією, відпочивати та проводити дозвілля. Дещо менше можливостей опитані бачать стосовно досягнення успіху, заняття підприємництвом та особливо пошуку роботи. Краще рівень усіх можливостей оцінюють мешканці Ірпеня, молодші та більш забезпечені респонденти на відміну від жителів Приірпіння, старших та бідніших.

•    Нестача дитячих садків (37%), мала кількість місць у школах (34%) та вирубка лісу під забудову (30%) –проблеми, які найбільше турбують мешканців регіону. Чверть опитаних вважають значимими проблемами території наркоманію та алкоголізм, або ж вартість комунальних послуг. Для 10-16% важливими проблемами є забудова міста багатоповерхівками, корупція у міській владі, завантаженість вулиць транспортом, відсутність роботи в місті, збір та вивіз сміття, незадовільна якість медичного обслуговування. По 9% хвилюються через поганий стан доріг міста, вартість проїзду у транспорті, транспортне сполучення із Києвом, ріст злочинності та проблеми з водопостачанням.

•    Серед ключових національних політиків найбільше довіряють В.Зеленському (довіра – 48%, недовіра – 34%). Іншим – швидше не довіряють, аніж довіряють. Так, С.Вакарчуку довіряють – 20%, не довіряють – 58%, П.Порошенку довіряють – 13%, не довіряють – 70%, Ю.Бойку – 12% та 56% відповідно, Ю.Тимошенко – 11% та 71%.

•    70% висловили однозначну готовність взяти участь у виборах Верховної Ради за умови їх проведення найближчим часом. Лідером електоральних симпатій серед політичних сил є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 45,4% тих, хто визначився і має намір прийти на дільниці. 14,8% готові проголосувати за партію «Європейська солідарність», 8,4% – за партію «Батьківщина», 5,3% – за партію «Опозиційна платформа – За життя», 4,8% – за партію «Голос», 3,9% – за партію «Сила і честь». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Тих, хто не визначився, – близько чверті.

•    Дві третини зазначили, що однозначно готові взяти участь у найближчих виборах міського голови та міської ради Ірпеня. Серед партій, які могли б взяти участь у місцевих виборах, лідером є партія «Слуга народу», за яку готові віддати свої голоси 38,5% тих, хто визначився і має намір проголосувати. 13,6% підтримали б партію «Європейська солідарність», 9,9% – партію «Нові обличчя», 6,4% – партію «Батьківщина», 5,9% – партію «Опозиційна платформа – За життя», 4,6% – партію «Голос», 3,1% – партію «Сила і честь». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Не визначилися із вибором близько чверті респондентів.

•    58% опитаних вважають корупцію серйозною проблемою у міській владі, 17% – вважають цю проблему несуттєвою. 25% – не змогли оцінити. У динаміці з березня 2019 року кількість тих, хто підтримує тезу про несерйозність проблеми хабарництва, зменшилася.

•    Оцінюючи відставку міського голови Ірпеня В.Карплюка, 37% зазначили, що такі дії колишнього мера були пов’язані із його намаганням уникнути відповідальності за корупційні зловживання. Натомість 25% переконані, що це було швидше реакцією на політичний тиск правоохоронних органів на нього як мера та його команду. Третина нічого не змогли відповісти. За більше ніж рік кількість тих, котрі вважають, що В.Карплюк подав у відставку через намагання уникнути відповідальності за хабарництво, зросла майже удвічі.

Аудиторія: мешканці міста Ірпінь та Приірпіння від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,1%. Терміни проведення: 2-8 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 13-17 грудня 2019 року, 40% опитаних вважають, що країна рухається у правильному напрямку, 38% – у неправильному, 22% – не змогли оцінити. За останні 2 тижні відбувся ріст позитивних оцінок (з 33 до 40%) та зменшення негативних (з 48 до 38%). В результати показники повернулися до рівня, який фіксувався у жовтні. Відносно більше оптимістів щодо ситуації в країні серед мешканців Півдня, молодших опитаних та виборців партії «Слуга народу».

•    За останні два тижні рівень задоволеності роботою Президента Зеленського зріс з 53 до 62%, а незадоволення – зменшився з 33 до 25%.

•    Діяльністю Голови Верховної ради України Разумкова задоволені 36%, не задоволені – стільки ж. Чверть не змогли оцінити його роботу. Натомість роботою Парламенту задоволені менше: 29% позитивно оцінили його роботу, 51% – негативно, 21% – не змогли оцінити.

•    Подібна тенденція і у оцінках роботи Уряду: діяльністю Прем’єр-міністра Гончарука задоволені відносно більше, аніж роботою всього Кабміну. 35% висловили задоволеність діяльністю очільника Уряду (35% – невдоволені, 30% – не змогли оцінити). 29% задоволені роботою Кабміну, 45% – не задоволені, чверть не відповіли на це питання.

•    За останній місяць рівень задоволеності діяльністю Прем’єра та Верховної ради дещо зріс.

•    Третина опитаних українців вважають, що за підсумками року у діях Президента Зеленського було більше успіхів, аніж невдач. 41% сказали, що у діях Глави держави успіхів та поразок було порівну. Лише 14% зазначили, що у його роботі переважали невдачі. Останню тезу найбільше підтримують виборці «Європейської солідарності».

•    Натомість оцінюючи діяльності Кабінету Міністрів та Верховної Ради респонденти були більш критичними: близько чверті вважають, що у їхніх діях було більше невдач. Близько 40% сказали, що успіхів та невдач було порівну і лише близько 10% вважають, що було більше успіхів. Цікаво, що більш критичні оцінки щодо роботи цих інституцій спостерігалися серед виборців усіх парламентських партій за винятком партії «Слуга народу». Водночас навіть серед симпатиків цієї політичної сили переважали нейтральні оцінки.

•    Станом на середину грудня лідером електоральних симпатій є партія «Слуга народу», яку підтримують майже 48% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. 11,4% підтримують партію «Опозиційна платформа – За життя», 9,0% – партію «Європейська Солідарність», 7,8% – партію «Батьківщина», 4,4% – партію «Голос». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Тих, хто не визначився, – близько 16%.

•    Рейтинги довіри українців очолює В.Зеленський, якому довіряють 67% опитаних і не довіряють 25%. Далі Д.Разумков (28% і 44% відповідно) і С.Вакарчук (28% і 59%). Далі Ю.Бойко (23% і 58%), О.Гончарук (22% і 44%), та Ю.Тимошенко (19% і 74%).

•    66% опитаних зазначили, що добре поінформовані про саміт у нормандському форматі, який відбувся 9 грудня. З них близько 40% вважають результати проведення саміту швидше успіхом президента Зеленського, половина – ані успіхом, ані невдачою. Тільки 7% побачили лише негативні результати.

•    20% респондентів щось чули про саміт, лише 12% – не знають нічого. Найбільш поінформовані про саміт старші респонденти, виборці ЄС та Опозиційної платформи.

•    Після саміту в Парижі українці покращили своє ставлення до канцлера Німеччини Меркель (позитивне ставлення зросло з 60 до 69%) та Президента Франції Макрона (з 39 до 52%). В результаті Меркель вперше за останні 5 років очолила рейтинг світових лідерів за оцінками українців, випередивши Президента Білорусі Лукашенка, до якого позитивно ставляться 65% опитаних українців.

•    Ставлення до Президента РФ Путіна не змінилося: позитивно ставляться 16%, негативно – 72%.

•    Оцінки Макрона та Меркель більш-менш рівномірні за регіональним та електоральним розподілом. Натомість у ситуації з Лукашенком та Путіним спостерігаються чіткі відмінності: останнім значно більше довіряють на Півдні та Сході. Симпатики партій «Європейська солідарність» та «Голос» дещо менше довіряють Лукашенку, більше – прихильники партії «Опозиційна платформа – За життя». Останні натомість єдині серед симпатиків парламентських політичних сил, які довіряють Путіну.


•    За останній місяць зросла кількість респондентів, які вважають Росію країною-агресором щодо України (з 64% до 70%). Протилежної думки дотримуються 21% опитаних. Останніх найбільше на Півдні та особливо на Сході країни та серед симпатиків партії «Опозиційна платформа – За життя».

•    Майже дві третини опитаних підтримують дипломатичні шляхи вирішення проблеми на Донбасі: 38% підтримують ідею припинення вiйськових дiй i визнання територій тимчасово окупованими, замороження конфлікту, 22% – за надання цим територіям статусу автономії у складі України. Лише 8% респондентів за їх повне відділення. З іншого боку продовження військових дій до повного відновлення української влади на Донбасі підтримують 16%. За останній місяць кількість прихильників воєнного шляху розв’язку питання окупованих територій дещо зменшилася. Найбільше їх серед симпатиків партії «Європейська солідарність», найменше – «Опозиційна платформа – За життя».

•    Чверть опитаних вважають що для встановлення миру на Донбасі потрібно менше одного року. Третина респондентів стверджують, що для цього потрібно від одного до п’яти років. 16% – більше п’яти років. Лише 7% зазначають, встановити мир на окупованому Донбасі неможливо. Натомість щодо тривалості повного повернення територій окупованого Донбасу думки дещо відрізняються: 22% вважають, що для цього потрібно більше п’яти років, третина – від одного до п’яти років і лише 14% стверджують, що потрібно менше року. Лише 9% вважають, що окуповані території на Сході України повернути неможливо. У швидке встановлення миру частіше інших вірять мешканці Сходу, натомість щодо термінів реінтеграції думки менш оптимістичні.

•    У грудні зросла підтримка проєвропейського вектору розвитку країни: 60% підтримують вступ до Євросоюзу (у листопаді – 57%), 52% підтримують вступ до НАТО (48% – у листопаді). Надалі у питаннях зовнішньополітичної орієнтації України спостерігаються чіткі регіональні відмінності: прихильників прозахідного напрямку руху країни більше на Заході та у Центрі, противників – на Півдні та Сході. Серед мешканців південно-східних областей переважає підтримка ідеї про рівновіддаленість від Росії та Заходу, або ж проросійські орієнтації.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 13-17 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 12-16 грудня 2019 року у Києві, 36% опитаних киян вважають, що справи у місті йдуть у правильному напрямку, 38% – у неправильному, 27% – не визначилися з цього питання.

•    Парки та сквери (70%), стан доріг (45%) та громадський транспорт (30%) – сфери, де кияни відносно частіше побачили покращення за останні п’ять років. У той же час, на думку мешканців столиці, значно погіршилася ситуація з боротьбою з незаконним гральним бізнесом (38% вважають, що вона погіршилася і лише 7% покращилась), незаконними забудовами (48% і 7%), паркуванням (49% і 5%), та завантаженістю вулиць і заторами (55% і 5%).

•    У той час, коли відносна більшість опитаних вважають успіхами діючого мера В.Кличка парки та сквери (38%), якість доріг (22%), облаштування зон відпочинку (21%) та місць заняття спортом (20%), пріоритетними сферами розвитку міста кияни в першу чергу бачать медичні заклади (59%), якість житлово-комунальних послуг (55%), розвиток освітніх закладів (36%), якість та доступність громадського транспорту (32%), якість доріг (31%), збір та утилізацію сміття (27%), боротьбу із корупцією (24%), незаконними забудовами (20%) та екологію (18%).

•    42% опитаних задоволені діяльністю київського міського голови Кличка (не задоволені – 49%). Роботою Київської міської ради задоволені 31% (не задоволені – 53%), громадського транспорту – 43% (не задоволені – 48%), освітніх закладів столиці – 28% (47%), комунальних служб та медичних закладів Києва – по 23% (не задоволені 70% і 63% відповідно).

•    Рейтинг довіри місцевих політиків та громадських діячів очолюють С.Притула (довіряють – 35%, не довіряють – 39%), В.Кличко (довіряють – 35%, не довіряють – 55%), Д.Гордон (довіряють – 32%, не довіряють – 48%) та О.Омельченко (довіряють – 27%, не довіряють – 45%).  Решту кандидатів зі списку кияни переважно не знають або оцінюють негативно.

•    68% опитаних висловили однозначну готовність взяти участь у виборах Київради. Лідером є партія «Слуга народу», за яку віддали б свої голоси 32,2% тих, хто визначився і має намір взяти у них участь. 12,4% проголосували б за партію «Удар» В.Кличка, 8,9% – за партію «Європейська солідарність», 6,9% – партію «Голос», 6,4% – партію «Батьківщина», 4,8% – партію «Опозиційна платформа – За життя», 4,6% – за партію ВО «Свобода». Рейтинг інших політичних сил – менше 4%. Важливо, що близько чверті опитаних не визначилися з вибором.

Аудиторія: мешканці Києва від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,2%. Терміни проведення: 12-16 грудня 2019 р.

•    За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 76% українців мають традицію дарувати подарунки на День Святого Миколая. За цей рік кількість тих, хто заявив, що дотримується цієї традиції збільшилась (у 2018 - 67%). Найбільше прихильників традиції дарувати подарунки на День Святого Миколая на Заході (майже 90%). В інших регіонах також значна частина дотримуються цієї традиції: у Центрі  – 78%, на Півдні – 70%, на Сході – 64%. Більшою мірою підтримують її жителі сіл, жінки та більш забезпечені.

•    Половина українців вірять у Святого Миколая. Принаймні саме стільки зізналися у цьому соціологам , і порівняно з минулим роком їх кількість зросла (у 2018 – 43%). Найбільше вірять у Святого Миколая на Заході (58%), в інших регіонах таких близько половини. Як і з дотриманням традиції дарувати подарунки на це свято, вірять у Святого Миколая більше жителі сіл, жінки та більш забезпечені.

•    Водночас, у Діда Мороза українці вірять менше (31%), хоча динаміка позитивна - минулоріч вірили 25%. Загалом у Діда Мороза відносно більше вірять жителі Півдня, містяни, жінки, молодші й більш забезпечені українці.

•    Близько 40% відзначили як найулюбленіші новорічні свята Новий Рік та Різдво. Ще для 7% опитаних таким є День Святого Миколая, 3% – Старий Новий рік. Тільки 3% не люблять жодне з перерахованих свят. У довгій динаміці з 2011 року зменшилася кількість тих, хто любить Новий рік (з 49% у 2011 до 43% у 2019).

•    На Півдні, Сході та в Центрі більше люблять Новий рік, на Заході – навпаки найулюбленішим святом є Різдво. Більша прихильність до Нового року – серед чоловіків, мешканців міст та молоді. Відповідно Різдво більше люблять в селах, старші опитані й жінки.

•    Майже 80% українців мають намір поставити новорічну ялинку вдома: 40% живу і 38% - штучну. 11% опитаних зазначили, що не ставитимуть ялинки, а обмежаться новорічною композицією, стільки ж – взагалі нічого не роблять. В динаміці за кілька років дещо зросла кількість тих, хто надає перевагу штучній ялинці. Прихильників живої новорічної ялинки більше на Півдні та Сході, у Центрі майже однаково, а от на Заході більше схильні ставити штучну ялинку. Загалом тих, хто збирається ставити ялинку більше серед забезпечених і молодших.

Аудиторія: мешканці України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за типом поселення, регіонами, віком, статтю. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 5-8 грудня 2019 р.
 

•    За результатами опитування Соціологічної групи «Рейтинг», за останній рік в області покращився рівень суспільного оптимізму. Так, 44% опитаних вважають що справи в Україні йдуть у правильному напрямку (17% – у 2018), 40% позитивно говорять про стан справ в області (20% – у 2018) та 43% – про стан справ в своєму місті /селі (27% – у 2018).

•    Близько половини опитаних (53%) не задоволені державними медичними послугами за останні п’ять років. У свою чергу кількість тих, хто задоволений державними медичними послугами, становить 35%. За останній рік кількість задоволених станом державної медицини дещо зросла (23% – у 2018). Як і у попередніх дослідженнях рівень задоволеності послугами державної медицини є дещо вищим серед тих, хто частіше звертається до лікарів.

•    Майже третина респондентів (29%) вважають, що за останні два роки загальна якість державних медичних послуг в області покращилася; 25% відзначили покращення загальної якості медичних послуг, отриманих ними особисто. У порівнянні із минулим роком зросла кількість тих, хто побачив позитивні зміни у цій сфері як і на державному, так, і на особистісному рівнях. Частота відвідування лікарів корелюється з позитивною оцінкою послуг.

•    За рік відбулося значне зростання кількості тих, хто позитивно оцінив роботу державних медичних закладів: 47% опитаних оцінюють позитивно якість послуг, 28% – негативно. Краще за інших роботу цих установ оцінили молодші та більш заможніші опитані, а також ті, хто частіше звертаються до лікарів.

•    У той же час, як і у попередніх дослідженнях якість медичного обслуговування у приватних лікувальних закладах майже половина опитаних не змогли оцінити взагалі, 42% опитаних оцінюють позитивно, 9% – негативно. Опитані молодшої вікової категорії, більш забезпечені, містяни, а також ті, хто частіше звертаються до лікарів більш схильні оцінювати приватну медицину позитивно.

•    Зросла кількість тих, хто зазначив, що був свідком реконструкції або ремонту лікарень за останні два роки (з 46% до 56%), 31% заявили протилежне. Про позитивні зміни зазначали однаково часто як в містах, так і селах.

•    Як і минулого року про зміни в якості отриманих медичних послуг зазначила чверть опитаних (37% відповіли, що вони не змінилися). Частіше про зміни якості говорили в сільській місцевості. Оцінюючи різні критерії якості медичних послуг, про покращення умов, в яких надається медична допомога, зазначили 62% (у 2018 – 44%). Ставлення до пацієнтів з боку лікарів, професіоналізм і компетентність лікарів, ефективність лікування  покращилося на думку 50-60% (у 2018 – 34-39%).

•    Близько 40% опитаних побачили зміни у вартості отриманих послуг (27% вважають, що вони не змінилися). Кількість негативних оцінок за різними критеріями за рік зменшилася: вартість консультацій, обстежень, лікувальних процедур погіршилися на думку більше 47% опитаних (у 2018 – 71%). При цьому 17% – вважають, що ситуація тут покращилася (у 2018% – лише 5%). Про погіршення вартості медичних послуг з використанням спеціального обладнання та консультацій говорили 50% (у 2018 – 72%). Покращення побачили 16% (у 2018 – 6%). 74% зазначили про погіршення цін на ліки, виписаних лікарем (у 2018 – 88%). 10% вважають, що ситуація покращилася (у 2018 – 5%).

•    Для 19% змінилася територіальна і часова доступність до медзакладів (58% не побачили таких змін). Частіше про зміни говорили мешканці міст та ті, хто частіше звертається до лікарів. 58% опитаних помітили покращення у можливості вибору лікаря (у 2018 – 54%). 55% позитивно оцінили зміни у можливості запису на прийом до лікаря заздалегідь на потрібний час (у 2018 – 35%). 47-48% зазначили про зрушення у тривалості очікування або графіку прийому лікаря (у 2018 – 31-33%), 43% – у територіальній зручності розташування медичного закладу (у 2018 – 38%).

•    7% опитаних добре знають про зміни, які пропонуються медичною реформою. 42% заявили, що щось чули про це, 29% - знають дуже мало про це. 20% нічого не знають про суть реформи. Вищий рівень обізнаності серед жінок та осіб з вищою освітою. За рік кількість тих, хто щось знає про медичну реформу не змінилася.

•    39% вважають, що медична реформа принесла покращення у медичній сфері області. 37% зазначили, що не побачили жодних змін, і лише 7% говорили про погіршення. Частіше про позитивні зрушення говорили молодші опитані та ті, хто краще знають про реформу.

•    49% впевнені, що зміна влади в країні позитивно вплине на стан проведення медичної реформи в Україні. 27% переконані, що жодних змін не відбудеться, лише 6% говорять про можливе погіршення. Більш оптимістичними в прогнозах є молодші опитані та ті, хто вважають, що країна розвивається в правильному напрямку.

•    Різко зросла кількість тих, хто підтримують впровадження медичної реформи в Україні (з 35% до 65%). 17% висловили протилежну думку. 18% не змогли дати жодних власних оцінок цій ініціативі. Вищий, аніж у інших, рівень підтримки впровадження медичної реформи серед молоді, мешканців сіл, тих, хто знає про її впровадження, а також позитивно оцінює напрям розвитку ситуації в країні.

•    На відміну від минулого року, коли лише 17% були впевнені, що ситуація у системі охорони здоров’я внаслідок реформи покращиться у наступні два роки, цьогоріч про можливе покращення говорили 51% респондентів. Лише 6% вважають, що вона погіршиться, 26%, – що не зміниться. Краще на розвиток ситуації дивляться молодші, ті, хто підтримують реформу та оптимістично бачать ситуацію в країні. Також зросла кількість тих, хто бачить покращення ситуації внаслідок реформи у далекій перспективі (5-10 років): 62% вважають, що вона покращиться (у 2018 таких було 52%, у 2017 – 35%), 4% – погіршиться, 14% – не зміниться, 21% нічого не змогли про це сказати. Як і у попередньому разі, найбільшими оптимістами у цьому випадку були молоді люди та особи з вищою освітою. Майже половина тих, хто вважав, що ситуація не зміниться у наступні 1-2 роки, позитивно оцінюють її у більш далекій перспективі.

•    32% опитаних консультуються з лікарем або медичним спеціалістом із приводу стану свого здоров'я чи надання будь-яких рекомендацій щодо стану свого здоров'я рідше, ніж раз на рік, 17-18% – кожен рік або півроку, 16% – принаймні раз на 3 місяці і лише 13% користуються такою послугою щомісяця.

•    Зросла кількість тих, котрі знають, хто є їхнім сімейним лікарем. (з 75% до 85%). Рівень обізнаності дещо вищий серед жінок та тих, хто частіше користується послугами лікарів. 84% вже обрали свого сімейного лікаря і підписали з ним декларацію. 16% ще цього не зробили.

•    75% усіх опитаних повністю або частково довіряють своєму сімейному лікарю (у 2018 – 69%). При цьому жінки, мешканці сіл, ті, хто частіше звертаються до лікарів, демонструють більшу довіру лікареві. Важливо, що серед тих, хто обрав свого сімейного лікаря, довіряють йому майже 90%.

•    Переважна більшість опитаних (84%) довіряє медичним рекомендаціям медпрацівників, 62% – аптекарів та фармацевтів, 58% – близьких та знайомих. Медичним рекомендаціям в Інтернеті довіряють – 27%, на телебаченні та в пресі – 17-18%. 13% опитаних довіряють подібній інформації, отриманій від народних цілителів та ворожбитів. Лише 12% довіряють подібній інформації на радіо. Молодь більше за інших схильна довіряти інформації від медичних працівників, з Інтернету та від близьких, старші – з телебачення, преси, радіо та цілителів.

•    Під час вибору лікувального закладу 44% найбільше звертають увагу на довіру до лікарів у цьому закладі, 41% – на професіоналізм та досвід лікарів. На хороше ставлення з боку лікарів та персоналу до пацієнтів звертають увагу 27%, на наявність сучасного медичного обладнання – 18%, швидкість обслуговування – 17%, комфортні умови лікування – 9%, можливість отримання пільгових послуг (консультацій, ліків) – 6%. Цікаво, що цього року значно зросли запити стосовно комунікації та швидкості обслуговування і різко впав запит на пільгові послуги. Більше уваги на довіру до лікарів, хороше ставлення, наявність сучасного медичного обладнання та швидкість обслуговування частіше звертають мешканці сіл та особи молодшого віку. Вищий запит на професіоналізм лікарів – серед містян та більш заможніших.

•    62% респондентів зазначили, що отримують медичну інформацію від лікарів, 21% – від друзів та сім’ї, 20% – з інтернету, 13% – з телебачення, 6% – від аптекаря або фармацевта. Від 4% і менше – з інших джерел.

•    Третина респондентів зізналася, що жодного разу не мала проблем з артеріальним тиском, 24% – мають такі проблеми кілька разів на місяць, 7% і 12% – кожні 3-6 місяців, 8% – рідше 1 разу на рік, в той час як 10% – щодня. Проблеми з артеріальним тиском частіше виникають у жінок і людей старшого віку. Чим бідніші люди та чим частіше вони відчувають стрес, тим регулярніше стикаються з проблемами з артеріальним тиском.

•    20% респондентів вимірюють артеріальний тиск щодня, 28% – кілька разів на місяць, по 8-10% кожні 3 та 6 місяців, 8% – раз на рік, 22% – рідше ніж раз на рік.

•    Вагу свого тіла щоденно вимірюють 9% опитаних, 24% – кілька разів на місяць, 9 і 13% – кожні 3 та 6 місяців, 16% – раз на рік, 21% – рідше ніж раз на рік. Молодь та жінки частіше вимірюють вагу свого тіла порівняно зі старшими людьми та чоловіками.

•    Більше 40% респондентів заявили, що роблять електрокардіограму рідше 1 разу на рік, 32% – кожен рік, 9% – кожні 6 місяців, лише 3-4% – кожні 3 місяці або кілька разів на місяць відповідно. Ті, хто часто звертається до лікаря або має проблеми із тиском, частіше роблять електрокардіограму.

•    42% опитаних перевіряють рівень цукру в крові рідше ніж раз на рік, 20% – кожен рік, 8% – кожні 6 місяців, 5% – кожні 3 місяці, 2-5% – кілька разів на місяць або кожен день відповідно.

•    45% респондентів перевіряють рівень холестерину у крові рідше 1 разу на рік, 17% – кожен рік, 8% – кожні 6 місяців, 4% – принаймні кожні 3 місяці, 3% – кілька разів на місяць. Ті, хто часто звертається до лікаря або має проблеми із тиском, частіше роблять аналізи на рівень цукру або холестерину.

•    Половина опитаних заявила, що, коли востаннє вони перевіряли свій тиск, він був у нормі, третина, – що він був вище норми, 13% – нижче норми. 62% стверджували, що коли вимірювали вагу свого тіла, вона була у нормі, 24% – вище норми, лише 4% – нижче норми. Майже дві третини опитаних заявили, що при останньому вимірюванні рівня цукру, він був у межах норми, 34% нічого не змогли сказати про це, 6% заявили про підвищений рівень. Рівень холестерину був у нормі у 45% опитаних, 47% - не дали відповіді, 7% зазначили, що він був підвищений.

•    47% опитаних заявили, що ніколи не зверталася за медичним обслуговуванням, пов’язаним із серцево-судинними захворюваннями. 14% мали подібний досвід кілька років тому, 12% – рік тому і більше, 16% – кілька місяців тому, 5% – кілька тижнів тому і 4% – нещодавно. Серед тих, хто звертався за подібними послугами протягом останніх місяців, дещо більше жінок, старших та бідніших осіб.

•    Майже 60% опитаних не вживають ліки для нормалізації артеріального тиску, 38% – вживають. 87% не приймають ліки для нормалізації рівня цукру та холестерину у крові. Серед тих, хто має проблеми з артеріальним тиском принаймні раз на півроку, 66% вживають ліки для нормалізації тиску, по 9% – для нормалізації рівня цукру і холестерину у крові відповідно.

•    При виявленні проблем із артеріальним тиском більше чверті опитаних приймають ліки, виходячи  із власних знань та досвіду, стільки ж приймають препарати, рекомендовані лікарем. По 9-10% – користуються засобами народної медицини або відразу звертаються до лікаря. 5% взагалі нічого не роблять у даній ситуації. Приймають ліки, рекомендовані лікарем, або виходячи із власного досвіду частіше за інших старші особи та жінки.

•    86% має звичку прогулюватися на свіжому повітрі щодня, 8% – кілька разів на тиждень, 2-3% – кілька разів або раз на місяць відповідно. Дещо більше часу на свіжому повітрі проводять сільські мешканці.

•    61% респондентів зазначили, що вживають свіжі фрукти та овочі щодня, 30% – кілька разів на тиждень, 5% – кілька разів на місяць, 3% – раз на місяць або рідше.

•    42% опитаних вказали, що вживають м’ясо щодня, 41% – кілька разів на тиждень, 10% – кілька разів на місяць, 5% – раз на місяць або рідше, 1% – не вживають ніколи. Закономірно, кількість чоловіків, які вживають м’ясні продукти щоденно є дещо більшою у порівнянні з жінками. У свою чергу, молодь споживає м’ясо частіше за старших людей.

•    Майже 30% респондентів щоденно споживають кондитерські вироби та випічку (серед них більше молоді та осіб середнього віку), 39% – кілька разів на тиждень, 15% – кілька разів на місяць, 12% – раз на місяць або рідше, 4% – ніколи.

•    22% опитаних зізналися у щоденному вживанні смаженої, жирної їжі, 39% – кілька разів на тиждень, 17% – кілька разів на місяць, 15% – раз на місяць або рідше, 7% – не вживають ніколи. Серед тих, хто її вживає щодня, чоловіків більше, ніж жінок. Молодь та особи середнього віку також більш схильні вживати таку їжу щодня, аніж старші. Відносно частіше споживають смажене мешканці сіл, аніж містяни.

•    15% заявили про щоденне вживання безалкогольних газованих напоїв, 22% – кілька разів на тиждень, по 13% – кілька разів на місяць, 18% – раз на місяць або рідше, 31% – не вживають таких напоїв взагалі. Серед останніх переважно більше жінок та старших людей.

•    Майже 40% респондентів відзначили, що вживають алкогольні напої раз на місяць або рідше, 20% – кілька разів на місяць, 6% – кілька разів на тиждень, 3% – щодня. Третина опитаних не споживають спиртного взагалі – серед них дещо більше жінок, аніж чоловіків, майже вдвічі більше старших людей, аніж молоді. Також частіше не вживають алкоголь мешканці міст, аніж селяни.

•    Щодня фізичними вправами та спортом займаються лише 15% респондентів, 22% – кілька разів на тиждень, 12% – кілька разів на місяць, 9% – раз на місяць або рідше. 27% опитаних взагалі не займаються спортом – таких більше серед осіб середнього і старшого віку, жінок та селян.

•    74% опитаних не палять: з них 65% – ніколи не палили і 9% – кинули. З тих, хто палять, 5% випалюють 1-5 сигарет в день, 7% – 6-12  сигарет, 9% – 13-20, 4% – більше 20. Серед молоді і осіб середнього віку таких, що палять майже вдвічі більше у порівнянні з людьми віком 51 і старше, серед чоловіків таких в шестеро більше, ніж серед жінок. Менше палять люди з невисокими доходами та ті, хто мають проблеми з тиском.

•    Стрес або подібні відчуття щоденно відчували 20% опитаних, 19% – кілька разів на тиждень, 31% – кілька разів на місяць; 30% респондентів не відчувають стресу ніколи. Жінки і міське населення дещо частіше схильні перебувати у стресовому стані порівняно з чоловіками і сільськими мешканцями. Також стрес частіше відчувають і ті, хто мають проблеми з тиском принаймні раз на півроку.

•    74% обізнані про симптоми при підвищеному артеріальному тиску, 67% – знають про методи лікування у такому випадку (при пониженому артеріальному тиску – 67% і 59% відповідно).

•    23% отримували інформацію про профілактику хвороб серцево-судинної системи та кровообігу останнім часом від сімейного лікаря, 11% - з телебачення або радіо, 9% - з Інтернету, 8% - з оголошень в медичних закладах, 4% - від друзів та знайомих, 3% - з газет і журналів. У порівнянні з минулим роком значно зменшилася кількість тих, хто отримував подібну інформацію з оголошень та від близьких. 55% - взагалі не отримували подібної інформації останнім часом: серед них більше молоді.

•    31% опитаних дають позитивні оцінки якості медичного обслуговування, пов’язаного із серцево-судинними захворюваннями, у власному населеному пункті, 11% – оцінюють якість обслуговування негативно. При цьому 48% респондентів взагалі не зверталися до відповідних закладів. У порівнянні із минулим роком позитивна оцінка залишилася практично на попередньому рівні (у 2018 – 29%). Кращі оцінки дають старші респонденти, бідніші та ті, хто частіше за інших звертається до лікаря.

•    Якість лікування серцево-судинних захворювань на обласному рівні 26% опитаних оцінює позитивно, 6% – негативно; при цьому тих, що не зверталися по лікування – 59%. Серед тих, хто позитивно оцінює даний аспект, знову ж таки більше тих, хто частіше за інших звертається до лікаря. 71% опитаних не зверталися по даний вид послуг в інших містах України. 12% оцінюють якість таких послуг позитивно, 4% − негативно. Загалом за рік зросла кількість позитивних оцінок медобслуговування як на обласному рівні, так і в інших містах країни.

•    26% респондентів у випадку виникнення проблем із серцево-судинною системою звертаються до мiської/районної лiкарні, поліклініки, 20% – до сімейного лікаря (лікарської амбулаторії), 9% - до Рівненської обласної клiнiчної лiкарні, по 4-5% - до обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В.Поліщука або фельдшерсько-акушерського пункту, по 2% - до швидкої медичної допомоги, чи до приватних медичних закладів. 45% заявили, що у них немає проблем із тиском. За рік дещо побільшало тих, хто у разі виникнення проблем проблем із серцево-судинною системою частіше звертається до сімейного лікаря.

•    Кращі оцінки респондентів з огляду на якість медичного обслуговування у кардіологічних відділах отримали сімейні лікарі – 33%. У міських/районних лікарнях відмінно та добре оцінили якість обслуговування – 30%, Рівненській обласній клінічній лікарні – 17%, у обласному клінічному лікувально-діагностичному центрі ім. В.Поліщука та швидкій медичній допомозі – по 14%, у ФАПах – 13%, приватних закладах – 9%.

•    37% опитаних вважають, що у їхньому населеному пункті достатньо закладів, що займаються лікуванням серцево-судинних захворювань, 45% – недостатньо. Останню тезу поділяє 53% опитаного сільського населення.

•    Як і минулого року, більшість респондентів (80%) нічого не знають про те, що Рівненська область є учасником спільного проекту Світового Банку та Міністерства охорони здоров’я України «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», який передбачає підвищення ефективності лікування та профілактику хвороб системи кровообігу. 13% – щось чули про це і лише 6% – знають. При цьому переважна більшість (83%) опитаних вважають запровадження даного проекту важливим. Лише 4% з цим не погоджуються. Серед тих, хто знає про проект, вважають його дуже важливим більше 90%.

•    Попри низький рівень обізнаності про проект «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» у Рівненській області, 36% опитаних зустрічали у ЗМІ інформацію про передачу автомобілів швидкої допомоги районним лікарням, по 21% респондентів знають про закупку кардіологічного обладнання та ремонт чи будівництво лікарських амбулаторій в області, 11-16% чули про закупку комп’ютерного обладнання для сімейних лікарів, проведення додаткових навчань лікарів та підвищення їх кваліфікації або відкриття сучасного кардіологічного центру для лікування інфарктів у обласній лікарні. 9% знають про заплановане відкриття серцево-судинного центру у Сарнах, 7% – про початок проведення операцій по лікуванню аритмій у Рівненському серцево-судинному центрі.

•    На думку 70% респондентів, із запровадженням даного проекту загальна ситуація із серцево-судинними захворюваннями в області покращиться, 10% – думають, що ситуація не зміниться, 4% -  що вона погіршиться. 16% нічого не змогли відповісти на це питання. Серед тих, хто знає про проект, 78% вважають, що ситуація покращиться.

Аудиторія: мешканці Рівненської області від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Терміни проведення: 27 листопада – 9 грудня 2019 р.
 

Опитування було проведено Соціологічною групою «Рейтинг» від імені Центру аналізу та соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту.

Це щорічне опитування дає всесторонній аналіз ставлення громадян до органів місцевого самоврядування та надання комунальних послуг.

Опитування проводилось у 24 обласних центрах України, що не перебувають під контролем російських чи проросійських сил, включаючи Маріуполь та Сєвєродонецьк на Донбасі. Опитування проведено на основі вибірки, яка включала 19200 респондентів.
Статистична похибка для кожного міста не перевищує ±3,5%. Досяжність респондентів у середньому склала 67,7%. 

П’яте всеукраїнське муніципальне опитування from Ratinggroup