Новини та прес-релізи

За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у жовтні 2016 року, 47% опитаних заявили, що користуються лише послугами державних медичних установ. 26% сказали, що окрім послуг державних медичних установ звертаються за умови наявності додаткових коштів в сім’ї до приватної медицини. 15% заявили, що поруч із державними послугами звертаються до приватних закладів у випадку серйозної хвороби в сім’ї. Лише 6% надають перевагу переважно приватним медичним установам перед державними. 

Майже 70% опитаних не задоволені державними медичними послугами, які вони отримували за останні п’ять років. Задоволених тою чи іншою мірою рівнем послуг у державних медичних закладах 24% респондентів. Найбільше тих, хто висловив своє незадоволення у цій сфері, проживають на Півдні (85%). У віковому та майновому розрізах негативно оцінили ці послуги старші люди та ті, хто має низькі доходи. 

55% опитаних заявили, що за останні два роки загальна якість державних медичних послуг для країни погіршилася. Лише 12% респондентів побачили покращення у цій сфері. 27% вважають, що нічого у рівні якості державних медичних послуг не змінилося. 6% не змогли відповісти на це питання.

Водночас респонденти досить позитивно відзначили зміни, які відбулися у сфері приватної медицини. 25% опитаних вважають, що за два роки якість послуг в приватних медичних закладах покращилася, і лише 15% заявили, що вона погіршилася. 

17% вважають, що змін у цій сфері за останні два роки не відбулося. Третина респондентів взагалі не користувалася послугами у цьому секторі медицини. Найбільше тих, хто помітив позитивні якісні зміни у сфері приватної медицини, проживають на Заході, найменше – на Сході. У віковому розрізі покращення у сфері приватної медицини відзначали респонденти молодшого і середнього віку, переважно це люди з відносно високими доходами. Водночас серед респондентів старше 51 року більшість взагалі не користувалися послугами приватної медицини.

Лише 8% зазначили, що українська медична галузь близька до європейських стандартів, 85% вважають, що якість медичного обслуговування в Україні далека від європейських стандартів. 

Вартість медичних послуг є одним із визначальних чинників вибору респондентів, коли вони вирішують, де саме отримати медичну допомогу. Так, 33% опитаних відповіли, що, якщо не зважати на гроші, вони б звернулися за необхідною медичною допомогою до приватних медичних установ, 31% взагалі б поїхали лікуватися за кордон. Водночас 27% готові звернутися за допомогою навіть за таких умов все одно до послуг державної медицини.

Що цікаво, послугами приватної та іноземної медицини хотіли б більше користуватися молоді люди, водночас старші респонденти все рівно більше довірили б своє здоров’я державним медичним установам, навіть за умови, що у них будуть кошти на приватну чи іноземну медицину.

Серед країн, які обрали б для лікування, лідирують Ізраїль (39%), Німеччина (38%) та Швейцарія (21%). А також США (10%) та Білорусь (8%). Тільки 3% обрали б Росію.

33% опитаних заявили, що консультуються із лікарем або будь-яким медичним спеціалістом із приводу стану свого здоров’я чи надання рекомендацій щодо стану свого здоров’я рідше аніж раз на рік. 27% консультуються з цього приводу кожного року, 18% - принаймні кожні 6 місяців, 9% - принаймні кожні 3 місяці і 5% звертаються за консультаціями кожного місяця. 

83% респондентів вважають, що лікування для них або їхньої родини обходиться дорого (39% - дуже дорого). Лише 12% респондентів відзначили, що лікування є для них більш-менш доступним за вартістю.

36% опитаних зазначили, що лікування в державних медичних закладах є дуже дорогим. Загалом високу вартість медичних послуг у цих установах відзначили 77% опитаних. Лише 16% опитаних оцінили вартість медичних послуг у державних установах як доступну. 

86% опитаних загалом оцінили вартість лікування у приватних закладах як дороге (58% - як дуже дороге). Лише 3% опитаних заявили, що ціна за лікування тут є більш менш нормальною.

Оцінка вартості лікування напряму корелюється із частотою звертання за медичними послугами. 51% респондентів, які звертаються за медичними консультаціями щомісяця, відзначають, що лікування обходиться їм дуже дорого. Натомість лише третина тих, хто звертається за послугами раз на рік, кажуть, що лікування є дуже дорогим. Але незважаючи на це, абсолютна більшість опитаних, незважаючи від того як часто вони звертаються до медичних закладів відзначають, що ціна лікування в Україні є високою.

Більшість (69%) заявили, що у них не вимагали хабара за лікування або медичні послуги протягом останніх двох років. Водночас, 25% опитаних відзначили наявність фактів корупції. 

У свою чергу, 59% опитаних заявили, що відчували себе зобов’язаними дати медичному працівнику не грошовий подарунок (алкоголь, шоколад, їжу), щоб віддячити за лікування. Лише третина не відчували таких зобов’язань. Найбільше тих, хто відчували зобов’язання «подякувати» лікарю, на Заході та у Центрі (66%), найменше – на Сході (48%). Водночас слід зазначити, що на Півдні досить високий рівень несприйняття явища «подяки» медичному працівнику – 42% не відчувають жодних зобов’язань. Більш зобов’язаними стосовно подарунку лікареві себе відчувають жінки (64%), аніж чоловіки (53%).

Найпоширенішою сумою «подяки», яку вимагали за лікування або медичні послуги, є 100-250 грн (23%). У 16% вимагали від 250 до 500 грн., у 14% - 500-1000 грн., у 16% - більше 1000 грн. Найменш поширена сума «подяки» - до 50 грн (4%).

Лише 5% заявили, що не платили б жодних хабарів, якщо б їх попросили заплатити за лікування. 

Основним джерелом інформації стосовно лікування, послуг є медичні працівники (67%) та друзі, сім’я (45%). Також близько чверті отримують інформацію з Інтернету, від аптекарів, з телевізійних програм.

Дві третини опитаних знають хто є їхнім сімейним лікарем або терапевтом. Половина опитаних довіряють своєму лікарю, 19% - не довіряють. 31% не змогли відповісти на це питання.

Найвищий рівень довіри до сімейного лікаря спостерігається серед опитаних у Центрі (58%). Натомість на Сході тих, хто довіряє сімейному лікарю 38%, а чверть опитаних не мають довіри до цього інституту. Довіра до сімейного лікаря вища серед старших людей та серед жінок. У сільській місцевості довіряють більше (57%), аніж у містах (48%). Кожен п’ятий респондент у містах висловлює недовіру до сімейних лікарів.

83% підтримують вакцинацію дітей проти таких хвороб як поліомієліт, кір, туберкульоз, гепатит B, дифтерія та інші. Лише 9% не підтримують цього виду профілактики. 77% вважають, що щеплення повинно бути обов’язковим, 12% - не підтримують цю ідею, 11% не могли визначитися із відповіддю на це питання.

69% опитаних заявили, що підтримують ініціативу, щоб до водіїв швидкої допомоги ставилася вимога закінчити медичні курси з надання першої допомоги та допомоги при отриманні травм, а не просто, щоб вони були водіями. 23% - не підтримують цю ідею.

64% підтримують ініціативу щодо створення фельдшерської служби як у країнах Заходу, послуги яких використовуються при наданні першої медичної допомоги при травматичних ситуаціях, щоб врятувати життя пацієнта, доки він не отримає повноцінного і незалежного лікування у відділенні швидкої допомоги. 23% проти такої ідеї. Основними причинами несприйняття такої ініціативи респонденти назвали те, що фельдшери це не те саме, що ліцензовані лікарі (66%), а фельдшерська служба знищить традиційну службу швидкої допомоги (29%), 17% побоюються, що це призведе до збільшення витрат, або залишить лікарів швидкої без роботи (10%).

Лише 6% респондентів мають приватну медичну страховку, 94% - не мають. Слід зазначити, що навіть серед респондентів з більш менш високими доходами (більше 5 тис. грн. ) тих, хто має медичну страховку – лише 14%.

46% опитаних вважають, що забезпечення кожного громадянина приватною страховкою, яка б покривала реальні витрати на якість медичної допомоги, найбільш допомогло б удосконалити українську систему охорони здоров’я. 34% вважають, що найбільше б допомогло удосконалити вітчизняну медичну систему, якби існуюча система працювала ефективно. Лише 12% хотіли б такий механізм удосконалення як запровадження медичного ваучера на певну грошову суму, яку б можна було використовувати щомісяця і поповнювати за рахунок заробітної плати.

57% опитаних підтримують принцип, за яким бюджетні державні кошти виділяються медичним установам залежно від кількості пацієнтів, а не на підставі кількості лікарняних ліжок. 21% проти такої ініціативи, 22% не змогли відповісти на це питання. Найбільше тих, хто позитивно оцінили ініціативу на Заході (69%), найменше – у Центрі (47%).

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,5%. Терміни проведення дослідження: 13-20 жовтня 2016 р.

 Дослідження проводилося Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту.  

Опитування проводилося по всій Україні (крім окупованих територій Криму і Донбасу) з 28 вересня  по 7 жовтня 2016 р. Всього було опитано 2,400 жителів України віком 18 років і старше, які мають право голосувати. Вибірка є репрезентативною за статтю, віком, регіоном і величиною населеного пункту. Допустима похибка не перевищує  2.0%. Коефіцієнт досяжності респондентів – 66.9%. Додатково було опитано 1156 респондентів у Харківській області. Допустима похибка не перевищує 2.8%. Коефіцієнт досяжності респондентів – 64.1%.

Дослідження профінансовано Урядом Канади.

За даними дослідження, діяльністю мера Києва задоволені 35% опитаних киян, що втричі більше, ніж діяльністю депутатів Київради та КМДА. Водночас, половина не задоволені роботою міського голови, дві третини не задоволені діяльністю депутатів Київради та КМДА.

При цьому, 28% відмітили, що їх ставлення мера Києва Віталія Кличка за час перебування при владі в Києві покращилося, 54% - погіршилося. Найбільше покращили своє ставлення до міського голови люди з вищим рівнем освіти і доходів, частіше це молодь.

Якщо б вибори мера Києва відбувалися найближчим часом, найбільше опитаних підтримали б В.Кличка – 35% серед тих, хто має намір взяти участь у виборах і визначився з вибором. Б.Березу готові підтримати 12%, В.Бондаренка – 9%, О.Омельченка – 8%, С.Гусовського – 5%, О.Пузанова – 4%. Отримані дані відображають розподіл, подібний до результатів місцевих виборів 2015 року, водночас, за останній рік дещо знизилась підтримка В.Кличка та С.Гусовського і зросла підтримка Б.Берези. Близько 40% опитаних киян не визначились з вибором кандидата або не мають намірів голосувати на виборах. 

Серед проблем, киян найбільше турбують тарифи на комунальні послуги (77%). Третину опитаних турбують корупція в міських органах влади, робота комунальних служб, якість доріг та комунальних послуг. Майже чверть хвилюють хаотичне паркування авто та благоустрій дворів, 21% – корки на дорогах, квартирні крадіжки, 19% - хаотична забудова міста, 13% хвилює надмірна кількість МАФів. Лише 5% турбує хаотичне розміщення вуличної реклами і 4% її надмірна кількість.

Відповідно майже дві третини опитаних (58%) вважають зміну правил розміщення реклами не пріоритетним завданням міської влади Києва, менше третини опитаних (29%) – одним із пріоритетних.

При цьому, переважна більшість опитаних киян не чули про те, що підприємства зовнішньої реклами дають місту тисячі робочих місць, а надходження до міського бюджету від реклами у 2015 році склали 240 млн. грн. Як правило, більш поінформованими є люди з вищим рівнем освіти і доходів, працюючі, частіше молодь і люди середнього віку.

Більшість опитаних (44%) переконана, що чим рідше змінюються правила, за якими працює бізнес, тим краще. 15% опитаних вважають, що влада повинна змінювати правила для бізнесу раз в 5-10 років, стільки ж опитаних вважають, що раз в 1-5 років.

Майже половина опитаних (47%) вважає, що концепція реформування зовнішньої реклами в місті повинна бути компромісним рішенням, яке задовольнить і бізнес, і владу. 22% вважають, що в основу концепції реформування повинна лягти позиція передусім міської влади, 5% - передусім бізнесу. Характерно, що серед підприємців таких втричі більше, тоді як старші люди частіше інших відстоюють позицію саме влади.

Серед різних типів зовнішньої реклами більш лояльне ставлення до вивісок на магазинах та кіосках, найбільш негативні відгуки про рекламу, розміщену на будинках. 

При цьому кількість прихильників незначного скорочення зовнішньої реклами перевищує кількість прихильників суттєвого скорочення зовнішньої реклами. Характерно, що серед прихильників незначного скорочення найбільше людей з середнім та вищим за середній доходом, з вищою освітою та молоді.

Близько третини опитаних вважають, що не потрібно взагалі нічого скорочувати. Близько 40% за незначне скорочення зовнішньої реклами. Лише 14% вимагають повністю прибрати сітілайти, лише 18% - білборди, щити. 

Характерно, що коли йдеться про соціальну рекламу, респонденти стають більш лояльними до зовнішньої реклами, зменшується кількість прибічників її скорочення і зростає кількість тих, хто за те, щоб нічого не змінювати.

Третина опитаних вважає, що суттєве скорочення зовнішньої реклами в Києві може призвести до скорочення робочих місць та зменшення відрахувань з реклами до міського бюджету, майже 20% вважають, що це призведе до зменшення відрахування податків, 13% - до скорочення або закриття малого і середнього бізнесу, 7% – до погіршення інвестиційного клімату. Лише чверть опитаних не бачать особливих ризиків внаслідок суттєвого скорочення зовнішньої реклами в Києві.

Найбільше тих, хто не бачить особливих ризиків суттєвого скорочення зовнішньої реклами в Києві серед опитаних пенсіонерів, найменше – серед молоді та підприємців.

Серед причин ДТП у Києві опитані водії із запропонованих відповідей відзначили недотримання правил дорожнього руху водіями (56%), стан доріг (54%), недостатні навички водіння (33%), непомітність/відсутність розмітки (26%), недотримання правил дорожнього руху пішоходами (25%), погане освітлення вулиць (23%), відволікання на рекламу (21%), проблеми роботи світлофорів (10%). 

Дві третини вважають Київ комфортним містом для туристів, при цьому, абсолютна більшість (майже 90%) вважають, що Київ має потенціал стати більш привабливим містом для туристів.

Найвагомішими перевагами Києва як туристичного міста визначили привабливу архітектуру, історичні пам’ятки (65%) та багатство української кухні (58%). Також відмітили широкий вибір музеїв, театрів (44%), велику кількість парків (42%), привабливий зовнішній вигляд міста (37%), привітні люди (35%), розвинена мережа закладів харчування (33%), чверть відмітили серед переваг столиці – сучасність міста. 

Найвагомішими недоліками туристичного Києва відзначили недостатній рівень знань іноземної мови мешканцями міста (33%), небезпечність міста (32%) та високі ціни (31%), а також незручну транспортну інфраструктуру (26%). Крім того, майже кожен п’ятий вважає, що Київ недостатньо сучасне місто, має малопривабливий зовнішній вигляд, а інформація про туристичні переваги малодоступна.

Лише 9% опитаних вважають, що доступні секс-послуги є перевагою Києва як туристичного міста і лише 6% відмітили нелегалізовані секс-послуги серед найвагоміших недоліків, які заважать Києву розвинути туристичний потенціал. 

Майже третина опитаних (35%) виїжджали за кордон у країни Європи протягом останніх п’яти років, з них половина бували там один раз, половина – декілька разів. Дещо менше (30%) бували протягом останніх п’яти років у країнах СНД. Молодь і люди середнього віку виїжджали за кордон майже втричі частіше, ніж старші люди. Як правило, це кияни з вищим рівнем освіти і доходів. 

Характерно, що кияни, які часто бували в Європі, дещо по іншому бачать як переваги, так і недоліки Києва як туристичного міста. Так, серед переваг вони частіше інших називали велику кількість парків, низькі ціни та доступне житло для туристів. А серед недоліків недостатній рівень знань іноземної мови мешканцями міста, незручну транспортну інфраструктуру, невеликий вибір фестивалів, концертів, малоактивне нічне життя, нелегалізовані секс-послуги і відносну бідність української кухні. При цьому, на їх думку Київ більш безпечний, ніж вважають ті, що бували за кордоном один раз або ніколи.

Три чверті опитаних підтримують право Києва приймати у 2017 році пісенний конкурс Євробачення, водночас, тільки третина опитуваних вважає, що інфраструктура Києва готова для проведення Євробачення. Стільки ж (83%) підтримують проведення у столиці (2018) фіналу Ліги Чемпіонів УЄФА по футболу. Підтримка обох заходів вища серед молоді, при цьому, якщо пісенний конкурс однаково підтримують як чоловіки так і жінки, то фінал Ліги Чемпіонів більше підтримують саме чоловіки.

Довідково: Асоціація операторів зовнішньої реклами України - всеукраїнське громадське об’єднання, що згуртувало у своїх рядах представників галузі зовнішньої реклами. Асоціація є публічною і відкритою громадською організацією, що уважно стежить за балансом інтересів суспільства, влади та бізнесу.

Соціологічна група «Рейтинг» (Rating Group) створена у 2008 році як недержавна, незалежна дослідницька організація, яка спеціалізується на проведенні всіх видів соціологічних досліджень з дотриманням міжнародних стандартів, затверджених кодексами ESOMAR та WAPOR. Постійний член Соціологічної Асоціації України.

 Аудиторія: населення Києва від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, районом проживання. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,1%. Терміни проведення дослідження: 16-20 вересня 2016 р.

 За даними дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2016 року, 30% опитаних українців скоріше хотіли б поїхати за кордон на постійне місце проживання (майже 65% - скоріше не хотіли б), 40% - хотіли б працювати за кордоном. Більшою мірою виявляють бажання поїхати за кордон на постійне місце проживання або на роботу мешканці Західного та Центрального регіонів, чоловіки, люди молодшого віку, з вищим рівнем освіти та доходів.

Основні причини для бажання виїзду за кордон на постійне місце проживання – отримання кращих умов життя (53%), бажання забезпечити краще майбутнє для дітей (41%), відсутність достойної роботи в Україні (32%). При цьому, для респондентів, які мають дітей до 16 років, бажання забезпечити краще майбутнє для дітей є основним мотивом (52%) виїзду  за кордон на постійне місце проживання.

Серед інших мотивів виїзду за кордон на постійне місце проживання: 13% - з метою кращої самореалізації, 8% - через не відчуття себе в безпеці в Україні, 7% - з метою отримання кращої освіти або кращого медичного обслуговування, 5% - через кращі умови ведення бізнесу за кордоном.

Серед тих, хто висловив бажання працювати за кордоном, лише чверть оцінила свої шанси на роботу за кордоном як значні, ще половина - як незначні, 12% вважають, що у них взагалі немає шансів, кожен десятий – не визначився. Більш оптимістичні в оцінках власних шансів на працевлаштування – мешканці Заходу, молодь, чоловіки, люди з вищими рівнем освіти та доходів. Люди, які вже працювали за кордоном або, принаймні, цікавилися цим питанням предметно, значно оптимістичніші щодо своїх шансів реально поїхати працювати за кордон.

Загалом чверть опитаних українців вже цікавилися можливостями працевлаштування за кордоном. Серед опитаних відвідувачів візових центрів, які висловили бажання працювати за кордоном, майже 70% вже цікавилися такими можливостями. 

Кожен десятий опитаний українець має досвід роботи за кордоном, значно більше таких на Заході країни (23%), ніж в решті регіонів (6-8%), частіше це чоловіки, люди середнього віку, з вищим рівнем освіти і доходів. 

Серед тих, хто висловив бажання працювати за кордоном понад 20% вже працювали за кордоном, серед відвідувачів візових центрів, які висловили бажання працювати за кордоном, таких май же 40% (у Львові і Житомирі таких вдвічі більше, ніж у Харкові).

Майже 40% опитаних, які бажають працювати за кордоном, готові лишитися там на термін від 1 до 5 років, натомість більшість опитаних відвідувачів візових центрів розглядають можливість лишитися працювати за кордоном на більш короткий термін – до 1 року. Також люди старшого віку, прихильники вступу до Митного Союзу, респонденти без досвіду роботи за кордоном більше орієнтовані на більш короткотривале перебування за кордоном. Натомість молодь, прихильники євроінтеграції скоріше готові лишитися на більш тривалий термін – від 3 років, а респонденти з досвідом роботи за кордоном – частіше розглядають можливість виїзду за кордон на постійне місце проживання.

Третина опитаних українців цікавиться роботою за вже набутою спеціальністю, кожен п’ятий готовий перекваліфікуватися та знайти роботу за новою спеціальністю, 40% – бажає знайти будь-яку роботу. Відвідувачі візових центрів більше орієнтовані на роботу за вже набутою спеціальністю (42%) та менше готові перекваліфікуватися та шукати роботу за новою спеціальністю (14%). Працювати за набутою або новою спеціальністю більшою мірою зацікавлені мешканці Сходу і Півдня, міські жителі, молодь, респонденти з вищим рівнем освіти і доходів. Знайти будь-яку роботу більше зацікавлені мешканці Заходу, сіл, респонденти з нижчим рівнем освіти і доходів, безробітні.

Майже 80% опитаних відвідувачів візових центрів, що висловили бажання працювати за кордоном, вважають потрібною інформацію про закордонного роботодавця, майже 70% - про медичне страхування та юридичний захист, дві третини – про пошук житла і роботодавця, юридичну допомогу, консультацію щодо своїх прав. Близько половини опитаних потребує отримання повної iнформацiї, посiбника для людей, якi виїжджають на роботу закордон. Найменше потребують допомоги в отриманнi візи. Респонденти, які вже мають досвід роботи за кордоном, вважають в цілому менш необхідною вказану вище інформацію та допомогу стосовно працевлаштування.

Серед обов’язкових вимог для компанії, яка надає послуги з працевлаштування за кордоном, 90% опитаних зазначили договiр з iноземною фiрмою-роботодавцем, свiдоцтво про державну реєстрацiю, близько 80% - лiцензiю Мiнiстерства соцiальної полiтики України,  вiдповiднiсть адреси офiсу, адресi, яка вказана у Лiцензiї компанiї та наявність самого офісу.

Найбільш важливим для респондентів у випадку звернення до компанії, яка надає послуги з працевлаштування за кордоном, є підписання Договору з компанiєю, щодо послуг, якi отримуються (90%), отримання iнформацiї про компанiю, в якiй планується працевлаштування та майбутнi робочi обов'язки, розмiр зарплати, умови проживання, умови медичного та соцiального страхування (86%). Менш важливими є запит компанiї на iнформацiю про досвiд роботи та навички працiвника (58%) та можливість оплати послуг компанiї у безготiвковому виглядi (44%). Характерно, що ці два пункти є більш важливими для тих, хто вже має досвід роботи за кордоном.

Дві третини опитаних відвідувачів візових центрів вважають, що оформлення страховки при працевлаштуванні за кордоном – це медичний і соціальний захист громадянина за кордоном, тільки 20% переконані, що це даремно потрачені гроші, 15% - не визначилися. Цікаво, що для опитаних у візових центрах, які вже працювали за кордоном, страховка менш важлива, ніж для решти. 

Дві третини опитаних українців, за умови, що вони матимуть постійну роботу за кордоном, скоріше повернулися б в Україну через деякий час, 15% - скоріше не повернулися б. Серед респондентів, які висловили бажання  працювати за кордоном, готових повернутися в Україну менше (57%), серед відвідувачів візових центрів – ще менше (52%).

Аудиторія (1): населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 16-22 вересня 2016 р.

Аудиторія (2): відвідувачі візових центрів, які хотіли б працювати за кордоном (Львів, Житомир, Харків). Вибіркова сукупність: 450 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 5%. Терміни проведення дослідження: 16-27 вересня 2016 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2016 року, третина (35%) опитаних жалкують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, водночас половина – ні, 15% - не визначилися.

Динаміка свідчить про те, що цього року кількість опитаних, які жалкують про розпад СРСР незначно збільшилась у порівнянні з результатами 2014 та 2015 років, 35% цього річ у порівнянні з 33% у 2014 та 31% у 2015 роках.

На Півдні, Сході та Центрі країни жалкують про розпад СРСР близько 40% респондентів, тоді як на Заході – вдвічі менше (18%). 

Найбільше ностальгують за СРСР респонденти, які готові сьогодні підтримати на президентських виборах Ю.Бойка (68%), В.Рабіновича (52%) та Н.Савченко (44%). Також ностальгують за СРСР близько третини прихильників Ю.Тимошенко та О.Ляшка, та чверть прихильників А.Гриценка та П.Порошенка. Водночас, найменше шкодують за СРСР прихильники А.Садового (9%) та О.Тягнибока (8%), передусім, через те, що їх базовий електорат це мешканці Заходу країни.

Чим старші респонденти та чим нижчий рівень освіти та доходів, тим більше вони шкодують за СРСР. Ностальгують за СРСР відносно більше жінки. Серед непрацюючих респондентів жалкують про розпад СРСР 42%, тоді як серед працюючих – тільки 28%. 

Найбільше ностальгують за СРСР респонденти, які вважають, що російська мова повинна стати державною (58%) або офіційною в окремих регіонах (44%). 

Аналогічно серед прихильників вступу України до Митного союзу більшість (71%) ностальгують за СРСР, тоді як більшість (понад 70%) респондентів, які підтримують вступ України до ЄС та НАТО не шкодують про розпад Радянського Союзу.

 Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 16-22 вересня 2016 р.

Згідно з результатами опитування Соціологічної групи «Рейтинг», якби вибори Верховної Ради відбувалися найближчим часом, то третина опитаних однозначно взяли б в них участь, а в парламент потрапили б шість партій: Батьківщина (18,3% - серед тих, хто має намір голосувати і визначився з вибором), Опозиційний блок (12,6%), Самопоміч (11,0%), Радикальна партія (11,0%), Блок Петра Порошенка «Солідарність» (9,1%), Свобода (5,6%). 

4,8% підтримали б партію Громадянська позиція, 3,1% - партію М.Саакашвілі. За партії Відродження та УКРОП проголосували б по 2% опитаних. Варто додати, що серед усіх опитаних майже кожен п’ятий не визначився з вибором партії.

Якби вибори Президента України відбувалися найближчим часом, то третина опитаних однозначно взяли б в них участь. Серед тих, хто має намір голосувати і визначився з вибором, Ю.Тимошенко підтримали б 17,7%, Ю.Бойка – 11,5%, П.Порошенка – 10,7%, О.Ляшка – 9,8%, А.Садового – 8,9%, А.Гриценка – 7,5%, Н.Савченко – 5,6%, О.Тягнибока – 4,3%. Більше 2% віддали б свої голоси за Д.Яроша та С.Тігіпка. 

Протягом 2016 року рейтинг П.Порошенка зменшився вдвічі (з 23 до 11%), натомість зросла підтримка Ю.Тимошенко (з 13 до 18%) та О.Ляшка (з 8 до 10%). Також варто додати, що за останні два місяці рейтинг Н.Савченко зменшився з 10 до 6%, натомість зріс рейтинг Ю.Тимошенко (з 15 до 18%).

Близько чверті опитаних довіряють А.Садовому (25%), А.Гриценку (23%), Н.Савченко (22%). Найбільше не довіряють А.Яценюку (90%). За два останні місяці рівень довіри до Н.Савченко погіршився вдвічі (з 41 до 22%), натомість зросла недовіра (з 41 до 63%), ще 14% не визначились з цього питання. Найбільш прихильне ставлення до Н.Савченко залишається серед мешканців Заходу та Центру, в селах і серед жінок.

15% респондентів добре поінформовані щодо резонансних політичних висловлювань Н.Савченко, 50% щось чули, 31% - не знайомі з її висловлюваннями, ще 4% - не визначилися із відповіддю. 

Серед тих, хто добре поінформований або щось чув про резонансні політичні висловлювання Надії Савченко, половина опитаних в цілому не підтримують висловлювання Н.Савченко, майже третина (36%) – підтримує, 15% – не визначилися. Здебільшого висловлювання підтримують мешканці Сходу та Півдня. 

Серед різних висловлювань Надії Савченко, найбільше респонденти підтримують тезу: «Надання Заходом Україні летальної зброї може призвести планету до третьої світової війни» (48% – підтримують, 34% - не підтримують). 

Найменше підтримали такі тези: «Треба надати амністію всім учасникам бойових дій з боку ЛНР та ДНР, крім їхніх ватажків» та «Майдан і Антимайдан стояли за одні цінностіі» (28% – підтримують, 55% - не підтримують), «Жителям України доведеться просити пробачення за загиблих синів, чоловіків, батьків на Донбасі» (33% – підтримують, 53% - не підтримують).

34% опитаних вважають, що найбільше користі для України Н.Савченко принесе в якості військового льотчика, 17% виступають за її роботу на чолі міжнародного комітету з питань визволення українських військовополонених та політв’язнів, ще 17% підтримують роботу на посаді народного депутата. 4% - за включення у політичну боротьбу за посаду Президента України, 2% - за роботу Мiнiстром оборони, 3% - Секретарем Ради національної безпеки i оборони України, інше – 9%, не визначились 13%. 

За останні два місяці збільшилася кількість прихильників думки про повернення Н.Савченко до армії як військового льотчика (з 24 до 34%). 

Натомість зменшилась кількість тих, хто вважає, що Н.Савченко буде більш корисною у разі роботи на чолi мiжнародного комiтету з питань визволення українських вiйськовополонених та полiтв'язнiв (з 20 до 17%); включення у полiтичну боротьбу за посаду Президента України (з 9 до 4%), роботи Міністром оборони (з 4 до 2%).

Серед тих, хто довіряє Н.Савченко, вбачають її найбільшу користь для України на посаді народного депутата, роботі на чолі міжнародного комітету з питань визволення українських військовополонених та політв’язнів чи у включенні у політичну боротьбу за посаду Президента. Натомість ті, хто їй не довіряє, виступають здебільшого за її повернення до армії як військового льотчика.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 18-23 серпня 2016 р.

За даними дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у місті Тернополі, 74% опитаних вважають, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку, лише 11% вважають, що у правильному, ще 15% - вагаються - 31%. Навіть у середовищі БПП більше тих, хто вважає, що стан справ у країні йде у неправильному напрямку. Найбільше песимістів серед радикалів та свободівців. 

54% вважають, що стан справ у Тернополі йде у правильному напрямку, 22% - у неправильному, 24% - вагаються з оцінкою. 2/3 прихильників Свободи, Громадянської позиції, Батьківщини, та БПП вважають, що справи у місті рухають добре. У середовищі симпатиків Самопомочі та Радикальної партії таких половина.

37% вважають, що стан справ у області йде у правильному напрямку, 31% - у неправильному, 32% - вагаються з оцінкою. Найбільше тих, хто вважає, що стан справ добрий серед симпатиків БПП та Свободи, найменше – серед прихильників Радикальної партії.

Понад 80% опитаних задоволені роботою міського голови Тернополя С.Надала. Не задоволені – 14%. Роботою Голови ОДА С.Барни задоволені 38%, не задоволені - 35%. Водночас 27% не змогли ніяк оцінити його діяльність. Діяльністю Голови Тернопільської обласної ради В.Овчарука задоволені 19%, не задоволені - 27%. Нічого не змогли сказати про нього 55%. 

У динаміці у порівнянні з жовтнем 2015 року ситуація наступна. Задоволеність роботою С.Надала зросла на 11 в.п., Голови ОДА С.Барни – на 8%. Натомість на 9 в.п. знизився рівень позитивної оцінки роботи голови облради В.Овчарука, натомість майже втричі зросла кількість «невизначених», вочевидь, виборці мало поінформовані про діяльність голови облради і не готові оцінювати.

Найбільше задоволених діяльністю губернатора серед симпатиків БПП (66%), найменше – серед прихильників Самопомочі та Громадянської позиції (третина). 

Діяльністю В.Овчарука також найбільше задоволені симпатики БПП (34%). Найменше тих, хто задоволений знову ж таки серед прихильників Самопомочі та Громадянської позиції (16-17%). 

С.Надалом задоволена абсолютна більшість опитаних, не зважаючи на партійні вподобання.

Лідером рейтингу довіри серед національних політиків у Тернополі є Надія Савченко. Їй довіряють 57% респондентів, не довіряють - 36%. Це єдиний політик, показник довіри до якого перевищує показник  недовіри. 

О.Тягнибоку довіряють 44% опитаних, не довіряють – 51%, А.Садовому довіряють - 35%, не довіряють - 57%, М.Саакашвілі – 34% та 58% відповідно, А.Гриценку – 34% та 54%, Ю.Тимошенко – 30% та 66%, О.Ляшку 29% та 66%, А.Парубію – 26% та 67%, П.Порошенку – 20% та 77%, В.Гройсману – 17% та 77%. А.Яценюк лідер рейтингу недовіри серед тернополян.

У порівнянні з жовтнем 2015 року зросли показники довіри у О.Тягнибока (+15 в.п.), Ю.Тимошенко (+13 в.п.), О.Ляшка (+5 в.п.) та Ю.Бойка (+4 в.п.). Натомість впав показник довіри до А.Гриценка (-9 в.п.), А.Яценюка (-10 в.п.) та П.Порошенка (-14 в.п.) Показник довіри до А.Садового у порівнянні з минулим опитуванням залишився без змін.

Лідером президентського рейтингу у Тернополі є Ю.Тимошенко. За неї готові проголосувати 17% опитаних, які мають намір взяти участь у виборах. А.Гриценка підтримують 15%, О.Тягнибока – 11%, О.Ляшка - 8%, П.Порошенка – 7%, А.Садового – 6%, Д.Яроша – 5%, А.Яценюка – 2%. 12% готові проголосувати за «іншого» кандидата. Не визначилися із вибором 18%. Однозначну готовність взяти участь у виборах висловили 45% опитаних. 

Лідером партійного рейтингу у Тернополі є ВО Свобода. За неї готові віддати свої голоси 18% опитаних, які мають намір взяти участь у виборах. 16% готові підтримати Батьківщину, 10% - Самопоміч, по 8% - БПП, Громадянську позицію та Радикальну партію. Рейтинги інших партій – менше 3%. Вагаються із вибором – 12%. Однозначно готові проголосувати на виборах – 40% опитаних. 

Лідерами на виборах по мажоритарному округу міста Тернополя є С.Барна та В.Стаюра. За кожного з них готові проголосувати по 12% опитаних, які мають намір взяти участь у виборах. За В.Деревляного – 7%, П.Ландяка – 6%, В.Бліхара – 6%, Т.Пастуха – 5%, Р.Заставного, В.Лила, М.Ратушняка – по 4%. 9% респондентів підтримали б іншого кандидата, аніж представлені у списку. Не готові зробити вибір – майже 30% опитаних. 

Однозначним лідером на виборах міського голови є діючий мер Тернополя С.Надал. За нього готові віддати свої голоси 67% опитаних, які б взяли участь у голосуванні. Рейтинг інших можливих кандидатів нижче 4%. Вагаються з відповіддю 7% опитаних. Взяли б однозначно участь у виборах міського голови та міської ради майже 50% опитаних.

На виборах до міської ради лідером є ВО Свобода із рейтингом серед тих, хто готовий взяти участь у голосуванні, - 26%. За Батьківщину готові проголосувати 13%, Самопоміч – 7%, Радикальну партію - 7%, БПП – 5%, Рух за очищення – 4%. Рейтинг інших партій – менше 3%. Не визначилися зі своїм вибором – 16% опитаних. Взяли б однозначно участь у виборах міського голови та міської ради майже 50% опитаних.

Найвищий рівень позитивного ставлення серед усіх місцевих політиків до С.Надала. Його позитивно сприймають 70% опитаних, негативно 11%. Позитивний баланс оцінок мають також С.Барна, М.Головко та І.Гуда, щоправда більш як 40% мешканців Тернополя не знають останніх двох згаданих політиків.

Найгіршим є ставлення мешканців Тернополя до Р.Заставного та О.Муца - 45 та 48% відповідно негативно ставляться до цих двох політиків.

Аудиторія: мешканці Тернополя від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 450 респондентів.Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 5%. Терміни проведення дослідження: :  1-15 липня 2016 р.

Дослідження проводилося Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту.  

Опитування проводилося по всій Україні (крім окупованих територій Криму і Донбасу) з 28 травня по 14 червня 2016 р. Всього було опитано 2,400 жителів України віком 18 років і старше, які мають право голосувати. Вибірка є репрезентативною за статтю, віком, регіоном і величиною населеного пункту. Допустима похибка не перевищує  2.0%. Коефіцієнт досяжності респондентів – 63.9%. Додатково було опитано 1185 респондентів у Дніпровській області. Допустима похибка не перевищує 2.8%. Коефіцієнт досяжності респондентів – 62.7%.

Дослідження профінансовано Урядом Канади.

 За даними дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», найвищий рівень довіри у Львівській області має Н.Савченко, А.Садовий та М.Саакашвілі. Аналогічна ситуація у Львові, де також високий рівень довіри має А.Гриценко. Найбільше не довіряють Ю. Бойку та А.Яценюку. 

За останній рік найбільше втратили у довірі А.Садовий, П.Порошенко та А.Яценюк, натомість покращилися показники Ю.Тимошенко. Загалом по області політики мають дещо вищий рівень довіри, ніж у Львові.

Якби парламентські вибори проводилися наступної неділі, то у Львівській області подолати 5% бар’єр могли би наступні партії: Самопоміч (22,8%), Батьківщина (12,6%), БПП Солідарність (9,8%), а також Громадянська позиція (6,7%), Свобода (6,1%), Радикальна партія (5,9%). За партію М.Саакашвілі «Рух за очищення» проголосували б 4,2%, Національний рух Д.Яроша 3,1%. Не визначилися – 17% опитаних. Загалом по області вищі рейтинги має Батьківщина, БПП Солідарність, Радикальна партія, натомість у місті Львові – Самопоміч, Громадянська позиція, Партія М.Саакашвілі «Рух за очищення». Молодь, респонденти з вищою освітою більше підтримують Самопоміч. Натомість чим старші респонденти, чим нижчий рівень освіти, тим більша підтримка Батьківщини.

Більше 40% опитаних підтримують перевибори Верховної Ради та призначення нових виборів Президента, стільки ж – не підтримують ці ініціативи, 15% - не визначилися. 

Найбільш позитивно ставляться до ідеї перевиборів мешканці Львова, виборці Батьківщини та Громадянської позиції. 

Якби вибори Президента України відбулися б наступної неділі, то за А.Садового віддали б свої голоси 15,9% опитаних, Ю.Тимошенко – 10,5%, П.Порошенка – 10%, А.Гриценка – 9,8%. За О.Ляшка проголосували б 5,2%, Д.Яроша – 5,1%, О.Тягнибока – 3,8%. Не визначилися – 22,6%. За останній рік зросли показники А.Садового та Ю.Тимошенко. Найбільше втратив у своєму рейтингу П.Порошенко, також дещо знизилися показники А.Гриценка.

Більше 40% опитаних задоволені діяльністю міського голови Львова А.Садового, 56% - незадоволені, не визначилися – 4%. Роботою Голови Львівської ОДА О.Синютки задоволені 21% респондентів, не задоволені – 41%, майже 40% – не визначилися із відповіддю. Кожен десятий задоволений роботою Голови Львівської обласної ради О.Ганнущина, 30% опитаних – незадоволені, майже дві третини – не визначилися. Незважаючи на те, що роботою міського голови Львова А.Садового задоволені найбільше, за останній рік зафіксовано значне зменшення  кількості прихильників його роботи (з 70 до 41%).

19% опитаних вважають, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку, дві третини – у неправильному, 19% - не визначилися. Стан справ у Львівській області оцінюють краще: 28% вважають, що справи йдуть у правильному напрямку, 48% - у неправильному. Майже чверть – не визначилися. 

Більше половини опитаних (53%) вважають, що до пріоритетів діяльності місцевих органів влади повинна відноситися боротьба з корупцією у місцевій владі, вирішення проблеми зі сміттєзвалищами (42%), зниження рівня безробіття (40%) та стримування росту тарифів на комунальні послуги (38%). За останній рік зросла актуальність вирішення проблеми зі сміттєзвалищами, підтримка галузі охорони здоров’я, покращення екологічної ситуації у регіоні. Для Львова, порівняно з іншими містами області, більш гостро постає вирішення проблеми зі сміттєзвалищами, підтримка галузі охорони здоров’я, та боротьба зі злочинністю. Натомість в інших містах області більше хвилюють питання ремонту автодоріг та допомоги незахищеним верствам населення.

На думку 30% опитаних у Грибовицькій трагедії найбільше винна міська влада Львова, 23% звинувачують обласну владу Львівщини, 16% - центральну владу України, 4% - сільську владу Грибович, 14% - інших, 15% - не визначилися. 

85% вважають, що сміттєпереробка є найбільш прийнятним для Львова способом поводження зі сміттям, 9% - сміттєспалювання, ще 6% - не визначилися з даного питання.

90% опитаних вважають побудову сміттєпереробного заводу вирішенням проблеми зі сміттєзвалищем у Львові, 3% - переоблаштування сміттєзвалища у Грибовичах, 1% - підтримують відкриття нового сміттєзвалища поблизу Львова, 5% - не визначилися. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення дослідження: :  10-20 червня 2016 р.

 Шановні колеги! 

Запрошуємо Вас взяти участь у прес-конференції на тему: «Суспільно-політичні настрої у Львівській області». 

Учасник:

Олексій Антипович, керівник Соціологічної групи «Рейтинг».

У ході прес-конференції будуть обговорені результати спеціального дослідження з таких тем:

• Рівень довіри до національних політиків
• Президентські рейтинги
• Рейтинги партій
• Ставлення до ідеї перевиборів
• Задоволеність роботою місцевої влади
• Проблеми, які хвилюють громадян
• Грибовицька трагедія

Прес-конференція відбудеться у вівторок,  05 липня 2016 року, початок 11.00 

за адресою: проспект Т.Шевченка, 11, 2 поверх, ПРЕС-КЛУБ.

Опитування було проведене Київським міжнародним інститутом соціології (kiis.com.ua) спільного з Соціологічною групою «Рейтинг» (ratinggroup.ua) протягом квітня 2016 року. 

Практично всі жителі Кіровограда знають про те, що місто має бути перейменоване в рамках «декомунізації». Переважна більшість жителів міста (67%) не підтримують перейменування, в т.ч. 43% категорично проти цього. Лише один з чотирьох жителів (28%) схвально ставиться до цього. 

Більшість містян (57%) найбільше підтримують поточну назву «Кіровоград». Третина жителів (31%) хотіли б, щоб місто називалося «Єлисаветград».  Лише 4% підтримують назву «Кропивницький». У разі відсутності у списку пропонованих назв варіанту «Кіровоград» більшість (55%) обирають варіант «Єлисаветград». На умовно другому місці – «Кропивницький», який підтримують 8%.  

Абсолютна більшість населення (82%) не підтримують рішення Комітету Верховної Рад з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування перейменувати місто на «Кропивницький». Підтримують – 14%. Серед тих, хто негативно ставиться до рішення про перейменування на «Кропивницький», чверть готові вийти на акції протесту проти цього.

Дослідження проводилося Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту. 

Опитування проводилося по всій Україні (крім окупованих територій Криму і Донбасу) з 18 лютого по 04 березня 2016 р. Метод опитування – особисте інтерв'ю у респондента на дому.

Всього було опитано 2,400 жителів України віком 18 років і старше, які мають право голосувати. Вибірка є репрезентативною за статтю, віком, регіоном і величиною населеного пункту. Додатково було опитано 1,000 респондентів у Миколаївській та Херсонській областях. Для побудови вибірки використовувався багатоступінчастий імовірнісний вибірковий метод, а для відбору респондента – випадковий маршрут і правило останнього дня народження.

Допустима похибка не перевищує  2.0%.

Коефіцієнт досяжності респондентів – 63.0%.

Дослідження профінансовано Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Опитування було проведено Соціологічною групою «Рейтинг» від імені Міжнародного республіканського інституту. 

Дані були зібрані у 24 містах України (Київ та усі обласні центри; у Донецькій області – Маріуполь, у Луганській – Сєвєродонецьк) 20 січня – 8 лютого 2016 року за допомогою face-to-face інтерв'ю на дому у респондентів. 

Загальна вибірка: 19,200 інтерв'ю (по 800 у кожному місті). Цільова аудиторія - постійні жителі України віком від 18 років і старше. Вибірка є репрезентативною для населення міст по віку і статі. Для забезпечення репрезентативності вибірка була розподілена у відповідності із поділом міст Центральною виборчою комісією на виборчі округи. Охоплені щонайменше 50 дільниць (50 попередньо відібраних точок) у кожному місті. Вони були обрані випадковим чином, відповідно до конкретного кроку. Для процедури відбору респондентів були використані випадковий маршрут і правило дня народження.

Для довідки: попереднє муніципальне опитування проводилось у 22 містах 2-20 березня 2015, загалом було опитано 17,600 респондентів.

Статистична похибка для кожного міста не перевищує ±3,5%.

Досяжність респондентів у середньому склала 62,8%.

Сума відсотків відповідей у графіках та діаграмах може не дорівнювати 100% через округлення.

Опитування було профінансовано Урядом Канади. 

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 63% опитаних позитивно ставляться до Олександра Лукашенка, 58% – до Ангели Меркель. Також у 51% опитаних позитивне ставлення до Далі Грибаускайте, у 49% – до Анджея Дуди та Барака Обами. До Франсуа Олланда мають позитивне ставлення 40% опитаних, Нурсултана Назарбаєва – 37%. Найгірше ставлення до Володимира Путіна – позитивно ставляться лише 10%.
 

Рейтинг негативного ставлення очолює В.Путін (80%). Третина негативно ставляться до Б.Обами, Чверть – до Ф.Олланда, Н.Назарбаєва, А.Меркель. Кожен п'ятий негативно ставиться до О.Лукашенка, кожен шостий – до Д.Грибаускайте.
 

Жителі західного та центрального регіонів більш прихильні до А.Меркель, Б.Обами. Натомість мешканці Півдня та Сходу краще ставляться до О.Лукашенка та Н.Назарбаєва. При цьому на Півдні також позитивно ставляться до А.Меркель, Д.Грибаускайте, А.Дуди та Ф.Олланда. Відносно позитивно ставляться до В.Путіна лише на Сході, передусім, на Донбасі. 
 

У людей старшого віку спостерігається більш позитивне ставлення до О. Лукашенка, Н.Назарбаєва та В.Путіна. Водночас молодь більше підтримує А.Меркель, Б.Обаму та Ф.Олланда.
 

Чим вищий рівень освіти респондентів, чим вищий їхній матеріальний статус, тим краще серед них ставлення до А.Меркель, Д.Грибаускайте, Б.Обами, А.Дуди, Ф.Олланда. Відповідно гірше ставлення до О.Лукашенка та В.Путіна.
 

Серед прихильників вступу до Європейського Союзу та НАТО найкраще ставлення до А.Меркель, Д.Грибаускайте, Б.Обами, А.Дуди та Ф.Олланда. О.Лукашенко та Н.Назарбаєв мають найбільше симпатиків серед прибічників вступу до Митного Союзу. Цікаво, що О.Лукашенко має високий рівень підтримки як серед прибічників Євроінтеграції, так і серед прихильників Митного Союзу. 
 

За останні 4 роки рівень позитивного ставлення до В.Путіна погіршився з 53 до 10%.
 

Ставлення до А.Меркель є мінливим: наприкінці 2013 воно покращилося з 56% у 2012 до 61%, у 2014 – погіршилося до 51%, а у 2016 показник знову зріс до 57%.
 

До Б.Обами рівень позитивного ставлення впродовж 2012-2014 залишався майже незмінним, проте почав знижуватися з 54% у 2014 до 49% у 2016.
 

Найбільше збільшення позитивного ставлення фіксується до Д.Грибаускайте (з 36 до 51%) та Ф.Олланда (з 32 до 40%). При цьому варто зазначити що одночасно зросла кількість респондентів, які негативно ставляться до цих політиків: негативне ставлення зросло з 11 до 15% до Д.Грибаускайте, до Ф.Олланда – з 18 до 27%.
 

Ставлення до О.Лукашенка та Н.Назарбаєва не змінилося.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,3%. Терміни проведення дослідження: 14-22 січня 2016 р.

 

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», найбільшою довірою серед чинних політиків користуються А.Садовий та М.Саакашвілі, яким довіряє кожен третій опитаний. Кожен четвертий довіряє А.Гриценку та П.Порошенку. Кожен п’ятий – Ю.Тимошенко, Р.Ахметову та О.Ляшку.

Серед «молодих та нових» політиків найбільшою довірою користуються Є.Соболєв (29%), Т.Чорновол (22%), М.Найєм (21%), А.Гопко (15%) та Д.Добродомов (13%). Решта політиків мало відомі.

Діяльністю Президента задоволені 21% опитаних, Голови ВРУ – 14%, Прем’єр-міністра – 8%. Відставку Прем’єр-міністра А.Яценюка підтримують майже 70% (таких було 60% у жовтні 2015).Так само зросла підтримка ідеї розпуску парламенту та призначення нових виборів ВРУ (з 47 до 50%), а також дострокових виборів Президента (з 43 до 48%).

11% опитаних хотіли би у 2016 році бачити прем’єр-міністром України М.Саакашвілі, 7% – Ю.Тимошенко, 6% – Ю.Бойко, 5% – А.Яценюка, 4% – А.Гриценка, по 3% – С.Тігіпка та О.Ляшка, по 2% – О.Тягнибока та Н.Яресько. Решту кандидатів підтримують 1% і менше. Чверть опитаних не хотіли би бачити прем’єр-міністром жодного з запропонованих кандидатів, а кожен шостий – не визначився з відповіддю.

Якби вибори до Верховної Ради відбувалися у січні, то в парламент потрапили б наступні партії: Блок Петра Порошенка «Солідарність» (16,3%), Опозиційний блок (13,8%), Самопоміч (13,5%), Батьківщина (12,9%), Свобода (8,3%), Радикальна партія (6,5%), та УКРОП (5,2%). Також значні шанси на подолання 5-% бар’єру мала би Громадянська позиція (3,8%). Понад 2% підтримали б партії Відродження, Наш край, Правий Сектор та Народний контроль.

Якщо б у виборах брав участь Блок Саакашвілі, то рейтинги партій виглядали б наступним чином:  Блок Петра Порошенка «Солідарність» – 14,3%, Опозиційний блок – 13,5%, Самопоміч - 11,7, Блок Саакашвілі – 11,6%, Батьківщина – 11,6%, Свобода – 6,9%, Радикальна партія – 5,5%, та УКРОП – 4,7%.

Діяльність діючої центральної влади вважають відносно більш успішною у таких сферах як забезпечення проведення місцевих виборів (43%), реформа міліції / поліції (42%), обороноздатність країни (35%) та безвізовий режим з ЄС (31%).
Крім того, є окремі успіхи в питаннях децентралізації та енергетичної незалежності країни. Разом з цим, абсолютна більшість опитаних (близько 90% і більше) практично не бачать успіхів влади у таких сферах як економічний ріст, стабільність гривні, соціальний захист населення, боротьба з корупцією, обмеження впливу олігархів на політику, охорона здоров’я, ЖКГ та реформа судової системи.

Створення в Україні Національної поліції підтримують дві третини, не підтримують – лише 16%. 5% – нічого не знають про це, 14% – не визначились зі ставленням до реформи.

44% опитаних вважають «Справу Корбана» скоріше політичним переслідуванням, чверть – дотриманням законності та встановленням справедливості.

Майже кожному п’ятому доводилось протягом останнього року особисто давати хабар чи робити подарунок для вирішення особистого питання. За три останні роки цей показник зменшився з 27 до 18%. Разом з тим, 43% вважають, що рівень корупції в їх регіоні протягом останнього року зріс (три роки тому таких було майже 50%).

На думку 54% опитаних корупція – це хвороба, яка заважає розвитку суспільства, водночас 40% вважають, що корупція – це механізм, без якого вже не може існувати українське суспільство. За три останні роки ці показники не змінилися, при цьому сприйняття корупції українцями стає іншим: якщо у 2013 році понад третина виправдовували хабар, якщо йшлося про вирішення важливого особистого питання, то у 2016 таких втричі менше (13%).

59% підтримали б на референдумі вступ України до Європейського Союзу, 22% – висловились би проти, решта – або не визначились або не брали б участі у плебісциті.

Вступ України до Митного союзу підтримали б 16%, 62% – висловились би проти, решта – або не визначились або не брали б участі у референдумі.

Вступ України до НАТО підтримали б 47%, 31% – висловились би проти, решта – або не визначились або не брали б участі у референдумі.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,3%. Терміни проведення дослідження: 14-22 січня 2016 р.


 

Опитування було проведено у всіх регіонах України (за винятком Криму, Донецької та Луганської областей) з 19 по 30 листопада 2015 року, з додатковою вибіркою в Донбасі (території, які підконтрольні українській владі). Національне опитування проводилося за випадковою вибіркою в 1800 постійних жителів України віком від 18 років і які мають право голосу. Статистична похибка не перевищує 2,3%, а коефіцієнт досяжності становив 65,9%. Опитування на Донбасі проводилося за випадковою вибіркою в 1824 постійних жителів. Статистична похибка не перевищує 2,8%, а коефіцієнт досяжності становив 59,7%.

Опитування було проведено Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту (IRI) за фінансування Уряду Канади.

Англомовну версію презентації можна завантажити на сайті IRI.
 

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради відбувалися на початку грудня, то в парламент потрапили б наступні партії: Блок Петра Порошенка «Солідарність» (16,5%), Батьківщина (12,3%), Опозиційний блок (12,2%), Самопоміч (12,2%), Радикальна партія (7,9%), Свобода (7,8%) та УКРОП (5,1%)
Також значні шанси на подолання 5-% бар’єру мали б Громадянська позиція (4,1%), Відродження (3,6%), Наш край (3,0%).  За КПУ проголосували б 2,7% опитаних, 2,3% – Правий Сектор, 2,1% – Сильну Україну. 8,2% респондентів обрали б іншу партію.
Лідером електоральних симпатій на Заході країни є БПП Солідарність (другим йде Батьківщина, третє місце ділять Самопоміч і Свобода), у Центрі лідирує БПП «Солідарність» (другою йде Батьківщина, третьою – Свобода і Радикальна партія), на Півночі першість зберігає БПП Солідарність (друге місце має Батьківщина, третє – Самопоміч). На Півдні, Сході та Донбасі лідирує Опозиційний блок (друге місце за БПП «Солідарність». Третє місце в цих регіонах має Батьківщина (Південь), Відродження (Схід) та Самопоміч (Донбас).
Важливо, що на Півдні країни та на Донбасі зосереджена найбільша кількість тих, хто не брав би участі у виборах або не визначилися з вибором (48 і 55% відповідно).

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 3000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 1 - 10 грудня 2015 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у грудні 2015 року, майже для половини опитаних (47%) найулюбленішим новорічним святом є Новий рік, для 41% - Різдво, ще 5% відзначили День Святого Миколая, 3% - Старий Новий рік. 2% не подобається жодне новорічне свято, не визначилися – 3%.

Новий рік значно більше люблять на Сході, Півдні і Донбасі, Різдво – переважно на Заході, в Центральному регіоні однаковою мірою люблять як Новий рік, так і Різдво.

Чим молодші респонденти та чим вищий їхній рівень освіти, тим більша їхня прихильність до Нового року. Також це свято більш улюблене серед жителів міст та російськомовних респондентів. Натомість Різдво відзначали більше серед мешканців сіл, а також україномовні респонденти.

65% опитаних українців  мають традицію дарувати подарунки на День Святого Миколая, водночас третина  - такої традиції не мають, 1% - не знають такого свята, 3% - не визначилися із відповіддю.

Чим далі на Південний Схід, тим менше дотримуються традиції дарувати подарунки на це свято. Найбільше його прихильників на Заході (94%), найменше – на Донбасі (26%). Також більшою мірою схильні підтримувати дану традицію жінки, молодь та україномовні респонденти.

46% опитаних збираються ставити вдома на Новий рік живу ялинку, 28% - штучну, 12% - обмежаться новорічною композицією. 14%  не збираються ставити ані ялинку, ані новорічну композицію. Це, переважно, люди старшого віку, а також респонденти з нижчими доходами. За останні 4 роки кількість тих, хто обирає живу або штучну ялинку, збільшилася на 2% і 5% відповідно. Натомість прихильників новорічних композицій і тих, хто відмовляється від новорічного декору, стало дещо менше.

Традиція ставити живу ялинку більш поширена на Заході, серед мешканців сіл, молоді, а також респондентів з вищими доходами. Штучні ялинки більш популярні на Донбасі та серед міських жителів.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 27 листопада - 5 грудня 2015 р.
 

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у жовтні 2015 року, більшість опитаних українців (80%) погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу, натомість не погодились 12% опитаних. Не визначились – 8% опитаних.

Слід відзначити, що за останні два роки значно збільшилась кількість тих, хто погоджується, що Голодомор був геноцидом (з 66% у 2013 до 80% у 2015 році). Крім того, за останній рік майже вдвічі зменшилася кількість невизначених з даного питання.
При цьому противників визнання Голодомору геноцидом протягом 2010-2015 років поменшало з 25 до 12%.

Твердження, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу поділяють більшість опитаних мешканців усіх без виключення регіонів.  Найбільше – на Заході (98%) та Центрі (87%).

Чим молодші респонденти та чим вищий рівень їхніх доходів, тим більше серед них підтримка тези щодо визнання Голодомору геноцидом.

При цьому, серед респондентів, рідна мова яких українська, прихильників тези 90%, в той час як серед тих, хто вважає рідною російську, – 60%.

Мешканці сіл більше згодні з тезою про Голодомор-геноцид, аніж мешканці міст (84% проти 79%).
 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення.  Вибіркова сукупність: 1800 респондентів.  Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності: не більше 2,4%. Терміни проведення дослідження: 1-6 жовтня 2015 р

Згідно з результатами останнього опитування Соціологічної групи «Рейтинг», якби вибори Президента України відбувалися на початку жовтня, то 26% виборців, які визначилися з вибором, підтримали б Петра Порошенка, 16% – Юлію Тимошенко, 12% – Юрія Бойка, 9% – Андрія Садового, 7% – Олега Ляшка, 6% – Анатолія Гриценка, понад 4% – Дмитра Яроша і Олега Тягнибока. Решта виборців підтримали б інших кандидатів.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли Петро Порошенко і Юлія Тимошенко, то чинного Президента підтримали б 42%, лідера партії Батьківщина – 31% виборців, решта не визначились з підтримкою. Якби до другого туру президентських виборів вийшли Петро Порошенко і Андрій Садовий, то чинного Президента підтримали б 39%, лідера партії Самопоміч – 34% виборців. Якби до другого туру президентських виборів вийшли Петро Порошенко і Юрій Бойко, то чинного Президента підтримали б 54%, лідера Опозиційного блоку – 21% виборців.

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку жовтня, то 20% виборців, які визначилися з вибором, підтримали б Блок Петра Порошенка «Солідарність», 15% – Батьківщину, 14% – Опозиційний блок, 10% – Самопоміч, близько 6% – Радикальну партію Олега Ляшка. Крім того, вагомі шанси потрапити до парламенту мають Свобода (5%), Громадянська позиція (4%), Українське об’єднання патріотів – УКРОП (4%) та Правий Сектор (4%), а також партії Відродження (3%) і НАШ КРАЙ (3%). Партії УКРОП, Відродження і НАШ КРАЙ суттєво додали в підтримці буквально останнього місяця за рахунок активізації кампанії на місцевих виборах і у разі продовження зростаючої динаміки можуть претендувати на представлення як у місцевих радах, так і у новому парламенті.

Лідерами антирейтингу є Опозиційний блок (36%), КПУ (35%). Крім того, майже чверть виборців не проголосують в жодному разі за БПП Солідарність, за Народний Фронт – кожен п’ятий, за Радикальну партію, Свободу, Батьківщину – кожен шостий. Водночас, так звані «нові» партії не мають високого антирейтингу, зокрема, УКРОП (6%), Відродження (6%), НАШ КРАЙ (5%), САМОПОМІЧ (3%).

Третина виборців цілком впевнені у своєму виборі і свій вибір вже не змінять, ще третина – достатньо впевнені, але допускають, зо можуть змінити свій вибір. Найбільш впевнені у своєму виборі виборці Комуністичної партії, Опозиційного блоку, Правого Сектору, УКРОПу і Свободи. Найменш впевнені– виборці Громадянської позиції, Нашого краю і Сильної України.

Крім рейтингів партій на парламентських виборах досліджувались також ймовірні резерви партій на місцевих виборах. Так, близько 30% опитаних допускають можливість проголосувати на місцевих виборах за Самопоміч, 25% - за БПП Солідарність, 23% - за Батьківщину, 15% - за Опозиційний Блок. Крім того, понад 10% допускають можливість проголосувати за Радикальну партію Олега Ляшка, Свободу, УКРОП і НАШ КРАЙ, при цьому ставлення до останніх двох сил в цілому менше негативне.
Протягом останніх двох місяців резерви БПП Солідарність і Опозиційного блоку не змінились, партій Самопоміч, Батьківщина, УКРОП – виросли, водночас Радикальної партії Олега Ляшка – зменшились.

Останні електоральні тенденції свідчать про ріст сукупної підтримки партій, які перебувають в опозиції до чинної влади. Так, якщо на останніх парламентських виборах партії коаліції підтримали майже 70% виборців, то сьогодні партії коаліції підтримують близько 45%, при цьому ядро коаліції – БПП і Народний Фронт – лише 21%, що логічно з огляду не те, що роботою Президента задоволені тільки 22% опитаних, Голови ВРУ В.Гройсмана – 14%, Прем'єр-міністра А.Яценюка – 10%. А незадоволені – 71%, 74% і 86% відповідно.

Інші питання
28% опитаних вважають, що краще терпіти матеріальні труднощі заради збереження в країні порядку, тоді як більшість (53%) – вважають, що краще в разі значного погіршення умов життя вийти на вулицю з протестом. Характерно, що ці показники практично відповідають тим, що були зафіксовані в грудні 2013 року (29 і 50% відповідно).
За останні півроку рівень підтримки ідеї розпуску парламенту і призначення нових виборів Верховної Ради зріс з 34 до 47%, ідеї призначення нових виборів Президента – з 31 до 43%.

Лише 12% опитаних вважають, що проголосовані нещодавно зміни до бюджету, згідно яких з 1 вересня підвищуються мінімальна зарплата та пенсія, є реальною заслугою уряду, який в умовах кризи та війни спромігся знайти необхідні кошти на підвищення соціальних стандартів. Водночас, більшість (77%) вважають, що це швидше передвиборчий пiар.

28% опитаних вважають, що затримання 17 вересня у Верховній Раді за підозрою в отриманні хабаря члена фракції Радикальної партії І.Мосійчука це скоріше дотримання законності і встановлення справедливості, тоді як 43% - що це скоріше політичні переслідування владою опозиції.

Майже 70% опитаних вважають, що події 31 серпня біля Верховної Ради, коли під час мітингу стався вибух бойової гранати, у результаті якого загинули правоохоронці, це спланована і організована кимось подія, кожен десятий вважає, що це сталося випадково, через необережність.

Чверть вважають, що за організацією вибуху гранати біля Ради стоїть партія Свобода, кожен п’ятий вважає, що російські спецслужби. Крім того, 15% вважають, що за цими подіями стоять українські радикальні націоналісті організації, 13% – Президент, 13% – Служба безпеки України, 12% – українські олігархи, 7% – міліція, 6% – учасники АТО. Що характерно: якщо виборці Опозиційного блоку, КПУ, Відродження, Сильної України винною в цих подіях бачать переважно партію Свобода та інших українських націоналістів, то виборці Свободи, Правого Сектору, а також БПП Солідарність, Батьківщини, УКРОПу, Самопомочі – російських спецслужб.
 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 3000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 3-12 жовтня 2015 р.