Олексій Антипович для «Експерт Україна»

• Вибори депутатів Тернопільської обласної ради дали сенсаційні результати. Вони показали, що політик, який робить ставку на кулуарні домовленості, може втратити довіру виборців протягом одного місяця.
• Минуло лише чотири дні після виборів, і 19 березня депутати нового скликання Тернопільської обласної ради зібралися на сесію. Вона відбулася всупереч рішенню Окружного адміністративного суду Києва від 18 березня про заборону офіційно публікувати результати виборів. Крім того, Блок Юлії Тимошенко відкликав своїх депутатів з обласної ради та звернувся до прокуратури з вимогою забезпечити дотримання законності.
• У новій облраді бютівців виявилося несподівано мало — лише 12 депутатів. Найбільше місць отримало Всеукраїнське об’єднання «Свобода» (50 депутатів). Партія «Єдиний центр» здобула 20 мандатів, Партія регіонів — 14. Ще 11 депутатів представляють блок Української народної партії, вісім — «Нашу Україну» і п’ятеро — Блок Литвина.
• Попри сумбурність виборчого процесу (за 12 днів до дати голосування вибори встигли скасувати, а за день до голосування — знову дозволити) та сенсаційність результатів, підсумки цих місцевих виборів є показовими в масштабі всієї країни.
• Хоча парламент вирішив скасувати вибори, а БЮТ намагався зірвати голосування, вони відбулися. Для політиків це має стати уроком: питання влади слід вирішувати на виборчих дільницях, а не в судах чи кулуарах парламенту. А якщо депутати вирішили бойкотувати вибори, то таку кампанію потрібно проводити щонайменше за три тижні до дня голосування за відповідної інформаційної підтримки. Зусилля бютівців щодо зриву виборів були відносно успішними лише в обласному центрі, де явка була рекордно низькою. Багато мешканців області так і не дізналися, що вибори намагалися скасувати, і прийшли на дільниці у призначений день.
• Лідери БЮТ заявляють, що однією з причин високої активності на сільських виборчих дільницях були випадки фальсифікацій з боку обласної адміністрації. Більшість мешканців Тернопільської області вважають інакше. На запитання: «Чи відбувалися фальсифікації на виборах?» — 26% виборців відповіли, що ні, 41% заявили про наявність дрібних порушень, які не могли суттєво вплинути на результати виборчої кампанії. І лише 20% сказали, що було багато випадків фальсифікацій, хоча дві третини з них у виборах не брали участі й тому не могли бути свідками порушень. При цьому три чверті респондентів у нашому опитуванні вказують, що сприймають судові позови БЮТ як спробу скасувати невигідні результати голосування.

Три галицькі поразки Тимошенко

• Виборча кампанія в Тернополі тривала лише три місяці й була дуже динамічною. Блок Тимошенко, який був фаворитом і збирався боротися за монопольну владу в області, зазнав нищівної поразки. Битва за Тернопіль може стати визначальною у виборі стратегії президентської кампанії як для Юлії Тимошенко, так і для її опонентів.
• Падіння рейтингу Віктора Ющенка та «Нашої України», яке почалося ще 2006 року, нікого не дивує. Охолодження симпатій до БЮТ також не є новиною. А от падіння персонального рейтингу Тимошенко — справді нова тенденція. Ще в січні рівень довіри виборців області до прем’єр-міністра у півтора раза перевищував рейтинг БЮТ. У лютому рейтинг Юлії Тимошенко знизився з 24% до 17% і зрівнявся з партійним.
• Причин такого падіння кілька. Одна з них — вплив економічної кризи. Соціологічні опитування, проведені в лютому групою «Рейтинг», свідчать: 58% мешканців області переконані в неспроможності Тимошенко як глави уряду подолати економічну кризу, а 40% вважають, що вона навіть не намагається цього робити. Друга причина — втома Галичини від протистояння Ющенко—Тимошенко: за останній рік у двох третин виборців погіршилося ставлення і до прем’єра, і до президента. Таким чином, майже зруйновано образ працелюбної Юлії Тимошенко, якій заважає працювати глава держави. (Цікаво, що 55% респондентів переконані: якби Ющенко не був президентом, а Тимошенко залишалася б прем’єром, вона знайшла б інших винуватців своїх помилок.)
• І нарешті третій, дуже вагомий для мешканців Західної України аргумент: проросійська зовнішня політика глави уряду. Майже дві третини опитаних виборців вірять, що український прем’єр протягом останніх шести місяців йшла на зближення з керівництвом Росії. При цьому більшість (69%) переконані, що від взаємних домовленостей Юлії Тимошенко та Володимира Путіна виграє саме останній, і лише 18% — що український прем’єр.
• Ці вибори ще довго асоціюватимуться з поразкою Тимошенко: за кілька днів до них БЮТ зумів покарати сам себе. Його вірних виборців дезорієнтував заклик бойкотувати виборчу кампанію, однак водночас бютівці не змогли ні зірвати вибори, ні зняти свій блок із виборчих бюлетенів. Тим самим БЮТ зменшив власний результат щонайменше вдвічі.
• Тепер для Юлії Тимошенко настав час ухвалювати жорсткі кадрові рішення. Адже місцеві партійці були основними ініціаторами цих виборів, оскільки прагнули покласти край владі представників Секретаріату президента в регіоні. У підсумку вони виявилися неспроможними провести кампанію, хоча свого часу збиралися паралельно провести ще й дострокові вибори мера Тернополя, але їх вчасно зупинили в Києві.

Тернопільські уроки

• Для «Свободи» ці вибори можуть відкрити шлях до Верховної Ради. Тепер усім стало очевидно: заручившись аналогічною підтримкою виборців і в інших областях Галичини, ця сила зможе подолати виборчий бар’єр (якщо, звісно, його раптом не піднімуть до п’яти–семи відсотків). Як це не дивно звучить, але перемога «Свободи» вигідна Партії регіонів і комуністам, які на парламентських перегонах активно експлуатуватимуть тезу про загрозу радикального українського націоналізму. Це додасть їм голосів на південному сході.
• «Єдиному центру» (ЄЦ) ці вибори можуть і не принести значних дивідендів, але прихильники глави Секретаріату президента Віктора Балоги точно не серед тих, хто програв. Кампанія показала, що адмінресурс працює, як працює і ставка на позаідеологічних регіональних лідерів, які мають високий рівень довіри виборців. Отже, зміна виборчого законодавства з пропорційного на мажоритарне або, як компроміс, перехід до виборів за відкритими списками — пріоритетне завдання для «Єдиного центру». Це його єдиний шлях до парламенту. По суті, високий результат ЄЦ — це не заслуга Віктора Балоги чи Ігоря Кріля, а передусім показник довіри жителів області до конкретних депутатів зі списку партії. До речі, минулого тижня Криль зареєстрував у парламенті проєкт Виборчого кодексу, де ця модель і закладена.
• Результат Партії регіонів — майже десять відсотків — є несподіваним і радше наслідком застосування мережевих виборчих технологій, ніж партійної агітації. Високий результат у північних районах Тернопільщини (як і на попередніх виборах 2007 року) регіоналам забезпечили виборці, орієнтовані на Українську православну церкву Московського патріархату. На території області розташована Почаївська лавра, а місцеві священнослужителі мають авторитет серед жителів навколишніх сіл і не приховують свого позитивного ставлення до Партії регіонів. Навряд чи на парламентських виборах регіонали зможуть повторити тернопільський результат по всій Західній Україні, хоча традиційний тутешній рейтинг у два–три відсотки вони можуть подвоїти.
• Найважливіший урок із цих виборів має винести Юлія Тимошенко. Якщо прем’єр не змінить свого ставлення до Росії, не змінить риторику щодо Віктора Ющенка і не перегляне політику уряду, коли робиться багато заяв, які згодом не підкріплюються конкретними рішеннями, вона може назавжди втратити довіру виборців західних областей України.
• Хоча «Свобода» стала першою в партійних перегонах на Тернопільщині, її лідер Олег Тягнибок — не найпопулярніший політик в області. Ним залишається Арсеній Яценюк, його рейтинг становить близько 30%. За рівнем довіри він удвічі випереджає і Юлію Тимошенко, і Віктора Ющенка, не кажучи вже про Віктора Януковича.
• Участь у тернопільських виборах політичної сили, яку б прямо підтримував колишній спікер, могла б суттєво вплинути на їхній результат. Не виключено, що така сила навіть виграла б вибори, адже саме на заході країни міститься потенційне електоральне ядро Арсенія Яценюка. У ньому, так само як і в Тягнибоку, виборці бачать альтернативу чинним політикам. Але лідер «Фронту змін» у тернопільський бій не пішов.
• Березнева виборча кампанія на Тернопільщині стала викликом не лише для політиків, а й для демократії загалом. Її результати значною мірою емоційні й уже незабаром будуть переосмислені як виборцями, так і політиками, що позначиться на загальнонаціональних рейтингах. Ці вибори підкреслили зростаючий запит на нові обличчя в українській політиці та підтвердили, що кампанію потрібно вести саме в регіонах. Вони довели: переможе той, хто зробить ставку на авторитетних місцевих лідерів.