Новини та прес-релізи

Kyiv, Ukraine – IRI today released its survey of Ukraine public opinion (PDF).  The poll indicates that the top issues that worry Ukrainians involve the economy, with more than 50 percent of respondents citing unemployment and corruption within state bodies as the top challenges facing Ukraine, followed closely by low industry production, control over price growth and social protection for the poor.  Unemployment and state corruption remain the top concerns for Ukrainians, regardless of gender, age group or region.  Ukrainians also continue to be pessimistic about the direction their country is going in, with 69 percent responding that Ukraine is heading in the wrong direction.
Another interesting finding involves the Ukrainian public’s views on Ukraine’s Association Agreement with the European Union.  The agreement, which is expected to be signed in July, is the result of joint negotiations that aims to strengthen ties and enhance cooperation between the European Union and Ukraine.  When asked if the agreement will be useful or harmful to Ukraine, a slight majority of 51 percent of respondents believes it will be useful, including 65 percent of Ukrainian youth aged 18-29.

This survey was conducted May 14 – 28, 2013.  The randomly selected sample consists of 1,200 Ukrainian residents older than the age of 18 and eligible to vote and is representative of the general population by age, gender and education.  The margin of error for the national sample does not exceed plus or minus 2.8 percent.  The National Endowment for Democracy-funded survey was conducted by Baltic Surveys/The Gallup Organization on behalf of IRI, and the fieldwork was carried out by Rating Group Ukraine.

Source: The International Republican Institute

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», близько третини киян планують провести літо вдома, а щонайменше кожен десятий взагалі не матимуть відпустки цим літом. Ще 14% – не визначились щодо літнього відпочинку.

Серед тих, хто все ж таки поїде з міста цього літа, найбільшим попитом користується відпочинок на Чорному або Азовському морі (18%). Разом з тим, 13% планують провести літню відпустку за кордоном, 7% – в іншому місті, селі України.

Кожен шостий киян планує провести відпустку на дачі.

Переважна більшість людей похилого віку цього літа залишаться у Києві, обравши в якості місць відпочинку дім або дачу. Чим молодші респонденти, тим більше вони прагнуть поїхати з міста на відпочинок. Майже кожен п’ятий респондент у віці 18-39 років планує закордонну поїзду.

Зі зростанням рівня освіти респондентів, зростає і кількість тих, хто планує поїхати з міста. Лише чверть людей з вищою або незакінченою вищою освітою проведуть відпустку вдома, а 10% – не матимуть відпустки взагалі. Разом з тим, кожен п’ятий власник диплому про вищу освіту планує відпочинок на Чорному або Азовському морі; трохи менше (15%) проведуть відпустку за межами країни.

Більше половини жінок проведуть літо вдома, на дачі або ж на роботі. Чоловіки – більш мобільні, особливо що стосується поїздок за кордон. Водночас 16% чоловіків ще не визначилися, де проведуть цьогорічну відпустку. Серед жінок таких менше.

У контексті літніх відпусток цікавим є електоральний аспект.

Так, найбільш “стійкий” виборець (люди, які стабільно ходять на вибори) більш схильний провести літо вдома або на дачі. Водночас, окремі електоральні групи зазнали б значних втрат.

Зокрема, у найбільш програшному становищі могли б опинитися В.Кличко та М.Катеринчук, оскільки щонайменше третина їх прихильників планують цього літа закордонні поїздки або відпочинок на Чорному чи Азовському морі, ще частина – поїздки по містам і селам України. Натомість П.Порошенко і О.Попов були б у більш виграшному становищі, оскільки їх підтримують здебільшого старші люди, які планують провести літо вдома або на дачі.

Серед партій найбільш вразлива ситуація в УДАРу, який підтримує здебільшого молодь. Водночас, найбільше «домосидів» серед прихильників КПУ, Батьківщини та Партії регіонів.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 59% опитаних вважають, що Україні скоріше не вистачає «сильної руки», ніж «демократії» (26%). Кожен шостий не визначився з даного питання.

Водночас, 42% опитаних вважають, що Україні скоріше не вистачає «більшої свободи слова», ніж «більшої цензури» (26%). Кожен третій не визначився з даного питання.

Половина опитаних вважають, що Україні «потрібно розвивати ринкові відносини», а 31% – «повертатися до планової економіки». Кожен п’ятий не визначився з даного питання.

Характерно, що третина прихильників «сильної руки» одночасно виступають за збільшення свободи слова в країні, а 40% – за подальший розвиток ринкової економіки.

За «сильну руку» виступають від 70% респондентів на Півдні та Донбасі до 50% – на Заході і Півночі країни; від 80% прихильників КПУ і 70% – Партії регіонів до половини прихильників УДАРу, Свободи і Батьківщини.

Разом з тим, спостерігаються чіткі залежності: чим молодші респонденти, чим вищий їх рівень освіти тим більше вони виступають за поглиблення демократії, збільшення свободи слова і розвиток ринкових відносин.

Крім того, україномовні респонденти більше вважають, що країні не вистачає демократії та свободи слова, ніж російськомовні. Ті ж самі залежності і за національністю: росіяни більше підтримують «сильну руку», збільшення цензури та повернення до планової економіки, ніж українці.

Цікаво, що жінки підтримують «сильну руку», збільшення цензури та повернення до планової економіки більше, ніж чоловіки.

Виразна підтримка тези про необхідність збільшення цензури в Україні фіксується лише на Донбасі. Те ж саме стосується і повернення до планової економіки.

Водночас, рівна частина респондентів на Півдні і Сході підтримують як збільшення цензури, так і збільшення свободи слова. При цьому в Центрі, а особливо на Півночі та Заході країни є виразна підтримка збільшення свободи слова і поглиблення ринкових відносин.

44% опитаних українців не шкодують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, натомість 41% – шкодують.  Кожен шостий не визначився з даного питання.

Порівняно з попереднім дослідження, проведеним наприкінці 2010 року, кількість тих, хто шкодує за СРСР зменшилась з 46 до 41%, а тих, хто не шкодує навпаки зросла з 36 до 44%. Таким чином, за останні 2,5 роки ностальгія за СРСР зменшилась, що пов’язано, в першу чергу, з демографічними змінами, оскільки найбільшими прихильниками СРСР і надалі залишаються старші люди.

Разом з тим присутні й інші залежності. Наприклад, жінки більше шкодують за СРСР, ніж чоловіки. Так само російськомовні респонденти та росіяни шкодують за СРСР більше, ніж українці. Чим вища освіта респондентів, тим менше ностальгії за СРСР.

75% з тих, хто шкодує за СРСР, вважають, що Україні більше не вистачає «сильної руки», половина – хотіли б повернутися до планової економіки, 40% – збільшити цензуру в країні.

Натомість чверть вже виступає за поглиблення ринкових відносин та збільшення свободи слова.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15-28 березня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг»,  політична акція опозиції «Україно, вставай», що відбулася 18 травня у столиці, знайшла більшу підтримку серед киян, ніж акція за підтримки Партії регіонів «В Європу без фашистів».

Так, третина опитаних киян позитивно оцінили політичну акцію опозиції, чверть – нейтрально, водночас  кожен п’ятий – негативно. Стільки ж нічого не знали про проведену акцію.

У свою чергу кожен десятий опитаний позитивно оцінив політичну акцію Партії регіонів, кожен п’ятий – нейтрально, водночас понад 40% оцінили її негативно. Чверть нічого не знали про проведену акцію.

Найбільш позитивно оцінили акцію «Україно, вставай» прихильники Свободи (57%). Нагадаємо, що в травні найбільш відчутно зросли рейтинги саме Свободи. В свою чергу, прихильники УДАРу менш позитивно (36%) оцінили акцію опозиції, ніж Батьківщини (49%). 40% прихильників КПУ та Партії регіонів оцінили акцію опозиції негативно.

Акцію «В Європу без фашистів» відносно позитивно оцінили лише прихильники Партії регіонів  (51%). Найбільш негативно поставилися до акції прихильники Свободи і Батьківщини (70%).

Цікаво, що найбільш поінформованими про  акції 18 травня виявилися старші люди, водночас третина молоді нічого не знала про акцію опозиції, а понад 40% – про акцію Партії регіонів. Найбільшу підтримку акції отримали також переважно серед старших людей.

Ще один важливий момент – чоловіки значно більше підтримують акцію опозиції (40%), ніж жінки (26%), а акцію Партії регіонів оцінюють більше негативно (50%), ніж жінки (40%). Нагадаємо, що в травні у структурі прихильників Свободи зросла кількість чоловіків, а в УДАРу – зменшилася.

Більшість опитаних впевнені у тому, що учасники акцій отримували винагороду за свою участь. Особливо це стосується акції «В Європу без фашистів». Так, 51% опитаних вважають, що всі учасники акції Партії регіонів отримували винагороду, ще 17% вважають, що винагороду отримували лише деякі. Лише 7% вважають, що учасники акції не отримували жодної винагороди.

Разом з тим, 35% опитаних вважають, що всі учасники акції опозиції отримували винагороду, ще 21% вважають, що винагороду отримували лише деякі. Лише 16% вважають, що учасники акції не отримували жодної винагороди.

Є тенденція: чим молодші респонденти, тим більше вони вказують на «проплаченість» акцій, не виключено, що це одна з основних причин низької підтримки акцій серед молоді.

38% опитаних вважають, що більше киян було на акції опозиції, 8% – на акції Партії регіонів. Водночас 7% вважають, що на обох акціях були переважно не кияни, а 9% – переважно кияни. При цьому більшість (38%) не змогли відповісти на дане питання.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори мера Києва відбувалися у травні 2013 року, то участь у них взяли б близько 60% виборців.

Так, якби вибори мера Києва відбувались у травні 2013 року, то 35,9% (серед тих, хто має наміри брати участь у виборах), підтримали б Віталія Кличка, 17,1% – Олександра Попова, понад 11% – Петра Порошенка.

Понад 5% виборців підтримали б Миколу Томенка, близько  4% – Андрія Іллєнка, близько 3% – Миколу Катеринчука, близько 2% – Анатолія Гриценка та Олега Ляшка. Ще близько 3% проголосували б за інших кандидатів, кожен шостий не визначився з вибором.

Порівняно з березнем 2013 року зросли рейтинги В.Кличка (з 31 до 36%), П.Порошенка (з 7 до 11%) та М.Катеринчука (з 1 до 3%). Натомість показники О.Попова погіршилися з 20 до 17%. Також зменшилась кількість респондентів, які не визначилися з вибором (з 25 до 15%). В силу домінування в столиці опозиційних настроїв, розподіл невизначених відбувся на користь кандидатів, які в тій чи іншій мірі асоціюються з опозицією. Крім того, О.Попов частково втратив симпатиків на користь П.Порошенка, оскільки їх електорати досить схожі і орієнтовані передусім на старших людей. Водночас на молодь орієнтовані В.Кличко та М.Катеринчук.

 Жінки більше підтримують М.Катеринчука, П.Порошенка та О.Попова, також серед жінок більше «невизначених». У свою чергу, чоловіки більше підтримують А.Гриценка, А.Іллєнка та  В.Кличка.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Віталій Кличко, то чверть опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного керівника міста, понад 70% – лідера партії УДАР, близько 5% – не визначились.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Петро Порошенко, то третина опитаних підтримали б чинного керівника міста, 57% – Петра Порошенка, кожен десятий не визначився.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Микола Катеринчук, то близько 40% опитаних підтримали б чинного керівника міста, 47% – лідера Європейської партії, 16% – не визначились.

Якби вибори Київради відбувалися сьогодні, то 27,5% (серед тих, хто має наміри брати участь у виборах), підтримали б УДАР, 14,2% – Батьківщину, 13,6% – Свободу, майже 10% – Партію регіонів. Решту партій підтримують менше 5% виборців. Майже чверть не визначилися з вибором.

Порівняно з березнем 2013 року найбільш значимо зросла підтримка лише Свободи (з 11 до 14%), дещо укріпилися Батьківщина, Партія регіонів та КПУ. Також зросла підтримка Європейської партії. Позиції УДАРу майже не змінилися.

УДАР продовжує підтримувати переважно молодь, старших найбільше в структурі виборців Батьківщини та Партії регіонів, а також серед невизначених.

Чоловіки більше підтримують Свободу і УДАР. Жінок більше серед «невизначених», а також серед прихильників Батьківщини та Партії регіонів. Цікаво, що порівняно з березнем кількість чоловіків у структурі виборців Свободи зросла, а УДАРу – зменшилася.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 50% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують – 37%. Ще 13% – не визначились.

Разом з тим 42% опитаних підтримують утворення єдиної держави у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 47%. Ще 11% - не визначились.

Цікаво, що кожен четвертий українець, який підтримує утворення єдиної держави з Росією, одночасно підтримує і вступ України до ЄС.

Враховуючи такі особливості відповідей, респондентам було задане пряме запитання. Отже, на думку опитаних для України підписання Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Євросоюзом більш вигідне (41%), ніж вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном (38%). 20% – не змогли визначитися.

Порівняно з 2010-2012 роками спостерігаємо тенденції росту прихильників як першого варіанту інтеграції, так і другого. Люди визначаються: за останні два роки кількість «невизначених» у цьому питанні зменшилась з 27 до 20%.

Традиційно Захід, Північ і Центр України більше підтримують Угоду з Євросоюзом. Донбас, Південь і Схід – вступ до Митного союзу. При цьому, Схід  і Центр залишаються «перехідними» регіонами, де не спостерігається великої переваги прихильників одного інтеграційного вектору, над іншим. Тут же найбільша кількість тих, хто одночасно підтримує обидва інтеграційних вектори.

Молодь, люди з вищою освітою традиційно більше підтримують  підписання Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з ЄС, старші – вступ до Митного союзу.

Переваги та недоліки інтеграційних процесів

На думку опитаних, від зближення з Євросоюзом Україна отримає такі основні переваги: можливостi для громадян бiльше подорожувати (55%), можливостi знайти кращу роботу (53%), збiльшення iнвестицiй в Україну (51%), розвиток демократiї (41%), можливостi отримати кращу освiту (41%), зменшення бiдностi (39%), зменшення корупції (39%).

У свою чергу, від зближення з Росією Україна отримає такі основні переваги: зменшення цiн на газ (55%), зближення народiв (53%), пiдтримка вiтчизняної промисловостi (51%), пiдтримка вiтчизняного сiльського господарства (41%).

Однакова кількість респондентів (по 21%) вважають, що зближення як з Євросоюзом, так і з Росією  дасть кращий захист кордонiв України. Так само однаково (по 15%) вважають, що жодних переваг не буде ані від зближення з Євросоюзом, ані з Росією.

40% респондентів вважають, що вступ до Митного Союзу призведе до зростання добробуту українців (не згодні – 39%). У свою чергу, 46% вважають, що вступ до ЄС призведе до зростання добробуту українців (не згодні – 34%).
46% вважають, що вступ до Митного Союзу призведе до зростання промисловостi та сiльського господарства в Українi (не згодні – 36%). У свою чергу, 55% вважають, що вступ до ЄС дасть поштовх для розвитку України (не згодні – 30%).
43% вважають, що для Росiї Україна завжди буде другосортною країною, аналогічно 58%, що для Європи Україна також завжди буде другосортною країною.
В результаті - 70% думають, що спочатку потрiбно навести порядок всерединi країни, а вже потiм приєднуватися куди-небудь, не згодні з тезою – лише 16%.
Бачення майбутнього ЄС

Половина опитаних впевнені у монолітності Євросоюзу в найближчі 5-10 років, у т.ч. 28% вважають, що склад ЄС майже не зміниться (можливо кілька країн вийдуть чи кілька з’явиться нових членів), 22% впевнені, що кількість учасників ЄС однозначно зросте. Ще 16% вважають, що в найближчі 5-10 років в ЄС лишиться лише кілька потужних держав. Лише 9% опитаних вважають, зо ЄС перестане існувати в найближчі 5-10 років.

Понад половина опитаних вірять, що Україну коли-небудь приймуть до Євросоюзу, у т.ч. 4% вірять, що це відбудеться у найближчі рік-два, 12% – у найближчі 3-5 років, 18% – у найближчі 5-10 років, а 23% думають, що це далека перспектива. Водночас, чверть думає, що Україну ніколи не приймуть до ЄС, а кожний п’ятий не визначився з цього питання.

Спостерігається пряма залежність: чим вища віра у шанси України стати членом Євросоюзу, чим вища віра у перспективи самого ЄС, тим вища підтримка підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.

Уявлення про країни

Респондентам було запропоновано визначитися, які з тверджень найбільше відповідають їхнім уявленням про Європу, Росію, Білорусь та Україну.

Якщо говорити загалом, то асоціації з Білоруссю кращі, ніж Росією. А з Росією –  кращі ніж з Україною. А найкращі асоціації українці мають з Європою.

Отже, найбільш поширені уявлення про Європу: розвинута економiка (61%), велика кiлькiсть мiгрантiв з iнших країн (59%), високий рiвень освiти (58%), добробут (56%),  активнiсть громадян у захистi своїх прав (54%), новi технологiї (54%), впевненiсть у майбутньому (52%), чеснi суди (52%), безпека життя (52%), розвинута демократiя (51%), законослухнянi громадяни (49%), свобода на висловлення думки (48%), стабiльнiсть (46%), рiвнi права для жiнок i чоловiкiв (45%), гарнi можливостi для розвитку власного бiзнесу (45%), доступна медицина (37%).

Також зі значною кількістю мігрантів асоціюється Росія, хоча і вдвічі менше, ніж Європа.

Зі стабільністю, законослухняними громадянами та доступною освітою асоціюється також і Білорусь, при чому на рівні майже тотожному Європі.

З високим рівнем освіти теж асоціюється Росія, але майже втричі менше, ніж Європа. З впевненістю у майбутньому також асоціюються Росія і Білорусь, проте майже втричі менше, ніж Європа.

Україна програє практично за всіма цими асоціаціями як Білорусі і Росії і тим паче Європі. Єдині позиції, за якими Україна випереджає Росію і Білорусь (і значно поступається Європі) це свобода на висловлення думки та рiвнi права для жiнок i чоловiкiв.

Взагалі українці мають вкрай негативні асоціації зі своєю країною. Так, від 70 до 80% опитаних асоціюють Україну з безробіттям, бідністю, корупцією та з великим розривом мiж багатими i бiдними. Майже 60% асоціюють Україну з економічною кризою, майже 40% – з деградацією.

Варто наголосити, що «економічна криза» притаманна також Європі (32%) та Росії (30%), менше – Білорусі (17%). А такі асоціації як «безробіття», «великий розрив мiж багатими i бiдними», «деградація» притаманні також і Росії, хоча і значно менше, ніж Україні.

Спільні асоціації для України, Білорусі і Росії: зрозумілі культура і мова, спільне минуле.

На відміну від Європи та Білорусі, Україна (39%) і Росія  (69%) асоціюються з великою кількістю природних ресурсів.

Майже не асоціюється Україна з сильною владою (2%), тоді як понад 40% асоціюють з сильною владою Росію та Білорусь і чверть – Європу.

Майже не асоціюють опитані Україну з сильною армією (2%), тоді як понад 40% асоціюють з сильною армією Росію і чверть – Європу.

Разом з тим, майже не асоціюють опитані Україну з цензурою (12%), тоді як чверть асоціюють з цензурою Росію і третина – Білорусь.

Не змогли навести жодних асоціацій з Європою лише 3%, з Україною та Росією – 2%, з Білоруссю – 5%.

Досвід відвідування інших країн та бажання в них жити

Лише 12% опитаних мали досвід відвідування протягом останніх 5 років країн Євросоюзу, у т.ч. 1% – бували багато разів, 4% – кілька разів, 7% – бували лише одного разу.

Натомість досвід відвідування країн СНД ширший – чверть бували там протягом останніх 5 років, у т.ч. 3% – бували багато разів, 12% – кілька разів, 10% – бували лише одного разу.

Незважаючи на те, що в країнах СНД українці бували частіше, жити більше хотіли б в країнах Європи. Так, 43% хотіли б особисто жити в Європі (не хотіли б – 45%); 30% хотіли б особисто жити в Росії (не хотіли б – 61%); 21% хотіли б особисто жити в Білорусі (не хотіли б – 67%).

При цьому бажання жити в Росії має значно більший роз’єднуючи момент: лише 9% мешканців Заходу і 20% – Півночі та Центру розділяє думку, проти майже 60% - на Донбасі. Водночас бажання жити в Європі розділяє від третини до половини  мешканців Донбасу, Сходу, Півдня, Центру та Півночі країни.

Спостерігаємо пряму залежність: чим частіше бували люди в Європі, тим більше у них бажання там жити. По Росії залежність менша. Також, чим частіше бували люди в Європі, тим вища серед них підтримка вступу України до ЄС.

І наостанок, майже половина опитаних вважають, що краще майбутнє їхні діти або онуки матимуть в Україні, яка буде більше інтегрована в Європу, натомість третина – в Україні, яка буде більше інтегрована в Росію, СНД. Майже чверть – вагаються.

При цьому, лише близько 70% прихильників вступу України до Митного Союзу вважають, що краще майбутнє їхні діти або онуки матимуть в інтеграції з Росією, тоді як кожний шостий бачить краще майбутнє своїх дітей в Україні, інтегрованій в Європу. Третина респондентів, які не змогли визначитися з вибором інтеграційного вектору, так само бачать краще майбутнє своїх дітей в інтеграції з Європою і лише 16% – в інтеграції з Росією, а половина продовжує вагатися.

Таким чином, щонайменше кожен шостий українець перекладає відповідальність за свій вибір на дітей…

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15-28 березня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», майже 60% опитаних підтримують думку, що деякі професії є суто «чоловічими», а деякі – «жіночими». Не згодні з цим – 36%, ще 5% – не визначились.

Респондентам було запропоновано оцінити кому більше підходять ряд типових професій: чоловікам, жінкам чи однаково як одним, так і другим.

На думку опитаних, такі професії як «міліціонер», «політик», «бізнесмен», «науковець» більше притаманні чоловікам, ніж жінкам. Натомість такі професії як «продавець» чи «секретар» – більше притаманні жінкам. Водночас, «менеджер», «журналіст» чи «лікар» однаково притаманні як чоловікам, так і жінкам.

Так, 56% жінок та 63% чоловіків погодилися, що професія «міліціонер» притаманна більше чоловікам. Водночас, 56% жінок та 64% чоловіків погодилися, що професія «секретар» притаманна більше жінкам, так само 34% жінок і 43% чоловіків погодилися, що «продавець» – більше жіноча професія.

В решті випадків відповіді респондентів не були такими категоричними. 30% чоловіків та 22% жінок погодились, що «політик» – це більше чоловіча справа, разом з тим, майже 70% перших і 80% других переконані, що ця професія однаково підходить як чоловікам, так і жінкам.

25% чоловіків та 19% жінок погодились, що «бізнесмен» – це більше чоловіча справа, разом з тим, майже 70% перших і 80% других переконані, що ця професія однаково підходить як чоловікам, так і жінкам.

21% чоловіків та лише 13% жінок погодились, що «науковець» – це більше чоловіча справа, разом з тим, майже 80% жінок і чоловіків погодилися, що ця професія однаково підходить як чоловікам, так і жінкам.

Від 80% до 90% чоловіків та жінок вважають, що такі професії як «менеджер», «журналіст» чи «лікар» однаково притаманні як чоловікам, так і жінкам.

У 14% опитаних жінок та 8% – чоловіків виникало бажання опанувати професію, котра вважається притаманною представникам протилежної статі. Частіше серед молоді і людей з вищим рівнем освіти. Не виникало такого бажання у 80% жінок та майже 90% чоловіків.

Майже кожна десята опитана жінка отримувала відмову у працевлаштуванні через стать. Такі відповіді частіше давали респонденти середнього віку з високим рівнем освіти. Разом з тим 6% чоловіків також отримували відмову у працевлаштуванні через стать.

29% опитаних підтримують заборону на вказування статі кандидатів в оголошеннях (рекламі) про вакансії, стільки ж (28%) – не підтримують.  Разом з тим, в основній масі – людям або байдуже (33%) або вони не визначились з цього приводу (10%).

Найбільш байдужі до цього питання люди старшого віку. Найбільше підтримують заборону на вказування статі кандидатів в оголошеннях (рекламі) про вакансії люди з вищим рівнем освіти. Жінки і чоловіки однаково ставляться до цього питання. Хіба, що жінки, які отримували відмову у працевлаштуванні через стать набагато більше підтримують цю норму, ніж решта.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Соціологічна група «Рейтинг» продовжує спеціальний проект «Народний ТОП», який складається з серії досліджень визначення кращих з кращих.

Особливість методики полягає у тому, що респонденти не отримують жодних списків чи підказок, люди висловлюють свою думку виключно за допомогою відкритих питань, називаючи власні варіанти. У квітні ми представляємо випуск «Країна, де хотілось би народитися».

Згідно з результатами дослідження майже половина опитаних (48%), якби мали можливість обрати країну, де народитися, обрали б Україну. 9% опитаних обрали б Росію, 5% – Німеччину, 4% – США, по 2% – Великобританію, Італію, Швейцарію, Францію, по 1% – Польщу, Канаду, Швецію, Білорусь. Разом з тим, 2% – обрали б СРСР, близько 4% – інші країни.

16% опитаних не змогли відповісти на запитання.

Загалом 15% опитаних, якби мали можливість обрати країну, де народитися, обрали б країни Євросоюзу, ще 4% – США. Натомість Росію, Білорусь, Казахстан – близько 10%, ще 2% – обрали б СРСР.

Росію найчастіше обирали на Донбасі (18%), Півдні (13%) та Сході (13%) країни. Німеччину, США, Італію, Великобританію – на Заході і Півночі країни. Разом з тим, в Центрі країни найчастіше обирали Україну.

Чим молодші респонденти, тим менше серед них тих, хто хотів би народитися в Україні: лише 40% молоді обрали б Україну, водночас серед старших людей таких у 1,5 рази більше. Кожен десятий молодий українець хотів би народитися в США, трохи менше – в Німеччині та Великобританії. Жінки більш прив’язані до України, ніж чоловіки. Останні частіше обирали Росію, Німеччину та США.

Цікаво, що кожен десятий виборець КПУ хотів би народитися в СРСР. Кожен шостий виборець Партії регіонів та КПУ хотів би народитися в Росії. Натомість кожен шостий виборець УДАРУ обрав би Німеччину. Найбільш відданими країні виявились виборці Батьківщини та Свободи – майже 60% з них, якби мали можливість обрати країну, де народитися, обрали б Україну. 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

  Внешняя политика

Согласно результатам опроса группы "Рейтинг" и КМИС, проведенного в феврале-марте 2013 года, 58% жителей Одесской области выбирая между подписанием договора об ассоциации и последующим вступлением в Европейский Союз или же полноправном участии в Таможенном Союзе и Едином Экономическом Пространстве с Россией, Белоруссией и Казахстаном, выбирают Таможенный Союз и ЕЭП, а 25% отдают предпочтение договору об ассоциации и последующему вступлению в ЕС. 18% – не определились.

56% жителей Одесской области хотели бы,  чтобы Украина не становилась членом Европейского Союза и имела с Россией открытые границы – без виз и таможен, а с Европейским Союзом закрытые границы – с визами и таможней; 27% - чтобы Украина подписала договор о политической ассоциации и Зоне свободной торговли и став членом Европейского Союза,  имела с Россией закрытые границы – с визами и таможнями и одновременно открытые границы, и безвизовый режим со странами Европейского Союза.  17% затруднились ответить на этот вопрос.

68% опрошенных хотели бы, что бы Украина и Россия были независимыми, но дружественными государствами, с открытыми границами, без виз и таможен. 11% считают, что отношения Украины и России должны быть такими же, как с другими государствами, с закрытыми границами, визами, таможнями. При этом 19% респондентов считают, что Украина и Россия должны объединиться в одно государство. Еще 2% – не определились.

Жители области более оптимистично оценивают перспективы продажи продукции украинской промышленности и сельского хозяйства, в случае если Украина станет полноправным членом Таможенного Союза и ЕЭП (56%), чем в при вступлении нашей страны в ЕС (22%). При этом 23% – не знают как лучше.

Похоже опрошенные оценили возможности украинских граждан найти хорошую работу – 49% опрошенных считают, что с трудоустройством будет лучше, при условии вступления Украины в ЕЭП и 25% - при условии, что Украина вступит в ЕС. 26% – не определились с мнением по этому вопросу.

Двойное гражданство

58% жителей Одесской области в той или иной мере согласны, что Украине нужно ввести возможность двойного гражданства с другими странами, 21% – не поддерживают эту идею. 15% – насколько согласны, настолько и не согласны с этой идеей, а 6% – не определились.

Если бы двойное гражданство в Украине было разрешено, то 31% жителей Одесской хотели бы при сохранении украинского получить еще и российское гражданство. 7% – гражданство Германии, 4% – США, 3% – Италии или Канады. При этом менее трети опрошенных жителей области не хотели бы получить второе гражданство (27%).

53% респондентов хотели бы получить российское гражданство при сохранении украинского (26.3% уверены, что хотели бы, 26.4% - скорее хотели бы). 39% жителей Одесской области не хотели бы получить российское гражданство при сохранении украинского (23.3% точно не хотели бы, 15.2% - скорее не хотели бы). 9% опрошенных не определились с мнением по этому вопросу.

Число тех, кто хотел бы получить гражданство одной из стран Европейского Союза при сохранении украинского, меньше, чем тех, кто хотел бы получить российское  - 44% (17.7% уверены, что хотели бы, 24.8% - скорее хотели бы). Столько же респондентов (44%) не хотели бы получить гражданство одной из стран Европейского Союза при сохранении украинского (26.5% точно не хотели бы, 17% - скорее не хотели бы). 14% опрошенных не определились с мнением по этому вопросу.

Прогнозы

Треть жителей Одесской области (33%) думают, что в случае если Украина окажется в сложном положении, которое будет требовать значительной безвозмездной финансовой помощи нашей стране, в первую очередь окажет поддержку Украине Россия. 10% думают, что это будет Европейский Союз, 5% - что Международный валютный фонд, 4% - международные гуманитарные организации, например ООН. 35% респондентов думают, что никто не придет на помощь Украине, 9% затруднились ответить.

 36% участников исследования думают, что Украину когда-нибудь примут в Европейский Союз (9% уверены, что примут, 26% думают, что скорее примут). Тех, кто придерживается точки зрения, что Украина никогда не станет членом ЕС, больше – 50% (20% уверены, что Украину никогда не примут в ЕС, 30% выбрали ответ «скорее не примут»). 15% опрошенных не смогли определиться с ответом.

Статус русского языка

52% жителей Одесской области придерживаются мнения, что русский язык должен быть вторым государственным на всей территории Украины.  42% думают, что русский язык нужно сделать региональным языком в тех местностях, где большинство населения этого желает. 5% респондентов полагают, что русский язык нужно исключить из официального общения по всей территории Украины. Затруднились или отказались отвечать на этот вопрос около 2%.

Государственное устройство

40% опрошенных высказались за то, что Украине больше подходит федеративное государственное устройство, 38% - что унитарное. 22% не имеют сформированного мнения по этому вопросу.

Земельная реформа

72% жителей Одесской области знают, что власть готовится провести земельную реформу, в результате которой будет разрешено свободно продавать и покупать землю. При этом 65% жителей Одесской области отрицательно относятся к этой реформе (39% - отрицательно и 26% - скорее отрицательно), и 21% – положительно (8% - положительно и 14% скорее положительно). 14% – не определились.

Большинство опрошенных (52%) поддерживают только долгосрочную аренду земель сельскохозяйственного назначения. 28% – могли бы разрешить свободную куплю-продажу земель сельскохозяйственного назначения, но только гражданам Украины и только 6% – иностранцам. 15%  участников исследования – не определились.

Отношение к референдумам

73% опрошенных в области поддерживают идею значительную часть важных вопросов, как на местном, так и на всеукраинском уровне, решать с помощью референдумов, 16% - не поддерживают это предложение. 12% – не определились.

Большинство опрошенных жителей Одесской области согласны с тем, что у граждан должна быть возможность с помощью местного референдума отправлять в отставку главу областной администрации или главу райадминистрации (73%), отправлять в отставку мэра и назначать новые выборы (75%), распускать областные, городские, районные, поселковые, сельские советы и назначать выборы (70%), отправлять в отставку сельского голову (73%),

Также большинство респондентов согласны с тем, что у граждан Украины должна быть возможность с помощью всенародного референдума решать вопрос о вступлении Украины в военные, политические или экономические союзы (72%), распускать Верховную Раду (67%), принимать Конституцию и вносить в нее изменения (71%), отправлять в отставку Правительство (66%).

Пользование интернетом

Каждый второй житель Одесской области (51%) имеет доступ к интернету  дома, на работе,  в месте обучения или с мобильного устройства. Почти все эти люди (49% жителей области) имеет опыт использования интернета. Месячная аудитория интернета составляет 47% жителей Одесской области (пользовались хотя бы раз в течение 30 дней до исследования), недельная – 44%, суточная – 35%.

По 32% респондентов в Одесской области в течение месяца до исследования пользовались такими социальными сетями как Вконтакте и Одноклассники. Каждый десятый (11%) опрошенный пользовался Фейсбуком, 3% - Твитером, 2% - Живым Журналом.

Опрос проводился группой «Рейтинг» и Киевским международным институтом социологии с 23 февраля по 14 марта 2013 года. Полевой этап проходил с 27 февраля по 10 марта 2013 года. Опрос проводился в Одесской области (в 46 населенных пунктах), всего было опрошено 1030 респондентов. Выборка исследования многоступенчатая, случайная. Ошибка выборки с вероятностью 0,95 не превышает 3.1% (без учета дизайн-эффекта). Метод сбора данных – личное (face-to-face) интервью по месту проживания респондентов.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», абсолютна більшість опитаних киян (78%) не підтримують ініціативу винести всі супермаркети та гіпермаркети за межі міста не менше ніж на 5 км. Позитивно ставляться – лише 14%. Разом з тим для 5% – це байдуже, а 3% – не визначилися з цього приводу.

Характерно, що чим молодше респонденти, чим вища у них освіта, тим менше вони підтримують ініціативу винести гіпермаркети за межі міста. Зокрема, ідею не підтримують понад 80% молоді.

Жінки також менше підтримують ідею, ніж чоловіки.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1060 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 25 лютого – 6 березня 2013 р.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», більшість опитаних киян (58%) не підтримують ідею заборонити продаж секонд-хенду, підтримують – лише 20%. Разом з тим для 18% – це байдуже, а 4% – не визначилися з цього приводу.

Що цікаво, чим молодше респонденти, чим вища у них освіта, тим менше вони підтримують ідею заборонити продаж секонд-хенду. Так, ідею не підтримують майже 70% молоді, тоді як серед пенсіонерів таких трохи більше половини.

 Жінки також менше підтримують ідею, ніж чоловіки. 

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1060 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 25 лютого – 6 березня 2013 р.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», понад половина киян підтримують ідею висунення єдиного кандидата від опозиції на виборах мера Києва, не підтримують – лише 15%. Разом з тим для 18% - це байдуже, а 14% - не визначилися з цього приводу.

Ідею позитивно сприймають понад 70% прихильників як В.Кличка, так і А.Гриценка, А.Іллєнка, П.Порошенка та О.Кужель, а також половина з тих, хто не визначився з вибором кандидата. 

Лише прихильники О.Попова та Партії регіонів скептично оцінюють ініціативу.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1060 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 25 лютого – 6 березня 2013 р.

 Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори мера Києва відбувалися на початку березня 2013 року, то участь у них однозначно взяли б близько 55% виборців.

Так, якби вибори мера Києва відбувались на початку березня 2013 року 31%, серед тих, хто має наміри брати участь у виборах, підтримали б Віталія Кличка, 20,3% – Олександра Попова, майже 7% – Петра Порошенка.

Приблизно по 4% виборців підтримали б Андрія Іллєнка та Олександру Кужель, близько 2% – Анатолія Гриценка. Понад 1% – Олега Ляшка, Олександра Омельченка та Миколу Катеринчука. Ще близько 3% проголосували б за інших кандидатів, чверть – не визначилися з вибором.

Спостерігаються чіткі тенденції: чим молодше респонденти, тим частіше вони підтримують Віталія Кличка, чим старші – Олександра Попова та Петра Порошенка.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Віталій Кличко, то 26,5% опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного керівника міста, 60,4% – лідера партії УДАР, 13,1% – не визначились.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Петро Порошенко, то 36,6% опитаних підтримали б чинного керівника міста, 41,5% – Петра Порошенка, 21,9% – не визначились.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Микола Катеринчук, то 41,2% опитаних підтримали б чинного керівника міста, 35% – лідера Європейської партії, 23,9% – не визначились.

Цікаво, що 35% опитаних киян хотіли б бачити Віталія Кличка мером Києва і майже стільки ж (37%) – лідером фракції УДАР у Верховній Раді. Разом з тим 15% – не хотіли б бачити ні тим, ні тим, а 13% – не визначилися з відповіддю.

Характерно, що дві третини виборців самого В.Кличка хотіли би бачити його саме мером Києва і лише кожен п’ятий – лідером фракції УДАР у Верховній Раді. Серед прихильників О.Кужель половина – за мерство Кличка, половина – за парламент. Прихильники решти кандидатів воліли б бачити В.Кличка переважно в парламенті. 

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1060 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95):для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 25 лютого – 6 березня 2013 р.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», абсолютна більшість опитаних (81%) підтримує прийняття Закону України Про відкликання депутатів. Не підтримують лише 13%, не визначилися з цього приводу – 6%.

Ініціатива популярна в усіх регіонах та серед виборців різних партій. Хіба що дещо менша підтримка на Донбасі та серед виборців Партії регіонів, серед яких найбільше невизначених з даного питання.

На думку більшості опитаних (61%), депутата повинен відкликати виборець. 14% опитаних вважать, що це повинен робити виборець, але за ініціативи партії,  стільки ж – що це прерогатива виключно партії, яка висувала кандидата. Ще 12% вважають, що це повинен робити суд, при цьому 7% вважають, що суд це має робити одноосібно, а 5% – за ініціативи парламентської більшості.

Крім того, 5% опитаних вважають, що відкликати депутата повинен лише парламент, а ще 5% – Президент. Не визначились з цього питання 10%.

Як із попереднього питання,  думки респондентів, опитаних в різних регіонах і серед прихильників різних партій, майже збігаються.

Понад половина опитаних вважає, що депутата потрібно відкликати за корупційні діяння, стільки ж – за недотримання виборчих обіцянок. Майже 40% вважають, що депутата необхідно відкликати за зраду державним iнтересам i невиконання своїх зобов'язань, якi проголошуються у присязi.

Третина – за систематичну вiдсутнiсть на пленарних засiданнях та засiданнях комітетів, стільки ж – за невиконання своїх публiчних обiцянок щодо пiдтримки тiєї чи iншої ідеології. 26% опитаних переконані, що дупутата потрібно відкликати у випадку переходу до іншої фракції,  22% – за неособисте голосування. Не визначилися з даного питання лише 4% опитаних.

Відкликання депутатів за корупційні діяння найбільше підтримують прихильники КПУ та УДАРу, за невиконання своїх публiчних обiцянок щодо пiдтримки тiєї чи iншої ідеології – прихильники Партії регіонів, за перехід в іншу фракцію – прихильники Батьківщини та Свободи. Найбільш суворо карати за систематичну  вiдсутнiсть на пленарних засiданнях та засiданнях комітетів пропонують прихильники КПУ.  

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з дослідженням Соціологічної групи «Рейтинг», для абсолютної більшості опитаних (71%) 8 березня – це гарний привід зробити приємне близьким жінкам. Водночас для 11% свято 8 березня символізує боротьбу жінок за свої права, для 9% - це політичне свято з радянського минулого, а для 6% – це просто звичайний день.

Чим молодші респонденти, тим частіше вони асоціюють свято 8 березня з гарним приводом зробити приємне близьким жінкам, водночас чим старші респонденти, тим частіше вони називають 8 березня політичним святом з радянського минулого.

Лише для 7% чоловіків 8 березня символізує боротьбу жінок за свої права, тоді як серед жінок – таких вдвічі більше.

Одружені чи неодружені однаково ставляться до свята.

Найбільше тих, хто символізує 8 березня з боротьбою жінок за свої права серед виборців КПУ, а тих, хто вважає його звичайним днем – серед прихильників Свободи.

Для порівняння ми запропонували респондентам оцінити ставлення до 23 лютого.

Отже, лише для 41% опитаних 23 лютого – це гарний привід зробити приємне близьким чоловікам (так частіше вважають жінки). Для 39% – це свято чоловіків, які мають чи мали відношення до армії (так частіше вважають самі чоловіки). При цьому лише 12% вважають його політичним святом з радянського минулого, а 7% – звичайним днем.

Отже, більшість, так чи інакше, сприймає 23 лютого як свято. Чим молодші респонденти, тим частіше вони асоціюють 23 лютого з гарним приводом зробити приємне близьким чоловікам, водночас чим старші респонденти, тим частіше вони називають 23 лютого  святом чоловіків, які мають чи мали відношення до армії або політичним святом з радянського минулого.

Найбільше тих, хто символізує 23 лютого зі святом чоловіків, які мають чи мали відношення до армії, серед прихильників КПУ, тих, хто вважає його звичайним днем – серед прихильників Свободи та Батьківщини.

Таким чином спостерігаємо тенденції, коли молодь все частіше «виводить» 8 березня та 23 лютого поза політику, свята «обростають» новими асоціаціями і традиціями, а політична складова «вимивається».

Варто зазначити, що на 8 березня та 23 лютого подарунки дарують частіше, ніж на День Валентина (14 лютого), яке залишається більш молодіжним святом. Так, майже 40% чоловіків і жінок отримали подарунки на День Валентина цього року,  при цьому  подарунок на 23 лютого отримали 70% чоловіків і ті ж 70% жінок очікують свій подарунок на 8 березня.

Проте, як і минулого року, ми спостерігаємо дещо цікаве та нелогічне у питанні «жіночі-чоловічі» свята. Так, цього 23 лютого кількість чоловіків, що отримали подарунок, є більшою, ніж жінок, що їх дарували. Можливо по цій загадковій причині J ми спостерігаємо ще одну цікаву тенденцію. Кількість чоловіків, що планують дарувати подарунок на 8 березня є більшою за кількість жінок, які очікують отримати подарунок.

У соціологів з’явилось нове важливе питання для дослідження: чи то жінки недооцінюють чоловіків, чи то чоловіки дещо перебільшують свої «подарункові» наміри? А може є інші, «треті» причини… ми це обов’язково з’ясуємо!  А поки що, будемо вірити у те, що чоловіки зможуть приємно вразити жінок на свято і підняти свої рейтинги, чого і всім бажаємо!

Зі святом Вас, наші найкращі жінки планети!

Нехай весна цвіте в душі!!!

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська 

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська 

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь 

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська 

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори Президента України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то участь у них взяли б близько 70% виборців.

Зокрема, В.Януковича підтримали б 25,1% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах), 15,1% – В.Кличка, 13,9% – Ю.Тимошенко, 7,9% – О.Тягнибока, 7,7% – П.Симоненка, 7,4% – А.Яценюка. Решту політиків підтримують значно менше: 1,7% – А.Гриценка, 1,5% – С.Тігіпка, 1,2% – П.Порошенка, 1,1% – Н.Королевську, решту політиків – 4%, не визначилися – 11,1%, «проти всіх» – 2,3%.

У разі якщо Ю.Тимошенко не братиме участь у виборах трійка лідерів виглядає наступним чином: В.Януковича підтримали б 25,1% опитаних, 16,8% – В.Кличка, 15,1% – А.Яценюка. Крім того, 8,9% підтримали б О.Тягнибока, 7,7% – П.Симоненка, 2,2% – А.Гриценка, 1,7% – С.Тігіпка, 1,4% – П.Порошенка, 1,4% – Н.Королевську, решту політиків – понад 4%, не визначилися – 12,6%, «проти всіх» – 2,3%.

Важливо додати, що майже 60% виборців Ю.Тимошенко (якщо остання не братиме участі у виборах) готові проголосувати у І турі виборів за А.Яценюка, кожен десятий підтримав би В.Кличка, стільки ж – О.Тягнибока, кожен шостий – не визначився або «проти всіх».

Таким чином, якби вибори Президента України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то у другому турі В.Януковичу протистояв би В.Кличко або А.Яценюк (Ю.Тимошенко).

Зважаючи на те, що сукупно опозиційні сили мають вищу підтримку у суспільстві, В.Янукович ризикує програти ІІ тур президентських виборців практично кожному з лідерів опозиційних партій, представлених у парламенті. При цьому шанси В.Кличка є наразі найвищими, високими є шанси на перемогу у А.Яценюка та Ю.Тимошенко, трохи нижчими – у О.Тягнибока.

Так, якби вибори Президента України відбулися наприкінці лютого 2013 і до другого туру вийшли В.Янукович і В.Кличко, то 30,2% опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного Президента, 49% – лідера партії УДАР, 11,6% – не підтримали б жодного і 9,2% – не визначились.

Якби до другого туру вийшли В.Янукович і А.Яценюк, то 33% опитаних підтримали б чинного главу держави, 40% – лідера партії Батьківщини, 18,4% – не підтримали б жодного і 8,6% – не визначились щодо свого вибору.

Якби до другого туру вийшли В.Янукович і Ю.Тимошенко, то 33,2% опитаних підтримали б чинного Президента, 36,4% – екс-прем’єра та лідера партії Батьківщини, 22,4% – не підтримали б жодного і 8% – не визначились.

Якби до другого туру вийшли В.Янукович і О.Тягнибок, то 33,5% опитаних підтримали б чинного главу держави, 32,3% – лідера Свободи, 23,4% – не підтримали б жодного і 10,8% – не визначились щодо свого вибору.

Варто додати, що за рік у «рейтингах другого туру» суттєво додали В.Кличко (з 37 до 49%) та О.Тягнибок (з 24 до 32%). Також додав і А.Яценюк (з 38 до 40%). З іншого боку додав і чинний Президент, проте цей приріст не такий відчутний.

Не дивлячись на те, що у президентському рейтингу А.Яценюк поступається Ю.Тимошенко майже вдвічі, у другому турі його готові підтримати більше виборців, ніж Ю.Тимошенко. Виборці В.Кличка менш схильні підтримувати А.Яценюка та Ю.Тимошенко у другому турі, ніж навпаки. Так само, виборці А.Яценюка менш схильні підтримувати О. Тягнибока. Цікаво, що виборці А.Яценюка також менш схильні підтримувати і Ю.Тимошенко. Разом з тим, якщо до другого туру вийде А.Яценюк, його підтримають майже 90% прихильників Ю.Тимошенко, 75% – В.Кличка, 60% – О.Тягнибока.

Прихильники П.Симоненка та С.Тігіпка швидше голосуватимуть за В.Януковича, а А.Гриценка та П.Порошенка – проти.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то участь у них взяли б близько двох третин виборців.

Найвищий рівень мобілізації фіксується на Заході, найнижчий – на Донбасі та Півдні країни, де участь у виборах підтвердили лише близько половини виборців.

РЕЗУЛЬТАТИ:

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то перемогу здобула б Партія регіонів. Так, 24,9% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Партію регіонів, 19,3% – за Батьківщину, 18,1% – за УДАР, 11,9% – за Свободу, 8,7% – за Комуністичну партію. Ще 1,2% виборців підтримали б партію Н.Королевської «Україна – Вперед!», менше 1% – Радикальну партію Олега Ляшка та «Нашу Україну». Решту партій – 2,7%, не визначились з вибором – 11,8%.

Для коректного порівняння показників партій з результатами виборів, було проведено перерозподіл «невизначених».

В результаті отримуємо: якби вибори до Верховної Ради України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то за Партію регіонів проголосували б 28,2% виборців, за Батьківщину – 22%, за партію УДАР – 20,4%, за Свободу – 13,5%, за КПУ – 10%. Інші партії – близько 6%.

Отже, порівняно з результатами парламентських виборів спостерігаються тенденції:
 

• Сукупна підтримка опозиційних партій (Батьківщини, УДАРу і Свободи) збільшилась з 50 до 56%, водночас сукупна підтримка партій, які формують більшість у парламенті (Партії регіонів та КПУ), зменшилась з 43 до 38%.
• «Нові» парламентські партії (УДАР і Свобода) додали в підтримці, «старі» (Батьківщина, Партія регіонів та КПУ) – втратили.
• Партія регіонів залишається одноосібним лідером симпатій виборців Донбасу, Півдня та Сходу країни. У свою чергу Батьківщина на Заході ділить першість зі Свободою та УДАРом, в Центрі та Півночі – з УДАРом.
• УДАР продовжує підтримувати переважно молодь, КПУ – старші люди. Найбільш освічений електорат у Свободи та УДАРу, найменш – у КПУ. Також в електораті Свободи та УДАРу найбільше працюючих, а в електораті КПУ домінують пенсіонери.
• Батьківщину більше підтримують в селах, Партію регіонів та КПУ – в містах.
• Як і на виборах УДАР і Свободу більше підтримують чоловіки, Батьківщину, Партію регіонів та КПУ – жінки.

Виборці Свободи і Батьківщини переважно україномовні. Цікаво, за останні півроку частка україномовних в електораті Свободи зменшилась з 75 до 68%, водночас зросла кількість тих, які спілкуються вдома обома мовами або російською. В структурі прихильників КПУ і Партії регіонів понад половина російськомовні, чверть розмовляють вдома обома мовами, ще чверть – українською. Цікаво, серед виборців УДАРу половина розмовляють вдома українською, половина – російською або обома. Серед «невизначених» більше російськомовних, що логічно, оскільки найбільше «невизначених» фіксується на Півдні, Сході та Донбасі. 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи "Рейтинг", проведеного в грудні 2012 року, 50% жителів Миколаївської області обираючи між підписанням договору про асоціацію і подальшим вступом до Європейського Союзу або ж повноправною участю в Митному Союзі та Єдиному Економічному Просторі з Росією, Білоруссю і Казахстаном, вибирають Митний Союз і ЄЕП, а 34% віддають перевагу договору про асоціацію і подальшому вступу до ЄС. 16% - не визначилися.

54% опитаних хотіли б, що б Україна і Росія були незалежними, але дружніми державами, з відкритими кордонами, без віз і митниць. 34% вважають, що відносини України і Росії повинні бути такими ж, як з іншими державами, із закритими кордонами, візами, митницями. При цьому 7% респондентів вважають, що Україна і Росія повинні об'єднатися в одну державу. Ще 5% - не визначилися.

Жителі області більш оптимістично оцінюють перспективи продажу продукції української промисловості та сільського господарства, у разі якщо Україна стане повноправним членом Митного Союзу та ЄЕП (51%), ніж у при вступі нашої країни до ЄС (29%). При цьому 21% - не знають як краще.

Трохи інакше опитані оцінили можливості українських громадян знайти хорошу роботу - 46% опитаних вважають, що з працевлаштуванням буде краще, за умови вступу України до ЄЕП і 30% - за умови, що Україна вступить до ЄС. 24% - не визначились з цього питання.

53% опитаних в тій чи іншій мірі згодні, що Україні потрібно ввести можливість подвійного громадянства з іншими країнами, 28% - не підтримують цю ідею. 13% - наскільки згодні, настільки й не згодні з цією ідеєю, а 7% - не визначилися.

Якби подвійне громадянство в Україні було дозволено, то 28% жителів Миколаївщини хотіли б при збереженні українського отримати ще й російське громадянство. 7% - громадянство Німеччини, 3% - США, 3% - Італії, по 2% - Канади. При цьому більше третини опитаних жителів області не хотіли б отримати друге громадянство (36%).

82% опитаних знають, що влада готується провести земельну реформу, в результаті якої буде дозволено вільно продавати і купувати землю. При цьому 81% мешканців Миколаївської області в тій чи іншій мірі негативно ставляться до цієї реформи, і лише 7% - позитивно. 11% - не визначилися.

Більшість опитаних (68%) підтримують тільки довгострокову оренду земель сільськогосподарського призначення. Кожен десятий (10%) - могли б дозволити вільну купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, але тільки громадянам України і тільки 1% - іноземцям. Кожен п’ятий (21%) - не визначилися з цього питання.

63% опитаних в області підтримують ідею значну частину важливих питань, як на місцевому, так і на всеукраїнському рівні, вирішувати за допомогою референдумів, 26% - не підтримують цю пропозицію. 11% - не визначилися.

Більшість опитаних жителів Миколаївської області згодні з тим, що у громадян повинна бути можливість за допомогою місцевого референдуму відправляти у відставку голову обласної адміністрації або голову райадміністрації (66%), відправляти у відставку мера і призначати нові вибори (66%), розпускати обласні, міські, районні, селищні, сільські ради і призначати вибори (61%), відправляти у відставку сільського голову (60%).

Також більшість респондентів згодні з тим, що у громадян України повинна бути можливість за допомогою всенародного референдуму вирішувати питання про вступ України в військові, політичні або економічні союзи (69%), розпускати Верховну Раду (761%), приймати Конституцію та вносити до неї зміни (60%), відправляти у відставку Уряд (60%), Президента (56%).

Аудиторія дослідження: населення Миколаївської області у віці від 18 років і старше. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Тип вибірки: квотна (тип поселення, стать, вік). Територія дослідження: охоплені всі адміністративні райони Миколаївської області: 19 районів, 4 міста обласного підпорядкування та обласний центр (всього - 36 населених пунктів). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв'ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,5%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 30 листопада - 11 грудня 2012

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 52% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують – 34%. Ще 14% – не визначились.

Варто зазначити, що протягом 2012 року кількість прихильників євроінтеграції є стабільною, що дещо менше, ніж у 2010-2011, проте більше, ніж у 2009 роках. Незважаючи на це, кількість «твердих» прихильників євроінтеграції зростає щороку: якщо у 2010-2011 роках однозначно підтримували вступ України до ЄС близько чверті українців, то у 2012 – щонайменше третина.

Найбільшими прихильниками вступу України до ЄС є молодь – майже дві третини опитаних у віці 18-29 років підтримують ініціативу, а не підтримують лише чверть. Найбільш песимістично ставляться до ініціативи старші люди – 38% підтримують і 43% не підтримують. Серед найбільших прихильників євроінтеграції мешканці Заходу (77%), дещо менше Центру (64%), Півночі (54%) та Сходу (51%). Водночас близько половини опитаних на Півдні та Донбасі не підтримують ініціативу.

Разом з тим 41% опитаних підтримують утворення єдиної держави  у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 44%. Ще 15% - не визначились.

Якщо протягом 2010-2011 років кількість прихильників спільної держави стабільно перевищувала кількість противників, то вже у 2012 році спостерігаються зворотні тенденції.

Утворення спільної держави з Росією найбільше підтримують старші люди (53%), найменше – молодь (32%), більше у містах, ніж в селах. Стабільно найбільшу підтримку ініціатива має на Півдні (64%), Донбасі (57%) та на Сході (54%) країни. Водночас понад половина мешканців Центральної та Північної України та понад 80% Західної не підтримують утворення єдиної держави  у складі України, Росії, Білорусі.

Цікаво, що щонайменше чверть опитаних, які підтримують утворення єдиної держави з Росією та Білоруссю, одночасно підтримують і приєднання України до ЄС.

Враховуючи такі особливості відповідей, респондентам було задане пряме запитання. Отже, на думку опитаних для України підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом більш вигідне (40%), ніж вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном (37%). 23% – не змогли визначитися. 

Протягом останнього року кількість прихильників підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом майже не змінилася, натомість незначно, але зросла кількість тих, які вважають Митний союз більш вигідним для країни (з 34 до 37%).

В результаті Захід, Північ і Центр України більше підтримують Угоду з Євросоюзом. Донбас, Південь і Схід – вступ до Митного союзу. Також на Сході відносно більше невизначених з даного питання. Молодь, люди з вищою освітою традиційно більше підтримують  підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом, старші – вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном.

41% респондентів підтримують надання російській мові статусу державної. Водночас понад половина (51%) виступають проти цього.  Ще 8% - не визначились.

Слід зазначити, що протягом останніх двох років кількість противників та прихильників двомовності майже рівні. Проте, у 2012 році рівень підтримки надання російській мові статусу державної різко зменшився, особливо протягом другої половини 2012 року. Якщо говорити про більш довгу динаміку, то з 2009-2010 років рівень підтримки ініціативи зменшився з 52-54% до 41%, натомість кількість противників зросла з 40-41% до 51%.

Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (75%), Півдня (72%) та Сходу (53%). Водночас майже 70% мешканців Центральної та Північної України та майже 90% Західної – не підтримують ініціативу. Надання російській мові статусу державної більше підтримують старші люди, найменше – молодь, більше у містах, ніж в селах.

Можна припустити, що нещодавнє підсилення на законодавчому рівні статусу російської мови на окремих територіях, в цілому сприяло погіршенню ставлення до ідеї надання російській мові статусу державної загалом в країні.

Адже, згідно з результатами аналогічного дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у липні 2012 року, майже 80% опитаних не мали протягом останнього року жодних проблем з використанням рідної мови. На думку 37% опитаних більшого захисту на законодавчому рівні в Україні потребує українська мова, вдвічі менше (18%) – вважають, що більшого захисту потребує російська. Водночас 34% вважають, що обидві мови достатньо захищені на законодавчому рівні.

Лише 19% опитаних українців підтримують вступ України в НАТО, при цьому майже дві третини не підтримують. Варто відмітити, що рівень підтримки вступу України до НАТО протягом 2012 року залишався стабільним, проте якщо взяти більш довгу динаміку, то він дещо погіршився – з 24-26% у 2010 році до 19% у 2012 році.

Яскраво вираженою підтримка приєднання України до Північноатлантичного Альянсу  є лише на Заході країни (близько половини опитаних). Ставлення до НАТО серед  молоді дещо краще, ніж серед людей середнього та старшого віку.

Чверть  опитаних підтримують ідею визнати ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України, 51% опитаних – не підтримують. Ще 26% не визначились з цього питання. Порівняно з 2010 роком кількість прихильників ідеї зросла з 20 до 23%, а противників зменшилася з 61 до 51%. Також зросла кількість невизначених з даного питання.

Ідея знаходить підтримку у понад 60% мешканців Західної України та близько чверті мешканців Центральної та Північної України. Натомість понад половина мешканців Сходу, майже 70% Донбасу і Півдня не підтримують ідею визнати ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України. Ідею більше підтримують в селах, ніж в містах. Найбільша кількість невизначених у даному питанні серед молоді, серед старших людей найбільший рівень непідтримки.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші

Вибіркова сукупність: 2000 респондентів

Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)

Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%

Терміни проведення дослідження: 25 вересня – 5 жовтня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами опитування Соціологічної групи "Рейтинг", проведеного в грудні 2012 року, 80% мешканців Дніпропетровської області знають, хто зараз є головою обласної державної адміністрації. При цьому 3% вважають, що знають, хто губернатор, але при опитуванні назвали іншу людину. Практично кожен п'ятий (17%) не знає або не пам'ятає прізвище губернатора.

Відносна більшість опитаних не змогли оцінити діяльність губернатора - дали оцінку «ні добре, ні погано» (42%). Разом з тим, практично стільки ж жителів Дніпропетровської області (40%) оцінюють діяльність свого губернатора позитивно (7% - дуже добре і 33% - швидше добре). Кожен десятий оцінив його роботу негативно або не визначився з оцінкою.

При цьому майже половина опитаних (48%) вважають, що ситуація в області з моменту призначення нинішнього голови обласної державної адміністрації покращилася (7% - сильно і 41% дещо покращилася). А кожен третій вважає що призначення нинішнього губернатора ніяк не вплинуло на ситуацію в області (36%). Ще 5% вказали на погіршення ситуації в області, а кожен десятий не зміг визначитися з відповіддю на питання.

Якби у жителів області була можливість обирати голову Облдержадміністрації, то майже кожен другий проголосував би за діючого губернатора (47%). 6% - за іншого кандидата, 14% - не брали б участі у таких виборах. Разом з тим, кожен третій (32,3%) не зміг визначитися зі своїм вибором.

 

Аудиторія дослідження: населення Дніпропетровської області у віці від 18 років і старше. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів.Тип вибірки: квотна (тип поселення, стать, вік).Територія дослідження: охоплені всі адміністративні райони Дніпропетровської області: 22 райони, 11 міст обласного підпорядкування та обласний центр (всього - 34 населених пункти). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв'ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,5%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 30 листопада - 10 грудня 2012