Прес-релізи

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 21-25 лютого 2020 року, продемонстрували, що у відносній більшості українці вважають, що жінки достатньо представлені у різних суспільних сферах. Попри це майже 40% опитаних переконані, що жінок замало представлено у політиці, 30-35% – вважають, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% – в армії, 19% – в бізнесі. Натомість близько третини опитаних вважають, що жінок забагато представлено у таких сферах, як медицина, та освіта. Цікаво, саме жінки, а не чоловіки, частіше зазначали про недостатню представленість жінок у силових органах, політиці, науці та бізнесі.

•    Близько половини респондентів погоджуються із твердженнями, що в Україні сьогодні бракує партії, яка представляє інтереси жінок. Стільки ж переконані, що жінки недостатньо представлені в Уряді, Верховній Раді та місцевій владі. Зі згаданими тезами частіше погоджувалися представники старшого покоління та жінки.

•    36% опитаних вважають, що їхній голос нічого не вирішує на виборах. 58% – протилежної думки. Не погоджувалися з цією тезою відносно частіше мешканці Заходу, молодші опитані та чоловіки.

•    82% підтримують те, що жінки йдуть у політику. 12% – протилежної думки. Попри це у питаннях лідерства та прийнятті зважених рішень відповіді розподілилися наступним чином: більше 40% опитаних переважно обирали середньозважену відповідь щодо того, кому краще, чоловікам, чи жінкам, вдається займати лідерську позицію та приймати рішення. Натомість, у порівнянні прямих відповідей, перевагу респонденти все ж таки надавали чоловікам, особливо, коли йшлося про сферу політики. При цьому, якщо у питанні лідерства у колективі та прийнятті зважених рішень у гендерному розподілі спостерігалося певне протиставлення думок чоловіків та жінок про роль статей у цих сферах, то стосовно політичного лідерства та прийняття зважених політичних рішень обидві статі частіше віддавали перевагу чоловікам.

•    Оцінюючи ефективність представників обох статей на політичних та виборних посадах, опитані найчастіше погоджувалися з тим, що для ефективної роботи народним або ж місцевим депутатом стать не має особливого значення. Натомість, незважаючи на те, що відносна більшість погоджувалися, що ефективно виконувати обов’язки міського, чи сільського голови, голови обласної державної адміністрації, міністра Уряду, Прем’єр-міністра та Президента України можуть як чоловіки, так і жінки, все ж таки дещо частіше опитані зазначали, що ефективними тут будуть  чоловіки. Натомість у таких ролях, як уповноважений з питань встановлення миру на Донбасі (вигадана для опитування посада) та міністр оборони ефективнішими респонденти бачать чоловіків. Цікаво, що у статевому розподілі у цих питаннях не фіксувалося великої різниці у відповідях представників обох статей.

•    Одними з найбільш впізнаваних серед жінок народних депутатів є Ю.Тимошенко (її знають 97% опитаних) та Н.Королевська (знають 76%). При цьому Ю.Тимошенко довіряють 28%, Н.Королевській – 20%. І.Геращенко знають 66%, довіряють їй – 21%. Інших жінок - народних депутатів знають менше 60% опитаних.

•    У регіональному розрізі найкращі показники довіри у Ю.Тимошенко у Центрі (31%), Н.Королевської – на Сході (30%) та на Півдні (28%), І.Геращенко - на Заході (30%). На думку респондентів із вищезазначених політиків найбільші перспективи в політиці має Ю.Тимошенко (29%), Н.Королевська (10%), І.Геращенко (7%).

•    Питання про розподіл гендерних ролей дало наступні результати: на думку опитаних частіше у їхній сім’ї (парі) жінка готує їсти (64%). Лише близько чверті зазначили, що ця роль у їхньому союзі поділена порівну. Обов’язки з виховання дітей та заняття господарськими справами також, на думку опитаних, покладені на жінок (52% та 43% відповідно). Водночас стосовно виховання дітей на відміну від господарських справ, опитані дещо частіше зазначали, що ця роль поділена у їхній парі порівну. Стосовно наявності вільного часу відповіді розділилися наступним чином: стосовно жінок такої думки 33%, чоловіків – 30%, обох статей – 28%. Натомість головування в сім’ї (парі) дещо частіше покладається на чоловіків – такої думки дотримуються 39%, стосовно жінок так вважають 29%, і порівну розділяють цю роль також 29%. Більше половини опитаних вважають, що в їхній сім’ї (парі) більше заробляє саме чоловік, 23% – такої думки про жінок, 17% – вважають, що обидва заробляють приблизно однаково.

•    У динаміці з 2015 року спостерігається поступове зменшення кількості тих, хто вважає, що готуванням, господарством та вихованням дітей частіше займається жінка. Попри це зростає кількість тих, хто вважає, що жінки мають більше вільного часу, головують у сім’ї та заробляють більше грошей. Цікаво, що у розподілі таких ролей як готування, заняття господарськими справами та вихованням дітей думки чоловіків не сильно різняться від думок жінок. Натомість стосовно головування в сім’ї та заробітку грошей спостерігається цілком протилежне бачення цих ролей в обох статей.

•    Абсолютна більшість опитаних погоджуються з твердженнями, що найважливіше завдання жінки - дбати про дім та сім’ю (83%) та те, що найважливіше завдання чоловіка – це заробіток грошей (75%). 78% погоджуються з тим, що жінки частіше аніж чоловіки приймають рішення, виходячи зі своїх емоцій. 67% згодні з тим, що це допустимо, коли чоловіки плачуть (25% –не погоджуються), 68% згодні, що жінки мають менше свободи через сімейні зобов’язання (27% – не погоджуються). З тезою, що жінки менше зацікавлені аніж чоловіки у зайнятті відповідальних політичних посад згодні 51% (не згодні 34%). Натомість з твердженням, що жінки не мають відповідних знань та навичок для того, щоби займати відповідальні посади у політиці не згодні майже дві третини опитаних, згодні – чверть. Цікаво, що з тезами про те, що жінки частіше приймають свої рішення під впливом емоцій, допустимість плачу чоловіків, меншої кількості свободи жінок через сімейні обов’язки та меншу зацікавленість жінок у зайнятті відповідальних посад погоджувалися частіше саме жінки, а не чоловіки.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 21-25 лютого 2020 р.

•    Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 21-25 лютого 2020 року, 77% опитаних мають намір святкувати свято 8 березня цього року. 19% зазначили, що святкувати не будуть. У порівнянні з аналогічним опитуванням 2012 року дещо зросла кількість тих, хто не святкує у цей день. Відносно більше таких респондентів на Заході країни, серед наймолодшої та найстаршої вікових груп.  Цікаво, що серед чоловіків дещо більше респондентів, які мають намір святкувати 8 березня, ніж серед жінок.

•    Для більшості опитаних (68%) свято 8 березня є гарним приводом зробити приємне близьким жінкам. Відносно частіше альтернативу обирали молодь, мешканці Сходу і Півдня.

•    11% вважають 8 березня звичайним днем (з 2013 року кількість таких респондентів зросла вдвічі).  Це частіше мешканці Заходу. Цікаво, що жінки (13%) поділяють твердження про звичайний день частіше, ніж чоловіки (8%).

•    Лише 9% вважають це свято символом боротьби жінок за свої права, а 8% говорять про нього як про свято з радянського минулого. Останнє твердження ближче для респондентів старшого віку.

•    Більшість опитаних (87%) не підтримують ідею скасування свята 8 березня (у 2012 році – 91%). Підтримують ідею – лише 9%, частіше на Заході (18%),  водночас навіть тут більшість (73%) не підтримують таку ініціативу.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 21-25 лютого 2020 р.

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» серед мешканців виборчого округу №179, показали, що респонденти значно краще оцінюють стан місцевих справ, аніж загальну ситуацію в країні. Так, лише 19% вважають, що країна рухається у правильному напрямку, 63% – протилежної думки. Стосовно справ в області оцінки наступні: 24% вважають, що справи йдуть у правильному напрямку, 51% – у неправильному, чверть не змогли оцінити. Натомість майже третина сказали, що справи на місцях розвиваються у правильному напрямку, 56% – говорять протилежне. Мешканці міст, молодь та більш забезпечені більш оптимістичні у своїх оцінках, аніж інші категорії опитаних.

•    43% опитаних задоволені діяльністю Президента В.Зеленського, 45% – не задоволені. Найкраще оцінюють роботу Глави держави мешканці міст, більш забезпечені та молодші опитані. Серед виборців політичних сил найвища кількість позитивних відгуків про роботу Президента серед симпатиків партії «Слуга народу». Найбільш критичними є виборці партій «Європейська солідарність» та «Опозиційна платформа – За життя».

•    Лідером за довірою серед місцевих політиків є Юлія Світлична. Їй довіряють 70% опитаних, не довіряють – 21%. Голові Харківської обласної ради  С.Чернову довіряють 24%, не довіряють – 22%, не знають його – 45%. Голові Харківської ОДА О.Кучеру довіряють 24%, не довіряють – 29%, не знають його - 28%, вагалися з оцінками – 19%. В.Алексейчук переважно респонденти не знають (84%). Довіряють їй – 3%, не довіряють – 11%.

•    67% опитаних знають, що 15 березня 2020 року відбудуться проміжні вибори народного депутата у їхньому виборчому окрузі. 64% висловили однозначну готовність взяти у них участь. Рівень передвиборчої мобілізації дещо вищий серед старшої та менш заможнішої категорій населення.

•    Лідером електоральних симпатій серед кандидатів є Ю.Світлична. Її готові підтримати 62,3% тих, хто вже визначився і має намір взяти участі у голосуванні. 12,5% підтримують В.Алексейчук, як кандидата від партії «Слуга народу», 8,5% – О.Діденка, як представника партії «Опозиційна платформа «За життя». Рейтинг інших кандидатів – менше 2%. До цього часу ще не визначився кожен п’ятий виборець.

•    У рейтингу політичних сил лідером є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 42,8% тих, хто визначився  має намір прийти голосувати.  30,4% підтримують партію «Опозиційна платформа – За життя».  Рейтинг інших політичних сил значно нижчий: партію  «Батьківщина» підтримують  4,8%, Радикальну партію – 4,2%, партію «Європейська солідарність» – 3,6%, партію Шарія – 2,6%, партію «Сила і честь» – 2,3%. Рейтинг інших – нижче 1%. Тих, хто не визначився, – близько 11-12%.

•    55% не знають, хто був депутатом від округу до перевиборів, 42% – знають. Лише 21% вважають, що попередній народний депутат приділяв достатньо уваги вирішенню місцевих проблем, 51% – протилежної думки. 28% – взагалі не змогли відповісти на це питання.

•    Відсутність роботи (67%) та низький рівень зарплат в регіоні – проблеми, які, на думку респондентів, є найбільш актуальними для регіону. 38% вважають важливою місцевою проблемою занепад промисловості, 36% – поганий стан доріг, 34% – неякісне медичне обслуговування, 33% – бідність, 26% – занепад сільського господарства, 23% – наркоманію та алкоголізм, 20% – вимирання сіл.

Аудиторія: населення виборчого округу №179 від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю та типом поселення.  Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення дослідження: 15-22 лютого 2020 р.
 

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 22-23 лютого 2020 року, продемонстрували, що 74% не підтримують протести проти розміщення евакуйованих з Китаю українців, які відбулися напередодні. Підтримують такі дії лише 15%, 11% – вагалися з оцінкою.

•    Чим вищий рівень освіти та доходів, тим вищий рівень несприйняття протестів проти евакуації. У регіональному розрізі найбільше тих, хто не підтримав такі дії, – на Півдні країни (80%).

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення.  Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face) Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення: 22-23 лютого 2020 р.

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 5-11 лютого 2020 року в Тернополі, продемонстрували, що мешканці міста значно краще оцінюють місцевий стан справ, аніж загальну ситуацію в країні. Так, лише 18% вважають, що країна рухається у правильному напрямку, 59% – протилежної думки. Натомість майже половина кажуть, що справи в Тернополі розвиваються у правильному напрямку, 35% – говорять протилежне.

•    Серед місцевих політиків найкраще тернополяни ставляться до мера міста С.Надала: 59% – позитивно, 16% – негативно, 24% – нейтрально. До С.Барни позитивно ставляться 21%, негативно – 31%, нейтрально – 35%, не знають його – 13%. До Р.Пастуха позитивно ставляться 16%, негативно – 13%, нейтрально – 26%, не знають його – 44%. До М.Ратушняка позитивно ставляться 14%, негативно – 12%, нейтрально – 21%, не знають його – 53%. До П.Ландяка позитивно ставляться 14%, негативно – 10%, нейтрально – 21%, не знають його – 56%. До В.Гевка позитивно ставляться 10%, негативно – 11%, нейтрально – 20%, не знають його – 59%.  Інших політиків не знають більше 60% опитаних.

•    Лідером за довірою до національних політиків серед тернополян є Володимир Зеленський: довіряють йому 42%, не довіряють – 50%. А.Гриценку довіряють – 30%, не довіряють – 52%, С.Вакарчуку – 28% та 56% відповідно, П.Порошенку – 22% та 71%, І.Смешку – 22% та 51%, не знають його – 16%, Ю.Тимошенко – 14% та 77%, О.Тягнибоку – 14% та 75%, О.Ляшку – 11% та 82%,  Ю.Бойку – 6% та 68% (15% – його не знають).

•    Тернополяни швидше не задоволені діяльністю центральної влади. Так, 49% не задоволені діяльністю Президента В.Зеленського, 39% – задоволені, 13% – не змогли оцінити. 61% не задоволені діяльністю Прем’єр-міністра О.Гончарука, 19% – задоволені, 21% не змогли оцінити. 70% не задоволені діяльністю Верховної Ради, лише 15% – задоволені, 15% – не змогли оцінити.

•    Натомість місцевою владою тернополяни задоволені більше. Так, діяльністю міського голови С.Надала задоволені 68%, не задоволені – 23%. Діяльністю міської ради задоволені 52%, не задоволені – 29%, не змогли оцінити – 19%.

•    Роботою громадського транспорту Тернополя задоволені 55%, не задоволені – 33%, не змогли оцінити – 12%. Освітніми закладами задоволені 45%, не задоволені – 27%, не змогли оцінити – 28%. Іншими сферами міського життя містяни швидше не задоволені. Так, комунальними службами не задоволені 55%, задоволені – 35%, медичними закладами не задоволені – 56%, задоволені – 29%.

•    Спостерігається високий рівень виборчої мобілізації серед тернополян. Близько 80% опитаних заявили про свою однозначну готовність взяти участь як у парламентських, так і місцевих виборах.

•    Рейтинг політичних сил на парламентських виборах очолює партія «Слуга народу»: 29,9% серед тих, хто визначився та має намір голосувати. За партію «Європейська солідарність» готові віддати голоси 19,0%. Партії «Сила і честь» підтримують 7,9%, ВО «Свобода» – 7,3%, «Голос» – 6,7%, «Батьківщина» –  6,1%. Рейтинг інших політичних сил – нижче 3%. Тих, хто не визначився, – майже третина.

•    У рейтингу політичних сил на місцевих виборах лідером також є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 27,4% тих, хто визначився і має намір прийти голосувати.  17,4% підтримують партію «Свобода», 13,3% – партію «Європейська солідарність», 7,7% – «Сила і честь», 7,1% – «Голос», 4,7% – партію «Батьківщина», 3,6% – партію «Громадянська позиція», 3,2% – «Самопоміч». Рейтинг інших партій – нижче 3%. Тих, хто не визначився, – близько третини.

•    Серед кандидатів на мера лідером у рейтингу є С.Надал, якого готові підтримати 60,8% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. По 6,1% могли б підтримати С.Барну або ж В.Гевка, 4,3% – П.Ландяка, 3,4% – М.Ратушняка, Рейтинг інших кандидатів – менше 3%. Не визначилися – близько 20%.

•    Моделювання другого туру мерських виборів показало, що за умови виходу до нього С.Надала та будь-якого з інших потенційних на сьогодні кандидатів діючий мер отримав би перемогу. У парі З В.Гевком з результатом – 59% проти 16%, у парі з С.Барною – 60% проти 12%, з М.Черкашином – 60% проти 11%. Водночас слід враховувати, що від чверті до третини опитаних ще не визначилися з вибором або ж не хочуть брати участь у голосуванні у зазначених комбінаціях другого туру мерських виборів.

•    75% опитаних вважають, що за період нинішньої каденції С.Надала на посту мера міста ситуація у Тернополі покращилася. 16% вважають, що вона не змінилася. Лише 3% стверджують, що вона погіршилася.

•    53% переконані, що внаслідок місцевих виборів ситуація у Тернополі покращиться, 23% – не зміниться, 23% – не змогли дати відповідь. Лише 1% очікують погіршення.

•    Військовий конфлікт на Сході України очолює рейтинг загальнодержавних проблем серед тернополян (68%). Третина стурбовані через хабарництво та корупцію у владі, відсутність роботи або низький рівень зарплат і пенсій.  На рівні особистих проблем містян найбільше турбує низький рівень зарплат і пенсій (43%), війна на Сході (36%) та підвищення тарифів на комунальні послуги (32%). Чверть хвилюються через хабарництво та корупцію, 20% – через підвищення цін на основні товари, 18% – безробіття, 15% – неможливість отримати якісне медичне обслуговування.

•    Серед міських проблем опитані найчастіше обирали вартість комунальних послуг (42%). Окрім того значна частина респондентів  вважають проблемами Тернополя поганий стан доріг міста (30%), хаотичну забудову міста багатоповерхівками (22%), корупцію у міській владі (21%), завантаженість вулиць транспортом (19%), наркоманію та алкоголізм (16%), малу кількість місць для паркування (15%), вартість проїзду у міському транспорті (14%), наявність безпритульних тварин на вулицях (13%), низький фаховий рівень медиків (13%), якість послуг громадського транспорту (11%), поганий стан доріг тротуарів та пішохідних доріжок (11%).

•    Головними пріоритетами для роботи міської влади, на думку тернополян повинні бути медичні заклади (41%), якість житлово-комунальних послуг (37%), якість доріг (30%), створення робочих місць (26%), боротьба з корупцією (23%), якість громадського транспорту (21%), залучення інвестицій у місто (18%), освітні заклади (18%). 15% вважають, що влада міста повинна першочергово зайнятися вирішенням проблеми збору та утилізації сміття, по 10-11% – соціальним захистом малозабезпечених, безпекою у місті або тротуарами та прибудинковими територіями.

•    Основними успіхами діючого мера Тернополя С.Надала мешканці міста вважають тротуари та прибудинкові території (58%). Окрім того досягненнями вважають якість доріг (31%), оновлення парків та скверів (24%),  вуличне освітлення (17%), якість громадського транспорту (16%), наявність місць для заняття спортом (16%).

•    91% опитаних вважають місто комфортним для туризму, 82% – для проживання, 75% – для відпочинку. 44% вважають Тернопіль комфортним для роботи, попри майже стільки ж у цьому питанні дотримується протилежної думки. Абсолютна більшість мешканців (94%) пишається тим, що проживають у Тернополі.

•    46% опитаних зазначили, що серед їхніх найближчих родичів є ті, хто у даний момент перебуває на заробітках за кордоном. Чверть заявили, що самі особисто протягом останніх п’яти років їздили на роботу в іншу країну. 14% планують поїхати на заробітки ще цього року. Найбільша кількість тих, хто має родичів на заробітках та сам був або ж висловлює бажання поїхати за кордон на роботу, серед наймолодшої вікової категорії.

•    Основним мотивом трудової міграції опитані вважають бажання заробітчан кращого життя для себе, своїх рідних та близьких (58%). 12% стверджують, що трудові мігранти хочуть таким чином реалізувати свої можливості, 27% вважають, що ця категорія громадян не бачить майбутнього в Україні.

•    Близько 40% опитаних зазначили, що проживають з дітьми різного віку.

•    41% стверджують, що проживають у Тернополі з народження, 43% – проживають у місті більше 10 років, 8% – від 5 до 10 років, 6% – менше 5 років.

•    87% тернополян зазначили, що проживають у власному житлі, 13% – у орендованому. Останніх найбільше серед наймолодшої вікової категорії та тих, хто проживає у Тернополі менше 10 років.


Аудиторія: мешканці Тернополя від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком та статтю. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Терміни проведення дослідження: 5-11 лютого 2020 р.

•    Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 22-26 січня 2020 року, продемонстрували переважання очікування змін (50%) та надії (42%) серед населення. Попри це третина відчуває розчарування, кожен п’ятий – незахищеність, напруженість або ж обурення, кожен восьмий – відчай та розгубленість. За останні два роки в суспільстві зросли настрої очікування змін та надії, зменшилися – розчарування, напруженості та обурення. Позитивні емоції переважають серед молодшого та більш забезпеченого сегментів респондентів, негативні – у старшого та біднішого.

•    Лідером за довірою є президент Володимир Зеленський: довіряють йому 59%, не довіряють – 32%. Рівень довіри до інших ключових політиків має негативний баланс. Д.Разумкову довіряють 26%, не довіряють – 44%, Ю.Бойку – 25% та 56% відповідно, С.Вакарчуку –  22% та 62%, О.Гончаруку – 20% та 53%, Ю.Тимошенко – 20% та 73%, П.Порошенку – 15% та 78%.

•    Рейтинг політичних сил очолює партія «Слуга народу»: 42,2% серед тих, хто визначився та має намір голосувати. За партії «Опозиційна платформа – За життя» – 13,5%, «Європейська солідарність» – 9,5%, «Батьківщина» – 8,1%. Підтримка інших партій – нижче 4%. Тих, хто не визначився, – близько 16%.

•    Припинення військових дій на Сході України залишається ключовим суспільним запитом до Президента (64%). Посилення боротьби з корупцією очікують 45%, відродження промисловості – 30%, підвищення соціальних стандартів – 24%, підвищення якості медицини – 22%. За останні місяці зросла значимість запитів на припинення війни та відродження промисловості.

•    Обираючи між пріоритетами економічного розвитку, куди в першу чергу слід спрямувати державні ресурси, опитані швидше схильні підтримувати розвиток промисловості та інвестицій (65%). 28% – за збільшення розмірів субсидій та соціальних виплат.

•    Обираючи між збільшенням розмірів заробітних плат медиків та розбудовою шкіл, лікарень та впровадження нових технологій, 59% підтримують останній пріоритет, 29% – за зростання розмірів виплат.

•    45% вважають, що для влади є пріоритетним витрачати ресурси на допомогу соціально незахищених категорій, з іншого боку – майже стільки ж (46%) за те, щоб їх спрямувати на створення умов для стимулювання активності населення.

•    46% вважають, що держава швидше повинна зосередитися на виявленні та покаранні корупціонерів, стільки ж стверджують, що першочергово потрібно зменшити можливості для корупції.

•    Основними маркерами позитивних змін в економіці респонденти вважають відкриття нових підприємств (54%) та створення нових робочих місць (54%). Третина вважають, що про покращення свідчитиме зменшення рівня трудової міграції за кордон, чверть – зростання розміру мінімальної зарплати, кожен п’ятий – зниження цін на основні продукти.

•    У соціальній сфері ключовими маркерами позитивних зрушень респонденти вважають підвищення якості медицини (50%), зростання розмірів пенсій (41%) та збільшення підтримки соціально вразливих категорій населення (36%). Чверть вважають індикатором покращення будівництво нових шкіл, дитсадків, лікарень, кожен п’ятий – підвищення якості освіти та збільшення тривалості життя.

•    Пенсіонери – категорія населення, серед найбільш вразливих, яка, на думку опитаних, потребує першочергової уваги від держави (57%). По 42% респондентів вважають, що владі слід звернути увагу в першу чергу на інвалідів за станом здоров’я або дітей-сиріт. 36% стверджують, що найперше слід допомагати малозабезпеченим сім’ям. По 22-24% так говорять про багатодітні сім’ї та учасників бойових дій, АТО.

•    76% опитаних бачили новорічне привітання президента Зеленського. Серед них дві третини оцінили його позитивно, 22% – нейтрально, 13% – негативно.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 22-26 січня 2020 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 18-23 грудня 2019 року, серед основних комунальних послуг, респонденти найбільше задоволені якістю послуг електропостачання (76%), не задоволені – 22%. Послугами газопостачання, вивозу сміття та холодним водопостачанням задоволені більше половини опитаних, не задоволені – близько чверті. Прибиранням прибудинкових територій задоволені третина опитаних, не задоволені – чверть, не користуються – більше третини. Теплопостачанням задоволені – 30%, не задоволені – 22%, не користуються – 45%. Гарячим водопостачанням задоволені лише 17%, не задоволені – стільки ж, не користуються – 63%.

•    Стосовно оцінки вартості комунальних послуг респондентів ситуація наступна: серед користувачів послуг, найбільш критичною відносно доходів є вартість теплопостачання, газопостачання та гарячого водопостачання. Не менше двох третин, тих, хто користується цими послугами, вважають їхню вартість високою. Щодо електропостачання, таких опитаних половина, попри це близько 40% вважають ціну електрики для населення середньою. Подібна ситуація і з холодним водопостачанням. Щодо вартості прибирання прибудинкових територій та вивозу сміття оцінка респондентів менш критична: близько 40% вважають ціну за ці послуги середньою, третина – високою. Оцінка вартості корелюються із рівнем доходів та віком респондентів: чим гірше матеріальне становище опитаних, та чим вони старші, тим більш негативно вартість послуг впливає на родинний бюджет. Водночас, ті, хто більше задоволений якістю послуг, лояльніше оцінює їхню вартість.

•    Лише 12% опитаних вважають Україну повністю енергетично незалежною країною. Половина опитаних вважають, що наша країна частково залежить у цьому питанні від інших держав, 23% – вважають її повністю залежною. Остання думка найбільш поширена серед найменш забезпечених та тих, хто виступає за вступ до Митного Союзу з Росією. За останні півтора року зменшилася кількість тих, хто стверджує, що Україна є повністю енергетично незалежною (у липні 2018 року таких було 20%).

•    Чверть опитаних вважають, що за останній рік Україна стала більше залежати від енергоресурсів інших держав, 17% – протилежної думки. 40% вважають, що нічого не змінилося. У липні 2018 року тих, хто вважав, що наша держава стає більш автономною в енергетиці, було чверть. Щодо енергетичної залежності від Росії думки респондентів розділилися наступним чином: чверть опитаних стверджують, що Україна стала за рік більш незалежною від Російської Федерації у енергетичній сфері, 34% вважають, що нічого не змінилося, 24% натомість говорять про зростання рівня залежності. У порівнянні з 2018 роком зменшилася кількість тих, хто вважають, що Україна рухається у бік енергетичної незалежності від Росії (у липні 2018 таких було – 45%).

•    40% опитаних вважають, що Україна виробляє електроенергію самостійно, майже стільки ж – вважають, що наша держава виробляє частину електроенергії самостійно, частину – купує за кордоном. Стосовно газу та нафтопродуктів ситуація значно відрізняється: тих, хто вважає, що Україна самостійно їх виробляє/добуває – лише 3-4%. Стосовно газу – 57% переконані, що частину цього енергоресурсу Україна виробляє самостійно, частину – купує. Щодо нафтопродуктів – 41% вважають, що наша держава їх імпортує, 36% – переконані, що Україна має власне виробництво нафтопродуктів, але частину закуповує.

•    Дві третини опитаних займає позитивно-нейтральну позицію стосовно питання імпорту Україною газу та нафтопродуктів з країн Європи та Білорусі. Попри це кожен четвертий-п’ятий  мають заперечення стосовно цього питання. До імпорту газу з Росії ставлення критичніше: близько 40% – негативно ставляться до цього, близько чверті – позитивно, або ж нейтрально. Негативне ставлення до імпорту з країн Європи переважає серед мешканців Сходу, старших та бідніших категорій опитаних. Щодо імпорту з Росії таке ставлення переважає на Заході країни.

•    Питання імпорту електроенергії з інших країн критичніше сприймається опитаними. Попри те, що загалом у питанні імпорту з Європи та Білорусі переважає позитивно-нейтральна позиція (26-29% – позитивно, 27-30% - нейтрально), критиків у порівнянні з питанням імпорту газу, чи нафтопродуктів більше (35-37%). Щодо імпорту електроенергії з Росії, – тих, хто негативно ставиться до цього, – 55%. Лише 18% оцінюють це позитивно, 21% – нейтрально. Критичніше до питання імпорту електроенергії з Європи ставляться мешканці Півдня та Сходу, з Росії – Центру та Заходу.

•    Майже дві третини опитаних не підтримують рішення про відновлення імпорту електроенергії з Росії, 29% – підтримують. Найбільш гострої критики це рішення зазнало серед респондентів Заходу та Центру. Серед мешканців Півдня та Сходу також це рішення було сприйняте неоднозначно.

•    65% вважають, що рішення про відновлення імпорту електроенергії з Росії вигідне в першу чергу олігархам. Лише 11% вважають, що воно принесе користь населенню України, 8% – промисловим підприємствам.

•    Питання оцінки імпорту енергоносіїв з Росії з точки зору національної безпеки певним чином розділяє респондентів: близько 40% вважають це загрозою, майже стільки ж – ні. Щодо питання закупівлі енергоресурсів в країнах Європи, то ця ідея більшістю населення не сприймається як загроза (64%). Лояльніше до питання імпорту енергоресурсів з Російської Федерації ставляться мешканці Півдня та Сходу країни.

•    Від половини до двох третини опитаних не знають нічого про діяльність ключових посадовців з питань енергетики. Так 58% нічого не знають про роботу міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля. 20% оцінюють його роботу негативно, 14% – нейтрально, 3% – позитивно. 50% не знають про Голову комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Геруса. 27% оцінюють його роботу негативно, 14% – нейтрально, 3% – позитивно. 59% не знають про голову Національної комісії яка здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Валерія Тарасюка. 20% оцінюють його діяльність негативно, 13% – нейтрально, лише 2% – позитивно. Негативне ставлення до зазначених посадовців переважає серед представників старшої вікової групи. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 18-23 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів дослідження Соціологічної групи Рейтинг, 25% опитаних українців підтримують ідею перенесення святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня. 64% респондентів проти такої ідеї. Ще 7% зазначили, що їм байдуже це питання і 4% - не змогли відповісти.

•    У динаміці зросла кількість тих, хто висловлюється на підтримку перенесення дати святкування Різдва (у 2016 році  лише 15% підтримували цю ідею, 69% – були проти).

•    Найбільше прихильників ідеї перенесення Різдва на Заході: 43% підтримують і майже стільки ж не підтримують. У інших макрорегіонах опитані скоріше проти перенесення: у Центрі 23% – за і 66% – проти, на Півдні – 15% і 74% відповідно, на Сході – 14% і 74%. Дещо більше підтримують цю ініціативу більш забезпечені та опитані середнього й старшого віку.


Аудиторія: мешканці України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за регіонами, типом поселення, віком, статтю. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 5-8 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом  13-17 грудня 2019 року, більшість опитаних (47%) вважають В.Зеленського політиком 2019 року в Україні.

•    Про Ю.Бойка, Д.Разумкова та Ю.Тимошенко так стверджували по 8-10% опитаних, П.Порошенка, В.Медведчука, С.Вакарчука та В.Гройсмана – по 5-7%.

•    В.Зеленський як політик року отримав підтримку серед усіх вікових та регіональних груп розподілу. Натомість Ю.Бойка, В.Медведчука, В.Рабіновича частіше обирали мешканці Півдня та Сходу. Ю.Тимошенко – Центру та Заходу, П.Порошенка – Заходу. Цікаво, що серед прихильників партій «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «Опозиційна платформа – За життя» лідерів цих сил частіше обирали як політиків року, аніж В.Зеленського. Натомість серед симпатиків партії «Голос» Глава держави отримав кращий результат аніж С.Вакарчук.


•    Подіями року українці вважають звільнення українських військовополонених моряків та інших політичних в’язнів (48%), а також вибори Президента України (44%).

•    Кожен п’ятий вважає подією року відновлення переговорів щодо ситуації на Донбасі у нормандському форматі (Україна, Росія, Німеччина, Франція). 15% – вибори до Верховної Ради, 13% – вихід збірної України по футболу до фінальної частини Чемпіонату Європи по футболу 2020 року. Кожен десятий – зміцнення курсу гривні.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 13-17 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 2-8 грудня 2019 року серед мешканців Ірпеня та Приірпіння, 43% опитаних зазначили вважають, що справи у місті йдуть у правильному напрямку, 28% – у неправильному, 30% – не визначилися з цього питання. Щодо оцінок розвитку справ в Україні думки опитаних менш оптимістичні: 31% вважають, що справи в країні рухаються в правильному напрямку, 36%, – у неправильному, 32% – не відповіли на це питання. Динаміка з березня 2019 року щодо оцінок ситуації в Ірпені та Україні позитивна.

•    Серед можливостей найкраще мешканці регіону оцінили можливості жити біля природи, з гарною екологією, відпочивати та проводити дозвілля. Дещо менше можливостей опитані бачать стосовно досягнення успіху, заняття підприємництвом та особливо пошуку роботи. Краще рівень усіх можливостей оцінюють мешканці Ірпеня, молодші та більш забезпечені респонденти на відміну від жителів Приірпіння, старших та бідніших.

•    Нестача дитячих садків (37%), мала кількість місць у школах (34%) та вирубка лісу під забудову (30%) –проблеми, які найбільше турбують мешканців регіону. Чверть опитаних вважають значимими проблемами території наркоманію та алкоголізм, або ж вартість комунальних послуг. Для 10-16% важливими проблемами є забудова міста багатоповерхівками, корупція у міській владі, завантаженість вулиць транспортом, відсутність роботи в місті, збір та вивіз сміття, незадовільна якість медичного обслуговування. По 9% хвилюються через поганий стан доріг міста, вартість проїзду у транспорті, транспортне сполучення із Києвом, ріст злочинності та проблеми з водопостачанням.

•    Серед ключових національних політиків найбільше довіряють В.Зеленському (довіра – 48%, недовіра – 34%). Іншим – швидше не довіряють, аніж довіряють. Так, С.Вакарчуку довіряють – 20%, не довіряють – 58%, П.Порошенку довіряють – 13%, не довіряють – 70%, Ю.Бойку – 12% та 56% відповідно, Ю.Тимошенко – 11% та 71%.

•    70% висловили однозначну готовність взяти участь у виборах Верховної Ради за умови їх проведення найближчим часом. Лідером електоральних симпатій серед політичних сил є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 45,4% тих, хто визначився і має намір прийти на дільниці. 14,8% готові проголосувати за партію «Європейська солідарність», 8,4% – за партію «Батьківщина», 5,3% – за партію «Опозиційна платформа – За життя», 4,8% – за партію «Голос», 3,9% – за партію «Сила і честь». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Тих, хто не визначився, – близько чверті.

•    Дві третини зазначили, що однозначно готові взяти участь у найближчих виборах міського голови та міської ради Ірпеня. Серед партій, які могли б взяти участь у місцевих виборах, лідером є партія «Слуга народу», за яку готові віддати свої голоси 38,5% тих, хто визначився і має намір проголосувати. 13,6% підтримали б партію «Європейська солідарність», 9,9% – партію «Нові обличчя», 6,4% – партію «Батьківщина», 5,9% – партію «Опозиційна платформа – За життя», 4,6% – партію «Голос», 3,1% – партію «Сила і честь». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Не визначилися із вибором близько чверті респондентів.

•    58% опитаних вважають корупцію серйозною проблемою у міській владі, 17% – вважають цю проблему несуттєвою. 25% – не змогли оцінити. У динаміці з березня 2019 року кількість тих, хто підтримує тезу про несерйозність проблеми хабарництва, зменшилася.

•    Оцінюючи відставку міського голови Ірпеня В.Карплюка, 37% зазначили, що такі дії колишнього мера були пов’язані із його намаганням уникнути відповідальності за корупційні зловживання. Натомість 25% переконані, що це було швидше реакцією на політичний тиск правоохоронних органів на нього як мера та його команду. Третина нічого не змогли відповісти. За більше ніж рік кількість тих, котрі вважають, що В.Карплюк подав у відставку через намагання уникнути відповідальності за хабарництво, зросла майже удвічі.

Аудиторія: мешканці міста Ірпінь та Приірпіння від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,1%. Терміни проведення: 2-8 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 13-17 грудня 2019 року, 40% опитаних вважають, що країна рухається у правильному напрямку, 38% – у неправильному, 22% – не змогли оцінити. За останні 2 тижні відбувся ріст позитивних оцінок (з 33 до 40%) та зменшення негативних (з 48 до 38%). В результати показники повернулися до рівня, який фіксувався у жовтні. Відносно більше оптимістів щодо ситуації в країні серед мешканців Півдня, молодших опитаних та виборців партії «Слуга народу».

•    За останні два тижні рівень задоволеності роботою Президента Зеленського зріс з 53 до 62%, а незадоволення – зменшився з 33 до 25%.

•    Діяльністю Голови Верховної ради України Разумкова задоволені 36%, не задоволені – стільки ж. Чверть не змогли оцінити його роботу. Натомість роботою Парламенту задоволені менше: 29% позитивно оцінили його роботу, 51% – негативно, 21% – не змогли оцінити.

•    Подібна тенденція і у оцінках роботи Уряду: діяльністю Прем’єр-міністра Гончарука задоволені відносно більше, аніж роботою всього Кабміну. 35% висловили задоволеність діяльністю очільника Уряду (35% – невдоволені, 30% – не змогли оцінити). 29% задоволені роботою Кабміну, 45% – не задоволені, чверть не відповіли на це питання.

•    За останній місяць рівень задоволеності діяльністю Прем’єра та Верховної ради дещо зріс.

•    Третина опитаних українців вважають, що за підсумками року у діях Президента Зеленського було більше успіхів, аніж невдач. 41% сказали, що у діях Глави держави успіхів та поразок було порівну. Лише 14% зазначили, що у його роботі переважали невдачі. Останню тезу найбільше підтримують виборці «Європейської солідарності».

•    Натомість оцінюючи діяльності Кабінету Міністрів та Верховної Ради респонденти були більш критичними: близько чверті вважають, що у їхніх діях було більше невдач. Близько 40% сказали, що успіхів та невдач було порівну і лише близько 10% вважають, що було більше успіхів. Цікаво, що більш критичні оцінки щодо роботи цих інституцій спостерігалися серед виборців усіх парламентських партій за винятком партії «Слуга народу». Водночас навіть серед симпатиків цієї політичної сили переважали нейтральні оцінки.

•    Станом на середину грудня лідером електоральних симпатій є партія «Слуга народу», яку підтримують майже 48% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. 11,4% підтримують партію «Опозиційна платформа – За життя», 9,0% – партію «Європейська Солідарність», 7,8% – партію «Батьківщина», 4,4% – партію «Голос». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Тих, хто не визначився, – близько 16%.

•    Рейтинги довіри українців очолює В.Зеленський, якому довіряють 67% опитаних і не довіряють 25%. Далі Д.Разумков (28% і 44% відповідно) і С.Вакарчук (28% і 59%). Далі Ю.Бойко (23% і 58%), О.Гончарук (22% і 44%), та Ю.Тимошенко (19% і 74%).

•    66% опитаних зазначили, що добре поінформовані про саміт у нормандському форматі, який відбувся 9 грудня. З них близько 40% вважають результати проведення саміту швидше успіхом президента Зеленського, половина – ані успіхом, ані невдачою. Тільки 7% побачили лише негативні результати.

•    20% респондентів щось чули про саміт, лише 12% – не знають нічого. Найбільш поінформовані про саміт старші респонденти, виборці ЄС та Опозиційної платформи.

•    Після саміту в Парижі українці покращили своє ставлення до канцлера Німеччини Меркель (позитивне ставлення зросло з 60 до 69%) та Президента Франції Макрона (з 39 до 52%). В результаті Меркель вперше за останні 5 років очолила рейтинг світових лідерів за оцінками українців, випередивши Президента Білорусі Лукашенка, до якого позитивно ставляться 65% опитаних українців.

•    Ставлення до Президента РФ Путіна не змінилося: позитивно ставляться 16%, негативно – 72%.

•    Оцінки Макрона та Меркель більш-менш рівномірні за регіональним та електоральним розподілом. Натомість у ситуації з Лукашенком та Путіним спостерігаються чіткі відмінності: останнім значно більше довіряють на Півдні та Сході. Симпатики партій «Європейська солідарність» та «Голос» дещо менше довіряють Лукашенку, більше – прихильники партії «Опозиційна платформа – За життя». Останні натомість єдині серед симпатиків парламентських політичних сил, які довіряють Путіну.


•    За останній місяць зросла кількість респондентів, які вважають Росію країною-агресором щодо України (з 64% до 70%). Протилежної думки дотримуються 21% опитаних. Останніх найбільше на Півдні та особливо на Сході країни та серед симпатиків партії «Опозиційна платформа – За життя».

•    Майже дві третини опитаних підтримують дипломатичні шляхи вирішення проблеми на Донбасі: 38% підтримують ідею припинення вiйськових дiй i визнання територій тимчасово окупованими, замороження конфлікту, 22% – за надання цим територіям статусу автономії у складі України. Лише 8% респондентів за їх повне відділення. З іншого боку продовження військових дій до повного відновлення української влади на Донбасі підтримують 16%. За останній місяць кількість прихильників воєнного шляху розв’язку питання окупованих територій дещо зменшилася. Найбільше їх серед симпатиків партії «Європейська солідарність», найменше – «Опозиційна платформа – За життя».

•    Чверть опитаних вважають що для встановлення миру на Донбасі потрібно менше одного року. Третина респондентів стверджують, що для цього потрібно від одного до п’яти років. 16% – більше п’яти років. Лише 7% зазначають, встановити мир на окупованому Донбасі неможливо. Натомість щодо тривалості повного повернення територій окупованого Донбасу думки дещо відрізняються: 22% вважають, що для цього потрібно більше п’яти років, третина – від одного до п’яти років і лише 14% стверджують, що потрібно менше року. Лише 9% вважають, що окуповані території на Сході України повернути неможливо. У швидке встановлення миру частіше інших вірять мешканці Сходу, натомість щодо термінів реінтеграції думки менш оптимістичні.

•    У грудні зросла підтримка проєвропейського вектору розвитку країни: 60% підтримують вступ до Євросоюзу (у листопаді – 57%), 52% підтримують вступ до НАТО (48% – у листопаді). Надалі у питаннях зовнішньополітичної орієнтації України спостерігаються чіткі регіональні відмінності: прихильників прозахідного напрямку руху країни більше на Заході та у Центрі, противників – на Півдні та Сході. Серед мешканців південно-східних областей переважає підтримка ідеї про рівновіддаленість від Росії та Заходу, або ж проросійські орієнтації.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 13-17 грудня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 12-16 грудня 2019 року у Києві, 36% опитаних киян вважають, що справи у місті йдуть у правильному напрямку, 38% – у неправильному, 27% – не визначилися з цього питання.

•    Парки та сквери (70%), стан доріг (45%) та громадський транспорт (30%) – сфери, де кияни відносно частіше побачили покращення за останні п’ять років. У той же час, на думку мешканців столиці, значно погіршилася ситуація з боротьбою з незаконним гральним бізнесом (38% вважають, що вона погіршилася і лише 7% покращилась), незаконними забудовами (48% і 7%), паркуванням (49% і 5%), та завантаженістю вулиць і заторами (55% і 5%).

•    У той час, коли відносна більшість опитаних вважають успіхами діючого мера В.Кличка парки та сквери (38%), якість доріг (22%), облаштування зон відпочинку (21%) та місць заняття спортом (20%), пріоритетними сферами розвитку міста кияни в першу чергу бачать медичні заклади (59%), якість житлово-комунальних послуг (55%), розвиток освітніх закладів (36%), якість та доступність громадського транспорту (32%), якість доріг (31%), збір та утилізацію сміття (27%), боротьбу із корупцією (24%), незаконними забудовами (20%) та екологію (18%).

•    42% опитаних задоволені діяльністю київського міського голови Кличка (не задоволені – 49%). Роботою Київської міської ради задоволені 31% (не задоволені – 53%), громадського транспорту – 43% (не задоволені – 48%), освітніх закладів столиці – 28% (47%), комунальних служб та медичних закладів Києва – по 23% (не задоволені 70% і 63% відповідно).

•    Рейтинг довіри місцевих політиків та громадських діячів очолюють С.Притула (довіряють – 35%, не довіряють – 39%), В.Кличко (довіряють – 35%, не довіряють – 55%), Д.Гордон (довіряють – 32%, не довіряють – 48%) та О.Омельченко (довіряють – 27%, не довіряють – 45%).  Решту кандидатів зі списку кияни переважно не знають або оцінюють негативно.

•    68% опитаних висловили однозначну готовність взяти участь у виборах Київради. Лідером є партія «Слуга народу», за яку віддали б свої голоси 32,2% тих, хто визначився і має намір взяти у них участь. 12,4% проголосували б за партію «Удар» В.Кличка, 8,9% – за партію «Європейська солідарність», 6,9% – партію «Голос», 6,4% – партію «Батьківщина», 4,8% – партію «Опозиційна платформа – За життя», 4,6% – за партію ВО «Свобода». Рейтинг інших політичних сил – менше 4%. Важливо, що близько чверті опитаних не визначилися з вибором.

Аудиторія: мешканці Києва від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,2%. Терміни проведення: 12-16 грудня 2019 р.

•    За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 76% українців мають традицію дарувати подарунки на День Святого Миколая. За цей рік кількість тих, хто заявив, що дотримується цієї традиції збільшилась (у 2018 - 67%). Найбільше прихильників традиції дарувати подарунки на День Святого Миколая на Заході (майже 90%). В інших регіонах також значна частина дотримуються цієї традиції: у Центрі  – 78%, на Півдні – 70%, на Сході – 64%. Більшою мірою підтримують її жителі сіл, жінки та більш забезпечені.

•    Половина українців вірять у Святого Миколая. Принаймні саме стільки зізналися у цьому соціологам , і порівняно з минулим роком їх кількість зросла (у 2018 – 43%). Найбільше вірять у Святого Миколая на Заході (58%), в інших регіонах таких близько половини. Як і з дотриманням традиції дарувати подарунки на це свято, вірять у Святого Миколая більше жителі сіл, жінки та більш забезпечені.

•    Водночас, у Діда Мороза українці вірять менше (31%), хоча динаміка позитивна - минулоріч вірили 25%. Загалом у Діда Мороза відносно більше вірять жителі Півдня, містяни, жінки, молодші й більш забезпечені українці.

•    Близько 40% відзначили як найулюбленіші новорічні свята Новий Рік та Різдво. Ще для 7% опитаних таким є День Святого Миколая, 3% – Старий Новий рік. Тільки 3% не люблять жодне з перерахованих свят. У довгій динаміці з 2011 року зменшилася кількість тих, хто любить Новий рік (з 49% у 2011 до 43% у 2019).

•    На Півдні, Сході та в Центрі більше люблять Новий рік, на Заході – навпаки найулюбленішим святом є Різдво. Більша прихильність до Нового року – серед чоловіків, мешканців міст та молоді. Відповідно Різдво більше люблять в селах, старші опитані й жінки.

•    Майже 80% українців мають намір поставити новорічну ялинку вдома: 40% живу і 38% - штучну. 11% опитаних зазначили, що не ставитимуть ялинки, а обмежаться новорічною композицією, стільки ж – взагалі нічого не роблять. В динаміці за кілька років дещо зросла кількість тих, хто надає перевагу штучній ялинці. Прихильників живої новорічної ялинки більше на Півдні та Сході, у Центрі майже однаково, а от на Заході більше схильні ставити штучну ялинку. Загалом тих, хто збирається ставити ялинку більше серед забезпечених і молодших.

Аудиторія: мешканці України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за типом поселення, регіонами, віком, статтю. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 5-8 грудня 2019 р.
 

•    За результатами опитування Соціологічної групи «Рейтинг», за останній рік в області покращився рівень суспільного оптимізму. Так, 44% опитаних вважають що справи в Україні йдуть у правильному напрямку (17% – у 2018), 40% позитивно говорять про стан справ в області (20% – у 2018) та 43% – про стан справ в своєму місті /селі (27% – у 2018).

•    Близько половини опитаних (53%) не задоволені державними медичними послугами за останні п’ять років. У свою чергу кількість тих, хто задоволений державними медичними послугами, становить 35%. За останній рік кількість задоволених станом державної медицини дещо зросла (23% – у 2018). Як і у попередніх дослідженнях рівень задоволеності послугами державної медицини є дещо вищим серед тих, хто частіше звертається до лікарів.

•    Майже третина респондентів (29%) вважають, що за останні два роки загальна якість державних медичних послуг в області покращилася; 25% відзначили покращення загальної якості медичних послуг, отриманих ними особисто. У порівнянні із минулим роком зросла кількість тих, хто побачив позитивні зміни у цій сфері як і на державному, так, і на особистісному рівнях. Частота відвідування лікарів корелюється з позитивною оцінкою послуг.

•    За рік відбулося значне зростання кількості тих, хто позитивно оцінив роботу державних медичних закладів: 47% опитаних оцінюють позитивно якість послуг, 28% – негативно. Краще за інших роботу цих установ оцінили молодші та більш заможніші опитані, а також ті, хто частіше звертаються до лікарів.

•    У той же час, як і у попередніх дослідженнях якість медичного обслуговування у приватних лікувальних закладах майже половина опитаних не змогли оцінити взагалі, 42% опитаних оцінюють позитивно, 9% – негативно. Опитані молодшої вікової категорії, більш забезпечені, містяни, а також ті, хто частіше звертаються до лікарів більш схильні оцінювати приватну медицину позитивно.

•    Зросла кількість тих, хто зазначив, що був свідком реконструкції або ремонту лікарень за останні два роки (з 46% до 56%), 31% заявили протилежне. Про позитивні зміни зазначали однаково часто як в містах, так і селах.

•    Як і минулого року про зміни в якості отриманих медичних послуг зазначила чверть опитаних (37% відповіли, що вони не змінилися). Частіше про зміни якості говорили в сільській місцевості. Оцінюючи різні критерії якості медичних послуг, про покращення умов, в яких надається медична допомога, зазначили 62% (у 2018 – 44%). Ставлення до пацієнтів з боку лікарів, професіоналізм і компетентність лікарів, ефективність лікування  покращилося на думку 50-60% (у 2018 – 34-39%).

•    Близько 40% опитаних побачили зміни у вартості отриманих послуг (27% вважають, що вони не змінилися). Кількість негативних оцінок за різними критеріями за рік зменшилася: вартість консультацій, обстежень, лікувальних процедур погіршилися на думку більше 47% опитаних (у 2018 – 71%). При цьому 17% – вважають, що ситуація тут покращилася (у 2018% – лише 5%). Про погіршення вартості медичних послуг з використанням спеціального обладнання та консультацій говорили 50% (у 2018 – 72%). Покращення побачили 16% (у 2018 – 6%). 74% зазначили про погіршення цін на ліки, виписаних лікарем (у 2018 – 88%). 10% вважають, що ситуація покращилася (у 2018 – 5%).

•    Для 19% змінилася територіальна і часова доступність до медзакладів (58% не побачили таких змін). Частіше про зміни говорили мешканці міст та ті, хто частіше звертається до лікарів. 58% опитаних помітили покращення у можливості вибору лікаря (у 2018 – 54%). 55% позитивно оцінили зміни у можливості запису на прийом до лікаря заздалегідь на потрібний час (у 2018 – 35%). 47-48% зазначили про зрушення у тривалості очікування або графіку прийому лікаря (у 2018 – 31-33%), 43% – у територіальній зручності розташування медичного закладу (у 2018 – 38%).

•    7% опитаних добре знають про зміни, які пропонуються медичною реформою. 42% заявили, що щось чули про це, 29% - знають дуже мало про це. 20% нічого не знають про суть реформи. Вищий рівень обізнаності серед жінок та осіб з вищою освітою. За рік кількість тих, хто щось знає про медичну реформу не змінилася.

•    39% вважають, що медична реформа принесла покращення у медичній сфері області. 37% зазначили, що не побачили жодних змін, і лише 7% говорили про погіршення. Частіше про позитивні зрушення говорили молодші опитані та ті, хто краще знають про реформу.

•    49% впевнені, що зміна влади в країні позитивно вплине на стан проведення медичної реформи в Україні. 27% переконані, що жодних змін не відбудеться, лише 6% говорять про можливе погіршення. Більш оптимістичними в прогнозах є молодші опитані та ті, хто вважають, що країна розвивається в правильному напрямку.

•    Різко зросла кількість тих, хто підтримують впровадження медичної реформи в Україні (з 35% до 65%). 17% висловили протилежну думку. 18% не змогли дати жодних власних оцінок цій ініціативі. Вищий, аніж у інших, рівень підтримки впровадження медичної реформи серед молоді, мешканців сіл, тих, хто знає про її впровадження, а також позитивно оцінює напрям розвитку ситуації в країні.

•    На відміну від минулого року, коли лише 17% були впевнені, що ситуація у системі охорони здоров’я внаслідок реформи покращиться у наступні два роки, цьогоріч про можливе покращення говорили 51% респондентів. Лише 6% вважають, що вона погіршиться, 26%, – що не зміниться. Краще на розвиток ситуації дивляться молодші, ті, хто підтримують реформу та оптимістично бачать ситуацію в країні. Також зросла кількість тих, хто бачить покращення ситуації внаслідок реформи у далекій перспективі (5-10 років): 62% вважають, що вона покращиться (у 2018 таких було 52%, у 2017 – 35%), 4% – погіршиться, 14% – не зміниться, 21% нічого не змогли про це сказати. Як і у попередньому разі, найбільшими оптимістами у цьому випадку були молоді люди та особи з вищою освітою. Майже половина тих, хто вважав, що ситуація не зміниться у наступні 1-2 роки, позитивно оцінюють її у більш далекій перспективі.

•    32% опитаних консультуються з лікарем або медичним спеціалістом із приводу стану свого здоров'я чи надання будь-яких рекомендацій щодо стану свого здоров'я рідше, ніж раз на рік, 17-18% – кожен рік або півроку, 16% – принаймні раз на 3 місяці і лише 13% користуються такою послугою щомісяця.

•    Зросла кількість тих, котрі знають, хто є їхнім сімейним лікарем. (з 75% до 85%). Рівень обізнаності дещо вищий серед жінок та тих, хто частіше користується послугами лікарів. 84% вже обрали свого сімейного лікаря і підписали з ним декларацію. 16% ще цього не зробили.

•    75% усіх опитаних повністю або частково довіряють своєму сімейному лікарю (у 2018 – 69%). При цьому жінки, мешканці сіл, ті, хто частіше звертаються до лікарів, демонструють більшу довіру лікареві. Важливо, що серед тих, хто обрав свого сімейного лікаря, довіряють йому майже 90%.

•    Переважна більшість опитаних (84%) довіряє медичним рекомендаціям медпрацівників, 62% – аптекарів та фармацевтів, 58% – близьких та знайомих. Медичним рекомендаціям в Інтернеті довіряють – 27%, на телебаченні та в пресі – 17-18%. 13% опитаних довіряють подібній інформації, отриманій від народних цілителів та ворожбитів. Лише 12% довіряють подібній інформації на радіо. Молодь більше за інших схильна довіряти інформації від медичних працівників, з Інтернету та від близьких, старші – з телебачення, преси, радіо та цілителів.

•    Під час вибору лікувального закладу 44% найбільше звертають увагу на довіру до лікарів у цьому закладі, 41% – на професіоналізм та досвід лікарів. На хороше ставлення з боку лікарів та персоналу до пацієнтів звертають увагу 27%, на наявність сучасного медичного обладнання – 18%, швидкість обслуговування – 17%, комфортні умови лікування – 9%, можливість отримання пільгових послуг (консультацій, ліків) – 6%. Цікаво, що цього року значно зросли запити стосовно комунікації та швидкості обслуговування і різко впав запит на пільгові послуги. Більше уваги на довіру до лікарів, хороше ставлення, наявність сучасного медичного обладнання та швидкість обслуговування частіше звертають мешканці сіл та особи молодшого віку. Вищий запит на професіоналізм лікарів – серед містян та більш заможніших.

•    62% респондентів зазначили, що отримують медичну інформацію від лікарів, 21% – від друзів та сім’ї, 20% – з інтернету, 13% – з телебачення, 6% – від аптекаря або фармацевта. Від 4% і менше – з інших джерел.

•    Третина респондентів зізналася, що жодного разу не мала проблем з артеріальним тиском, 24% – мають такі проблеми кілька разів на місяць, 7% і 12% – кожні 3-6 місяців, 8% – рідше 1 разу на рік, в той час як 10% – щодня. Проблеми з артеріальним тиском частіше виникають у жінок і людей старшого віку. Чим бідніші люди та чим частіше вони відчувають стрес, тим регулярніше стикаються з проблемами з артеріальним тиском.

•    20% респондентів вимірюють артеріальний тиск щодня, 28% – кілька разів на місяць, по 8-10% кожні 3 та 6 місяців, 8% – раз на рік, 22% – рідше ніж раз на рік.

•    Вагу свого тіла щоденно вимірюють 9% опитаних, 24% – кілька разів на місяць, 9 і 13% – кожні 3 та 6 місяців, 16% – раз на рік, 21% – рідше ніж раз на рік. Молодь та жінки частіше вимірюють вагу свого тіла порівняно зі старшими людьми та чоловіками.

•    Більше 40% респондентів заявили, що роблять електрокардіограму рідше 1 разу на рік, 32% – кожен рік, 9% – кожні 6 місяців, лише 3-4% – кожні 3 місяці або кілька разів на місяць відповідно. Ті, хто часто звертається до лікаря або має проблеми із тиском, частіше роблять електрокардіограму.

•    42% опитаних перевіряють рівень цукру в крові рідше ніж раз на рік, 20% – кожен рік, 8% – кожні 6 місяців, 5% – кожні 3 місяці, 2-5% – кілька разів на місяць або кожен день відповідно.

•    45% респондентів перевіряють рівень холестерину у крові рідше 1 разу на рік, 17% – кожен рік, 8% – кожні 6 місяців, 4% – принаймні кожні 3 місяці, 3% – кілька разів на місяць. Ті, хто часто звертається до лікаря або має проблеми із тиском, частіше роблять аналізи на рівень цукру або холестерину.

•    Половина опитаних заявила, що, коли востаннє вони перевіряли свій тиск, він був у нормі, третина, – що він був вище норми, 13% – нижче норми. 62% стверджували, що коли вимірювали вагу свого тіла, вона була у нормі, 24% – вище норми, лише 4% – нижче норми. Майже дві третини опитаних заявили, що при останньому вимірюванні рівня цукру, він був у межах норми, 34% нічого не змогли сказати про це, 6% заявили про підвищений рівень. Рівень холестерину був у нормі у 45% опитаних, 47% - не дали відповіді, 7% зазначили, що він був підвищений.

•    47% опитаних заявили, що ніколи не зверталася за медичним обслуговуванням, пов’язаним із серцево-судинними захворюваннями. 14% мали подібний досвід кілька років тому, 12% – рік тому і більше, 16% – кілька місяців тому, 5% – кілька тижнів тому і 4% – нещодавно. Серед тих, хто звертався за подібними послугами протягом останніх місяців, дещо більше жінок, старших та бідніших осіб.

•    Майже 60% опитаних не вживають ліки для нормалізації артеріального тиску, 38% – вживають. 87% не приймають ліки для нормалізації рівня цукру та холестерину у крові. Серед тих, хто має проблеми з артеріальним тиском принаймні раз на півроку, 66% вживають ліки для нормалізації тиску, по 9% – для нормалізації рівня цукру і холестерину у крові відповідно.

•    При виявленні проблем із артеріальним тиском більше чверті опитаних приймають ліки, виходячи  із власних знань та досвіду, стільки ж приймають препарати, рекомендовані лікарем. По 9-10% – користуються засобами народної медицини або відразу звертаються до лікаря. 5% взагалі нічого не роблять у даній ситуації. Приймають ліки, рекомендовані лікарем, або виходячи із власного досвіду частіше за інших старші особи та жінки.

•    86% має звичку прогулюватися на свіжому повітрі щодня, 8% – кілька разів на тиждень, 2-3% – кілька разів або раз на місяць відповідно. Дещо більше часу на свіжому повітрі проводять сільські мешканці.

•    61% респондентів зазначили, що вживають свіжі фрукти та овочі щодня, 30% – кілька разів на тиждень, 5% – кілька разів на місяць, 3% – раз на місяць або рідше.

•    42% опитаних вказали, що вживають м’ясо щодня, 41% – кілька разів на тиждень, 10% – кілька разів на місяць, 5% – раз на місяць або рідше, 1% – не вживають ніколи. Закономірно, кількість чоловіків, які вживають м’ясні продукти щоденно є дещо більшою у порівнянні з жінками. У свою чергу, молодь споживає м’ясо частіше за старших людей.

•    Майже 30% респондентів щоденно споживають кондитерські вироби та випічку (серед них більше молоді та осіб середнього віку), 39% – кілька разів на тиждень, 15% – кілька разів на місяць, 12% – раз на місяць або рідше, 4% – ніколи.

•    22% опитаних зізналися у щоденному вживанні смаженої, жирної їжі, 39% – кілька разів на тиждень, 17% – кілька разів на місяць, 15% – раз на місяць або рідше, 7% – не вживають ніколи. Серед тих, хто її вживає щодня, чоловіків більше, ніж жінок. Молодь та особи середнього віку також більш схильні вживати таку їжу щодня, аніж старші. Відносно частіше споживають смажене мешканці сіл, аніж містяни.

•    15% заявили про щоденне вживання безалкогольних газованих напоїв, 22% – кілька разів на тиждень, по 13% – кілька разів на місяць, 18% – раз на місяць або рідше, 31% – не вживають таких напоїв взагалі. Серед останніх переважно більше жінок та старших людей.

•    Майже 40% респондентів відзначили, що вживають алкогольні напої раз на місяць або рідше, 20% – кілька разів на місяць, 6% – кілька разів на тиждень, 3% – щодня. Третина опитаних не споживають спиртного взагалі – серед них дещо більше жінок, аніж чоловіків, майже вдвічі більше старших людей, аніж молоді. Також частіше не вживають алкоголь мешканці міст, аніж селяни.

•    Щодня фізичними вправами та спортом займаються лише 15% респондентів, 22% – кілька разів на тиждень, 12% – кілька разів на місяць, 9% – раз на місяць або рідше. 27% опитаних взагалі не займаються спортом – таких більше серед осіб середнього і старшого віку, жінок та селян.

•    74% опитаних не палять: з них 65% – ніколи не палили і 9% – кинули. З тих, хто палять, 5% випалюють 1-5 сигарет в день, 7% – 6-12  сигарет, 9% – 13-20, 4% – більше 20. Серед молоді і осіб середнього віку таких, що палять майже вдвічі більше у порівнянні з людьми віком 51 і старше, серед чоловіків таких в шестеро більше, ніж серед жінок. Менше палять люди з невисокими доходами та ті, хто мають проблеми з тиском.

•    Стрес або подібні відчуття щоденно відчували 20% опитаних, 19% – кілька разів на тиждень, 31% – кілька разів на місяць; 30% респондентів не відчувають стресу ніколи. Жінки і міське населення дещо частіше схильні перебувати у стресовому стані порівняно з чоловіками і сільськими мешканцями. Також стрес частіше відчувають і ті, хто мають проблеми з тиском принаймні раз на півроку.

•    74% обізнані про симптоми при підвищеному артеріальному тиску, 67% – знають про методи лікування у такому випадку (при пониженому артеріальному тиску – 67% і 59% відповідно).

•    23% отримували інформацію про профілактику хвороб серцево-судинної системи та кровообігу останнім часом від сімейного лікаря, 11% - з телебачення або радіо, 9% - з Інтернету, 8% - з оголошень в медичних закладах, 4% - від друзів та знайомих, 3% - з газет і журналів. У порівнянні з минулим роком значно зменшилася кількість тих, хто отримував подібну інформацію з оголошень та від близьких. 55% - взагалі не отримували подібної інформації останнім часом: серед них більше молоді.

•    31% опитаних дають позитивні оцінки якості медичного обслуговування, пов’язаного із серцево-судинними захворюваннями, у власному населеному пункті, 11% – оцінюють якість обслуговування негативно. При цьому 48% респондентів взагалі не зверталися до відповідних закладів. У порівнянні із минулим роком позитивна оцінка залишилася практично на попередньому рівні (у 2018 – 29%). Кращі оцінки дають старші респонденти, бідніші та ті, хто частіше за інших звертається до лікаря.

•    Якість лікування серцево-судинних захворювань на обласному рівні 26% опитаних оцінює позитивно, 6% – негативно; при цьому тих, що не зверталися по лікування – 59%. Серед тих, хто позитивно оцінює даний аспект, знову ж таки більше тих, хто частіше за інших звертається до лікаря. 71% опитаних не зверталися по даний вид послуг в інших містах України. 12% оцінюють якість таких послуг позитивно, 4% − негативно. Загалом за рік зросла кількість позитивних оцінок медобслуговування як на обласному рівні, так і в інших містах країни.

•    26% респондентів у випадку виникнення проблем із серцево-судинною системою звертаються до мiської/районної лiкарні, поліклініки, 20% – до сімейного лікаря (лікарської амбулаторії), 9% - до Рівненської обласної клiнiчної лiкарні, по 4-5% - до обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В.Поліщука або фельдшерсько-акушерського пункту, по 2% - до швидкої медичної допомоги, чи до приватних медичних закладів. 45% заявили, що у них немає проблем із тиском. За рік дещо побільшало тих, хто у разі виникнення проблем проблем із серцево-судинною системою частіше звертається до сімейного лікаря.

•    Кращі оцінки респондентів з огляду на якість медичного обслуговування у кардіологічних відділах отримали сімейні лікарі – 33%. У міських/районних лікарнях відмінно та добре оцінили якість обслуговування – 30%, Рівненській обласній клінічній лікарні – 17%, у обласному клінічному лікувально-діагностичному центрі ім. В.Поліщука та швидкій медичній допомозі – по 14%, у ФАПах – 13%, приватних закладах – 9%.

•    37% опитаних вважають, що у їхньому населеному пункті достатньо закладів, що займаються лікуванням серцево-судинних захворювань, 45% – недостатньо. Останню тезу поділяє 53% опитаного сільського населення.

•    Як і минулого року, більшість респондентів (80%) нічого не знають про те, що Рівненська область є учасником спільного проекту Світового Банку та Міністерства охорони здоров’я України «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», який передбачає підвищення ефективності лікування та профілактику хвороб системи кровообігу. 13% – щось чули про це і лише 6% – знають. При цьому переважна більшість (83%) опитаних вважають запровадження даного проекту важливим. Лише 4% з цим не погоджуються. Серед тих, хто знає про проект, вважають його дуже важливим більше 90%.

•    Попри низький рівень обізнаності про проект «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» у Рівненській області, 36% опитаних зустрічали у ЗМІ інформацію про передачу автомобілів швидкої допомоги районним лікарням, по 21% респондентів знають про закупку кардіологічного обладнання та ремонт чи будівництво лікарських амбулаторій в області, 11-16% чули про закупку комп’ютерного обладнання для сімейних лікарів, проведення додаткових навчань лікарів та підвищення їх кваліфікації або відкриття сучасного кардіологічного центру для лікування інфарктів у обласній лікарні. 9% знають про заплановане відкриття серцево-судинного центру у Сарнах, 7% – про початок проведення операцій по лікуванню аритмій у Рівненському серцево-судинному центрі.

•    На думку 70% респондентів, із запровадженням даного проекту загальна ситуація із серцево-судинними захворюваннями в області покращиться, 10% – думають, що ситуація не зміниться, 4% -  що вона погіршиться. 16% нічого не змогли відповісти на це питання. Серед тих, хто знає про проект, 78% вважають, що ситуація покращиться.

Аудиторія: мешканці Рівненської області від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Терміни проведення: 27 листопада – 9 грудня 2019 р.
 

Опитування було проведено Соціологічною групою «Рейтинг» від імені Центру аналізу та соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту.

Це щорічне опитування дає всесторонній аналіз ставлення громадян до органів місцевого самоврядування та надання комунальних послуг.

Опитування проводилось у 24 обласних центрах України, що не перебувають під контролем російських чи проросійських сил, включаючи Маріуполь та Сєвєродонецьк на Донбасі. Опитування проведено на основі вибірки, яка включала 19200 респондентів.
Статистична похибка для кожного міста не перевищує ±3,5%. Досяжність респондентів у середньому склала 67,7%. 

П’яте всеукраїнське муніципальне опитування from Ratinggroup

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом  16-24 листопада 2019 року серед жителів Івано-Франківська 76% опитаних вважають напрям руху справ у місті правильним. Протилежної думки – лише 14%, вагалися з оцінками – 10%. Стосовно оцінок стану справ у країні думки містян швидше песимістичні: лише 29% вважають напрям руху країни правильним, 51% – неправильним, 21% – вагалися з відповіддю. У річній динаміці позитивні оцінки зросли в обох випадках.

•    Серед ключових національних політиків лідером у рейтингу довіри є президент В.Зеленський. Йому довіряють 40%, не довіряють – 47%. С.Вакарчуку довірять – 30%, не довіряють – 53%. П.Порошенку довіряють – 19%, не довіряють – 69%. Ю.Тимошенко довіряють – 15%, не довіряють – 73%. Ю.Бойку довіряють лише 5%, не довіряють – 67%, 17% – взагалі його не знають. Глава держави користується відносно більшим рівнем довіри серед більш молодших респондентів, інші політики – у старших.

•    Серед центральних органів державної влади відносно краще містяни оцінюють діяльність президента В.Зеленського: 41% – задоволені, 43% – не задоволені, 17% – вагалися з відповідями. Роботою Парламенту задоволені лише 23%, не задоволені – 56%, не змогли оцінити – 21%. Діяльністю Прем’єр-міністра О.Гончарука задоволені 22%, не задоволені – 45%, не змогли оцінити – 34%. Молодь та більш забезпечені опитані частіше аніж представники інших вікових та майнових груп позитивно оцінювали роботу центральних органів влади.

•    Абсолютна більшість містян задоволена діяльністю міського голови Івано-Франківська Р.Марцінківа (91%). Діяльністю міської ради задоволені 67%, не задоволені – 16%, не змогли оцінити її роботу – 17%.

•    Серед основних сфер життя міста респонденти найкраще оцінили роботу громадського транспорту: 73% – задоволені, 20% – не задоволені. Натомість щодо інших сфер оцінки менш оптимістичні. Так, роботою освітніх закладів  задоволені 47%, не задоволені – 29%, не змогли дати відповіді– 24%. Роботою комунальних служб задоволені 48%, не задоволені – 46%. Роботою медичних закладів задоволені – 35%, не задоволені – 53%. Роботу громадського транспорту в місті частіше позитивно оцінювали старші та менш заможні опитані, роботу освітніх та медичних закладів – більш молодші та забезпечені респонденти.

•    74% опитаних вважають, що міський голова Р.Марцінків виконав свої передвиборчі обіцянки. Лише 9% – протилежної думки, 17% – не змогли відповісти на це питання.

•    76% опитаних висловили однозначну готовність взяти участь у  виборах мера та міської ради, якби вони відбувалися найближчим часом. Лідером серед політичних сил на виборах до муніципалітету  є партія Свобода. За неї готові віддати свої голоси майже половина тих, хто визначився і має намір взяти участі у голосуванні. 21% – проголосували б за партію «Слуга народу». 8% – за партію «Європейська солідарність», 6,8% – за партію «Голос», 5,2% – за партію «Батьківщина». Рейтинг інших політичних сил – менше 2%. Кожен п’ятий не визначився зі свої вибором.

•    Лідером електоральних вподобань на виборах міського голови є Р.Марцінків, якого готові підтримати 83,3% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. За О.Шевченка віддали б свої голоси 3,9% респондентів, В.Мерінова – 2,3%. Рейтинг інших кандидатів – менше 2%. Тих, хто не визначився із вибором, – 6-7%.

•    Серед ключових пріоритетів для роботи міської влади містяни визначили медичні заклади (41%). Третина опитаних вважають, що пріоритетами мають бути якість житлово-комунальних послуг, та якість доріг. Кожен четвертий вважає, що міська влада має зосередити свої зусилля на побудові нового мосту на Пасічній, або на покращенні роботи освітніх закладів. Кожен п’ятий вважає пріоритетами боротьбу з корупцією, якість громадського транспорту, збір та утилізацію сміття. Від 10% до 16% пріоритетами вважають створення робочих місць, залучення інвестицій у місто, безпеку та соціальних захист малозабезпечених. Медичні заклади та якість комунальних послуг частіше як пріоритети визначали старші опитані. Якість доріг, боротьбу з корупцією, якість громадського транспорту – більш молодші опитані.

•    Тротуари та прибудинкові території – сфера, яку респонденти найчастіше обирали, як успіх діючого мера Івано-Франківська (58%). 40% вважають успіхом якість громадського транспорту, 36% – якість доріг, 31% – оновлення парків та скверів. 17-18% вважають успіхами мера вуличне освітлення та роботу освітніх закладів, 10% – якість житлово-комунальних послуг.

•    Найбільшою проблемою міста опитані вважають вартість комунальних послуг (41%). 27-28% говорять, що їх турбують завантаженість вулиць транспортом та поганий стан доріг. По 22% – звертають увагу на проблеми безпритульних тварин на вулицях та поширення наркоманії та алкоголізму. Від 10% до 16% говорять про проблеми засміченості міста, хаотичної забудови багатоповерховими будинками, низького фахового рівня медиків, корупції, малої кількості спортивних та дитячих майданчиків, стану житлових будинків та прибудинкових територій, екології та відсутності роботи.

•    56% респондентів зазначили, що останнім часом у районах, де вони проживають, були якісно зроблені ремонти прибудинкових територій. 33% – говорили, що не бачили таких змін. 11% зазначили, що ремонти відбулися, але неякісно.

•    53% опитаних вважають проблемою побудову нового мосту на Пасічній. 23% вважають це не найбільшою проблемою міста. 45% з тих, хто вважає це питання проблемним, кажуть, що воно вирішується, 41% – протилежної думки.

•    42% говорять, що їх особисто турбує проблема забудови центру міста багатоповерховими будинками. 30% вважають це не найбільшою проблемою міста, 24% – взагалі її не бачать. Серед тих, хто вважає це питання проблемним, половина стверджують, що воно не вирішується.

•    55% вважають серйозною проблему транспортних заторів на вулицях міста. 28% вважають це несуттєвою проблемою, 15% – взагалі не вважають це питання проблемним. Половина тих, хто каже про проблему заторів, вважають, що вона не вирішується.

•    54% опитаних стверджують, що вони добре поінформовані, що в рамках децентралізації та створення ОТГ до міста Івано-Франківськ будуть приєднані ряд сіл та селищ. 28% – щось чули про це питання, 16% – нічого про це не знають. 57% стверджують, що приєднання сіл до Івано-Франківська в рамках децентралізації та створення ОТГ– це скоріше створює нові можливості для розвитку і розбудови міста. 18% натомість вважають, що приєднання сіл призведе до погіршення ситуації у місті та стане економічним тягарем для Івано-Франківська.

•    Третина опитаних стверджували, що серед їхніх найближчих родичів є заробітчани, які зараз знаходяться за кордоном. 65% – зазначили протилежне. 20% респондентів говорять про те, що особисто мають намір поїхати на заробітки в іншу країну наступного року. 76% – не мають таких думок. Відносно більше тих, хто має бажання поїхати на заробітки, – серед молоді до 35 років.


Аудиторія: мешканці Івано-Франківська від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення: 16-24 листопада 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 20-24 листопада 2019 року, 43% опитаних вважають, що реформи в країні повинні бути поступовими. З іншого боку 30% переконані, що зміни мають бути швидкими і радикальними. Ще 18% респондентів взагалі стверджують, що потрібно призупинити реформи до стабілізації ситуації в країні. Відносно більше вимагають швидких перетворень мешканці Центру та молодші респонденти, а також виборці партії «Голос». Водночас навіть серед цих категорій більше тих, котрі вважають, що реформи повинні бути поступовими.

•    53% переконані, що президент Зеленський є більш ефективним у порівнянні з попереднім президентом Порошенком. 15% – протилежної думки, 22% стверджують, що нічого не змінилося. Порівняльні оцінки інших центральних органів влади менш оптимістичні. Зокрема, 34% вважають, що діюча Верховна Рада є більш ефективною порівняно з минулим скликанням. 32% переконані, що нічого не змінилося, 17% – вважають її менш ефективною. Лише 27% переконані у більшій ефективності діючого Уряду О.Гончарука у порівнянні із Урядом В.Гройсмана. 30% вважають, що змін не відбулося. 19% – вважають його гіршим за попередній Кабінет міністрів. 24% взагалі не змогли оцінити. Найкритичнішими у оцінках ефективності центральних органів влади є прихильники партії Європейська солідарність.

•    Майже дві третини опитаних вважають, що президенту Зеленському потрібно часу від одного до трьох років, щоб продемонструвати якісний та ефективний результат роботи. 14% – дають йому для цього п’ять і більше років. Лише 8% вимагають від нього змін за півроку. 17% – взагалі вважають, що йому не вдасться продемонструвати якісний результат роботи. 

•    Близько половини опитаних вважають, що для досягнення якісного результату Урядом та Верховною Радою потрібно дати їм час від року до трьох. Кожен десятий готовий почекати п’ять і більше років. Натомість 10-13% дають цим центральним органам влади для ефективного результату не більше півроку. Кожен четвертий-п’ятий взагалі вважає, що діючі Уряд та Парламент не здатні нічого змінити в країні.

•    Лідером електоральний симпатій є партія «Слуга народу», яку підтримують майже 45% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. 12,7% підтримують партію «Опозиційна платформа – За життя», 9,6% – партію «Європейська Солідарність», 8,5% – партію «Батьківщина», 4,4% – партію «Голос». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Тих, хто не визначився, – близько 12%.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 20-24 листопада 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 82% громадян вважають, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом українського народу. Тих, хто не підтримує цю тезу, – 11%, вагаються – 7%. У порівнянні із минулим роком дещо зросла кількість тих, хто однозначно погоджується із цим твердженням.

•    У регіональному розрізі спостерігаються наступні відмінності: твердження про те, що Голодомор є геноцидом, поділяють 95% жителів Заходу, 87% – Центру, 72% – Півдня та 61% – Сходу. Мешканці сіл дещо більше схильні підтримувати цю тезу, аніж містяни. У віковому та освітньому розрізі не спостерігається відчутних різниць щодо ставлення до цього питання. Водночас у ідеологічному розрізі помітно менше схильні підтримувати це твердження ті, хто шкодує про розпад СРСР. Попри це, навіть у цій групі спостерігається відносна більшість тих, хто погоджується із визнанням Голодомору геноцидом Українського народу.

•    73% опитаних зазначили, що цього року планують запалювати свічку у День пам'яті жертв Голодомору в пам’ять про загиблих від голоду. 20% сказали, що не будуть цього робити. Порівняно із минулим роком кількість тих, хто має намір запалити свічку, дещо зросла.

•    Ініціатива запалити свічку пам'яті знаходить дещо більшу підтримку на Заході та у Центрі (87% та 74% відповідно). Водночас на Півдні (68%) та Сході (54%) теж значна частина опитаних зазначили, що візьмуть участь у цій акції.

•    Ініціатива запалити свічку пам'яті частіше знаходить відклик серед старших опитаних, аніж серед молодших.  Також дещо частіше зауважували про намір взяти участь у цій акції ті, хто не шкодує про розпад СРСР. Відповідно такий намір має абсолютна більшість з тих, хто визнає Голодомор 1932-33 рр. геноцидом. Попри це, навіть третина з тих, хто не підтримує цю тезу, також зазначили про свої плани запалити свічку пам'яті. 


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 3000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 29 жовтня – 4 листопада 2019 р.

 • Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 38% опитаних зазначили, що хотіли б зайнятися власною справою. 10% стверджували, що вже мають власний бізнес. У той же час половина опитаних не висловили бажання займатися підприємництвом. Найвищий рівень запиту на започаткування власної справи спостерігається серед чоловіків, наймолодших та більш заможних опитаних, а також тих респондентів, які працюють у приватному секторі.

• Серед останніх владних ініціатив щодо врегулювання бізнесу найбільшою підтримкою користується ухвалення законодавства, яке боротиметься зі схемами, які використовує великий бізнес для виведення грошей за кордон і ухилення від податків (74%). Дві третини опитаних підтримують запровадження повернення частини коштів покупцю (кешбек), у випадку якщо продавець не видав фіскальний чек на товар, а також створення додатку на зразок Приват24 чи Монобанк, який дозволить сплачувати всі податки у смартфоні. Більше половини підтримують ініціативи щодо розширення сфери застосування касових апаратів (PPO), запровадження великих штрафів для бізнесу, якщо товар буде продаватися без чеку та можливість отримувати електронний чек замість паперового. Близько 40% виступають за ліквідацію податкової міліції і створення Бюро фінансових розслідувань, запровадження одноразового декларування (за ставкою 9-10%) громадянами наявного у них майна та коштів, з якого не сплачено податки, а також введення окремого податку для підприємців у галузі комп’ютерних технологій. При цьому слід зазначити, що серед тих, хто веде свій бізнес, або ж хоче мати власну справу швидше не підтримуються, аніж підтримуються ініціативи щодо повернення частини коштів покупцю (кешбек) або ж запровадження штрафів за невидачу чеку та розширення сфери застосування касових апаратів. 

• Половина опитаних вважають, що розширення застосування касових апаратів (PPO) – це скоріше наведення порядку у сфері сплати податків. Водночас 38% вважають такий крок влади швидше утисками малого підприємництва. Останнє твердження користується значною підтримкою серед тих, хто вже має власну справу. 

• 79% опитаних вважають, що податки сприяють розвитку України. 74% переконані, що посилення контролю за сплатою податків призведе до покращення економічного становища в Україні. 68% переконані, що своєчасна сплата податків забезпечує достойну пенсію в майбутньому, і стільки ж підтримують твердження, що за несплату податків потрібно запроваджувати жорстку кримінальну відповідальність. При цьому не менше двох третин переконані, що розмір податків в Україні є дуже високим. Останню тезу найбільше підтримують ті, хто має власний бізнес. Окрім того серед цієї категорії опитаних найменшою підтримкою користуються твердження стосовно запровадження жорсткої кримінальної відповідальності за несплату податків, та те, що своєчасна сплата фіскальних зборів забезпечує достойну пенсію в майбутньому. 

• 47% опитаних вважають, що основну частину податків потрібно в першу чергу спрямовувати у соціальну сферу (медицина, освіта, пенсії, субсидії). 39% вважають, що за рахунок податків в першу чергу потрібно реформувати і розвивати економіку, розбудовувати нову інфраструктуру держави. 

• Більше 70% переконані, що потрібно збільшувати розмір податків для олігархів та великого бізнесу. При цьому стосовно підтримки такої ініціативи стосовно фізичних осіб підприємців (ФОПів), малих підприємств та найманих працівників думки цілком протилежні. Більше 70% виступають або за те, щоб залишити податки для цих категорій без змін, або ж навпаки зменшити. Щодо середнього бізнесу то думки опитаних розділилися наступним чином: 25% підтримують їх збільшення для середнього бізнесу, 30% – за зменшення податків, стільки ж – за те, щоб нічого не змінювати. Підприємці, та ті, хто хочуть мати власну справу, на відміну від інших категорій населення, виступають швидше за зменшення податків для всіх категорій бізнесменів, за винятком олігархів.

• 85% підтримують посилення відповідальності за несплату податків для олігархів та великого бізнесу. 58% підтримують таку ініціативу щодо середнього бізнесу. Натомість для представників малого підприємництва думки опитаних розділилися: близько 40% підтримують посилення рівня покарань за несплату податків, стільки ж – проти. Останніх більше серед тих, хто має власну справу. 

• 60% стикалися з ситуацією, коли продавець не видавав жодного чеку за придбані товари або послуги (29% - часто, 31% - час від часу), 38% - не стикалися з цим. Частіше з такою ситуацією стикалися молодь і ті, хто мають власну справу.

• Лише 13% опитаних отримували протягом останнього року зарплату «у конверті», 85% - не мали такого досвіду. Частіше про отримання зарплати «в конверті» зазначали молодь і люди середнього віку, бажаючі мати свою справу і зайняті у приватній сфері (в останній категорії таких – 31%)

• Половина опитаних знають суму податків, яку сплачують державі щомісяця при отриманні зарплати/прибутку, майже 30% - не знають, кожен п’ятий – вказав, що не отримує зарплати/прибутку. Більш обізнані із величиною податків молодші і люди середнього віку, з вищим рівнем доходів, підприємці та охочі мати свою справу.

• Серед державних інституцій опитані найбільше довіряють армії та Президенту (більше 60%). Відносно високий рівень довіри також до Уряду (42%), Верховної Ради (41%), СБУ (37%). До всіх інших державних інституцій швидше переважає недовіра. Так, поліції довіряють 32%, не довіряють – 53%, Національному банку України довіряють – 28%, не довіряють – 45%, Державній митній службі 21% та 55% відповідно, Державній податковій службі – 21% та 52%, Міністерству фінансів – 18% та 52%. Найменше опитані довіряють судам (довіряють – 15%, не довіряють – 66%) та прокуратурі (довіряють 14%, не довіряють – 70%). 

• Реформа армії відносно краще оцінюється опитаними – 31% оцінили цю реформу позитивно, ще 23% – нейтрально і стільки ж сказали, що не знають нічого про це, лише 14% – негативно. Також відносно кращу оцінку опитані дали реформам в поліції: 18% оцінили її позитивно, 25% - нейтрально, третина – негативно. Найбільш негативну оцінку отримали реформи судів і прокуратури (32-35% - негативно, 21% - нейтрально, 9-10% - позитивно, ще чверть –  нічого не знають про це). Про реформи у СБУ, митній і податковій службі опитані поінформовані відносно менше – по 30% нічого не знають про зміни у цих інституціях. При цьому 10-13% оцінюють їх позитивно, 21-22% – нейтрально, 24-25% - негативно.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 22-30 жовтня 2019 р.

• Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» серед лідерів інших країн найкраще українці ставляться до президента Білорусі Олександра Лукашенка: 66% позитивно та лише 15% – негативно. 

• До канцлера Німеччини Ангели Меркель позитивно ставляться 60% опитаних, негативно – 17%. До президента Польщі Анджея Дуди позитивно ставляться 48%, негативно – 9%, 18%  – не знають такого політика, 27% – вагалися з відповіддю. До Президента Франції Емануеля Макрона позитивно ставляться 39%, негативно – 17%, не знають такого – 15%, вагалися з оцінкою – 29%. До прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо позитивно ставляться 38%, негативно – 6%, не знають його – 30%, не змогли оцінити – 30%. До прем’єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона позитивно ставляться 33%, негативно – 11%, не знають його – 27%, вагалися – 30%. До президента США Дональда Трампа позитивно ставляться 30%, негативно – 42%, вагалися з оцінкою – 25%. До президента Туреччини Реджеп Таїп Ердогана позитивно ставляться 28%, негативно – 20%, не знають його – 22%, не змогли оцінити – 30%. 

• Найгірше українці ставляться до президент Росії Володимир Путіна: 71% ставляться негативно, лише 15% – позитивно і ще 12% не змогли висловити свою думку.

• У динаміці за більш ніж останні півтори року практично не змінилося ставлення до А.Меркель, В.Путіна, О.Лукашенка, Е.Макрона. Дещо покращилося до А.Дуди, погіршилося – до Дональда Трампа та Реджеп Таїп Ердогана. 

• У регіональному розрізі спостерігаються деякі відмінності, зокрема на Півдні та Сході дещо краще ставляться до таких світових лідерів як О. Лукашенко, Р.Ердоган, та особливо В.Путін. На Заході – до А.Дуди, Дж.Трюдо, Д.Трампа. У віковому розрізі О.Лукашенко користується помітно більшим рівнем підтримки серед найстарших. Натомість такі політики як Е.Макрон, Б.Джонсон та Д.Трамп маю більше своїх симпатиків серед представників молодших вікових категорій. 

• У майнових категоріях серед найменш забезпечених помітно більше прихильників О.Лукашенка та В.Путіна, найзаможніших – А.Дуди, Е.Макрона, Дж.Трюдо, Б.Джонсона, Д.Трампа.

• У розрізі прихильників різних політичних сил президенти Білорусі, Росії та Туреччини є явними фаворитами серед прихильників партії Опозиційна платформа – За життя. Натомість західні лідери користуються більшою підтримкою серед симпатиків партій Європейська Солідарність та Голос. Також О.Лукашенко та В.Путін є явними лідерами підтримки серед тих, хто шкодує за розпадом Радянського Союзу.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 3000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 29 жовтня - 4 листопада 2019 р.