Новини та прес-релізи

21,1% опитаних висловили повну підтримку діяльності виконуючого обов’язки Президента України О. Турчинова, 32,8% підтримують окремі його дії, 38,5% не підтримують його дії.

Діяльність Прем’єр-міністра А. Яценюка повністю підтримують 30,8% респондентів, підтримують окремі його дії  28,0%, не підтримують – 35,5%.

Діяльність Уряду України повністю підтримують 20,6% респондентів, підтримують окремі дії  33,9%, не підтримують – 36,8%.

Діяльність Верховної Ради України повністю підтримують 15,6% респондентів, підтримують окремі дії  38,7%, не підтримують – 38,0%.

Підтримка дій силових структур (Збройних сил, СБУ і міліції) є найвищою за останні кілька років. Діяльність Збройних сил повністю підтримують 37,6%, підтримують окремі дії  30,9%, не підтримують – 22,8%; діяльність СБУ – відповідно 17,5%, 32,3% і 34,7%; діяльність міліції – відповідно 13,6%, 32,5% і 42,2%.

Рівень підтримки владних інститутів у Західному і Центральному регіонах є вищим, ніж на Півдні і Сході країни. Так, якщо у Західному і Центральному регіонах не підтримують діяльність О. Турчинова лише відповідно 15,5% і 24,1%, то у Південному регіоні – 46,7%, а на Сході – 64,2%.

85,4% опитаних з тією чи іншою мірою упевненості відповідають, що збираються взяти участь у дострокових президентських виборах (62,2% цілком упевнені, ще 23,2% відповідають, що скоріше за все, візьмуть участь).

Якби вибори відбулися у найближчі дні, 28,2% усіх респондентів мають намір проголосувати за П.Порошенка. За Ю.Тимошенко збираються віддати голос 13,0%, за С.Тігіпка – 6,1%, за О.Богомолець – 3,7%, за  О.Ляшка – 3,7%, за М.Добкіна – 3,6%, за П.Симоненка – 3,2%, за А.Гриценка – 3,0%, за О.Тягнибока – 1,6%, за Д.Яроша – 1,2%, за Р.Кузьміна – 0,2%, за В.Рабиновича – відповідно 0,1%.

Якщо порівнювати ці результати з результатами  опитування, проведеного з 14 по 19 березня 2014 р. чотирма соціологічними службами (Центром соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС», Київським міжнародним інститутом соціології, Соціологічною групою «Рейтинг» і соціологічною службою Центру Разумкова), коли в списках ще був представлений В. Кличко, то зросла електоральна підтримка П. Порошенка (з 24,9% до 28,2% серед усіх опитаних), Ю.Тимошенко (з 8,2% до 13,0%) і С. Тігіпка (з 6,1% до 7,3%).

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова та Соціологічною групою «Рейтинг» з 28 березня по 2 квітня 2014 року. Було опитано 3011 респондентів віком від 18 років у всіх областях України та Києві (за винятком Криму) за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 1,9% з імовірністю 0,95.

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «РЕЙТИНГ», більшість опитаних українців висловились за те, що першочергово потрібно провести реформи у боротьбі з корупцією (63%) та в економіці (61%).

На думку 42% респондентів реформ також потребують армія та оборона та забезпечення територіальної цілісності України (33%). 35% опитаних очікують реформ в охороні здоров’я, 30% – в соціальному захисті населення, 28% – промисловості, 25% – сільському господарстві, 21% -  в міліції.

При цьому, на Заході більш виразно підтримують необхідність реформування армії та забезпечення територіальної цілісності України, на Сході та Донбасі – реформування економіки і промисловості, на Півдні – сільського господарства, в Центрі – охорони здоров’я. Проте всюди на перших позиціях – необхідність боротьби з корупцією.

Серед основних критеріїв, за якими повинна проводитися люстрація в Україні, більше половини  опитаних (54%) назвали причетність до корупційних схем (54%). Значно менше (10%) зазначали, що основним критерієм люстрації має бути причетність особи до політичної корупції, зміни політичної орієнтації, 7% – причетність до певної ідеології, яка, на їх думку, може шкодити країні, 6% – причетність до порушення прав людини під час недавніх акцій протесту. Водночас, 10% респондентів висловились проти проведення люстрації, оскільки вона ще більше дестабілізує ситуацію в країні. 12% – не змогли визначитись.

Переважна більшість опитаних (71%) вважають, що люстрація повинна стосуватись осіб, які були причетні до корупції та протиправних дій незалежно від політичної орієнтації і часу перебування при владі. Водночас, 15% опитаних виступають за проведення люстрації осіб, що були причетні до корупції та протиправних дiй у 2010 - 2014 рр. (пiд час перебування при владi В.Януковича та М.Азарова). 5% – осіб, якi були причетні до корупції та протиправних дiй протягом 2005 - 2009 рр. (пiд час перебування при владi В.Ющенка та Ю.Тимошенко).

Більшість опитаних (64%) підтримують ідею створення коаліційного Уряду, до якого увійшли б представники усіх провідних політичних сил з усіх регіонів країни. 12% – не підтримують дану ідею. Не визначились – чверть.

Найбільше таку ідею підтримують на Заході та Півночі країни, а також на Сході.

Близько 40% опитаних однозначно підтримують прихід нових лідерів в політику, зокрема шляхом участі у виборах до Верховної  Ради та Президента. Ще третина швидше за, ніж проти. При цьому можливу участь нових лідерів у парламентських виборах респонденти підтримують дещо більше, ніж в президентських. Не підтримують ідею лише близько 10% респондентів. Кожен шостий не визначився зі своїм ставленням до цього питання. Слід зазначити, що найбільше прихильників участі нових лідерів у виборах Президента на Заході та Півночі країни. А найменше – на Донбасі, Сході та в Центрі.

Найважливішим критерієм при обранні кандидата, за якого будуть голосувати на виборах, половина опитаних (51%) зазначили незаплямовану корупцією репутацію. 40% виборців наголосили на особистих якостях політика, 31% – на політичній програмі кандидата, 28% – на  наявності незмінюваної, послідовної політичної позиції.

38% українців вважають, що Угода про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі має бути підписана якнайшвидше. Найбільше прихильників негайного підписання угоди на Заході (70%).  21% респондентів бачать доцільним підписання угоди про асоціацію з ЄС тоді, коли Україна буде до неї готова. Водночас, 31% опитаних взагалі не підтримують підписання Угоди з ЄС.

За якнайшвидше подання заявки про членство України в НАТО висловились 28% опитаних. 14% вважають, що заявку про  членство в НАТО необхідно подавати, але тодi, коли в суспiльствi буде досягнуто компроміс. Водночас, 44% опитаних взагалі не підтримують членство України в НАТО.

Щодо Митного союзу, то якнайшвидший вступ підтримують 15% населення України. Про те, що в Митний союз необхiдно вступати, але тодi, коли в суспiльствi буде досягнуто компромiс заявили ще 16% опитаних. Водночас, більшість (55%) взагалі не підтримують вступ України до Митного союзу.

Цікаво, що прихильники приходу нових лідерів в українську політику значно більше підтримують підписання Угоди з ЄС, ніж противники (45 проти 23%). Те ж саме стосовно членства України в НАТО – 33 проти 13%. Протилежну тенденцію можна помітити стосовного приєднання до Митного Союзу.

Дослідження проведено Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД).

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95) становить не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 21-29 березня 2014 р.

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи “РЕЙТИНГ”, понад половина киян однозначно збираються брати участь у виборах мера Києва та Київради 25 травня 2014 року, ще майже 30% – «швидше так, ніж ні».

УВАГА! Опитування відбувалося 22-28 березня, до того, як стало відомо, що В.Кличко відмовився від виборів Президента та прийняв рішення брати участь у виборах мера Києва.

На виборах до Київради рейтинги партій виглядають наступним чином: 19% з тих, що мають намір йти на вибори, проголосували б за Батьківщину, за УДАР – 16%, Європейську партію – 10%, Радикальну партію – 7%, Свободу і Громадянську позицію по 6%, Правий сектор, Демократичний Альянс та Партію регіонів – по 3%, КПУ – 2%.  Не визначилися майже 20%.

Якби у списку була б представлена партія Солідарність (П.Порошенко), то рейтинги виглядали б так: 25% – за Солідарність, за Батьківщину – 14%, за УДАР – 11%, Європейську партію – 8%, Свободу і Радикальну партію – по 5%, Громадянську позицію – 4%, Правий сектор – 3%, Партію регіонів, Демократичний Альянс та КПУ – по 2%.  Не визначилися майже 17%.

Найбільші перетоки голосів до Солідарності відбуваються від УДАРу та Батьківщини.

Серед запропонованих кандидатів  на посаду мера Києва лідерами виборчих симпатій є М.Катеринчук (12% серед тих, хто має намір прийти на вибори), за ним – А.Гриценко (11%), О. Ляшко (8%), В.Бондаренко (8%), Ю.Луценко (8%).

Близько 5% готові підтримати В.Макеєнка, по 4% – В.Кириленка  та Л.Оробець. За А.Іллєнка готові проголосувати близько 3%, Т.Монтян – 2%, І.Луценка – 1%. Кожний десятий опитаний обрав би іншого кандидата на посаду мера, не визначилися майже 24% респондентів.

Проведення виборів мера у два тури підтримує 44% опитаних мешканців Києва, водночас майже стільки ж (42%) виступають проти.  Ще 14% – не визначилися з цього питання.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): не більше 2,8%. Терміни проведення дослідження: 22  – 28 березня 2014 р.

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного у березні 2014, більшість опитаних респондентів (61%) бачать унітарну державу найоптимальнішим типом державного устрою для України, чверть (24%) – федеративну державу. Ще 15% не визначилися з цього питання.

Слід відзначити, що у порівнянні із 2011 роком кількість прихильників унітарної держави збільшилася з 50% до 61%, при цьому кількість прибічників федералізації залишилася практично без змін (2011 – 25%; 2014 – 24%).

Унітарний устрій підтримується у переважній більшості регіонів, окрім Донбасу, де більшість (59%) підтримує федеративний устрій.

Лише 5% опитаних українців вважають, що Крим повинен бути відокремлений та переданий Росії, тоді як абсолютна більшість виступає за збереження автономії в складі України (77%) або надання Криму статусу звичайної області (11%). Ще 1% підтримують надання Криму статусу Татарської автономії у складі України, 6% – не визначилися з даного питання.

Слід зазначити, що за останні 3 роки кількість прибічників автономії Криму у складі України збільшилася з 60 до 77%, а статусу звичайної області зменшилося з 23 до 11%. При цьому кількість прибічників відокремлення Криму залишилась практично незмінною (2011 – 4%; 2014 – 5%).

Прихильники відокремлення півострова та передачі його до складу Росії зосереджені переважно на Півдні країни (19%).

На пряме питання «Як Ви ставитесь до відокремлення від України Криму?» абсолютна більшість (87%) не підтримують таку ідею, підтримують – лише 9%, 4% – не визначились.

Аналогічно абсолютна більшість опитаних українців не підтримала ідею відокремлення від України Донбасу (87%) чи Галичини (83%). Підтримують ці ініціативи лише 9 і 8% відповідно.

За останні два роки кількість прихильників відокремлення Криму зросла з 3% до 8%, Донбасу – з 2 до 8%, Галичини – з 5 до 9%. Такі настрої посилилися виключно в Криму та на Донбасі, але при цьому вони не домінують в жодному з регіонів країни. При цьому на Донбасі майже чверть одночасно підтримують як відокремлення від України Галичини, так і Донбасу і Криму.

Важливо наголосити, що не більше чверті росіян та російськомовного населення підтримують відокремлення Криму чи Донбасу, тоді як більшість (близько 70%) – виступають проти.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 1  – 7 березня 2014 р.

Згідно з результатами досліджень, проведених у Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку та Одесі абсолютній більшості місцевих мешканців подобається жити у своїх містах.
Найбільше задоволених проживанням у рідному місті серед мешканців Харкова (90%), Одеси, Львова та Києва. Найменше – Дніпропетровська (80%) та Донецька (78%), у т.ч. дуже подобається – лише третині.

Київ в уявленні більшості його мешканців є зеленим містом (54%) з великою кількістю молоді. Також воно має багату історію і численні пам’ятники, що робить його одним з найпривабливіших міст України для туристів (52%).
На думку киян, їхнє місто дає найбільші можливості для розвитку дитини (34%), а також працювати і заробляти (46%).
Разом із цим, мешканці Києва найменше вважають, що тут вміють працювати (21%).

Львів, на думку більшості його жителів, є привабливим містом для туристів (61%), що має багату історію та красиву архітектуру з великою кількістю пам’ятників, а також численними кафе і кав’ярнями. Львів’яни найбільше серед інших міст вважають, що їхнє місто є релігійним і духовним (42%), тихим і затишним, в якому безпечно жити.
Менш за все Львів надає можливостей працювати і заробляти (12%), розвивати дітей, про що свідчить найменший показник якості освіти (7%). Також місцеві мешканці незадоволені кількістю торгово-розважальних центрів і зручністю пересування містом.

Харків для його жителів є зеленим містом з великою кількістю торгово-розважальних центрів, у якому проживає багато молоді (62%). Значна кількість опитаних (45%) відзначають наявність красивої архітектури, пам’ятників,  а також численних кафе і кав’ярень.
Місцеві мешканці вважають своє місто тихим, охайним, а також екологічно чистим, що значно вирізняється з-поміж інших міст. Також у Харкові найвище серед інших міст оцінюють якість освіти, доріг і медицини, що робить його містом великих можливостей (38%) з невисокою вартістю життя.

Найбільш важливою ознакою Дніпропетровська, на думку його жителів, є велика кількість молоді (67%). Місцеві мешканці оцінюють рідне місто як індустріальне, проте з наявністю багатьох торгово-розважальних центрів, кафе і кав’ярень.
Дніпропетровськ є найбільш політично-активним містом (33%), яке відіграє важливу роль у розвитку країни (50%).
Для місцевого населення їхнє місто не є екологічно чистим, тихим і охайним. Також воно мало привабливе для туристів. Місцеві мешканці не вважають, що в місті гарно годують. Також вони звертають увагу на погані дороги.

Донецьк для його мешканців – це індустріальне місто з великою кількістю парків, скверів і торгово-розважальних центрів. Понад половина опитаних відзначали цікаве спортивне життя (за цим показником Донецьк – явний лідер серед інших міст України).
Меншою мірою для Донецька притаманне цікаве культурне життя міста (23%), багатство історії, краса архітектури і наявність пам’ятників, духовність і релігійність, а також дотримання традицій.
Менше за інші міста, на думку жителів Донецька, характеризує рідне місто якість освіти (9%) та наявність великих можливостей: для розвитку дитини (19%), працювати і заробляти (24%).

Більшість жителів Одеси вважають, що їхнє місто має багату історію (73%), красиву архітектуру і пам’ятники. Воно є привабливим для туристів, оскільки тут дотримуються традицій (40%), найцікавіше культурне життя (37%), а також гарно годують.
Крім того, в Одесі найбільше серед інших міст вважають, що тут живуть доброзичливі і приємні люди, які вміють відпочивати.
Менш за все мешканці Одеси відзначають якість доріг і медицини (3%), невисоку вартість життя (1%). Порівняно з іншими містами Одеса не є політично-активним містом (8%).

Для молоді рідне та улюблене місто є осередком гарного відпочинку з великою кількістю кафе і кав’ярень, красивих жінок та цікавим спортивним життям.
Цікаве культурне життя, можливості для роботи і невисоку вартість життя відзначають мешканці середнього віку.
Для старшого покоління важливими є духовність і релігійність, багатство історії і пам’ятників, а також чистота, охайність і затишок у рідних містах.

Здебільшого опитані вважають, що справи у їхніх містах йдуть у правильному напрямку. В цьому більше впевнені жителі Донецька та Одеси, а також Харкова та Львова. Неправильний хід справ відзначають переважно мешканці Києва, а у Дніпропетровську третина не змогла визначитися з цього приводу.
Водночас, справи в Україні, на думку опитаних, розвиваються переважно у неправильному напрямку, і найбільше так вважають в Одесі та Києві. Більш оптимістично налаштовані жителі Донецька та Харкова.

Мешканці всіх міст, окрім Києва, переважно позитивно оцінюють минулі зміни у місті. При цьому найбільшими оптимістами є Харків і Львів. Разом із цим, майже третина мешканців Києва негативно оцінюють зміни, що відбулися (значно більше, ніж в решті міст).
Позитивних змін протягом найближчого року більше очікують жителі Харкова і Дніпропетровська. Лідером щодо негативних очікувань є Київ. В Одесі і Донецьку мешканці, як правило, не очікують жодних змін.
На думку більшості опитаних, найяскравішими містами-лідерами є Харків (78%) та Київ (74%). Лише 12% віднесли свої міста до середнячків (якщо порівнювати з іншими обласними центрами України).
Дещо скромніше оцінили лідерство своїх міст мешканці Донецька (61%), Одеси (55%) та Дніпропетровська (55%) – близько третини віднесли свої міста до середнячків.
Найскромніше оцінили позиції свого міста львів'яни: близько половини віднесли місто до лідерів, близько 40% - до середнячків.

 
Аудиторія дослідження: населення Києва, Львова, Харкова, Дніпропетровська, Донецька і Одеси  віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: по 800 респондентів у кожному місті. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Дослідження проводилися протягом вересня-листопада 2013 року

Соціологічна група «Рейтинг» продовжує проект «Народний ТОП», який складається з серії досліджень визначення кращих з кращих. Особливість методики полягає у тому, що респонденти не отримують жодних списків чи підказок і висловлюють думку виключно за допомогою відкритих питань, називаючи власні варіанти. Цього разу питання звучало «Назвіть Ваші ТРИ найулюбленіші пісні».
Визначити улюблені пісні українців виявилось досить складно. Під час опитування респондентами було названо близько 800 пісень, це при тому, що чверть – не змогли визначити свою улюблену пісню. Для того аби скласти рейтинг серед 800 названих було виділено ТОП-30 найпопулярніших пісень та розраховано вагу кожної з них у структурі ТОП-30.
Отже, згідно з результатами дослідження, найулюбленішою піснею українців є «Червона рута» (питома вага у топ-30 складає 14,3%). Також серед улюблених пісень: «Чорнобривці» (5%), «Одна калина» (4,3%), «Несе Галя воду» (4,1%), «Ой, смереко» (3,9%), «Миллион алых роз», «Хуторянка», «Рідна мати моя» та «Катюша» (по 3,6%), «Айсберг», «День Победы» (по 3,3%), «О Боже, какой мужчина» (3,2%), «Черемшина» та «Ой, на горі два дубки» (по 3%).
За названими улюбленими піснями було виділено ТОП-30 найпопулярніших виконавців і розраховано вагу кожного з них у структурі ТОП-30. Таким чином, найбільш популярними виконавцями є С. Ротару (питома вага у топ-30 складає 14,3%) та А. Пугачова (11,2%). У репертуарі С. Ротару найпопулярнішою піснею є  «Червона рута», серед пісень А. Пугачової –  «Миллион алых роз» та «Айсберг».
Також у структурі ТОП-30 популярних виконавців можна виділити С.Михайлова (8,4%), Океан Ельзи (4,7%), Г.Лепса (4,2%), Ані Лорак (4,1%), Т.Повалій (3,6%), М.Круга та групу Любэ (по 3,5%), Н.Баскова (3,2%) і М.Гнатюка (3,1%).

На Заході популярнішими, ніж у решті регіонах, є «Червона рута», «Хуторянка», «Ой, смереко», «Ой, на горі два дубки» та «Водограй». Серед виконавців – С.Ротару, Океан Ельзи, М.Гнатюк, В.Івасюк та Н.Яремчук. У Центрі – «Рідна мати моя», «Несе Галя воду», «Всё для тебя» та «Розпрягайте, хлопці, коні». Серед виконавців – Г.Лепс, Е.Ваенга, О.Білозір та О.Газманов.
В Північному регіоні більш улюбленими є пісні: «Ой, у вишневому саду», «Ніч яка місячна», «Черемшина», «Надежда», «Белые розы». Серед виконавців – Океан Ельзи, Н.Матвієнко, ТІК, Алиса, Madonna. Мешканці Сходу і Донбасу частіше інших обирали такі пісні як «Катюша», «Ой, мороз, мороз», «Смуглянка», «Ах, какая женщина» та «День Победы». Більш популярні виконавці на Сході: А.Пугачева, С.Михайлов, Ані Лорак, Н.Басков і С.Трофимов. На Донбасі – М.Круг, М.Шуфутинский та М.Боярский. В Південному регіоні люблять такі пісні як «Айсберг», «Лаванда», «А белый лебедь на пруду». Більшою популярністю серед виконавців користуються Т.Повалій, Любэ, М.Кристалинская.
Чоловіки частіше надають перевагу таким пісням як «Ой,смереко», «День Победы», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Смуглянка», «Ой, чий то кінь стоїть», «Шарманка», «Рюмка водки на столе». Улюбленими виконавцями серед чоловіків є Любэ, Океан Ельзи, М.Круг, В.Высоцкий. Жінки –  «Червона рута», «Одна калина», «Чорнобривці», «О Боже, какой мужчина», «Айсберг», «Миллион алых роз», «Лаванда». Серед жінок більш популярні такі виконавці як С.Ротару, А.Пугачева, С.Михайлов, Ані Лорак, Т.Повалій, Натали.
Зі збільшенням віку зростає популярність таких пісень, як «Червона рута», «Катюша», «Одна калина», «Ой, мороз, мороз». Сучасні пісні «О Боже, какой мужчина», «Белые розы», «Шарманка», «Всё для тебя»  є улюбленими серед молодого покоління та людей середнього віку.
Ті, хто вважають рідною мовою українську, надають перевагу таким пісням як «Червона рута», «Несе Галя воду», «Ой, смереко», «Рідна мати моя», «Ой, на горі два дубки», «Ой, чий то кінь стоїть». Серед тих, хто вважає рідною обидві мови, популярні «Одна калина», «Чорнобривці», «Ніч яка місячна», «Айсберг», «Розпрягайте, хлопці, коні». Російськомовні респонденти частіше відзначали наступні пісні: «Катюша», «Ой, мороз, мороз», «Смуглянка», «День Победы», «Миллион алых роз», «Ах, какая женщина».
Улюбленими піснями жителів міст стали «Миллион алых роз», «Катюша», «О Боже, какой мужчина», «Смуглянка», «Белые розы», «А белый лебедь на пруду», «Надежда», «Ой, у вишневому саду». Серед мешканців сіл переважають «Червона рута», «Несе Галя воду», «Ой, смереко», «Черемшина», «Ой, на горі два дубки», «Одна калина», «Рідна мати моя», «Шарманка».

Відповіді респондентів були також поділені за періодом створення пісень (до 90-х та після 90-х), мовою виконання та музичним стилем.
Так, у структурі улюблених пісень українців половина (51%) припадає на сучасний період – після 90-х років, 49% – створені до 90-х років.
Сучасні пісні більш популярні на Донбасі (57%), Сході (55%), переважно серед чоловіків, російськомовних жителів міст, молоді, людей з вищою освітою та доходами. Більше прихильників «старих» пісень – на Заході (57%) та в Центрі (51%), частіше це жінки, люди старшого віку з нижчим рівнем освіти та доходів.
У структурі улюблених пісень українців більшість (53%) російськомовні, 39% – україномовні, 8% – іноземні.
Пісні російською мовою більш популярні на Донбасі (65%), Півдні (63%), Сході (62%) та в Північному регіоні (53%). Найбільше прихильників українських пісень на Заході (65%) та Центрі (43%). Цікаво, що іноземні пісні частіше зустрічаються серед улюблених на Донбасі (11%) та Півночі (10%), а найрідше – на Заході (5%). Російські пісні більше люблять російськомовні жителі міст. Натомість українські пісні популярні серед жінок, україномовних та мешканців сіл, людей старшого віку, з нижчим рівнем освіти і доходів. Іноземні пісні більше люблять чоловіки, молодь з вищою освітою та люди більшими доходами.
У структурі улюблених пісень українців майже половина (48%) припадає на популярні пісні, 16% – на народні, 11% – рок, 10% – шансон. Менш поширені патріотичні пісні і романси (по 5%), бардівські пісні (2%), клубна і електронна та класична музика (1%).
Популярну музику значно більше слухають жінки. Народні пісні більше люблять на Заході (27%), Півночі (16%) та Центрі (17%). Їхні прихильники – жінки, україномовні жителі сіл, люди старшого віку з нижчим рівнем освіти і доходів. Пісні рок-напрямку більш популярні на Півночі (15%) та Півдні (12%). Це переважно чоловіки та жителі міст, а також молодь, люди з вищою освітою та більшими доходами. Прихильників шансону найбільше на Донбасі (16%), Півдні і Сході (по 11%). Його обирають чоловіки, російськомовні мешканці міст та люди середнього віку з вищим рівнем доходу. Патріотичні пісні також більше поширені на Сході і Донбасі (близько 8%), а також Півночі і Півдні (по 5%). Їхні слухачі – російськомовні жителі міст, старшого віку з нижчим рівнем освіти та доходів. Романси більше люблять на Сході (7%), частіше російськомовні.

 
Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші
Вибіркова сукупність: 2000 респондентів
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)
Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%
Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: квотна вибірка 3200 респондентів (по 1600 респондентів для кожного із соціологічних центрів) в усіх регіонах України. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face) за місцем проживання респондента. Статистична похибка вибірки (довірчий інтервал):  не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження (польового етапу): 7 – 17 грудня 2013 року.

Згідно з результатами дослідження, проведеного у грудні 2013 року Центром соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС» та Соціологічною групою «Рейтинг», 49,1% опитаних проголосували б на референдумі за приєднання України до Європейського Союзу,проти проголосували б 29,6%. Ще 21,3% – не визначились або не готові прийняти участь у такому референдумі. Серед тих хто визначився число прихильників ЄС становить 62,4 %.

Якби найближчим часом відбувався референдум щодо вступу України у Митний Союз, то 32,5% громадян України підтримали б такий союз, 41,9% - проголосували б проти. Ще 25,6% – не визначились або не готові прийняти участь у такому референдумі.

На питання вибору одного з двох основних векторів в зовнішній політиці України («Уявіть, будь ласка, що зараз відбувається референдум з питання про те, куди вступати Україні – до Європейського Союзу чи до Митного Союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Який Ваш вибір?») респонденти відповіли наступним чином: 46,9% підтримали б вступ до ЄС, а  28,9% проголосували б за вступ до Митного Союзу. Ще 24,2% – не визначились або не готові прийняти участь у такому референдумі.

Після того, як у кінці листопада Україна не підписала Угоду про Асоціацію з ЄС ставлення до Президента України В.Януковича погіршилось у 45,7% опитаних. У свою чергу, серед 15,7% респондентів ставлення до Президента покращилось. Не змінилось ставлення у 36,4%. Ще 3,1% не визначились зі своєю відповіддю.

Лише 1,8% опитаних оцінюють нинішню політичну ситуацію в Україні як «стабільну». Водночас, 46,1% оцінюють як «напружену», а 49,4% – як «вибухонебезпечну».

Половина українців (49,7%) у разі значного погіршення умов життя готові вийти на вулицю з протестом. У свою чергу, 28,5% – готові терпіти матеріальні і інші труднощі, заради збереження порядку в країні. Ще 21,8% не визначились з своєю відповіддю на це запитання.

На думку більшості опитаних громадянська активність населення (Майдан) може вплинути на ситуацію, що склалася зараз в Україні. При цьому 41,3% вважають, що значною мірою і 29,8% - незначною мірою. Водночас, майже кожен п’ятий опитаний (18%) вважає, що громадянська активність населення зовсім не вплине на ситуацію в державі. Ще 11% - не визначилися з даного питання.

42% опитаних позитивно ставляться до того, що в Києві та в багатьох містах України після не підписання Договору про Асоціацію з ЄС люди вийшли на вулиці та організували мітинги. 35,6% опитаних мають негативне ставлення до цього, 15,4% – нейтрально. Ще 7% не визначились зі своєю відповіддю або їм байдуже до цього.

44,7% опитаних негативно ставляться до того, що в ході цих протестів блокуються/блокувались адміністративні споруди (Адміністрація Президента, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, КМДА та ін.). позитивно ставляться 24,9% опитаних, нейтрально – 15,4%. Ще 11,8% не визначились зі своєю відповіддю або їм байдуже до цього.

Разом з тим, переважна більшість опитаних (73,6%) негативно ставляться до розгону мітингу у Києві спецпідрозділом «Беркут» в ніч на 30 листопада. Позитивно ставляться до цього лише 9%, нейтрально – 11,2%. Ще 6,2% не визначились зі своєю відповіддю або їм байдуже до цього.

У заходах на підтримку діючої влади на момент проведення опитування приймали участь 0,5% опитаних, ще 3,5% були готові прийняти в них участь. Також 12% опитаних зазначили, що підтримують мітинги на підтримку влади, але не готові в них приймати участь. Натомість, 75,8% опитаних – не підтримують такі заходи. Ще 8,1% не визначились зі своєю відповіддю.

З іншого боку, в заходах, які спрямовані проти чинної влади на момент проведення опитування приймали участь 5,7% респондентів. Ще 17,5% були готові взяти участь у таких мітингах та демонстраціях. Кожен п’ятий опитаний (21,6%) – підтримує такі мітинги, але не готовий приймати в них участь. Разом з тим, майже половина опитаних (47,6%) не підтримують ці заходи. Ще 7,7% не визначились зі своєю відповіддю.

Ставлення респондентів до основних вимог опозиції та Євромайдану до чинної влади – є переважно позитивним. Так,

Відставку міністра внутрішніх справ України В.Захарченка підтримують 53,3% опитаних, не підтримують – 30,8%. Не визначились – 15,9%.
Відставку нинішнього уряду на чолі з М.Азаровим підтримують 50,9% опитаних, не підтримують – 37,9%. Не визначились – 11,3%.
Проведення дострокових виборів Президента України підтримують 46% опитаних, не підтримують – 42%. Не визначились – 12%.
Проведення дострокових виборів Верховної Ради України підтримують 46,1% опитаних, не підтримують – 40,8%. Не визначились – 13,2%.
Відповідальність за вирішення наявної політичної кризи в Україні опитані покладають, перш за все, на Президента (41,5%), громадянське суспільство (32,6%) та опозицiйнi партії (29,3%). Ще 19,1% вказали, що головною рушійною силою для подолання політичної кризи повинні бути нові лідери, 17,3% – Верховна Рада України і 7% – журналісти, представники ЗМІ. Не визначилися з цього питання 10,4% опитаних.

Переважна більшість опитаних (72,6%) підтримують ідею кругло столу та проведення переговорів між владою та опозицією задля вирішення протиріч та політичної кризи в Україні. Не підтримують ідею переговорного процесу – 13,9%. Ще 13,4% - не визначились.

 ЕЛЕКТОРАЛЬНІ УПОДОБАННЯ МЕШКАНЦІВ УКРАЇНИ

Якби вибори Президента України відбувались найближчої неділі, то 20,2% (серед усіх опитаних) підтримали би В.Януковича, 18,6% - В.Кличка. Ще 9,4% - А.Яценюка, 7,1% - П.Порошенка, 5,1% - О.Тягнибока, 4,5% - П.Симоненка, 0,9% - В.Медведчука. Інших кандидатів підтримали б 4,7% опитаних. Не брали би участі у виборах – 14,7%, не визначились – 14,9%.

При цьому, якби Ю.Тимошенко змогла прийняти участь у виборах, то підтримка кандидатів виглядала б наступним чином: В.Янукович – 20,1% (серед усіх опитаних), Ю.Тимошенко – 16,6%, В.Кличко – 16,2%, П.Порошенко – 5,7%, П.Симоненко - 4,5%, О.Тягнибок – 3,9%, В.Медведчук – 0,9%. Інших кандидатів підтримали б 3,6% опитаних. Не брали би участі у виборах – 14,7%, не визначились – 13,9%.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і В.Кличко, то за чинного главу держави проголосували б 25,2% (серед усіх опитаних), а за В.Кличка – 42,7%. При цьому, 19,6% - не брали би участі у другому турі виборів, а 12,5% - не визначилися. Результат другого туру серед тих хто братиме участь у виборах і визначився з вибором становив би 63,3 % проти 36,7 % на користь Кличка.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і А.Яценюк, то за В.Януковича проголосували б 25,8% (серед усіх опитаних), а за А.Яценюка – 35%. При цьому, 24,4% - не брали би участі у другому турі виборів, а 14,8% - не визначилися. Результат другого туру – 58,2 % на 41,8 % на користь Яценюка.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і П.Порошенко, то за В.Януковича проголосували б 25% (серед усіх опитаних), а за П.Порошенка – 33%. При цьому, 25,7% - не брали би участі у другому турі виборів, а 16,3% - не визначилися. Результат другого туру – 57,5% на 42,5 % на користь Порошенка.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і Ю.Тимошенко, то за В.Януковича проголосували б 26,6% (серед усіх опитаних), а за Ю.Тимошенко – 32,1%. При цьому, 25,8% - не брали би участі у другому турі виборів, а 15,5% - не визначилися. Результат другого туру - 55,8 % на 44,2 % на користь Тимошенко.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і О.Тягнибок, то за В.Януковича проголосували б 27,1% (серед усіх опитаних), а за О.Тягнибока – 28,8%. При цьому, 27,6% - не брали би участі у другому турі виборів, а 16,5% - не визначилися. Результат другого туру – 52,9 на 47,1 на користь Тягнибока.

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися найближчим часом, то підтримка партій виглядала б наступним чином: Партія регіонів – 20,2% (серед усіх опитаних), Батьківщина - 17%, Удар – 15,9%, Свобода – 5,6%, КПУ – 5,5%, Солідарність – 3,6%. Ще 0,9% опитаних підтримали б Український вибір, 0,7% - Радикальну партію О.Ляшка, 0,3% - Нашу Україну. Інші партії – 2,1%. Не брали би участі у виборах – 15,5%, не визначилися – 12,6%.
 

Соціологічна група «Рейтинг» продовжує проект «Народний ТОП», який складається з серії досліджень визначення кращих з кращих. Особливість методики полягає у тому, що респонденти не отримують жодних списків чи підказок і висловлюють думку виключно за допомогою відкритих питань, називаючи власні варіанти. Цього разу питання звучало «Назвіть Ваші ТРИ найулюбленіші страви. Неважливо кухні якого народу належить страва».

 Згідно з результатами дослідження, найулюбленішою стравою українців є борщ (44%). До улюблених страв увійшли також:
 

• вареники (18%), зокрема, з сиром, картоплею та вишнями;
• шашлик (10%), холодець (7%), котлети (6%) та відбивні (5%), а також інші м’ясні страви (14%), з них більш популярні: ковбаса, м'ясо по-французьки, смажене і тушковане м'ясо. Крім того, близько 7% вважають своєю улюбленою стравою плов, 4% – печеню. Лише 4% опитаних вважають своєю улюбленою стравою сало.
• пельмені (10%);
• різні страви з картоплі, зокрема, пюре (11%) та смажена (8%);
• салати «Олів’є» (11%) та «Шуба» (4%), а також інші салати (10%), у т.ч. овочевий, вінегрет, грецький, крабовий, м’ясний та «Цезар»;
• різні рибні страви (10%), зокрема, надають перевагу смаженій, фаршированій і заливній рибі, а також оселедцю та морепродуктам;
• серед випічки і десертів (9%) перевагу надають сирникам, пирогам і пиріжкам, морозиву, сирній запіканці та фруктам.
• серед млинців (4%) найбільш популярні з сиром.
• серед інших перших страв (10%), окрім звичайно борщу, також люблять окрошку (2%), солянку, зелений борщ, бульйон, капусняк, харчо, гороховий суп та розсольник.
• серед каш (4%) – гречану, молочну, вівсяну та куліш.

Таким чином, найулюбленішими стравами українців є борщ, вареники та страви з м'яса. При цьому, українці страви з м’яса люблять більше, ніж страви з картоплі і значно більше, ніж з риби.

Досить розвиненою є культура перших страв та різних десертів і випічки. Також відносно популярними є різні салати, хоча переважна більшість з них і не відносяться до української кухні. Набувають популярності і «нові» страви, зокрема такі як піца (4%) та суші (2%). Українці охоче діляться своїми кулінарними вподобаннями – не змогли назвати своєї улюбленої страви лише 4% опитаних.

На Заході популярнішими є голубці, вареники та деруни, в Центрі – рибні страви, холодець і сало. Також холодець люблять на Заході. В Північному регіоні частіше обирають картоплю, різні супи та відбивні, на Півдні – пельмені, смажену картоплю, а також плов. На Сході і Донбасі надають перевагу салатам і м’ясним стравам, зокрема, «Олів’є» та шашлику. Також тут полюбляють окрошку та салат «Шуба».

Цікаво, що зі збільшенням віку та зниженням освітнього рівня респонденти частіше обирають традиційні українські страви – борщ, вареники чи картоплю. Чим молодші респонденти, тим більше надають перевагу салату «Олів’є», шашлику, смаженій або запеченій картоплі. З підвищенням освітнього рівня більше обирають салати, шашлик та відбивні. Такі нетрадиційні для українців страви, як піца та суші, набувають своєї популярності серед молоді та людей з вищою освітою.

Чоловіки тяжіють до «важких» страв: вареників, шашлику, пельменів, смаженої чи запеченої картоплі та сала. Також чоловіки більше за жінок люблять борщ. Натомість жіноче меню є більш «легким» та значно різноманітнішим: різні салати, картопляне пюре, рибні страви, тушковані  або гриль овочі, голубці, каші, суші. Разом з тим, жінкам складно відмовити собі у випічці, десертах чи тортах.

Борщ та «Олів’є» найпопулярніші серед менш забезпечених.

Міські жителі частіше обирають рибні страви, салати, печеню, суші, торти, піцу. Мешканці сіл надають перевагу традиційним стравам – борщу, вареникам, картопляному пюре та холодцю. Цікавим є поділ смаків залежно від рідної мови респондента. Так, ті, хто вважають рідною українську мову, частіше серед улюблених страв називають борщ, вареники, холодець, голубці, картоплю. Респонденти, які вважають рідною російську – «Олів’є», інші салати, плов, окрошку, піцу та шашлик. Опитані, які вважають рідними обидві мови – котлети, смажену картоплю та салат «Шуба».

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

15 грудня 2013 року Соціологічна група «Рейтинг» в день повторних виборів до Верховної Ради України провела екзит-пол (опитування на виході з виборчих дільниць) на 4-ох округах: 132, 194, 197 та 223. Опитування проходило на виході зі 125 виборчих дільниць і тривало з 800 до 1700 (в селах) та до 1830 (в містах). Загальна кількість опитаних склала понад 7300 респондентів. Виборчі дільниці відбиралися випадковим чином із дотриманням принципу рівномірності. Респонденти на дільницях відбиралися відповідно до кроку. Опитування відбувалося анонімно, респонденти самостійно заповнювали анкети (бюлетені) і опускали їх у спеціально виготовлені скриньки.

Кілька важливих спостережень:

15 грудня 2013 року зафіксовано рекордну кількість відмов респондентів брати участь в екзит-полі, порівняно з попередніми виборами на округах. При цьому методика проведення екзит-полів була незмінна.
На 132, 194 та 223 округах кількість відмов була в кілька разів вища, ніж на 197 окрузі.
За спостереженнями інтерв’юерів, частіше відмовлялись брати участь в екзит-полі люди старшого віку та групи людей, які разом заходили і виходили з виборчих дільниць. Характерно, що у першій половині дня відмов було більше, ніж у другій, при цьому значна частина людей відмовлялись від опитування без будь-яких пояснень.

Таким чином, екзит-пол міг не врахувати результати голосування частини респондентів (в першу чергу тих виборців, які з тих чи інших причин не бажали повторно фіксувати результати свого волевиявлення) і це може бути основною причиною, чому результати екзит-полів не співпали з результатами підрахунку ЦВК більше, ніж на статистичну похибку (2,5-3%).

Екзит-пол не охоплює спеціальні дільниці (колонії, слідчі ізолятори, медичні заклади). В той же час, на таких дільницях 132, 194 та 223 округів зафіксована значно вища явка і результати істотно відрізняються від отриманих по всьому округу. Крім того, екзит-поли не можуть враховувати результати голосування «на дому» (ця інформація, наразі, не доступна для соціологів).
 

Наприклад, на 132 окрузі кандидат М.Круглов отримав на спец дільницях на 0,8 тис. голосів (понад 1% виборців) більше, ніж А.Корнацький, при цьому загальний відрив між кандидатами за офіційними підрахунками склав 1,7 тис. голосів.
 

На 194 окрузі кандидат М.Поплавський отримав на спец дільницях на 2,8 тис. голосів (майже 4% виборців) більше, ніж М.Булатецький.
 

На 223 окрузі кандидат В.Пилипишин отримав на 1,6 тис. голосів (понад 2% виборців) більше, ніж Ю.Левченко, при цьому загальний відрив між кандидатами склав 3,3 тис. голосів.
 

• Прикро констатувати, але на окремих дільницях інтерв’юерам відверто заважали виконувати свої обов’язки сторонні особи. Так, наприклад, на одній з дільниць Первомайська (округ 132) невстановлені особи намагались вилучити анкети, а також зірвали підрахунок результатів. На одній з дільниць Києва (округ 223) екзит-пол був на тривалий час перерваний через провокацію та хибний виклик міліції. На кількох дільницях Києва (округ 223) роботі інтерв’юерів заважали представники кандидатів, зокрема Ю.Левченка, які намагались отримати доступ до результатів, на інших – невстановлені особи «спортивного» типу.
• Результати екзит-полів протягом дня змінювались в однакових тенденціях: виборці підтримували опозиційних кандидатів активніше у другій половині дня, що є у т.ч. наслідком демографічних особливостей вибору, які будуть проаналізовані та оприлюднені після введення всіх оригіналів анкет (наразі наводяться попередні дані збору підсумкових результатів).
• Якщо підтвердиться гіпотеза про те, що старші люди підтримували «незалежних» кандидатів більше і саме старші люди частіше відмовлялися від опитування, то можемо припускати, що рекордна кількість відмов є основною причиною відхилення результатів екзит-полів від результатів ЦВК. А от справжні мотиви відмов – це вже інша тема для дискусії і не тільки для соціологів …

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у жовтні 2013 року, більшість українців (66%) погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу, натомість не погодились з твердженням 22% опитаних. Не визначились з цього питання 12% опитаних.

Слід відзначити, що за останні чотири роки зафіксовано найбільший відсоток респондентів, які вважають Голодомор геноцидом. Зокрема, згідно результатів досліджень Соціологічної групи «Рейтинг» у  2010р. цей відсоток становив 61%, у 2011р – 58%, у 2012р. – 59%, а вже у 2013р. – 66%.

При цьому кількість противників визнання Голодомору геноцидом протягом 2010-2013 років зменшилася з 25 до 22%.


Тезу про геноцид поділяють понад 80% мешканців Заходу, Центру та Півночі, а також більше половини респондентів на Сході та близько 40% – на Півдні та Донбасі. Ріст показника відбувся у всіх регіонах, крім Півдня.

Тезу поділяють близько 90% виборців О.Тягнибока, Ю.Тимошенко та А.Яценюка, близько 80% виборців В.Кличка та П.Порошенка, близько половини виборців В.Януковича та понад 40% – П.Симоненка. Характерно, що в електораті жодного з кандидатів в Президенти не зафіксовано перевищення кількості противників тези, над прихильниками.

З тезою погоджуються усі без винятку вікові категорії населення, незалежно від рівня освіти чи статі, при цьому найбільше невизначених – традиційно серед молоді.

Мешканці сіл більше згодні з тезою про Голодомор-геноцид, аніж мешканці міст (79% проти 60%).

З тим, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу погоджуються майже 90% респондентів, які рідною мовою вважають українську. Водночас, серед респондентів, які вважають рідними одночасно українську та російську таких 60%, а серед респондентів, які вважають рідною лише російську – лише близько 40%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

IRI today released its national survey of Ukraine public opinion. The poll indicates that 48 percent of Ukrainians believe that if the Association Agreement with the European Union were to be signed in November, it would impact Ukraine positively.  Additionally, 48 percent believe that signing the Association Agreement will increase the standard of living of citizens.

 The poll also found that reform of the economy, healthcare system and social services are the main reforms the government needs to undertake, with two-thirds of respondents believing the government needs to initiate economic reforms, 48 percent healthcare reforms and 36 percent social service reforms.

This survey was conducted August 27 – September 9, 2013. 

The randomly selected sample consists of 1,200 Ukrainian residents older than the age of 18 and eligible to vote and is representative of the general population by age, gender and education.  The margin of error for the national sample does not exceed plus or minus 2.8 percent.  The United States Agency for International Development-funded survey was conducted by Baltic Surveys/The Gallup Organization on behalf of IRI, and the fieldwork was carried out by Rating Group Ukraine.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку жовтня 2013 року, то участь у них взяли б близько 70% виборців. Разом з тим, якби вибори Президента України відбулися початку жовтня, то участь у них взяли б близько 73% виборців. Найвищий рівень мобілізації фіксується на Заході (близько 80%), найнижчий – на Донбасі та Півдні країни (близько 50%).

Вибори до Верховної Ради України

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку жовтня 2013 року, то перемогу здобула б Партія регіонів. Так, 23% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Партію регіонів, 22% – за Батьківщину, 18% – за УДАР, 9% – за Комуністичну партію, 7% – за Свободу. Ще близько 6% виборців підтримали б інші партії, не визначились з вибором – 14%.

Для коректного порівняння показників партій з результатами виборів, було проведено перерозподіл «невизначених».  В результаті отримуємо: якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку жовтня 2013 року, то за Партію регіонів проголосували б 27% виборців, за Батьківщину – 26%, за партію УДАР – 21%, за КПУ – 10%, за Свободу – 9%. Інші партії – близько 7%.
Отже, порівняно з результатами парламентських виборів сукупна підтримка опозиційних партій (Батьківщини, УДАРу і Свободи) збільшилась з 50 до 56%, водночас сукупна підтримка партій, які формують більшість у парламенті (Партії регіонів та КПУ), зменшилась з 43 до 37%.

Слід зазначити, що у лютому 2013 року сукупна підтримка опозиційних партій становила 56%, а партій більшості – 38%. Таким чином, рівень сукупної підтримки майже не змінився, проте зміни відбулися всередині опозиції, зокрема, зменшилась підтримка Свободи, натомість дещо зросла підтримка Батьківщини. Також, дещо зменшилась підтримка Партії регіонів.

Партія регіонів залишається одноосібним лідером симпатій на Донбасі, Півдні та Сході країни. У свою чергу Батьківщина лідирує на Заході, в Центрі та на Півночі. УДАР обігнав Батьківщину на Сході та Свободу – на Заході. Свобода й надалі має найвищу підтримку на Заході. КПУ підтримує майже кожен шостий виборець на Донбасі, Півдні та Сході країни. Найбільше «невизначених» – на Донбасі (25%).

 

Вибори Президента України

Якби вибори Президента України відбувалися на початку жовтня 2013 року, і Ю.Тимошенко брала би в них участь, то В.Януковича підтримали б 24% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах), 21% – Ю.Тимошенко, 19% – В.Кличка, 7% – П.Симоненка, 6% – О.Тягнибока, 2% – П.Порошенка. Інших кандидатів підтримали б близько 5% виборців, не підтримали б жодного – близько 4%, не визначились з вибором – 11%.

У разі якщо Ю.Тимошенко не братиме участі у виборах (а А.Яценюк братиме), то В.Януковича підтримали б 24% опитаних, 20% – В.Кличка, 17% – А.Яценюка. Крім того, по 7% підтримали б О.Тягнибока та П.Симоненка, 3% – П.Порошенка. Інших кандидатів підтримали б близько 5% виборців, не підтримали б жодного – близько 5%, не визначились з вибором – 12%.
В.Янукович залишається одноосібним лідером симпатій на Донбасі, Півдні та Сході країни. У свою чергу Ю.Тимошенко лідирує на Заході, в Центрі та на Півночі, де мало чим поступається їй В.Кличко, а на Сході навіть має вищу підтримку за лідера Батьківщини. Якщо Ю.Тимошенко не братиме участь у виборах, то лідерство на Заході та Півночі переходить до В.Кличка, якому дещо поступається А.Яценюк.

Найбільше «невизначених» – на Донбасі (17%) та Півдні (15%).

Слід зазначити, що рейтинг В.Януковича є вищим за рейтинг Партії регіонів, найбільш виразно – на Донбасі. Так само рейтинг В.Кличка переважає рейтинг УДАРу. Водночас рейтинги Свободи та КПУ вищі за рейтинги їх лідерів.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович та В.Кличко, 22% підтримали б чинного Президента, 37% – лідера УДАРу. Водночас, проти обох – 12%, не визначились – 11%, не брали б участь у голосуванні – 18%.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович та А.Яценюк, 23% підтримали б чинного Президента, 30% – лідера Батьківщини. Водночас, проти обох – 17%, не визначились – 11%, не брали б участь у голосуванні – 19%.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович та Ю.Тимошенко, 24% підтримали б чинного Президента, 28% – лідера Батьківщини. Водночас, проти обох – 19%, не визначились – 11%, не брали б участь у голосуванні – 18%.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович та О.Тягнибок, 24% підтримали б чинного Президента, 22% – лідера Свободи. Водночас, проти обох – 23%, не визначились – 12%, не брали б участь у голосуванні – 19%.

У структурі прихильників В.Кличка домінує молодь. Старших найбільше серед прихильників П.Симоненка та П.Порошенка.

Більш «чоловічий» електорат мають В.Кличко та О.Тягнибок, більш «жіночий» – Ю.Тимошенко та П.Порошенко.

Якщо у структурі прихильників П.Порошенка, В.Януковича, П.Симоненка та В.Кличка домінують мешканці міст, то серед прихильників Ю.Тимошенко та А.Яценюка – значна частина проживає в селах.

Найбільше виборців з вищою освітою у структурі прихильників П.Порошенка, О.Тягнибока та В.Кличка. Ці ж кандидати мають більш заможних прихильників, водночас найбіднішими є виборці П.Симоненка та Ю.Тимошенко.
 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 53% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують – 35%. Ще 12% - не визначились.

На думку більшості підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом для України більш вигідне (47%), ніж вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном (34%). 19% – не змогли визначитися.  За останні три роки зафіксовано найвищий відсоток респондентів, які вважають підписання Угоди з ЄС більш вигідним для країни, ніж вступ до Митного союзу – він зріс з 39 до 47%.

В результаті Захід та Північ виразно більше підтримують Угоду з Євросоюзом, а Південь та Донбас – вступ до Митного союзу. Водночас Центр та Схід є своєрідними «перехідними» регіонами, де приблизно порівну підтримують обидва напрямки інтеграції, з тією різницею, що в Центрі все таки більше підтримують підписання Угоди з Євросоюзом, а на Сході – вступ до Митного союзу.

 
Виборці  П.Симоненка в абсолютній більшості (82%) виступають за Митний союз, а виборці О.Тягнибока (85%), А.Яценюка (75%), Ю.Тимошенко (73%) та В.Кличка (72%) – за підписання Угоди з ЄС.

Цікаво, що практично однакова кількість виборців В.Януковича як підтримують вступ України до ЄС (42%), так і проти цього (45%). При цьому половина виборців чинного Глави держави вважають більш вигідним для країни вступ до Митного союзу, а чверть – підписання Угоди з Євросоюзом.

Майже половина (49%) опитаних очікують, що Україна та Європейський Союз підпишуть Угоду про Асоціацію в листопаді 2013 року. Не вірять в це – чверть.

Важливо, що за останній місяць кількість тих, хто очікує підписання Угоди зросла 39 до 49%, при цьому, серед противників євроінтеграції – майже вдвічі.

Більшість (38%) вважає, що якщо Угоду підпишуть, то це скоріше станеться завдяки обопільним зусиллям України і Європи. 13% вважають, що це станеться завдяки зусиллям більше української сторони, а 26% - завдяки зусиллям європейської.

Більшість опитаних вважають, що для Євросоюзу можливе підписання Угоди означатиме швидше перемогу (49%), ніж поразку (3%), при цьому 30% вважають, що це не означатиме ані перемогу, ані поразку.

Для  України можливе підписання Угоди означатиме також швидше перемогу (45%), ніж поразку (16%), при цьому 22% вважають, що це не означатиме ані перемогу, ані поразку.

Водночас, для Росії можливе підписання Угоди означатиме швидше поразку (52%), ніж перемогу (2%), при цьому 29% вважають, що це не означатиме ані перемогу, ані поразку.

56% респондентів очікують, що якщо у листопаді 2013 року Україна та Європейський Союз підпишуть Угоду про Асоціацію Росія збільшить тиск на Україну, 10% очікують зменшення тиску, а 19% вважають, що нічого не відбуватиметься. Збільшення тиску на Україну з боку Росії очікують понад 50% мешканців усіх регіонів країни, а на Заході таких дві третини.

38% опитаних підтримують утворення єдиної держави  у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 50%. Ще 12% - не визначились. За останні три роки зафіксовано найнижчий відсоток прихильників та найвищий відсоток противників утворення єдиної держави  з Росією.

Цікаво, що у 2011 році майже 40% українців, які підтримували утворення єдиної держави з Росією, одночасно підтримували і вступ України до ЄС. У 2012 році їх кількість зменшилась до 30%, на початку 2013 року зменшилась вже до 25%, а вже у жовтні 2013 року скоротилась до 20%.

43% респондентів підтримують надання російській мові статусу державної. Водночас половина (51%) виступають проти цього.  Ще 5% - не визначились.

Слід зазначити, що у 2009 році кількість прихильників двомовності переважала кількість противників, у 2010-2011 роках їх кількість зрівнялася, а вже з середини 2012 року число противників двомовності стабільно вище (51-52%).

Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (85%), Півдня (69%) та Сходу (57%).

Лише 20% опитаних підтримують вступ України в НАТО. Не підтримують вступ України до НАТО дві третини опитаних. Ще 15% – не визначились. Відносно більше підтримують вступ до НАТО лише на Заході країни, більше серед виборців О.Тягнибока та В.Кличка. Це наслідок також того, що в електораті цих двох політиків більше чоловіків, а чоловіки підтримують вступ до НАТО традиційно більше, ніж жінки.

27% опитаних підтримують ідею визнати ОУН, УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України, 52% опитаних – не підтримують. Ще 20% не визначились з цього питання.

Ставлення до цього питання до кінця не сформувалося і коливається кожного року: після  того як у 2011 році рівень підтримки ідеї зріс з 20 до 27%, у 2012 році він знову погіршився – до 24%. Проте, вже у 2013 році знову покращився до 27%.

Ідею визнати ОУН та УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України найбільше підтримують виборці О.Тягнибока та Ю.Тимошенко, а найменше – В.Януковича та П.Симоненка.

Лише 5-6% мешканців Донбасу і Півдня підтримують визнання ОУН-УПА, тоді як на Заході таких понад 70%.

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Аудиторія дослідження: населення міста Тернополя віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 13-27 вересня 2013 р.

Місцеві проблеми
 

Якщо говорити в цілому про країну, більшість опитаних мешканців міста вважають, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку (68%), лише 19% вважають, що у правильному. Ще 13% – не визначилися.

Разом з тим, якщо говорити про ситуацію в місті, 42% опитаних вважають, що справи в Тернополі йдуть у правильному напрямку, стільки ж (41%) вважають, що у неправильному. Ще 17% – не визначилися.

Більшість опитаних (57%) вважають, що ситуація в місті протягом минулих 12 місяців значно або дещо покращилась, ще чверть вважає, що не змінилася. Натомість тільки 18% думають, що зімни були переважно негативні.

Протягом наступних 12 місяців 51% очікує покращення ситуації в місті, 28% – не очікують змін, натомість 17% – очікують погіршення.

Якщо порівнювати Тернопіль з іншими обласними центрами України, абсолютна більшість (68%) опитаних городян віднесли б місто до середнячків. Тільки 4% віднесли б лідерів, а 20% – до аутсайдерів.

Серед проблем міста мешканців найбільше турбують поганий стан доріг (73%), проблеми з працевлаштуванням (55%), високі тарифи на комунальні послуги (48%), неякісне медичне обслуговування (46%), неякісна питна вода (41%) та погана робота ЖЕКів (35%). Крім того, санітарний стан міста (28%), а також його хаотична забудова (24%).

Слід зазначити що протягом останнього року зросла кількість громадян, які стурбовані станом доріг (з 64 до 73%), неякісним медичним обслуговуванням (з 42 до 46%), неякісною питною водою (з 35 до 41%), хаотичною забудовою міста (з 18 до 24%) та недостатньою кількістю парковок та автостоянок (з 5 до 11%).

Натомість зменшилось число стурбованих проблемами працевлаштування (з 68 до 55%) та санітарним станом міста (з 34 до 28%). Решта проблем лишились однаково актуальними як і рік тому.

 

Динаміка очікувань від Верховної Ради України

У вересні 2012 року більшість (51%) мешканців Тернополя очікували змін на краще в результаті парламентських виборів. У вересні 2013 року, через рік після виборів, лише у 6% опитаних такі очікування виправдалися, натомість очікування більшості (79%) не виправдалися.

Слід зазначити, що сьогодні  від новообраної Верховної Ради найбільше очікують підвищення зарплат і пенсій (53%), створення нових робочих місць (39%), забезпечення економічного зростання держави (36%), подолання корупції у владі (34%), захисту української мови та культури (33%).

Якщо порівнювати очікування напередодні виборів і сьогодні можна дійти висновку, що за рік після виборів помітно зменшились емоційні (ідеологічні) очікування від парламенту, натомість зросли – прагматичні (соціально-економічні).

Зокрема, зросли очікування щодо підвищення зарплат і пенсій (з 44 до 53%), створення нових робочих місць (з 36 до 39%), покращення якості медичного обслуговування (з 21 до 25%), підвищення якості освіти (з 12 до 19%). Натомість зменшились очікування щодо захисту української мови та культури (з 52 до 33%), звільнення Ю.Тимошенко (з 21 до 17%), забезпечення свободи слова (з 19 до 16%) та висловлення iмпiчменту Президенту Януковичу (з 23 до 13%).


Місцеві рейтинги

Якби наступної неділі відбувалися вибори Тернопільської міської ради, понад 75% місцевих мешканців взяли б у них участь.

Найбільше симпатій має партія Свобода, яку готові підтримати 34% виборців. УДАР – 26%, Батьківщину – 23%. Ще 3% проголосували б за Партію регіонів, 2% – за Нашу Україну, понад 3% – за інші партії, а 9% – не визначились.
Серед кандидатів на посаду міського голови найбільше симпатій має діючий мер Сергій Надал, якого готові підтримати 48% виборців. Віталія Максимова готові підтримати – 11%, Романа Заставного – майже 10%. Ще понад 4% проголосували б за Ігора Гуду, 4% – за Василя Лило та Михайла Ратушняка, майже 3% – за Петра Ландяка, майже 8% – за інших кандидатів, 9% – не визначились.

Серед місцевих політиків найбільш відомими є С.Надал, Р.Заставний та О.Кайда, яких знають майже усі опитані. Близько 80% знають таких політиків як В.Лило, М.Ратушняк та В.Максимов.

Найбільш позитивно ставляться до С.Надала (56%), О.Кайди (42%), а також до Р.Заставного (31%) та В.Максимова (26%). Найбільше негативну мають той же Р.Заставний (33%) та П.Гоч (31%).

Найбільше задоволені місцеві мешканці діяльність міського голови (68%), значно менше задоволені діяльність в.о. голови обласної ради С.Тарашевського (23%) та голови обласної адміністрації В.Хоптяна (23%).


Національні рейтинги

Серед національних політиків місцеві мешканці найбільше довіряють В.Кличку (69%), О.Тягнибоку (59%), А.Яценюку (59%) та Ю.Тимошенко (49%). Найбільше не довіряють: В.Ющенку (80%), В.Януковичу (87%), М.Азарову (89%) та П.Симоненку (89%).

За останній рік рівень довіри до О.Тягнибока та А.Яценюка не змінився, натомість Ю.Тимошенко та В.Клично додали. А от два роки тому - Ю.Тимошенко довіряли майже стільки ж як А.Яценюку та більше, ніж В.Кличку і О.Тягнибоку. Натомість сьогодні усі три опозиційні лідери випереджають в довірі Ю.Тимошенко.

Якщо б вибори Президента України відбулися наступної неділі, понад 80% місцевих мешканців взяли б у них участь.

Найбільше симпатій має В.Кличко, якого готові підтримати 31% виборців. За Ю.Тимошенко – 21%, О.Тягнибока – 14%, А.Яценюка – 13%. Ще 4% проголосували б за П.Порошенка, по 2% – за В.Януковича та А.Гриценка, понад 4% – за інших кандидатів, 2% – проти всіх, 8% – не визначились.

Якщо б Ю.Тимошенко не брала би участі у виборах, В.Кличка підтримали б 36% виборців. А.Яценюка – 23%, О.Тягнибока – 16%. Ще 4% проголосували б за А.Порошенка, по 2% – за В.Януковича та А.Гриценка, понад 5% – за інших кандидатів, 3% – проти всіх, 9% – не визначились.

Аудиторія дослідження: населення міста Тернополя віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів.
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 13-27 вересня 2013 р.

Згідно з дослідженням, проведеним у Львові, Тернополі, Чернівцях, Івано-Франківську та Хмельницькому абсолютній більшості населення подобається жити у своїх містах.

Найбільше задоволених проживанням у своєму місті серед мешканців Тернополя (91%), найменше – серед мешканців Хмельницького та Івано-Франківська (80%). Жителі цих двох міст також відзначилися найбільшою кількістю незадоволених своїм проживанням в місті, хоча таких респондентів налічується всього 2%.

 

Львів, на думку більшості його мешканців, є привабливим містом для туристів (61%), що має багату історію та красиву архітектуру з великою кількістю пам’ятників, а також численними кафе і кав’ярнями. Львів’яни найбільше вважають, що їхнє місто відіграє важливу роль у розвитку країни (21%), а також є політично-активним осередком (19%).

З іншого боку, Львів вважається його мешканцям найменш тихим і затишним (13%), чистим і охайним (9%), містом з найменш зручним транспортним пересуванням.

Тернопіль для його жителів є тихим, затишним і зеленим містом (59%), в якому проживає багато молоді. Значна кількість опитаних (42%) відзначають духовність та релігійність міста. Третина місцевих мешканців вважають своє місто чистим і охайним, а також оцінюють його як екологічно чисте, що значно вирізняється з-поміж інших міст.

Найменшою мірою характеризує Тернопіль якість медицини і освіти (3%), наявність великих можливостей (3%) та можливостей працювати і заробляти (7%). Тернопіль найменше (серед інших міст) вважають містом, що відіграє важливу роль у розвитку країни.

Для жителів Чернівців найбільш важливою ознакою їхнього міста є красива архітектура (63%) та наявність парків і скверів (56%), що поєднується з його багатою історією. Чернівці також оцінюють як духовне і релігійне місто (49%), в якому живуть доброзичливі, приємні люди (46%).

Більше ніж у інших містах, місцеві мешканці відзначають можливості працювати і заробляти (20%), можливості для розвитку дитини (19%), а також якість освіти (15%) і медицини (13%). Разом із цим, чернівчани найменше вказують на невисоку вартість життя в своєму місті.

Івано-Франківськ для його мешканців – це, насамперед, тихе і затишне місто (39%) з релігійним характером, в якому проживає багато молоді та доброзичливих, приємних людей. Близько чверті опитаних вважають своє місто безпечним для життя та містом, в якому дотримуються традицій. Також Івано-Франківськ, як і Львів, є політично-активним містом (17%).

Менш за все жителі Івано-Франківська відзначають цікавість культурного та спортивного життя. Найменшою мірою характеризує рідне місто наявність великих можливостей (5%), якість освіти та медицини.

Хмельницький на думку близько 40% його жителів – це тихе, затишне місто з великою кількістю парків і скверів, багатьма кафе і кав’ярнями, де живе багато молоді. Для 15% місцевих жителів невисокою є вартість життя, що є найвищим показником серед усіх досліджуваних міст.

Разом із тим, у Хмельницьку найменше відзначають релігійність міста та дотримання традицій. На думку хмельничан, їхнє місто не є туристично привабливим (7%), про що свідчать найменші показники краси архітектури, наявності пам’ятників, багатства історії міста.

 В очах молоді рідне місто – це осередок гарного відпочинку з великою кількістю кафе і кав’ярень, молоді, красивих жінок та цікавим культурним і спортивним життям.

Велику кількість пам’ятників, парків і скверів, а разом із тим екологічність, чистоту і охайність міст відзначають мешканці середнього віку. Також для них рідні міста надають можливості для роботи, відпочинку та розвитку дітей.

Представники старших поколінь відзначають духовність і релігійність своїх міст, багатство історії та безпечність для життя.
 

Якби респонденти були змушені виїхати на постійне місце проживання за кордон, то для більшості жителів Тернополя, Львова та Івано-Франківська найбільш привабливими країнами були б США, Канада та Німеччина.

Для мешканців Чернівців та Хмельницька країною для виїзду №1 стала б Німеччина, на другому місці – США. Також серед жителів цих двох міст найбільше прихильників еміграції до Росії. Цікаво, що переїзд до таких країн як Італія та Англія отримав більше розповсюдження, ніж до сусідньої Польщі, яка залишається найбільш привабливою для населення Хмельницького і Львова.

Якби респонденти були змушені виїхати на постійне місце проживання в інше місце України, то жителі Тернополя, Івано-Франківська та Хмельницького в першу чергу обрали б Західний регіон, а також Київ і область. Мешканців Чернівців найбільше приваблює столичний регіон, наступні – Західний та Південний. Львів’яни однаковою мірою погодилися б на переїзд до Києва або Західного регіону.

Важливо відзначити, що ті, хто визначився з місцем можливого переїзду, здебільшого прагнуть виїхати за межі України.

 

Аудиторія дослідження: населення Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Хмельницького та Чернівців віком від 18 років і старші.
Вибіркова сукупність: по 800 респондентів у кожному місті. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Дослідження проводилися протягом 2012-2013 років

Згідно з результатами останнього дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», близько 40% опитаних вважають себе футбольними вболівальниками, зокрема 9% вважають себе фанатами футболу, 9% – активними вболівальниками, ще 22% – вважають себе вболівальниками, але не активними. Разом з тим, майже 60% – не захоплюються футболом.

Згідно з нашими спостереженнями, пік кількості футбольних вболівальників в Україні припадає на період ЄВРО-2012. Так, у 2009 році їх кількість становила третину, а одразу після ЄВРО-2012 майже половина опитаних називали себе футбольними вболівальниками.  Проте, згодом цей показник стабілізувався на рівні 40%, що підтвердило тезу про емоційну природу його росту. У 2012 році регіони, які приймали Чемпіонат, показали різкий ріст кількості вболівальників. У 2013 році ці показники стабілізувалися.

Тим не менше, можна стверджувати, що проведення ЄВРО-2012 в Україні підвищило інтерес українців до футболу. Ще однією з причин росту вболівальників (з 33% у  2009 році до 40% – у 2013) є успіхи, які демонструють українські команди, рівень внутрішнього чемпіонату та гра збірної.

Найактивнішими вболівальниками залишаються молодь та чоловіки. Майже третина чоловіків активно цікавляться футболом, серед жінок таких втричі менше (лише кожна десята). При цьому лише близько 40% чоловіків взагалі не цікавляться футболом, тоді як серед жінок таких понад 70%.

Серед українських футбольних клубів найбільш популярними є Динамо (39%) та Шахтар (25%). Менш популярними є Металіст (6%), Дніпро (3%), Карпати (3%) та Чорноморець (3%).

За Динамо вболівають найбільше на Півночі, в Центрі та на Заході країни. Шахтар практично одноосібний фаворит симпатій на Донбасі, а також ділить першість з Динамо на Півдні. Самим популярним клубом на Сході є Металіст, дещо випереджаючи Шахтар, Дніпро і Динамо.

45% футбольних вболівальників України не підтримують ідею об’єднання українського та російського чемпіонатів по футболу в один, водночас 37% – ідею підтримують, а 17% – не визначилися.

Серед тих, хто не цікавиться футболом, лише 11% підтримують ідею, а чверть – не підтримують. Дві третини – не визначилися  стосовно свого ставлення.

Найбільше ідея подобається вболівальникам на Півдні. В решті регіонів переважає кількість противників. Лише вболівальники Чорноморця та Металіста більше позитивно ставляться до ідеї, ніж негативно. Серед вболівальників Шахтаря і Дніпра думки розділилися майже порівну. Водночас вболівальники Динамо ідею переважно не підтримали, не говорячи про вболівальників Карпат, майже 90% з яких висловилися проти.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 9-18 серпня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами останнього дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», у серпні 2013 року 81% опитаних українців в тій чи іншій мірі вважають себе патріотами своєї країни. Зокрема, 40% опитаних однозначно характеризують себе як патріотів, ще 41% – швидше так, ніж ні. Разом з тим, 13% опитаних не вважають себе патріотами. Ще 5% – не змогли визначитися.

Таким чином, протягом останнього року кількість людей, які вважають себе патріотами не змінилася (у серпні 2012 року 40% опитаних однозначно характеризували себе як патріотів, ще 42% – швидше так, ніж ні).

Якщо ж говорити про довшу динаміку, то, скажімо з 2010 року кількість людей, які вважають себе патріотами, дещо зросла. Так, у вересні 2010 року тільки 31% опитаних однозначно характеризували себе як патріота, ще 45% – швидше так, ніж ні. Загалом кількість опитаних, які вважають себе патріотами своєї країни, зросла з 77 до 81%.

Цікаво, що більшими патріотами себе вважають найстарші та наймолодші респонденти. Водночас, ми спостерігаємо тенденції, що чим старші респонденти, тим менше вони підтримують Незалежність України. Отже, частина респондентів, називаючи себе патріотами своєї країни, не мають на увазі незалежну Україну, і більше таких саме серед старших людей.

 Загалом 61% опитаних підтримали б проголошення Незалежності України, якби перед ними постав такий вибір сьогодні. Водночас 28% – не підтримали б, ще 11% – не визначилися. За останній рік (з серпня 2012) ці показники практично не змінилися.

Якщо на Заході підтримали б Незалежність майже 90%, на Півночі та в Центрі – майже 70%, то на Сході та Півдні – менше половини, а на Донбасі – взагалі лише третина. Лише на Донбасі кількість противників Незалежності перевищує кількість прихильників – рік тому ці показники були майже рівні. При цьому, серед прихильників Партії регіонів майже половина підтримали б Незалежність, а майже 40% – ні. Тоді як серед прихильників КПУ домінують противники Незалежності (дві третини).

Як вже зазначалося, чим молодші респонденти, тим більше вони підтримують Незалежність України. Чоловіки більше підтримують Незалежність, ніж жінки. Чим більше матеріально забезпечена людина, тим вища підтримка Незалежності.

Майже 80% респондентів, які вважають рідною мовою українську, підтримують Незалежність. Водночас, серед респондентів, які вважають рідними одночасно російську та українську – таких близько половини, а серед тих, які вважають рідною лише російську, – лише третина.

Майже 90% прихожан УГКЦ, понад 70% УПЦ (КП) та майже 60% просто віруючих, які не відносять себе до жодної конфесії, підтримують Незалежність. Тоді як серед прихожан УПЦ (МП) таких менше половини, хоча і серед них кількість прибічників Незалежності перевищує кількість противників.

46% опитаних готові у випадку виникнення відповідної загрози відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках. За останні три роки це найвищий (!) показник: так, у 2010 році таких було 43%, у 2012 – лише третина.

Разом з тим, 43% опитаних не готові відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках, 11% – не визначилися.

Якщо раніше підвищену готовність відстоювати свою країну зі зброєю в руках висловлювали переважно прихильники лише партії Свобода, то зараз таких однакова кількість і серед прихильників інших опозиційних партій: УДАРу та Батьківщини – близько 60%.

Ще один цікавий момент. На Донбасі кількість опитаних, які готові відстоювати  територіальну цілісність країни зі зброєю в руках, у 1,5 рази вища, ніж кількість людей, які підтримали б Незалежність.

Майже 60% чоловіків та кожна третя жінка готові захищати свою країну зі зброєю в руках. Чим молодші респонденти, тим вищу готовність декларують до відстоювання країни.

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%.
Терміни проведення дослідження: 9-18 серпня 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Дослідження проводилося Київським міжнародним інститутом соціології та групою «Рейтинг» з 23 лютого по 14 березня 2013 року. Польовий етап проходив з 27 лютого по 10 березня 2013 року. Опитування проводилося в автономній республіці Крим (у 41 населеному пункті), всього було опитано 1060 респондентів. Вибірка дослідження багатоступенева, випадкова. Помилка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 3.1% (без урахування дизайн-ефекту).

Метод збору даних – особисте (face-to-face) інтерв'ю за місцем проживання респондентів.

69% українців вважають, що в цілому, справи в Україні йдуть у неправильному напрямку, при цьому лише 16% – у правильному. Ще 16% – не змогли визначитися з даного питання.

Варто зазначити, що порівняно з аналогічними дослідженнями за 2011-2012 роки, оцінки майже не змінилися. Винятком є лише вересень 2012 року, коли чверть вважали, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку, а майже 60% – у неправильному. Це говорить про те, що напередодні парламентських виборів очікування громадян покращилися (додалась емоційна складова), проте вже за півроку зафіксовано аналогічний показник, що був у 2011-2012 роках.

Більшість опитаних вважають, що найважливішими проблемами для України є безробіття (53%), корупція у державних органах (51%) та низький рівень виробництва (45%).  Крім того, респонденти відзначили контроль за ростом цін (26%), соціальний захист бідних (25%), некомпетентність уряду (22%), політичну нестабільність (21%) та злочинність (15%).

Порівняно з вереснем минулого року, найбільш відчутно зросла кількість опитаних, які серед основних проблем  країни виділили  корупцію в державних органах (з 37 до 51%), низький рівень виробництва (з 40 до 45%), некомпетентність уряду (з 13 до 22%) та політичну нестабільність (з 16 до 21%).

Серед проблем, які турбують громадян особисто, опитані відзначили контроль за цінами (54%), безробіття (50%) та соціальний захист бідних (37%). Також особисто громадян турбують  корупція у державних органах (27%), низький рівень виробництва (22%), затримки з виплатою зарплат чи пенсій (21%).

Значно менше сьогодні громадян турбують злочинність (12%), некомпетентність уряду (12%), нестача або ймовірність відключення газу, електроенергії, води (10%), падіння курсу гривні (9%), політична нестабільність (9%), питання права власності на землю (7%).

Варто зазначити, що порівняно з вереснем минулого року відчутно зросла кількість опитаних, які серед основних персональних проблем  виділили  корупцію в державних органах (з 23 до 27%) та некомпетентність уряду (з 6 до 12%). Натомість по решті показників зміни практично відсутні.

Таким чином, опитування показує, що основні проблеми, які хвилюють українців, пов'язані з економікою.

Разом з тим, громадяни чітко розділяють проблеми на ті, які турбують їх особисто, і ті, які є важливими для країни. Зокрема, опитані вважають, що контроль за ростом цін, затримки з виплатою зарплат чи пенсій, соціальний захист для бідних, падіння курсу гривні, ймовірність відключення газу та інших комунальних послуг є більш важливішими проблемами для них особисто, ніж для країни. Натомість низький рівень виробництва, корупція, політична нестабільність, некомпетентність уряду є більш  важливими проблемами для країни, ніж особисто для громадян.

При цьому безробіття є однаково важливою проблемою як для громадян, так і для країни.

Цікавим є також регіональний розріз. Так, безробіття та некомпетентність уряду є більш важливими проблемами  для мешканців Заходу; контроль за ростом цін, корупція, відносини з Росією – для мешканців Півдня та Сходу; соціальний захист бідних – для мешканців Центру країни.

Жінки більш гостро відчувають проблему росту цін та соціального захисту, чоловіки – корупції, низького рівня виробництва, безробіття та злочинності.

Молодь більше відчуває проблеми корупції, некомпетентності уряду, політичної нестабільності; люди середнього віку – безробіття, низького рівня виробництва; старші – росту цін та соціального захисту малозабезпечених.

Опитані не відзначили відчутних позитивних змін за переважною більшістю сфер життєдіяльності країни.

Так, 73%  вважають, що за останні два роки ситуація з цінами погіршилася, 24% – не змінилася і лише 2% покращилася.

Понад половина опитаних відзначили погіршення впродовж останніх 2-х років у сферах охорони здоров’я, працевлаштуванні, досягненні політичної стабільності, а також у забезпеченні професіоналізму влади, розвитку сільського господарства та економіки країни, а також у боротьбі з корупцією.

Понад 40% відзначили погіршення у сферах розвитку малого і середнього бізнесу, забезпеченні соціального захисту, наданні житлово-комунальних послуг.

Відносно більш позитивно респонденти оцінили зміни у сферах євроінтеграції України, ситуацію з мовами, забезпечення виплат зарплат і пенсій, стабільності гривні, відносини з Росією.

 

72% опитаних громадян підтримали б на референдумі закріплення у Конституції та законах норми про право громадян звільняти з посад чиновників, депутатів, суддів, керівників правоохоронних органів усіх рівнів, не підтримали б пропозицію лише 8%. Ще 10% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

43% опитаних громадян підтримали б приєднання України до Європейського Союзу, не підтримали б – 26%. Ще 19% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

40% опитаних громадян підтримали б приєднання України до Митного Союзу Білорусі, Казахстану та Росії, не підтримали б – 33%. Ще 16% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

36% опитаних громадян підтримали б обрання Президента України лише в одному турі виборів, стільки ж (37%)  – виступили б проти. Ще 17% – не визначилися з цього приводу, а 10% – не брали б участі у такому референдумі.

33% опитаних громадян підтримали б запровадження виключно мажоритарної системи виборів народних депутатів, чверть виступили б проти. Водночас, майже 30% – не визначилися з цього приводу, а 14% – не брали б участі у такому референдумі.

Лише 16% опитаних громадян підтримали б запровадження двопалатного парламенту, третина проголосували  б проти. Водночас, третина не визначилися з цього приводу, а 16% – не брали б участі у такому референдумі.

 

Протягом 14-28 травня 2013 року опитано 1200 респондентів, віком старше 18 років. Статистична похибка для національної вибірки не перевищує 2,8%. Фінансування здійснено The National Endowment for Democracy (NED), дослідження проведено  Baltic Surveys/The Gallup Organization від імені The International Republican Institute (IRI), польові дослідження проводилися Rating Group Ukraine.

Повний звіт (ENG): http://www.iri.org/news-events-press-center/news/iri-ukraine-survey-economic-issues-remain-greatest-concern