Новини та прес-релізи

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у березні 2012 року, фіксується незначне послаблення протестних настроїв громадян. Як і раніше, соціальні теми здатні збудити протести куди сильніше, ніж ідеологічні.

ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОТЕСТІВ

36% опитаних громадян готові особисто відстоювати свої права та інтереси шляхом участі в акціях протесту, у т.ч. 13% – однозначно готові. Для порівняння у квітні минулого року готових  особисто відстоювати свої права в акціях протесту було дещо більше – 40%, у т.ч. 17% – були однозначно готові до цього.

Разом з тим 55% - не готові брати участі у протестах (у квітні було 51%). Ще 10% - не змогли відповісти на питання.

Традиційно найвища готовність до протестів на Заході (54%). Значно менше готових до протестів на Півночі (36%), Півдні (33%), в Центрі (32%) України. Ще менше – на Донбасі (28%) та на Сході 24%).

Порівняно з квітнем минулого року рівень протестної активності громадян зріс лише на Заході та Півдні країни.

Серед виборців найвища готовність до протестів серед прихильників Свободи (65%), а також Батьківщини (52%), УДАРу (49%) та Фронту змін (48%). Найнижча – Громадянської позиції, Партії регіонів, КПУ та серед «невизначених».

Варто зазначити, що найвища готовність до протестів спостерігається серед працюючих громадян, людей з середніми доходами та середньою освітою. Спостерігається незначне послаблення протестних настроїв серед громадян з вищими доходами та з вищим рівень освіти.

Як правило, це люди широкого вікового спектру. Найпоширеніші простестні настрої серед студентів, робітників та безробітних, трохи менше серед підприємців. Це частіше чоловіки, ніж жінки, більше мешканці сіл.

ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОТЕСТІВ ЗА ТЕМАМИ

Варто одразу наголосити, що соціальні теми здатні збурити людей на акції протесту значно більше, ніж політичні чи ідеологічні.

Отже, найбільше люди готові особисто вийти на акції протесту у випадку затримок з виплатами зарплат або пенсій (44%) та різкого підвищення цін, інфляції (43%). Водночас навіть у цих темах готових до протестів менше, ніж неготових(48%).

Дещо менше людей готових вийти на акції протесту у випадку підвищення комунальних тарифів (37% готові вийти на протести і 54% – не готові), масових переслідувань простих громадян з боку силових органів (31% готові вийти і 56% – не готові), а також фальсифікації результатів парламентських виборів (30% готові вийти і 62% – не готові), передачі української газотранспортної системи Росії (26% готові вийти і 64% – не готові), та прийняття рішення про вільний продаж сільськогосподарських земель в Україні (28% готові вийти і 65% – не готові).

Лише 20% опитаних готові вийти на акції протесту у випадку надання російській мові статусу другої державної  і 72% – не готові. І навпаки лише 16% готові вийти на акції протесту у випадку заборони використання російської мови у державних органах і 75% – не готові.

За більшістю із зазначених тем мешканці Заходу країни налаштовані значно більш протестно, ніж  решта регіонів. Це стосується як соціально-економічних питань, так і ідеологічних. Найбільша різниця з рештою регіонів відчутна у темах можливих фальсифікацій виборів, передачі ГТС Росії та теми визнання російської мови. Водночас відстоювати права російської мови на акціях протесту відчутно більше готові мешканці  Півдня країни (навіть більше, ніж на Сході і Донбасі).

Другим регіоном за рівнем протестних настроїв є Північ.

Є й інші регіональні особливості. Так, наприклад, тема можливих переслідувань простих людей з боку силових органів може більше мобілізувати на протести мешканців Центру України, вільного продажу сільськогосподарських земель – Півдня. Підвищення комунальних тарифів – Сходу.

Як вже зазначалось, прихильники Свободи готові до протестів значно більше, від інших. Це стосується як соціально-економічних питань, так і ідеологічних. Найбільших протестів від прихильників Свободи можна очікувати у випадках  затримок з виплатами заплат та пенсій, а також передачі ГТС Росії чи утисків української мови. Зрештою, прихильники Свободи готові до протестів і в інших випадках.

Також відносно легкі на підйом прихильники Батьківщини та УДАРу, особливо у випадку підвищення цін та інфляції, а також підвищення комунальних тарифів, фальсифікації виборів, можливих переслідувань простих людей з боку силових органів. Також прихильників Батьківщини може мобілізувати на протести  прийняття рішення про вільний продаж сільськогосподарських земель.

Прихильників Партії регіонів знано більше вийде на протести у випадку підвищення цін та комунальних тарифів, затримок з виплатами зарплат та пенсій, ніж у випадку утисків російської мови.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15 – 26 березня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори Президента України відбувалися у березні 2012, то 45% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 32% скоріше взяли б участь.

Якби вибори Президента України відбувалися у березні 2012 року, 21,7% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за В.Януковича, 19,8% – за Ю.Тимошенко, 10,8% – за А.Яценюка, 7,9% – за В.Кличка, 6,2% – за П.Симоненка, 3,8% – за С.Тігіпка, 3,6% – за О.Тягнибока, 3,1% – за А.Гриценка, 1,4% - за Н.Королевську, 1,3% - за В.Литвина, 0,7% - за В.Ющенка. Інших кандидатів підтримали 3,4%, не підтримали б жодного – 3,8%, не визначились – 12,5%.

ТЕНДЕНЦІЇ:

Порівняно з лютим, зменшилась кількість «невизначених» (з 14,1 до 12,5%) та «проти всіх» (з 6 до 3,8%).

На відміну від Ю.Тимошенко, рейтинг якої майже не змінився (19,4% - лютому проти 19,9% - у березні), рейтинг В.Януковича зріс (з 19,7 до 21,7%), що дозволило останньому збільшити відрив від лідера Батьківщини майже до 2%.

При цьому зменшився рейтинг А.Яценюка (з 12,8 до 10,8%), повторюючи динаміку рейтингу Фронту змін, та зріс рейтинг В.Кличка (з 6,5 до 7,9%).

Незначно покращилися позиції П.Симоненка, О.Тягнибока, А.Гриценка та Н.Королевської.

Незважаючи на те, що у «рейтингу І туру» В.Янукович, наразі, лідирує, в умовному протистоянні «другого туру» чинного Главу держави переграють як Ю.Тимошенко, так і А.Яценюк з В.Кличко. При цьому за останні півроку відрив на користь опозиційних кандидатів зріс. Як і півроку тому, найбільший відрив у парі з В.Януковичем демонструє А.Яценюк (незважаючи на те, що він вдвічі поступається особистим рейтингом «І туру» як В.Януковичу, так і Ю.Тимошенко).

ЯНУКОВИЧ проти ТИМОШЕНКО

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», якби вибори Президента України відбулися у березні 2012 року і до другого туру вийшли В.Янукович і Ю.Тимошенко, то 30% опитаних (серед тих, які мають намір взяти участь  у виборах) підтримали б чинного Президента України, 36,6% – екс-прем’єра, 23,7% – не підтримали б жодного з кандидатів і 9,8% – не визначились щодо свого вибору.

Нагадаємо, що на останніх президентських виборах В.Янукович переміг у ІІ турі Ю.Тимошенко (49 проти 45%).

В.Януковича найбільше підтримують на Півдні (52%) та Донбасі (44%), дещо менше на Сході (41%). Водночас Ю.Тимошенко – на Заході (68%), в Центрі (41%) та на Півночі (46%). Серед виборців інших ймовірних кандидатів В.Януковича у протистоянні з Ю.Тимошенко найбільше готові підтримати  прихильники С.Тігіпка (33%) і П.Симоненка (29%).

Лідера Батьківщини готові підтримати прихильники А.Яценюка (54%), О.Тягнибока (51%), В.Кличка (40%) та А.Гриценка (36%). Варто зазначити, що за останні півроку Ю.Тимошенко збільшила свою підтримку серед прихильників А.Яценюка,  О.Тягнибока, В.Кличка, що в результаті забезпечило зростання її «рейтингу ІІ туру» з 31 до 37%. 

ЯНУКОВИЧ проти ЯЦЕНЮКА

Якби вибори Президента України відбулися наприкінці березня 2012 року і до другого туру вийшли В.Янукович і А.Яценюк, то 29% опитаних підтримали б чинного Президента України, 38,1% – лідера Фронту змін, 21,5% – не підтримали б жодного з кандидатів і 11,4% – не визначились щодо свого вибору.

За останні півроку А.Яценюк збільшив «рейтинг ІІ туру» з 35 до 37%, не в останню чергу через зростання його підтримки серед прихильників О.Тягнибока, Ю.Тимошенко та В.Кличка.

В.Януковича у протистоянні з А.Яценюком найбільше підтримують на Півдні (51%), Донбасі (44%) та Сході (40%). Водночас А.Яценюка – на Заході (69%), Півночі (48%) та в Центрі (37%). Серед виборців інших політиків В.Януковича найбільше готові підтримати  прихильники С.Тігіпка (36%) і ця підтримка відчутно зменшилась, та П.Симоненка (29%). 

ЯНУКОВИЧ проти ТЯГНИБОКА

Якби вибори Президента України відбулися наприкінці березні 2012 року і до другого туру вийшли В.Янукович і О.Тягнибок, то 31,2% опитаних підтримали б чинного Президента України, 24,4% – лідера Свободи, 31,5% – не підтримали б жодного з кандидатів і 12,9% – не визначились щодо свого вибору.

За останні півроку О.Тягнибок збільшив «рейтинг ІІ туру» з 17 до 24%. Зростання фіксується, в першу чергу, на Заході (до 61%) та Півночі (до 32%). Можна припустити, що ріст підтримки О.Тягнибока є у т.ч. наслідком об’єднавчих процесів серед опозиції, оскільки за півроку підтримка лідера Свободи у ІІ турі зросла серед прихильників Батьківщини з 30 до 48%, серед прихильників Фронту змін – з 26 до 44%.

В.Янукович має найвищий «рейтинг ІІ туру» саме у протистоянні з О.Тягнибоком. Чинного главу держави найбільше готові підтримати на Півдні (53%), Донбасі (47%) та Сході (41%). Найбільше не сприймають пару В.Янукович проти О.Тягнибока в Центрі – майже половина проти обох кандидатів. Також проти обох кандидатів мінімум третина виборців Півдня, Донбасу, Сході та Півночі

ЯНУКОВИЧ проти КЛИЧКА

Якби вибори Президента України відбулися наприкінці березні 2012 року і до другого туру вийшли В.Янукович і В.Кличко, то 28,1% опитаних підтримали б чинного Президента України, 36,6% – лідера партії УДАР, 21,4% – не підтримали б жодного з кандидатів і 13,9% – не визначились щодо свого вибору.

За останні півроку В.Кличко збільшив «рейтинг ІІ туру» з 28 до 37%. Не в останню чергу через зростання його підтримки серед прихильників О.Тягнибока, Ю.Тимошенко та А.Яценюка.

В.Януковича найбільше підтримують на Півдні (47%), Донбасі (44%) та Сході (38%). Водночас В.Кличка – на Заході (66%), Півночі (54%) та в Центрі (57%), а також на Сході (23%).

Серед виборців інших політиків В.Януковича найбільше готові підтримати прихильники С.Тігіпка (35%) та П.Симоненка (27%). В.Кличка готові підтримати прихильники О.Тягнибока (64%), Ю.Тимошенко (62%), А.Яценюка (58%) та А.Гриценка (46%), а також чверть «невизначених».

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15 – 26 березня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська 

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у березні 2012 року, то 42% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 33% скоріше взяли б участь.

Порівняно з минулим місяцем, рівень мобілізації виборців не змінився. Найвищий рівень мобілізації фіксується на Заході та Півночі, найнижчий – на Сході, Донбасі та Півдні країни. Для порівняння: на Заході людей, які мають намір взяти участь у виборах, на третину більше, ніж на Донбасі.  Найвищий рівень мобілізації серед прихильників Батьківщина, Свободи, КПУ та Партії регіонів

РЕЗУЛЬТАТИ:

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у березні 2012 року, 21,3% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Партію регіонів, 20,9% – за Батьківщину, 9,9% – за Фронт змін, 7,4% – за Комуністичну партію, 7,2% – за партію УДАР В.Кличка, 4,3% – за Свободу. Ще 2,7% виборців підтримали б Громадянську позицію, 1,5% – Народну партію,

Близько 1% виборців підтримали б Європейську партію України, Українську соціал-демократичну партію (Партію Н.Королевської «Україна – Вперед!») та Нашу Україну.

Решту партій підтримують близько 4%, не визначились з вибором – 17,7%.

ТЕНДЕНЦІЇ:

•     Порівняно з лютим дещо зросли рейтинги Батьківщини (з 19,6 до 20,9%) та Партії регіонів (з 18,2 до 21,3%). Позиції останньої покращились не в останню чергу через поглинання Сильної України С.Тігіпка. Це дозволило Партії регіонів з мінімальним відривом очолити партійний рейтинг.
•     На цьому тлі погіршились показники Фронту змін (з 11,2 до 9,9%). Можна припустити, що на це вплинуло обговорення об’єднання партій Фронт змін та Батьківщини на базі останньої. Варто нагадати, що згідно з результатами лютневого дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», прихильники Фронту змін таке об’єднання сприймають значно гірше (лише 75% готові вже підтримати єдиний список), ніж прихильники Батьківщини (90%).
•     Продовжує демонструвати ріст партія УДАР: з 5% у грудні минулого року до 6,5% – у лютому та до 7,2% – у березні.
•     Порівняно з лютим рейтинги КПУ (7,4%) не змінилися.
•     Абсолютно стабільні протягом останніх 4 місяців позиції Свободи (4,3%): партія і надалі близька до подолання 5% бар’єру на виборах.
•     Дещо додала Громадянська позиція (з 2,1 до 2,7%).
•     Після виключення з дослідження графи «проти всіх» (у лютому було 7,9%), зросла кількість «невизначених» – з 13,9 до 17,7%. Таким чином, мінімум половина «проти всіх» перейшли в категорію  «невизначених», проте частина цих голосів вже перерозподілилися між партіями.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15 – 26 березня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська 

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська 

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 ЗАГАЛЬНЕ СТАВЛЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНИХ ПОЛІТИКІВ

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у березні 2012, серед національних політиків мешканці Івано-Франківська найбільше довіряють В.Кличку (64%), А.Яценюку (58%), О.Тягнибоку (51%), Ю.Тимошенко (50%) та А.Гриценку (48%).

Значно менше довіряють В.Ющенку (14%), С.Тігіпку (14%) та В.Януковичу (5%).

За рівнем повної довіри («повністю довіряють») лідирують Ю.Тимошенко (23%) та О.Тягнибок (22%).

Лідерами недовіри є В.Янукович (86%), В.Ющенко (79%), та С.Тігіпко (77%).

ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у березні 2012 року, перемогу у Івано-Франківську здобула б партія Свобода. Близько 55% виборців однозначно взяли б участь у виборах, ще близько 30% скоріше взяли б участь, ніж ні.

Отже, Свободу на парламентських виборах готові підтримати 25,7% виборців (тих, які мають намір взяти участь у виборах), Батьківщину – 21,9%, Фронт змін – 14,5%, партію УДАР – 8,2%, Громадянську позицію – 4,8%, Партію регіонів – 3,5%, Нашу Україну – 2,6%.

Решту партій – понад 10%, не визначились – 13% виборців. 

Протягом останніх півроку рейтинги лідерів – Свободи і Батьківщини не змінилися: у липні минулого року їх підтримували 26 і 22% відповідно. Водночас суттєво додав УДАР (з 3 до 8%), паралельного зменшилися рейтинги Фронту змін (з 18 до 15%) та Сильної України (з 3 до 1%), можна припускати, що саме ці партії втратили своїх виборців на користь УДАРу.

ОКРУГ

Якби вибори до Верховної Ради України за мажоритарним округом, який включає Івано-Франківськ, відбувалися у березні 2012 року, перемогу би отримав кандидат від Свободи, голова обласної ради О.Сич (30,4%). Його найближчими переслідувачами можуть бути чинний міський голова, представник Української Народної Партії В.Анушкевичус (16,1%) та представник партії УДАР Ю.Соловей (15,5%), які ділять між собою друге і третє місця. 

Решту можливих кандидатів підтримали б значно менше виборців міста: І.Прокопів (8,8%), Р.Терешко (8,5%), З.Шкутяк (6%), І.Зварич (3,5%). Інших кандидатів підтримали б 4,5%, не визначилися – 6,7%.

О.Сича підтримують понад 80% прихильників Свободи, майже кожен п’ятий прихильник Батьківщини та Громадянської позиції, кожен десятий – УДАРу та Фронту змін.

Ю.Солов’я підтримують понад 70% прихильників УДАРу, майже кожен п’ятий прихильник Батьківщини та Фронту змін.

В.Анушкевичуса підтримують майже кожен п’ятий прихильник Батьківщини та Фронту змін, майже третина – Нашої України.

Водночас за можливого кандидата від Фронту змін І.Прокопіва, наразі готові проголосувати не більше половини прихильників цієї партії. За можливого кандидата від Батьківщини Р.Терешко – лише третина прихильників цієї партії. 

Крім прямих рейтингів досліджувалась також електоральна привабливість ймовірних кандидатів на мажоритарному окрузі.

Так, за О.Сича однозначно можуть голосувати на виборах до ВРУ за мажоритарним округом 25% виборців, можуть розглянути можливість голосування за політика ще 31%. Тобто максимально він має шанси отримати до 56%. Ще 19% виборців позитивно ставляться до кандидата, проте цього замало щоб голосувати за нього.

За Ю.Солов’я однозначно можуть голосувати на виборах до ВРУ за мажоритарним округом 10% виборців, можуть розглянути можливість голосування за політика ще 35%. Тобто максимально він має шанси отримати до 45%. Ще 21% виборців позитивно ставляться до кандидата, проте цього замало щоб голосувати за нього.

За В.Анушкевичуса однозначно можуть голосувати на виборах до ВРУ за мажоритарним округом 12% виборців, можуть розглянути можливість голосування за політика ще 28%. Тобто максимально він має шанси отримати до 40%. Ще 22% виборців позитивно ставляться до кандидата, проте цього замало щоб голосувати за нього.

Як бачимо усі три кандидати мають значні резерви для покращення позицій, відповідно очікується доволі цікава виборча кампанія. Стартові позиції О.Сича дещо кращі, ніж у решти: кількість його «твердих» прихильників (читай – виборців Свободи) мінімум у вдвічі більша, ніж у решти.

Також хороші, хоча й відносно гіпотетичні, перспективи мають решта потенційних кандидатів.

За І.Прокопіва однозначно можуть голосувати на виборах до ВРУ за мажоритарним округом 5% виборців, можуть розглянути можливість голосування за політика ще 31%. Тобто максимально він має шанси отримати до 36%. Ще 25% виборців позитивно ставляться до кандидата, проте цього замало щоб голосувати за нього.

За З.Шкутяка однозначно можуть голосувати на виборах до ВРУ за мажоритарним округом 5% виборців, можуть розглянути можливість голосування за політика ще 20%. Тобто максимально він має шанси отримати до 25%. Ще 25% виборців позитивно ставляться до кандидата, проте цього замало щоб голосувати за нього.

За Р.Терешко однозначно можуть голосувати на виборах до ВРУ за мажоритарним округом 6% виборців, можуть розглянути можливість голосування за політика ще 14%. Тобто максимально він має шанси отримати до 20%. Ще 20% виборців позитивно ставляться до кандидата, проте цього замало щоб голосувати за нього.

І нарешті, за І.Зварича максимально можуть проголосувати до 11%. Ще 13% виборців позитивно ставляться до кандидата, проте цього замало щоб голосувати за нього.

О.Сич може мобілізувати понад 90% прихильників Свободи. Ю.Соловей – понад 80% прихильників УДАРу, І.Прокопів – до 70% прихильників Фронту змін, Р.Терешко – до 50% прихильників Батьківщини.

ДЕМОГРАФІЧНІ СТРУКТУРИ ЕЛЕКТОРАТІВ

Традиційно наймолодший електорат у партії УДАР. Також відносно молодий електорат у Батьківщини та Свободи.

Звертає на себе увагу факт нетрадиційного «омолодження» електорату Батьківщини, що може бути наслідком залучення молоді на хвилі протестних настроїв, викликаних засудженням Ю.Тимошенко. Цей вибір не можна, наразі, вважати стабільним.

Серед кандидатів – мажоритарників молодь найбільше підтримує Ю.Солов’я, В.Анушкевичуса та Р.Терешко.

Чоловіки більше підтримують Свободу, УДАР та Громадянську позицію. Жінки – Батьківщину, ПР та Фронт змін.

Відносно більше людей з вищою освітою представлені серед прихильників УДАРу та Фронту змін, а також Батьківщини та Свободи. Щодо кандидатів: серед прихильників Р.Терешко, З.Шкутяка, В.Анушкевичуса та І.Прокопіва.

Працюючих більше серед прихильників Громадянської позиції та Фронту змін. Виборці Фронту змін і Партії регіонів мають також відносно вищі доходи, відповідно це більше прихильники І.Прокопіва та І.Зварича.

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ

Ключова риса, яка, на думку опитаних, має бути притаманною кандидату в народні депутати від округу: виконує обіцянки (58%).

Також він повинен бути здатним принести зміни (30%), мати програму розвитку регіону (22%), розбиратися в економіці (21%), мати досвід господарської діяльності (18%), бути сильним лідером (21%) і патріотом (16%).

Менш важливо для людей, аби кандидат був молодою та енергійною людиною (13%), був чесним (12%), був здатен знаходити компроміси (12%), турбувався про простих людей (10%), був надійним (11%) та віруючою людиною (10%), розбирався в юридичних питаннях (9%), говорив зрозумілими словами (8%), дбав про сімейні цінності (7%), займався благодійністю (7%), мав досвід політичної діяльності (5%), піклувався про традиції і культуру (4%) та мав досвід законотворчої діяльності (4%).

МІСЦЕВІ ПРОБЛЕМИ:

На думку мешканців міста, до актуальних проблем регіону відносяться поганий стан доріг (57%), безробіття (56%), зростання цін, інфляція (46%), та бідність (42%).

Також важливими проблемами регіону є алкоголізм та наркоманія (33%), зростання тарифів на комунальні послуги (32%), занедбана промисловість (30%), масова міграція людей за кордон (29%) та корупція у місцевій владі (29%).

Менш важливими проблемами є бездомні тварини (21%), мала увага до проблем молоді (20%), проблеми з вивозом і утилізацією сміття (19%), недостатня кількість дитячих майданчиків (19%), ріст злочинності (18%), незадовільний стан охорони здоров’я (18%), занедбане сільське господарство (15%), погана екологія (15%), тиск на малий і середній бізнес (14%) та закритість влади (13%).

Ще менш важливими проблемами є порушення демократії, прав і свобод людини (9%), неналежне водозабезпечення та водовідведення (8%), незадовільний розвиток житлового будівництва (7%), неналежний розвиток спорту, футболу (7%), погане забезпечення транспортного обслуговування (7%), незадовільний стан освіти (6%), утиски національної культури, мови (6%).

Аудиторія дослідження: населення м. Івано-Франківська віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 2-16 березня 2012 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 52% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують – 34%. Ще 15% - не визначились. 

Варто зазначити, що протягом останнього року кількість прихильників євроінтеграції зменшилась до рівня 2009 року.   Так, у жовтні 2009 року приєднання України до Європейського Союзу підтримували 51% опитаних, у квітні 2010 року – 52%, у вересні 2010 року – 57%, у січні 2011 року – 56%, а вже у квітні 2011 року – 51% та до 52% - у лютому 2012 року. Таким чином, пік підтримки приєднання України до Європейського Союзу припав на кінець 2010 – початок 2011 року.

Серед найбільших прихильників євроінтеграції мешканці Заходу (78%), дещо менше Центру (59%) та Півночі (55%). Відповідно це понад 80% прихильників Свободи, близько 70% - Батьківщини, Фронту змін, УДАРу, Громадянської позиції, а також Сильної України.  Серед найбільших противників – виборці КПУ, дві третини з яких не підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Прихильники Партії регіонів розділилися у цьому питанні майже порівну: близько 40% підтримують євроінтеграцію, 45% - не підтримують.

Чим вище рівень освіти респондентів, чим молодші вони за віком, тим більше вони підтримують приєднання України до ЄС та менше утворення єдиної держави з Росією та Білоруссю та надання російській мові статусу другої державної.

Разом з тим 47% опитаних підтримують утворення єдиної держави  у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 42%. Ще 11% - не визначились.

Важливо, що близько 30% опитаних, які підтримують утворення єдиної держави з Росією та Білоруссю, одночасно підтримують і приєднання України до ЄС.

Порівняно з квітнем минулого року кількість таких людей зменшилась на чверть (у квітні було майже 40%), що свідчить про збільшення поляризації суспільства за ідеологічними маркерами. Особливо це помітно у розрізі регіонів: «проросійський» вектор набирає популярності на Донбасі, Півдні та Сході, «прозахідний» – на Заході України. На користь цієї тези свідчить також той факт, що за більшістю маркерів зростає кількість однозначних прихильників і однозначних противників.

Враховуючи такі особливості відповідей, респондентам було задане пряме запитання. Отже, на думку опитаних для України підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом більш вигідне (39%), ніж вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном (36%). 26% – не змогли визначитися.  Порівняно з жовтнем минулого року кількість прихильників підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом не зменшилась, натомість незначно, але зросла кількість тих, які вважають Митний союз більш вигідним для країни (з 34 до 36%).

В результаті Захід, Північ і Центр України більше підтримують Угоду з Євросоюзом. Донбас, Південь і Схід – вступ до Митного союзу. Хоча як серед прихильників Батьківщини та Фронту змін близько 20% підтримують вступ до Митного союзу, так і серед  прихильників партії регіонів близько 20% підтримують Угоду з Євросоюзом. Прихильники Сильної України поділені навпіл: 40% - за Угоду з Євросоюзом, 41% - за Митний союз з Росією.

46% респондентів підтримують надання російській мові статусу державної. Майже стільки ж (45%) виступають проти цього.  Ще 8% - не визначились.

Слід зазначити, що протягом останніх двох років кількість противників та прихильників двомовності майже рівні. Проте, якщо порівнювати з 2009 роком, рівень підтримки надання російській мові статус державної зменшився (у 2009 році було понад 50%).

Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (84%), Сходу (71%) та Півдня (65%). Відповідно прихильники КПУ (72%), Партії регіонів (71%), Народної партії (58%) та Сильної України (53%).  Серед найбільших противників – виборці Свободи, 100% яких не підтримують надання російській мові статус державної.

Дещо погіршилось останнім часом ставлення громадян до вступу України в НАТО: з 26% у вересні 2010 року – до 24% – у січні 2011 року, 22% – у квітні 2011 року та до 20% – у лютому 2010 року.

Не підтримують вступ України до НАТО понад 68% опитаних. Ще 13% - не визначились.

Яскраво вираженою підтримка приєднання України до Північноатлантичного Альянсу  є лише на Заході країни (близько половини опитаних). Серед прихильників партій вступ до НАТО традиційно відстоюють, передусім, прихильники Свободи та Громадянської позиції.

Тим часом, на тлі загострення газових переговорів,  значно зменшилось число прибічників продовження терміну перебування Чорноморського Флоту Росії на території України до 2042 року. Так, за рік число прибічників зменшилось з 42% до 33%, одночасно зросло число противників – з 42 до 49%. 18% - не визначилися з цього питання. Ініціатива зазнала втрат не тільки в Центрі та на Півночі, а й на Сході, Півдні та Донбасі, де її підтримують не більше половини опитаних. 

Останнім часом покращилось ставлення до ідеї створення тристороннього «газового» консорціуму, в якому розподілити власність на українську ГТС між Росією, ЄС та Україною. Так, протягом останнього року (з січня 2011) підтримка ініціативи зросла з 30 до 35%, одночасно скоротилося і число противників – з 42 до 37%. 

Відповідно ставлення до  тристороннього «газового» консорціуму наблизилося до рівня 2009 року, коли 36% підтримували, а 35% - ні.

Враховуючи неоднозначність ініціативи та складності розуміння її (майже 30% не змогли визначитися з відповіддю), респондентам було задане уточнююче питання: «Чи підтримуєте Ви ідею передати контроль над українською газотранспортною системою Росії?».

Отже, абсолютна більшість опитаних (78%) не підтримують ідею передати контроль над українською газотранспортною системою Росії. Підтримують – лише 8%. 14% опитаних не змогли визначитися зі своїм ставленням.

Більше інших передачу контролю над ГТС Росії підтримують мешканці Півдня (22%) та прихильники КПУ (17%). Водночас, не підтримують понад 70% прихильників Партії регіонів та Сильної України, понад 80% - УДАРу, майже 90% - Громадянської позиції, Батьківщини, Фронту змін та майже 100% - Свободи.

24% опитаних підтримують ідею визнати ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України, 57% опитаних – не підтримують. Ще 19% не визначились з цього питання.

Ставлення до цього питання до кінця не сформувалося і коливається кожного року: після  того як у 2011 році рівень підтримки ідеї визнати ОУН-УПА зріс з 20 до 27%, у 2012 році він знову погіршився – до 24%, що менше, ніж минулого року, проте більше ніж позаминулого.

Ідею визнати ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України підтримують понад 90% прихильників Свободи, стільки ж прихильників КПУ – не підтримують.

Серед прихильників Батьківщини, Фронту змін, Громадянської позиції та УДАРу число прихильників визнання ОУН –УПА майже відповідає кількості противників.

Ідею не підтримують переважна більшість прихильників Партії регіонів (83%), Сильної України (63%), Народної партії (67%) та «проти всіх» (68%).

59% опитаних громадян погодились з твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу. Не погодились 26%, не визначились 16%.

Слід окремо звернути увагу на коливання громадської думки у ставленні до цього питання. Так, у березні 2010 року з тезою про геноцид погодились 61% опитаних, у січні 2011 року їх кількість зменшилась до 53%, а у квітні 2011 року знову зросла до 58% і нарешті стабілізувалась на рівні 59% у лютому 2012 року.

Тезу про геноцид розділяють майже 90% мешканців Заходу, понад 70% – Півночі та Центру, а також близько 40%  – Сходу та Півдня країни. Тезу поділяють майже 40% прихильників Партії регіонів та КПУ.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 4000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)

Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 1,5%, для значень близьких до 30% - не більше 1,3%, для значень близьких до 10% - не більше 0,9%. Терміни проведення дослідження: 10 – 24 лютого 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», абсолютна більшість опитаних громадян не підтримують (91%) ідею скасувати свято 8 березня. Підтримують – лише 5%. Ще 4% не змогли визначитися з цього питання.

86% опитаних будуть цього року святкувати 8 березня, не будуть – 14%.  Найменше збираються святкувати 8 березня старші люди та пенсіонери (72%), мешканці Західної України (74%), прихильники Свободи (74%), мешканці сіл (81%).

Одвічне питання, кого чоловіки мають вітати першою на 8 березня дало наступні результати. На думку 42% жінок і 52% чоловіків, першою на 8 березня чоловіки мають вітати дружину або кохану жінку. При цьому на думку 36% жінок і 32% чоловіків першою потрібно вітати маму, близько 2% - тещу.

Водночас на думку 18% жінок і 12% чоловіків, не має значення, кого чоловіки вітатимуть першою на свято 8 березня.

Таким чином чоловіків, які хотіли би привітати своїх дружин першими, більше, ніж жінок, які прагнуть цього самого. Отже, можемо припустити, що дружини в «ієрархії жінок» ставлять на перше місце маму, частіше, ніж самі чоловіки, яких частенько у цьому звинувачують.

Традиція вітати першою маму більш притаманна для міст, мешканців Півночі та молоді, а вітати першою дружину або кохану жінку – для мешканців Центру та Заходу, людей середнього віку.

На думку 46% жінок і 41% чоловіків, готувати сніданок 8 березня мають чоловіки. Чверть чоловіків і жінок вважають, що готувати святковий сніданок мають чоловік і жінка разом.

Водночас для майже 20% жінок і чоловіків не має значення, хто готуватиме сніданок 8 березня, а 9% жінок і 13% чоловіків вважають, що це мала б робити жінка.

36% чоловіків і лише 23% жінок вважають, що зайнятися коханням 8 березня є обов’язковим атрибутом свята.

Водночас для 41% жінок і лише для 31% чоловіків зайнятися коханням 8 березня не є обов’язковим атрибутом свята. Ще мінімум третина опитаних не визначилися з цього питання.

Таким чином, чергове дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» підтвердило, що секс для українських чоловіків є більш важливим, ніж для жінок, особливо 8 березня! :))

Найчастіше секс як обов’язковий атрибут 8 березня відзначали опитані у віці 30-39 років (40%), у віці 16-29 років (38%) та у віці 40-49 років (30%).

Частіше інших за «обов’язковий секс» на 8 березня  виступали прихильники Свободи та УДАРу, мабуть тому, що серед прихильників цих партій багато чоловіків та молоді. Рідше всіх – прихильники КПУ, Партії регіонів, Народної партії та Батьківщини, а також «проти всіх» та «невизначені».

Середня сума, на яку очікують отримати подарунок жінки на 8 березня, становить 182 грн. Максимальна сума, яку називали жінки – 4000 грн.

Водночас, середня сума, яку розраховують витратити чоловіки на подарунок коханій жінці, становить майже 290 грн., це більш ніж у півтора рази більше, ніж очікують жінки. Максимальна сума, яку називали чоловіки – 8000 грн.

21% жінок вважають, що їх чоловіки не будуть нічого купувати на це свято. При цьому лише 9% чоловіків зізналися, що нічого купувати не будуть.

Ще майже чверть опитаних жінок і чоловіків нічого не відповіли на питання.

Таким чином, або жінки дуже погано думають про своїх чоловіків і їхні очікування відверто занижені, або, навпаки – чоловіки готові більше вражати своїх жінок і рости в їхніх очах. Також ми не можемо відкидати і ту версію, що  не всі подарунки чоловіків доходять до тих “адресатів”, які їх очікують :))

У будь-якому випадку, дослідження підтвердило, що чоловіки до свята готові! І це радує! Можливо і жінкам варто краще до нього підготуватися, адже у чоловіків також є власні очікування (див. вище). І тоді зменшиться кількість неочікуваних «адресатів», і тоді депутатам не доведеться турбуватись  про низьку народжуваність, і свято 8 березня буде спільним святом тотальної перемоги кохання і весни, і тоді, кожна жінка отримає неочікуваний, але бажаний подарунок!

Зі святом Вас любі, кохані і бажані!!!

Аудиторія дослідження: населення України віком від 16 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів.  Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 17 лютого – 01 лютого 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська 

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у лютому 2012 року, то 42% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 33% скоріше взяли б участь.

Порівняно з попередніми місяцями, рівень мобілізації виборців дещо зріз. Як і у грудні минулого року, найбільш мобілізованими є виборці партій Батьківщина, Свобода та КПУ.  Також найвищий рівень мобілізації на Заході, Півночі і Сході, найнижчий – в Центрі та на Півдні.

РЕЗУЛЬТАТИ:

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у лютому 2012 року, 19,6% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Батьківщину, 18,2% – за Партію регіонів, 11,2% – за Фронт змін, 7% – за Комуністичну партію, 6,5% – за партію УДАР В.Кличка, 4,3% – за Свободу. Ще 2,9% виборців підтримали б Сильну Україну, 2,1% – Громадянську позицію, 1,6% – Народну партію. Решту партій підтримують менше 1% виборців, таких загалом – близько 5%. 

Не підтримали б жодну з партій («проти всіх») – 7,9%, не визначились з вибором – 13,9%

У зв’язку зі змінами законодавства про вибори, категорії «проти всіх» було задано додаткове питання: «Відповідно до нового Закону, на парламентських виборах 2012 року виборці не матимуть можливості голосувати «проти всіх». Як Ви тоді проголосуєте?» 

Згідно з результатами, відповіді розподілилися наступним чином: 16% «проти всіх» проголосують за конкретні партії (відносно більше за УДАР, Фронт змін та Батьківщину), 48% – не визначилися, 36% – не братимуть участі у виборах.

Таким чином відповіді «проти всіх» були перерозподілені, уточнено в бік зменшення ймовірну явку виборців, та виведені остаточні партійні рейтинги.

Відповідно, Батьківщину підтримують 20,3%, Партію регіонів – 18,8%, Фронт змін – 11,7%, КПУ – 7,2%, УДАР – 6,9%, Свободу – 4,5%, Сильну Україну – 3,1%, Громадянську позицію – 2,2%, Народну партію – 1,6%. Решту партій – понад 5%. Не визначились з вибором 18,2% виборців. Таким чином істотно зросла лише кількість невизначених (з 14 до 18%), а показники партій та їх місце у рейтингу практично не змінилися.

Якби вибори Президента України відбувалися у лютому 2012 року, 19,7% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за В.Януковича, 19,4% – за Ю.Тимошенко, 12,8% – за А.Яценюка, 6,5% – за В.Кличка, 5,6% – за П.Симоненка, 3,7% – за С.Тігіпка, 3% – за О.Тягнибока, 2,7% – за А.Гриценка, 1,5% - за В.Литвина, 0,7% - за Н.Королевську, 0,6% - за В.Ющенка.  Інших кандидатів підтримали майже 4%, не підтримали б жодного – 6%, не визначились – 14,1%. 

ТЕНДЕНЦІЇ:

Порівняно з груднем минулого року найбільший ріст демонструє УДАР, позиції якого покращилися з 5 до 6,5%. В результаті УДАР впритул наблизився  у рейтингу до КПУ (7%), а В.Кличко повернув собі четверту позицію у президентському рейтингу.

Рейтинги лідерів майже не зазнали змін: Батьківщина, як і у грудні, мінімально випереджає Партію регіонів (19,6% проти 18,2%), водночас у президентському рейтингу їх позиції зрівнялися (19,7% – у В.Януковича проти 19,4% – у Ю.Тимошенко). При цьому, якщо позиції В.Януковича дещо покращилися порівняно з груднем, то Партії регіонів – погіршилися.

Повністю стабільні рейтинги Фронту змін (11,2%) та А.Яценюка (12,8%).

А от комуністи не змогли підтвердити динамічне зростання, яке фіксувалося у грудні (понад 8%), однак і цього результату достатньо для проходження до парламенту.

Позиції Свободи не змінилися (4,4%): партія і надалі близька до подолання 5% бар’єру на виборах.

Водночас Сильна Україна (2,9%) та Громадянська позиція (2,1%) мають значно менші шанси до подолання прохідного бар’єру у чинній редакції Закону про вибори.

Усі дані приведені серед респондентів, які мають намір взяти участь у виборах.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 4000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 1,5%, для значень близьких до 30% - не більше 1,3%, для значень близьких до 10% - не більше 0,9%. Терміни проведення дослідження: 10 – 24 лютого 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», жоден з досліджуваних варіантів об’єднаних списків не дає, наразі, кумулятивного ефекту – відповідно похід партій на вибори «по одному» дає у підсумку кращі результати, ніж в об’єднанні.

Єдиний варіант об’єднання, за якого майже досягається кумулятивний ефект – це ЄДИНИЙ СПИСОК ПАРТІЙ БАТЬКІВЩИНА ТА ФРОНТ ЗМІН. Таке об’єднання, наразі, готові підтримати 30% виборців, при цьому «по одному» партії можуть отримати 31%.

Лише на Заході таке об’єднання дає приріст: 51% – «по одному», проти 53% – «разом».

Основна проблема в тому, що прихильники Фронту змін таке об’єднання сприймають гірше (лише 75% прихильників готові вже підтримати єдиний список), ніж прихильники Батьківщини (90%).

Водночас втрати по лінії Фронту змін компенсуються за рахунок перетоків від Свободи, Громадянської позиції, Європейської партії, Нашої України. Також таке об’єднання готові підтримати до 10% «невизначених» та «проти всіх».

Цікаво, що приєднання до цього об’єднання (Батьківщина + Фронт змін) Свободи не додає йому електоральної ваги. ЄДИНИЙ СПИСОК ПАРТІЙ  БАТЬКІВЩИНА, ФРОНТ ЗМІН ТА СВОБОДА наразі готові підтримати теж 30%, при цьому «по одному» партії можуть отримати  до 35%.

Лише близько 80% існуючих прихильників  Батьківщини, 70% - Фронту змін та Свободи вже готові підтримати таке об’єднання. Важливо, що як прихильники Батьківщини, так і Фронту змін більш обережніше ставляться до об’єднання «трьох», ніж «двох». Водночас втрати компенсуються за рахунок  незначних перетоків від Нашої України та УСДП (до 15%), Громадянської позиції та Європейської партії (10%). Також таке об’єднання готові підтримати до 10% «невизначених» та 6% «проти всіх».

Лише на Заході за об’єднання «трьох» готові проголосувати більше (56%), ніж за об’єднання «двох» (53%). На Півночі їх потенційний рейтинг однаковий (37%), а вже в Центрі є значні втрати: об’єднання Батьківщина + Фронт змін підтримують 31%, а Батьківщина + Фронт змін + Свобода – лише 25%.

Таким чином приєднання Свободи найбільш болісно сприймається саме в Центрі і градус неприйняття буде прямо пропорційним підвищенню градусу радикальності Свободи.

Слід зазначити, що прихильники Батьківщини сприймають будь-яке об’єднання краще, ніж  прихильники партій - ймовірних союзників. Відчувається певна незахищеність, спровокована відсутністю лідера, відповідно об’єднання може сприйматися і через призму шляху до захисту.

Не досягається кумулятивного ефекту і при об’єднанні провладних партій. За ЄДИНИЙ СПИСОК Партії регіонів, Народної партії та Сильної України готові вже проголосувати 21%, при цьому «по одному» партії можуть отримати 23%.

Найбільш впевненими за такого формату почуваються прихильники Партії регіонів (майже 90% прихильників готові вже підтримати єдиний список).  Водночас цього не можна сказати щодо інших можливих учасників: Народної партії (лише 52%) та Сильної України (лише 64%). Додає цьому об’єднанню те, що за нього вже готові проголосувати до 10% «невизначених». Зовсім пасивними є прихильники КПУ – лише 5% з них можуть проголосувати за такий об’єднаний список. Найбільш перспективне таке об'єднання для Сходу та Донбасу.

Варто наголосити, що за усіх зазначених форматів більшість виборців, які наразі не підтримують приєднання їхніх партій, не змінюють симпатій, а переходять швидше у «невизначені».

ВІРА В ОБ'ЄДНАВЧІ ПРОЦЕСИ НА ВИБОРАХ 2012

Приймаючи вибір, за яку партію голосувати на виборах 2012 року, 52% опитаних будуть голосувати швидше проти курсу Президента В.Януковича, 22% – на підтримку курсу Президента В.Януковича. Ще 26% не визначилися з відповіддю.

Так, на Донбасі понад третина будуть голосувати на підтримку курсу Президента В.Януковича, майже 30% - проти. У решті регіонів, кількість опитаних, які швидше голосуватимуть проти  курсу Президента В.Януковича, перевищує тих, які голосуватимуть на підтримку курсу Президента. Найбільш радикально налаштовані мешканці Заходу (74%), Півночі (69%) та Центру (56%) України.

Понад 90% прихильників Партії регіонів, майже половина – Сильної України та чверть – КПУ голосуватимуть на виборах 2012 швидше на підтримку курсу Президента В.Януковича.

При цьому близько 90% прихильників Батьківщини, Свободи та Фронту змін – голосуватимуть проти курсу чинного глави держави. Важливо, що аналогічної позиції дотримується половина «проти всіх» та понад третина «невизначених».

Попри значний запит у суспільстві на об’єднання опозиції віра в те, що такі процеси відбудуться, незначна. Виборці вірять у те, що на виборах 2012 зможуть об’єднатися швидше провладні партії (53% – зможуть об'єднатися проти 24% – ні), ніж опозиційні (44% – зможуть об'єднатися проти 36% – ні).

Лише половина мешканців Заходу і Півночі країни вірять в об’єднання опозиції на виборах. Натомість майже 60% мешканців Заходу вірять в об’єднання провладних партій. А найбільше в це вірять на Сході (майже 70%). Цікаво, що на Півдні переважно не вірять ані в об’єднання опозиції, ані провладних партій. В об’єднання опозиції найбільше вірять прихильники Батьківщини, а щодо партій влади – прихильники Партії регіонів. Решта виборців більш стримані в оцінках. Серед опозиційних партій найменше вірять в об’єднання опозиції прихильники УДАРу, серед провладних – КПУ.

Попри слабку віру в об’єднання, готовність підтримати єдиних кандидатів від опозиції значно вища, ніж від влади.

Так, 43% швидше голосуватимуть на мажоритарному окрузі  за єдиного кандидата від опозиції, 34% - ні, 23% - не визначилися.

Майже 90% прихильників Батьківщини, понад 70% – Фронту змін та Свободи, майже 60% – УДАРу та Громадянської позиції можуть підтримати єдиних кандидатів на мажоритарних округах від опозиції. Найбільше на Заході (64%), Півночі (56%) та в Центрі (46%), а також від третини на Сході до чверті на Донбасі.

32% швидше голосуватимуть на мажоритарному окрузі  за єдиного кандидата від влади, 46% - ні, 23% - не визначилися.

Єдиних кандидатів від влади можуть підтримати близько 40% на Сході і Донбасі, близько третини – на Півдні та в Центрі, близько чверті – на Півночі та Заході. Відповідно понад 90% прихильників Партії регіонів, близько 70% – Сильної України та Народної партії і лише третина – КПУ, які, швидше за все, не ототожнюють себе ані з владою, ані з опозицією.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 4000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 1,5%, для значень близьких до 30% - не більше 1,3%, для значень близьких до 10% - не більше 0,9%. Терміни проведення дослідження: 10 – 24 лютого 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

  Kyiv, Ukraine – IRI today released its first in a series of national polls of Ukrainian public opinion. 

The poll, conducted October 30 – November 11, 2011 (PDF), is a comprehensive analysis of attitudes regarding the current Ukrainian economic, social and political landscape. 

Among the findings in the poll, 13 percent of Ukrainians believe that the country is moving in the right direction, while 71 percent believe it is moving in the wrong direction.  The three most important issues facing Ukrainians are: unemployment, corruption within the state bodies and low industrial production. 

Additionally, 81 percent support the international community freezing the international assets of and suspending visas for Ukrainian officials, including judges, engaged in corrupt practices, while only six percent oppose such actions.

Finally, representative of the general mood in the country, three percent believe that the 2012 parliamentary elections will be absolutely free and fair, while 15 percent believe the elections will be somewhat free and fair.  These numbers contrast with 39 percent of respondents who believe that the elections will be somewhat not free and fair and 26 percent who believe the elections will be absolutely not free and fair

Most recently, IRI conducted two public opinion surveys on the Crimean peninsula (November 2011 and December 2009).  Data collected for IRI surveys is used to gauge public opinion and to assist IRI’s political party partners with building platforms based on the issues most important to the Ukrainian people. 

The randomly collected sample of 2,016 men and women of voting age was collected nationwide.  The study was analyzed by Baltic Surveys/The Gallup Organization.  The survey was fielded by the Rating Group under the supervision of IRI.  The margin of error for the national sample does not exceed plus or minus 2.2 percent.

•   Українці почуваються швидше небезпечно, ніж безпечно. Чим далі на Схід, тим в меншій безпеці почуваються громадяни і тим менше вони задоволені своїм життям. Особливо незахищеними почуваються мешканці міст, жінки та старші люди.
•     Ключовими проблемами безпеки громадяни бачать не так злочинність, як бідність, корупцію та економічні кризи.
•     Серед можливих злочинів, найбільше українці бояться стати жертвою фінансових махінацій та шахрайства, нападу хуліганів на вулиці та пограбування. Майже половина молодих жінок бояться стати жертвою злочинів на сексуальному ґрунті.
•     Незважаючи на те, що громадяни відносно рідко звертаються до правоохоронних органів, українці в цілому негативно ставляться до них, найменше довіряють українці судам. Так, лише 12% зверталися до міліції протягом року. Двом третинам опитаних не доводилося у поточному році спостерігати дії правоохоронців, при яких порушувалися права людини.
•     Важливо, що рівень довіри до правоохоронних органів на місцевому рівні значно виший, ніж на центральному. Так само українці оцінюють рівень безпеки у власному населеному пункті значно краще, ніж рівень безпеки в країні загалом. Крім того, люди, які зверталися до правоохоронних органів і отримали позитивний результат, значно краще ставляться до них після цього.
•     Ключовими проблемами української міліції є корупція, недовіра населення, низька моральність працівників, висока залежність від вищої влади та низький рівень підготовки кадрів. При цьому, на думку більшості, проблеми не є новими і виникли або за часів СРСР або за ранньої Незалежності. Понад 80% наголошують на тому, що українській правоохоронній системі потрібні реформи, у т.ч. 51% – термінові.
•     Абсолютна більшість опитаних (65%) вважають, що здійснення контролю за виконанням законів в країні це спільна відповідальність громадян та правоохоронних органів.
•     Майже 70% опитаних висловили готовність допомагати працівникам міліції у виконанні ними своїх професійних обов’язків, при цьому лише 14% – за будь-яких умов, тоді як половина – якщо це не буде шкодити їх інтересам чи інтересам їх близьких. Примітно, що в регіонах, де найбільше довіряють місцевій міліції (Захід), виразили також і найбільшу готовність допомагати їй. Натомість на Сході і Півдні охочих до допомоги виявилось менше.
•     Лише кожен третій свідок фактів правопорушень, скоєних іншими особами протягом останнього року, і лише кожен шостий свідок фактів хабарництва, зловживань з коштами та майном держави, повідомив про це відповідні органи. Люди, як правило, не звертаються в правоохоронні органи через невіру в те, що злочинці будуть покарані, через страх, що міліція не захистить свідка від злочинців та через страх зі свідка перетворитися на підозрюваного.
•     Майже 60% опитаних вірять, що українська міліція справиться із забезпеченням громадського порядку під час проведення в Україні наступного року ЄВРО 2012.
•     Тільки 21% опитаних позитивно ставиться до ідеї перейменувати міліцію в поліцію, 43% - негативно. Разом з тим 36% - не визначились зі своїм ставленням.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці грудня 2011 року, 42% опитаних українців задоволені своїм життям (з них лише 10% - повністю задоволені), тоді як 54% - не задоволені (з них 20% - повністю не задоволені). Ще 4% - не визначились.

Найбільш задоволені своїм життям мешканці Західної України, менше – Південної та Східної України. Чим молодше респонденти, тим більше вони задоволені власним життям. Мешканці міст більш оптимістичні, аналогічно чоловіки почуваються більш задоволеними, ніж жінки.

Згідно з останніми даними Євробарометру, оприлюдненими у жовтні 2011, в середньому  81% мешканців Євросоюзу задоволені власним життям (чверть – повністю задоволені) і лише 18% - не задоволені. За цим показником Україна поступається будь-якій з країн Євросоюзу, найбільше – Данії, Швеції, Нідерландам, Люксембургу, Фінляндії та Ірландії, де розрив становить рази. Водночас найближче за рівнем задоволеності життя Україна стоїть до таких країн як Румунія, Болгарія, Угорщина, Греція, Португалія, Литва та Латвія. А вже починаючи з Естонії розрив різко зростає не на користь України.

ВІДЧУТТЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ

Лише 7% опитаних українців почуваються цілком безпечно, а 31% - швидше безпечно, прогулюючись на самоті після настання темряви в районі, де вони проживають.  Водночас 54% - почуваються в небезпеці. Ще 8% - не визначились.

За цим показником Україна також поступається усім країнам Євросоюзу, найбільше – Данії, Фінляндії, Нідерландам, Швеції та Словенії. Водночас найближче за рівнем безпеки Україна стоїть до Болгарії та Литви.

Мешканці сіл України почуваються в безпеці значно більше, ніж мешканці міст. Старші люди та жінки почуваються найменш захищеними і відповідно відчувають найбільшу небезпеку.

Більше в безпеці почуваються мешканці Західної України, менш захищеними – Півдня та особливо Сходу України, де лише чверть  почуваються  швидше безпечно, прогулюючись на самоті після настання темряви в районі, де вони проживають, водночас 60% – швидше небезпечно.

Лише 4% опитаних українців вважають, що за останній рік рівень безпеки життя в їх населеному пункті покращився, 61% – не змінився і 28% – погіршився.

6% – вважають, що за останній рік рівень безпеки на дорогах в їх населеному пункті покращився,  51% – не змінився, і 37% – погіршився.

Лише 2% опитаних українців вважають, що за останній рік рівень безпеки життя загалом в країні покращився, 41% – не змінився, і 48% – погіршився.

Також з’ясовано, що рівень особистої безпеки впливає на рівень задоволеності своїм життям: дві третини опитаних, які почуваються цілком в безпеці, задоволені власним життям, тоді як 60% опитаних, які почуваються в небезпеці – життям не задоволені.

ФАКТОРИ НЕБЕЗПЕКИ

На думку більшості опитаних, найбільш важливим проблемами безпеки для громадян України на даний момент є бідність (66%), корупція (53%), економічні та фінансові кризи (40%), вулична злочинність (35%) та погіршення екології (23%).

Менш важливими факторами небезпеки є організована злочинність (14%), стихійні лиха та техногенні катастрофи (10%), громадянські конфлікти (6%), кіберзлочинність (6%), тероризм (4%), ядерні катастрофи (4%), релігійний та національний екстремізм (3%), нелегальна імміграція (3%), відсутність безпеки кордонів (2%).

Згідно з останніми даними Євробарометру,  оприлюдненими у листопаді 2011, для мешканців Євросоюзу ключовими факторами небезпеки є економічні та фінансові кризи (33%), тероризм (25%), бідність (24%), організована злочинність (22%), а також корупція (18%).

Порівняно з даними по Євросоюзу, в Україні значно більшими факторам небезпеки вважають, бідність (66 проти 24%) та корупцію (53 проти 18%).

Вуличну злочинність українці оцінюють як більшу проблему безпеки, ніж мешканці Євросоюзу. Водночас організованої злочинності та кіберзлочинності в Україні бояться менше. Також в Україні значно менше  бояться тероризму (4 проти 25%), релігійного екстремізму та нелегальної імміграції.

За оцінками такого фактора небезпеки як бідність найбільш близькі дані до України були отримані в Румунії, Болгарії, Угорщині, Греції, Португалії, Литві та Латвії. Нагадаємо, що саме в цих країнах оцінки мешканцями рівня  задоволеності своїм життям найбільш близькі до оцінок українських громадян.

Схожі оцінки щодо небезпеки корупції в Україні були отримані в Ірландії та Румунії (навіть вищі, ніж в Україні), Словенії та Литві.

На рівні з Україною, а подекуди і вищі, отримані оцінки небезпеки від вуличної злочинності в Бельгії, Люксембурзі, Франції та Нідерландах,  економічної та фінансової кризи – в Греції, на Кіпрі, Угорщині, Ірландії та Іспанії, де загрози бояться більше, ніж в Україні.

В більшості з Європейських країн такий фактор небезпеки як організована злочинність, оцінюють вище, ніж в Україні. Особливо в Австрії, Чехії, Ірландії,  Німеччині та Італії. Кіберзлочинності – в Німеччині та Нідерландах. Тероризму – в Великобританії, Іспанії, Данії та Швеції. Нелегальної імміграції – на Кіпрі, Греції, Мальті, Великобританії, Італії, Бельгії та Австрії. Найвищі побоювання щодо ядерної небезпеки в Німеччині та Фінляндії, стихійних лих та техногенних катастроф – в Словаччині.

63% опитаних українців бояться у повсякденному житті стати жертвою фінансових махінацій та шахрайства (24% - цього дуже бояться), майже стільки  ж – бояться нападу хуліганів на вулиці (61%), пограбування квартири, машини (60%), пограбування прямо на вулиці (57%).

Близько 30% опитаних українців бояться стати жертвою злочинів на сексуальному ґрунті.

Майже  половина бояться бути засудженим за злочин, який не скоювали.

Жінки значно більше за чоловіків бояться стати жертвою будь-якого з названих випадків.  Особливо – стати жертвою злочинів на сексуальному ґрунті (майже 50%). Страхи стати жертвою найбільш поширені у містах, більше на Сході та Півдні, серед людей середнього та старшого віку. Злочинів на сексуальному ґрунті найбільше побоюється молодь.

ДОВІРА ДО ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Варто одразу зазначити, що близько третини опитаних не змогли визначитися зі своїм ставленням до СБУ, митниці та податкової, чверть – до прокуратури, кожний шостий – до судів і ДАІ і лише кожен десятий – до міліції.

В цілому ставлення до правоохоронних органів України швидше негативне, ніж позитивне.

На думку опитаних, серед правоохоронних органів найбільше заслуговує на довіру Служба Безпеки України (16% - цілком заслуговує на довіру, 25% - не зовсім заслуговує і 26% - зовсім не заслуговує). Близько 12% опитаних вважають, що цілком заслуговує на довіру прокуратура, майже стільки ж – близько 10% вважають, що цілком заслуговує на довіру міліція, податкова та митниця. Міліції в цілому довіряють більше, ніж ДАІ. 

На думку опитаних, найменше заслуговують на довіру в Україні суди (лише 8% - цілком заслуговує на довіру, 34% - не зовсім заслуговує і 43% - зовсім не заслуговує).

Порівняно з результатами аналогічного опитування, проведеного восени 2011 року Левада-Центр, в Росії рівень довіри до правоохоронних органів вищий, ніж в Україні. При цьому, в Росії, як і в Україні, більш позитивно ставляться до органів державної безпеки, а найгірше – до судів.

На місцевому рівні рівень довіри до правоохоронців значно виший, ніж на центральному. Якщо місцевій міліції повністю не довіряють 29% опитаних, то загалом міліції – 41%. Так само опитані оцінюють рівень безпеки у власному населеному пункті  значно краще, ніж рівень безпеки життя в країні загалом.

Найбільш позитивне ставлення до місцевої міліції на Заході, в Центрі та на Півдні України, краще серед жінок, мешканців сіл та людей з середнім рівнем освіти.

Двом третинам опитаних не доводилося у поточному році спостерігати дії співробітників міліції, при яких порушувалися права людини. Решта з такими фактами мали справу, зокрема, у 17% випадках це виражалося у брутальності та безтактності, 13% - у використанні службового становища працівниками міліції в особистих цілях, 12% - у вимаганні, хабарництві, 7% - проявах жорстокості, 7% - у спробах спотворити факти, фальсифікувати справу, 4% - у відмові прийняти заяву.

Найбільше з фактами порушень прав людини працівниками міліції доводилося мати справу мешканцям Півдня та Сходу України. Частіше свідками таких дій ставали молодь, чоловіки, люди з відносно вищим рівнем освіти.

Лише 12% опитаних зверталися до правоохоронних органів протягом року, з них лише половина вирішили питання, з яким зверталися.

10% опитаних зверталися протягом року до органів ДАІ. Тут результативність вища – майже 70%  вирішили питання, з яким зверталися.

Важливо, що люди, які зверталися до міліції і отримали позитивний результат значно краще ставляться до цього правоохоронного органу. 

Так, лише 18% опитаних, які зверталися і повністю вирішили питання, продовжують не довіряти міліції. Серед тих, які вирішили питання частково – лише 36% не довіряють міліції. Водночас з тих,  які звернулися і не отримали результату, повністю не довіряють міліції дві третини. 

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МІЛІЦІЇ

На думку більшості опитаних, найбільше заважає українській міліції ефективно виконувати свої функції корупція (64%), недовіра населення (39%), низька моральність працівників міліції (39%), висока залежність від вищої влади (34%) та низький рівень підготовки кадрів (31%).

Дещо менше – низькі зарплати працівників міліції (23%), висока залежність від політиків (22%), непрофесійне керівництво (20%), низький рівень взаємодії громадян з міліцією (20%), погане технічне оснащення (19%), неналежний контроль за міліцією з боку прокуратури (18%), відсутність належного фінансування (17%), застаріле законодавство (14%), неналежний контроль громадян (14%) та занадто м’які закони, які звужують права міліції (10%).

На думку більшості опитаних, проблеми міліції  не є новими: лише 8% вважають, що вони виникли за останні кілька років, тоді як 18% – за останні 5-10 років, 32% – за останні 10-20 років, 21% – ще за часів СРСР.

Понад 80% опитаних наголошують на тому, що українській міліції потрібні реформи, у т.ч. 51% – термінові, 30% – реформи потрібні, але вони  не першочергові.

Цікаво, що опитані, які більше вказують на застарілість проблем в міліції, менше наполягають на терміновості реформ, йдеться зокрема, про мешканців Сходу. Водночас мешканці Заходу – навпаки – наполягають на терміновості. 

СПІВПРАЦЯ ГРОМАДЯН З правоохоронними органами

Абсолютна більшість опитаних (65%) вважають, що здійснення контролю за виконанням законів в країні це спільна відповідальність громадян та правоохоронних органів, 26% – виключна відповідальність правоохоронних органів, 2% – виключна відповідальність громадян.

З тезою, що здійснення контролю за виконанням законів в країні це спільна відповідальність громадян та правоохоронних органів, однаково згодні в усіх регіонах України.

16% опитаних вважають, що необхідно завжди звертатися в правоохоронні органи, якщо Ви зіштовхнулися з фактом порушення Закону, 24% – у більшості випадків, водночас 38% – в залежності від ситуації, 11% – тільки тоді, якщо це стосується безпосередньо їх самих або їх близьких. Лише 6% вважають, що не потрібно звертатися до правоохоронних органів.

Майже 70% опитаних висловили готовність допомагати працівникам міліції у виконанні ними своїх професійних обов’язків, при цьому лише 14% – за будь-яких умов і 54% – якщо це не буде шкодити їх інтересам чи інтересам їх близьких.

Примітно, що в регіонах, де найбільше довіряють місцевій міліції (Захід), виразили також  і найбільшу готовність допомагати їй. Натомість на Сході і Півдні охочих до допомоги виявилось менше.

Найбільше громадяни готові допомагати працівникам міліції  у випадках, коли потрібно надати першу необхідну допомогу потерпілому (87%), коли є можливість попередити про злочин, який планується (75%), або який вже відбувся (77%). Менше – коли потрібно виступити в якості свідка, понятого (59%) чи коли потрібно затримати злочинця (46%).

Разом з тим наміри про допомогу далеко не завжди знаходять реальне підтвердження в діях, про що говорять наступні результати.

16% опитаних протягом останнього року були свідками фактів правопорушень, скоєних іншими особами (6% – кілька разів, 10% – одного разу), з них лише кожен третій (!) повідомив про це міліцію.

11% опитаних протягом останнього року були свідками фактів хабарництва, зловживань з коштами та майном держави, з них лише кожен шостий (!) повідомив про це міліцію.

Серед основних причин, чому люди не завжди хочуть звертатися до правоохоронних органів, коли їм стає відомо про злочин, невіра в те, що злочинці будуть покарані (56%), страх, що міліція не захистить людину як свідка від розправи злочинців (48%) та страх зі свідка перетворитися на підозрюваного (47%).

Також люди відмовляються звертатися в правоохоронні органи через волокиту та бюрократію (39%), через хамське відношення працівників (31%). Чверть визнає, що люди не повідомляють про порушення через байдужість людей до долі інших.

Цікаво, що 11% опитаних хотіли б працювати в міліції. Серед основних причин: бажання боротися зі злочинцями (40%) та навести порядок в країні (39%), а також через можливість отримати пільги, зв’язки (26%), подобається носити форму (23%) та дисципліна (21%).

Серед основних причин небажання працювати в міліції: погане ставлення до міліції населення (32%), корупція (27%), низька моральність працівників (23%), значні ризики для життя (19%), низькі зарплати (15%).

ІНШІ ПИТАННЯ

Майже 60% опитаних вірять, що українська міліція справиться  із забезпеченням громадського порядку під час проведення в Україні наступного року ЄВРО 2012, 22% - ні. 19% не визначились з відповіддю.

Найбільше вірять на Заході, в Центрі та на Півдні країни, найменше – на Сході. В те, що міліція справиться зі своїми обов’язками більше вірять старші люди, мешканці сіл.

Тільки 21% опитаних позитивно ставиться до ідеї перейменувати міліцію в поліцію, 43% - негативно. Разом з тим 36% - не визначились зі своїм ставленням.

До речі, згідно з останніми дослідженнями Левада Центр, проведеними восени 2011 року, для абсолютної більшості росіян залишаються зрозумілішими та ближчими назви «міліція» та «міліціонер» (77%), ніж «поліція» та «поліцейський» (9%). Таким чином така ініціатива мала шанси прижитися в Україні навіть більші, ніж в Росії, де таке перейменування вже відбулося.   

В Україні найбільш негативно ставляться до такої ініціативи мешканці Півдня, переважно старші люди та мешканці сіл.

30% опитаних згодні з твердженням, що в Україні будується «поліцейська держава», 36% - не згодні. Разом з тим 34% - не визначились зі своїм ставленням.

Більше згодні з твердженням на Заході країни, найменше – в Центрі. Найбільше невизначених – на Сході. Твердження значно більш зрозуміле для чоловіків, людей з відносно вищим рівнем освіти.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 1,9%, для значень близьких до 5% - не більше 1,4%. Терміни проведення дослідження: 16-24 грудня 2011 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Луганська 

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного наприкінці грудня 2011, рівень політичної активності львів’ян залишається на відносно високому рівні: 50% – точно взяли би участь у парламентських виборах і 28% – скоріше взяли би участь у виборах, ніж ні.

Вищий рівень мобілізації виборців у Свободи та Батьківщини.

Якби вибори до Верховної Ради відбувались наприкінці грудня 2011, то 20,7% львів’ян підтримали б партію Батьківщина (дані приведені серед тих, хто має намір взяти участь у виборах).

Дещо менше львів’ян підтримали б Свободу (17,1%) та Фронт змін (16%).

Партію УДАР підтримали б 6,2% виборців, Громадянську позицію – 4,5%, Партію регіонів – 3,9%, Нашу Україну – 3,3%, КПУ та за Україну! – по 1%.

Інші партії підтримали б близько 4,8% виборців. Не підтримали б жодну партію 10% виборців, не визначились – 11,6%.

Порівнюючи з листопадом зміни мінімальні. За рахунок росту підтримки порівняно з вереснем, Батьківщина продовжує утримувати лідерство у рейтингах у Львові. Рейтинги Свободи, Фронту змін та УДАРу за грудень не змінилися. Водночас продовжилось зростання кількості «невизначених» (з 7% - у вересні, 11% - у листопаді до 12% - грудні) та «проти всіх» (з 6% - у вересні, 8% - у листопаді до 10% - грудні).

Підписання на початку грудня Закону про вибори народних депутатів дало формальний старт виборчим кампаніям в мажоритарних округах, зокрема і у Львові. У зв’язку з цим протягом грудня проведено чотири «сигнальні» дослідження у чотирьох виборчих округах Львова, для того щоб зрозуміти, кого львів’яни пам’ятають з попередніх виборів, кому довіряють з нових політиків і т.д.

Ключові методологічні моменти, на які зверталась увага при підготовці та проведенні дослідження:

    При формуванні переліку потенційних кандидатів враховувався, передусім, досвід балотування політиків за відповідними округами. В одиничних випадках використовувалась інформація експертів та ЗМІ. Крім того, у переліку забезпечувалось максимальне представництво кандидатів від основних партій.

    У кожному окрузі визначався як рейтинг, так і електоральна привабливість потенційних кандидатів. Останній показник розраховувався за окремою шкалою, що дало можливість окреслити коло як «твердих» прихильників кандидатів, такі і «потенційних», які можуть проголосувати за них на виборах. Крім того, це дало можливість показати загальне позитивне і негативне ставлення до місцевих політиків.

    В кожному окрузі Львова досліджувався свій перелік кандидатів. Поряд з цим, з метою більш повного дослідження особливостей громадської думки, у кожному з округів також досліджувалась електоральна привабливість трьох «універсальних» кандидатів – лідерів громадської думки, які представляють різні суспільно-політичні групи: чинний міський голова А.Садовий, який веде активну політичну діяльність і при цьому чітко не позиціонований за жодною з партій і не висловив жодних намірів взяти участь у парламентських виборах; голова ВО «Свобода» О.Тягнибок, який веде активну політичну діяльність, чітко націлену на парламентські вибори; ректор Львівського національного університету ім. І.Франка І.Вакарчук, який не веде активної політичної діяльності  і разом з цим користується високим рівнем довіри серед населення.

ОКРУГ #1 (Сихівський, частина Личаківського району)

Наразі в окрузі два лідери електоральних симпатій: представник Свободи Ю.Михальчишин (15%) та Батьківщини А.Шкіль (13%).

Дещо менше виборців, наразі, готові проголосувати за Т.Чорновола (7%), О.Шейку (6%), А.Парубія (6%) та Д.Добродомова (5%). 

Ще менше готові підтримати В.Гірняка (3%), І.Рудницького (2%), В.Загорського (2%) та О.Мацеха (2%).

Інших кандидатів підтримали б близько 12% виборців округу, не підтримують жодного – 15%, не визначились з вибором 15%.

За Ю.Михальчишин, при рейтингу 15%,  однозначно готові голосувати 8%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 14%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 22%.

За А.Шкіля, при рейтингу 13%,  однозначно готові голосувати 8%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 19%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 27%.

Відповідно потенційно А.Шкіль має шанси у підсумку випередити Ю.Михальчишина, якому наразі поступається в рейтингах.

Ще кілька політиків мають високий рівень електоральної привабливості, що дозволяє їм скласти серйозну конкуренцію на виборах. А.Парубій має потенціал збільшити існуючий рейтинг з 6 до 15%, А.Добродомов – з 5 до 15%, О.Шейка – з 6 до 12%.

Лідером антирейтингу є Т.Чорновіл (маже 60% не проголосують за нього у жодному уразі).

Варто нагадати, що на парламентських виборах 2002 у цьому окрузі саме Т.Чорновіл отримав впевнену перемогу (66%).

Свіжий досвід балотування в окрузі має О.Шейка (Фронт змін), за якого на виборах до обласної ради 2010 проголосували 9% виборців мажоритарного округу №1. Також досвід балотування має і В.Загорський (Партія регіонів), якого підтримали 7% виборців цього округу, та П.Соболь (Пора), якого підтримали 4%. Як бачимо жоден з них не зміг підтвердити свій результат.

Ще кілька моментів. Найбільше шансів залучити на свій бік виборців партій мають А.Парубій (для 73% прихильників Нашої України він є електорально привабливим кандидатом), Ю.Михальчишин (66% серед прихильників Свободи) та А.Шкіль (58% серед прихильників Батьківщини). Крім того, А.Парубій та А.Шкіль можуть претендувати на найбільшу кількість виборців, які не визначились з підтримкою партій – 19 та 14% відповідно. Серед прихильників інших партій за А.Парубія можуть проголосувати п’ята частина прихильників Свободи, за Д.Добродомова – Громадянської позиції, УДАРу, Батьківщини та Партії регіонів. 

Цікаво, що прихильники Партії регіонів розділились у своїх симпатіях між трьома кандидатами:  В.Загорський, Т.Чорновіл та Д.Добродомов.

ОКРУГ #2 (Залізничний, частина Шевченківського району)

Наразі в окрузі один лідер електоральних симпатій: представник Свободи І.Фаріон (21%).

Значно менше, наразі, готові підтримати В.Куйбіду (7%), Ю.Підлісного (6%), Р.Ілика (6%) та Я.Гінку (5%).

Ще менше виборців готові проголосувати за П.Хобзея (3%), М.Княжицького (2%), О.Сорочкіна (2%) та П.Качура (2%). 

Інших кандидатів підтримали б близько 6% виборців округу, не підтримують жодного – 11%, не визначились з вибором 31%.

За І.Фаріон, при рейтингу 21%, однозначно готові голосувати 12%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 14%. Тобто разом вона має шанси збільшити підтримку до 26%.

За В.Куйбіду, при рейтингу 7%, однозначно готові голосувати 4%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 12%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 16%.

Решта політиків мають наразі значно гірші шанси: Р.Ілик та Ю.Підлісний можуть збільшити підтримку з 6 до 9%, Я.Гінка – з 5 до 8%.

Таким чином, І.Фаріон, яка з результатом 31% виграла вибори до обласної ради 2010 за мажоритарним округом №2, може, наразі, підтвердити своє лідерство в окрузі і на виборах до Верховної Ради.

Рівень потенціалу В.Куйбіди відповідає його результату на місцевих виборах 2010 – 16%. Також з місцевих виборів свій потенціал підтвердили кандидат від Фронту змін Ю.Підлісний, якого на місцевих виборах підтримали 8% виборців та П.Хобзей з Нашої України, за якого у  2010 році голосували близько 5%.

Водночас П.Качура, який на парламентських виборах 2002 році виграв в окрузі з результатом 41%, наразі підтримують лише 2%.

М.Княжицького, якого у 2002 році підтримали 14%, наразі підтримують лише 2%.

А.Сенишина, якого на у виборах 2002 році підтримали 13%, наразі підтримують лише 1%. Враховуючи, що ці політики не мають ані яскраво вираженого позитивного, ані негативного ставлення, їх просто забули в окрузі.

Ще кілька моментів. Найбільше шансів залучити на свою користь виборців партій мають Я.Гінка (для 92% прихильників УДАРу він є електорально привабливим кандидатом), І.Фаріон (77%) та Ю.Підлісний з Фронту змін (47%) та П.Хобзей з Нашої України (47%). Крім того, І.Фаріон та В.Куйбіда можуть претендувати на найбільшу кількість виборців, які не визначились з підтримкою партій – 15 та 12% відповідно. Також В.Куйбіду можуть підтримати близько чверті прихильників Фронту змін та Батьківщини.

 ОКРУГ #3 (Франківський та Галицький райони)

Наразі в окрузі не має яскраво вираженого лідера, відповідно маємо тісну групу претендентів. Якщо більшість з ймовірних кандидатів візьмуть участь у виборах, округ претендуватиме на назву своєрідної «групи смерті», яку часто використовують у спорті, зокрема у футболі, коли учасники вибіркової групи дуже сильні і майже рівні і неможливо наперед спрогнозувати результат.

Маємо одразу шість ймовірних кандидатів, з відносно рівною підтримкою: С.Кубів (9%), П.Пилипенко (8%), С.Курпіль (7%), П.Писарчук (7%). Т.Стецьків (7%) та В.Пинзеник (6%).

Значно менше, наразі, готові підтримати В.Лясковську (4%), П.Адамика (2%), Я.Кендзьора (2%).

Інших кандидатів підтримали б близько 10% виборців округу, не підтримують жодного – 16%, не визначились з вибором 24%.

Більшість з кандидатів мають практично рівні шанси на перемогу.

Так, за С.Кубіва, при рейтингу 9%, однозначно готові голосувати 4%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 13%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 17%. П.Пилипенко може збільшити підтримку з 8 до 14%, С.Курпіль – з 7 до 13%, П.Писарчук – з 7 до 11%, Т.Стецьків – з 7 до 13%, В.Пинзеник – з 6 до 14%, В.Лясковська – з 4 до 13%.

Варто наголосити на низькій підтримці кандидата від Свободи П.Пилипенка, який з результатом 27% виграв вибори до обласної ради 2010 за мажоритарним округом №1 (куди входили і Франківський і Галицький райони), а наразі має підтримку лише на рівні  8%.

Також варто звернути увагу на те, що Т.Стецьківа, який на парламентських виборах 2002 році виграв в окрузі з результатом 34%, наразі підтримують лише 7%, С.Курпіля, якого у 2002 році підтримали 21%, наразі підтримують також лише 7%.

За  В.Пинзеника, який у вже далекому 1998 році вигравав округ з результатом 47%, наразі готові проголосувати 6%.

Справедливості ради варто зазначити, що В.Пинзеник Т.Стецьків мають  в окрузі найвищий рівень позитивного ставлення, але більшість виборців прямо зазначили, що цього наразі замало аби голосувати за цих політиків.

Ще кілька моментів. Найбільше шансів залучити на свій бік виборців партій мають П.Писарчук (для 70% прихильників Партії регіонів він є електорально привабливим кандидатом), С.Кубів з Фронту змін (56%) та П.Пилипенко зі Свободи (51%). Водночас Т.Стецьків та В.Пинзеник можуть претендувати на найбільшу кількість виборців, які не визначились з підтримкою партій – 12 та 9% відповідно. Крім того, Т.Стецьківа можуть підтримати близько чверті прихильників Фронту змін, кожен шостий – Батьківщини та Свободи. В.Пинзеника – кожен п’ятий прихильник УДАРу, Громадянської позиції та Батьківщини. Також П.Писарчука може підтримати кожен п’ятий прихильник УДАРу, В.Лясковську – кожен п’ятий прихильник Батьківщини та Фронту змін.

ОКРУГ #4 (Пустомитівський район, частина Личаківського і Шевченківського районів)

В окрузі, наразі, один яскраво виражений лідер та один яскраво виражений претендент – обидва вже мали досвід боротьби на виборах 2002 року.

Йдеться про Б.Дубневича, якого на сьогодні підтримують 21% виборців та О.Гудиму – 13%. Дещо менше підтримують Я.Мудрого зі Свободи (8%) та М.Кадикало з Фронту змін (6%).

Значно менше виборців округу наразі готові підтримати Я.Дробота (3%), О.Лемішко (2%), О.Юринець (2%), І.Залізного (2%) та І.Чопко (2%). Решту кандидатів підтримують близько 10%. Не підтримують жодного – 11%, не визначились – 21% виборців. 

Б.Дубневич, є найбільш електорально привабливим кандидатом та має найбільш стійкий електорат. При рейтингу 21% за нього однозначно готові голосувати 17%, можуть розглянути можливість голосування за політика ще 14%. Тобто разом Б.Дубневич має шанси збільшити підтримку до 31%.

За О.Гудиму, при рейтингу 13%,  однозначно готові голосувати 9%, можуть розглянути можливість голосування за політика 12%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 21%.

За Я.Мудрого, при рейтингу 8%,  однозначно готові голосувати лише 4%, можуть розглянути можливість голосування за політика 12%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 16%.

За М.Кадикала, при рейтингу 6%, однозначно готові голосувати лише 3%, можуть розглянути можливість голосування за політика 8%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 11%.

Варто додати, що на місцевих виборах 2010 у Пустомитівському районі Б.Дубневича підтримали 48% виборців, Я.Мудрого – 16%, М.Кадикало – 4%.

Разом з тим на парламентських виборах 2002 Б.Дубневич як самовисуванець з результатом 18% поступився О.Гудимі від блоку В.Ющенка (29%).

Першість у рейтингах Б.Дубневичу забезпечує доволі рівне позитивне ставлення серед прихильників основних опозиційних сил: він електорально привабливий кандидат для 37% прихильників Батьківщини (у О.Гудими – також 37%), для 36% прихильників Свободи (у Я.Мудрого – 49%), для 32% прихильників Фронту змін (у М.Кадикало – 36%). Крім того, Б.Дубневич електорально привабливий для 41% прихильників Нашої України, 26% – УДАРу та 24% – Громадянської позиції.

Також за Б.Дубневича можуть проголосувати понад чверть виборців, які наразі не визначилися з підтримкою партії.

ЄДИНИЙ КАНДИДАТ ВІД ОПОЗИЦІЇ

У суспільстві є значний запит на об’єднання опозиції: 63% опитаних мешканців округу підтримують ідею висунення у мажоритарних округах єдиного спільного кандидата від опозиційних партій. Не підтримують – лише 14%.

Найбільше ідею підтримують в окрузі #2 (Залізничний, частина Шевченківського району), найменше – окрузі #3 (Франківський та Галицький райони).

Більше інших ідею підтримують прихильники Фронту змін (80%) та Нашої України (81%).

34% опитаних швидше за все проголосують за кандидата на виборчому округу, якщо його висунуть Батьківщина, Фронт змін і Свобода, 37% – прийматимуть рішення, дивлячись, хто саме буде цим кандидатом.

Шанси єдиного кандидата від УДАРу та Громадянської позиції скромніші – 16% швидше за все проголосують, 39% – прийматимуть рішення, дивлячись, хто саме буде цим кандидатом.

Але тут варто звернути увагу на одну особливість. Сумарна підтримка у Львові партій Батьківщина, Фронт змін і Свобода становить понад 50%, при цьому лише 34% швидше за все проголосують за єдиного кандидата від цих партій.

Сумарний  рейтинг УДАРу та Громадянської позиції становить лише 10%, тоді як більш ніж у 1,5 рази більше (16%) готові проголосувати за спільного кандидата від цих партій.

Відповідно останній варіант має потенціал до росту, єдине слабке місце – значна невпевненість прихильників Громадянської позиції (в першу чергу у прохідності партії, яку вони підтримують), які можуть майже однаково підтримати кандидата як від одного блоку, так і від іншого.

Інший момент. Значна частина людей вже зараз декларує готовність до підтримки єдиного кандидата від опозиції, але дивлячись хто саме буде цим кандидатом. Тобто на цих виборах люди будуть більш обережними і виваженими. 

Варто нагадати, що у 2002 році в усіх округах Львова виграли кандидати від блоку В.Ющенка, більшість з них саме за рахунок того, що були також свого роду єдині кандидати від більшості опозиційних партій. Сьогодні жоден з них не належить до партії В.Ющенка, деяких з них виборці взагалі не пам’ятають. Інший приклад, кандидата від Свободи П.Пилипенка, який з результатом 27% лише рік назад виграв вибори до обласної ради за мажоритарним округом №1, наразі підтримують на рівні 8%. До половини опитаних взагалі не знають такого політика, відповідно можна припустити, що вибір був пов'язаний швидше з вибором партій, ніж з персональним вибором кандидата.

Результати дослідження підтвердили, що поряд зі значним запитом на об’єднання опозиції, є також значний запит на авторитетних політиків, лідерів громадської думки.

Так, потенціал підтримки А.Садового на парламентських виборах становить від 31% в Пустомитах до 37% на Сихові.

Потенціал підтримки О.Тягнибока становить від 23% у Франківському районі до 35% на Сихові.

Потенціал підтримки І.Вакарчука становить від 28% в Пустомитах до 32% у Залізничному районі.

Варто підкреслити, що в досліджуваних округах лише Б.Дубневич має рівень підтримки на рівні, а І.Фаріон та А.Шкіль – майже на рівні названих вище політиків. Решта поступаються значно.

Тому питання залишатиметься відкритим і скоріш за все до самих виборів: задовольнивши запит на об’єднаного кандидата (читай емоційний) чи задовольнять виборці запит на авторитетних політиків (читай прагматичний або якісний)?

Аудиторія дослідження: населення міста Львова та Пустомитівського району  віком від 18 років і старші

Вибіркова сукупність: 2400 респондентів, у т.ч.

Округ #1

Сихівський, частина Личаківського району

600 респондентів

Округ #2

Залізничний, частина Шевченківського району

600 респондентів

Округ #3

Франківський та Галицький райони

600 респондентів

Округ #4

Пустомитівський район, частина Личаківського і Шевченківського районів

600 респондентів

Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності:

•     для округу на 600 респондентів – для значень близьких до 50% похибка становить не більше 4%, для значень близьких до 25% - не більше 3,5%, для значень близьких до 10% - не більше 2,4%;
•     для перезваженого масиву по Львову на 2200 респондентів – для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,1%, для значень близьких до 25% - не більше 1,8 %, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%;

Терміни проведення: 10-25 грудня 2011 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у грудні 2011, для 48% опитаних найулюбленішим новорічним святом є Новий Рік, для 41% - Різдво. Ще 5% більше всього люблять День Святого Миколая і 2% - Старий Новий Рік.

Лише 1% опитаних не подобається жодне з новорічних свят, а 2% - не змогли визначитися, яке свято їм подобається більше.

Якщо на Заході країни значно більше люблять Різдво (66%), то в Центрі – однаково як Новий Рік, так і Різдво, а на Півночі, Півдні, Донбасі і Сході – найулюбленішим святом є Новий Рік, так вважають до 60% опитаних.

Чим старші респонденти, тим більше вони цінують таке світо як Різдво, чим молодші – Новий Рік. Чоловіки більше люблять Новий Рік, жінки – Різдво.

Віруючі люди значно більше очікують Різдво, ніж Новий Рік, особливо це стосується греко-католиків (73%), менше – православні Московського (49%) та Київського (42%) патріархатів. Віруючі, які не відносять себе до жодної конфесії (58%) і невіруючі (73%) значно більше люблять Новий Рік.

44% опитаних збираються ставити вдома на Новий рік живу ялинку, чверть – штучну. 15% - обмежаться новорічною композицією, а у 18% - не буде скоріш за все ані ялинки, ані композиції.

Останню категорію, переважно, формують старші люди: майже 40% опитаних у віці понад 60 років не планують прикрашати дім на новорічні свята. Водночас майже 60% опитаних у віці 18-39 років планують ставити живу ялинку, ще майже 40% – штучну, або обмежаться новорічною композицією.

Традиція ставити живу ялинку найбільш поширена на Заході, Півдні та Донбасі, штучну – на Півночі (передусім, йдеться про Київ) і в Центрі, новорічні композиції найбільше популярні на Сході, де мешкає значна частина міського населення.

Зважаючи, що традиційно люди говорять один одному на Новий Рік різні побажання, ми запропонували нашим респондентам висловити побажання державі на майбутній 2012 рік. 

Отже, найбільше українці бажають у новому 2012 році своїй державі добробуту громадян (68%), економічного зростання (62%) та стабільності (53%). А також зменшення корупції (46%), миру (45%), покращення здоров’я нації (44%)  та відповідальної влади (43%).

29% респондентів побажали державі чесних виборів, майже стільки ж - якісно нової влади (29%) та єдності народу (28%). 24% опитаних побажали державі покращення рівня культури і освіти нації, 21% - вдалого проведення ЄВРО-2012. Ефективні реформи в соціально-економічній сфері і нові політики виявились рівно значимими побажаннями і отримали по  20%.

Дещо менше опитаних серед іншого бажали своїй державі розрахуватися з зовнішніми боргами (17%), демократичного розвитку (16%), авторитету на міжнародній арені (14%), укріплення Незалежності (14%), збільшення народжуваності (14%), відповідальних громадян (13%), спортивних досягнень (12%), якісно нової опозиції (11%) та надійно захищених кордонів (9%).

Цікаво, що особливих вікових розбіжностей у відповідях респондентів не простежуються. А от в регіональному розрізі певні особливості є.

Так, мешканці Сходу та Донбасу більше інших бажали державі добробуту, економічного зростання, стабільності, зменшення корупції та покращення здоров’я нації. Центру – миру.

Жителі Півночі більше інших бажали країні розрахуватися із зовнішніми боргами, росту народжуваності, спортивних досягнень, нових політиків та якісно нової опозиції. Мешканці Донбасу – якісно нової та відповідальної влади.

На Заході більше інших бажали державі єдності народу, зростання духовності нації, демократичного розвитку, авторитету на міжнародній арені та укріплення Незалежності. На Сході – ефективних реформ в соціально-економічній сфері.

Водночас, мешканців Заходу, Півночі і Сходу об'єднало  побажання державі покращення рівня культури і освіти нації. Мешканців Сходу і Заходу побажання країні вдалого проведення ЄВРО-2012. А побажання державі в новому році чесних виборів об'єднало респондентів, опитаних в усіх регіонах країни.

 Тому від себе побажаємо Україні та українцям не шукати  тем, які нас роз'єднують, а об'єднуватись навколо цінностей, що несуть гарний настрій в кожну українську оселю на Донбасі і в Центрі, на Сході і Заході, на Півдні  та Півночі.

Тож з наступаючим Новим Роком, Україно!

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші.Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 25 листопада – 5 грудня 2011 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у грудні 2011 року, то 36% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 37% скоріше взяли б участь. Найбільш мобілізованими є виборці партії Батьківщина, Свобода та КПУ.

РЕЗУЛЬТАТИ:

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися у грудні 2011 року, 20,3% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Батьківщину, 19,4% – за Партію регіонів, 11,3% – за Фронт змін, 8,1% – за Комуністичну партію, 5% – за партію УДАР В.Кличка, 4,4% – за Свободу. Ще 2,3% виборців підтримали б Громадянську позицію, 1,2% – Народну партію, 1% – Нашу Україну. Інші партії підтримали б 3,5% виборців, не підтримали б жодну з партій («проти всіх») – 9,4%, не визначились з вибором – 14%.

Найбільше у майбутньому парламенті виборці хотіли б бачити Фронт змін (33%), Батьківщину (28%), Партію регіонів (21%), УДАР (21%), Свободу (16%), КПУ (15%) та Громадянську позицію (15%).  Решту політичних сил хотіли б бачити у наступному парламенті менше 10% опитаних.

При цьому найбільші шанси подолати 5% бар’єр і потрапити до наступного парламенту, за оцінками опитаних, мають Партія регіонів (56%), Батьківщина (45%), Фронт змін (41%), КПУ (23%), Свобода (17%) і УДАР (14%) – саме ці політичні сили мають наразі найвищу підтримку серед виборців.

Лише 7% опитаних вважають, що шанси на подолання прохідного бар’єру має Громадянська позиція, тоді як хотіли би бачити у наступному парламенті цю партію вдвічі більше опитаних.  Шанси Громадянської позиції виборці оцінили гірше навіть, ніж шанси Народної партії, яку хотіли би бачити у наступному парламенті лише 7% опитаних.

Мешканці Західної України найбільше хотіли би бачити у парламенті Батьківщину, Фронт змін та Свободу, Центру і Півночі - Батьківщину, Фронт змін та УДАР, Півдня – Партію регіонів та КПУ, Сходу – Фронт змін та Партію регіонів, Донбасу – Партію регіонів, КПУ та Прогресивну соціалістичну партію.

Окрім власних прихильників, Фронт змін більше інших хочуть бачити у парламенті прихильники Батьківщини та Свободи, Батьківщину – Свободи та Фронту змін, Свободу – Фронту змін, Громадянської позиції та Батьківщини. КПУ більше інших хочуть бачити у парламенті прихильники Партії регіонів, УДАР – Свободи, Фронту змін та Батьківщини, Партію регіонів – комуністи, Громадянську позицію – прихильники Свободи та Фронту змін.

Шанси Партії регіонів на проходження до парламенту найвище оцінюють на Сході, Півночі та Донбасі, Батьківщини – на Півночі та Заході, Фронту змін – на Півночі, Заході та Сході, Свободи – на Заході та Півночі, КПУ – на Сході та Донбасі, УДАРу – лише на Півночі.

31% опитаних очікують в результаті наступних парламентських виборів формування у Верховній Раді більшості, яка швидше співпрацюватиме з Президентом, 39% - очікують формування опозиційної більшості. 30% – не змогли відповісти.

Формування пропрезидентської більшості очікують близько 40% мешканців Сходу та Донбасу, опозиційної – близько половини мешканців Заходу, Півночі і Центру країни.

Понад 70% прихильників Партії регіонів і лише половина комуністів очікують, що більшість у новому парламенті буде швидше співпрацювати з Президентом В.Януковичем.

Водночас понад 80% прихильників Свободи, понад 70% – Батьківщини, 60% - Фронту змін та майже половина прихильників УДАРу очікують, що більшість у новому парламенті буде швидше опозиційною до Президента. Найменше впевнені у перемозі опозиційних сил прихильники Громадянської позиції (35%).

  Якби вибори Президента України відбувалися у грудні 2011 року, 18,9% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за В.Януковича, 18,9% – за Ю.Тимошенко, 12,8% – за А.Яценюка, 6% – за П.Симоненка, 5,5% – за В.Кличка, 3,9% – за А.Гриценка, 3,7% – за О.Тягнибока, 2,7% – за С.Тігіпка.  Інших кандидатів підтримали майже 5%, не підтримали б жодного («проти всіх») – 7,8%, не визначились – 14,5%.

ТЕНДЕНЦІЇ:

Ключова тенденція місяця – ріст підтримки КПУ (з 5% у листопаді до 8% у грудні), що відбувся, передусім, на Сході, Донбасі та в Центрі України. Відповідно при незмінних показниках Батьківщини (20%), Партія регіонів (19%) втрачає першість, передусім, за рахунок перетоків до КПУ. Але якщо Фронт змін буде у найближчому майбутньому забирати голоси у Батьківщини (що цілком можливо, адже саме ця партія має найбільші шанси на відповідні перетоки), Партія регіонів поверне першість і теж не за рахунок росту власних рейтингів, а через втрату прихильників основним конкурентом.

Таким чином, можемо спостерігати тенденції до поступового розмивання  рейтингів традиційних лідерів. На підтвердження цьому за останній місяць дещо додали Фронт змін (до 11%) та Свобода (до 4%). Також стабільні позиції, на межі подолання 5% бар’єру, має партія УДАР.

Додав за останній місяць і А.Гриценко (до 4%), але його персональний рейтинг майже вдвічі вищий партійного, що не дозволяє Громадянській позиції наразі долати прохідний бар’єр.

  Усі дані приведені серед респондентів, які мають намір взяти участь у виборах.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 3 – 15 грудня 2011 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у грудні 2011,  дві третини українських родин мають традицію дарувати на День Святого Миколая подарунки.

Водночас 29% - такої традиції не мають, а ще 1% не знають такого свята. 6% опитаних не змогли визначитися чи є така традиція в їхніх родинах, чи не має.

Якщо на Заході традиція поширена серед 90% родин, то вже на Півночі (67%) і в Центрі (62%) менше, а на Півдні (56%), Сході (52%) і Донбасі (51%) ще менше.

Традиція  дарувати подарунки на День Святого Миколая більше поширена серед віруючих людей, особливо греко-католиків (92%), православних Київського (73%) та Московського (58%) патріархатів. Майже половина невіруючих такої традиції не дотримується.

Традиції дарувати подарунки на День Святого Миколая більше дотримуються жінки, молодь та люди середнього віку.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%.  Терміни проведення дослідження: 25 листопада – 5 грудня 2011 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська.

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська.

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь.

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська. Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», в кінці листопада – на початку грудня 2011 рівень політичної активності львів’ян залишається на відносно високому рівні: 49% точно взяли би участь у парламентських виборах і 30% скоріше взяли би участь у виборах, ніж ні.

Вищий рівень мобілізації виборців у Свободи, Партії регіонів та Батьківщини. Відносно нижчий рівень мобілізації прихильників Фронту змін, УДАРу А.Кличка та Громадянської позиції А.Гриценка.

Якби вибори до Верховної Ради відбувались наступної неділі, то 19,7% львів’ян підтримали б партію Батьківщина (дані приведені серед тих, хто має намір взяти участь у виборах).

Дещо менше львів’ян підтримали б Свободу (16,9%) та Фронт змін (16,2%).

Громадянську позицію підтримали б – 6,2%, партію УДАР – 5,8%, Партію регіонів – 4,9%, Нашу Україну – 3,6%, КПУ – 1,1%.

Інші партії підтримали б близько 6,6% виборців. Не підтримали б жодну партію 8,2% виборців, не визначились – 10,8%.

Якби президентські вибори відбувались на початку грудня, 20% львів’ян проголосували б за Ю.Тимошенко (дані приведені серед тих, хто має намір взяти участь у виборах).

А.Яценюка підтримали б 19,1% виборців, О.Тягнибока – 12%, В.Кличка – 9,2%, А.Гриценка – 8,9%, В.Януковича – 5,5%, В.Ющенка – 3,1%.

Інших кандидатів підтримали б 8,6% виборців. Не підтримали б жодного кандидата близько 7% виборців, не визначились – 6,8%.

Серед національних політиків найвищим рівнем довіри у місті продовжує користуватися В.Кличко (довіряють - 55% і не довіряють 29%). За останній місяць рівень довіри до політика виріс з 51 до 55%.

А.Яценюку довіряють 46% львів’ян, не довіряють – 39%. За останній місяць рівень довіри до політика не змінився.

А.Гриценку довіряють 43%  львів’ян, не довіряють – 35%. Рівень довіри до політика виріс з 38 до 43%, в результаті А.Гриценко вперше випередив у рейтингу довіри О.Тягнибока, показники якого за останній місяць не змінилися.

О.Тягнибоку довіряють 39% львів’ян, не довіряють – 46%. Примітно, що у листопаді зупинилося падіння довіри до лідера Свободи і водночас знизився рівень недовіри до політика (з 49 до 46%).

Ю.Тимошенко довіряють 37%  львів’ян, не довіряють – 48%. Ставлення до Ю.Тимошенко дедалі покращується: якщо у березні лідеру Батьківщини недовіряли 60% львів’ян, у травні – 56% та у жовтні – 53%, то у листопаді рівень недовіри знизився до 48%. Таким чином за останні півроку рівень недовіри до Ю.Тимошенко знизився з 60 до 48%, або на чверть. При цьому рівень довіри до політика зростає меншими темпами: з 31 до 37%.

В.Ющенку довіряють 14%  львів’ян, не довіряють – 76%. У листопаді зафіксовано рекордно низький рівень довіри і відповідно рекордно високий рівень недовіри до В.Ющенка.

С.Тігіпку  довіряють 12%  львів’ян, не довіряють – 73%. За останній місяць показники політика майже не змінилися.

В.Януковичу довіряють лише 8%  львів’ян, не довіряють – 84%. Примітно, що показники Президента України стабільні протягом усього останнього року.

ТЕНДЕНЦІЇ:

•  У листопаді Ю.Тимошенко та партія Батьківщина повернули собі лідерство у рейтингах (20%), чому не в останню чергу сприяє динамічне покращення ставлення  львів’ян до екс-прем’єра.
• Натомість вперше за останні 1,5 року припинилось динамічне зростання показників Фронту змін, відповідно  А.Яценюк втратив першість у президентському рейтингу. За останній місяць рейтинг Фронту змін знизився з 18 до 16%, а А.Яценюка – з 22 до 19%.
• На цьому тлі зростає підтримка В.Кличка та А.Гриценка.  Аналіз засвідчив, що саме цей фактор є вирішальним у падінні показників А.Яценюка. Варто зазначити, що за останній рік В.Кличко збільшив підтримку у Львові більш ніж вдвічі: з 4 до 9%, а А.Гриценко – втричі (з 3 до 9%). Як і у випадку з А.Яценюком, персональні рейтинги В.Кличка та А.Гриценка значно випереджають партійні, але на тлі зростання рейтингів цих політиків ми не бачимо аналогічного росту підтримки Громадянської позиції та УДАРу.
• Позиції О.Тягнибока та Свободи за місяць не змінилися.
• Додала Партія регіонів (з 3% у травні до 5% – у листопаді), акумулюючи все більше колишніх прихильників С.Тігіпка. Рейтинг В.Януковича вперше за останній рік зріс до 6%. Паралельно продовжується падіння підтримки С.Тігіпка: з 5% у травні до 2% – у листопаді.
• Рекордне погіршення ставлення до В.Ющенка (на тлі покрашення ставлення до Ю.Тимошенко) мало вплив на падіння показників Нашої України (з 6 до 4%).
• За останній місяць також зросла кількість невизначених (з 7 до 11%) та «проти всіх» (з 6 до 8%).
• 57% львів’ян задоволені діяльністю Міського голови А.Садового і 31% - не задоволені. Ще 12% не змогли оцінити діяльність міського голови. Протягом останнього місця рівень задоволеності діяльністю А.Садового не змінився, водночас зменшилась кількість незадоволених (з 35 до 31%).
• 21% львів’ян задоволені діяльністю Голови обласної ради О.Панькевича і 34% - не задоволені.  Як і раніше про діяльність голови облради львів’яни поінформовані мало: понад 40% наразі не змогли оцінити діяльність О.Панькевича.
• 60% львів’ян поки ніяк не змогли оцінити діяльність новопризначеного Голови обласної державної адміністрації М.Костюка. Відповідно задоволені його діяльністю лише 15%, незадоволені – лише 25%.

Аудиторія дослідження: населення міста Львова віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення: 24 листопада – 5 грудня 2011 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» на початку листопада 2011 року, 45% опитаних відчувають, що після  президентських виборів в Україні відбувається згортання свободи слова. 32% опитаних не відчувають згортання свободи слова, ще 22% - не визначились з цього питання.

 ТЕНДЕНЦІЇ:

• У листопаді 2011 фіксується найгірший за останні два роки показник: лише 32% не відчувають згортання свободи слова, з них категорично впевнені у цьому  лише 9%. Таким чином після тимчасового покращення показників на початку 2011 року наприкінці року показники знову погіршилися.  Варто нагадати, що у квітні 2010 не відчували згортання свободи слова дві третини громадян, сьогодні – вдвічі менше.
• Негативні тенденції зі свободою слова більше інших відзначають люди середнього віку, з відносно вищим рівнем освіти.  Чоловіки більш гостріше відчувають проблему, ніж жінки.
• За останні півроку найбільше зросло відчуття згортання свободи слова серед мешканців Півночі, передусім Києва.
• На Півночі, Заході, Центрі та Півдні країни кількість людей, які відчувають згортання свободи слова, перевищує кількість опитаних, які таких процесів не бачать. Йдеться, передусім, про прихильників Громадянської позиції, Батьківщини, Свободи, УДАРу та Фронту змін.
• Водночас на Сході і Донбасі здебільшого не відчувають згортання свободи слова в країні. Йдеться, передусім, про прихильників Партії регіонів та КПУ.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 25 жовтня – 6 листопада 2011 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

На проведення відповідного дослідження Соціологічну групу «Рейтинг» надихнули результати опитування читачів американського журналу Motor Trend на предмет найбільш дратівливих факторів на дорозі. Звичайно ці дослідження різні, передусім, через різні методики їх проведення, і відповідно їх порівняння не є репрезентативним, проте для виявлення певних тенденцій воно можливе. 

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» менше третини дорослого населення України у віці старше 18 років водять авто, у т.ч. активних водіїв – менше чверті. Решта опитаних (близько 70%) авто не водять взагалі.

У структурі українських водіїв значно переважають чоловіки (понад 80%) та люди середнього віку від 30 до 49 років (близько 50%). За родом занять серед них найбільше службовців (23%) та робітників (32%), порівну людей з вищою (40%) та середньою спеціальною (40%) освітою.

Отже, водіїв найбільше дратують на дорозі ті їх колеги, які підрізають (63%), паркуються так, що ускладнюють проїзд іншим (51%), не показують поворот, коли повертають чи перестроюються (46%) та сліплять дальнім світлому уночі (42%).

Також дратують водії, які їздять по центру дороги або між рядами (35%), відмовляються пропускати інші авто (35%), перевищують швидкість (34%), говорять по мобільному за кермом (25%), нестримані водії, які лаються, жестикулюють за кермом (24%) та водії, які на червоне не повертають на зелену стрілку (22%).

Значно менше українських водіїв дратують на дорозі повільні водії (13%), водії, які голосно слухають музику в машині (14%), їздять на брудних машинах в хорошу погоду (9%), курять за кермом (9%), постійно пропускають перед собою інші машини (5%). Лише 3% українських водіїв ніхто і ніщо не дратує на дорозі.

Порівняно з результатами опутування американського журналу Motor Trend американських і українських водіїв однаково дратують водії, які говорять по мобільному за кермом.

Водночас українських водіїв на дорозі значно більше дратують ті, які постійно підрізають, не показують поворот та водії, які на червоне не повертають на зелену стрілку. І значно менше дратують повільні водії. Таким чином виглядає цілком логічним походження та ментальні корені поговірки «Тихше їдеш, далі будеш».

Ще кілька цікавих моментів. Водії, які перевищують швидкість, говорять по мобільному, курять та голосно слухають музику в машині більше дратують пасажирів, ніж водіїв. При цьому пасажирів практично зовсім не дратують повільні водії. Також пасажирів більш ніж втричі менше дратують водії, які підрізають. Очевидно, що пасажири просто мало розуміють цю проблему як таку.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 25 жовтня – 6 листопада 2011 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у листопаді 2011 року, 13% опитаних вважають президентську форму правління оптимальною для України, 34% підтримують президентсько-парламентську форму правління, 26% – парламентсько-президентську, 5% - парламентську, 2% - диктатуру, а 21% - не змогли визначитися з даного питання.

ТЕНДЕНЦІЇ:

• Поступово в Україні зменшується підтримка громадянами президентської форми правління: з 24% у жовтні 2009 та 26% у квітні 2010 до 16% у березні 2011 та до 13% у листопаді 2011. Президентсько-парламентську форму правління стабільно підтримує близько третини опитаних.
• Ці тенденції близькі до повторення динаміки зміни рейтингів В.Януковича: з 36% у жовтні 2009 та 44% у квітні 2010 до 26% у березня 2011 та до 20% у листопаді 2011.
• На цьому тлі зростає підтримка парламентсько-президентської та парламентської форм правління (фіксується пік підтримки за останні три роки): з 22% у жовтні 2009 та 20% у квітні 2010 до 25% у березні 2011 та до 31% у листопаді 2011.
• Серед найбільших прихильників посилення президентської влади в Україні виборці Партії регіонів, Свободи та УДАРу. Серед найбільших прихильників посилення повноважень парламенту – виборці Батьківщини та КПУ і знову ж таки Свободи.
• Пропрезидентську форму правління найбільше підтримують мешканці Півночі, Донбасу і Заходу, а пропарламентську – Центру та Сходу. Найбільше невизначених на Півдні.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 25 жовтня – 6 листопада 2011 р.

Розподіл областей:
 

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку листопада 2011 року, то 33% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 33% скоріше взяли б участь. Активність щодо виборів Президента дещо вища: 35% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 33% скоріше взяли б участь. Найбільш мобілізованими є виборці партії Батьківщина, КПУ та Партії регіонів.

РЕЗУЛЬТАТИ:

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку листопада 2011 року, 22% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Партію регіонів, 19,9% – за Батьківщину, 9,8% – за Фронт змін, 5,4% – за Комуністичну партію, 4,7% – за партію УДАР В.Кличка, 3,3% – за Свободу.

Ще 1,9% виборців підтримали б Громадянську позицію, 1,2% – Народну партію, 1,1% – Нашу Україну.  Інші партії підтримали б 4,3% виборців, не підтримали б жодну з партій («проти всіх») – 13,2%, не визначились з вибором – 13,2%.

Таким чином, якби вибори відбувались на початку листопада і прохідний бар’єр лишився б на рівні 3% до парламенту потрапили би шість партій: Партія регіонів, Батьківщина, Фронт змін, КПУ, УДАР та Свобода. При збільшенні прохідного бар’єру до 4% – п’ять партій, а при збільшенні прохідного бар’єру до 5% – лише чотири.

Якби вибори Президента України відбувалися на початку листопада 2011 року, 20,1% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за В.Януковича, 19,3% – за Ю.Тимошенко, 11,1% – за А.Яценюка, 5,5% – за В.Кличка, 5,2% – за П.Симоненка, 2,8% – за О.Тягнибока, 2,2% – за С.Тігіпка, 2,6% – за А.Гриценка.

Інших кандидатів підтримали майже 5%, не підтримали б жодного («проти всіх») – 11,9%, не визначились з вибором – 14,3%.

ТЕНДЕНЦІЇ:

• Незважаючи на те, що рейтинг Партії регіонів стабілізувався (22%), рівень підтримки В.Януковича – продовжує зменшуватися (з 23% у травні до 21% у вересні та 20% у листопаді).
• Одночасно зросла підтримка Ю.Тимошенко (до 19%) та партії Батьківщина (до 20%) – покращення ставлення до Ю.Тимошенко, яке фіксується останнім часом на Заході, Півночі та в Центрі країни, переростає у електоральні дивіденди.
• В результаті розрив між першим та другим місцями у президентському рейтингу скоротився до 1%, а у партійному – до 2%.
• Варто також наголосити на стабільності позиції комуністів (5%) та Громадянської позиції (2%).
• Натомість Фронт змін (10%) та УДАР (5%) втратили зростаючу динаміку. Не змогла зупинити спадну динаміку Свобода (3%).
• Продовжує зростати кількість опитаних, які не підтримують жодну партію (13%) та кількість опитаних, які не визначились зі своїм вибором (13%).

Усі дані приведені серед респондентів,які мають намір взяти участь у виборах.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 25 жовтня – 6 листопада 2011 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Соціологічна група «Рейтинг» продовжує досліджувати настрої громадян навколо справи Тимошенко (перші результати були представлені наприкінці вересня 2011).

• Через місяць після виголошення вироку більшість українців продовжують визнавати вину Ю.Тимошенко у «газовій справі», але при цьому вважають цю справу більше політичною і наполягають, що місце екс-прем’єра на свободі.
•  Думки щодо того чи повинна екс-прем’єр мати право участі у виборах-2012 і чи є коментарі європолітиків втручанням у справи України – розділилися майже порівну.
•  Динаміка вказує на те, що справа Тимошенко з економічної чи антикорупційної площини переходить чітко в ідеологічну.
•  На думку більшості, останнє рішення у цій справі саме за Президентом, а не за судами чи прокуратурою.

Як і місяць тому, респонденти  вважають Ю.Тимошенко швидше винною (44%) у перевищенні влади або службових повноважень під час підписання газових угод 2009 року з Росією, ніж невинною (36%). Кожен п’ятий не визначився з цього питання.

Разом з тим, лише чверть (24%) респондентів підтримують вирок у справі Тимошенко по газових угодах 2009 року у вигляді позбавлення волі. Більшість (52%) – наполягає на пом’якшенні або скасуванні вироку. Так, 12% опитаних підтримують умовний вирок або амністію після рішення суду про позбавлення  волі, 21% опитаних вважають, що потрібно визнати, що газові угоди 2009 року не вигідні для України, але кримінальну відповідальність з Тимошенко потрібно зняти, ще 18% – зняти усі обвинувачення з екс-прем’єра.  22% опитаних не визначились з даного питання.

Як і місяць тому, лише близько чверті (27%) вважають, що кримінальна справа проти Ю.Тимошенко це скоріше дотримання законності, натомість більшість (54%) вважає, що це політичні переслідування. Ще 19% не визначились з даного питання.

Понад половина (51%) опитаних вважають політичними переслідуваннями і нову кримінальну справу проти Ю.Тимошенко, порушену за перекладання боргів корпорації ЄЕСУ на бюджет України. І лише 28% вважають, що ця нова справа є скоріше дотриманням законності.

Таким чином, справа Тимошенко у сприйнятті громадян України чим далі тим більше стає політичною і може підсилювати регіональний розкол. На це вказує, зокрема, регіональна динаміка. Лише на Донбасі та Півдні кількість людей, які вважають Тимошенко винною, зросла. У решті регіонів, у т.ч. і на Сході, – зменшилась і відповідно зросла кількість опитаних, які не визнають вини екс-прем’єра. Лише на Донбасі кількість тих, які підтримують позбавлення волі Тимошенко перевищує кількість тих, як наполягають на пом’якшенні або скасуванні вироку. В решті регіонів – навпаки. Думка про політичні переслідування домінує в усіх регіонах, окрім Донбасу.

Думки щодо того чи повинна Ю.Тимошенко отримати право приймати участь у парламентських виборах 2012 року розділилися майже порівну: 42% вважають, що повинна і 40% – ні. 18% – не визначились з цього питання.

На Заході, Півночі та в Центрі більше згодні з тим, що екс-прем’єр повинна брати участі у наступних виборах, на Сході, Півночі та Донбасі – що не повинна.

Право на участь Ю.Тимошенко у наступних виборах підтримує 100% прихильників Батьківщини, близько 60% прихильників Свободи, Громадянської позиції, Фронту змін, понад половина прихильників партії УДАР, третина «проти всіх» та «невизначених» і лише 9% прихильників Партії регіонів.

Більшість опитаних (41%) вважають, що остаточне рішення у справі Ю.Тимошенко (вийде вона на свободу чи ні) залежить лише від Президента В.Януковича.

Значно менше опитаних вважають, що остаточне рішення у справі Ю.Тимошенко залежить від судів (19%) та Генеральної прокуратури (10%). Ще менше – від Верховної Ради (5%) та Служби Безпеки України (3%).

2% - вважають, що це не залежить ні від кого з названих, 16% – не визначились з цього питання.

Лише мешканці Донбасу та прихильники Партії регіонів вважають, що остаточне рішення у справі Ю.Тимошенко залежить більше від судів, решта опитаних вважають, що воно залежить більше від Президента.

Більшість опитаних (46%) вважають, що після зміни влади в країні так само будуть порушуватися кримінальні справи проти представників теперішньої влади. Не згодні з цим лише третина. Ще 21% - не визначились з даного питання.

Цікаво, що в те, що після зміни влади в країні так само будуть порушуватися кримінальні справи проти представників теперішньої влади найменше вірять прихильники Партії регіонів та Батьківщини, а найбільше – Свободи, Громадянської позиції та УДАРу.

40% опитаних вважають, що коментування політиками Європейського союзу вироку у справі Ю.Тимошенко не є втручанням у внутрішні справи України. Трохи менше (36%) вважають це втручанням у справи України. Чверть не змогли відповісти на це питання.

При цьому 40% позитивно ставляться до того, що політики Європейського союзу коментують вирок у справі Ю.Тимошенко і 31% - негативно. Водночас для 15% - це байдуже і ще 15% не визначились з цього приводу.

Позиція людей, які побачили втручання у внутрішні справи України, не є категоричною, оскільки лише дві третини з них негативно ставляться до того, що політики Європейського союзу коментують вирок у справі Ю.Тимошенко. Водночас кожен десятий з них позитивно ставиться до заяв політиків Європейського союзу, а більш, ніж кожному десятому - байдуже до заяв європейських політиків.

Найбільш позитивно ставляться до коментування політиками ЄС справи Тимошенко на Півночі, Заході та в Центрі, відповідно це понад 80% прихильників Батьківщини, майже 60% - Свободи та Громадянської позиції, майже 50% - Фронту змін та УДАРу.

Найбільш негативно ставляться до такого коментування на Донбасі, Півдні та Сході, відповідно це понад 60% прихильників Партії регіонів та понад 40% - КПУ.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face).Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 25 жовтня – 6 листопада 2011 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська