У межах дослідження «Правосуддя в контексті російської збройної агресії» проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», за підтримки Швейцарії через Відділ миру та прав людини, були отримані результати щодо розуміння українцями справедливості, покарань та компенсацій у контексті військової агресії росії; уявлень про колабораційну діяльність та вшанування пам’яті.

Оцінка ситуації

• 78 % респондентів вважають, що економічна ситуація в країні погіршилася за останній рік, 6 % — що покращилась, ще 13 % — що вона не змінилась. 59 % вказали про негативні зміни в матеріальному стану родини, водночас для 36 % стан справ не змінився, для 4 % — змінився на краще. Половина опитаних зазначили про погіршення відчуття впевненості в майбутньому та політичній ситуації в країні. В динаміці, порівняно із листопадом 2022 р., показники погіршення ситуації значно зросли. Для четвертої частини опитаних у цих сферах нічого не змінилось, ще близько 15 % спостерігають покращення. 

Втрати внаслідок війни

• Серед втрат, які понесли респонденти внаслідок війни, 50 % зазначили про погіршення психоемоційного стану, ще близько 40 % про погіршення стану фізичного здоров’я. Близько 30 % втратили доходи. Про роз’єднання сім’ї зазначили 23 %, про втрату роботи — 22 %. Близько 20 % опитаних вказали на загибель, або поранення близької людини та розірвання стосунків з членами родини.
• Найгіршою, на думку опитаних українців, шкодою яку спричинила росія є загибель цивільних (68 %) та військових (65 %), поранення та набуття інвалідності громадянами (40 %).
• Ключовими постраждалими внаслідок російської агресії, за результатами опитування, є родичі загиблих (60 %); особи, що пройшли полон (41 %); особи що зазнали фізичних ушкоджень (34 %), втратили житло (33 %). Ці ж категорії, а також ветеранів війни і родичів зниклих безвісті респонденти виділяють як тих, кому першочергово має бути спрямована компенсація шкоди. 
• Думки респондентів щодо доцільності підтримки й тих українців, які перебувають за кордоном розділились: 40 % вважають, що підтримка має надаватись, 57 % — що ні. Про необхідність підтримки частіше зазначає молодь, а також мешканці деокупованих, прифронтових територій і зони бойових дій.  

Розуміння справедливості

• Для 47 % опитаних поняття справедливості в контексті військової агресії росії проти України означає покарання винних у військових злочинах; для 30 % — встановлення правди щодо всіх подій, ще для 17 % — компенсація збитків усім постраждалим;
• З тим, що справедливості можна буде досягнути без арешту та суду над винними в нападі на Україну та військових злочинах не погоджуються 75 % респондентів. З можливістю досягнення справедливості за таких умов погоджуються 22 %.
• Серед пріоритетних напрямів діяльності української влади та суспільства в забезпеченні справедливості, опитані найчастіше зазначали про притягнення винних до відповідальності (55 %), очищення влади через усунення та недопущення до неї тих, хто співпрацював з окупантами (46 %), знаходження зниклих безвісти та повернення депортованих осіб (30 %). Близько чверті опитаних зазначали про встановлення фактів злочинів та отримання фінансової компенсації, кожен п’ятий - про посилення санкцій та замороження активів росії та її громадян.
• Встановлення справедливості для жертв для постраждалих від війни, на думку половини опитаних найбільше залежить від Президента. 37 % опитаних вбачають відповідальним Парламент, 35 % — Уряд. Близько четвертої частини опитаних вважає, що відповідальними є громадяни України, молодь поділяє цю думку частіше за інші вікові групи.
• Майже 90 % респондентів вважає, що разом із судовим розглядом мають застосовуватися і додаткові механізми забезпечення справедливості (комісії люстрації, встановлення правди про події війни, компенсація шкоди постраждалим): 51 % зазначили, що вони мають застосовуватися на постійній основі, 38 % — що на тимчасовій. Більшість опитаних (84 %) вважають, що такі механізми мають діяти на території всієї України. 
• Законність та правомірність діяльності цих інституцій забезпечить їхнє створення на основі угоди між Україною та кількома іншими країнами — таку думку поділяють 41 % опитаних. 24 % вважають, що на це вплине створення таких інституцій через зміни в Конституції та законодавстві, ще 18 % — що діяльність додаткових інституцій мають затвердити структури ООН.
• Питання виправданості самосуду щодо винних у воєнних злочинах є неоднозначним серед опитаних: 46 % вважають самосуд виправданим, 51 % — протилежної думки.
• Абсолютна більшість (95 %) респондентів вважають важливим забезпечити відкритість та регулярне інформування громадян та постраждалих про перебіг розгляду судами справ щодо воєнних злочинів.
  

Уявлення про реінтеграцію

• Запровадження міжнародної тимчасової адміністрації для забезпечення процесу адаптації на звільнених територіях Донбасу та Криму підтримують 76 % респондентів, проти цієї ідеї - 20 %.
• На думку більшості респондентів, держава повинна вже зараз реалізовувати заходи для підтримки та налагодження зв’язку з населенням, що лишилось на окупованих територіях. 47 % вважає, що такі ініціативи мають бути спрямовані лише на тих, хто підтримує Україну, 40 % — на всіх, хто лишився на окупованих територіях. 8 % вказали, що такі заходи не є пріоритетними, ще 3 % вважають, що держава взагалі не має витрачати на це ресурси.
• Серед заходів підтримки населення, що лишилось на окупованих територіях близько 40 % опитаних називають соціальні та пенсійні виплати, забезпечення трансляції українських, 33% - сприяння в переміщенні людей з окупованих територій. Гарантію визнання отриманих в окупації документів та організацію безпечного доступу до державних послуг зазначають близько 30 %, програми залучення молоді з окупованих територій - 23%.
• 54 % опитаних вважають, що не варто застосовувати обмеження в правах (право голосувати, займати певні посади, вести господарську діяльність) для мешканців окупованих територій, ще 43 % — мають протилежну думку. Про доречність обмеження прав для українських громадян, що виїхали за кордон вказали 29 % респондентів, проти такої ініціативи — 68 %.
• Ситуацією, умовами життя на окупованих територіях постійно цікавляться 34 % респондентів, ще 25 % цікавляться часто. Зрідка цікавиться 33 % опитаних, ще 7 % майже ніколи, або ніколи не цікавляться. Частіше ситуацією цікавляться респонденти старших вікових категорій та ті, хто має родичів на окупованих територіях.
• З тим, що отримання російського громадянства може бути виправданим, однозначно погоджується 10 % респондентів, ще 39 % — скоріше погоджуються. 46 % опитаних не погоджується. Частіше не погоджуються з можливістю виправдання отримання російського громадянства респонденти, що не мають родичів на окупованих територіях, мешканці центральних та західних регіонів.
  

Уявлення про колабораційну діяльність

• Найчастіше опитані відносили до колабораційної діяльності перебування на керівних посадах в органах окупаційної влади (50 %), військову службу в лавах окупаційних збройних сил (47 %), участь в організації т.з виборів та референдумів (46 %), службу в правоохоронних, судових органах (32 %), перебування на будь-яких посадах в органах окупаційного місцевого самоврядування. Респонденти, що мешкають у зоні бойових дій частіше за інших вказували на колабораційний характер обіймання посад місцевого окупаційного самоврядування.
• 52 % опитаних вважають, що кримінальній відповідальності підлягає будь-яка співпраця з окупаційними адміністраціями, 47 % — лише та, яка призвела до тяжких наслідків та злочинів.
• Більшість (66 %) респондентів вважають, що в якості покарання за взаємодію з окупаційною владою може виступати обмеження щодо зайняття певних посад. Четверта частина вважають доречним застосування штрафу; обмеження участі в громадському житті, громадські роботи можуть виступати покаранням на думку близько 20 % опитаних. Мешканці зони бойових дій та прифронтових територій дещо частіше обирають громадські роботи, як потенційне покарання.
• Покарання за співпрацю з окупаційними адміністраціями, у вигляді позбавлення права займати державні посади, чи вести господарську діяльність має бути безстроковим на думку 66 % опитаних. Ще 30 % вважають, що воно має бути обмеженим у часі.
• 61 % респондентів вважає, що ступінь та некримінальні форми покарання за колабораційну діяльність має визначати суд. Близько чверті вважають, що такі рішення мають приймати місцеві органи влади; жителі громади безпосередньо, більше 20% - постраждалі та їхні родичі. Активна участь громади є більш актуальною для старших респондентів, роль судів та місцевої влади - для молоді.  

Можлива амністія

• На думку близько 40 % респондентів, амністія може надаватися засудженим за злочини, що не призвели до загибелі людей, або за умови виконання суспільно корисних робіт із відновлення країни. Надання важливих та правдивих показань, сплата компенсації постраждалим, можуть бути підставою для амністії, на думку близько чверті опитаних. Добровільне зізнання у конкретному злочині може бути такою умовою для 20% опитаних. 14 % опитаних вважають амністію для осіб, винних у скоєнні воєнних злочинів під час війни, неможливою за будь-яких умов. 
• Серед категорій мешканців окупованих територій, які співпрацювали з окупантами та до яких можна було б застосувати амністію, 58 % респондентів вказали на вчителів, лікарів, соціальних працівників; 33 % — на керівників місцевих комунальних підприємств (шкіл, лікарень, комунальних підприємств). 17 % респондентів вважають, що амністія не може бути застосована до жодної групи. 

Уявлення про майбутнє

• Серед ініціатив, які опитані готові підтримати задля стабілізації ситуації в країні після війни, четверта частина готова погодитись на збереження статусу автономії Криму. Близько 20 % готові підтримати запровадження перехідної адміністрації під егідою ООН на звільнених територіях Донбасу та Криму; надання звільненим територіям розширених економічних повноважень. Надання звільненим територіям Донбасу статусу автономії готові підтримати 17 %. 23 % опитаних не готові підтримати жодну з подібних ініціатив.
• Більше 90 % респондентів вважає, що Україна має спільне майбутнє з мешканцями територій, що були окуповані у 2022-му році. 83 % опитаних вбачають спільне майбутнє з мешканцями Криму та Донбасу, які були окуповані у 2014-му році.
• Про потребу в національному обговоренні між представниками різних регіонів України про формат спільного майбутнього, після звільнення окупованих територій, зазначають 83 % опитаних, ще 14 % мають протилежну думку.
• На думку 48 %, обговорення має бути розпочате після завершення війни, водночас 32 % респондентів вважають, що процес має початись уже зараз. Ще 19 % вказали, що обговорення має початись після стабілізації ситуації на фронті. 51 % вбачають ініціатором процесу громадян України, 39 % — місцеві органи влади, 33 % — національні органи влади, 30 % — громадські організації.
  

Вшанування пам’яті

• Майже 70 % респондентів брали участь у заходах із вшанування пам’яті постраждалих, загиблих внаслідок агресії росії: 34 % у випадках, що стосувались близьких людей, чи їх особисто, 35 % у офіційних заходах на рівні держави, або громади. 30 % не брали участі в таких заходах. Молодь та мешканці західних, центральних регіонів частіше зазначали про участь у меморіальних заходах.
• Питання історичної пам’яті та відповідної державної політики є важливим для 91 % респондентів.
• 94 % опитаних погоджується з твердженням, що Україна має вже зараз гідно вшановувати пам’ять жертв збройної агресії росії, зокрема через різні національні та місцеві ініціативи.
• До перейменування міст, вулиць чи площ на честь загиблих воїнів, військових, ветеранів ставиться позитивно майже 90 % опитаних. До перейменування топонімів на честь волонтерів позитивно ставиться 78 %, на честь мирного населення — 68 %, військово-політичного керівництва країни — 57 %.
• На думку 42 % респондентів, координатором ініціатив із вшанування пам’яті жертв російської агресії мають виступати національні державні органи. Також роль має бути надана місцевим органам влади (34 %), постраждалим та членам їхніх родин (29 %), громадським організації (27 %), асоціаціям постраждалих (18 %), церкві та релігійні діячам (5 %).

 Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв’язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України

Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення

Вибіркова сукупність: 2000 респондентів

Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing — телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів

Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,2 %

Терміни проведення: 18–24 жовтня 2023 р.