Дослідження проведене Соціологічною групою «Рейтинг», в рамках проєкту «Дослідження ключових проблем та врахування експертних думок у розробці стратегії  реінтеграції» реалізується ІМіП за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Оцінка ситуації

• Понад 80% опитаних вважають, що економічна ситуація в країні за останній рік погіршилась, 10% – що не змінилась, ще 2% бачать покращення. 
• Політична ситуація в країні погіршилась на думку 64% респондентів; не змінилась на думку 22%, про покращення говорять 7%. 
• Про погіршення відчуття впевненості щодо майбутнього зазначили 57%; для чверті воно не зазнало змін за останній рік, для майже 10% – покращилось, найбільше таких серед найстаршої вікової категорії. Десята частина опитаних не змогли визначитись з відповіддю.
• Матеріальне становище родини тією, або іншою мірою погіршилось у 60%, не змінилось для 35%, покращилось для 4%. Про покращення частіше зазначають опитані віком до 30 років.
• За винятком матеріального становища, серед оцінок усіх сфер спостерігається зростання частки тих, хто вказує на погіршення: найбільший приріст серед тих, хто бачить погіршення у політичній ситуації – 14%.

Втрати внаслідок війни

• Найпоширенішими втратами внаслідок війни є погіршення психоемоційного стану (49%) та погіршення стану здоров’я (39%). Близько четвертої частини опитаних зазнали втрати доходів, роз’єднання сім’ї. Про загибель близької людини, втрату роботи повідомили 20%. Респонденти, що проживають у зоні бойових дій, загалом частіше вказують, що зазнали втрат. Погіршення стану здоров’я є поширенішим серед опитаних старше 50 років та ВПО.
• Найгіршою шкодою, що її спричинила російська збройна агресія, опитані вважають загибель цивільних (72%), загибель військових (70%), тілесні ушкодження, спричинення інвалідності громадян (31%).
• Компенсація шкоди першочергово має бути спрямована родичам загиблих (68%); особам, що втратили житло та майно (44%); особам, що пройшли полон (38%), отримали фізичні ушкодження (36%). Близько 30% вважають, що першочергово компенсація має бути спрямована ветеранам війни; п’ята частина – що родичам зниклих безвісти.
• Близько 60% опитаних вважають недоцільною надання підтримки українцям, які перебувають за кордоном, 37% – вважають, що вона повинна надаватись. Надання допомоги частіше підтримують опитані з зони бойових дій, молодь, особи з досвідом переміщення та міграції.

Розуміння справедливості

• Для половини респондентів поняття справедливості пов’язано з покаранням винних у злочинах, найактуальнішим це є для старших опитаних. Для 30% справедливість означає встановлення правди щодо всіх подій; для 15% вона полягає у компенсації збитків усім постраждалим – цю думку частіше поділяє молодь.
• 76% опитаних вважають, що досягти справедливості без арешту та суду винних у нападі на Україну та воєнних злочинах у найближчі роки є неможливим. Ще 20% допускають можливість досягнення справедливості без виконання цих умов.
• Пріоритетом української влади та суспільства у забезпеченні справедливості для постраждалих має бути притягнення винних до відповідальності (50%), усунення/недопущення до влади тих, хто співпрацював з окупантами (43%), пошук зниклих безвісти та повернення депортованих осіб (33%). Порівняно з минулим роком, зросла роль отримання фінансової компенсації: як пріоритет у забезпеченні справедливості її обрали 30% на противагу 23% у минулому році.
• Встановлення справедливості для жертв та постраждалих від війни, на думку опитаних, найбільше залежить від Президента (50%), Уряду (37%), Парламенту (35%). Близько 20% респондентів надають основну роль громадянам України, міжнародним інституціям.
• Майже 90% респондентів вважає, що разом із судовим розглядом мають застосовуватися і додаткові механізми забезпечення справедливості (комісії з люстрації, встановлення правди про події війни, компенсація шкоди постраждалим). Більшість опитаних (86%) вважають, що такі механізми мають діяти на території всієї України.
• Законність та правомірність діяльності цих інституцій забезпечить їхнє створення на основі угоди між Україною та кількома іншими країнами – таку думку поділяють 39% опитаних. 22% вважають, що на це вплине створення цих інституцій через зміни в Конституції та законодавстві, ще 16% – що діяльність додаткових інституцій мають затвердити структури ООН.
• Питання виправданості самосуду щодо винних у воєнних злочинах є неоднозначним серед опитаних: 48% вважають самосуд виправданим, 50% дотримується протилежної думки.
• Абсолютна більшість (95%) респондентів вважають важливим забезпечити відкритість та регулярне інформування громадян та постраждалих про перебіг розгляду судами справ щодо воєнних злочинів.

Уявлення про реінтеграцію

• Запровадження міжнародної тимчасової адміністрації для забезпечення процесу адаптації на звільнених територіях Донбасу та Криму підтримують 77% респондентів, проти цієї ідеї –18%.
• На думку більшості опитаних (84%), держава повинна вже зараз реалізовувати заходи для підтримки та налагодження зв’язку з населенням, що лишилось на окупованих територіях. 46% вважає, що такі ініціативи мають бути спрямовані лише на тих, хто підтримує Україну, 38% — на всіх, хто лишився на окупованих територіях. 9% вказали, що такі заходи не є пріоритетними, ще 5% вважають, що держава точно не має витрачати на це ресурси.
• Серед заходів підтримки населення, що лишилось на тимчасово окупованих територіях пріоритетними є сприяння в переміщенні людей з ТОТ (35%); соціальні та пенсійні виплати тим, хто лишився на ТОТ (34%); забезпечення трансляції українських медіа (33%). Необхідними є також гарантія визнання документів, отриманих в окупації (28%); залучення молоді з ТОТ (26%),  організація доступу до державних послуг (24%) – як пріоритетні їх вбачає четверта частина опитаних.
• 55% опитаних вважають, що не варто застосовувати обмеження в правах (право голосувати, займати певні посади, вести господарську діяльність) для мешканців окупованих територій, ще 41% — протилежної думки. На доречність обмеження прав для українських громадян, що виїхали за кордон вказують 29% респондентів, проти такої ініціативи – 67%.
• З тим, що отримання російського громадянства може бути виправданим, однозначно погоджується 13% респондентів, ще 42% – скоріше погоджуються. Протилежну думку мають 39% опитаних. Частіше погоджуються з можливістю виправдання отримання російського громадянства респонденти, що мають родичів на окупованих територіях.

Уявлення про колабораційну діяльність

• Найчастіше опитані відносять до колабораційної діяльності перебування на керівних посадах в органах окупаційної влади (48%), участь в організації т.з виборів та референдумів (46%), військову службу в лавах окупаційних збройних сил (44%). Кожен третій опитаний відносить до колабораційної діяльності службу в правоохоронних, судових органах та перебування на будь-яких посадах в органах окупаційного місцевого самоврядування.
• 46% опитаних вважають, що кримінальній відповідальності підлягає будь-яка співпраця з окупаційними адміністраціями, 52% – лише та, яка призвела до тяжких наслідків та злочинів. Частка тих, хто вбачає необхідною кримінальну відповідальність за будь-яку співпрацю зменшилась на 6% у порівнянні з опитуванням 2023 року.
• Більшість респондентів (65%) вважають, що в якості покарання за взаємодію з окупаційною владою може виступати обмеження щодо зайняття певних посад. Близько 30% вважають доречним застосування штрафу. Обмеження участі в громадському житті, громадські роботи можуть виступати покаранням на думку близько 20% опитаних. 
• Покарання за співпрацю з окупаційними адміністраціями у вигляді позбавлення права займати державні посади, чи вести господарську діяльність має бути безстроковим на думку 63% опитаних. Ще 33% вважають, що воно має бути обмеженим у часі.
• 60% респондентів вважає, що ступінь та некримінальні форми покарання за колабораційну діяльність має визначати суд. Близько чверті вважають, що такі рішення мають приймати місцеві органи влади; жителі громади безпосередньо, ще близько 20% – постраждалі та їхні родичі. Активна участь громади є актуальнішою для старших респондентів, роль судів та місцевої влади - для молоді. 

Амністія

• На думку близько 40% респондентів, амністія може надаватися за умови виконання суспільно корисних робіт із відновлення країни та за злочини, що не призвели до загибелі людей. Надання важливих та правдивих показань, сплата компенсації постраждалим, можуть бути підставою для амністії на думку близько чверті опитаних. Добровільне зізнання у конкретному злочині може бути такою умовою згідно з думкою 18% опитаних. 14% опитаних вважають амністію для осіб, винних у скоєнні воєнних злочинів під час війни, неможливою за будь-яких умов. 

Уявлення про майбутнє

• Серед ініціатив, які опитані готові підтримати задля стабілізації ситуації в країні після війни, 28% готові підтримати збереження статусу автономії Криму. 23% готові підтримати запровадження перехідної адміністрації під егідою ООН на звільнених територіях Донбасу та Криму, 19% -  надання звільненим територіям розширених економічних повноважень. 17% готові підтримати надання звільненим територіям Донбасу статусу автономії. 20% не готові підтримати жодну з подібних ініціатив.
• Ідею запровадження на звільнених територіях Донбасу і Криму, які були окуповані у 2014 році, міжнародної тимчасової адміністрації, яка забезпечить процес адаптації та поступового повернення цих територій, підтримує майже 80%.
• 88% респондентів вважає, що Україна має спільне майбутнє з мешканцями територій, що були окуповані у 2022-му році. 73% опитаних вбачають спільне майбутнє з мешканцями Криму та Донбасу, які були окуповані у 2014-му році. 
• Про потребу в національному обговоренні між представниками різних регіонів України формату спільного майбутнього, після звільнення окупованих територій, зазначають 82% опитаних, ще 14% не бачать такої потреби.
• Більше половини опитаних вважають, що обговорення має бути розпочате після завершення війни, водночас 30% респондентів вважають, що процес має початись уже зараз. Ще 19% вказали, що обговорення має початись після стабілізації ситуації на фронті. 51% вбачають ініціатором процесу громадян України, 34% – місцеві органи влади, 32% – національні органи влади, 30% – громадські організації.

Вшанування пам’яті

• 70% респондентів брали участь у заходах із вшанування пам’яті постраждалих, загиблих внаслідок агресії росії: 37% у випадках, що стосувались близьких людей, чи їх особисто, 33% в офіційних заходах на рівні держави, або громади. 30% не брали участі в таких заходах. Мешканці західних, центральних регіонів частіше зазначали про участь у меморіальних заходах.
• Питання історичної пам’яті та відповідної державної політики є важливим для 90% респондентів.
• 93% опитаних погоджуються з твердженням, що Україна має вже зараз гідно вшановувати пам’ять жертв збройної агресії росії, зокрема через різні національні та місцеві ініціативи.
• До перейменування міст, вулиць чи площ на честь загиблих воїнів, військових, ветеранів ставиться позитивно майже 90% опитаних. До перейменування топонімів на честь волонтерів позитивно ставиться близько 80%, на честь мирного населення – 67%. 
• На думку близько 40% респондентів, координатором ініціатив із вшанування пам’яті жертв російської агресії мають виступати національні державні органи. Також ця роль має бути надана місцевим органам влади (33%), постраждалим та членам їхніх родин (32%), громадським організаціям (25%), асоціаціям постраждалих (19%), церкві та релігійним діячам (5%).

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв’язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing) — телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,2 % Терміни проведення: 5-12 липня 2024 р.