Новини та прес-релізи

69% українців вважають, що в цілому, справи в Україні йдуть у неправильному напрямку, при цьому лише 16% – у правильному. Ще 16% – не змогли визначитися з даного питання.

Варто зазначити, що порівняно з аналогічними дослідженнями за 2011-2012 роки, оцінки майже не змінилися. Винятком є лише вересень 2012 року, коли чверть вважали, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку, а майже 60% – у неправильному. Це говорить про те, що напередодні парламентських виборів очікування громадян покращилися (додалась емоційна складова), проте вже за півроку зафіксовано аналогічний показник, що був у 2011-2012 роках.

Більшість опитаних вважають, що найважливішими проблемами для України є безробіття (53%), корупція у державних органах (51%) та низький рівень виробництва (45%).  Крім того, респонденти відзначили контроль за ростом цін (26%), соціальний захист бідних (25%), некомпетентність уряду (22%), політичну нестабільність (21%) та злочинність (15%).

Порівняно з вереснем минулого року, найбільш відчутно зросла кількість опитаних, які серед основних проблем  країни виділили  корупцію в державних органах (з 37 до 51%), низький рівень виробництва (з 40 до 45%), некомпетентність уряду (з 13 до 22%) та політичну нестабільність (з 16 до 21%).

Серед проблем, які турбують громадян особисто, опитані відзначили контроль за цінами (54%), безробіття (50%) та соціальний захист бідних (37%). Також особисто громадян турбують  корупція у державних органах (27%), низький рівень виробництва (22%), затримки з виплатою зарплат чи пенсій (21%).

Значно менше сьогодні громадян турбують злочинність (12%), некомпетентність уряду (12%), нестача або ймовірність відключення газу, електроенергії, води (10%), падіння курсу гривні (9%), політична нестабільність (9%), питання права власності на землю (7%).

Варто зазначити, що порівняно з вереснем минулого року відчутно зросла кількість опитаних, які серед основних персональних проблем  виділили  корупцію в державних органах (з 23 до 27%) та некомпетентність уряду (з 6 до 12%). Натомість по решті показників зміни практично відсутні.

Таким чином, опитування показує, що основні проблеми, які хвилюють українців, пов'язані з економікою.

Разом з тим, громадяни чітко розділяють проблеми на ті, які турбують їх особисто, і ті, які є важливими для країни. Зокрема, опитані вважають, що контроль за ростом цін, затримки з виплатою зарплат чи пенсій, соціальний захист для бідних, падіння курсу гривні, ймовірність відключення газу та інших комунальних послуг є більш важливішими проблемами для них особисто, ніж для країни. Натомість низький рівень виробництва, корупція, політична нестабільність, некомпетентність уряду є більш  важливими проблемами для країни, ніж особисто для громадян.

При цьому безробіття є однаково важливою проблемою як для громадян, так і для країни.

Цікавим є також регіональний розріз. Так, безробіття та некомпетентність уряду є більш важливими проблемами  для мешканців Заходу; контроль за ростом цін, корупція, відносини з Росією – для мешканців Півдня та Сходу; соціальний захист бідних – для мешканців Центру країни.

Жінки більш гостро відчувають проблему росту цін та соціального захисту, чоловіки – корупції, низького рівня виробництва, безробіття та злочинності.

Молодь більше відчуває проблеми корупції, некомпетентності уряду, політичної нестабільності; люди середнього віку – безробіття, низького рівня виробництва; старші – росту цін та соціального захисту малозабезпечених.

Опитані не відзначили відчутних позитивних змін за переважною більшістю сфер життєдіяльності країни.

Так, 73%  вважають, що за останні два роки ситуація з цінами погіршилася, 24% – не змінилася і лише 2% покращилася.

Понад половина опитаних відзначили погіршення впродовж останніх 2-х років у сферах охорони здоров’я, працевлаштуванні, досягненні політичної стабільності, а також у забезпеченні професіоналізму влади, розвитку сільського господарства та економіки країни, а також у боротьбі з корупцією.

Понад 40% відзначили погіршення у сферах розвитку малого і середнього бізнесу, забезпеченні соціального захисту, наданні житлово-комунальних послуг.

Відносно більш позитивно респонденти оцінили зміни у сферах євроінтеграції України, ситуацію з мовами, забезпечення виплат зарплат і пенсій, стабільності гривні, відносини з Росією.

 

72% опитаних громадян підтримали б на референдумі закріплення у Конституції та законах норми про право громадян звільняти з посад чиновників, депутатів, суддів, керівників правоохоронних органів усіх рівнів, не підтримали б пропозицію лише 8%. Ще 10% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

43% опитаних громадян підтримали б приєднання України до Європейського Союзу, не підтримали б – 26%. Ще 19% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

40% опитаних громадян підтримали б приєднання України до Митного Союзу Білорусі, Казахстану та Росії, не підтримали б – 33%. Ще 16% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

36% опитаних громадян підтримали б обрання Президента України лише в одному турі виборів, стільки ж (37%)  – виступили б проти. Ще 17% – не визначилися з цього приводу, а 10% – не брали б участі у такому референдумі.

33% опитаних громадян підтримали б запровадження виключно мажоритарної системи виборів народних депутатів, чверть виступили б проти. Водночас, майже 30% – не визначилися з цього приводу, а 14% – не брали б участі у такому референдумі.

Лише 16% опитаних громадян підтримали б запровадження двопалатного парламенту, третина проголосували  б проти. Водночас, третина не визначилися з цього приводу, а 16% – не брали б участі у такому референдумі.

 

Протягом 14-28 травня 2013 року опитано 1200 респондентів, віком старше 18 років. Статистична похибка для національної вибірки не перевищує 2,8%. Фінансування здійснено The National Endowment for Democracy (NED), дослідження проведено  Baltic Surveys/The Gallup Organization від імені The International Republican Institute (IRI), польові дослідження проводилися Rating Group Ukraine.

Повний звіт (ENG): http://www.iri.org/news-events-press-center/news/iri-ukraine-survey-economic-issues-remain-greatest-concern

Київ, Україна – Міжнародний республіканський інститут (IRI) оприлюднив результати дослідження громадської думки в Україні. Опитування показує, що головні проблеми, які турбують українців, пов’язані з економікою. Понад 50% респондентів назвали безробіття та корупцію в державних органах ключовими викликами для України. Далі серед основних проблем респонденти називали низький рівень промислового виробництва, контроль зростання цін та соціальний захист малозабезпечених. Безробіття та корупція в державних органах залишаються головними проблемами для українців незалежно від статі, віку чи регіону проживання.

Українці також зберігають песимістичні оцінки щодо напряму розвитку країни: 69% вважають, що Україна рухається у неправильному напрямку. Цікавими є також оцінки українців щодо Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Угода, яку планувалося підписати у липні, стала результатом спільних переговорів та спрямована на посилення зв’язків і розширення співпраці між Європейським Союзом та Україною. На запитання, чи буде ця угода корисною чи шкідливою для України, незначна більшість – 51% – вважають, що вона буде корисною. Серед молоді віком 18–29 років такої думки дотримуються 65%.

Дослідження проведено 14–28 травня 2013 року. Випадкова вибірка склала 1200 мешканців України віком від 18 років, які мають право голосу, та є репрезентативною для дорослого населення за віком, статтю та рівнем освіти. Похибка для національної вибірки не перевищує ±2,8%. Дослідження, профінансоване National Endowment for Democracy, було проведене компанією Baltic Surveys / The Gallup Organization на замовлення IRI, польовий етап дослідження здійснювала Соціологічна група «Рейтинг».

Джерело: The International Republican Institute

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», близько третини киян планують провести літо вдома, а щонайменше кожен десятий взагалі не матимуть відпустки цим літом. Ще 14% – не визначились щодо літнього відпочинку.

Серед тих, хто все ж таки поїде з міста цього літа, найбільшим попитом користується відпочинок на Чорному або Азовському морі (18%). Разом з тим, 13% планують провести літню відпустку за кордоном, 7% – в іншому місті, селі України.

Кожен шостий киян планує провести відпустку на дачі.

Переважна більшість людей похилого віку цього літа залишаться у Києві, обравши в якості місць відпочинку дім або дачу. Чим молодші респонденти, тим більше вони прагнуть поїхати з міста на відпочинок. Майже кожен п’ятий респондент у віці 18-39 років планує закордонну поїзду.

Зі зростанням рівня освіти респондентів, зростає і кількість тих, хто планує поїхати з міста. Лише чверть людей з вищою або незакінченою вищою освітою проведуть відпустку вдома, а 10% – не матимуть відпустки взагалі. Разом з тим, кожен п’ятий власник диплому про вищу освіту планує відпочинок на Чорному або Азовському морі; трохи менше (15%) проведуть відпустку за межами країни.

Більше половини жінок проведуть літо вдома, на дачі або ж на роботі. Чоловіки – більш мобільні, особливо що стосується поїздок за кордон. Водночас 16% чоловіків ще не визначилися, де проведуть цьогорічну відпустку. Серед жінок таких менше.

У контексті літніх відпусток цікавим є електоральний аспект.

Так, найбільш “стійкий” виборець (люди, які стабільно ходять на вибори) більш схильний провести літо вдома або на дачі. Водночас, окремі електоральні групи зазнали б значних втрат.

Зокрема, у найбільш програшному становищі могли б опинитися В.Кличко та М.Катеринчук, оскільки щонайменше третина їх прихильників планують цього літа закордонні поїздки або відпочинок на Чорному чи Азовському морі, ще частина – поїздки по містам і селам України. Натомість П.Порошенко і О.Попов були б у більш виграшному становищі, оскільки їх підтримують здебільшого старші люди, які планують провести літо вдома або на дачі.

Серед партій найбільш вразлива ситуація в УДАРу, який підтримує здебільшого молодь. Водночас, найбільше «домосидів» серед прихильників КПУ, Батьківщини та Партії регіонів.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 59% опитаних вважають, що Україні скоріше не вистачає «сильної руки», ніж «демократії» (26%). Кожен шостий не визначився з даного питання.

Водночас, 42% опитаних вважають, що Україні скоріше не вистачає «більшої свободи слова», ніж «більшої цензури» (26%). Кожен третій не визначився з даного питання.

Половина опитаних вважають, що Україні «потрібно розвивати ринкові відносини», а 31% – «повертатися до планової економіки». Кожен п’ятий не визначився з даного питання.

Характерно, що третина прихильників «сильної руки» одночасно виступають за збільшення свободи слова в країні, а 40% – за подальший розвиток ринкової економіки.

За «сильну руку» виступають від 70% респондентів на Півдні та Донбасі до 50% – на Заході і Півночі країни; від 80% прихильників КПУ і 70% – Партії регіонів до половини прихильників УДАРу, Свободи і Батьківщини.

Разом з тим, спостерігаються чіткі залежності: чим молодші респонденти, чим вищий їх рівень освіти тим більше вони виступають за поглиблення демократії, збільшення свободи слова і розвиток ринкових відносин.

Крім того, україномовні респонденти більше вважають, що країні не вистачає демократії та свободи слова, ніж російськомовні. Ті ж самі залежності і за національністю: росіяни більше підтримують «сильну руку», збільшення цензури та повернення до планової економіки, ніж українці.

Цікаво, що жінки підтримують «сильну руку», збільшення цензури та повернення до планової економіки більше, ніж чоловіки.

Виразна підтримка тези про необхідність збільшення цензури в Україні фіксується лише на Донбасі. Те ж саме стосується і повернення до планової економіки.

Водночас, рівна частина респондентів на Півдні і Сході підтримують як збільшення цензури, так і збільшення свободи слова. При цьому в Центрі, а особливо на Півночі та Заході країни є виразна підтримка збільшення свободи слова і поглиблення ринкових відносин.

44% опитаних українців не шкодують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, натомість 41% – шкодують.  Кожен шостий не визначився з даного питання.

Порівняно з попереднім дослідження, проведеним наприкінці 2010 року, кількість тих, хто шкодує за СРСР зменшилась з 46 до 41%, а тих, хто не шкодує навпаки зросла з 36 до 44%. Таким чином, за останні 2,5 роки ностальгія за СРСР зменшилась, що пов’язано, в першу чергу, з демографічними змінами, оскільки найбільшими прихильниками СРСР і надалі залишаються старші люди.

Разом з тим присутні й інші залежності. Наприклад, жінки більше шкодують за СРСР, ніж чоловіки. Так само російськомовні респонденти та росіяни шкодують за СРСР більше, ніж українці. Чим вища освіта респондентів, тим менше ностальгії за СРСР.

75% з тих, хто шкодує за СРСР, вважають, що Україні більше не вистачає «сильної руки», половина – хотіли б повернутися до планової економіки, 40% – збільшити цензуру в країні.

Натомість чверть вже виступає за поглиблення ринкових відносин та збільшення свободи слова.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15-28 березня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг»,  політична акція опозиції «Україно, вставай», що відбулася 18 травня у столиці, знайшла більшу підтримку серед киян, ніж акція за підтримки Партії регіонів «В Європу без фашистів».

Так, третина опитаних киян позитивно оцінили політичну акцію опозиції, чверть – нейтрально, водночас  кожен п’ятий – негативно. Стільки ж нічого не знали про проведену акцію.

У свою чергу кожен десятий опитаний позитивно оцінив політичну акцію Партії регіонів, кожен п’ятий – нейтрально, водночас понад 40% оцінили її негативно. Чверть нічого не знали про проведену акцію.

Найбільш позитивно оцінили акцію «Україно, вставай» прихильники Свободи (57%). Нагадаємо, що в травні найбільш відчутно зросли рейтинги саме Свободи. В свою чергу, прихильники УДАРу менш позитивно (36%) оцінили акцію опозиції, ніж Батьківщини (49%). 40% прихильників КПУ та Партії регіонів оцінили акцію опозиції негативно.

Акцію «В Європу без фашистів» відносно позитивно оцінили лише прихильники Партії регіонів  (51%). Найбільш негативно поставилися до акції прихильники Свободи і Батьківщини (70%).

Цікаво, що найбільш поінформованими про  акції 18 травня виявилися старші люди, водночас третина молоді нічого не знала про акцію опозиції, а понад 40% – про акцію Партії регіонів. Найбільшу підтримку акції отримали також переважно серед старших людей.

Ще один важливий момент – чоловіки значно більше підтримують акцію опозиції (40%), ніж жінки (26%), а акцію Партії регіонів оцінюють більше негативно (50%), ніж жінки (40%). Нагадаємо, що в травні у структурі прихильників Свободи зросла кількість чоловіків, а в УДАРу – зменшилася.

Більшість опитаних впевнені у тому, що учасники акцій отримували винагороду за свою участь. Особливо це стосується акції «В Європу без фашистів». Так, 51% опитаних вважають, що всі учасники акції Партії регіонів отримували винагороду, ще 17% вважають, що винагороду отримували лише деякі. Лише 7% вважають, що учасники акції не отримували жодної винагороди.

Разом з тим, 35% опитаних вважають, що всі учасники акції опозиції отримували винагороду, ще 21% вважають, що винагороду отримували лише деякі. Лише 16% вважають, що учасники акції не отримували жодної винагороди.

Є тенденція: чим молодші респонденти, тим більше вони вказують на «проплаченість» акцій, не виключено, що це одна з основних причин низької підтримки акцій серед молоді.

38% опитаних вважають, що більше киян було на акції опозиції, 8% – на акції Партії регіонів. Водночас 7% вважають, що на обох акціях були переважно не кияни, а 9% – переважно кияни. При цьому більшість (38%) не змогли відповісти на дане питання.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори мера Києва відбувалися у травні 2013 року, то участь у них взяли б близько 60% виборців.

Так, якби вибори мера Києва відбувались у травні 2013 року, то 35,9% (серед тих, хто має наміри брати участь у виборах), підтримали б Віталія Кличка, 17,1% – Олександра Попова, понад 11% – Петра Порошенка.

Понад 5% виборців підтримали б Миколу Томенка, близько  4% – Андрія Іллєнка, близько 3% – Миколу Катеринчука, близько 2% – Анатолія Гриценка та Олега Ляшка. Ще близько 3% проголосували б за інших кандидатів, кожен шостий не визначився з вибором.

Порівняно з березнем 2013 року зросли рейтинги В.Кличка (з 31 до 36%), П.Порошенка (з 7 до 11%) та М.Катеринчука (з 1 до 3%). Натомість показники О.Попова погіршилися з 20 до 17%. Також зменшилась кількість респондентів, які не визначилися з вибором (з 25 до 15%). В силу домінування в столиці опозиційних настроїв, розподіл невизначених відбувся на користь кандидатів, які в тій чи іншій мірі асоціюються з опозицією. Крім того, О.Попов частково втратив симпатиків на користь П.Порошенка, оскільки їх електорати досить схожі і орієнтовані передусім на старших людей. Водночас на молодь орієнтовані В.Кличко та М.Катеринчук.

 Жінки більше підтримують М.Катеринчука, П.Порошенка та О.Попова, також серед жінок більше «невизначених». У свою чергу, чоловіки більше підтримують А.Гриценка, А.Іллєнка та  В.Кличка.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Віталій Кличко, то чверть опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного керівника міста, понад 70% – лідера партії УДАР, близько 5% – не визначились.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Петро Порошенко, то третина опитаних підтримали б чинного керівника міста, 57% – Петра Порошенка, кожен десятий не визначився.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Микола Катеринчук, то близько 40% опитаних підтримали б чинного керівника міста, 47% – лідера Європейської партії, 16% – не визначились.

Якби вибори Київради відбувалися сьогодні, то 27,5% (серед тих, хто має наміри брати участь у виборах), підтримали б УДАР, 14,2% – Батьківщину, 13,6% – Свободу, майже 10% – Партію регіонів. Решту партій підтримують менше 5% виборців. Майже чверть не визначилися з вибором.

Порівняно з березнем 2013 року найбільш значимо зросла підтримка лише Свободи (з 11 до 14%), дещо укріпилися Батьківщина, Партія регіонів та КПУ. Також зросла підтримка Європейської партії. Позиції УДАРу майже не змінилися.

УДАР продовжує підтримувати переважно молодь, старших найбільше в структурі виборців Батьківщини та Партії регіонів, а також серед невизначених.

Чоловіки більше підтримують Свободу і УДАР. Жінок більше серед «невизначених», а також серед прихильників Батьківщини та Партії регіонів. Цікаво, що порівняно з березнем кількість чоловіків у структурі виборців Свободи зросла, а УДАРу – зменшилася.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 50% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують – 37%. Ще 13% – не визначились.

Разом з тим 42% опитаних підтримують утворення єдиної держави у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 47%. Ще 11% - не визначились.

Цікаво, що кожен четвертий українець, який підтримує утворення єдиної держави з Росією, одночасно підтримує і вступ України до ЄС.

Враховуючи такі особливості відповідей, респондентам було задане пряме запитання. Отже, на думку опитаних для України підписання Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Євросоюзом більш вигідне (41%), ніж вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном (38%). 20% – не змогли визначитися.

Порівняно з 2010-2012 роками спостерігаємо тенденції росту прихильників як першого варіанту інтеграції, так і другого. Люди визначаються: за останні два роки кількість «невизначених» у цьому питанні зменшилась з 27 до 20%.

Традиційно Захід, Північ і Центр України більше підтримують Угоду з Євросоюзом. Донбас, Південь і Схід – вступ до Митного союзу. При цьому, Схід  і Центр залишаються «перехідними» регіонами, де не спостерігається великої переваги прихильників одного інтеграційного вектору, над іншим. Тут же найбільша кількість тих, хто одночасно підтримує обидва інтеграційних вектори.

Молодь, люди з вищою освітою традиційно більше підтримують  підписання Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з ЄС, старші – вступ до Митного союзу.

Переваги та недоліки інтеграційних процесів

На думку опитаних, від зближення з Євросоюзом Україна отримає такі основні переваги: можливостi для громадян бiльше подорожувати (55%), можливостi знайти кращу роботу (53%), збiльшення iнвестицiй в Україну (51%), розвиток демократiї (41%), можливостi отримати кращу освiту (41%), зменшення бiдностi (39%), зменшення корупції (39%).

У свою чергу, від зближення з Росією Україна отримає такі основні переваги: зменшення цiн на газ (55%), зближення народiв (53%), пiдтримка вiтчизняної промисловостi (51%), пiдтримка вiтчизняного сiльського господарства (41%).

Однакова кількість респондентів (по 21%) вважають, що зближення як з Євросоюзом, так і з Росією  дасть кращий захист кордонiв України. Так само однаково (по 15%) вважають, що жодних переваг не буде ані від зближення з Євросоюзом, ані з Росією.

40% респондентів вважають, що вступ до Митного Союзу призведе до зростання добробуту українців (не згодні – 39%). У свою чергу, 46% вважають, що вступ до ЄС призведе до зростання добробуту українців (не згодні – 34%).
46% вважають, що вступ до Митного Союзу призведе до зростання промисловостi та сiльського господарства в Українi (не згодні – 36%). У свою чергу, 55% вважають, що вступ до ЄС дасть поштовх для розвитку України (не згодні – 30%).
43% вважають, що для Росiї Україна завжди буде другосортною країною, аналогічно 58%, що для Європи Україна також завжди буде другосортною країною.
В результаті - 70% думають, що спочатку потрiбно навести порядок всерединi країни, а вже потiм приєднуватися куди-небудь, не згодні з тезою – лише 16%.
Бачення майбутнього ЄС

Половина опитаних впевнені у монолітності Євросоюзу в найближчі 5-10 років, у т.ч. 28% вважають, що склад ЄС майже не зміниться (можливо кілька країн вийдуть чи кілька з’явиться нових членів), 22% впевнені, що кількість учасників ЄС однозначно зросте. Ще 16% вважають, що в найближчі 5-10 років в ЄС лишиться лише кілька потужних держав. Лише 9% опитаних вважають, зо ЄС перестане існувати в найближчі 5-10 років.

Понад половина опитаних вірять, що Україну коли-небудь приймуть до Євросоюзу, у т.ч. 4% вірять, що це відбудеться у найближчі рік-два, 12% – у найближчі 3-5 років, 18% – у найближчі 5-10 років, а 23% думають, що це далека перспектива. Водночас, чверть думає, що Україну ніколи не приймуть до ЄС, а кожний п’ятий не визначився з цього питання.

Спостерігається пряма залежність: чим вища віра у шанси України стати членом Євросоюзу, чим вища віра у перспективи самого ЄС, тим вища підтримка підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.

Уявлення про країни

Респондентам було запропоновано визначитися, які з тверджень найбільше відповідають їхнім уявленням про Європу, Росію, Білорусь та Україну.

Якщо говорити загалом, то асоціації з Білоруссю кращі, ніж Росією. А з Росією –  кращі ніж з Україною. А найкращі асоціації українці мають з Європою.

Отже, найбільш поширені уявлення про Європу: розвинута економiка (61%), велика кiлькiсть мiгрантiв з iнших країн (59%), високий рiвень освiти (58%), добробут (56%),  активнiсть громадян у захистi своїх прав (54%), новi технологiї (54%), впевненiсть у майбутньому (52%), чеснi суди (52%), безпека життя (52%), розвинута демократiя (51%), законослухнянi громадяни (49%), свобода на висловлення думки (48%), стабiльнiсть (46%), рiвнi права для жiнок i чоловiкiв (45%), гарнi можливостi для розвитку власного бiзнесу (45%), доступна медицина (37%).

Також зі значною кількістю мігрантів асоціюється Росія, хоча і вдвічі менше, ніж Європа.

Зі стабільністю, законослухняними громадянами та доступною освітою асоціюється також і Білорусь, при чому на рівні майже тотожному Європі.

З високим рівнем освіти теж асоціюється Росія, але майже втричі менше, ніж Європа. З впевненістю у майбутньому також асоціюються Росія і Білорусь, проте майже втричі менше, ніж Європа.

Україна програє практично за всіма цими асоціаціями як Білорусі і Росії і тим паче Європі. Єдині позиції, за якими Україна випереджає Росію і Білорусь (і значно поступається Європі) це свобода на висловлення думки та рiвнi права для жiнок i чоловiкiв.

Взагалі українці мають вкрай негативні асоціації зі своєю країною. Так, від 70 до 80% опитаних асоціюють Україну з безробіттям, бідністю, корупцією та з великим розривом мiж багатими i бiдними. Майже 60% асоціюють Україну з економічною кризою, майже 40% – з деградацією.

Варто наголосити, що «економічна криза» притаманна також Європі (32%) та Росії (30%), менше – Білорусі (17%). А такі асоціації як «безробіття», «великий розрив мiж багатими i бiдними», «деградація» притаманні також і Росії, хоча і значно менше, ніж Україні.

Спільні асоціації для України, Білорусі і Росії: зрозумілі культура і мова, спільне минуле.

На відміну від Європи та Білорусі, Україна (39%) і Росія  (69%) асоціюються з великою кількістю природних ресурсів.

Майже не асоціюється Україна з сильною владою (2%), тоді як понад 40% асоціюють з сильною владою Росію та Білорусь і чверть – Європу.

Майже не асоціюють опитані Україну з сильною армією (2%), тоді як понад 40% асоціюють з сильною армією Росію і чверть – Європу.

Разом з тим, майже не асоціюють опитані Україну з цензурою (12%), тоді як чверть асоціюють з цензурою Росію і третина – Білорусь.

Не змогли навести жодних асоціацій з Європою лише 3%, з Україною та Росією – 2%, з Білоруссю – 5%.

Досвід відвідування інших країн та бажання в них жити

Лише 12% опитаних мали досвід відвідування протягом останніх 5 років країн Євросоюзу, у т.ч. 1% – бували багато разів, 4% – кілька разів, 7% – бували лише одного разу.

Натомість досвід відвідування країн СНД ширший – чверть бували там протягом останніх 5 років, у т.ч. 3% – бували багато разів, 12% – кілька разів, 10% – бували лише одного разу.

Незважаючи на те, що в країнах СНД українці бували частіше, жити більше хотіли б в країнах Європи. Так, 43% хотіли б особисто жити в Європі (не хотіли б – 45%); 30% хотіли б особисто жити в Росії (не хотіли б – 61%); 21% хотіли б особисто жити в Білорусі (не хотіли б – 67%).

При цьому бажання жити в Росії має значно більший роз’єднуючи момент: лише 9% мешканців Заходу і 20% – Півночі та Центру розділяє думку, проти майже 60% - на Донбасі. Водночас бажання жити в Європі розділяє від третини до половини  мешканців Донбасу, Сходу, Півдня, Центру та Півночі країни.

Спостерігаємо пряму залежність: чим частіше бували люди в Європі, тим більше у них бажання там жити. По Росії залежність менша. Також, чим частіше бували люди в Європі, тим вища серед них підтримка вступу України до ЄС.

І наостанок, майже половина опитаних вважають, що краще майбутнє їхні діти або онуки матимуть в Україні, яка буде більше інтегрована в Європу, натомість третина – в Україні, яка буде більше інтегрована в Росію, СНД. Майже чверть – вагаються.

При цьому, лише близько 70% прихильників вступу України до Митного Союзу вважають, що краще майбутнє їхні діти або онуки матимуть в інтеграції з Росією, тоді як кожний шостий бачить краще майбутнє своїх дітей в Україні, інтегрованій в Європу. Третина респондентів, які не змогли визначитися з вибором інтеграційного вектору, так само бачать краще майбутнє своїх дітей в інтеграції з Європою і лише 16% – в інтеграції з Росією, а половина продовжує вагатися.

Таким чином, щонайменше кожен шостий українець перекладає відповідальність за свій вибір на дітей…

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15-28 березня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», майже 60% опитаних підтримують думку, що деякі професії є суто «чоловічими», а деякі – «жіночими». Не згодні з цим – 36%, ще 5% – не визначились.

Респондентам було запропоновано оцінити кому більше підходять ряд типових професій: чоловікам, жінкам чи однаково як одним, так і другим.

На думку опитаних, такі професії як «міліціонер», «політик», «бізнесмен», «науковець» більше притаманні чоловікам, ніж жінкам. Натомість такі професії як «продавець» чи «секретар» – більше притаманні жінкам. Водночас, «менеджер», «журналіст» чи «лікар» однаково притаманні як чоловікам, так і жінкам.

Так, 56% жінок та 63% чоловіків погодилися, що професія «міліціонер» притаманна більше чоловікам. Водночас, 56% жінок та 64% чоловіків погодилися, що професія «секретар» притаманна більше жінкам, так само 34% жінок і 43% чоловіків погодилися, що «продавець» – більше жіноча професія.

В решті випадків відповіді респондентів не були такими категоричними. 30% чоловіків та 22% жінок погодились, що «політик» – це більше чоловіча справа, разом з тим, майже 70% перших і 80% других переконані, що ця професія однаково підходить як чоловікам, так і жінкам.

25% чоловіків та 19% жінок погодились, що «бізнесмен» – це більше чоловіча справа, разом з тим, майже 70% перших і 80% других переконані, що ця професія однаково підходить як чоловікам, так і жінкам.

21% чоловіків та лише 13% жінок погодились, що «науковець» – це більше чоловіча справа, разом з тим, майже 80% жінок і чоловіків погодилися, що ця професія однаково підходить як чоловікам, так і жінкам.

Від 80% до 90% чоловіків та жінок вважають, що такі професії як «менеджер», «журналіст» чи «лікар» однаково притаманні як чоловікам, так і жінкам.

У 14% опитаних жінок та 8% – чоловіків виникало бажання опанувати професію, котра вважається притаманною представникам протилежної статі. Частіше серед молоді і людей з вищим рівнем освіти. Не виникало такого бажання у 80% жінок та майже 90% чоловіків.

Майже кожна десята опитана жінка отримувала відмову у працевлаштуванні через стать. Такі відповіді частіше давали респонденти середнього віку з високим рівнем освіти. Разом з тим 6% чоловіків також отримували відмову у працевлаштуванні через стать.

29% опитаних підтримують заборону на вказування статі кандидатів в оголошеннях (рекламі) про вакансії, стільки ж (28%) – не підтримують.  Разом з тим, в основній масі – людям або байдуже (33%) або вони не визначились з цього приводу (10%).

Найбільш байдужі до цього питання люди старшого віку. Найбільше підтримують заборону на вказування статі кандидатів в оголошеннях (рекламі) про вакансії люди з вищим рівнем освіти. Жінки і чоловіки однаково ставляться до цього питання. Хіба, що жінки, які отримували відмову у працевлаштуванні через стать набагато більше підтримують цю норму, ніж решта.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Соціологічна група «Рейтинг» продовжує спеціальний проект «Народний ТОП», який складається з серії досліджень визначення кращих з кращих.

Особливість методики полягає у тому, що респонденти не отримують жодних списків чи підказок, люди висловлюють свою думку виключно за допомогою відкритих питань, називаючи власні варіанти. У квітні ми представляємо випуск «Країна, де хотілось би народитися».

Згідно з результатами дослідження майже половина опитаних (48%), якби мали можливість обрати країну, де народитися, обрали б Україну. 9% опитаних обрали б Росію, 5% – Німеччину, 4% – США, по 2% – Великобританію, Італію, Швейцарію, Францію, по 1% – Польщу, Канаду, Швецію, Білорусь. Разом з тим, 2% – обрали б СРСР, близько 4% – інші країни.

16% опитаних не змогли відповісти на запитання.

Загалом 15% опитаних, якби мали можливість обрати країну, де народитися, обрали б країни Євросоюзу, ще 4% – США. Натомість Росію, Білорусь, Казахстан – близько 10%, ще 2% – обрали б СРСР.

Росію найчастіше обирали на Донбасі (18%), Півдні (13%) та Сході (13%) країни. Німеччину, США, Італію, Великобританію – на Заході і Півночі країни. Разом з тим, в Центрі країни найчастіше обирали Україну.

Чим молодші респонденти, тим менше серед них тих, хто хотів би народитися в Україні: лише 40% молоді обрали б Україну, водночас серед старших людей таких у 1,5 рази більше. Кожен десятий молодий українець хотів би народитися в США, трохи менше – в Німеччині та Великобританії. Жінки більш прив’язані до України, ніж чоловіки. Останні частіше обирали Росію, Німеччину та США.

Цікаво, що кожен десятий виборець КПУ хотів би народитися в СРСР. Кожен шостий виборець Партії регіонів та КПУ хотів би народитися в Росії. Натомість кожен шостий виборець УДАРУ обрав би Німеччину. Найбільш відданими країні виявились виборці Батьківщини та Свободи – майже 60% з них, якби мали можливість обрати країну, де народитися, обрали б Україну. 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Зовнішня політика

Згідно з результатами опитування групи «Рейтинг» та КМІС, проведеного у лютому–березні 2013 року, 58% жителів Одеської області, обираючи між підписанням договору про асоціацію з подальшим вступом до Європейського Союзу або ж повноправною участю в Митному союзі та Єдиному економічному просторі з Росією, Білоруссю і Казахстаном, обирають Митний союз і ЄЕП, а 25% віддають перевагу договору про асоціацію та подальшому вступу до ЄС. 18% – не визначилися.

56% жителів Одеської області хотіли б, щоб Україна не ставала членом Європейського Союзу і мала з Росією відкриті кордони – без віз і митниць, а з Європейським Союзом закриті кордони – з візами і митницями; 27% – щоб Україна підписала договір про політичну асоціацію і Зону вільної торгівлі та, ставши членом Європейського Союзу, мала з Росією закриті кордони – з візами і митницями та водночас відкриті кордони і безвізовий режим з країнами Європейського Союзу. 17% вагалися з відповіддю на це запитання.

68% опитаних хотіли б, щоб Україна і Росія були незалежними, але дружніми державами з відкритими кордонами, без віз і митниць. 11% вважають, що відносини України і Росії мають бути такими ж, як з іншими державами, із закритими кордонами, візами, митницями. При цьому 19% респондентів вважають, що Україна і Росія мають об’єднатися в одну державу. Ще 2% – не визначилися.

Жителі області більш оптимістично оцінюють перспективи продажу продукції української промисловості та сільського господарства у разі, якщо Україна стане повноправним членом Митного союзу та ЄЕП (56%), ніж у разі вступу нашої країни до ЄС (22%). При цьому 23% – не знають, як краще.

Подібним чином опитані оцінили можливості громадян України знайти хорошу роботу: 49% респондентів вважають, що з працевлаштуванням буде краще за умови вступу України до ЄЕП, і 25% – за умови вступу України до ЄС. 26% – не визначилися з думкою з цього питання.

Подвійне громадянство

58% жителів Одеської області тією чи іншою мірою згодні з тим, що Україні потрібно запровадити можливість подвійного громадянства з іншими країнами, 21% – не підтримують цю ідею. 15% – настільки ж згодні, наскільки й не згодні з цією ідеєю, а 6% – не визначилися.

Якби подвійне громадянство в Україні було дозволене, то 31% жителів Одеси хотіли б, зберігаючи українське, отримати також і російське громадянство. 7% – громадянство Німеччини, 4% – США, 3% – Італії або Канади. При цьому менше третини опитаних жителів області не хотіли б отримувати друге громадянство (27%).

53% респондентів хотіли б отримати російське громадянство при збереженні українського (26,3% упевнені, що хотіли б, 26,4% – скоріше хотіли б). 39% жителів Одеської області не хотіли б отримувати російське громадянство при збереженні українського (23,3% точно не хотіли б, 15,2% – скоріше не хотіли б). 9% опитаних не визначилися з думкою з цього питання.

Кількість тих, хто хотів би отримати громадянство однієї з країн Європейського Союзу при збереженні українського, менша, ніж тих, хто хотів би отримати російське, – 44% (17,7% упевнені, що хотіли б, 24,8% – скоріше хотіли б). Стільки ж респондентів (44%) не хотіли б отримувати громадянство однієї з країн Європейського Союзу при збереженні українського (26,5% точно не хотіли б, 17% – скоріше не хотіли б). 14% опитаних не визначилися з думкою з цього питання.

Прогнози

Третина жителів Одеської області (33%) вважають, що у разі, якщо Україна опиниться у складному становищі, яке потребуватиме значної безповоротної фінансової допомоги, насамперед підтримку Україні надасть Росія. 10% думають, що це буде Європейський Союз, 5% – що Міжнародний валютний фонд, 4% – міжнародні гуманітарні організації, наприклад ООН. 35% респондентів вважають, що ніхто не прийде на допомогу Україні, 9% вагалися з відповіддю.

36% учасників дослідження вважають, що Україну колись приймуть до Європейського Союзу (9% упевнені, що приймуть, 26% думають, що скоріше приймуть). Тих, хто дотримується думки, що Україна ніколи не стане членом ЄС, більше – 50% (20% упевнені, що Україну ніколи не приймуть до ЄС, 30% обрали відповідь «скоріше не приймуть»). 15% опитаних не змогли визначитися з відповіддю.

Статус російської мови

52% жителів Одеської області дотримуються думки, що російська мова має бути другою державною на всій території України. 42% вважають, що російську мову слід зробити регіональною мовою в тих місцевостях, де цього бажає більшість населення. 5% респондентів вважають, що російську мову потрібно виключити з офіційного спілкування на всій території України. Близько 2% вагалися з відповіддю або відмовилися відповідати на це запитання.

Державний устрій

40% опитаних висловилися за те, що Україні більше підходить федеративний державний устрій, 38% – що унітарний. 22% не мають сформованої думки з цього питання.

Земельна реформа

72% жителів Одеської області знають, що влада готується провести земельну реформу, внаслідок якої буде дозволено вільно продавати і купувати землю. При цьому 65% жителів Одеської області негативно ставляться до цієї реформи (39% – негативно і 26% – скоріше негативно), і 21% – позитивно (8% – позитивно і 14% – скоріше позитивно). 14% – не визначилися.

Більшість опитаних (52%) підтримують лише довгострокову оренду земель сільськогосподарського призначення. 28% – могли б дозволити вільну купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, але лише громадянам України, і лише 6% – іноземцям. 15% учасників дослідження – не визначилися.

Ставлення до референдумів

73% опитаних в області підтримують ідею значну частину важливих питань як на місцевому, так і на загальноукраїнському рівні вирішувати за допомогою референдумів, 16% – не підтримують цю пропозицію. 12% – не визначилися.

Більшість опитаних жителів Одеської області згодні з тим, що громадяни повинні мати можливість за допомогою місцевого референдуму відправляти у відставку голову обласної адміністрації або голову районної адміністрації (73%), відправляти у відставку мера і призначати нові вибори (75%), розпускати обласні, міські, районні, селищні, сільські ради і призначати вибори (70%), відправляти у відставку сільського голову (73%).

Також більшість респондентів згодні з тим, що громадяни України повинні мати можливість за допомогою загальнонаціонального референдуму вирішувати питання про вступ України до військових, політичних або економічних союзів (72%), розпускати Верховну Раду (67%), ухвалювати Конституцію та вносити до неї зміни (71%), відправляти у відставку Уряд (66%).

Користування інтернетом

Кожен другий житель Одеської області (51%) має доступ до інтернету вдома, на роботі, у місці навчання або з мобільного пристрою. Майже всі ці люди (49% жителів області) мають досвід користування інтернетом. Місячна аудиторія інтернету становить 47% жителів Одеської області (користувалися хоча б раз протягом 30 днів до дослідження), тижнева – 44%, добова – 35%.

По 32% респондентів в Одеській області протягом місяця до дослідження користувалися такими соціальними мережами, як «Вконтакте» та «Одноклассники». Кожен десятий (11%) опитаний користувався Facebook, 3% – Twitter, 2% – LiveJournal.

Опитування проводилося групою «Рейтинг» та Київським міжнародним інститутом соціології з 23 лютого по 14 березня 2013 року. Польовий етап тривав з 27 лютого по 10 березня 2013 року. Опитування проводилося в Одеській області (у 46 населених пунктах), загалом було опитано 1030 респондентів. Вибірка дослідження багатоступенева, випадкова. Похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 3,1% (без урахування дизайн-ефекту). Метод збору даних – особисте (face-to-face) інтерв’ю за місцем проживання респондентів.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», абсолютна більшість опитаних киян (78%) не підтримують ініціативу винести всі супермаркети та гіпермаркети за межі міста не менше ніж на 5 км. Позитивно ставляться – лише 14%. Разом з тим для 5% – це байдуже, а 3% – не визначилися з цього приводу.

Характерно, що чим молодше респонденти, чим вища у них освіта, тим менше вони підтримують ініціативу винести гіпермаркети за межі міста. Зокрема, ідею не підтримують понад 80% молоді.

Жінки також менше підтримують ідею, ніж чоловіки.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1060 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 25 лютого – 6 березня 2013 р.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», більшість опитаних киян (58%) не підтримують ідею заборонити продаж секонд-хенду, підтримують – лише 20%. Разом з тим для 18% – це байдуже, а 4% – не визначилися з цього приводу.

Що цікаво, чим молодше респонденти, чим вища у них освіта, тим менше вони підтримують ідею заборонити продаж секонд-хенду. Так, ідею не підтримують майже 70% молоді, тоді як серед пенсіонерів таких трохи більше половини.

 Жінки також менше підтримують ідею, ніж чоловіки. 

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1060 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 25 лютого – 6 березня 2013 р.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», понад половина киян підтримують ідею висунення єдиного кандидата від опозиції на виборах мера Києва, не підтримують – лише 15%. Разом з тим для 18% - це байдуже, а 14% - не визначилися з цього приводу.

Ідею позитивно сприймають понад 70% прихильників як В.Кличка, так і А.Гриценка, А.Іллєнка, П.Порошенка та О.Кужель, а також половина з тих, хто не визначився з вибором кандидата. 

Лише прихильники О.Попова та Партії регіонів скептично оцінюють ініціативу.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1060 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 25 лютого – 6 березня 2013 р.

 Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори мера Києва відбувалися на початку березня 2013 року, то участь у них однозначно взяли б близько 55% виборців.

Так, якби вибори мера Києва відбувались на початку березня 2013 року 31%, серед тих, хто має наміри брати участь у виборах, підтримали б Віталія Кличка, 20,3% – Олександра Попова, майже 7% – Петра Порошенка.

Приблизно по 4% виборців підтримали б Андрія Іллєнка та Олександру Кужель, близько 2% – Анатолія Гриценка. Понад 1% – Олега Ляшка, Олександра Омельченка та Миколу Катеринчука. Ще близько 3% проголосували б за інших кандидатів, чверть – не визначилися з вибором.

Спостерігаються чіткі тенденції: чим молодше респонденти, тим частіше вони підтримують Віталія Кличка, чим старші – Олександра Попова та Петра Порошенка.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Віталій Кличко, то 26,5% опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного керівника міста, 60,4% – лідера партії УДАР, 13,1% – не визначились.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Петро Порошенко, то 36,6% опитаних підтримали б чинного керівника міста, 41,5% – Петра Порошенка, 21,9% – не визначились.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Микола Катеринчук, то 41,2% опитаних підтримали б чинного керівника міста, 35% – лідера Європейської партії, 23,9% – не визначились.

Цікаво, що 35% опитаних киян хотіли б бачити Віталія Кличка мером Києва і майже стільки ж (37%) – лідером фракції УДАР у Верховній Раді. Разом з тим 15% – не хотіли б бачити ні тим, ні тим, а 13% – не визначилися з відповіддю.

Характерно, що дві третини виборців самого В.Кличка хотіли би бачити його саме мером Києва і лише кожен п’ятий – лідером фракції УДАР у Верховній Раді. Серед прихильників О.Кужель половина – за мерство Кличка, половина – за парламент. Прихильники решти кандидатів воліли б бачити В.Кличка переважно в парламенті. 

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1060 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95):для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 25 лютого – 6 березня 2013 р.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», абсолютна більшість опитаних (81%) підтримує прийняття Закону України Про відкликання депутатів. Не підтримують лише 13%, не визначилися з цього приводу – 6%.

Ініціатива популярна в усіх регіонах та серед виборців різних партій. Хіба що дещо менша підтримка на Донбасі та серед виборців Партії регіонів, серед яких найбільше невизначених з даного питання.

На думку більшості опитаних (61%), депутата повинен відкликати виборець. 14% опитаних вважать, що це повинен робити виборець, але за ініціативи партії,  стільки ж – що це прерогатива виключно партії, яка висувала кандидата. Ще 12% вважають, що це повинен робити суд, при цьому 7% вважають, що суд це має робити одноосібно, а 5% – за ініціативи парламентської більшості.

Крім того, 5% опитаних вважають, що відкликати депутата повинен лише парламент, а ще 5% – Президент. Не визначились з цього питання 10%.

Як із попереднього питання,  думки респондентів, опитаних в різних регіонах і серед прихильників різних партій, майже збігаються.

Понад половина опитаних вважає, що депутата потрібно відкликати за корупційні діяння, стільки ж – за недотримання виборчих обіцянок. Майже 40% вважають, що депутата необхідно відкликати за зраду державним iнтересам i невиконання своїх зобов'язань, якi проголошуються у присязi.

Третина – за систематичну вiдсутнiсть на пленарних засiданнях та засiданнях комітетів, стільки ж – за невиконання своїх публiчних обiцянок щодо пiдтримки тiєї чи iншої ідеології. 26% опитаних переконані, що дупутата потрібно відкликати у випадку переходу до іншої фракції,  22% – за неособисте голосування. Не визначилися з даного питання лише 4% опитаних.

Відкликання депутатів за корупційні діяння найбільше підтримують прихильники КПУ та УДАРу, за невиконання своїх публiчних обiцянок щодо пiдтримки тiєї чи iншої ідеології – прихильники Партії регіонів, за перехід в іншу фракцію – прихильники Батьківщини та Свободи. Найбільш суворо карати за систематичну  вiдсутнiсть на пленарних засiданнях та засiданнях комітетів пропонують прихильники КПУ.  

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з дослідженням Соціологічної групи «Рейтинг», для абсолютної більшості опитаних (71%) 8 березня – це гарний привід зробити приємне близьким жінкам. Водночас для 11% свято 8 березня символізує боротьбу жінок за свої права, для 9% - це політичне свято з радянського минулого, а для 6% – це просто звичайний день.

Чим молодші респонденти, тим частіше вони асоціюють свято 8 березня з гарним приводом зробити приємне близьким жінкам, водночас чим старші респонденти, тим частіше вони називають 8 березня політичним святом з радянського минулого.

Лише для 7% чоловіків 8 березня символізує боротьбу жінок за свої права, тоді як серед жінок – таких вдвічі більше.

Одружені чи неодружені однаково ставляться до свята.

Найбільше тих, хто символізує 8 березня з боротьбою жінок за свої права серед виборців КПУ, а тих, хто вважає його звичайним днем – серед прихильників Свободи.

Для порівняння ми запропонували респондентам оцінити ставлення до 23 лютого.

Отже, лише для 41% опитаних 23 лютого – це гарний привід зробити приємне близьким чоловікам (так частіше вважають жінки). Для 39% – це свято чоловіків, які мають чи мали відношення до армії (так частіше вважають самі чоловіки). При цьому лише 12% вважають його політичним святом з радянського минулого, а 7% – звичайним днем.

Отже, більшість, так чи інакше, сприймає 23 лютого як свято. Чим молодші респонденти, тим частіше вони асоціюють 23 лютого з гарним приводом зробити приємне близьким чоловікам, водночас чим старші респонденти, тим частіше вони називають 23 лютого  святом чоловіків, які мають чи мали відношення до армії або політичним святом з радянського минулого.

Найбільше тих, хто символізує 23 лютого зі святом чоловіків, які мають чи мали відношення до армії, серед прихильників КПУ, тих, хто вважає його звичайним днем – серед прихильників Свободи та Батьківщини.

Таким чином спостерігаємо тенденції, коли молодь все частіше «виводить» 8 березня та 23 лютого поза політику, свята «обростають» новими асоціаціями і традиціями, а політична складова «вимивається».

Варто зазначити, що на 8 березня та 23 лютого подарунки дарують частіше, ніж на День Валентина (14 лютого), яке залишається більш молодіжним святом. Так, майже 40% чоловіків і жінок отримали подарунки на День Валентина цього року,  при цьому  подарунок на 23 лютого отримали 70% чоловіків і ті ж 70% жінок очікують свій подарунок на 8 березня.

Проте, як і минулого року, ми спостерігаємо дещо цікаве та нелогічне у питанні «жіночі-чоловічі» свята. Так, цього 23 лютого кількість чоловіків, що отримали подарунок, є більшою, ніж жінок, що їх дарували. Можливо по цій загадковій причині J ми спостерігаємо ще одну цікаву тенденцію. Кількість чоловіків, що планують дарувати подарунок на 8 березня є більшою за кількість жінок, які очікують отримати подарунок.

У соціологів з’явилось нове важливе питання для дослідження: чи то жінки недооцінюють чоловіків, чи то чоловіки дещо перебільшують свої «подарункові» наміри? А може є інші, «треті» причини… ми це обов’язково з’ясуємо!  А поки що, будемо вірити у те, що чоловіки зможуть приємно вразити жінок на свято і підняти свої рейтинги, чого і всім бажаємо!

Зі святом Вас, наші найкращі жінки планети!

Нехай весна цвіте в душі!!!

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська 

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська 

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь 

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська 

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори Президента України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то участь у них взяли б близько 70% виборців.

Зокрема, В.Януковича підтримали б 25,1% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах), 15,1% – В.Кличка, 13,9% – Ю.Тимошенко, 7,9% – О.Тягнибока, 7,7% – П.Симоненка, 7,4% – А.Яценюка. Решту політиків підтримують значно менше: 1,7% – А.Гриценка, 1,5% – С.Тігіпка, 1,2% – П.Порошенка, 1,1% – Н.Королевську, решту політиків – 4%, не визначилися – 11,1%, «проти всіх» – 2,3%.

У разі якщо Ю.Тимошенко не братиме участь у виборах трійка лідерів виглядає наступним чином: В.Януковича підтримали б 25,1% опитаних, 16,8% – В.Кличка, 15,1% – А.Яценюка. Крім того, 8,9% підтримали б О.Тягнибока, 7,7% – П.Симоненка, 2,2% – А.Гриценка, 1,7% – С.Тігіпка, 1,4% – П.Порошенка, 1,4% – Н.Королевську, решту політиків – понад 4%, не визначилися – 12,6%, «проти всіх» – 2,3%.

Важливо додати, що майже 60% виборців Ю.Тимошенко (якщо остання не братиме участі у виборах) готові проголосувати у І турі виборів за А.Яценюка, кожен десятий підтримав би В.Кличка, стільки ж – О.Тягнибока, кожен шостий – не визначився або «проти всіх».

Таким чином, якби вибори Президента України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то у другому турі В.Януковичу протистояв би В.Кличко або А.Яценюк (Ю.Тимошенко).

Зважаючи на те, що сукупно опозиційні сили мають вищу підтримку у суспільстві, В.Янукович ризикує програти ІІ тур президентських виборців практично кожному з лідерів опозиційних партій, представлених у парламенті. При цьому шанси В.Кличка є наразі найвищими, високими є шанси на перемогу у А.Яценюка та Ю.Тимошенко, трохи нижчими – у О.Тягнибока.

Так, якби вибори Президента України відбулися наприкінці лютого 2013 і до другого туру вийшли В.Янукович і В.Кличко, то 30,2% опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного Президента, 49% – лідера партії УДАР, 11,6% – не підтримали б жодного і 9,2% – не визначились.

Якби до другого туру вийшли В.Янукович і А.Яценюк, то 33% опитаних підтримали б чинного главу держави, 40% – лідера партії Батьківщини, 18,4% – не підтримали б жодного і 8,6% – не визначились щодо свого вибору.

Якби до другого туру вийшли В.Янукович і Ю.Тимошенко, то 33,2% опитаних підтримали б чинного Президента, 36,4% – екс-прем’єра та лідера партії Батьківщини, 22,4% – не підтримали б жодного і 8% – не визначились.

Якби до другого туру вийшли В.Янукович і О.Тягнибок, то 33,5% опитаних підтримали б чинного главу держави, 32,3% – лідера Свободи, 23,4% – не підтримали б жодного і 10,8% – не визначились щодо свого вибору.

Варто додати, що за рік у «рейтингах другого туру» суттєво додали В.Кличко (з 37 до 49%) та О.Тягнибок (з 24 до 32%). Також додав і А.Яценюк (з 38 до 40%). З іншого боку додав і чинний Президент, проте цей приріст не такий відчутний.

Не дивлячись на те, що у президентському рейтингу А.Яценюк поступається Ю.Тимошенко майже вдвічі, у другому турі його готові підтримати більше виборців, ніж Ю.Тимошенко. Виборці В.Кличка менш схильні підтримувати А.Яценюка та Ю.Тимошенко у другому турі, ніж навпаки. Так само, виборці А.Яценюка менш схильні підтримувати О. Тягнибока. Цікаво, що виборці А.Яценюка також менш схильні підтримувати і Ю.Тимошенко. Разом з тим, якщо до другого туру вийде А.Яценюк, його підтримають майже 90% прихильників Ю.Тимошенко, 75% – В.Кличка, 60% – О.Тягнибока.

Прихильники П.Симоненка та С.Тігіпка швидше голосуватимуть за В.Януковича, а А.Гриценка та П.Порошенка – проти.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то участь у них взяли б близько двох третин виборців.

Найвищий рівень мобілізації фіксується на Заході, найнижчий – на Донбасі та Півдні країни, де участь у виборах підтвердили лише близько половини виборців.

РЕЗУЛЬТАТИ:

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то перемогу здобула б Партія регіонів. Так, 24,9% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Партію регіонів, 19,3% – за Батьківщину, 18,1% – за УДАР, 11,9% – за Свободу, 8,7% – за Комуністичну партію. Ще 1,2% виборців підтримали б партію Н.Королевської «Україна – Вперед!», менше 1% – Радикальну партію Олега Ляшка та «Нашу Україну». Решту партій – 2,7%, не визначились з вибором – 11,8%.

Для коректного порівняння показників партій з результатами виборів, було проведено перерозподіл «невизначених».

В результаті отримуємо: якби вибори до Верховної Ради України відбувалися наприкінці лютого 2013 року, то за Партію регіонів проголосували б 28,2% виборців, за Батьківщину – 22%, за партію УДАР – 20,4%, за Свободу – 13,5%, за КПУ – 10%. Інші партії – близько 6%.

Отже, порівняно з результатами парламентських виборів спостерігаються тенденції:
 

• Сукупна підтримка опозиційних партій (Батьківщини, УДАРу і Свободи) збільшилась з 50 до 56%, водночас сукупна підтримка партій, які формують більшість у парламенті (Партії регіонів та КПУ), зменшилась з 43 до 38%.
• «Нові» парламентські партії (УДАР і Свобода) додали в підтримці, «старі» (Батьківщина, Партія регіонів та КПУ) – втратили.
• Партія регіонів залишається одноосібним лідером симпатій виборців Донбасу, Півдня та Сходу країни. У свою чергу Батьківщина на Заході ділить першість зі Свободою та УДАРом, в Центрі та Півночі – з УДАРом.
• УДАР продовжує підтримувати переважно молодь, КПУ – старші люди. Найбільш освічений електорат у Свободи та УДАРу, найменш – у КПУ. Також в електораті Свободи та УДАРу найбільше працюючих, а в електораті КПУ домінують пенсіонери.
• Батьківщину більше підтримують в селах, Партію регіонів та КПУ – в містах.
• Як і на виборах УДАР і Свободу більше підтримують чоловіки, Батьківщину, Партію регіонів та КПУ – жінки.

Виборці Свободи і Батьківщини переважно україномовні. Цікаво, за останні півроку частка україномовних в електораті Свободи зменшилась з 75 до 68%, водночас зросла кількість тих, які спілкуються вдома обома мовами або російською. В структурі прихильників КПУ і Партії регіонів понад половина російськомовні, чверть розмовляють вдома обома мовами, ще чверть – українською. Цікаво, серед виборців УДАРу половина розмовляють вдома українською, половина – російською або обома. Серед «невизначених» більше російськомовних, що логічно, оскільки найбільше «невизначених» фіксується на Півдні, Сході та Донбасі. 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 22 – 28 лютого 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи "Рейтинг", проведеного в грудні 2012 року, 50% жителів Миколаївської області обираючи між підписанням договору про асоціацію і подальшим вступом до Європейського Союзу або ж повноправною участю в Митному Союзі та Єдиному Економічному Просторі з Росією, Білоруссю і Казахстаном, вибирають Митний Союз і ЄЕП, а 34% віддають перевагу договору про асоціацію і подальшому вступу до ЄС. 16% - не визначилися.

54% опитаних хотіли б, що б Україна і Росія були незалежними, але дружніми державами, з відкритими кордонами, без віз і митниць. 34% вважають, що відносини України і Росії повинні бути такими ж, як з іншими державами, із закритими кордонами, візами, митницями. При цьому 7% респондентів вважають, що Україна і Росія повинні об'єднатися в одну державу. Ще 5% - не визначилися.

Жителі області більш оптимістично оцінюють перспективи продажу продукції української промисловості та сільського господарства, у разі якщо Україна стане повноправним членом Митного Союзу та ЄЕП (51%), ніж у при вступі нашої країни до ЄС (29%). При цьому 21% - не знають як краще.

Трохи інакше опитані оцінили можливості українських громадян знайти хорошу роботу - 46% опитаних вважають, що з працевлаштуванням буде краще, за умови вступу України до ЄЕП і 30% - за умови, що Україна вступить до ЄС. 24% - не визначились з цього питання.

53% опитаних в тій чи іншій мірі згодні, що Україні потрібно ввести можливість подвійного громадянства з іншими країнами, 28% - не підтримують цю ідею. 13% - наскільки згодні, настільки й не згодні з цією ідеєю, а 7% - не визначилися.

Якби подвійне громадянство в Україні було дозволено, то 28% жителів Миколаївщини хотіли б при збереженні українського отримати ще й російське громадянство. 7% - громадянство Німеччини, 3% - США, 3% - Італії, по 2% - Канади. При цьому більше третини опитаних жителів області не хотіли б отримати друге громадянство (36%).

82% опитаних знають, що влада готується провести земельну реформу, в результаті якої буде дозволено вільно продавати і купувати землю. При цьому 81% мешканців Миколаївської області в тій чи іншій мірі негативно ставляться до цієї реформи, і лише 7% - позитивно. 11% - не визначилися.

Більшість опитаних (68%) підтримують тільки довгострокову оренду земель сільськогосподарського призначення. Кожен десятий (10%) - могли б дозволити вільну купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, але тільки громадянам України і тільки 1% - іноземцям. Кожен п’ятий (21%) - не визначилися з цього питання.

63% опитаних в області підтримують ідею значну частину важливих питань, як на місцевому, так і на всеукраїнському рівні, вирішувати за допомогою референдумів, 26% - не підтримують цю пропозицію. 11% - не визначилися.

Більшість опитаних жителів Миколаївської області згодні з тим, що у громадян повинна бути можливість за допомогою місцевого референдуму відправляти у відставку голову обласної адміністрації або голову райадміністрації (66%), відправляти у відставку мера і призначати нові вибори (66%), розпускати обласні, міські, районні, селищні, сільські ради і призначати вибори (61%), відправляти у відставку сільського голову (60%).

Також більшість респондентів згодні з тим, що у громадян України повинна бути можливість за допомогою всенародного референдуму вирішувати питання про вступ України в військові, політичні або економічні союзи (69%), розпускати Верховну Раду (761%), приймати Конституцію та вносити до неї зміни (60%), відправляти у відставку Уряд (60%), Президента (56%).

Аудиторія дослідження: населення Миколаївської області у віці від 18 років і старше. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Тип вибірки: квотна (тип поселення, стать, вік). Територія дослідження: охоплені всі адміністративні райони Миколаївської області: 19 районів, 4 міста обласного підпорядкування та обласний центр (всього - 36 населених пунктів). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв'ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,5%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 30 листопада - 11 грудня 2012

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 52% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують – 34%. Ще 14% – не визначились.

Варто зазначити, що протягом 2012 року кількість прихильників євроінтеграції є стабільною, що дещо менше, ніж у 2010-2011, проте більше, ніж у 2009 роках. Незважаючи на це, кількість «твердих» прихильників євроінтеграції зростає щороку: якщо у 2010-2011 роках однозначно підтримували вступ України до ЄС близько чверті українців, то у 2012 – щонайменше третина.

Найбільшими прихильниками вступу України до ЄС є молодь – майже дві третини опитаних у віці 18-29 років підтримують ініціативу, а не підтримують лише чверть. Найбільш песимістично ставляться до ініціативи старші люди – 38% підтримують і 43% не підтримують. Серед найбільших прихильників євроінтеграції мешканці Заходу (77%), дещо менше Центру (64%), Півночі (54%) та Сходу (51%). Водночас близько половини опитаних на Півдні та Донбасі не підтримують ініціативу.

Разом з тим 41% опитаних підтримують утворення єдиної держави  у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 44%. Ще 15% - не визначились.

Якщо протягом 2010-2011 років кількість прихильників спільної держави стабільно перевищувала кількість противників, то вже у 2012 році спостерігаються зворотні тенденції.

Утворення спільної держави з Росією найбільше підтримують старші люди (53%), найменше – молодь (32%), більше у містах, ніж в селах. Стабільно найбільшу підтримку ініціатива має на Півдні (64%), Донбасі (57%) та на Сході (54%) країни. Водночас понад половина мешканців Центральної та Північної України та понад 80% Західної не підтримують утворення єдиної держави  у складі України, Росії, Білорусі.

Цікаво, що щонайменше чверть опитаних, які підтримують утворення єдиної держави з Росією та Білоруссю, одночасно підтримують і приєднання України до ЄС.

Враховуючи такі особливості відповідей, респондентам було задане пряме запитання. Отже, на думку опитаних для України підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом більш вигідне (40%), ніж вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном (37%). 23% – не змогли визначитися. 

Протягом останнього року кількість прихильників підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом майже не змінилася, натомість незначно, але зросла кількість тих, які вважають Митний союз більш вигідним для країни (з 34 до 37%).

В результаті Захід, Північ і Центр України більше підтримують Угоду з Євросоюзом. Донбас, Південь і Схід – вступ до Митного союзу. Також на Сході відносно більше невизначених з даного питання. Молодь, люди з вищою освітою традиційно більше підтримують  підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом, старші – вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном.

41% респондентів підтримують надання російській мові статусу державної. Водночас понад половина (51%) виступають проти цього.  Ще 8% - не визначились.

Слід зазначити, що протягом останніх двох років кількість противників та прихильників двомовності майже рівні. Проте, у 2012 році рівень підтримки надання російській мові статусу державної різко зменшився, особливо протягом другої половини 2012 року. Якщо говорити про більш довгу динаміку, то з 2009-2010 років рівень підтримки ініціативи зменшився з 52-54% до 41%, натомість кількість противників зросла з 40-41% до 51%.

Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (75%), Півдня (72%) та Сходу (53%). Водночас майже 70% мешканців Центральної та Північної України та майже 90% Західної – не підтримують ініціативу. Надання російській мові статусу державної більше підтримують старші люди, найменше – молодь, більше у містах, ніж в селах.

Можна припустити, що нещодавнє підсилення на законодавчому рівні статусу російської мови на окремих територіях, в цілому сприяло погіршенню ставлення до ідеї надання російській мові статусу державної загалом в країні.

Адже, згідно з результатами аналогічного дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у липні 2012 року, майже 80% опитаних не мали протягом останнього року жодних проблем з використанням рідної мови. На думку 37% опитаних більшого захисту на законодавчому рівні в Україні потребує українська мова, вдвічі менше (18%) – вважають, що більшого захисту потребує російська. Водночас 34% вважають, що обидві мови достатньо захищені на законодавчому рівні.

Лише 19% опитаних українців підтримують вступ України в НАТО, при цьому майже дві третини не підтримують. Варто відмітити, що рівень підтримки вступу України до НАТО протягом 2012 року залишався стабільним, проте якщо взяти більш довгу динаміку, то він дещо погіршився – з 24-26% у 2010 році до 19% у 2012 році.

Яскраво вираженою підтримка приєднання України до Північноатлантичного Альянсу  є лише на Заході країни (близько половини опитаних). Ставлення до НАТО серед  молоді дещо краще, ніж серед людей середнього та старшого віку.

Чверть  опитаних підтримують ідею визнати ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України, 51% опитаних – не підтримують. Ще 26% не визначились з цього питання. Порівняно з 2010 роком кількість прихильників ідеї зросла з 20 до 23%, а противників зменшилася з 61 до 51%. Також зросла кількість невизначених з даного питання.

Ідея знаходить підтримку у понад 60% мешканців Західної України та близько чверті мешканців Центральної та Північної України. Натомість понад половина мешканців Сходу, майже 70% Донбасу і Півдня не підтримують ідею визнати ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України. Ідею більше підтримують в селах, ніж в містах. Найбільша кількість невизначених у даному питанні серед молоді, серед старших людей найбільший рівень непідтримки.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші

Вибіркова сукупність: 2000 респондентів

Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)

Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%

Терміни проведення дослідження: 25 вересня – 5 жовтня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська