Новини та прес-релізи

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», близько 80% опитаних мешканців округу №118 (Львівська область) однозначно братимуть участь у виборах Верхової Ради 26 жовтня.

Серед них близько 30% готові проголосувати за Блок Петра Порошенка, 20% – за Самопоміч, 13% – за Народний Фронт, 10% – за Радикальну Партію, по 5% – за Громадянську позицію та Батьківщину, 3% за Свободу. Разом з цим, 12% опитаних ще не визначились із вибором.

Щодо рейтингів кандидатів, то 34% опитаних, серед тих, хто будуть брати участь у виборах, підтримали б Богдана Дубневича (Блок П.Порошенка), майже 7% за Ольгу Швець (Народний Фронт),  5% – Данила Лубківського (самовисування), майже 4% за Андрія Ткачука (Радикальна партія). Не визначились із вибором 42% респондентів.

Найбільш відомим серед кандидатів є Богдан Дубневич (90% – знають такого). Він має найбільш позитивне ставлення на окрузі (40%). Данила Лубківського та Ольгу Швець знають трохи більше 20%.

Територія округу: частина Личаківського, Шевченківського районів м.Львова, Пустомитівський район. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод дослідження: face to face. Помилка репрезентативності дослідження (для округу загалом): не більше 2,8%. Терміни проведення дослідження: 10-17 жовтня 2014р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», три чверті опитаних мешканців округу №122 (Львівська область) однозначно братимуть участь у виборах Верхової Ради 26 жовтня.

Серед них близько 30% готові проголосувати за Блок Петра Порошенка, 19% – за Народний Фронт, 15% – за Самопоміч, 10% – за Радикальну Партію, 5% – за Громадянську позицію, по 4% за Свободу і Батьківщину. Разом з цим, 11% опитаних ще не визначились із вибором.

Щодо рейтингів кандидатів, то 38% опитаних, серед тих, хто будуть брати участь у виборах, підтримали б Володимира Парасюка (самовисування), 9% – Тараса Возняка (Блок П.Порошенка),  7% – Івана Бокала (самовисування), понад 4% за Олександра Павлюка (Батьківщина), майже 3% - Ірину Верещук (самовисування). Не визначились із вибором 35% респондентів.

Найбільш відомим серед кандидатів є Володимир Парасюк (70% – знають такого). Він має найбільш позитивне ставлення на окрузі (46%). Тараса Возняка  знають близько 40%, Олександра Павлюка – менше 30%.

Територія округу: м. Яворів, Жовківський, Яворівський райони. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод дослідження: face to face. Помилка репрезентативності дослідження (для округу загалом): не більше 3,6%. Терміни проведення дослідження: 10-17 жовтня 2014р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», близько 70% опитаних мешканців округу №121 (Львівська область) однозначно братимуть участь у виборах Верхової Ради 26 жовтня.

Серед них близько 30% готові проголосувати за Блок Петра Порошенка, 16% – за Самопоміч, 14% – за Народний Фронт, 12% – за Радикальну Партію, 7% – за Батьківщину, по 4% за Свободу і Громадянську позицію.

Разом з цим, 10% опитаних ще не визначились із вибором.

Щодо рейтингів кандидатів, то 23% опитаних, серед тих, хто будуть брати участь у виборах, підтримали б Романа Ілика (Батьківщина), 10% – Михайла Коваля (Блок П.Порошенка), по 9% – Михайла Задорожного (самовисування) та Ігоря Куруса (Радикальна Партія), майже 9% – Івана Матковського (Народний Фронт), 5% – Павла Барнацького (самовисування). Не визначились із вибором більше 30% респондентів.

Найбільш відомим серед кандидатів є Р.Ілик (85% – знають такого). Він має найбільш позитивне ставлення на окрузі (32%). М.Задорожного знають близько 60%, П.Барнацького та І.Куруса – близько 50%.

Територія округу: міста Борислав, Дрогобич, Трускавець, Дрогобицький район. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод дослідження: face to face. Помилка репрезентативності дослідження (для округу загалом): не більше 3,1%. Терміни проведення дослідження: 1-7 жовтня 2014р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», три чверті (77%) опитаних мешканців округу №119 (Львівська область) однозначно братимуть участь у виборах Верхової Ради 26 жовтня.

Серед них близько 20% готові проголосувати за Блок Петра Порошенка, 13% – за Радикальну Партію, 12% – за Самопоміч, 11% – за Народний Фронт, 6% – за Свободу, 4% - за Батьківщину і 3% - за Громадянську позицію. Разом з цим, 27% опитаних ще не визначились із вибором.

Щодо рейтингів кандидатів, то 13% опитаних, серед тих, хто будуть брати участь у виборах, підтримали б Андрія Андрущенка (Радикальна партія), по 12% – Ірину Сех (Свобода) та Михайла Бондара (Народний Фронт). Окрім того, майже 10% підтримали б Михайла Чумака (Батьківщина), 4% Степана Рака (самовисування), 3% - Надію Шостак (самовисування), по 2% – Василя Грушецького та Олега Матківського. Не визначились із вибором більше 40% респондентів.

Найбільш відомою серед кандидатів є І.Сех (84% – знають таку). М.Чумака знають 36%, А.Андрущенка – 31% М.Бондара – 25%.

Територія округу: Бродівський, Буський, Радехівський, частина Кам’янко-Бузького району. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод дослідження: face to face. Помилка репрезентативності дослідження (для округу загалом): не більше 3,1%. Терміни проведення дослідження: 6-10 жовтня 2014р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради відбувалися найближчої неділі, то 35% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 40% – скоріше взяли б участь. Прогнозована явка виборців порівняно з червнем-липнем зменшилась з 59 до 55%.

Найвищий рівень мобілізації фіксується у всіх регіонах, крім Донбасу та Півдня. На територіях Донбасу, які контролюються українською владою, лише 13% опитаних однозначно мають намір голосувати на парламентських виборах.

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися наступної неділі, перемогу здобув би Блок П.Порошенка, який підтримують 33,5% опитаних, які мають намір голосувати і визначилися з вибором. 12,8% виборців підтримують Радикальну Партію О.Ляшка, 8,9% – Народний Фронт, 7,8% – Сильну Україну, 6,9% – Батьківщину. 5,4% проголосували б за Самопоміч, 5,1% – за Опозиційний блок, 4,6% отримали б Громадянська позиція, 4,5% – КПУ, майже 4% – Свобода. За Правий Сектор проголосували б майже 2% опитаних. Близько 5% виборців підтримали б решту партій. Всього в опитуванні досліджувалися всі 29 партій, які мають намір брати участь у виборах.

В регіональному розрізі Блок П.Порошенка найбільше підтримують на Заході, у Центрі та на Півночі. Тут також більше готові віддати свій голос за Радикальну Партію О.Ляшка та Батьківщину. У Західному регіоні більша підтримка у Народного Фронту, Самопомочі, Свободи та Правого Сектору.

Натомість на Півдні більшу прихильність серед виборців має Сильна Україна. Тут та на Сході більше готові віддати голос за Опозиційний блок. КПУ найбільше підтримують на Донбасі і трохи менше на Півдні.

Якщо говорити про динаміку, то за останні два місяці найбільше додав Народний Фронт, а також такі партії як Самопоміч, Сильна Україна, КПУ та Опозиційний блок. Батьківщина, Громадянська позиція, Свобода та особливо Радикальна партія О.Ляшка – втратили. У вересні, порівняно з серпнем, відбувся ріст підтримки Блоку Петра Порошенка, проте у жовтні – ріст не продовжився.

Найбільшу довіру серед політиків мають П.Порошенко (51%), А.Яценюк (45%), А.Гриценко (42%) та А.Садовий (40%). Найбільше втратив у довірі О.Ляшко – якщо у серпні О.Ляшку довіряли 40%, то на початку жовтня – лише 28%.

Щодо «другого вибору» партій (задавалося питання «За яку ще одну партію Ви могли б проголосувати на виборах до Верховної Ради?»), то найбільше - 10% можуть проголосувати за Народний Фронт. Також 8% не виключають можливість голосування за Блок П.Порошенка, більше ніж по 4% – Громадянська позиція та Радикальна партія О.Ляшка, майже по 4% – Самопоміч та Сильна Україна, близько 3% – Свобода, Опозиційний блок та Батьківщина.

34% опитаних повністю впевнені у власному виборі політичної сили, ще 36% - достатньо впевнені, але можуть його змінити, 15% – вагаються у своєму виборі, ще 15% – не визначилися. Найбільш впевнені у виборі прихильники Батьківщини та Опозиційного блоку.

Для 31% опитаних при виборі партії буде важливо, хто є лідером партії (таких найбільше серед виборців Батьківщини, Громадянської позиції, Радикальної партії, Народного Фронту та Блоку Петра Порошенка), для 29% – хто входить у список партії, ще 27% зазначили важливість ідеології партії (таких найбільше серед виборців Опозиційного боку та КПУ). 13% – не визначилися із відповіддю.

Більшість опитаних (55%) вважають, що парламентські вибори у жовтні будуть швидше змаганням лідерів, вдвічі менше (22%) – змаганням ідей, 8% – інше, 15% – не визначилися.

Більше половини респондентів (55%) вважають, що партія, яку вони можуть підтримати на виборах, в першу чергу повинна зосередитися на економічному напрямку, 29% – на військовому, оборонному, ще 6% – на гуманітарному, ідеологічному блоці, не визначилися – 10%. Військовий напрямок найбільш імпонує виборцям Правого сектору.

Схвалюють діяльність Президента П.Порошенка 48%, не схвалюють – 44%. Діяльністю прем’єр-міністра А.Яценюка задоволені 45% опитаних, 48% – незадоволені. В порівнянні із опитуванням за серпень, задоволеність в оцінці діяльності нової влади зменшилася у всіх її представників.

Понад третина опитаних, хотіли би бачити Прем’єр-міністром після парламентських виборів А.Яценюка (35%). Також 9% хотіли би бачити Прем’єр-міністром С.Тігіпка, по 5% – А.Гриценка та О.Ляшка, 4% – Ю.Тимошенко чи А.Садового, 3% – В.Рабіновича.

Пріоритетним напрямком для вирішення владою в найближчий рік 35% опитаних вважає вирішення проблеми Донбасу, 21% – проведення економічних реформ, 16% – відновлення обороноздатності країни, 11% – соціальний захист населення.

Більше половини респондентів (52%) вважають, що першочерговим завданням української влади є контроль росту цін та інфляції та боротьба з корупцією (41%).

Також важливими є проведення люстрації серед чиновників, правоохоронців та суддів (22%), недопущення масового скорочення працівників, росту безробіття (19%), та розвиток ВПК (по 19%), своєчасні виплати зарплат, пенсій, соціальної допомоги (19%), забезпечення своєчасних виплат заробітної плати і пенсій (18%), розвиток вітчизняного промислового виробництва (17%), налагодження стосунків з Росією (16%) та країнами Заходу (13%).

Найбільше бояться українці війни (77%).

Крім того, значного росту цін на продукти та медикаменти (31%), голоду (22%), невиплат зарплат, пенсій (20%), по 17% – знецінення гривні, інфляції та втрати/відсутності роботи, по 16% – проблем з опаленням у зимовий період та підвищення тарифів на комунальні послуги. Майже 10% опитаних бояться перебоїв з постачанням газу в квартири, масових відключень світла.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 1-8 жовтня 2014 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 68% опитаних мешканців округу №22 (Луцьк) однозначно братимуть участь у виборах Верхової Ради 26 жовтня.

Серед них близько 19% готові проголосувати за Блок Петра Порошенка, стільки ж (19%) – за Народний Фронт.

Ще 12% – готові віддати голос за Радикальну Партію, 11% – за Самопоміч. Близькими до них є також Батьківщина із підтримкою у 8%, Свобода – 7%, Громадянська позиція – 7%. 4% проголосували б за Правий Сектор. Разом з цим 9% опитаних ще не визначились із вибором.

У питанні другого вибору (за яку ще одну партію Ви  могли б проголосувати на виборах?), 15% респондентів віддали б свій голос за Блок Петра Порошенка, 12% – за Народний Фронт, 8% – за Радикальну партію, 8% – за Самопоміч, 7% – за Батьківщину, 5% – за Громадянську позицію, 5% – за Свободу.

Щодо рейтингів кандидатів, то 28% опитаних, серед тих, хто будуть брати участь у виборах, підтримали б Ігора Лапіна (Народий Фронт), 13% – Романа Іванюка (Блок П.Порошенка), 8% – Григорія Пустовіта (Батьківщина), 7% – Ірину Констанкевич  (самовисування). Не визначились із вибором близько 30% респондентів.

Варто зазначити, що кандидати, які балотуються на окрузі, наразі мають відносно низьку відомість. Близько половини опитаних знають Григорія Пустовіта, Ігора Ляпіна, Близько 40% – Геннадія Кожевнікова, близько третини – Романа Іванюка. Констянтина Петрочука знає лише кожен п'ятий.

Найбільш позитивне ставлення спостерігається до Ігора Ляпіна (32%). 17% позитивно ставляться до Григорія Пустовіта (при цьому 16% висловили до нього негативне ставлення). 14% позитивно ставляться до Романа Іванюка. Найбільш негативне ставлення до Геннадія Кожевнікова (21%).

Територія округу: м. Луцьк. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: face to face. Помилка репрезентативності дослідження (для округу загалом): не більше 3,6%. Терміни проведення дослідження: 1-7 жовтня 2014р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», близько 50% опитаних мешканців округу №66 (Житомирська область) однозначно братимуть участь у виборах Верхової Ради 26 жовтня.

Серед них близько 20% готові проголосувати за Блок Петра Порошенка, 13% – за Народний Фронт, 13% – за Радикальну Партію, 10% – за Батьківщину, 7% – за Самопоміч. Разом з цим чверть опитаних ще не визначились із вибором.

У питанні другого вибору (за яку ще одну партію Ви  могли б проголосувати на виборах?), 10% респондентів віддали б свій голос за Блок П.Порошенка, 6%  – за Народний Фронт, 4% – за Радикальну партію. Майже 70% – не змогли визначитись з «другим вибором» партії.

Щодо рейтингів кандидатів, то 15% опитаних, серед тих, хто будуть брати участь у виборах, підтримали б Павла Дзюблика (Народий Фронт), 13% – Віталія Журавського (самовисування),  9% – Михайла  Пухтаєвича (Блок П.Порошенка), 8% – Віктора Дубаса (Радикальна Партія), 7% – Петра Рябенка (Батьківщина). Не визначились із вибором близько 40% респондентів.

Найбільш відомим серед кандидатів є Віталій Журавський (88% – знають такого).

Віталій Журавський та Іван Литвин мають найбільш негативне ставлення на окрузі – 46 і 38% відповідно.

Решта кандидатів – мало відомі серед виборців округу, звідси такий високий відсоток «невизначених» щодо вибору кандидата.

Територія округу: місто Малин, Брусилівський, Володарсько-Волинський, Коростишівський, Малинський, Народицький, Радомишльський, Черняхівський райони. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод дослідження: face to face. Помилка репрезентативності дослідження (для округу загалом): не більше 3,1%. Терміни проведення дослідження: 1-7 жовтня 2014р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», майже 60% опитаних хотіли б народитися в Україні.

В порівнянні із даними за квітень минулого року, кількість бажаючих народитися в Україні збільшилася на 12%. Водночас менш привабливими стали Росія (з 9 до 4%), Німеччина (з 5 до 3%), США (з 4 до 2%).

Крім того, 13% опитаних хотіли б особисто жити в Росії (не хотіли б 78%), 20% опитаних хотіли б жити в Білорусі (не хотіли б 70%), 46% опитаних хотіли б жити в Європі (не хотіли б 43%).

Якщо порівнювати з аналогічним дослідженням за березень минулого року, то кількість бажаючих проживати у Росії зменшилась з 30 до 13%, у Білорусі – не змінилась (20%). Водночас стало більше тих, хто хотіли би жити в Європі з 43 до 46%.

Жити в Росії або Білорусі скоріше хотіли б мешканці Донбасу, Східного і Південного регіонів, а також люди з нижчим матеріальним статусом.  Натомість Європу обрали б жителі Західного, Північного та Центрального регіонів. Також чим молодші респонденти, чим вищий їхній рівень освіти та матеріальний статус, тим більше серед них тих, хто хоче жити у країнах Європи.

Серед тих, хто позитивно ставиться до А.Меркель, у Європі хотіли би жити 56%, у Білорусі – 14%, у Росії – 4%. Лише 28% респондентів, які мають позитивне ставлення до О.Лукашенка, обрали б Білорусь як країну проживання, 15% – Росію, водночас відносна  більшість  (40%) обрали б Європу.

Половина опитаних, які позитивно ставляться до В.Путіна, хотіли б жити у Росії, 43% – у Білорусі, 15% – у європейських країнах.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення : 9-19 серпня 2014 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 62% опитаних позитивно ставляться до Олександра Лукашенка, 54%  – до Барака Обами, 51% – до Ангели Меркель. Також у 45% опитаних позитивне ставлення  до Броніслава Комаровського, у 39% – до Жозе Мануеля Баррозу, у 36% – до Далі Грібаускайте, 16% – до Володимира Путіна.

Рейтинг негативного ставлення очолює В.Путін (75%). 32% опитаних негативно ставляться до А.Меркель, 31% – до Б.Обами, 26% – до О.Лукашенка, 25% – до Н.Назарбаєва.

Жителі західного, центрального та північного регіонів більш прихильні до Б.Обами, А.Меркель, Б.Комаровського, Ж.М.Баррозу, Д.Грибаускайте, Ф.Олланда. Натомість мешканці Півдня та Сходу краще ставляться до О. Лукашенка та Н.Назарбаєва. При цьому на Півдні також позитивно ставляться і до А.Меркель. Відносно позитивно ставляться до В.Путіна лише на Донбасі.

У людей старшого віку спостерігається більш позитивне ставлення до О. Лукашенка та  Н. Назарбаєва. Водночас молодь більше підтримує Б. Обаму та А. Меркель.

Чим вищий рівень освіти респондентів, чим вищі їхній матеріальний статус,  тим краще серед них ставлення до Б.Обами, Б.Коморовського, Ж.М.Баррозу, Д.Грибаускайте, Ф.Олланда. Відповідно гірше ставлення до О.Лукашенка, Н.Назарбаєва та В.Путіна.

Якщо порівнювати з аналогічним дослідженням за жовтень минулого року, то рівень позитивного ставлення до В.Путіна погіршився з 47 до 16%, до А.Меркель з 61 до 51%. Водночас ставлення до Б.Обами покращилося з 51 до 54%. При цьому варто зазначити що одночасно зросла кількість респондентів, які негативно ставляться до політиків: негативне ставлення до В.Путіна зросло з 40 до 75%, до А.Меркель – з 13 до 32%, до Б.Обами – з 25 до 31%.

Варто зауважити, що українці дуже толерантні у ставленні до громадян інших країн. При цьому, ставлення до них набагато краще, ніж до лідерів цих же країн.

Найбільш позитивно українці ставляться до білорусів (53% – однозначно позитивно; 41% – швидше позитивно), найгірше – до росіян (39% – однозначно позитивно; 33% – швидше позитивно).

Загалом близько 90% опитаних позитивно ставляться до європейців, поляків, литовців, німців, французів, близько 80% – до американців, близько 70% – до росіян.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення: 9-19 серпня 2014 р.
 

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 86% опитаних українців вважають себе патріотами своєї країни. При цьому, однозначно характеризують себе як патріотів 50%, ще 36% – швидше так, ніж ні. Лише 6% не вважають себе патріотами, 8% - не змогли визначитися.

Протягом останнього року кількість людей, які вважають себе патріотами збільшилася з 81 до 86%, а порівняно з 2010 роком – з 76 до 86%. Разом із цим, більш ніж вдвічі зменшилася кількість тих, хто не вважає себе патріотом (з 15% у 2010 році проти 6% у 2014).

Більшими патріотами себе вважають мешканці Заходу, Півночі і Центру, люди з більшими доходами і вищим рівнем освіти, а також україномовні респонденти.

Загалом 76% опитаних підтримали б проголошення Незалежності України, якби сьогодні перед ними постав такий вибір. Водночас 12% не підтримали б, ще 12% – не визначилися. За останній рік відбулося значне зростання прихильників проголошення Незалежності (з 61% до 76%) при одночасному зменшенні майже вдвічі її противників.

Незалежність України підтримують переважна більшість усіх регіонів країни, крім Донбасу: тут кількість як прибічників, так і прихильників Незалежності є однаковою – по 34%, натомість майже третина (31%) не змогли визначитися із відповіддю.

Чим молодші респонденти, тим більше вони підтримують Незалежність України. Також вищою є підтримка Незалежності серед респондентів з вищим рівнем освіти і більшими статками. Понад 90% опитаних, які вважають рідною мовою українську, проголосували б за Незалежність. Серед тих, хто рідними вважає дві мови – російську та українську – таких понад 70%. 45% тих, хто вважає рідною мовою російську підтримали б сьогодні Незалежність України і лише 30% – проголосували б проти.

Важливо також те, що чим вищий рівень патріотизму серед респондентів, тим більше вони підтримують проголошення Незалежності України.

В регіональному розрізі динаміка готовності проголосувати за Незалежність України є позитивною: у всіх регіонах значно збільшився рівень підтримки Незалежності, у т.ч. на Півдні є ріст з 48 до 64%, на Сході – з 44 до 70%. Як і рік тому на Донбасі Незалежність України підтримують близько третини мешканців, при цьому кількість противників скоротилася з 57 до 34% і зросла кількість тих, хто не визначився (з 11 до 31%).

Абсолютна більшість опитаних (64%) відповіли самі собі на запитання «Хто я такий?» – громадянин України. Вдвічі менше охарактеризували себе як жителів свого регіону, міста, села (30%). Свою національність назвали б 21%, а 17% просто сказали б «Людина». «Європейцями» себе вважають 8%, стільки ж – назвали б свою родинну роль. По 4% опитаних характеризують себе як «радянська людина» та «громадянин світу». Назвали б свою професію або релігійні переконання по 3% респондентів.

Цікаво, що за останні 4 роки зросло ототожнення себе з громадянами України та «європейцями». З іншого боку, все менше опитаних українців на запитання «Хто я такий?» відповіли б «просто Людина», «радянська людина», менше характеризують себе через свою родинну роль.

«Громадянин України» як ідентифікатор є домінуючим у всіх регіонах України, окрім Донбасу, де основним ідентифікатором залишається «житель свого регіону, міста, села».

Чим молодші респонденти, чим вищий їх рівень освіти, тим більше вони себе ідентифікують як громадяни України. Якщо мешканці сіл частіше на запитання «Хто я такий?» відповіли б самі собі громадянин України, назвали б свою національність, то мешканці міст – «житель свого регіону, міста», або просто сказали б «Людина».

«Європейцями» себе вважають найбільше на Заході, взагалі не відносять себе до них – на Донбасі. Ототожнює себе із «європейцями» більшою мірою молодь та люди з вищою освітою.

Назвали б свою родинну роль більшою мірою жителі Центрального регіону та люди з нижчим рівнем освіти. Асоціація із «радянською людиною» притаманна більше жителям Донбасу та Сходу країни, людям старшого віку і з нижчим рівнем освіти.

Предметом гордості за свою країну, свій народ, передусім, вважають місце, де народилися і виросли (35%); землю, територію, на якій живуть (35%); свою державу (29%); великих людей своєї національності (28%).

Працьовитість, уміння господарювати відзначають 26%, мову свого народу – 23%, своє минуле, історію – 22%, душевні якості свого народу – 21%, пісні, свята, звичаї – 19%.

Дещо менше викликають гордість прапор, герб, гімн (14%), рідна природа (14%) та віра, релігія народу (14%), могили предків і пам'ять про них (12%), наші література, мистецтво (8%), перемоги спортсменів нашої країни (6%), військова потужність держави (2%).

Важливо, що впродовж останніх років відбулися зміни у розумінні того, що є предметом  гордості за свою країну та народ. Зокрема, українці почали відчувати більше гордості за свою землю, територію, на якій живуть; свою державу; мову свого народу; прапор, герб, гімн. Натомість менше відзначають як предмет гордості рідну природу; пісні, свята, звичаї; перемоги спортсменів нашої країни.

Чоловіків більшою мірою захоплює земля, територія, на якій живуть; держава та перемоги спортсменів своєї країни. Для жінок більш важливими предметами гордості за країну є працьовитість народу, уміння господарювати; пісні, свята, звичаї; література і мистецтво.

Люди з вищим освітнім рівнем частіше відзначають як предмет гордості державу, в якій живуть; душевні якості народу та літературу, мистецтво. Зі зменшенням рівня освіти більш важливими є минуле, історія; пісні, свята, звичаї; віра, релігія народу; могили предків та пам'ять про них.

Якщо мешканці міст частіше серед предметів гордості за країну називали душевні якості народу; пісні, свята, звичаї; рідну природу; літературу і мистецтво. То мешканці сіл –  державу, в якій живуть; мову свого народу; працьовитість, уміння господарювати; прапор, герб, гімн; віру, релігію свого народу.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 10-18 липня 2014 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», на думку 37% опитаних представники великого бізнесу не повинні бути присутніми у парламенті за жодних умов, ще 33% вважають, що вони можуть бути присутніми у парламенті, якщо продадуть свій бізнес. Не бачать нічого поганого в тому, що представники великого бізнесу можуть бути присутніми у парламенті – 18%, не визначилися з відповіддю – 12%.

Більш лояльне ставлення до присутності представників великого бізнесу у парламенті – серед людей з вищим рівнем освіти та більшими доходами.

Більшість опитаних (58%) вважають, що партії повинні проводити передвиборчу кампанію у Верховну Раду за рахунок доходів та накопичень лідерів партії, 24% - за рахунок внесків виборців у передвиборчий фонд партії, ще 22% - за рахунок коштів спонсорів з великого бізнесу, 9% - за рахунок державних коштів, за інший варіант – 3%, не визначилися із відповіддю – 12%.

На думку 81% респондентів держава повинна укласти договір з великим бізнесом про повернення частини капіталів у державну власність, 5% - не погоджуються із цим, 14% - не визначилися із відповіддю. Найбільше укладення такого договору підтримують у Києві, Центрі, на Півночі, Галичині і на Заході. Найменше – на Харківщині.

На питання, що потрібно робити державі з великими підприємствами, які належать олігархам, 45% висловилися за проведення об’єктивного розслідування і повернення державі лише незаконно отриманих підприємств, 36% за те, щоб націоналізувати усі великі підприємства, що належать олігархам, 11% погоджуються з тим, щоб дати можливість доплатити за незаконно отримані об’єкти, але залишити їх у власності олігархів, лише 2% - за те, щоб нічого не робити. Не визначилися із відповіддю – 6%.

За останні 3 місяці зменшилася кількість прихильників націоналізації усіх великих підприємств (з 44% до 36%) і збільшилося число тих, хто підтримує проведення об’єктивного розслідування і повернення державі лише незаконно отриманих підприємств (з 36% до 45%).

На думку більшості опитаних, як для високопосадовців, так і для представників великого бізнесу, яких суд визнає винним у розкраданні державного майна, необхідно забезпечити максимальний термін ув’язнення, при чому для високопосадовців таке покарання підтримує 68% опитаних, а для представників великого бізнесу – 62%. Забезпечити хоча б мінімальний термін покарання для високопосадовців підтримують 12%, для представників великого бізнесу – 15%, майже однакова кількість прихильників умовного покарання, але з позбавленням права обіймати державні посади (8% і 9% відповідно), 1% - за незастосування жодного покарання, майже 5% - не визначилися із відповіддю.

Зайнятися власною справою, підприємництвом хотіли би близько 30% опитаних, 55% - не хотіли б цього, лише 3% вказали, що вже мають власну справу, 12% - не визначилися з цього питання. За останній рік незначно збільшилася кількість охочих зайнятися підприємництвом (з 27% до 30%) та зменшилася кількість тих, хто не хотів би цього. Також стало менше зайнятих власною справою (з 5% до 3%).

Найбільше схильні до підприємництва мешканці Києва, Заходу, Галичини і Центру, чоловіки та люди молодшого віку.

47% респондентів позитивно оцінюють свої шанси на те, що у найближчий рік-два вони займуться підприємництвом, 46% - вважають, що таких шансів взагалі не мають, 6% - не визначилися із відповіддю. У порівнянні із попереднім роком, зменшилася кількість тих, хто позитивно оцінює свої підприємницькі шанси (з 54% до 47%) при одночасному збільшенні скептиків по відношенню до цього.

Щодо ідеї вільного продажу земель сільськогосподарського призначення, то більшість опитаних (74%) негативно ставляться до цього, 13% - позитивно оцінюють таку ідею, 12% - не визначилися. За останні 2 роки спостерігається незначне збільшення прихильників вільного продажу земель с/г призначення (з 9% у 2012 р., 11% у 2013 р. до 13% у 2014 р.).

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 4000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,5%. Терміни проведення дослідження: 28 червня-10 липня 2014 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку липня 2014 року, то участь у них взяли б близько 60% виборців. Найвищий рівень мобілізації фіксується на Галичині, в Києві, Центрі та на Заході (близько 80%). Найнижчий – на Донбасі (27%) та Півдні країни (37%).

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку липня 2014 року, то перемогу здобула б партія «Солідарність». Так, 23% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Солідарність, 13% – за Радикальну партію, 11% – за Батьківщину, 7% – за УДАР, 5% – за Громадянську позицію. Близько 4% виборців готові голосувати за Свободу та КПУ. Близько 3% набрали би Сильна Україна, Партія регіонів та Фронт змін. Партія О.Богомолець набрала би трохи менше 2%, Правий сектор та Самопоміч А.Садового – близько 1%. Ще близько 4% виборців підтримали б інші партії, не визначились з вибором – 16%.

Трохи більше третини опитаних (38%) цілком впевнені у своєму виборі партії, за яку збираються голосувати. Третина опитаних (32%) допускають, що можуть змінити свій вибір, а ще майже стільки ж (30%) – не впевнені у своєму виборі або не визначились з цього питання.

Більше за інших впевнені у своєму виборі виборці КПУ, Батьківщини, Свободи, Радикальної партії, УДАРу та Солідарності.

При цьому абсолютна більшість опитаних вважають, що у новому парламенті повинно бути менше народних депутатів ніж є зараз. Так, 84% опитаних вважають оптимальною кількість народних депутатів 300-350. Лише 4% - вважають, що народних депутатів повинно бути 450 як зараз. Ще 12% не визначилися з даного питання.

Єдиними політиками які мають позитивний баланс довіри та недовіри є П.Порошенко, А.Яценюк та А.Гриценко. Також значний рівень довіри серед опитаних мають В.Кличко, О.Ляшко та О.Богомолець. Найбільше опитані не довіряють М.Добкіну, Р.Ахметову та С.Тігіпку.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 4000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,5%. Терміни проведення дослідження: 28 червня-10 липня 2014 р.

Згідно з результатами опитування Соціологічної групи «Рейтинг», більше половини респондентів (58%) вважають, що за збройними протистояннями на Сході України стоять російські спецслужби, а половина (49%) вважають що до цього має причетність оточення колишнього Президента В.Януковича. Ще чверть покладають відповідальність на Партію регіонів (28%) та на місцевих олігархів (24%), кожен п’ятий (18%) вважає, що за цим стоять місцеві мешканці, невдоволені політикою нової влади, 15% - радикальні нацiоналiстичнi організації, 11% - західні спецслужби, 6% - українські спецслужби, за інший варіант – 4%, не визначилися із відповіддю – 11%.

У порівнянні із квітневим опитуванням, у питанні щодо збройних протистоянь на Сході, зросла кількість тих, хто вважає причетними до них оточення колишнього Президента В.Януковича, Партії регіонів, західних та українських спецслужб. Натомість зменшилась кількість тих, хто вважає причетними до протистоянь на Сході місцевих мешканців, невдоволених політикою нової влади.

У регіональному розрізі на Заході і в Центрі стали більше вважати причетними до збройних протистоянь оточення колишнього Президента, на Півдні, навпаки, – стали менше дотримуватися такої думки. Партію регіонів більше звинувачують  також на Заході, Півночі та в Центрі. Місцевих мешканців, невдоволених політикою нової влади, у порівнянні з попереднім дослідженням стали більше називати на Заході, проте менше – на Сході, Півдні і Донбасі.

На Донбасі стали більше звинувачувати російські спецслужби та радикальні націоналістичні організації. Тут, а також на Півдні збільшилася кількість прихильників думки про місцевих олігархів та західні спецслужби, які причетні до протистоянь на Сході України.

На питання «Як би Ви оцінили сьогоднішній стан відносин України та Росії» більшість (57%) вважають, що це війна, кожен п’ятий (19%) - політичний конфлікт, 8% - тимчасове непорозуміння, 6% - економічний конфлікт, 1% - інше, 9% - не визначилися щодо цього питання. При цьому переважно як війну оцінюють сьогоднішні відносини двох держав в усіх регіонах, крім Донбасу і Харкова – в цих регіонах стан відносин вважають політичним конфліктом.

Більше половини опитаних (58%) вважають, що Україна має повністю закрити кордон з Росією, 34% - проти цього, 8% - не визначилися. Закриття кордонів переважно підтримують в усіх регіонах, окрім Півдня, Харкова і Донбасу.

При цьому половина респондентів (49%) вважають, що необхідно запровадити візовий режим з Росією, 41% - проти цього, 10% - не визначилися. Проти візового режиму з Росією найбільше висловлюються мешканці Півдня, Харкова і Донбасу.

Переважна більшість опитаних (75%) підтримують унітарний устрій України, 12% - федеративний, 13% - не визначилися. Впродовж останніх 3 місяців спостерігається збільшення прихильників унітарного устрою (з 69% у квітні до 75% у липні). Унітарний устрій країни найменше підтримують на Донбасі, жителі міст та російськомовні респонденти. Донбас – єдиний регіон, де відносна більшість респондентів (40%) підтримують федеративний устрій (29% - унітарний, 31% - не визначилися). В усіх інших регіонах України переважаючою є підтримка унітарності держави.

Відокремлення Галичини від України скоріше підтримують 9% опитаних, скоріше не підтримують 81%, 10% - не визначилися. Впродовж останніх 2 років кількість прихильників відокремлення Галичини зросла з 5% у 2012 до 10% у 2014.

Найбільше відокремлення Галичини підтримують на Донбасі, у Харкові, на Півдні та в Дніпрі, а також прихильники Партії регіонів, КПУ та Сильної України.

Відокремлення Донбасу підтримують 11%, не підтримують – 81%, не визначилися із відповіддю – 8%. За останні 2 роки кількість прибічників відокремлення регіону зросла: з 2% у 2012 до 11% у 2014. Відокремлення Донбасу найбільше підтримують на самому Донбасі (37%), кожен десятий на Півдні, Харківщині, Галичині і Дніпрі, а також електорати Партії регіонів, КПУ та Сильної України.

У виборі інтеграційного об’єднання, до якого має прагнути Україна, 61% респондентів підтримують вступ до Європейського союзу, 20% до Митного союзу, стільки ж (19%) - не визначилися. Починаючи з квітня цього року спостерігається збільшення прихильників вступу до ЄС при одночасному зменшенні прибічників Митного союзу.

Найбільше прихильників інтеграції до Митного союзу – на Донбасі (58%), на Харківщині (42%) та на Півдні (29%).

Якби сьогодні проводився референдум про вступ України до НАТО, то 44% підтримали б вступ, 35% - були б проти цього, 22% - не визначилися. За 3 місяці незначно збільшилася кількість тих, хто підтримує вступ до НАТО, при одночасному зменшенні на 11% противників вступу. Разом з тим, збільшилася кількість тих, хто не визначився (на 7%).

Вступ до НАТО підтримують найбільше на Галичині (88%), а найменше – на Донбасі, Харківщині, Півдні, де більшість проти вступу до НАТО. Більше підтримують вступ до НАТО чоловіки та люди з вищим рівнем освіти.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 4000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,5%. Терміни проведення дослідження: 28 червня-10 липня 2014 р.

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи «РЕЙТИНГ», Чемпіонат світу 2014 року викликає менший інтерес, ніж Чемпіонат 2010 року і значно менший, ніж ЄВРО-2012. Більшість вболіває з Бразилію та Німеччину, вони ж вважаються головними фаворитами Чемпіонату, при цьому шанси Бразилії на перемогу оцінюються вдвічі вищі.

Так, за розвитком подій на Мундіалі-2014 слідкують третина дорослого населення. Зокрема, 14% слідкують або мають намір слідкувати за більшістю матчів, 9% – за матчами плей-офф і фіналом, ще 9% – лише за фіналом. 65% – зовсім не цікавляться Чемпіонатом. Найбільший інтерес Чемпіонат викликає на Півночі, в Центрі та на Заході. Зменшення загального інтересу до Чемпіонату багато у чому пояснюється складною ситуацією на Сході країни: якщо у 2010 значний інтерес до Чемпіонату був на Донбасі, то у 2014, в силу об'єктивних обставин, Чемпіонатом тут цікавляться найменше.

56% українських чоловіків та 13% жінок слідкують за перебігом Чемпіонату світу з футболу. У 2010 році за матчами Чемпіонату світу слідкували майже дві третини чоловіків і майже кожна п’ята жінка. Більшість вболівальників це молодь та люди середнього віку, при цьому, чим вищий рівень освіти та доходів респондентів, тим вищий серед них інтерес до Мундіаля.

Третина вболівають за Бразилію, 27% – за Німеччину. За Голландію вболівають 15%, Францію – 12%, Аргентину – 9%, Португалію – 8%, Бельгію – 3%, Уругвай – 2%, Мексику – 1%. Цікаво, що значна частина українців вболівали за команди, які не вийшли з групи: Іспанія (21%), Італія (15%), Англія (13%), Португалія (8%), Росія (6%), Хорватія (4%). Досить ймовірно, що після поразки цих команд, загальний інтерес до Чемпіонату зменшиться.

Якщо на ЄВРО-2012 за Росію вболівали чверть українських вболівальників, то на Чемпіонаті світу 2014 року – лише 6%.

Найбільші шанси на перемогу, на думку опитаних, мають збірні Бразилії (23%), Німеччини (14%) та Голландії (7%). Францію та Аргентину бачать переможцем 3%.

До речі, у 2012 році українці точно спрогнозували переможця Чемпіонату Європи з футболу – майже третина тоді поставила на Іспанію, яка у результаті і виграла ЄВРО-2012.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 17-24 червня 2014 р.

За тиждень до проведення виборів Президента України, громадяни демонструють дуже високий рівень електоральної активності, близько 82% виборців готові чи скоріше готові взяти участь у волевиявленні. При цьому тих, хто протилежної думки – 12%. Шість відсотків опитаних – не змогли дати чіткої відповіді на поставлене питання.
На президентських виборах, які відбудуться 25 травня цього року, Петра Порошенка готові підтримати 34% опитаних респондентів. Другу позицію посідає Ю.Тимошенко – 6,5%, а третю С.Тігіпко – 5,8%. За Олега Ляшко та Анатолія Гриценко готові проголосувати 4,1% та 4,0% респондентів відповідно, а Михайла Добкіна, в свою чергу, підтримують 3,5% виборців. За лідера КПУ Петра Симоненка готові проголосувати 2,2%. Всі інші зареєстровані кандидати наибирають менше 2% голосів виборців. Близько 23% виборців заявляють, що, на даний момент, не знають за кого віддати свій голос, а майже 12% відмітили, що не підуть на вибори.
Серед тих, хто має намір прийти на виборчі дільниці та визначився зі своїм вибором, перша п’ятірка президентських перегонів виглядала би наступним чином: П.Порошенко – 53,2%, друге місце посідає Ю.Тимошенко, яка отримала б 10,1% голосів, на третій сходинці знаходиться С.Тігіпко – 8,8%., О.Ляшко та А.Гриценко, в такому випадку, отримали б 6,3% та 6,2% відповідно.
Під час дослідження респондентам пропонувалось зробити свій власний прогноз стосовно того, хто стане наступним Президентом України. Опитаним було поставлене наступне запитання: «Скажіть, незалежно від того кого із кандидатів Ви підтримуєте, на Вашу думку, хто все-таки переможе на виборах і стане майбутнім Президентом України?»
Найбільш ймовірним переможцем у президентських виборах респонденти вважають П.Порошенка – 49,7%. Перемогу Ю.Тимошенко прогнозують 5,6% опитаних, а С.Тігіпко – 3,3%. Близько – 37%, від усіх опитаних, відмовились скласти свій прогноз стосовно того, хто стане наступним Президентом України.
Респонденти дали свою оцінку і по іншим питанням. 38,2% респондентів підтримують статус української мови, як єдиної державної, а російська, при цьому, може бути офіційною. Надання статусу офіційної російської мови в деяких регіонах України підтримують 27,3%, при цьому єдиною державною має залишатись українська мова. В свою чергу, 30,7% вважають, що і українська, і російська мови мають бути державними в Україні.
Абсолютна більшість українців підтримують нинішню унітарну форму державного устрою України. Протилежної думки, які підтримують федеративний устрій всього 15,8%.
Більшість опитаних – 42,9% розцінюють події, які відбуваються на південному сході України як приховану агресію з боку Росії. У цих подіях 19,8% українців вбачають народне повстання. В свою чергу, 22,9% опитаних вважають, що це відбуваються терористичні акти.
Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» презентує результати загальноукраїнського соціологічного дослідження «Україна напередодні Президентських виборів, травень», проведене силами трьох соціологічних служб:

• Центром соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС»;
• Київським міжнародним інститутом соціології;
• Соціологічною групою «Рейтинг».

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші
Вибіркова сукупність: Репрезентативна, квотна вибірка 6200 респондентів (по 2067 респондентів для кожного із соціологічних центрів) в усіх регіонах України (без врахування населення АР Крим)
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face) за місцем проживання респондента
Статистична похибка вибірки (довірчий інтервал): не більше 0,8%
Терміни проведення дослідження (польового етапу): 8 – 13 травня 2014 року

Соціологічна група «Рейтинг» продовжує проект «Народний ТОП», який складається з серії досліджень визначення кращих з кращих. Особливість методики полягає у тому, що респонденти не отримують жодних списків чи підказок і висловлюють думку виключно за допомогою відкритих питань, називаючи власні варіанти. Цього разу питання звучало «Назвіть Ваші ТРИ найулюбленіші фільми».

В результаті респондентами було названо понад 600 улюблених фільмів та серіалів. Не визначилися з вибором улюбленого фільму лише 16% опитаних.

Згідно з результатами дослідження, до найулюбленіших фільмів українців увійшли «Величне століття. Роксолана» (9%), «Москва сльозам не вірить» (8%), «Діамантова рука» (7%), «Іронія долі або з легким паром» (6%), «Любов і голуби», «Службовий роман» та «В бій ідуть самі «старики» (по 5%), «Операція «Ы», «Кавказька полонянка», «17 миттєвостей весни» та «Дівчата» (по 4%).

Крім того, по 3% респондентів серед найулюбленіших назвали такі фільми як «Весна на Зарічній вулиці», «Джентльмени удачі», «Іван Васильович змінює професію», а також серіали «Менти», «Інтерни» та «Сила».

На Заході популярнішими, ніж у решті регіонах, є «Роксолана», «Сила», «Бригада», «Обручка» та «Анжеліка». У Центрі – «Джентльмени удачі», «Менти», «Весілля в Малинівці», «Сутінки» та «Матриця». В Північному регіоні більш улюбленими є «Інтерни», «Операція «Ы», «Титанік», «5 елемент», «Доктор Хаус». Мешканці Сходу частіше інших обирали такі фільми як «Москва сльозам не вірить», «Службовий роман», «17 миттєвостей весни», «Іван Васильович змінює професію» та «Кавказька полонянка». На Донбасі – «Діамантова рука», «Любов і голуби», «В бій ідуть самі «старики», «Біле сонце пустелі», «Віднесені вітром». В Південному регіоні люблять такі стрічки як «Іронія долі», «Дівчата», «Весна на Зарічній вулиці», «Три мушкетери» та серіал «Глухар».

Чоловіки традиційно надають перевагу пригодницьким фільмам, комедіям, бойовикам, історичним та детективам: «Діамантова рука», «В бій ідуть самі «старики», «Операція «Ы», «Менти», «Бригада», «Глухар», «9 рота», «Міцний горішок», «Брат», «Зоряні війни». Жінки обирають мелодрами, а також комедії: «Москва сльозам не вірить», «Іронія долі», «Службовий роман», «Любов і голуби», «Дівчата», «Весна на Зарічній вулиці», «Титанік», «Красотка», а також серіали «Величне століття. Роксолана» та «Сила».

Чим старші респонденти, тим більш прихильні вони до радянських фільмів, зокрема, «Москва сльозам не вірить», «17 миттєвостей весни», «В бій ідуть самі «старики», «Дівчата», «За двома зайцями». Також старші люди віддали перевагу серіалу «Величне століття. Роксолана». Цілком логічно, що зі зниженням віку збільшується популярність сучасних кінострічок: «Титанік», «Аватар», «Красуня», «Міцний горішок» і т.д. А респонденти середнього віку віддають перевагу таким фільмам як «Бригада», «Менти» і  т.д.

Ті, хто вважають рідною мовою українську, надають перевагу таким фільмам і серіалам як «Роксолана», «Сила», «Джентльмени удачі», «За двома зайцями». Серед тих, хто вважає рідною обидві мови, популярні «Іронія долі», «Дівчата», «Іван Васильович змінює професію», «Свати», «Сутінки». Російськомовні респонденти частіше відзначали наступні стрічки: «Москва сльозам не вірить», «Службовий роман», «Любов і голуби», «Кавказька полонянка».

Улюбленими фільмами жителів міст стали «Іронія долі», «Діамантова рука», «Кавказька полонянка», «Службовий роман», «Іван Васильович змінює професію», «Джентльмени удачі», «Аватар», «Титанік». Серед мешканців сіл переважають «Величне століття. Роксолана», «Сила», «Весна на Зарічний вулиці», «Менти», «Свати», «А зорі тут тихі», «Міцний горішок», «9 рота».

Відповіді респондентів були також поділені за країною походження стрічки  та типом (фільми і серіали).

Так, серед улюблених фільмів українців більшість (40%) радянського походження. Третина – іноземного, кожен п’ятий – російського і лише 5% – українського.

Кінострічки іноземного походження найбільш популярні на Заході (45%), а також в Північному і Центральному регіонах (36%). Найбільші прихильники радянського кіно на Сході (41%), Півдні (46%) та Донбасі (50%). В останніх двох – найменше поціновувачів українського кіно (4%). Що цікаво – російські фільми визнані улюбленими найрідше як на Заході, так і на Донбасі (лише по 17%).

Цікаво також, що радянські фільми жінки більше люблять, ніж чоловіки. Останні надають більшу перевагу російським кінострічкам. Радянські фільми знаходять своїх прихильників у містах, серед жителів старшого віку і з нижчими доходами. Українське кіно частіше дивляться у селах, жителі старшого віку з нижчими доходами. Натомість україномовна молодь з більшими статками частіше обирає іноземні кінострічки.

У структурі улюблених фільмів українців дві третини припадає на повнометражне кіно, а третина – на серіали.

Популярність фільмів є виразнішою на Донбасі (73%). Натомість серіали найбільше дивляться у Західному регіоні (39%). Разом зі збільшенням рівня освіти та доходів зростає прихильність до фільмів. Повнометражні фільми більше люблять чоловіки та російськомовні жителі міст. Глядачами серіалів є частіше жінки, україномовні жителі сіл та люди з нижчими доходами.

 
Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15-25 квітня 2014р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці квітня 2014 року, половина опитаних (51%) однозначно візьмуть участь у виборах Президента України, 27% скоріше візьмуть участь. Прогноз явки, з урахуванням уточнення відповідей респондентів, які остаточно не впевнені щодо своєї участі, становить близько 64%. Найбільша явка виборців прогнозується на Заході, Півночі та в Центрі. Разом з тим, низьку активність демонструють виборців Донбасу та Півдня. Порівняно з попередніми дослідженнями активність виборців Донбасу зменшилася приблизно у 1,5 рази – лише 22% точно готові брати участь у виборах, ще 20% - скоріше так, ніж ні.

На позачергових виборах Президента України 34,3% (серед усіх опитаних) готові віддати свій голос за П.Порошенка, Ю.Тимошенко готові підтримати 11,1% опитаних. Третю позицію займає С.Тігіпко з підтримкою 5,7%. М.Добкін отримує 4,1% підтримки виборців, за А.Гриценка готові проголосувати 3,6% опитаних. О.Ляшка та П.Симоненка підтримують близько 3% опитаних, О.Тягнибока та О.Богомолець – близько 2%, О.Царьова та Д..Яроша – близько 1%. Не визначилися з вибором 13,4%, точно не голосуватимуть – 15%.

Серед тих, хто має намір взяти участь у виборах, трійка лідерів президентських перегонів незмінна: П.Порошенко (43,4%), Ю.Тимошенко (13,9%) та С.Тігіпко (6,7%). За А.Гриценка готові проголосувати 4,5% виборців, за М.Добкіна – 4,3% виборців.

Що стосується регіонального розподілу, то всюди, окрім Донбасу лідером є П.Порошенко, при цьому найбільшу підтримку політик отримує на Заході (55%) та на Півночі (50%). Серед виборців Донбасу лідером є М.Добкін з підтримкою 11%. Водночас у цьому регіоні понад 60% опитаних або не визначились зі своїм вибором або не впевнені щодо своєї участі.

37% опитаних вказали, що цілком впевнені у власному виборі кандидата і свій вибір не змінять. Трохи менше (33%) відповіли, що впевнені, але допускають зміну вибору.  Близько 9% виборців не впевнені або вагаються у своєму виборі. Кожен п’ятий не визначився з даного питання. Найбільше у своєму виборі впевнені прихильники Ю.Тимошенко та П.Порошенка – по 54% відповідно.

Обираючи за кого голосувати на президентських перегонах, 48% опитаних зазначили, що голосують за кандидата, тому що він їм подобається, імпонують його програма та дії. При цьому кожен п’ятий голосує за свого фаворита, через те, що інші ще гірші. 32% респондентів не змогли визначитись з даного питання. Цікаво, що майже половина (46%) виборців С.Тігіпка віддадуть за нього свій голос, бо інші кандидати ще гірші. Цим же керуються 41% прихильників М.Добкіна.

Якби найближчим часом відбувся другий тур президентських виборів, то серед найбільш ймовірних його учасників в усіх парах кандидатів, на даний момент, перемогу здобув би П.Порошенко. Так якщо у другий тур потраплять П.Порошенко та Ю.Тимошенко, то голоси (серед усіх опитаних) розподіляться 48% на 13% відповідно. Якщо учасниками другого туру стануть П.Порошенко та С.Тігіпко, то вони отримають відповідно 55% та 12% голосів. Якщо П.Порошенко та М.Добкін – 58% на 8%.

Цікаво, що якщо у другий тур президентських перегонів вийдуть П.Порошенко та Ю.Тимошенко, то дві третини опитаних Донбасу та майже половина на Півдні країни не будуть брати участі у виборах.  А якщо у другий тур разом із П.Порошенком вийдуть С.Тігіпко, або М.Добкін, то близько половини виборців на Донбасі також не голосуватимуть.

За ситуації, коли у другий тур президентських виборів потраплять Ю.Тимошенко та С.Тігіпко або М.Добкін, лідер Батьківщини перемагає 33% на 18% або 36% на 10% відповідно. Але і в даному випадку більше половини виборців Донбасу та половина виборців Півдня не брали б участі у виборах.

Більше половини опитаних (52%) однозначно або скоріше готові жити з певними економічними труднощами сьогодні, якщо це призведе до покращення їхнього життя у майбутньому, 42% - скоріше не готові до цього, 7% - не визначилися. При цьому кількість тих, хто готовий миритися з тимчасовими труднощами збільшилася на 12% у порівнянні із березнем, водночас зменшилася кількість тих, хто не готовий до економічних негараздів. Найбільш терплячими до економічних проблем виявилися мешканці Заходу (84%), Півночі (72%) і Центру (56%). Не готові до таких труднощів в основному на Донбасі і Півдні країни, виборці М.Добкіна, П.Симоненка і С.Тігіпка.

На думку 44% респондентів великі підприємства, які належать олігархам, варто націоналізувати, 36% вважають за необхідне проведення об’єктивного розслідування і повернення державі лише незаконно отриманих підприємств. Водночас, надання можливості доплатити за незаконно отримані об’єкти, але лишити їх у власності олігархів підтримують лише 9% опитаних, ще 4% - за те, щоб нічого не робити і визнати непорушним їх право власності. Націоналізацію підприємств найбільше підтримують електорат П.Симоненка та люди старшого віку з невисокими доходами, при цьому майже однаково думають з цього приводу, як мешканці Півночі країни, так і Донбасу, Півдня та Центру. На Заході і Сході найбільше підтримують те, щоб повернути державі лише незаконно отримані підприємства. Чим вищий рівень освіти та доходів респондентів, тим менша підтримка ідеї радикальної націоналізації власності олігархів.

Переважна більшість респондентів (75%) вважають, що Україна платить Росії за газ по ціні, яка є вище ринкової. У порівнянні із жовтнем 2011 року кількість прихильників такої думки зросла на 15%. Ринковою ціну за газ вважають 12% опитаних, нижче ринкової - 1%, 13% - не визначилися із відповіддю. Завищеною вважають ціну на газ мешканці Західного регіону (94%), ринковою – майже третина жителів Донбасу (29%), Півдня (20%) та Сходу (17%).

У питанні щодо долі української газотранспортної системи 71% опитаних українців висловилися за те, що ГТС повинна залишатися виключно у державній власності України. 4% підтримують її приватизацію з відкритими торгами, 9% вважають за необхідне створити консорціум і розподілити власність між РФ, ЄС і Україною, ще 2% - за те, щоб продати ГТС Росії в обмін на низьку ціну на газ. Не визначилися з відповіддю 13% респондентів. У порівнянні із опитуванням, проведеним у жовтні 2013 року, прибічників державної власності на ГТС стало більше - їхня кількість зросла з 65% до 71%. Прибічники держаної власності ГТС переважають в усіх регіонах, при цьому на Донбасі і Півдні країни відносно більше підтримують створення консорціуму і розподіл власності між РФ, ЄС і Україною. Важливо, що на Донбасі понад 40% опитаних не змогли визначитися із відповіддю на це питання.

На думку 38% опитаних, Україна має повністю відмовитися від закупок російського газу, ще чверть респондентів підтримують часткову відмову від російського газу настільки, наскільки це є можливим. Майже стільки ж (22%) вважають за необхідне зберегти обсяги поставок, але шукати компроміс з Росією щодо ціни на газ. Думку про те, що потрібно зберегти обсяги поставок, виконуючи всі умови Росії, підтримують лише 3% опитаних, не визначилися 12%. Повну або часткову відмову від російського газу підтримують мешканці усіх регіонів, окрім Донбасу. Тут половина опитаних висловилася за збереження обсягів поставок і за компроміс з Росією.

64% респондентів однозначно або скоріше готові економити газ, тепло чи електроенергію, якщо будуть впевнені, що це підсилить позиції України у відносинах з Росією. 30% однозначно або скоріше не готові до цього, 6% не змогли визначитися. В порівнянні із жовтнем 2013 року кількість тих, хто готовий економити, зросла з 53% до 64%. Готові до економії газу, тепла чи електроенергії більшість мешканців Заходу (90%), Півночі (85%), Центру (67%) і Сходу (60%). Не готові заощаджувати близько 60% жителів Донбасу і Півдня.

На питання, хто стоїть за протестами на Сході України, 59% опитаних українців вважають, що це російські спецслужби, 42% - оточення колишнього Президента В. Януковича, 25% - місцеві олігархи, 23% - Партія регіонів, 22% - місцеві мешканці, невдоволені політикою нової влади. Радикальні націоналістичні організації вважають причетними до протестів 13%, західні спецслужби – 5%, українські спецслужби – 2%, інше – 2%, не визначилися з відповіддю 11%.

В регіональному розрізі мешканці Західного, Центрального і Північного регіонів переважно вважають, що за протестами стоять російські спецслужби та оточення колишнього Президента В.Януковича. У цих регіонах, а також на Сході і Півдні вважають також причетною Партію регіонів. Причетність місцевих олігархів до протестів частіше відзначали жителі Заходу, Півночі і Сходу країни. Разом з тим, близько третини опитаних на Сході, Півдні та майже 50% - на Донбасі вважають, що до протестів причетні місцеві мешканці, невдоволені політикою нової влади.

У питанні, як повинна діяти українська влада щодо протестуючих, які закликають до виходу окремих регіонів зі складу України, 40% вважають, за необхідне вести переговори, задовольнити частину вимог, але при цьому регіон має залишитися у складі України. 35% опитаних підтримують жорсткі дії і застосування зброї, якщо потрібно, 15% - за надання права місцевим мешканцям самим визначати долю регіону, 2% - інше, 8% не визначилися з даного питання. Жорсткі дії української влади підтримують половина мешканців Півночі і Заходу та близько 40% жителів Центру. Переговори зі збереженням регіону у складі України підтримують майже половина мешканців Півдня і Сходу. На Донбасі майже половина опитаних за те, щоб місцеві мешканці самостійно визначали долю регіону.

Якщо російські війська перетнуть материкові кордони України, то 51% вважають, що Україна має вести бойові дії для захисту державних кордонів. 29% - за переговори, задовольнивши частину вимог Росії, але при цьому всі регіони мають залишитися у складі України, 5% - за те, щоб задовольнити більшість вимог Росії, якщо потрібно віддати кілька регіонів, 3% - інше, 12% не визначилися з цього питання. Бойові дії для захисту державних кордонів підтримують майже 75% опитаних на Заході і Півночі, майже 60% у Центрі та майже 40% - на Півдні та Сході. Ведення переговорів, але за умови, що всі регіони залишаться у складі України, підтримують майже половина опитаних на Півдні, майже 40% - на Сході і більше третини на Донбасі. За те, щоб задовольнити більшість вимог РФ і, можливо, віддати кілька регіонів висловилися лише близько 20% мешканців Донбасу. При цьому третина на Донбасі не визначилася із відповіддю на дане питання.

44% опитаних однозначно або скоріше готові відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках, натомість 46% скоріше не готові до цього. Ще 10% - не визначилися. До захисту території більшою мірою готові на Заході, Півночі і в Центрі. Також готовність до захисту територіальної цілісності вища серед молоді, чоловіків, працюючого населення і тих, хто має вищу освіту і вищий рівень доходів.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 25-30 квітня 2014 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у квітні 2014 року, третина (33%) опитаних жалкують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, водночас майже половина (49%) – ні.

Варто зазначити, що з 2010 року кількість тих, хто відчуває ностальгію за СРСР, зменшилась майже у 1,5 рази (з 46 до 33%). Відповідно кількість тих, які не шкодують за розпадом Радянського Союзу, зросла (з 36 до 49%). При цьому, зміни настроїв відбувалися поступово, з пришвидшенням темпів, які припали на останній рік: у 2010 шкодували за СРСР 46%, у 2013 – 41%, а вже у 2014 – 33%.

Близько третини мешканців Центру, близько половини –  Сходу і Півдня та понад 60% – Донбасу шкодують за СРСР. При цьому, якщо в Центрі, Сході та Півдні протягом останнього року їх кількість зменшилась, то на Донбасі – зросла. Чим старші респонденти, чим менший їхній рівень освіти та доходів, тим більше вони шкодують за СРСР.  Разом з тим, якщо аналізувати у динаміці кількість тих, які шкодують за СРСР, зменшилась у всіх вікових групах без виключення. Водночас, серед етнічних росіян кількість тих, хто шкодує за СРСР за рік зросла з 55 до 60%, а серед етнічних українців навпаки зменшилась з 38% до 29%.

Половина опитаних позитивно ставляться до Петра І, 30% – негативно. Майже кожен п’ятий – не зміг оцінити свого ставлення. За два останні роки позитивне ставлення до Петра І зменшилось з 59 до 50%. Більш позитивно постать Петра І оцінюють на Сході, Донбасі і Півдні, а також в Центрі та Півночі країни. Етнічні росіяни дещо позитивніше ставляться до Петра І, ніж етнічні українці.

41% опитаних позитивно ставляться до Івана Мазепи, 30% – негативно. Майже кожен четвертий – не зміг оцінити свого ставлення. За два останні роки позитивне ставлення до Івана Мазепи зменшилось з 44 до 41%.

Більш позитивно постать Івана Мазепи оцінюють на Заході, в Центрі та Півночі країни. Майже третина позитивно ставляться на Півдні та Сході. Етнічні українці значно більш позитивно ставляться до Івана Мазепи, ніж етнічні росіяни.

Характерно, що чим вища освіта респондентів, тим вони краще ставляться як до постаті Петра І, так і до Івана Мазепи.

20% опитаних позитивно ставляться до Йосипа Сталіна, 70% – негативно. Майже кожен десятий – не зміг оцінити свого ставлення. За два останні роки негативне ставлення до Й.Сталіна збільшилося з 62 до 70%. Більш позитивно постать Й.Сталіна оцінюють на Донбасі (36%) і Півдні (32%) країни. Чим старші респонденти, чим нижчий їх рівень освіти та доходів, тим більш позитивно вони ставляться до Й.Сталіна. Етнічні росіяни вдвічі краще ставляться до Й.Сталіна, ніж етнічні українці.

31% опитаних позитивно ставляться до Степана Бандери, майже половина (48%) – негативно. Майже кожен п’ятий – не зміг оцінити свого ставлення. За два останні роки позитивне ставлення до С.Бандери зросло з 22 до 31%. Більш позитивно постать С.Бандери оцінюють на Заході (76%), вдвічі гірше – в Центрі та Півночі країни. Цікаво, що чим молодші респонденти, чим вищий їх рівень освіти, тим більш позитивно вони ставляться до С.Бандери. Позитивно оцінюють постать С.Бандери лише етнічні українці.

16% опитаних позитивно ставляться до Володимира Путіна, 76% – негативно. Майже кожен десятий – не зміг оцінити свого ставлення. За останній рік негативне ставлення до В.Путіна зросло майже вдвічі (з 40 до 76%), тоді як ще в жовтні 2013 року кількість тих, які позитивно ставилися до В.Путіна (47%) перевищувала кількість тих, які ставляться негативно (40%). Відносно позитивно ставляться до В.Путіна лише на Донбасі (66%), тоді як в решті регіонів домінує негативне ставлення – від майже 70% на Півдні та Сході до понад 90% – в Центрі, на Півночі та Заході країни.

Позитивно ставляться до В.Путіна менше половини етнічних росіян та лише кожен десятий етнічний українець.

Відбулися різкі зміщення ідеологічних стереотипів: сьогодні респонденти, які позитивно оцінюють постать Петра І, вдвічі гірше ставляться до В.Путіна, ніж до Івана Мазепи. Лише чверть з них позитивно ставляться до В.Путіна, стільки ж – як і до С.Бандери.

Серед тих, хто ностальгує за СРСР майже 70% позитивно ставляться до Петра І, 40% – до Й.Сталіна, 34% – до В.Путіна.
Серед тих, хто не шкодує за СРСР майже 60% позитивно ставляться до І.Мазепи, понад 50% – до С.Бандери, 40% – до Петра І, а також вкрай негативно оцінюють Й.Сталіна (87%) та В.Путіна (94%).

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 15-25 квітня 2014 р.

Українці демонструють наразі дуже високий рівень електоральної активності, близько 85% виборців готові чи скоріше готові взяти участь у волевиявленні. При цьому тих, хто протилежної думки – 11%.
На президентських виборах, які відбудуться 25 травня цього року, Петра Порошенка готові підтримати 32,9% опитаних респондентів. Другу позицію посідає Ю.Тимошенко – 9,5%, а третю С.Тігіпко – 5,1%. Михайла Добкіна, в свою чергу, підтримують 4,2% виборців. За лідера КПУ Петра Симоненка готові проголосувати 4%. Близько 22% виборців заявляють, що, на даний момент, не знають за кого віддати свій голос або не підуть на вибори. 9% готові проголосувати «проти всіх» кандидатів.
Серед тих, хто має намір прийти на виборчі дільниці та визначився зі своїм вибором, перша п’ятірка президентських перегонів виглядала би наступним чином: П.Порошенко – 48,4%, друге місце посідає Ю.Тимошенко, яка отримала б 14% голосів, на третій сходинці знаходиться С.Тігіпко – 7,4%. М.Добкін та П.Симоненко, в такому випадку, отримали б 6% та 5,6% відповідно.
Під час дослідження респондентам пропонувалось зробити свій власний прогноз стосовно того, хто стане наступним Президентом України, опитаним було поставлене наступне запитання: «Скажіть, незалежно від того кого із кандидатів Ви підтримуєте, на Вашу думку, хто все-таки переможе на виборах і стане майбутнім Президентом України?»
Найбільш ймовірним переможцем у президентських виборах респонденти вважають П.Порошенка – 38,7%. Перемогу Ю.Тимошенко прогнозують 8,6% опитаних, а С.Тігіпко – 2,5%. У перемогу М.Добкіна вірять всього 1,9% опитаних українців. Менше половини – 44,3%, від усіх опитаних, відмовились скласти свій прогноз стосовно того, хто стане наступним Президентом України.
 

Респонденти дали свою оцінку і по іншим питанням. 37,3% респондентів підтримують статус української мови, як єдиної державної, а російська, при цьому, може бути офіційною. Статус офіційної російської мови в деяких регіонах України підтримують 31,7%, при цьому єдиною державною залишається українська. В свою чергу, 28,9% вважають, що і українська, і російська мови мають бути державними в Україні.
Абсолютна більшість українців (70,9%) підтримують нинішню унітарну форму державного устрою України. Протилежної думки, які підтримують федеративний устрій – 18,7%.
Більшість опитаних – 59,4% хотіли би бачити відносини України та Росії дружніми, з відкритими кордонами, без візового режиму та митниць, при цьому залишаючись незалежними державами. 30,8% респондентів вважають, що ці відносини мають бути як і з іншими державами - з закритими кордонами, візами та митницями. Об’єднання України та Росії в одну державу підтримують тільки 4,8% українців.
Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» презентує результати загальноукраїнського соціологічного дослідження «Україна. Президентські вибори – 2014, квітень», проведене силами чотирьох соціологічних служб:

• Центром соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС»;
• Київським міжнародним інститутом соціології;
• Соціологічною групою «Рейтинг»;
• Центром Разумкова.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші
Вибіркова сукупність: Репрезентативна, квотна вибірка 6200 респондентів (по 1550 респондентів для кожного із соціологічних центрів) в усіх регіонах України (без врахування населення АР Крим)
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face) за місцем проживання респондента
Статистична похибка вибірки (довірчий інтервал): не більше 0,8%
Терміни проведення дослідження (польового етапу): 9 – 16 квітня 2014 року

Більшість українців за єдину державну мову, європейський вибір та унітарний характер держави, однак проти вступу до НАТО 

Якби найближчим часом відбувся референдум щодо актуальних проблем розвитку України, зокрема: статусу української та російської мов, можливості федералізації України, можливості інтеграції України до ЄС, Митного союзу, вступу до НАТО, то в ньому точно, або скоріше за все взяло би участь 82,7% виборців (57,5% – впевнено, 25,2% – скоріше за все).

Якщо враховувати число тих, хто готовий взяти участь у референдумі, то гіпотетичний результат волевиявлення був би таким: 71,4% проголосували би за унітарність держави (17,1% – проти), 59,5% висловилися б за українську як єдину державну (36,5% – проти), 59,2% підтримали би вступ до ЄС (23,9% – вступ до Митного союзу), однак лише 39.5%  схвалили би вступ України до НАТО (45,9% – проти).

Якщо рахувати від усіх респондентів, то результати виглядають таким чином.

Якби в Україні відбувся референдум щодо форми територіального устрою України, за те, щоб наша країна стала федеративною державою готові проголосувати 16,7% всіх опитаних.  69,3% обрали варіант унітарного устрою з децентралізацією влади.

Якби на референдум винесли питання про статус мов, то 56,5% від усіх опитаних висловилися б за те, щоб єдиною державною залишалася українська, а російська вільно використовувалась.  37,6% готові підтримати варіант, згідно якого українська та російська – дві державні мови.

Якби темою референдуму була проблема інтеграційного вибору України, 54,5% всіх опитаних підтримали б вступ до Європейського Союзу, в той час як приєднання до Митного Союзу готові підтримати 23,9% громадян.

Нарешті, 35,8% підтримали би вступ до НАТО, а 47,9% – висловилися би проти.

Крім того, під час опитування  досліджувалася думка громадян стосовно різних пропозицій щодо майбутнього України.

Підписання Угоди про політичну асоціацію та зону вільної торгівлі підтримують 60,4%  опитаних, проти – 25,4%.

Створення єдиної союзної держави у складі Росії, Білорусі та  України підтримують 20,1%,  не підтримують – 70,5%.

Вступ України до складу РФ в якості частини РФ підтримують лише 7,5%, проти – 84,8%.

Лише 8,5% підтримують ідею переходу області, в якій вони проживають до складу РФ, 85,3% – не підтримують.

Приєднання до Ташкентського договору про колективну безпеку в СНД підтримують 17,3% опитаних, 60,9% –  проти.

44,8% респондентів виступають за збереження позаблокового статусу України, 32% – проти.

59,5% опитаних не підтримують запровадження візового режиму з Росією, підтримують – лише 26,0%. Думки респондентів стосовно виходу України з СНД поділилися майже порівну: 37,4% за вихід, 40,4% – проти.

Дослідження проведено соціологічною службою Центру Разумкова та Соціологічною групою «Рейтинг» з 28 березня по 2 квітня 2014 року у всіх регіонах України за винятком Криму. Опитано 3011 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 1,9%.