Новини та прес-релізи

Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», показали, що з початку року виборчі симпатії на виборчому окрузі #163 розподілилися між трьома політичними силами. Рейтинг з результатом 27,6% очолює ВО Батьківщина. Практично стільки ж прихильників серед тих, хто має намір взяти участь у виборах (таких по округу 87%), має ВО Свобода – 26,0%. За УДАР готові проголосувати 20,1% опитаних. Рейтинг інших партій менше 3%, у т.ч. «Україна – Вперед!» - 2,7%, Партія регіонів – 2,6%, Наша Україна та КПУ – майже по 2%. Тих, хто ще не визначився – 14,9%.


Незважаючи на те, що Батьківщина посідає перше місце рейтингу, динаміка росту кількості її симпатиків з початку року є негативною. Так, прихильників партій, які сьогодні складають це об’єднання, в кінці 2011 року було  близько 50% опитаних (Батьківщина – 26%, Фронт змін – 16%). Натомість рейтинг сьогоднішнього об’єднання по-суті залишився на рівні, який мала рік тому одна Батьківщина. Водночас значно зріс рейтинг партії УДАР (з 5 д 20%), та ВО Свобода (з 19 до 26%).

Наймолодший електорат в УДАРу – більше третини тих, кому до 30 років. У структурі прихильників Батьківщини та Свободи більше третини виборців віком від 50 років і старше. Дещо більше симпатиків з вищою освітою в електорату УДАРУ. Водночас з середньою – у Свободи. Працюючих більше серед симпатиків партії В.Кличка. Також серед них помітно більше тих, у кого досить високі доходи. Серед прихильників Свободи та УДАРу спостерігається гендерний паритет. Водночас у структурі симпатиків Батьківщини переважають жінки.

Лідерами рейтингу довіри серед опитаних є В.Кличко (довіряють 62%, не довіряють – 31%), А.Яценюк (довіряють – 58%, не довіряють 36%) та О.Тягнибок (довіряють – 57%, не довіряють 38%).

О.Тягнибок та В.Кличко лідери абсолютної довіри – їм цілком довіряє кожен п’ятий. Ю.Тимошенко довіряють 45%, не довіряють – стільки ж.

Лідерами недовіри є П.Симоненко, В.Янукович, М.Азаров та В.Литвин, яким не довіряють близько 90% опитаних.

Н.Королевській довіряють 11%, не довіряють – майже 80%.


РЕЙТИНГИ МІСЦЕВИХ ПОЛІТИКІВ

Лідером електоральних симпатій серед кандидатів по мажоритарному округу є О.Кайда. За нього готові віддати свої голоси 45,0% опитаних, котрі мають намір взяти участь у виборах. Рейтинг його найближчого конкурента В.Максимова удвічі менший – 21,2%. За М.Ратушняка готові проголосувати 6,5% опитаних, Т.Пастуха – 4,2%, Ю.Олійника – 3,5%. Рейтинг інших кандидатів менше 3%. Тих, хто не визначився з симпатіями, – 10,8%.


О.Кайда мобілізує на свою підтримку 91% симпатиків ВО Свобода та половину тих, хто підтримує ВО Батьківщина. В.Максимова підтримують 2/3 прихильників УДАРу та третина тих, хто не визначився з вибором партій.

Наймолодший електорат в Т.Пастуха (майже половина віком до 30 років) та В.Максимова. Серед прихильників М.Ратушняка та О.Кайди більше старших. 2/3 прихильників кандидата від УДАРу – працюючі. Серед прихильників О.Кайди та М.Ратушняка – рівна кількість представників обох статей. Натомість Т.Пастуху більше симпатизують жінки.


ОЧІКУВАННЯ ВІД МАЙБУТНЬОЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

96% опитаних вважають, що вибори до Верховної Ради повинні змінювати ситуацію в країні на краще. Водночас вірять, що так станеться після виборів в жовтні лише половина.

Найбільше тих, хто зневірений, – серед «невизначених» (52%) та прихильників Т.Пастуха, найменше – серед симпатиків ВО Свобода та О.Кайди.

92% вважають, що потрібно оновити склад українського парламенту. Водночас вірять, що так станеться – трохи  більше половини опитаних.

У зміни складу Верховної Ради вірять найбільше прихильники ВО Свобода та ВО Батьківщина (2/3 прихильників), а також О.Кайди. Найменше таких серед тих, хто не визначився з вибором.

Ідеологічні питання хвилюють респондентів не менше економічних, чи соціальних.  Так, половина опитаних найбільше очікують від майбутньої Верховної Ради захисту української мови і культури. 42-44% – забезпечення економічного зростання та підвищення зарплат і пенсій. 

Третина очікують створення нових робочих місць та подолання корупції у владі. Кожен п’ятий очікує на висловлення імпічменту Президенту В.Януковичу, звільнення Ю.Тимошенко та Ю.Луценка, покращення якості медичного обслуговування, зменшення податків, забезпечення свободи слова, покращення відносин з ЄС. 15% чекають на підтримку малого та середнього бізнесу, 12% – підвищення якості освіти. На збільшення повноважень для місцевого самоврядування, об’єднання Сходу та Заходу країни чи підтримку спорту чекає лише кожен десятий. На покращення відносин з Росією сподіваються лише 2%. 10% взагалі нічого не очікують від нової Верховної Ради.

52% опитаних вважають, що кандидат-мажоритарник  від їхнього округу повинен займатися в рівній мірі як справами округу, так і загальнодержавними. 36% переконані, що кандидат має перейматися виключно місцевими проблемами, лише 6% – за те, щоб депутат був «державником».

ПРОБЛЕМИ ОКРУГУ

2/3 опитаних хвилюють поганий стан доріг та проблеми з працевлаштуванням. Це ключові проблеми міста очима виборців.

Половина опитаних занепокоєна високими тарифами на комунальні послуги, 42% – неякісним медичним забезпеченням. Третина вважають проблемами неякісну питну воду, погану роботу ЖЕКів, санітарний стан міста. Кожен п’ятий хвилюється через бездомних тварин, хаотичну забудову міста, наркоманію та алкоголізм. 15% занепокоєні відсутністю умов ведення бізнесу, 11-12% – нестачею шкіл та дитсадків, нестачею дитячих майданчиків, поганим станом екології. Лише 5-6% переймаються малою кількістю громадського транспорту, відсутністю можливостей для занять спортом, стихійною торгівлею, недостатньою кількістю парковок, високим рівнем злочинності. Низьким рівнем озеленення міста занепокоєні лише 3% опитаних.

ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ

2/3 опитаних задоволені діяльністю міського голови С.Надала та голови облради О.Кайди, незадоволених – чверть. Натомість діяльністю голови ОДА В.Хоптяна незадоволені 67% опитаних, задоволених – 18%.

 

Аудиторія дослідження: населення міста Тернополя віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (для округу загалом): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,5%, для значень близьких до 25% - не більше 3,0%, для значень близьких до 10% - не більше 2,1%. Терміни проведення дослідження: 1-12 вересня 2012 р.

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного в вересні, рівень політичної активності львів’ян дещо підвищився (у порівнянні з травнем цього року: 51% – точно взяли би участь у парламентських виборах і 32% – скоріше взяли би участь у виборах.

Рівень мобілізації прихильників партій, які мають найвищі шанси потрапити до парламенту, надзвичайно високий: більше 90% їхніх прихильників мають намір взяти участь у голосуванні.

Якби вибори до Верховної Ради відбувались у вересні 2012 року, то 31,9% львів’ян підтримали б ВО Батьківщина (дані приведені серед тих, хто має намір взяти участь у виборах). Друге місце посіла б ВО Свобода (21,3%), третє – партія УДАР (20,6%).

Партію регіонів підтримали б 4,5% виборців. Рейтинги інших політичних сил нижче 3%. Зокрема за партію Н.Королевської «Україна – Вперед!» готові віддати свої голоси – 2,2%, Нашу Україну – 2,2%, КПУ – 1,5%. Інші партії підтримали б 2,3% виборців. Не визначились – 13,7%.

ТЕНДЕНЦІЇ

Рейтинг ВО Батьківщина у порівнянні з травнем дещо знизився – з 34% до 32%. Помітна чітка тенденція зростання рейтингу ВО Свобода. По-суті це відновлення втрачених у 2011 році позицій.

Рейтинг УДАРу з травня виріс майже удвічі – з 11% до 21%. Стабільним залишаються позиції Партії регіонів (4%). Рейтинг Нашої України становить 2%.


ВИБОРИ НА ОКРУГАХ ЛЬВОВА

ОКРУГ #115 (Сихівський, частина Личаківського району)

Лідером серед політичних партій по 115-му виборчому округу є ВО Батьківщина. За неї готові віддати свої голоси третина тих, хто має  намір взяти участь у виборах. За партію УДАР готові проголосувати 23,4% опитаних, ВО Свобода – 20,9%. Рівень підтримки інших партій значно менший. Так, за Партію регіонів готові проголосувати 2,9% респондентів, Нашу Україну – 2,4%, партію «Україна-вперед!» – 2,0%, КПУ – 1,4%. Рейтинги інших політичних сил менше 1%. Тих, хто ще не визначився, – 12,0%.

По мажоритарному округу чітко визначилися два лідери електоральних симпатій серед кандидатів-мажоритарників: М.Хміль (за нього готові віддати свої голоси 29,1% опитаних) та Д.Добродомов (його мають намір підтримати 28,3%). Інші кандидати практично не мають шансів втрутитися в боротьбу за перемогу. Так, за Р.Федишина мають намір проголосувати 3,1% респондентів, О.Туісова – 2,4%, О.Желаду – 1,2%. Рейтинги інших – мізерні. Третина виборців ще не визначилася зі своїми симпатіями.

Електоральні резерви кандидатів-лідерів наступні: 18% заявили, що однозначно проголосують за О.Добродомова, ще 19% можуть розглянути можливість голосування за нього. М.Хміля впевнено підтримують 16%, ще 20% допускають варіант голосування за останнього.

Кожен п’ятий заявив, що в жодному разі не проголосує за Р.Федишина, О Туісова чи О.Желаду. Водночас 17% стверджують, що позитивно відносяться до представника Аграрної партії Р.Федишина, водночас цього замало, щоб за нього проголосувати.

М.Хміль та Д.Добродомов можуть мобілізувати на свою підтримку 3/4 виборців партій, від яких вони йдуть на вибори. Окрім того їх готові підтримати по 1/3 симпатиків ВО Свобода. Кандидата від УДАРу готові підтримати третина симпатиків Батьківщини. Водночас прихильники партії В.Кличка менш схильні голосувати за представника об’єднаної опозиції.

Моделювання ситуації з двома кандидатами знову ж таки не виявило чіткого лідера по округу. За такої ситуації за обох кандидатів готові проголосувати майже по 33% опитаних.

ОКРУГ #116 (Залізничний, частина Шевченківського району)

Лідером серед партій по округу є ВО Батьківщина. За неї мають намір проголосувати 30,0% опитаних. ВО Свобода та УДАР підтримують по 22,4% респондентів. За партію регіонів – 4,6%, партію «Україна-вперед!» – 1,9%, Нашу Україну – 1,5%. Рейтинги інших політичних сил менше 1%. Не визначилися із симпатіями до партій – 13,6%.

На відміну від попереднього округу тут визначився чіткий лідер виборчих перегонів серед кандидатів-мажоритарників: за І.Фаріон готові проголосувати 38,2% опитаних. За її найближчого конкурента А.Березюка – 17,4%. В інших кандидатів шанси втрутитися в цю боротьбу невеликі. Так, за Б.Хрустачука готові віддати свої голоси лише 3,8%, В.Садового – 2,1%, І.Герчука – 1,1%. Рейтинги інших кандидатів менше 1%. Тих, хто ще не визначився зі своїми вподобаннями по мажоритарному округу – 35,6%.

Щодо резервів: впевнено підтримують І.Фаріон 27% опитаних, а тих, хто міг би проголосувати за неї – ще 11%. У А.Березюка ці показники дещо менші – 9% однозначно б його підтримали, ще 16% могли б розглянути варіант голосування за нього.

Найбільше антипатій викликав кандидат від партії влади. За нього в жодному разі не проголосували б чверть опитаних.

Варіант з двома кандидатами на окрузі лише підтвердив значну перевагу І.Фаріон над А.Березюком. У такому випадку її готові підтримати 41,3% опитаних, А.Березюка – 21,6%.

Електоральна привабливість І.Фаріон забезпечуються за рахунок тотальної підтримки симпатиків ВО Свобода та майже половини прихильників ВО Батьківщина. У свою чергу А.Березюк мобілізує на свою в основному прихильників партії В.Кличка.

ОКРУГ #117 (Франківський та Галицький райони)

Лідером електоральних симпатій серед політичних сил в окрузі є ВО Батьківщина, яку у разі проведення виборів найближчим часом готові підтримати 33,3% опитаних. ВО Свобода мають намір підтримати 20,2% респондентів, УДАР – 18,3%, Партію регіонів – 6,4%, КПУ – 2,9%, партію «Україна-вперед!» – 1,9%. Рейтинги інших партій менше 1%. Тих, хто ще не визначився, – 13,3%.

Лідером по мажоритарному округу є І.Васюник. За нього готові проголосувати 30,8% респондентів, що мають намір взяти участь у голосуванні. Т.Стецьківа підтримують 15,2% опитаних, О.Юринець – 14,6%, О.Барана – 6,9%. Рейтинги інших кандидатів менше 2%. Тих, хто не визначився, – 23,9%.

Електоральні резерви І.Васюника наступні: 21% однозначно проголосують за нього, ще стільки ж можуть розглянути можливість його підтримки. Ситуація з електоральним потенціалом його конкурентів дещо гірша. Так, впевнено заявив про підтримку О.Юринець та Т.Стецьківа кожен десятий опитаний. Тих, хто міг би проголосувати за них – по 16%.

Чверть опитаних у жодному разі не підтримуватимуть О.Барана.

І.Васюник – фаворит електоральних симпатій серед виборців ВО Батьківщина. Також за нього готова проголосувати значна частина прихильників ВО Свободи та УДАРу. Йому також симпатизують і чверть тих, хто ще не визначився.

Електорат Т.Стецьківа формується загалом з симпатиків ВО Свобода, частково прихильників Батьківщини та УДАРу. Потенціал О.Юринець складається переважно з голосів виборців УДАРУ. Також до неї прихильно ставляться чверть симпатиків Батьківщини та кожен шостий свободівець.

Моделювання ситуації з двома кандидатами дало можливість більш чіткіше визначити партійну приналежність виборця ключових кандидатів. Зазначимо, що І.Васюник безвідносно до конкурента у парі є однозначним лідером в обох варіантах, які досліджувалися, з результатом 44%. Так, у варіанті «Васюник-Стецьків» І.Васюника готові підтримати 3/4 симпатиків ВО Батьківщина, 41% прихильників УДАРу та третина «свободівців» і кожен п’ятий з тих, хто не визначився з вибором по партіях. Водночас Т.Стецьківа підтримують третина прихильників ВО Свобода, кожен п’ятий – УДАРу та ВО Батьківщина, кожен восьмий – Партії регіонів та тих, хто ще визначився з прихильністю до політичних сил.

У парі «Васюник-Юринець» кристалізація виборців об’єднаної опозиції навколо кандидатури І.Васюника ще вища. За нього готові віддати свої голоси у такій комбінації 82% прихильників ВО Батьківщина та 46% ВО Свобода. О.Юринець у такому випадку могли б підтримати 2/3 прихильників УДАРу та кожен восьмий симпатик ВО Свобода, Партії регіонів та тих, хто не визначився.

 
ОКРУГ #118 (Пустомитівський район, частина Личаківського і Шевченківського районів)

Рейтинг електоральних симпатій до політичних партій в окрузі очолює ВО Батьківщина. За неї готові тут віддати свої голоси 32,1% опитаних, які мають намір взяти участь у голосуванні. ВО Свобода підтримують 24,0%, УДАР – 16,3% (це найслабша підтримка цієї сили в розрізі округів м.Львова).

Рейтинги інших партій значно менші: за Нашу Україну – 2,9%, Партію регіонів – 2,5%, партію «Україна-вперед!» – 1,7%. Інші – разом набирають менше 2%. Тих, хто не визначився – 18,6%.

Серед кандидатів-мажоритарників відбулася зміна лідера електоральних вподобань. Ю.Михальчишин випереджає Б.Дубневича на 5% (35,7% проти 30,5%). Його рейтинг у порівнянні з травнем виріс втричі. Рейтинги інших кандидатів значно менші. Так, Т.Мандзюка готові підтримати 8,5% респондентів, В.Загорського – 2,3%, М.Пущака – 1,7%. Електоральні показники інших – менше 1%. Тих, хто ще не визначився – 19,8%.

Електоральні резерви Ю.Михальчишина також дещо вищі за його конкурента. Так, впевнені у тому, що проголосують за нього 25% опитаних, ще 22% розглядають можливість його підтримки. У Б.Дубневича ці показники дещо нижчі: стійких прихильників – 20%, тих, хто міг би проголосувати – стільки ж. Також в останнього дещо зріс рівень антипатій, у порівнянні з останнім опитуванням: тих, хто однозначно не проголосує за нього сьогодні 14% проти 10% у травні.

18% могли б розглянути можливість проголосувати за Т.Мандзюка і тільки 4% - однозначно проголосують за нього.

Ю.Михальчишин черпає резерви з прихильників ВО Свобода (майже повна мобілізація) та ВО Батьківщина (половина симпатиків). Водночас за Б.Дубневича схильні голосувати прихильники всіх ключових партій, але мобілізує він їх слабше за свого  конкурента.

Варіанти пар кандидатів, знову ж таки підтверджують перевагу Ю.Михальчишина над його найближчими суперниками. У варіанті з Б.Дубневичем його відрив від конкурента становить майже 10% (42,6% проти 33,2%), у парі з Т.Мандзюком перевага представника ВО Свобода у 3,5 рази (47,2% проти 13,8%).

У розрізі симпатиків партій моделювання ситуації з двома кандидатами підтверджують гіпотезу про джерела резервів. Так, Ю.Михайльчишин мобілізує на свою підтримку від 75% (у варіанті з Б.Дубневичем) та до 85% (з Т.Мандзюком) прихильників ВО Свобода. Окрім того, за нього готові віддати свої голоси майже половина симпатиків Батьківщини, кожен третій-четвертий «ударівець». Б.Дубневич мобілізує на свою підтримку третину виборців кожної з прохідних партій окрім ВО Свобода та тих, хто не визначився з симпатіями до партій.

Т.Мандзюка підтримують переважно прихильники УДАРу, водночас чверть з них схильна голосувати за Ю.Михальчишина.



ОЧІКУВАННЯ ВІД ВИБОРІВ

83% опитаних переконані, що вибори повинні змінювати ситуацію в країні на краще, а також, що потрібно оновити склад українського парламенту. Водночас вірять, що так станеться лише половина. 39% переконані, що вибори не принесуть змін, чверть не вірять в те, що зміниться політичне обличчя Верховної Ради України.

У розрізі прихильників «прохідних» політичних партій від 84% до 90% переконані, що вибори повинні приносити зміни, водночас вірять у це лише трохи більше половини. Найменше віри у зміни на краще у тих, хто не визначився з вибором політичної сили на виборах.

90% симпатиків провідних опозиційних сил переконані у необхідності змін складу народних депутатів нової Верховної Ради. Натомість третина прихильників Партії регіонів вважають таку ситуацію неприйнятною.

У те, що зміниться склад ВРУ, вірять від 57% до 60% прихильників УДАРу, Свободи та Батьківщини. Не вірять у оновлення – кожен третій-четвертий.

У те, що зміниться склад парламенту вірить лише кожен другий прихильник Партії регіонів, не вірять у це – 41% її симпатиків.

56% опитаних переконані, що кандидат-мажоритарник від їхнього округу має займатися в рівній мірі як державними справами, так і піклуватися про проблеми округу. Чверть опитаних вважають, що депутат має займатися лише справами округу. Лише 14% хочуть, щоб обранець був виключно «державником».

У розрізі прихильників політичних сил не спостерігається суттєвих відмінностей у відповідях у порівнянні з загальними даними.

Майже половина респондентів очікують від новообраної Верховної Ради України забезпечення економічного зростання. Ще 44% – об’єднання Сходу та Заходу країни, 39% – захисту української мови та культури.

Третина опитаних очікує від нового парламенту підтримки спорту, 26-27% – покращення якості медичного обслуговування та висловлення імпічменту Президенту України В.Януковичу. Кожен п’ятий сподівається на забезпечення свободи слова, покращення відносин з Росією, збільшення повноважень для місцевого самоврядування. 15-16% очікують подолання корупції у владі, підвищення зарплат і пенсій, звільнення Ю.Тимошенко та Ю.Луценка. 13% чекає на покращення якості освіти. Лише 7% очікують на підтримку малого та середнього бізнесу, 3% – на покращення відносин з Європейськими країнами. Лише 1% чекає від парламенту створення нових робочих місць.

Цікаво, що дещо вищі очікування ніж у інших прихильників політичних сил на об’єднання Сходу та Заходу країни, у симпатиків Партії регіонів. Також «регіонали» більше настроєні на зменшення податків та покращення відносин з Європою та Росією.

Натомість ті, хто підтримує ВО Свобода більше за інших очікують захисту української мови і культури та висловлення імпічменту Президенту В.Януковичу.

 

 Аудиторія дослідження: населення міста Львова та Пустомитівського району віком від 18 років і старші. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Вибіркова сукупність: 2400 респондентів, у т.ч. 600 – на округ. Помилка репрезентативності дослідження (загалом):

для округу на 600 респондентів – для значень близьких до 50% похибка становить не більше 4%, для значень близьких до 25% - не більше 3,5%, для значень близьких до 10% - не більше 2,4%;
для перезваженого масиву по Львову на 2200 респондентів – для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,1%, для значень близьких до 25% - не більше 1,8 %, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%;
Терміни проведення: 1 – 12 вересня 2012 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку вересня 2012 року, то 40% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 34% – скоріше взяли б участь. Найвищий рівень мобілізації фіксується на Заході та в Центрі країни.

Серед прихильників партій найбільшу готовність брати участь у виборах висловили симпатики Свободи, Партії регіонів, Батьківщини та КПУ. Найнижча готовність – серед «невизначених» та прихильників партії Н.Королевської «Україна – Вперед!».

РЕЗУЛЬТАТИ:

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку вересня 2012 року перемогу здобула б Партія регіонів, яку підтримують 26,3% опитаних, які мають намір брати участь у виборах. Дещо менше (22,6%) опитаних проголосували б за Батьківщину.

12% підтримують партію УДАР В.Кличка, 10,8% – за Комуністичну партію, 4,1% – Свободу, 3,7% – партію Н.Королевської «Україна – Вперед!». Ще близько 1% виборців підтримали б Нашу Україну, 0,6% – Радикальну партію О.Ляшка. Решту партій – понад 2%, не визначились – 16,6%.


ТЕНДЕНЦІЇ:
 

• Останні кілька місяців стабільно додає Партія регіонів: з 20% – у липні до 25% – у серпні та до 26% – у вересні. Також дещо додали партія УДАР та Комуністична партія.
• Натомість рейтинги Батьківщини, які були стабільні протягом цього періоду, у вересні зменшились з 26 до 23%. Не демонструють тенденцій до росту партія Свобода та «Україна – Вперед!». За останній місяць дещо зросла кількість «невизначених» – з 15 до 17%.
• Таким чином, якщо у серпні розрив між Партією регіонів та Батьківщиною становив +2 на користь опозиції, то у вересні – вже +3 на користь Партії регіонів.
• За Об’єднану опозицію ВО Батьківщина готові голосувати близько 40% виборців Заходу, чверть – Центру, кожен десятий – на Сході і Півдні.
• Партія регіонів має найвищу підтримку на Сході і Півдні (понад 40%), кожен п’ятий підтримує її в Центрі, кожен десятий – на Заході.  Комуністи додали майже вдвічі в Центрі, де їх підтримує кожен десятий, найбільша підтримка КПУ залишається на Півдні та Сході, де їх підтримує майже кожен п’ятий виборець.
• УДАР найбільше підтримують на Заході та в Центрі, також партія додала на Півдні та Сході, партію Н.Королевської «Україна – Вперед!» стабільно більше підтримують  в Центрі, Свободу – на Заході.
• «Невизначених» стабільно фіксується більше на Сході країни, там же, найменше охочих голосувати на виборах 28 жовтня 2012 року.

 
Якби вибори Президента України відбувалися на початку вересня 2012 року перемогу у І турі виборів здобув б В.Янукович, якого підтримують 25,9% опитаних, які мають намір брати участь у виборах.

14% опитаних проголосували б за Ю.Тимошенко, 9,6% підтримують В.Кличка, 8,5% – А.Яценюка, 7,8 – П.Симоненка, 3% – Н.Королевську, 2,9% – О.Тягнибока,  2,1% – С.Тігіпка, 1,9% – А.Гриценка, 1,1% – В.Ющенка, 0,9% – В.Литвина. Ще понад 2% підтримали б іншого кандидата, маже 6% – не підтримали б жодного з кандидатів, не визначились – 14,1%.

 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7% . Терміни проведення дослідження: 1 – 11 вересня 2012 р.

 

Через обмеження вибірки до 1200 респондентів додатковий розподіл на Донбас і Північ не проводився, відповідно макрорегіони були ущільнені до чотирьох:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька 

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська 

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська, м. Севастополь 

Схід: Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Луганська 

Згідно з результатами останнього дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», у серпні 2012 року фіксується зростання рівня патріотизму.

Так, порівняно з показниками дворічної давнини, кількість опитаних, які вважають себе патріотами своєї країни, зросла з 77 до 82%, а порівняно з даними піврічної давнини – зростання ще більше – з 73 до 82%. Зокрема, 40% опитаних однозначно характеризують себе як патріотів своєї країни, ще 42% – швидше так, ніж ні.

Тільки 10% опитаних не вважають себе патріотами. Ще 8% – не змогли визначитися.

Найбільш відчутне зростання відчуття патріотизму фіксується на Сході країни, Донбасі, а також на Заході і Півночі. На Півдні – навпаки фіксуються зворотні тенденції. Таким чином, бачимо зростання патріотизму в регіонах, де відбувались матчі ЄВРО-2012, відповідно можемо припустити, що ріст може бути пов'язаний в більшій мірі саме з цією подією.

Стабільно, найбільшими патріотами себе вважають старші люди. Разом з тим, фіксується зростання відповідних настроїв і серед молоді, а також фіксується суттєве зростання патріотизму серед жінок. Останні тенденції опосередковано також свідчать про зв’язок між ЄВРО-2012 і зростанням рівня патріотизму, можна говорити про виникнення певної «моди на патріотизм».

Найбільше себе вважають патріотами прихильники Свободи та Батьківщини, разом з тим фіксується значне зростання відповідних настроїв серед прихильників Партії регіонів.

Найменше себе вважають патріотами прихильники УДАРу та партії Н.Королевської «Україна – Вперед!», в першу чергу, через значну питому вагу в структурі прихильників молоді.

Українці, в першу чергу, вважають предметом гордості за свою країну, свій народ, місце, де народилися i виросли (34%), землю, територію, на якій живуть (29%), національні пiснi, свята, звичаї (27%), рідну природу (26%), минуле країни та її історію (25%), українська працьовитість, уміння господарювати (25%), великі люди своєї національності (24%).

Також викликають гордість за свою країну душевнi якостi свого народу (22%), Держава, в якiй живуть (21%), мова свого народу (19%).

Дещо менше викликають гордість вiра, релiгiя свого народу (12%), перемоги спортсменів своєї країни (12%), лiтература та мистецтво (11%), могили предкiв, пам'ять про них (11%), прапор, герб, гiмн (4%).

Мінімальну гордість викликає військова потужність держави – лише 1%.

Місце, де народилися i виросли, найбільшу гордість викликає на Півдні, Сході та Донбасі. Більше серед прихильників партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та Партії регіонів. Українські пісні і звичаї – серед прихильників Батьківщини та КПУ, українська працьовитість – серед прихильників партії «Україна – Вперед!».

Великі українці більше захоплюють мешканців Сходу, Півночі та Заходу країни, як прихильників опозиції, так і Партії регіонів. Минуле та історія найбільшу гордість викликає на Півночі, в Центрі та на Донбасі. Переважно серед прихильників КПУ та Партії регіонів.

Держава, в які живуть, найбільшу гордість викликає на Заході, так само як мова та релігія свого народу. Спортивні перемоги – в Центрі і логічно, що найбільше серед виборців УДАРу, душевні якості народу – на Сході, література та мистецтво – на Півночі, могили предків, пам’ять про них – на Півдні.

Абсолютна більшість (61%) опитаних відповіли самі собі на запитання «Хто я такий?» – громадянин України. Вдвічі менше охарактеризували себе, в першу чергу, як жителів свого регіону, міста, села (29%) та просто сказали б «Людина» (24%).

Ще 19% опитаних, відповідаючи на це питання назвали б свою національність, майже кожен десятий – свою родинну роль або охарактеризували б себе як радянська людина.

Тільки 6% – назвали б себе європейцем, 5% – назвали би свою професію, рід занять, по 3% – назвали б себе громадянином світу або свої релігійні переконання.

Громадянами України себе, в першу чергу, назвали б мешканці Заходу та Центру, переважно це прихильники Свободи, та об’єднаної опозиції Батьківщина.

Просто сказали б «Людина» – мешканці Сходу та Заходу, більше прихильники партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та УДАРУ.

Назвали б свою національність, передусім, на Заході та Півночі, зокрема, прихильники Свободи та Батьківщини.

Радянською людиною себе вважають третина прихильників КПУ та майже кожний шостий – Партії регіонів. Такі погляди поширені в основному серед старших людей, пенсіонерів, найбільш популярні на Півдні та Сході.

Європейцями себе вважають, в першу чергу, молодь. Твердження найбільше поширене серед прихильників Свободи та УДАРу.

Асоціація «Громадянин світу»  найбільше поширена серед прихильників партій «Україна – Вперед!» та УДАР.

Як свідчить динаміка, у розумінні патріотизму, предмету гордості за свою країну, самоідентифікації за два останні роки відбулись певні зміни.

Так, українці почали відчувати більше гордості за свою країну через національні пісні, свята та звичаї, через рідну природу, через національну працьовитість, уміння господарювати. Разом з тим, фіксуються втрати за такими позиціями як національні герої, Держава, в якій живуть, могили предків, пам’ять про них, віра релігія народу, прапор, герб і гімн країни.

Незважаючи на те, що кількість опитаних, які ідентифікують себе як громадяни України зросла, кількість тих, які назвали б свою національність – зменшилась.

На основі аналізу кореляції питань «Що є предметом гордості за свою країну, свій народ?», «Хто я такий?» та питання «Як би Ви самі себе охарактеризували – як патріота своєї країни чи ні?», ми спробували дійти висновків, які з маркерів відображають більш патріотичні настрої, а які менш.

Отже, у питанні «Що є предметом гордості за свою країну, свій народ?» найбільш патріотичні маркери:  «Прапор, герб та гімн», «Держава, в якій я живу», «Великі люди моєї національності», «Мова мого народу» та «Наші література та мистецтво».

У питанні «Хто я такий?» найбільш патріотичні маркери:  «Громадянин України» та «Назвав би свою національність».

Таким чином, спостерігається парадоксальна ситуація, коли загалом ніби рівень патріотизму зріс, проте за більшістю патріотичних маркерів фіксуються втрати.

Крім того, за останні два роки зменшився рівень готовності захищати свою країну зі зброєю в руках (з 43 до 33%), а неготовності – навпаки зріс (з 38 до 54%). При цьому спостерігається чітка залежність: чим більше людина відчуває себе патріотом, тим проявляє вищу готовність відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках.

Це може говорити про те, що зростання відчуття патріотизму містить значну емоційну і, можливо, ситуативну складову.

Найбільше готові відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках на Заході, найбільше таких серед прихильників Свободи. Найменше готові відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках – на Півдні та серед прихильників КПУ.

Майже половина чоловіків та кожна п’ята жінка готові захищати свою країну зі зброєю в руках.

61% опитаних підтримали б проголошення Незалежності України, якби перед ними постав такий вибір сьогодні. Тільки 26% - не підтримали б, ще 13% - не визначилися.

Якщо на Заході підтримали б Незалежність майже 90%, на Півночі та в Центрі – майже 70%, то на Сході, Півдні та Донбасі – менше половини. Важливо (!), що кількість прихильників Незалежності перевищує кількість противників в кожному з регіонів України.

Найбільше підтримують Незалежність молодь, найменше – старші люди. При цьому варто нагадати, що саме старші люди вважають себе більшими патріотами. Частина старших людей вважають себе патріотами своєї країни, при цьому вони не визнають Незалежності і вважають себе радянськими людьми.

Абсолютна більшість опитаних не підтримують ані відокремлення від України Галичини (84%), ані Криму (90%) чи Донбасу (90%).

Підтримують відокремлення Галичини лише 5%, при цьому менше 1% на Заході, але понад 10% – на Донбасі та Півдні.

Підтримують відокремлення Криму лише 3%, при цьому менше 1% на Заході, 4% - на Донбасі і водночас кожний десятий – на Півдні.

Підтримують відокремлення Донбасу лише 2%, при цьому близько 2% на Заході і водночас 8% – на самому Донбасі.

Таким чином, складається ситуація, коли мешканці самої Галичини своє гіпотетичне відокремлення від України категорично не підтримують, проте це частково підтримують  на Донбасі і Півдні, в першу чергу, прихильники КПУ, менше – Партії регіонів.

Мешканці Заходу, Центру, Півночі та Сходу країни не підтримують відокремлення жодних територій, але в Криму є певна підтримка відокремлення своє території від України, так само як і на Донбасі своєї. Проте, такі настрої далеко не домінують, абсолютна більшість наголошує на необхідності збереження територіальної цілісності всієї країни.


Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 8 – 18 серпня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

Якби вибори відбулися найближчим часом, найбільше голосів виборців отримали би Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», за яке готові проголосувати 26,2% тих, хто має намір взяти участь у виборах, і Партія регіонів (24,6%). За Політичну партію  «УДАР» Віталія Кличка» готові проголосувати 11,8% учасників виборів, за Комуністичну партію України – 9,4%. Близькими до подолання 5%-го виборчого бар’єру  є також Партія Наталії Королевської "Україна – Вперед" (4,3%) та Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (4,2%).  15,4% тих, хто має намір взяти участь у виборах, ще не визначилися, за кого голосуватимуть.

ВО «Батьківщина» і Політична партія "УДАР" Віталія Кличка" частіше підтримуються виборцями Західного і Центрального регіонів, Партія регіонів і КПУ – виборцями Сходу і Півдня, ВО «Свобода» – Заходу країни.

Серед респондентів які визначилися, за яку партію голосувати, впевненість у своєму виборі є досить високою: майже половина з них (48,9%) повністю впевнені у своєму виборі, ще 43,5% скоріше впевнені в ньому.

Основною причиною, яку респонденти враховували, коли визначалися, за яку партію голосувати, опитані назвали те, що ця партія може вирішити проблеми, які стоять перед країною – цю відповідь дали 51,5% респондентів, які збираються голосувати за якусь партію. Також серед причин вибору часто називалися: цю партію очолює сильна особистість, рішучий лідер (41,7%);  партія здатна покращити життя таких людей, як сам респондент (31,2%); її ідеологічні позиції найбільш близькі поглядам та переконанням респондента (29,5%); ця партія спроможна здійснити реформи, позитивні зміни в суспільстві (24,8%); ця партія забезпечить стабільність у державі (24,0%); до керівництва партії входять люди, які викликають повагу респондента (23,5%).

Ці причини часто називалися в усіх регіонах. Крім того, на Півдні і Сході часто називалася така причина вибору партії: ця політична сила має недоліки, але інші партії – ще гірші (21,7% респондентів на Сході, 21,0% - на Півдні). У Західному регіоні серед причин вибору також часто називали те, що партія обстоює українську мову як єдину державну (23,4%) та те, що вона захищає українську культуру, українські традиції, цінності (20,9%).

Загалом ситуація напередодні виборів характеризується низьким рівнем оптимізму населення. Майже дві третини (63%) респондентів дотримуються думки, що події в Україні розвиваються у неправильному напрямі. Так вважають більшість жителів усіх регіонів – від 54% жителів Півдня до 74% жителів Заходу країни.

 

Опитування проводилося: дослідницькою компанією «ГфК Юкрейн», Соціологічною групою «Рейтинг», Центром соціальних і маркетингових досліджень  «Соціс» та Центром Разумкова з 27 липня по 9 серпня 2012 року. Було опитано 10979 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України  за основними соціально-демографічними показниками (регіон проживання, тип поселення, вік і стать). Вибірка будувалися як стратифікована, багатоступенева, випадкова на перших етапах відбору і з квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 1,0% з імовірністю 0,95.

Застосовується такий розподіл областей за регіонами:

Захід:  Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області;

Центр:   м. Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області;

Південь:  АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська області;

Схід:    Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області.

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», 45% опитаних відчувають, що в Україні відбувається згортання свободи слова. Майже стільки ж (39%) не відчувають згортання свободи слова. Таким чином у цьому питанні українці поділилися майже навпіл. Ще кожен шостий не визначився з цього питання.

Варто зазначити, що протягом 2011-2012 років майже половина опитаних (від 43 до 46%) стабільно відчувають згортання свободи слова в Україні. Разом з тим порівняно з попереднім дослідженням, проведеним у листопаді минулого року, кількість опитаних, які не відчувають погіршення у цій сфері, зросла з 35 до 39%.

Понад 60% опитаних на Заході, половина на Півночі, понад 40% - в Центрі та Сході відчувають згортання свободи слова в Україні. Натомість понад 50% опитаних на Донбасі, понад 40% - на Півдні і Сході, третина на Півночі і в Центрі не відчувають погіршення у цій сфері.

Понад 70% прихильників Свободи та Об'єднаної опозиції, а також майже 60% прихильників УДАРу відчувають згортання свободи слова в Україні. Разом з тим,  майже 70% прихильників Партії регіонів, трохи менше половини прихильників КПУ та «невизначених» такої загрози не відчувають.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 14 – 27 липня 2012 р.

Розподіл областей

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного у липні 2012 року, п’ятірку найбільших загроз для країни формують: ріст безробіття (назвали 44% респондентів), економічний занепад країни (41%), свавілля влади (25%), деградація населення (20%) та погіршення медичного забезпечення (20%).

Далі у рейтингу загроз: екологічні катастрофи (17%), ріст злочинності (16%), знецінення гривні (15%), розкол країни (13%), можлива втрата Незалежності (11%) та масова міграція українців закордон (10%).

Менше 10% опитаних вважають, що Україні загрожує погіршення рівня освіти,  демографічна криза, антиконституційний переворот, загроза громадянської війни, втрата контролю над українською ГТС. Близько 3% вважають, що Україні загрожує військова загроза з боку Росії та тероризм, 1% бояться військової загрози з боку Заходу.

Лише 3% опитаних українців не відчувають жодних з наведених загроз.

ТЕНДЕНЦІЇ:
 

•     Фіксується зменшення побоювань громадян щодо економічних загроз.
•     Так, порівняно з попереднім дослідженням (березень 2011 року) серед громадян України відчутно зменшилось відчуття загрози економічного занепаду (з 53 до 41%). Тенденція притаманна для усіх регіонів.
•     Також дещо зменшились побоювання щодо росту безробіття (з 47 до 44%), хоча  в Центрі та на Донбасі відчуття загрози навпаки зросло, а також всюди, крім Заходу, зменшились страхи щодо знецінення  гривні (з 23 до 15%).
•     Натомість зросло відчуття загрози погіршення медичного обслуговування (з 15 до 20%), особливо в Центрі, на Півдні та Донбасі. Також зросли побоювання щодо екологічних катастроф (з 13 до 17%), росту злочинності (з 13 до 16%), свавілля влади (з 23 до 25%) та деградації населення (з 18 до 20%).
•     За більш ніж рік майже у 1,5 рази зросли побоювання громадян щодо розколу країни (з 9 до 13%), причому як на Заході (з 8 до 18%), так і на Сході (з 5 до 13%) країни; як прихильники Об’єднаної опозиції (16%), так і КПУ (16%). Також дещо зросли побоювання щодо можливої втрати Незалежності України (з 9 до 11%) і також як на Заході (з 21 до 28%), так і на Сході (з 4 до 9%). При цьому зменшилось відчуття загрози громадянської війни і зросли – щодо антиконституційного перевороту.
•     Росту безробіття більше інших бояться прихильники партії «Україна – Вперед!» та «невизначені», економічно занепаду – Батьківщини та КПУ. Свавілля влади – Батьківщини та Свободи, деградації населення – Свободи і КПУ, погіршення медичного забезпечення – прихильники Партії регіонів та партії «Україна – Вперед!», екологічних катастроф – Партії регіонів, знецінення гривні та масової міграції українців за кордон – прихильники УДАРу, погіршення рівня освіти та демографічної кризи – партії «Україна – Вперед!».
•     Кожен тертій прихильник Свободи вважає, що Україні загрожує втрата Незалежності, кожен шостий – загроза громадянської війни та антиконституційний переворот, кожний десятий – військова загроза з боку Росії. Загрозу тероризму найбільше відчувають прихильники партії «Україна – Вперед!».
•     Кожен десятий прихильник Партії регіонів вважає, що Україні нічого не загрожує.

 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 14 – 27 липня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

IRI today released its third in a series of national polls of Ukrainian public opinion (PDF).  The poll, conducted May 11 – June 2, 2012, is a comprehensive analysis of attitudes regarding the current Ukrainian economic, social and political landscape.
 
Among the findings in the poll, 14 percent of Ukrainians believe that the country is moving in the right direction, almost the same as in IRI’s last national poll conducted in March 2012.  However, since March, the number of people who believe the country is moving in the wrong direction decreased from 73 percent to 66 percent.  The two most important issues facing Ukrainians are: unemployment and corruption within state bodies.  Only 19 percent of Ukrainians believe that the upcoming October 2012 parliamentary elections will be free and fair.  This number has not changed significantly from IRI November 2011 poll or the IRI March 2012 poll.

Data collected for IRI surveys is used to gauge public opinion and to assist IRI’s political party partners with building platforms based on the issues most important to the Ukrainian people.  The randomly collected sample of 1,200 men and women of voting age was collected nationwide.  The study was analyzed by Baltic Surveys/The Gallup Organization.  The survey was fielded by the Rating Group Ukraine under the supervision of IRI.  The margin of error for the national sample does not exceed plus or minus 2.8 percent with a response rate of 48 percent.

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», ЄВРО-2012 викликає значний інтерес серед українців, практично кожен вболіватиме за національну збірну, незважаючи, що шанси її на перемогу оцінюють гірше, ніж Іспанії та Німеччини, які, на думку більшості, є фаворитами Чемпіонату.

Повний звіт Ви можете завантажити на сторінці Facebook.

Так, за розвитком подій на ЄВРО-2012 мають намір спостерігати половина дорослого населення України у віці понад 18 років. Зокрема, 31% мають намір слідкувати за більшістю матчів, починаючи з групових турнірів і до фіналу, 9% – за матчами плей-офф і фіналом, ще 9% – лише за фіналом.  Разом з тим, 46% зовсім не цікавляться Чемпіонатом, 5% – ще не визначились.

В силу об’єктивних причин, ЄВРО-2012 викликає значно більший інтерес в українців, ніж минулий Чемпіонат світу з футболу. Порівняно з дослідженням Соціологічної групи «Рейтинг», Мундіаль-2010 зацікавив менше 40% українців.

Найбільший інтерес ЄВРО-2012 викликає на Заході, Донбасі, Півночі та Сході. Найменший – в Центрі та на Півдні (ці території не приймають матчів Чемпіонату).

75% українських чоловіків та менше 30% жінок будуть слідкувати за перебігом Чемпіонату, при цьому 55% чоловіків  мають намір слідкувати за більшістю матчів, починаючи з групових турнірів і до фіналу. В 2010 році за матчами Чемпіонату світу слідкували майже дві третини чоловіків і майже кожна п’ята жінка. Таким чином найбільше зріс інтерес саме серед жінок.

Чим молодші респонденти, чим вищий у них рівень освіти та доходів, тим вищий у них інтерес до ЄВРО-2012. Серед користувачів інтернету вболівальників у 1,5 рази більше, ніж серед тих, хто інтернетом не користується.

Крім власне збірної України (92%), більшість вболіватимуть за збірні Росії (23%), Німеччини (15%), Англії (15%), Іспанії (15%) та Італії (12%). Також вболіватимуть за Францію (5%), Нідерланди (5%), Польщу (4%) та Португалію (4%).

Приємно констатувати, що своїх прибічників серед українців знайшла кожна збірна учасник ЄВРО-2012. Лише 3% респондентів, які слідкуватимуть за матчами Чемпіонату, чітко не визначились за кого вболівати.

За два роки українські вболівальники стали відчутно менше вболівати за Італію та Францію, на що, швидше за все, вплинув невдалий виступ цих команд  на  минулому Чемпіонаті світу. Разом з тим, продовжують активно вболівати за Німеччину, Англію та Іспанію – їх підтримують найактивніші прихильники футболу (ті, які слідуватимуть за всіма матчами Чемпіонату), переважно це чоловіки середнього віку, які добре розбираються у футболі.

Ватро нагадати, що збірні України та Росії не брали участі у фінальній частині минулого Чемпіонату світу з футболу.

Національну збірну найбільше підтримують на Заході, Донбасі, Півночі та в Центрі країни. Найменше – на Півдні.

За Росію вболіватимуть майже 40% на Сході, Півдні та Донбасі, вдвічі менше – в Центрі та лише 3% - на Заході. Німеччину та Іспанію більше підтримують на Півдні та Сході, Францію – на Сході, Англію – в Центрі.

Найбільші шанси на перемогу на ЄВРО-2012, на думку опитаних, мають збірні Іспанії (29%) та Німеччини (26%), а також Англії (23%) та Італії (16%).

Разом з тим, українці вірять в успіх також і національної збірної! Майже чверть опитаних вважають, що збірна України має шанси на перемогу.

Значно менше українці вірять у перемогу на Чемпіонаті Нідерландів (7%), Франції (7%), Португалії (5%) та Росії (4%).

У шанси решти команд вірять не більше 1%. Ще чверть не змогли оцінити шанси команд-учасниць.

Досвідчені вболівальники ставлять на Іспанію (32%), Німеччину (29%) та Англію (28%).  На їх перемогу очікують чоловіки, які мають намір слідкувати за всіма матчами ЄВРО-2012.

А от українські жінки ставлять на збірну України, яка, на їх думку, має найбільше шансів на Чемпіонаті. Так само як і в перемогу збірної Росії вірять більше жінки.

У шанси Італії, Португалії однаково вірять як чоловіки, так і жінки.

 
Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 5 – 14 травня 2012 р.


Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», львів’яни в цілому задоволені станом підготовки свого міста до проведення Чемпіонату Європи з футболу ЄВРО-2012.

 Найкращі оцінки отримала готовність самих львів’ян до прийому гостей: 5% - оцінили її на «відмінно», 47% - на «добре», ще 28% - на «задовільно». Лише 8% готовність львів’ян до прийому гостей оцінили на «незадовільно».

Якість громадського харчування львів’яни оцінили наступним чином: 5% – на «відмінно», 36% – на «добре», 25% – на «задовільно», 11% – «незадовільно».  Комфортність стадіону «Арена-Львів»: 8% – на «відмінно», 32% – на «добре», 24% – на «задовільно», 8% – «незадовільно». Готовність державних органів (міліції, митниці, лікарень і т.д.): 3% – на «відмінно», 29% – на «добре», 32% – на «задовільно», 16% – «незадовільно». Комфортність умов проживання туристів у місті оцінили 3% – на «відмінно», 31% – на «добре», 29% – на «задовільно», 13% – «незадовільно».

Найбільше негативних оцінок отримали транспортне сполучення (41% оцінили на «незадовільно») та стан доріг (37% – на «незадовільно»). У свою чергу, підготовці у транспортній сфері 2% поставили «відмінно», 20% – «добре», 32% – «задовільно». Стан доріг на «відмінно» оцінили 2%, 20% – на «добре», 38% – на «задовільно».

Краще інших готовність львів’ян до прийому гостей, якість громадського харчування, умов для проживання та стадіон оцінюють мешканці Франківського району. Водночас транспортним сполученням найменше задоволені в Галицькому  районі та на Сихові, найбільше задоволені – в Залізничному. Станом доріг найменше задоволені у тому ж таки Галицькому районі, найбільше – у Залізничному.

Найбільше задоволена підготовкою міста до Чемпіонату молодь, менше - особи зрілого віку, ще менше – пенсіонери. Стадіоном звісно ж більше задоволені чоловіки.

Респонденти, які задоволені роботою міської влади, краще висловлюються про готовність міста до проведення ЄВРО-2012. Натомість оцінка роботи міської влади не є ключовою у оцінках підготовки міста: незважаючи на симпатії до мерії, загалом мешканці Львова позитивно оцінюють готовність свого рідного міста до прийому гостей Чемпіонату.

За Україну на ЄВРО 2012 вболіватимуть 59% львів’ян. Та з огляду на те, що третина місцевих мешканців просто не вболівають за футбол, за національну збірну на ЄВРО 2012 вболіватиме практично кожен львівський вболівальник.

Найбільше вболівальників української збірної у Личаківському (67%) та Галицькому районах (64%), трохи менше в Сихівському та Шевченківському (по 59%), ще менше в Франківському (57%) та Залізничному районах (53%).

На другому місці за симпатіями львів’ян – Німеччина (12%), далі – Англія (9%), Іспанія (9%), Італія (7%), Польща (6%), Голландія та Португалія (по 4%), Франція (3%) та Росія (2%).

За Німеччину найбільше вболіватимуть на Сихові (20%), найменше у Личаківському районі (7%). За Іспанію та Англію найбільше вболіватимуть у Сихівському  та Франківському районах.

Вірять в перемогу України лише 11% усіх опитаних. Найбільше респонденти переконані у перемозі Німеччини (21%), Іспанії (15%) та Англії (12%). Значно менше львів'яни вірять у перемогу Італії (7%), Голландії (5%), Франції (4%), Португалії (3%) та Польщі (1%).

Найбільше тих, хто вірить в перемогу української збірної у Шевченківському районі (16%), найменше – у Галицькому (6%). Водночас тут найбільше переконані у перемозі німецької збірної (27%). У перемогу Іспанії найбільше вірять на Сихові (18%) та у Галицькому районі (17%),  Англії – знову ж таки у Сихівському та Залізничному районах – по 14%.

У віковому розрізі найбільше вболіває за Україну молодь (69%), хоча при цьому вони більше вірять у перемогу Німеччини та Іспанії.

Таким чином, серед тих, хто вболіває за «синьо-жовтих», лише 19% вірять в їхню перемогу у Чемпіонаті. Лідерами прогнозів серед вболівальників української команди є Німеччина (31%) та Іспанія (23%).

У середовищі тих львів’ян, які вболівають за Німеччину 2/3 повністю переконані в її перемозі на ЄВРО-2012, водночас кожен четвертий все ж таки вважає, що кубок може отримати Іспанія, а кожен п’ятий – пророкує його Англії. Серед вболівальників англійської збірної лише половина переконана в її перемозі, найбільшим конкурентом тут вважають Німеччину (37%). Натомість львів’яни, які вболівають за Іспанію на 100% переконані в її перемозі.
 

Аудиторія дослідження: населення міста Львова віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2200 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,1%, для значень близьких до 25% - не більше 1,8%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%. Терміни проведення: 16 – 26 травня 2012 р.

Завантажити відео та звіт можливо на нашій сторінці Facebook

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного в травні 2012, рівень політичної активності львів’ян дещо зменшився (за останні півроку) проте й надалі залишається на відносно високому рівні: 46% – точно взяли би участь у парламентських виборах і 31% – скоріше взяли би участь у виборах, ніж ні.

Вищий рівень мобілізації виборців у Свободи, Батьківщини та Фронту змін (останні дві партії досліджувалися як єдиний список).

 Якби вибори до Верховної Ради відбувались у травні 2012 року, то 33,5% львів’ян підтримали б спільний список партій Батьківщина та Фронт змін (дані приведені серед тих, хто має намір взяти участь у виборах). Друге місце посіла б Свобода (19,7%), третє – УДАР (10,7%).

Партію регіонів підтримали б 4,6% виборців, Нашу Україну – 3,2%, Громадянську позицію – 3%, партію Н.Королевської «Україна – Вперед!» – 2,4%, Європейську партію – 1,9%, КПУ – 1,6%.  Інші партії підтримали б 5,7% виборців. Не визначились – 13,7%.
 

ТЕНДЕНЦІЇ:
 

• У грудні минулого року Батьківщину підтримували 21% виборців, Фронт змін – 16%. Станом на травень за об’єднаний список цих партій готові проголосувати майже 34%.
• Також втратила Громадянська позиція: ріст підтримки, який демонструвала партія у жовтні-листопаді минулого року (6%), зупинився у грудні (5%), а вже у травні помітні втрати (3%).
• Натомість продовжує додавати УДАР: після зростання наприкінці минулого року рейтингів з 3 до 7%, у травні партія додала ще (11%).
• Також покращились позиції Свободи (з 17 до 20%).
• Стабільними залишаються позиції Партії регіонів (5%) та Нашої України (3%).
• Найбільше довіряють львів’яни В.Кличку (57%), А.Яценюку (56%), а також Ю.Тимошенко (46%), О.Тягнибоку (42%) та А.Гриценку (35%).
• Значно менше довіряють Н.Королевській (13%), В.Ющенку (12%), С.Тігіпку (12%), В.Литвину (9%), М.Азарову (8%) та В.Януковичу (6%). Вони ж є лідерами недовіри.
• Так, Н.Королевській не довіряють 70%, С.Тігіпку – 81%, В.Ющенку – 82%, М.Азарову – 84%, В.Литвину – 85%, В.Януковичу – 88%.
• За останні півроку суттєво покращився рівень довіри до Ю.Тимошенко (з 37 до 46%), в результаті вперше за останні три роки лідер Батьківщини має позитивний баланс довіри у Львові.
• Також додали А.Яценюк (з 47% до 56%), В.Кличко (з 51 до 57%), О.Тягнибок (з 40 до 42%).

Натомість продовжується падіння довіри до В.Ющенка та В.Януковича, які демонструють найгірші показники за останні три роки. 

ВИБОРИ НА МАЖОРИТАРНИХ ОКРУГАХ ЛЬВОВА

ОКРУГ #115 (Сихівський, частина Личаківського району)

Наразі в окрузі чотири лідери електоральних симпатій: Ю.Михальчишин (18,4%), Д.Добродомов (12,9%),  А.Парубій (11,7%) та М.Хміль (8,5%).
Значно менше виборців, наразі, готові проголосувати за І.Рудницького (4%), О.Мацеха (1,9%), Т.Ситника (2,1%), В.Веремчука (1,9%) та В.Загорського (1,5%). Інших кандидатів підтримали б близько 9% виборців округу, не визначились з вибором 28%.

Висунення у якості єдиного кандидата від Батьківщини, Фронту змін та Свободи суттєво додає політикам. Так, підтримка Ю.Михальчишина зростає з 18 до 26%, М.Хміля – з 8 до 23%, А.Парубія – з 12 до 20%. Таким чином, усі вони майже вдвічі переважають можливого найближчого переслідувача Д.Добродомова.

Як бачимо висунення в якості «єдиного  кандидата» найбільше додає М.Хмілю, рейтинг якого зростає втричі (!).

Електоральна привабливість кандидатів (резерви). За Ю.Михальчишина, при рейтингу 18%,  однозначно готові голосувати 10%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 20%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 30%.

За Д.Добродомова, при рейтингу 13%, однозначно готові голосувати 8%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 20%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 28%.

А.Парубій має потенціал збільшити існуючий рейтинг з 12 до 25%, М.Хміль – з 8 до 20%, І.Рудницький – з 4 до 8%.

За останні півроку суттєво додали в електоральній привабливості А.Парубій та Д.Добродомов, а також представники Свободи та Фронту змін.

Виборці об’єднаного списку Батьківщини та Фронту змін найбільше можуть підтримати М.Хміля та А.Парубія, Свободи – Ю.Михальчишина, Громадянської позиції – Д.Добродомова, Нашої України – А.Парубія та Д.Добродомова, Партії регіонів – В.Загорського, УДАРу – Д.Добродомова, виборці, які не визначилися з підтримкою партій, – А.Парубія.

 
ОКРУГ #116 (Залізничний, частина Шевченківського району)

Як і півроку тому, лідером на окрузі залишається представник Свободи І.Фаріон (18,9%). Менше, наразі, готові підтримати В.Куйбіду (13,2%) та Я.Гінку (7,2%).

Ще менше – В.Гірняка (5%), П.Хобзея (3,5%), А.Сенишина (3%), П.Ткачука (2,6%), В.Піхоцького (1,7%) та В.Квурта (1,1%). Інших кандидатів підтримали б близько 9% виборців округу, не визначились з вибором 35%.

Висунення у якості єдиного кандидата від Батьківщини, Фронту змін та Свободи суттєво додає політикам. Так, підтримка І.Фаріон зростає з 19 до 29%, В.Куйбіди – з 13 до 20%. Таким чином, усі вони майже втричі переважають можливого найближчого переслідувача Я.Гінку.

Електоральна привабливість кандидатів (резерви). За І.Фаріон, при рейтингу 19%,  однозначно готові голосувати 10%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 16%. Тобто разом вона має шанси збільшити підтримку до 26% - рівно стільки ж було і у грудні минулого року.

За В.Куйбіду, при рейтингу 13%,  однозначно готові голосувати лише 5%, можуть розглянути можливість голосування за політика – 13%. Тобто разом він має шанси збільшити підтримку до 18%.

Решта політиків мають наразі гірші шанси: Я.Гінка може збільшити підтримку з 7 до 12%, П.Хобзей – з 4 до 10%, В.Гірняк – з 5 до 8%, П.Ткачук – з 3 до 8%. За останні півроку суттєво додав в електоральній привабливості Я.Гінка.

Виборці об’єднаного списку Батьківщини та Фронту змін, а також Свободи та Громадянської позиції найбільше можуть підтримати І.Фаріон менше – В.Куйбіду. Виборці Нашої України – В.Куйбіду та П.Хобзея, Партії регіонів – В.Піхоцького, УДАРу – Я.Гінку, виборці, які не визначилися з підтримкою партій, – В.Куйбіду.


ОКРУГ #117 (Франківський та Галицький райони)

Як і півроку тому, в окрузі немає яскраво вираженого лідера, відповідно маємо тісну групу претендентів.

Наразі можна виділити двох лідерів: П.Писарчука (12,9%) та І.Васюника (12,1%), та трьох найближчих переслідувачів – Т.Стецьківа (9,1%), В.Лясковську (7,2%) та О.Юринець (5,7%).

Значно менше підтримують М.Сеника (2,7%), Т.Дяківа (1,9%), П.Костюка (2,1%) та Р.Новоженця (1,5%).  Інших кандидатів підтримали б близько 10% виборців округу, не визначились з вибором 35%.

Водночас, висунення у якості єдиного кандидата від Батьківщини, Фронту змін та Свободи суттєво додає політикам і одразу виводить їх у фаворити. Так, підтримка І.Васюника зростає з 12 до 24%, Т.Стецьківа – з 9 до 23%. Таким чином, «об’єднані кандидати» майже вдвічі випереджають можливого найближчого переслідувача П.Писарчука.

Електоральна привабливість (резерви) П.Писарчука, І.Васюника та Т.Стецьківа майже рівні (можуть покращити рейтинги до 20%). Проте є і особливості:  П.Писарчук має найвищий рівень відомості і разом з тим найвищий показник негативного ставлення, що суттєво обмежує можливий ріст. Т.Стецьків через більш позитивне ставлення має відповідно вищі шанси на ріст. І нарешті І.Васюник, який попри найнижчий рівень відомості має практично однакові з ними резерви, при цьому також і значно менший рівень негативного ставлення. Зазначені фактори свідчать на користь кандидата, оскільки зі збільшенням відомості і при збережені тенденцій кандидат може значно покращити свій результат. Особливо з огляду на те, що І.Васюника більше підтримують виборці об’єднаного списку Батьківщини та Фронту змін, а Т.Стецьківа – виборці Свободи.

 ОКРУГ #118 (Пустомитівський район, частина Личаківського і Шевченківського районів)

Як і півроку тому, в окрузі залишається один яскраво виражений лідер – Б.Дубневич (31,8%), який майже втричі випереджає Ю.Михальчишина (11,9%) та Ю.Гудиму (8,1%).

Значно менше  виборців округу наразі готові підтримати А.Парубія (4,6%), Я.Дробота (3,3%), І.Чопко (2,1%), З.Ромовську (1,7%), Л.Бойчишин (1,2%) та І.Залізного (1,2%). Інших кандидатів підтримали б близько 9%. Не визначились – 25% виборців.

Попри значну перевагу одного з кандидатів над іншими, участь у виборах «об’єднаного кандидата» може повернути певну інтригу на округ.

Так, за умови що кандидатом від Батьківщини, Фронту змін та Свободи на окрузі буде Ю.Михальчишин розрив між ним та Б.Дубневичем може скоротитися до мінімуму (27% - у Б.Дубневича та 25% - у Ю.Михальчишина).

За умови що кандидатом від Батьківщини, Фронту змін та Свободи на окрузі буде А.Парубій розрив між ним та Б.Дубневичем також може бути незначним (28% - у Б.Дубневича та 21% - А.Парубія).

Електоральна привабливість кандидатів (резерви). Б.Дубневич, є найбільш електорально привабливим кандидатом та має найбільш стійкий електорат. При рейтингу 32% за нього однозначно готові голосувати 20%, можуть розглянути можливість голосування за політика ще 16%. Тобто разом Б.Дубневич має шанси збільшити підтримку до 36%.

Потенціал Ю.Михальчишина та А.Парубія як окремих кандидатів значно скромніший – вони можуть збільшили підтримку до 20-22%. У Ю.Гудими ще скромніший – до 13%.

Першість у рейтингах Б.Дубневичу забезпечує доволі рівне позитивне ставлення серед прихильників основних опозиційних сил: він електорально привабливий кандидат для майже 40% виборців об’єднаного списку Батьківщини та Фронту змін, для майже 50% - Нашої України та УДАРу. Також його готові найбільше підтримати «невизначені». Ю.Михальчишин же опирається в основному лише на підтримку Свободи.

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ КАНДИДАТА

Ключові риси, які, на думку опитаних, мають бути притаманні кандидату в народні депутати від округу: виконує обіцянки (52%), чесний (36%) і може принести зміни (30%).

Також він повинен турбуватися про простих людей (25%), розбиратися в економіці (25%), бути патріотом (24%), надійним (22%), мати програму розвитку регіону (21%), досвід господарської діяльності (21%), бути сильним лідером (21%), віруючою людиною (20%) та молодою, енергійною людиною (19%).

47% опитаних переконані, що кандидат у народні депутати повинен більше уваги приділяти вирішенню господарських справ безпосередньо в окрузі і лише 13% – більше уваги приділяти вирішенню державних справ. Для 35% – це жодним чином не впливає на їх вибір, 14% - не визначилися.

33% опитаних переконані, що краще коли кандидат є досвідченим політиком, аніж досвідченим бізнесменом (14%). Водночас для 36% – це жодним чином не впливає на їх вибір, 17% - не визначилися.

24% опитаних переконані, що краще коли кандидат ще не був народним депутатом, аніж вже був (15%). Водночас для 42% – це жодним чином не впливає на їх вибір, 19% - не визначилися.

45% опитаних переконані, що краще коли кандидат буде в опозиції, аніж буде підтримувати курс Президента В.Януковича (5%). Водночас 30% опитаних хотіли б бачити кандидата, який не підтримує ані владу, ані опозицію. 20% - не визначилися.

Лише 21% опитаних обов’язково підтримають кандидата від тієї ж партії, за яку голосують. Для 34%  партійність кандидата буде мати значення, але далеко не основне. Водночас для 25% опитаних партійність не матиме значення – вони будуть голосувати виключно за особистість.

Ще 17% не змогли визначитися з цього приводу.


Аудиторія дослідження: населення міста Львова та Пустомитівського району віком від 18 років і старші. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Вибіркова сукупність: 2400 респондентів, у т.ч.

Округ #115 
Сихівський, частина Личаківського району. 600 респондентів

Округ #116 
Залізничний, частина Шевченківського району. 600 респондентів

Округ #117 
Франківський та Галицький райони, частина Шевченківського району. 600 респондентів

Округ #118
Пустомитівський район, частина Личаківського і Шевченківського районів. 600 респондентів


Помилка репрезентативності дослідження (загалом):

• для округу на 600 респондентів – для значень близьких до 50% похибка становить не більше 4%, для значень близьких до 25% - не більше 3,5%, для значень близьких до 10% - не більше 2,4%;
• для перезваженого масиву по Львову на 2200 респондентів – для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,1%, для значень близьких до 25% - не більше 1,8 %, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%;

Терміни проведення: 16 – 26 травня 2012 р.

Найвидатнішими українцями всіх часів вважаються Тарас Шевченко, Леся Українка та Богдан Хмельницький.

Соціологічна група «Рейтинг» представляє спеціальний проект «Народний ТОП», який складатиметься з серії досліджень визначення кращих з кращих. Особливість методики полягає у тому, що респонденти не отримують жодних списків чи підказок, люди виражають свою думку виключно за допомогою відкритих питань.

У травні ми представляємо випуск «Видатні українці всіх часів».

Згідно з результатами дослідження, абсолютна більшість опитаних назвали серед найбільш видатних українців всіх часів Тараса Шевченка (58,7%). Доповнюють трійку лідерів Леся Українка (22,5%) та Богдан Хмельницький (20,1%).

Також до першої десятки увійшли Iван Франко (12,7%), Вiталiй Кличко (10,8%), Михайло Грушевський (7,7%), Григорiй Сковорода (5,7%), Iван Мазепа (5,6%), Степан Бандера (4,3%) та Ярослав Мудрий (3,8%).

Другу десятку сформували Микола Амосов (3,7%), В'ячеслав Чорновiл (3,5%), Андрiй Шевченко (3%), Юлiя Тимошенко (2,8%), Володимир Кличко (2,8%), Микола Гоголь (2,4%), Сергiй Корольов (2,1%), Софiя Ротару (1,9%), Борис Патон (1,8%) та Сергiй Бубка (1,6%).

Третю десятку сформували Михайло Коцюбинський (1,6%), Лiна Костенко 1,4%), Володимир Великий (1,4%), одразу три президенти сучасної України: Вiктор Янукович (1,4%), Леонiд Кучма (1,1%) та Леонiд Кравчук (1,1%), крім того Олександр Довженко (1,1%), Валерiй Лобановський (1,1%), Богдан Ступка (0,9%) та Павло Тичина (0,9%).

Також до 50 кращих (з результатом 0,5-0,8%) увійшли Володимир Щербицький, Iван Скоропадський, Сидiр Ковпак, Тарас Бульба, Iван Котляревський, Яна Клочкова, Княгиня Ольга, Олег Блохiн, Петро Симоненко, Данило Галицький, Петро Сагайдачний, Василь Стус, Пилип Орлик, Нестор Махно, Володимир Винниченко, Роман Шухевич, Лiлiя Подкопаєва, Володимир Вернадський, Вiктор Ющенко, Iван Кожедуб, Микола Пирогов, Андрiй Шептицький.

Всього опитаними були названі 224 людини. Разом з тим близько 15% опитаних не змогли назвати (згадати) жодного видатного українця, найбільше таких виявилось на Донбасі (27%), найменше – в Центрі (9%).

Постать Тараса Шевченка однаково визнається у всіх вікових групах, як в селах, так і містах. Найчастіше називався на Заході, частіше серед жінок.

Лесю Українку частіше називали в селах, на Заході, Півночі та Сході, частіше серед жінок.

Богдана Хмельницького частіше називали в містах, частіше чоловіки. Його постать більше визнається мешканцями Центральної, Північної та Східної України, найменше – на Заході.

Івана Франка найчастіше називали на Заході, більше в селах, частіше старші люди, ніж молодь.

Вiталiя Кличка серед видатних українців бачить переважно молодь, значно частіше чоловіки, більше в селах.

Михайла Грушевського, Григорiя Сковороду та Івана Мазепу частіше називали в містах. Переважно це люди середнього та старшого віку.

Михайла Грушевського – більше в Центрі України, Григорiя Сковороду – на Півночі, Івана Мазепу – на Заході.

Степана Бандеру називали переважно на Заході України, де він входить в п’ятірку найбільш видатних українців всіх часів.

Також на Заході відносно частіше називався В'ячеслав Чорновіл. В Центрі – Юлія Тимошенко; на Півдні – Микола Амосов, Сергій Корольов, Микола Гоголь та Михайло Коцюбинський, а також Леонід Кучма та Володимир Кличко; на Сході – Ярослав Мудрий, Володимир Великий, також Софія Ротару та Валерій Лобановський; на Донбасі – Сергій Бубка; на Півночі – Борис Патон та Олександр Довженко.

 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 5 – 14 травня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно зведених результатів досліджень, проведених Соціологічною групою «Рейтинг» у 2012 році, 50% опитаних вважають рідною мовою українську, 29% - російську. При цьому 20% вважають рідною мовою в рівній мірі як українську, так російську. Ще 1% вважають рідною іншу мову.

На Заході (96%), в Центрі (75%) та на Півночі (58%) рідною вважають переважно українську мову. Водночас на Сході (36%), Півдні (56%) та Донбасі (67%) – переважно російську.

Частіше українську мову вважають рідною мешканці сіл, старші люди.

45% опитаних зазвичай розмовляють вдома українською мовою, 39% – російською і 15% – в рівній мірі українською та російською.

На Заході (91%), в Центрі (73%) та на Півночі (51%) переважно спілкуються вдома українською, на Сході (65%), Півдні (67%) та Донбасі (83%) – російською.

Українською частіше спілкуються люди середнього та старшого віку, значно більше у селах.

Таким чином, українською мовою спілкуються менше, ніж вважають її рідною. І навпаки – російською спілкуються більше, ніж вважають її рідною.

У питанні підтримки надання російській мові статусу державної – повний паритет: 46% опитаних виступають проти, стільки ж (45%) виступають за.  Ще 8% - не визначились.

Слід зазначити, що протягом останніх двох років кількість противників та прихильників двомовності майже рівні. Проте, якщо порівнювати з 2009 роком, рівень підтримки надання російській мові статусу державної зменшився (з 54 до 46%), відповідно кількість противників виросла з 40 до 45%.

Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (84%), Сходу (71%) та Півдня (65%). Серед противників – Центру (58%), Півночі (68%) та Заходу (89%).

Переважно підтримують надання російській мові статусу державної прихильники КПУ (72%) та Партії регіонів (71%).  Переважно проти – прихильники УДАРу (59%), Громадянської позиції (66%), Батьківщини (69%), Фронту змін (70%) та 100% виборців Свободи.

Незважаючи на те, що українською мовою більше спілкуються старші люди, проти двомовності виступає більше молодь.

Ще одна особливість: серед опитаних, які підтримують вступ України до Митного Союзу, переважна більшість (72%) виступає за надання російській мові статусу державної. Водночас, серед респондентів, які підтримують підписання угоди про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, переважна більшість  (72%) – проти двомовності.  Як відомо, молодь також більше підтримує вступ України до Євросоюзу.

 Аудиторія досліджень: населення України віком від 18 років і старші. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Дослідження проводилися: у лютому 2012 року (опитано 4000 респондентів, похибка не більше 1,5%) та у березні 2012 року (1201 респондент, похибка не більше 2,8%).

Переглянути і завантажити весь звіт можна також на нашій сторінці Facebook.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори Президента України відбувалися на початку травня 2012, то лише 35% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 38% скоріше взяли б участь.

Якби вибори Президента України відбувалися на початку травня 2012 року, 21,9% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за В.Януковича, 16% – за Ю.Тимошенко, 9,6% – за А.Яценюка, 8,8% – за В.Кличка, 6,9% – за П.Симоненка, 4,1% – за Н.Королевську, 3,6% – за О.Тягнибока, 2,7% – за А.Гриценка, 2,5% – за С.Тігіпка, 0,8% – за В.Литвина. Інших кандидатів підтримали 2,7%, не підтримали б жодного – 3,7%, не визначились – 16,8%.

ТЕНДЕНЦІЇ:

Порівняно з березнем зменшилась готовність громадян брати участь у виборах. Зокрема, число опитаних, які однозначно взяли би участь у президентських виборах, скоротилося з 45% до 35%.
За два останніх місяці найбільш відчутно знизився рейтинг Ю.Тимошенко (з 19,8 до 16%), що супроводжувалося зростанням підтримки Н.Королевської (з 1,4 до 4,1%). Остання випередила у рейтингу С.Тігіпка, О.Тягнибока та А.Гриценка.
Незначне падіння показників А.Яценюка супроводжувалось аналогічним ростом з боку В.Кличка.
Рейтинг В.Януковича за останні кілька місяців практично не змінився, проте порівняно з груднем минулого року він дещо зріс (з 18,9 до 21,9%). На тлі падіння показників лідера Батьківщини, розрив між Ю.Тимошенко і В.Януковичем виріс на користь останнього.
Стабільні позиції демонструє О.Тягнибок, рейтинг якого традиційно дещо нижче рейтингу партії Свобода. Також стабільні показники має П.Симоненко, який також поступається рейтингу Комуністичної партії.
 
Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 5 – 14 травня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку травня 2012 року, то 34% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 34% – скоріше взяли б участь. Найвищий рівень мобілізації фіксується на Заході, найнижчий – на Півдні, Сході та Донбасі країни. Найвищий рівень мобілізації серед прихильників Батьківщини, Свободи, Партії регіонів та КПУ.

РЕЗУЛЬТАТИ:

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку травня 2012 року перемогу здобув би спільний список партій Батьківщина та Фронт змін. Так, 25,6% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за єдиний список Батьківщини та Фронту змін, 22% – за Партію регіонів, 9,2% – за партію УДАР В.Кличка, 7,6% – за Комуністичну партію, 4,4% – за Свободу. Ще 3,8% виборців підтримали б партію Н.Королевської «Україна – Вперед!», 2,4% – Громадянську позицію. Решта партій – понад 6%, не визначились – 19%.

Переглянути і завантажити весь звіт можна на нашій сторінці Facebook.
ТЕНДЕНЦІЇ:

За останні два місяці зменшилась готовність громадян брати участь у виборах. Зокрема, число опитаних, які однозначно взяли би участь у парламентських виборах, скоротилося з 45% до 34%.  Також після об’єднання партій  Батьківщина та Фронт змін дещо зросла кількість невизначених (з 17,7 до 19%).
Найбільших втрат зазнали партії Батьківщина та Фронт змін, сукупний рейтинг яких з лютого зменшився з 30 до 25,6%. Більші втрати відбулися по лінії Батьківщини, в першу чергу, на користь партії Н.Королевської «Україна – Вперед!», рейтинг якої зріс з 1 до 3,8%.
Рейтинг Партії регіонів за останні два місяці практично не змінився.
Також додав УДАР – з 7,2 до 9,2%, в результаті чого посів третю позицію у рейтингу. Випередивши КПУ. Позиції самих комуністів залишаються стабільними, при цьому демонструють незначні тенденції до росту.
Вже традиційну стабільність демонструє партія Свобода, рейтинг якої протягом останніх півроку не опускався нижче 4% і не виростав вище 5%.
 
Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 5 – 14 травня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», громадяни України в абсолютній більшості підтримують соціальні ініціативи Президента і готові суттєво покращити своє ставлення до Глави держави у разі їх успішного виконання. Проте, вірять в їх успішне виконання значно менше, при цьому більшість вважає соціальні ініціативи популізмом, на які грошей в державі немає.

Поінформованість про соціальні ініціативи Президента

58% опитаних громадян добре поінформовані про оголошені на початку березня соціальні ініціативи Президента, 23% – знають про це в загальних рисах, 10% – щось чули, але зовсім мало і 9% – взагалі нічого не знають.

Найкраще поінформовані про соціальні ініціативи Президента люди старшого віку з відносно вищим рівнем освіти, більше на Донбасі, в Центрі та на Сході країни. Цікаво, прихильники Свободи та КПУ більше поінформовані про  соціальні ініціативи Президента, ніж прихильники Партії регіонів.  Найменше цікавляться темою громадяни, які не визначилися з вибором та ті, які не збираються йти на вибори.

Підтримка окремих соціальних ініціатив Президента

Абсолютна більшість (від 84 до 94%) опитаних підтримують соціальні ініціативи Президента.

Так,  стимулювання державою створення нових робочих місць для молоді та осіб перед-пенсійного віку підтримують 94% опитаних, у т.ч. повністю підтримують 74% і швидше підтримують – 20%.  

Стабілізацію цін на ліки першої необхідності для літніх людей підтримують 93% опитаних, у т.ч. повністю підтримують 69% і швидше підтримують – 24%.  

Збільшення вдвічі одноразової допомоги до Дня перемоги інвалідам війни підтримують 93% опитаних, у т.ч. повністю підтримують 66% і швидше підтримують – 27%.  

Підвищення пенсій майже 9 мільйонам пенсіонерів мінімум на 100 гривень підтримують 92% опитаних, у т.ч. повністю підтримують 64% і швидше підтримують – 28%.  

Виплату компенсацій за знеціненими вкладами Ощадбанку колишнього СРСР у розмірі 1000 гривень для понад 5 млн. громадян, які не отримали їх у 2008–2009 роках, підтримують 89% опитаних, у т.ч. повністю підтримують 62% і швидше підтримують – 27%.  

Запровадження податку на багатство, зокрема, оподаткування квартир понад 200 кв.м., будинків понад 400 кв.м., машин з об’ємом двигуна понад 3,4 куб.м., інше, підтримують 89% опитаних, у т.ч. повністю підтримують 65% і швидше підтримують – 24%.  

Запровадження для окремих категорій громадян іпотечних кредитів під 2-3% підтримують 84% опитаних, у т.ч. повністю підтримують 58% і швидше підтримують – 26%.  

Соціальні ініціативи практично однаково підтримують в різних регіонах країни. Водночас, є певні відмінності у ставленні в залежності від політичних симпатій.

Так, запровадження іпотечних кредитів під 2-3% більше підтримують прихильники Партії регіонів та Фронту змін, найменше – прихильники Батьківщини.

Запровадження податку на багатство більше підтримують прихильники КПУ, найменше – Батьківщини та Свободи.

Виплату компенсацій за знеціненими вкладами Ощадбанку колишнього СРСР однаково підтримують прихильники КПУ, Свободи і Партії регіонів, а найменше – УДАРу та Фронту змін.

Стимулювання державою створення нових робочих місць для молоді та осіб перед-пенсійного віку більше підтримують прихильники КПУ, Партії регіонів та Фронту змін, а найменше – Свободи. Збільшення вдвічі одноразової допомоги до Дня перемоги інвалідам війни, стабілізацію цін на ліки для літніх людей більше підтримують прихильники КПУ.

Як бачимо найбільше сподобалися соціальні ініціативи Президента прихильникам КПУ.

Віра у виконання соціальних ініціатив Президента у 2–3 рази поступається рівню їх підтримки.

Так, найбільше опитані вірять у виконання ініціативи щодо збільшення вдвічі одноразової допомоги до Дня перемоги інвалідам війни (вірять – 52%, не вірять – 36%), а також підвищення пенсій мінімум на 100 гривень (вірять – 47%, не вірять – 42%) та виплати компенсацій за знеціненими вкладами Ощадбанку колишнього СРСР у розмірі 1000 гривень (вірять – 41%, не вірять – 47%).

Найменше вірять у виконання ініціатив зі стабілізації цін на ліки (вірять – 32%, не вірять – 56%), створення нових робочих місць (вірять – 27%, не вірять – 59%), запровадження дешевих іпотечних кредитів (вірять – 27%, не вірять – 55%) та податку на багатство (вірять – 28%, не вірять – 60%).

Найменше вірять у виконання соціальних ініціатив Президента на Заході та Донбасі. Значно більше вірять на Півдні, в Центрі та на Півночі.

Лише прихильники Партії регіонів більше вірять в реалізацію соціальних ініціатив (від 55 до 80%), ніж не вірять. Також вірять в реалізацію соціальних ініціатив прихильники КПУ (від 30% до 65% в залежності від ініціативи). Серед прихильників опозиційних партій відносно більше вірять в реалізацію ініціатив прихильники УДАРу, Свободи та Фронту змін.

Ставлення до соціальних ініціатив

35% опитаних вважають, що в державі є необхідні кошти на виконання соціальних ініціатив Президента, 47% – вважають, що коштів на них немає. Ще 18% – не змогли відповісти на це питання.

Вважають, що такі кошти в державі є, передусім, прихильники Партії регіонів, а також (дещо менше) – КПУ, Батьківщини та УДАРУ.

Цікаво, що опитані, які вважають, що необхідні кошти на соціальні ініціатив в державі є, вдвічі більше вірять в їх успішну реалізацію.

75% опитаних вважають, що соціальні ініціативи Президента Віктора Януковича це скоріше передвиборчий популізм і лише 14% – скоріше турбота про людей. Відносно більше людей, які вважають соціальні ініціативи турботою про людей, проживає на Півдні країни.

Половина прихильників Партії регіонів вважають ініціативи турботою про людей, водночас третина – передвиборчим популізмом. Прихильники решти політичних сил в переважній більшості вважають ініціативи передвиборчим популізмом, навіть прихильники КПУ, яким найбільше вони сподобалися.

Цікаво, що опитані, які вважають, що соціальні ініціативи Президента – це скоріше турбота про людей, втричі більше вірять в їх успішну реалізацію.

90% опитаних, які вважають, що необхідних коштів в державі на реалізацію соціальних ініціатив не має і 60%, які вважають, що кошти є, вважають їх передвиборчим популізмом.

Попри те, що більшість опитаних вважають соціальні ініціативи Президента передвиборчим популізмом, значна частина готова покращити своє ставлення до В.Януковича у разі їх успішної реалізації.

Так, 19% опитаних зазначили, що їх ставлення до Президента В.Януковича однозначно покращиться у випадку виконання соціальних ініціатив, ще 23% – швидше покращиться. 46% – вважають, що їх ставлення не зміниться, лише у 3% – погіршиться. Ще 9% не змогли відповісти на питання.

Таким чином, понад 40% опитаних можуть покращити своє ставлення до Глави держави у випадку додержання ним своїх соціальних обіцянок – це майже вдвічі більше сьогоднішнього рівня довіри до В.Януковича.

Найбільше готові покращити своє ставлення до В.Януковича мешканці Півдня, Сходу та Центру країни. Більше люди старшого віку, а також молодь. Швидше в містах, ніж в селах. Швидше жінки, ніж чоловіки.

Покращити своє ставлення до Президента, у випадку виконання соціальних ініціатив, готові абсолютна більшість прихильників Партії регіонів, щонайменше половина прихильників КПУ, близько 40% «невизначених» та людей, які не збираються брати участь у виборах.

Найбільш непохитними є прихильники Свободи і Громадянської позиції, хоча і серед них близько чверті можуть покращити своє ставлення до В.Януковича у випадку виконання соціальних ініціатив.

Прикметно, що серед тих, хто вважає соціальні ініціативи Президента передвиборчим популізмом, майже третина готові покращити своє ставлення до В.Януковича у випадку їх виконання. При цьому готові покращити своє ставлення до В.Януковича майже 90% опитаних, які вважають ініціативи турботою про людей.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15 – 26 березня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

  Kyiv, Ukraine – IRI released its second in a series of national polls of Ukrainian public opinion.  The poll, conducted February 17 – March 7, 2012, is a comprehensive analysis of attitudes regarding the current Ukrainian economic, social and political landscape. 

Among the findings in the poll, 13 percent of Ukrainians believe that the country is moving in the right direction.  The percentage remained the same since IRI’s last national poll conducted in December 2011.  However, since December, the number of people who believe the country is moving in the wrong direction increased from 71 percent to 73 percent.  The three most important issues facing Ukrainians are: unemployment, low industrial production and corruption within the state bodies.  Seventy-four percent of Ukrainians do not support giving away part or Ukraine’s entire gas transportation system to Russia if it were to result in a reduction in the price Ukraine pays for imported gas from Russia. 

Data collected for IRI surveys is used to gauge public opinion and to assist IRI’s political party partners with building platforms based on the issues most important to the Ukrainian people.  The randomly collected sample of 1,201 men and women of voting age was collected nationwide. The study was analyzed by Baltic Surveys/The Gallup Organization.  The survey was fielded by the Rating Group under the supervision of IRI. The margin of error for the national sample does not exceed plus or minus 2.8 percent with a response rate of 56 percent.

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», абсолютна більшість підтримує впровадження в Україні державної системи екстреної допомоги «112», водночас громадяни мало інформовані про те, що така система є.

Лише 8% опитаних добре поінформовані про впровадження в Україні державної системи екстреної допомоги «112», єдиного  і безкоштовного телефонного номеру виклику екстрених служб, 29% – знають про це в загальних рисах, ще 26% – щось чули, але зовсім мало. Водночас 37% – взагалі нічого не знають.

Найкраще поінформовані про впровадження в Україні системи «112» мешканці Заходу, Півночі та Центру, найгірше – Донбасу і Півдня. В містах більше поінформовані, ніж в селах, чоловіки більше, ніж жінки. Чим молодші респонденти, чим вищий рівень їх освіти, тим краще вони поінформовані про впровадження в Україні системи «112».

Абсолютна більшість опитаних (72%) підтримують впровадження в Україні державної системи екстреної допомоги «112». Не підтримують – лише 10%, ще 18% – не визначилися.

Спостерігається чітка залежність: чим краще респонденти поінформовані про впровадження системи екстреної допомоги «112», тим більше вони її підтримують.

Більшість опитаних наполягають на терміновому впровадженні державної системи екстреної допомоги «112» в Україні. Так, близько половини вважають, що завершити впровадження державної системи екстреної допомоги «112» в Україні потрібно вже у 2012 році, у т.ч. 28% – терміново, ще до ЄВРО-2012, 19% – до кінця 2012 року.

Водночас 9% вважають, що роботи з впровадження системи екстреної допомоги «112» можна завершити протягом 2013-2014 років, а 17% – взагалі переконані, що це питання можна відкласти і на довше. 27% – не змогли визначитися з цього питання.

Чим краще респонденти поінформовані про систему «112» в Україні, тим більше з них наполягають на терміновості її впровадження:  90% серед тих, які добре поінформовані, вважають, що впровадження «112» повинно завершитися протягом 2012 року.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15 – 26 березня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», абсолютна більшість опитаних будуть святкувати цього року Великдень (Пасху), більшість підуть до церкви: хто на службу, а хто просто посвятити Пасхальний кошик. І хоча Великоднього посту дотримуються далеко не всі, розуміння його значення вже є, принаймні у тих, хто поститься.

91% опитаних знають, що свято Великодня означає Воскресіння Ісуса Христа, решта (9%) – не знає, у т.ч. 3% вважають, що це Народження Ісуса Христа, 1% - Хрещення.

Святкувати цього року Великдень збираються 96% опитаних, у т.ч. 82% - однозначно святкуватимуть, ще 14% - швидше за все.

Свято Пасхи – одне з найбільш масових в Україні і несе однозначний об'єднуючий ефект: його збираються святкувати як старші люди, так і молодь; як на Заході, так і на Сході; віруючі як Московського, так і Київського патріархатів; як прихильники Партії регіонів, так і Батьківщини.

Отже, 77% опитаних планують піти до церкви на Великдень, у т.ч. 38% - планують в першу чергу відвідати Богослужіння, а 39% - посвятити Пасхальний кошик. На Заході до церкви підуть, передусім, на Богослужіння. На Півночі і Донбасі майже однакова кількість піде як на Богослужіння, так і просто посвятити кошик. Тоді як в Центрі, на Півдні та Сході люди підуть до церкви, в першу чергу, аби посвятити Пасхальний кошик.

Відвідати Пасхальне Богослужіння в першу чергу збираються старші люди, пенсіонери, передусім мешканці сіл, більше жінки, ніж чоловіки. Переважна більшість греко-католиків, майже половина віруючих УПЦ (КП) та третина УПЦ (МП) - підуть до церкви з метою в першу чергу відвідати службу.

7% опитаних дотримують Великого посту весь період, ще 11% – лише в окремі дні. 15% - намагаються поститися, але не завжди виходить, ще 5% - хотіли би, але не дозволяє здоров’я. 60% - точно не дотримують Посту.

Найбільше дотримуються посту на Заході (15% - весь період, 28% - лише в окремі дні), відповідно це греко-католики. Найменше – на Сході. Віруючі УПЦ (КП) дещо частіше дотримуються посту, ніж віруючі УПЦ (МП).

Практично не дотримуються посту віруючі, які не відносять себе до жодної конфесії та невіруючі.

Чим старші респонденти, чим нижчий їх рівень освіти, тим більше вони дотримуються посту. Дотримуються посту переважно жінки та мешканці сіл. Також серед старших людей найбільше тих, які хотіли би дотримуватися посту, проте їм не дозволяє здоров’я.

Головною метою дотримання посту є духовне очищення (59%). Рідше люди постять з метою очищення організму (15%) або з метою схуднення (3%). Ще кожен шостий постить тому, що так прийнято.

80% респондентів, які суворо дотримуються посту, роблять це з метою духовного очищення. Тоді як, серед тих, які лише намагаються, значна частина постить, тому що так прийнято.

В період посту опитані найбільше готові відмовитися від їжі тваринного походження (70%), менше – від споживання алкоголю та цигарок (58%), розважальних заходів та святкувань (50%) та вживання нецензурних слів (40%). Практично не готові відмовитися від перегляду розважальних телепрограм (20%) та інтимних стосунків (19%).

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15 – 26 березня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська 

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська

 Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», тема захисту інтелектуальної власності в Україні повна протиріч.

Українці ніби і розуміють важливість права інтелектуальної власності і в той же час зовсім не готові дотримуватися його, перекладаючи усю відповідальність на владу. Пересічний українець готовий самовіддано захищати власні інтелектуальні права і з такою ж самовідданістю – порушувати інтелектуальні права інших.

Розуміння важливості захисту інтелектуальної власності

Майже 80% опитаних вважають, що право інтелектуальної власності повинно захищатися (у т.ч. 58% – повинно захищатися завжди, 21% – повинно, але не завжди). Лише 4% – протилежної думки. Ще 17% – не змогли визначитися з цього приводу.

Лише 13% опитаних вважають дії влади щодо захисту права інтелектуальної власності в Україні є ефективними і 60% – не ефективними. Ще 27% – не визначилися з оцінками.

Дотримання права інтелектуальної власності на практиці

Якщо у людини буде вибір купити копію книжки, передруковану з оригіналу, за ціною нижчою за оригінал і при цьому за якістю вона майже або взагалі не поступатиметься оригіналу, лише 13% опитаних відмовляться від дешевої копії і придбають оригінал. Водночас 32% – куплять дешеву копію, а 26% – намагатимуться отримати її виключно безкоштовно (наприклад, скачають в інтернеті). 30% опитаних не змогли визначитися, переважно це старші люди.

Якщо у людини буде вибір купити диск з музикою, кіно або комп’ютерну програму скопійовані з оригіналу, за ціною нижчою за оригінал і при цьому в якості вони майже або взагалі не поступатимуться оригіналу, лише 12% опитаних відмовляться від дешевої копії і придбають оригінал. Водночас 25% – куплять дешеву копію, а 31% – намагатимуться отримати її виключно безкоштовно (наприклад, скачають в інтернеті). 32% опитаних не змогли визначитися.

Якщо у людини буде вибір купити одяг, підроблений під відомого світового виробника, за ціною нижчою за оригінал і при цьому в якості він майже або взагалі не поступатиметься оригіналу, лише 15% опитаних відмовляться від дешевої копії і придбають оригінал. Водночас 58% – куплять дешеву копію. 28% опитаних не змогли визначитися.

Таким чином, майже 60% опитаних українців готові порушити право інтелектуальної власності у випадку придбання одягу, книжки, музики, кіно або комп’ютерною програмою.

Спостерігаються показові тенденції. Чим молодші респонденти, чим частіше вони користуються інтернетом, чим вищий рівень їхньої освіти, тим частіше вони готові відмовитися від оригіналу на користь дешевої копії або безкоштовної версії: майже 50% опитаних у віці 18–29 років намагатимуться безкоштовно скачати в інтернеті музику, кіно або комп’ютерну програму, ще чверть – купуватимуть дешеву копію і лише кожен десятий купуватиме оригінал.

Відповідальність за порушення права інтелектуальної власності

Попри те, що абсолютна більшість опитаних не готові дотримуватися права інтелектуальної власності на практиці, опосередковано більшість з них розуміють, що відповідальність за порушення цих прав повинна бути.

Респондентам було запропоновано уявити, що вони написали книжку чи музику, розробили програму або зробили якийсь винахід, а потім дізналися, що хтось використовує це безкоштовно і вони нічого з цього не отримують.

Після цього 18% опитаних погодились, що потрібно покарати цю людину і при цьому повинна бути кримінальна відповідальність, 27% вважають, що повинна бути адміністративна відповідальність (наприклад, штраф), ще 18% зазначили, що на перший раз достатньо попередження, а карати потрібно тільки коли це повториться.

Тобто, майже дві третини опитаних воліли б покарати людину, яка порушує їх право інтелектуальної власності.

Лише 18% опитаних не підтримали б покарання, у т.ч. 11% – зазначили, що нехай використовує безкоштовно, але всюди зазначає авторство, і лише 7% – будуть тільки раді, що їхнім винаходом користуються інші і плати за це не потрібно. Ще 19% опитаних не змогли визначитися з цього питання.

Посилення відповідальності більше підтримують чоловіки, люди середнього віку та середнього рівня освіти. Примітно, що користувачі інтернету також підтримали б посилення відповідальності у випадку порушення їх права інтелектуальної власності.

Весь парадокс в тому, що майже 60% респондентів, які зізнались, що купуватимуть піратські диски або намагатимуться безкоштовно отримати музику, кіно, програми з інтернету, вважають, що у випадку порушення їх права інтелектуальної власності, повинна бути відповідальність, у т.ч. і 16% – кримінальна.

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15 – 26 березня 2012 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  

Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь

Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька, Луганська