Новини та прес-релізи

Рейтинги на виборах міського голови

44% мешканців міста вважають, що буде краще, якщо на посаді залишиться чинний міський голова. Так вважають передусім прихильники Республіканської Християнської партії, яка офіційно висунула кандидатуру А.Садового. Крім того, це прихильники Батьківщини, Фронту змін, Нашої України, Свободи і Пори.

Разом з тим 29% опитаних вважають, що буде краще, якщо місто очолить нова людина. Це передусім прихильники Народного Руху, Партії регіонів та України соборної.

Для 16% байдуже, хто очолить місто після виборів. Ще 11% - не визначились.

57% опитаних мають намір точно взяти участь у місцевих виборах 31 жовтня, ще 16% оцінюють вірогідність власної участі у виборах як високу.

Найбільш мобілізованими на виборах міського голови Львова є виборці С.Кубіва та А.Садового, найменше – О.Луціва.

Станом на початок жовтня лідером електоральних симпатій на виборах міського голови Львова є А.Садовий (рейтинг – 46,9% серед тих, хто має намір взяти участь у виборах).

За П.Писарчука наразі готові віддати свої голоси 11,2% виборців, за Ю.Михальчишина – 5,7%, С.Кубіва – 3,6%, О.Луціва – 3,3%, В.Гірняка – 3%. Решту кандидатів підтримують 4,5% опитаних, не підтримують жодного – 4%, не визначились – 15,8%.

Високий відсоток невизначених пояснюється кількома факторами. По-перше, щонайменше половина виборців В.Куйбіди досі не визначились за кого голосувати (наприклад, ті ж виборці Народного Руху).

По-друге, на виборах зареєструвалась значна кількість кандидатів, про яких виборці не так багато чули і ще не сприймають їх як суб’єктів виборчого процесу.     

По-третє, частина прихильників П.Писарчука засумнівались у своєму виборі. Якщо раніше П.Писарчук так би мовити «тягнув» рейтинг Партії регіонів, то сьогодні, на тлі загального розчарування у діях центральної влади, відбувається зворотній процес: Партія регіонів «тягне» рейтинг П.Писарчука тільки вниз.

Рейтинги на виборах до міської ради

Найбільш мобілізованими на виборах до міської ради є виборці Партії регіонів, Батьківщини, Сильної України, Свободи, найменше – Пори.

За три тижні до виборів лідерами симпатій на виборах до Львівської міської ради є Свобода (рейтинг – 22,2%  серед тих, хто має намір взяти участь у виборах) та Батьківщина (13,8%).

Далі у рейтингу Фронт змін (7,1%), Наша Україна (6,4%), Партія регіонів (6,2%), Республіканська християнська партія (5,9%), яка отримала такий результат виключно завдяки тому, що асоціюється з лідером мерських перегонів А.Садовим, а також Пора (5,5%), яка своїм рейтингом також може багато у чому завдячувати певною асоціацією з А.Садовим.

Крім того, три партії близькі до подолання 3-відсоткового бар’єру: Сильна Україна (2,9%), Народний Рух (2,2%) та Україна соборна (2,2%). На відміну від НРУ та України соборної, які додали під час кампанії в рейтингах і демонструють позитивну динаміку, Сильна Україна втрачає прихильників. Її підтримка за останні півроку зменшилась вдвічі, передусім на користь Партії регіонів, а також Пори. 

Варто зазначити, що за останні півроку Батьківщина і Наша Україна на відміну від Свободи і Фронту змін, дещо втратили в рейтингах. Це викликано активізацією більш дрібних політичних сил.

Інші партії підтримують 6,4% виборців, не підтримують жодної  - 2,8%, не визначились – 14,6%.

Конфлікт навколо місцевої Батьківщини

Лише 28% поінформовані про конфлікт навколо реєстрації партії Батьківщина на місцевих виборах на Львівщині. З них лише половина власне потенційних виборців партії.

Разом з тим більше половини мешканців міста (59%) нічого не відомо про ситуацію.

Респондентам було запропоновано уявити, що напередодні виборів до міської ради Львова Юлія Тимошенко звернеться із закликом не голосувати за партію Батьківщина у Львові, оскільки списки кандидатів не є легітимними, так як формувались попереднім керівництвом партії, яке співпрацює з Партією регіонів. Також респондентам було запропоновано «переголосувати» свій вибір до міської ради з огляду на вище викладені обставини.

В результаті з 13,8% виборців, які мають намір підтримати Батьківщину на виборах до міської ради залишилось майже втричі менше – 4,7%, а рейтинги виглядали б наступним чином.

Свобода – 24,7% серед тих, які мають намір взяти участь у виборах, Фронт змін – 7,4%, Наша Україна – 6,4%, Республіканська християнська партія – 6,2%, Партія регіонів – 6,2%, Пора – 5,9%, Батьківщина – 4,7%, Сильна Україна – 2,9%, Народний Рух – 2,8%, Україна соборна – 2,4%.  Інші партії підтримали б 10,8% виборців, не підтримують жодної  - 3,3%, не визначились – 16,4%.

Таким чином внаслідок бойкотування виборів партією суттєво втратить лише сама Батьківщина. Решта партій, окрім Партії регіонів та Сильної України, майже пропорційно збільшать свою підтримку. Найбільше – Свобода. Крім того, зазначені обставини можуть вплинути на конфігурацію майбутньої міської ради, оскільки за таких обставин Україна соборна і, передусім, Народний Рух збільшать шанси на подолання 3-відсоткового бар’єру.

Довіра до лідерів списків партій на виборах до міськради

В порядку експерименту соціологічна група «Рейтинг» запропонувала респондентам оцінити ступінь довіри і відомості лідерів списків партій на виборах до міської ради. Всього для аналізу було запропоновано 13 кандидатур.

Загальні висновки наступні. Виборці мало орієнтуються в людях, які  перебувають у списках партій. Перших номерів списків партій знають не більше половини виборців Львова.

Проте виборці саме тих партій, які висувають кандидатів, знають їх дещо краще. Тут відомість коливається від 40 до 90%.

Отже найбільше відомі серед власних виборців В.Гірняк, Т.Дяків, І.Рудницький, В.Веремчук, П.Ткачук. Найменш відомі – Я.Гінка, М.Хміль та О.Блащук.

Найвищим рівнем довіри серед власних виборців користуються І.Рудницький, Т.Дяків, Ю.Михальчишин, П.Ткачук та А.Дзюбан, найменше довіряють П.Адамику.

При цьому на уточнююче питання «Коли ви визначались, яку політичну партію підтримати на виборах до Львівської міської ради, Ви обирали скоріше за назвою партії чи скоріше за тим, хто входить до першої п’ятірки списку партії на виборах?» 40% опитаних відповіли, що за тим, хто очолить список і 32% - за назвою партії.

Отже за назвою партії переважно обирають виборці Партії регіонів, Свободи, Фронту змін, Сильної України, Пори, Нашої України та Батьківщини. За тим, хто входить до першої п’ятірки списку партії на виборах – виборці РХП, України соборної та Народного Руху.

Національні рейтинги

Якби вибори до Верховної Ради України відбувались наступної неділі 20,1% мешканців Львова (серед тих, хто має намір взяти участь у виборах) проголосували б за Свободу, 18,2% - за Батьківщину, 7,8% - за Нашу Україну, 7,8% - за Фронт змін,  6% - за Партію регіонів, 4,3% - за Сильну Україну.

Крім того, 3,6% виборців підтримали б Пору, 3,2% - За Україну! В.Кириленка, 1,6% - УДАР В.Кличка.

Інші партії підтримують 9,6% виборців, не підтримують жодної  - 3,6%, не визначились – 13,6%.

Таким чином такі партії як Батьківщина, Фронт змін, Наша Україна та Сильна Україна мають на парламентських виборах підтримку вищу, ніж на місцевих. Свободу – навпаки – на виборах ВРУ готові підтримати менше виборців, ніж на місцевих виборах.

Якби вибори Президента України відбувались наступної неділі 20,7% мешканців Львова (серед тих, хто має намір взяти участь у виборах) проголосували б Ю.Тимошенко, 14,9% - за А.Яценюка, 14,4% - за О.Тягнибока, 7,9% - за В.Ющенка, 6,6% - за С.Тігіпка, 6,3% - за В.Януковича, 3,5% - за А.Гриценка.

Інших кандидатів підтримали б 11,9%, не підтримали б жодного 3,6% виборців, не визначились – 10%.

З досвіду проведених досліджень. Якщо раніше виборці, які були розчаровані в політиках висловлювали, як правило, наміри голосувати «проти всіх», після президентських виборів вони переважно обирають категорію «інші», хоча таких наразі і назвати не можуть.

Варто зазначити, що персональні рейтинги Ю.Тимошенко, С.Тігіпка, А.Яценюка та А.Гриценка значно перевищують партійні. У випадку зі Свободою навпаки – рейтинг партії перевищує персональний рейтинг лідера.  Винятком є лише Партія регіонів, рейтинг якої точно повторює рейтинг лідера.

Аудиторія дослідження: населення міста віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження:для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 5-11 жовтня 2010 р.

Оцінка ситуації та роботи місцевої влади

Лише чверть опитаних мешканців Івано-Франківська вважають, що загальна ситуація у місті покращується. Серед них більшість – виборці В.Анушкевичуса, на партійному рівні – це в першу чергу виборці Батьківщини та Сильної України.

Ще 43% переконані, що загальна ситуація у місті не змінюється. Серед них більшість – виборці Партії регіонів та Нашої України.

Разом з тим  28% опитаних вважають, що ситуація у місті погіршується. Серед них більшість – виборці Фронту змін та Третьої сили, список якої очолив Ю.Соловей.

Майже третина мешканців міста задоволені діяльністю міського голови Івано-Франківська В.Анушкевичуса (хоча лише 9% - цілком задоволені). Натомість 52% - не задоволені.

На думку респондентів, дії місцевої влади є найбільш ефективними у таких сферах: прибирання і вивіз сміття (Індекс ефективності або різниця між позитивними  і негативними значеннями становить +39) та водопостачання і водовідведення (+36).

Відносно ефективними визнані дії влади у наступних сферах: розвиток культури і духовності (+27), транспортне обслуговування мешканців міста (+27) та благоустрій і озеленення міста (+18).

Мало ефективними визнані дії влади у сферах: теплопостачання (+8), будівництво дитячих і спортивних майданчиків (+7) та освіта (-6).

Зовсім не ефективними на думку мешканців міста є дії влади у сферах: медичне обслуговування (-35), боротьба з корупцією (-48), створення робочих місць (-49) та утримання доріг і тротуарів  у належному стані (-54).

Саме погані дороги, які є топ-проблемою для міста, стали символом невдоволення городян чинним міським головою.

Рейтинги на виборах міського голови

Отже, за три тижні до виборів лише 17% опитаних мешканців констатують, що для міста буде краще, якщо на посаді залишиться чинний міський голова. Переважна більшість з них є виборцям В.Анушкевичуса.

64% вважають, що буде краще, якщо місто очолить нова людина. Це прихильники інших кандидатів на посаду міського голови, у розрізі політичних сил це передусім виборці Третьої сили, Свободи, Фронту змін.

Разом з тим для 11% байдуже, хто очолить місто після виборів. Серед них більшість – виборці Партії регіонів. Ще 8% - не визначились.

59% опитаних мають намір точно взяти участь у місцевих виборах 31 жовтня, ще 14% оцінюють вірогідність власної участі у виборах як високу.

Станом на початок жовтня лідерами електоральних симпатій на виборах міського голови Івано-Франківська є два кандидати: Ю.Соловей (рейтинг – 35% серед тих, хто має намір взяти участь у виборах) та В.Анушкевичус (21%).

Решта кандидатів, маючи значний відрив від лідерів, змагатимуться за третє місце. Так, Р.Марцінківа підтримують 6% опитаних, В.Балагуру – 4%, В.Бойчука, Б.Федьківа, І.Прокопіва та В.Козачка – по 2%, П.Андрусяка – 1%, інших кандидатів – близько 10%. 

Не підтримують жодного кандидата 3% виборців, не визначились – 12%.

Разом з тим, якби І.Насалик та З.Шкутяк брали би участь у виборах перша п’ятірка виглядала б наступним чином: Ю.Соловей – 32%, В.Анушкевичус – 19%, З.Шкутяк – 10%, Р.Марцінків – 6%, І.Насалик – 5%.

Варто зазначити, що більшість прихильників І.Насалика та З.Шкутяка станом на момент проведення опитування не змогли визначитись за кого вони голосуватимуть і, як правило, відмічали у списку графу “інший кандидат”. Разом з тим, серед тих, які все таки визначились, 20% мають намір підтримати Ю. Солов’я, 10% – та В.Анушкевичуса, тобто пропорція приблизно один до двох на користь першого. Ця формула підтверджується ставленням прихильників екс-кандидатів до інших політиків. Близько 45% прихильників І.Насалика довіряють Ю.Солов’ю, 20% - В.Анушкевичусу; щодо прихильників З.Шкутяка пропорція має наступний вигляд - 40% на 30%. Останній факт знаходить підтвердження в тому, що  майже кожен десятий прихильник З.Шкутяка має намір підтримати на виборах І.Прокопіва.

Серед кандидатів, які братимуть участь у виборах, найбільш впевненим у своєму виборі є прихильники Б.Федьківа, П.Андрусяка, В.Бойчука та В.Козачка, найменш впевненими – виборці В.Балагури та І.Прокопіва.

Кандидата Ю.Солов’я найбільше підтримують виборці Батьківщини, Фронту змін та Свободи. В.Анушкевичуса – теж Батьківщини, а також Нашої України. Р.Марцінківа – виборці Свободи, І.Прокопіва – Фронту змін, Б.Федьківа – Партії регіонів, В.Козачка – Сильної України. Але якщо за Ю.Солов’я мають намір голосувати 100% виборців партії, яка його висунула (Третя сила), то решту кандидатів підтримує лише близько чверті «рідних» виборців. Звичайно, ці показники можуть змінитися в залежності від того, як побудують свою кампанію кандидати на завершальній стадії перегонів.

Лише третина виборців, які голосували у 2006 році за В.Анушкевичуса, готові повторити свій вибір у 2010 році. Натомість третина підтримує вже Ю.Солов’я.

Критерії вибору кандидатів

Ключовими критеріями вибору кандидата на посаду міського голови Івано-Франківська є наявність у нього досвіду роботи господарника (43%), здатність вирішити проблеми будинку виборця (36%), політичний досвід кандидата (34%) та незаплямована репутація (31%).

Цікаво, що критерій «досвід роботи господарника», який згідно із загальнонаціональними дослідженнями домінує практично по всій країні і становить в середньому 60% підтримки, в Івано-Франківську дещо розмивається і становить лише 43%. Таким чином в місті критерії вибору дещо адаптуються під ситуацію, оскільки лідером перегонів в Івано-Франківську є молодий політик.

Рейтинги на виборах до міської ради

Найбільш мобілізованими на виборах до міської ради є виборці Сильної України, Свободи і Батьківщини, найменше – Нашої України.

За три тижні до виборів лідерами симпатій на виборах до Івано-Франківської міської ради є Свобода (рейтинг – 25%  серед тих, хто має намір взяти участь у виборах) та Батьківщина (16%).

Певним сюрпризом на виборах може бути проходження до міської ради нової і незнайомої у місті партії Третя сила, список якої очолив Ю.Соловей, більш відомий як лідер Громадського форуму Івано-Франківська. ЇЇ рейтинг становить 9%.

Також найбільш ймовірно, що подолають 3-відсотковий бар’єр Наша Україна (7%), Партія регіонів (6%), Фронт змін (6%) та Сильна Україна (5%). Інші партії сумарно підтримують близько 11% виборців, проте наразі жодна з них не має підтримки вище 2%.

Не підтримують жодну партію 4% виборців, не визначились – 12%.

Партію Третя сила підтримують передусім виборці, які на національному рівні (вибори Президента і ВРУ) мають намір голосувати за О.Тягнибока і Свободу, С.Тігіпка та Сильну Україну, а також В.Ющенка та Нашу Україну.

Узагальнюючи результати дослідження варто відзначити, що на цих виборах мешканці міста прагнуть змін і приходу нових облич до влади. Вимальовуються два чіткі електоральні маркери.

Перший. Опозиція до чинної влади на партійному рівні. Цей вибір передусім уособлюється зі Свободою.

Другий. Опозиція до чинної влади на персональному рівні. Цей вибір уособлюється передусім з кандидатурою Ю.Солов’я.

Національні рейтинги

Якби вибори до Верховної Ради України відбувались наступної неділі 23% мешканців Івано-Франківська (серед тих, хто має намір взяти участь у виборах) проголосували б за Свободу, 16% - за Батьківщину, 9% - за Нашу Україну, 7% - за Партію регіонів, 6% - за Фронт змін,  6% - за Сильну Україну.

Близько 2% виборців проголосували б на парламентських виборах за Третю силу і Громадянську позицію. Інші партії підтримали б 10% виборців. Не підтримали б жодну партію 4% виборців, не визначились – 14%.

Якби вибори Президента України відбувались наступної неділі 27% мешканців Івано-Франківська (серед тих, хто має намір взяти участь у виборах) проголосували б Ю.Тимошенко, 16% - за О.Тягнибока, 11% - за А.Яценюка, 9% - за С.Тігіпка, 7% - за В.Януковича, 6% - за В.Ющенка, 6% - за А.Гриценка.

Інших кандидатів підтримали б 8%, не підтримали б жодного 4% виборців, не визначились – 7%.

Звертає увагу не себе той факт, що персональні рейтинги Ю.Тимошенко, С.Тігіпка, А.Яценюка та А.Гриценка значно перевищують  партійні. У випадку зі Свободою та Нашою Україною навпаки – рейтинг партії перевищує персональний рейтинг лідера.  Винятком є лише Партія регіонів, рейтинг якої точно повторює рейтинг лідера.

Довіра до політиків національного та місцевого рівня

Найбільше довіряють мешканці міста Ю.Тимошенко (45%), О.Тягнибоку (44%) та А.Яценюку (44%) при цьому за рівнем повної довіри або відповідь «цілком довіряю» лідирує саме О.Тягнибок.

Трохи менше довіряють А.Гриценку (34%), С.Тігіпку (31%) та В.Ющенку (25%).

Найменше довіряють В.Януковичу (14%) та М.Азарову (11%). Їм же найбільше не довіряють – 84 та 85% відповідно.

Серед місцевих політиків найбільше довіряють кандидату на посаду міського голови Ю.Солов’ю (54%). Він також є єдиним політиком у місті, який має позитивний Індекс довіри (визначається як різниця між позитивними і негативними значеннями і становить +23).

Трохи менше довіряють чинному міському голові В.Анушкевичусу (39%), колишньому міському голові З.Шкутяку (39%) та голові обласної адміністрації М.Вишиванюку (39%). Цікаво, що М.Вишиванюку довіряють втричі більше мешканців міста, ніж Президенту.

Близько третини мешканців міста довіряють О.Сичу. І.Насалику довіряють 20% опитаних, М.Палійчуку – 20%, І.Олійнику – 19%.

Аудиторія дослідження: населення міста Івано-Франківськ віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження:для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 1-8 жовтня 2010 р.

Загальні очікування від місцевих виборів

Половина опитаних мешканців області абсолютно точно має наміри взяти участь у місцевих виборах 2010 року.  Ще 17% оцінюють вірогідність своєї участі у виборах як високу.

Майже 40% респондентів очікують змін на краще в розвитку Львівщини у результаті місцевих виборів. 48% - не має таких очікувань, ще 12% не визначились.

Найкращі очікування мають виборці Партії регіонів та Батьківщини, найгірші – Фронту змін та Сильної України.

Якість очікування змін напряму впливає на наміри взяти участь у виборах. Так, наприклад серед тих респондентів, які однозначно очікують змін на краще в результаті місцевих виборів 72% точно мають намір взяти в них участь.

42% опитаних очікують в результаті місцевих виборів на Львівщині суттєвого оновлення депутатського корпусу, не мають таких очікувань – половина, решта – не визначилась.

22% опитаних очікують в результаті місцевих виборів на Львівщині депутати стануть більш відкритими для виборців, не мають таких очікувань – 71%, решта – не визначилась.

В обох випадках найбільші оптимістами є виборці Партії регіонів.

При цьому, 42% опитаних мешканців області очікують масових фальсифікацій на виборах, які впливатимуть на результати виборів, ще чверть – незначних фальсифікацій, які загалом не матимуть впливу на результат. Лише 14% респондентів не очікують фальсифікацій, а кожний п’ятий не визначився.

Найбільше фальсифікацій очікують виборці Батьківщини, Свободи і Фронту змін.

Серед тих респондентів, які очікують значних фальсифікацій на місцевих виборах, більше половини думають, що вони будуть на користь Партії регіонів.  Разом з тим третина опитаних вважає, що до фальсифікацій будуть вдаватися усі політичні сили.

75% опитаних мешканців області негативно ставляться до того, що партія Батьківщина може бути не допущена владою до виборів у Львівську обласну раду. Негативні оцінки щодо такого можливого рішення значно переважають позитивні серед виборців усіх політичних сил, крім Партії регіонів, більш як третина яких таке рішення підтримує.

Рейтинги

У президентському рейтингу продовжує лідирувати Ю.Тимошенко – з червня її рейтинг майже не змінився і становить 24,7% серед усіх опитаних. Рейтинги О.Тягнибока (12,2%) та А.Яценюка (11,6%), В.Ющенка (6,3%), С.Тігіпка (6,2%), В.Януковича (4,4%), А.Гриценка (3,7%) майже не змінились і коливаються в межах статистичної похибки. Інших кандидатів підтримують 8% респондентів, не підтримують жодного – 8,7%, не братимуть участі, або не визначились – 14,5%.

На парламентських виборах зберігаються ці ж тенденції – лідерам в області є Батьківщина (підтримують 22,4% серед усіх опитаних), Свобода (14,9%), Фронт змін (8,3%), Наша Україна (5,9%), Сильна Україна (4,8%),  Партія регіонів (4%), ПОРА (2,7%), Громадянська позиція А.Гриценка (1,8%), УДАР В.Кличка (1,5%), За Україну! В.Кириленка (1,5%). Інші партії підтримують 3,6% респондентів, не підтримують жодної – 7,4%, не братимуть участі, або не визначились – 21,2%.

На місцевих виборах до обласної ради ситуація виглядає дещо іншою. Лідери зберігають позиції – Батьківщину підтримують 21,4% респондентів, Свободу – 18,6%, з тією різницею, що на місцевих виборах Батьківщину підтримують менше, ніж на парламентських, а Свободу – навпаки значно більше.  Далі у рейтингу Фронт змін (7,7%), Наша Україна (5,6%), Сильна Україна (4,5%), Партія регіонів (3,9%), ПОРА (3%), Громадянська позиція (2%), УДАР (1,3%), За Україну! (1,3%). Решту партій підтримують 4,5% респондентів,   не підтримують жодної – 6,8%, не братимуть участі, або не визначились – 18,6%.

Довіра

Найбільше довіряють в області О.Тягнибоку (47%) та Ю.Тимошенко (46%). Далі йдуть А.Яценюк (40%), С.Тігіпко (29%), А.Гриценко (27%), В.Ющенко (27%) та В.Кириленко (26%). Ю.Костенку довіряють 16% опитаних і замикають список представники чинної влади – М.Азаров (10%), В.Янукович (9%) та В.Литвин (8%).

Порівняно з червнем зміцнила свої позиції Ю.Тимошенко – Індекс довіри якої покращився на 6 пунктів. Також зріс Індекс довіри В.Ющенка – на 3 пункти. Проте наразі це не позначилось на їхніх рейтингах. Решта політиків погіршили Індекси: О.Тягнибок – на 2 пункти, В.Кириленко – на 8 пунктів, А.Гриценко – на 9 пунктів, А.Яценюк – на 11 пунктів, Ю.Костенко – на 12 пунктів. В.Янукович погіршив Індекс на 10 пунктів, В.Литвин – лідер недовіри – на 8 пунктів.  

Задоволеність владою, проблеми

Загалом задоволені діяльність Голови обласної ради 21% опитаних мешканців області, не задоволені 40%, не визначились з оцінками 37%.

Діяльністю Голови обласної державної адміністрації задоволені 18% опитаних мешканців області, не задоволені 41%, не визначились з оцінками 40%.

Порівняно з червнем позитивні оцінки незначно, але виросли як відносно діяльності М.Сеника, так і В.Горбаля.

Разом з тим з червня зросла підтримка рішення про відставку Голови обласної державної адміністрації з 32% до 41%. Зросла також і не підтримка рішення з 19% до 24%.  Все це відбулось за рахунок зменшення числа респондентів, які не могли дати оцінку, з 49% до 35%.

У вересні громаду турбують майже ті ж самі проблеми, що і у червні.  Водночас за окремими позиціями ставлення змінилось. Зокрема, помітно зросла стурбованість проблемою безробіття – з 34 до 50%, корупції – з 44 до 48%, зростання цін – з 25 до 35%, а також комунальних тарифів – з 18 до 24%.

Оцінки резонансних суспільно-політичних подій та дій влади

94% опитаних мешканців області негативно ставляться до того, що уряд на вимогу Міжнародного Валютного Фонду підвищив тарифи на газ для населення. При цьому, дві третини опитаних вважають, що згоду з МВФ на підвищення тарифів було досягнуто вже за уряду Азарова, 14% - ще за уряду Тимошенко.

Також 90% опитаних мешканців області негативно ставляться до того, що уряд на вимогу Міжнародного Валютного Фонду прийняв рішення про поступове підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років. При цьому, 76% опитаних вважають, що згоду з МВФ  досягнуто вже за уряду Азарова, 6% - ще за уряду Тимошенко.

Ідею скасувати зміни до Конституції, які були прийняті у 2004 році і діяли протягом останніх  5 років підтримують 12% опитаних, не підтримують – дві третини, для 13% байдуже, 10% - не визначились з цього питання.

Аудиторія дослідження: населення Львівської області віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів (у т.ч. Львів – 400 респондентів). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 10-20 вересня 2010 р.

41% громадян, опитаних у вересні, відчувають згортання свободи слова в країні після президентських виборів.  Порівняно з аналогічним дослідженням, проведеним у квітні цього року, цей показник зріс більш ніж вдвічі – з 18 до 41%.

Не відчувають згортання свободи слова 35% опитаних. Порівняно з квітнем цей показник зменшився також майже вдвічі – з 66 до 35%.

З квітня також виросла кількість респондентів, які не визначились щодо цього питання – з 16 до 24%.

Відчуття згортання свободи слова зросло у всіх регіонах без виключення. Найбільше в Центрі України (з 18 до 42%), на Півночі (з 23 до 55%) та Заході (з 38 до 59%), найменше – на Донбасі (з 6 до 15%) та Півдні з 10 до 29%). На Донбасі також найбільше зросла кількість респондентів, які не змогли визначитися відбувається згортання свободи слова в Україні, чи ні (з 19 до 37%).

Найбільше стурбовані згортанням свободи слова прихильники ВО Свободи, Батьківщини та Фронту змін, найменше – КПУ та Партії регіонів. Прихильники Сильної України розділились – 45% відчувають згортання свободи слова, 48% – ні.

Позитивний баланс відповідей (сума відповідей «так», переважає суму відповідей «ні») зафіксовано серед в усіх демографічних групах: за віком, освітою, типом поселення та статтю респондентів.

Найбільше відчувають згортання свободи слова в країні респонденти середнього віку (30-39 років) та люди з більш високим рівнем освіти.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 9 – 16 вересня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Ів.-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

45% респондентів, опитаних у вересні, підтримують надання російській мові статусу державної. Проти цього виступають 47%, не визначилися з цього питання 8% опитаних.

Варто зазначити, у квітні 2010 року був зафіксований паритет між «за» і «проти» як 46% на 46%, тоді як напередодні президентських виборів у жовтні 2009 року та одразу після виборів у березні 2010 року соціологічні дослідження фіксували баланс на користь «за» як 52% на 41% та 54% на 40% відповідно. Цікаво, що кількість невизначених практично лишалась незмінною.

Такі зміни передусім викликані загостренням маркера на Заході з одного боку, та пом’якшенням на решті територій, крім Донбасу. Відбулась переорієнтація виборців, у т.ч. і частини Партії регіонів  на інші проблеми, передусім соціально-економічного характеру. Відповідно питання мови – традиційний інструмент виборчих кампаній – не виглядає вже таким принциповим.

Значно пом’якшились і решта маркерів, хоча зі вступом виборчої кампанії з місцевих виборів у активну фазу ситуація може знову змінитися.

Приміром, якщо напередодні президентських виборів у жовтні 2009 року утворення єдиної держави з Росією та Білоруссю підтримували 67% і не підтримували 24%, то у квітні та вересні 2010 року зафіксовано паритет «за» і «проти» на рівні 44% на 44% та 45% на 45% відповідно.

Крім вище зазначених факторів цим процесам сприяла зміна риторики колишньої опозиції, а сьогодні влади. Відповідно, якщо у жовтні минулого року приєднання України до Європейського Союзу підтримували 51% респондентів і не підтримували 33%, то  вже у квітні баланс змінився як 52% на 29%, а у вересні склав 57% на 28%.

Дещо покращилось ставлення і до НАТО. Якщо у жовтні минулого року 69% виступали проти вступу України до Альянсу і лише 22% - за, то у вересні баланс змінився і становить  63% на 26%.  Вступ України до НАТО досі не підтримує жоден з виборців КПУ і лише 7% виборців Партії регіонів, проте зміни відбулися серед виборців опозиційних політичних сил.  

Цікаво, що з березня 2010 року зросла як кількість прибічників продовження перебування Чорноморського Флоту в Україні (з 41 до 46%), так і противників цього рішення (з 38  до 41%). Кількість прихильників цього рішення зросла передусім на Півдні, зменшилась на Заході.

Ідею скасування указу Президента В.Ющенка щодо присвоєння С.Бандері звання Герой України як і в березні цього року підтримують 53% опитаних, а от число противників цього рішення зросло з 28 до 31% - це ще одне підтвердження загострення ідеологічних маркерів на Заході.

Серед країн, які можуть нести загрозу територіальній цілісності України 19% опитаних зазначили Росію, 10% - США, 4% - Китай, 2% - Румунію, 1% - Польщу. Разом з тим 45% опитаних вважають, що жодної загрози не існує і ще 19% не визначились з даного питання. Найбільш стурбовані ймовірною загрозою з боку Росії на Заході (46%), передусім це виборці Свободи, Фронту змін та Батьківщини. Натомість 17% мешканців Центру, 14% Півдня та 11% Донбасу очікують такої загрози з боку США, передусім йдеться про виборців Партії регіонів та Сильної України.

Разом з тим майже 60% опитаних на Донбасі, Півдні та Сході вважають, що жодної загрози територіальній цілісності України не існує.

43% опитаних висловили готовність у випадку виникнення загрози відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках, 38% - не готові, 19% - не змогли відповісти на це питання.

55% чоловіків і 34% жінок висловили  готовність у випадку виникнення загрози відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках. Це передусім люди середнього віку, переважно з високим рівнем освіти. За політичними симпатіями це передусім виборці Свободи та Сильної України, а у регіональному розрізі це Центр і Донбас. Разом з тим, саме Донбас, як вже зазначалось, є регіоном, де найменше чекають зовнішньої загрози.

На Заході і Сході України виявилось найбільше людей, які не змогли відповісти на питання готові вони захищати Батьківщину зі зброєю в руках чи ні.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші.

Вибіркова сукупність: 2000 респондентів

Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)

Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%

Терміни проведення дослідження: 9 – 16 вересня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Ів.-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Загальні очікування

42% опитаних українців однозначно мають намір взяти участь у місцевих виборах 31 жовтня 2010 року. Ще 36% скоріше мають намір взяти участь у виборах, ніж не мають. 7% опитаних скоріше не мають наміру взяти участь у голосуванні і 9% - точно не збираються цього робити. Ще 6% не визначились.

Найбільша явка очікується на Донбасі і Заході. Найменша – на Сході України. Відповідно найбільш мобілізовані наразі виборці Партії регіонів, КПУ, Свободи і Фронту змін.

Майже половина опитаних очікують змін на краще в розвитку їх регіонів у результаті місцевих виборів, не очікують змін на краще 42%. Якість очікування змін напряму впливає на наміри взяти участь у виборах. Так, наприклад серед тих респондентів, які однозначно очікують змін на краще в результаті місцевих виборів 84% точно мають намір взяти в них участь.

41% опитаних очікують, що в результаті цих місцевих виборів суттєво оновиться депутатський корпус місцевих рад, хоча лише 10% однозначно впевнені в цьому. Не очікують оновлення депутатського корпусу 42% опитаних. 17% - не визначились.

Лише 29% опитаних очікують, що в результаті цих місцевих виборів місцеві депутати стануть більш підзвітні виборцям. Разом з тим вдвічі більше – 56% не мають таких очікувань.

Підсумовуючи варто наголосити, що прихильники Партії регіонів мають найкращі очікування від місцевих виборів-2010 по кожній з вищеперерахованих позицій, а виборці Батьківщини – навпаки – мають одні з найгірших очікувань. Високі очікування від виборів мають також прихильники Свободи – близько половини з них очікують оновлення місцевих рад, а от виборці Сильної України навпаки - найменше в це вірять.

В регіональному розрізі найгірші очікування від виборів мають мешканці Сходу України, а найкращі – Донбасу.

Ставлення до новацій в законі про місцеві вибори

Більше половини опитаних підтримують проведення місцевих виборів за змішаною системою (не підтримують лише 20%).

Разом з тим інші законодавчі новації респонденти підтримують значно менше. Наприклад, лише 26% підтримують норму закону, згідно з якою участь у виборах не мають права виборчі блоки, різні місцеві громадські організації та ініціативи (не підтримують норму 47%). Лише 26% опитаних підтримують законодавчу вимогу, згідно з якою кандидат на посаду міського голови повинен висуватися виключно від політичної партії (не підтримують 53%).

Цікаво, що відповіді респондентів практично не відрізняться в залежності від регіонів та електоральний симпатій.

Проблеми регіонів

Серед ключових проблем, які необхідно вирішити, на думку опитаних, в регіонах слід виділити: безробіття (60%), високі тарифи на комунальні послуги (53%) та корупцію у місцевій владі (38%).

Також людей турбує незадовільний стан охорони здоров’я (30%), неякісний стан доріг (29%), алкоголізм, наркоманія (26%), закритість і недоступність влади для простих людей (20%), відсутність доступного житла (20%), проблеми з екологією (18%), злочинність (14%), неефективне використання землі (13%). Із проблем ЖКГ неякісне водопостачання людей турбує вдвічі більше, ніж теплопостачання.

У регіональному розрізі проблеми безробіття найбільше актуальні серед мешканців Заходу, Центру і Півдня, високих комунальних тарифів – Донбасу і Сходу,  проблема неналежного стану охорони здоров’я одна з найбільш болючих для Донбасу, як і погана екологія. Корупція найбільше турбує мешканців Заходу і Сходу.

Відсутність нормальних  доріг найбільше непокоїть мешканців Донбасу, Центру і Заходу. Проблема алкоголізму і наркоманії турбує передусім мешканців Центру і Півдня, злочинності – Сходу і Донбасу.

Критерії вибору кандидатів доповнюють загальну картину очікувань  від цих місцевих виборів.

Отже, більшість опитаних (59%) при виборі міського або сільського голови шукатимуть кандидата, який має досвід господарника.  Для 37% опитаних важливим є здатність кандидата вирішити їхні конкретні соціальні питання, при цьому  – цей критерій втричі вагоміший за здатність кандидата вирішити проблеми будинку респондента. Для 35% важлива незаплямована репутація кандидата,  для 32% - відкритість і доступність кандидата для простих людей, для 28% - політичний досвід кандидата. Партійна приналежність кандидата є вагомим критерієм вибору лише для 9% опитаних, зміст передвиборчої програми кандидата – лише для 16%.

Досвід роботи господарника найбільш вагомий при виборі кандидата на Заході і Півночі, здатність кандидата вирішувати конкретні соціальні питання виборця – на Донбасі, а також на Сході і Півдні, незаплямована репутація кандидата – в Центрі.

Очікування щодо фальсифікацій на місцевих виборах

Майже 60% опитаних українців очікують фальсифікацій на місцевих виборах 31 жовтня 2010 року, у т.ч. 31% - очікують значних фальсифікацій, які впливатимуть на результати виборів, 28% - незначних фальсифікацій.

Найбільше стурбовані можливими фальсифікаціями на місцевих виборах мешканці Півночі і Заходу України. Відповідно це виборці Свободи, Батьківщини та Фронту змін.

Найменше очікують фальсифікацій на Донбасі – відповідно це виборці Партії регіонів.

Серед тих респондентів, які очікують значних фальсифікацій на місцевих виборах, майже половина думає що вони будуть на користь Партії регіонів, 9% - на користь Батьківщини. Разом з тим 27% опитаних вважають, що до фальсифікацій будуть вдаватися усі політичні сили.

Серед респондентів, які очікують незначних фальсифікацій, на Партію регіонів вказують вже менше - 30%, а на Батьківщину – навпаки більше – 17%. Чверть опитаних у цій групі  думає, що до фальсифікацій будуть вдаватися усі політичні сили.

Більше половини опитаних на Заході, в Центрі і Півночі України і які одночасно вважають, що на виборах будуть фальсифікації, вказують на Партію регіонів, майже кожен десятий – на Батьківщину.

Так вважають близько 80% виборців Свободи і Батьківщини, 63% - Фронту змін, половина – Сильної України і третина КПУ.

Цікаво, що близько половини виборців Партії регіонів також вважають, що цих місцевих виборах будуть фальсифікації, у т.ч. 13% - значні. Ці респонденти   не звинувачують жодну конкретну партію – дві третини з них говорять, що до фальсифікацій будуть вдаватися усі політичні сили.

Загальні очікування щодо результатів виборів

Вже згадані настрої мають очевидний вплив на відповіді щодо наступного питання. Так, 54% опитаних думають, що в результаті місцевих виборів 2010 року підсилить свої позиції більше Президент, і лише 16% - думають, що опозиція. Ще 31% не змогли визначитися з цього приводу.

Разом з тим лише 32% вважає, що для країни буде краще, якщо в результаті  місцевих виборів 2010 року підсилить свої позиції більше Президент і 31% вважає, що буде краще, якщо підсить свої позиції опозиція. 37% респонденті не змогли дати відповідь на це питання.

Найбільше вболівають за підсилення позицій Президента в результаті цих виборів мешканці Півдня. Дещо менше – на Донбасі і Сході – тут майже половина респондентів не змогла визначитися, що ж для країни буде краще.

За підсилення позицій опозиції найбільше вболівають на Заході, Півночі і в Центрі України.

Переважна більшість виборців Партії регіонів (понад 70%) вважають, що позиції підсилить більше саме Президент і що це дійсно буде краще для країни. А от серед виборців Батьківщини лише 40% впевнені у перемозі опозиції. Решта опозиційних партій почуваються ще більш невпевнено.

У цікавій ситуації опинилися виборці Сильної України – третина з них вважає, що краще для країни буде, якщо у результаті місцевих виборів позиції підсилить Глава держави, а чверть – навпаки – за підсилення опозиції.  Ця суперечливість легко пояснюється регіональною специфікою – на Сході і Півдні виборці Сильної України відносять партію більше до влади, а на Заході  - до опозиції. 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 9 – 16 вересня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Ів.-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

17% українців, опитаних у вересні, вважають президентську  форму правління оптимальною для України, третина підтримує президентсько-парламентську форму правління, чверть – парламентсько-президентську, 5% - парламентську, 4% - диктатуру, а 18% - не змогли визначитися з даного питання.

Варто зазначити, що порівняно з результатами дослідження, проведеного у квітні 2010 року, підтримка президентської форми правління знизилась  у 1,5 рази – з 26% до 17%, а підтримка парламентсько-президентської форми правління навпаки зросла з 16% до 23%.

Тенденції щодо росту підтримки посилення президентської влади характерні лише для Донбасу, в решті регіонів зросла підтримка парламентсько-президентської, або парламентської моделі.

Серед найбільших прихильників посилення президентської влади виборці Партії регіонів та Сильної України, серед найбільших противників – виборці Батьківщини та Фронту змін.

Також опитані мали змогу визначитись щодо оптимального, на їх погляд, способу призначення Прем’єр-міністра. Так, на думку 18% респондентів, Президент має напряму призначати Главу уряду без погодження з парламентом. Майже третина підтримали чинний порядок призначення Прем’єра (кандидатуру  Прем’єр-міністра вносить на розгляд Президента парламентська більшість. Далі Президент вносить її на розгляд парламенту, де голосуванням депутатів  ухвалюється остаточне рішення). 8% опитаних вважають, що парламент має напряму призначати Главу уряду без погодження з Президентом, а 29% взагалі хотіли б обирати Прем’єр-міністра країни на виборах. 14% респондентів не змогли визначитися з даного питання.

До речі, якби вибори Прем’єр-міністра відбувались найближчим часом при умові, що на цю посаду не претендували В.Янукович, оскільки є Президентом країни та Ю.Тимошенко, оскільки є лідером опозиції, 20,6% підтримали б кандидатуру С.Тігіпка, 17,2% - М.Азарова, 12,5% - А.Яценюка. Ще 2,8% проголосували б за Р.Ахметова, 1,9% - за В.Ющенка, 0,8% - за Ю.Єханурова, 0,7% - Б.Колеснікова, 0,4% - Ю.Бойка, 0,3% - А.Клюєва. 8%  респондентів підтримали б іншу кандидатуру, 18% - не підтримали б жодного або не голосували б, 16,8% не змогли визначитися з даного питання.

Порівняно з результатами дослідження, проведеного у березні 2010 року, підтримка кандидатури С.Тігіпка зменшилась майже вдвічі – з 39,4% до 20,6%, А.Яценюка зменшилась з 14,9 до 12,5%. Натомість дещо зросла підтримка кандидатури М.Азарова – з 15,6 до 17,2%. Щодо решти кандидатів зміни не відчутні. Найбільше С.Тігіпка хочуть бачити у якості Глави уряду на Півночі, Центрі і Сході, М.Азарова – на Півдні і Донбасі. 

Ідею скасувати зміни до Конституції, які були прийняті у 2004 році і діяли протягом останніх  5 років при умові, що  у разі такого рішення Президент матиме значно більші повноваження, ніж зараз, підтримують 31% опитаних, не підтримують 50%. Для 9% - байдуже, що відбуватиметься з Конституцією, кожний п’ятий - не визначився.

Позитивні оцінки ідеї скасування політреформи-2004 переважають негативні лише на Донбасі і лише серед прибічників Партії регіонів, але це ще не означає, що питання перетекло у виключно електоральну площину.  Так, чверть мешканців Заходу і Центру України підтримують  ідею скасування політреформи-2004, теж саме можна сказати і щодо 15% виборців Батьківщини, чверті виборців Свободи і Фронту змін.  З іншого боку 20% прибічників Партії регіонів та понад 40% - КПУ та Сильної України проти скасування політреформи-2004.

Проведений більш детальний аналіз отриманих результатів підтверджує тезу, що частина громадян України наразі погано орієнтуються в питаннях конституційної моделі та політреформи як такої.  Так, чверть прихильників президентської форми правління вважають оптимальним способом призначення Прем’єра через парламент, що цією моделлю якраз не передбачено.

 Також більше чверті прихильників президентської форми правління проти скасування політреформи-2004, а таке рішення якраз і призводить до такої моделі. З іншого боку майже кожен десятий прихильник парламентсько-президентської  та парламентської моделей підтримують ідею скасування політреформи-2004.

Наведені дані щодо наявності розбіжностей у відповідях респондентів свідчать про їх неготовність зробити чіткий вибір в ту чи іншу сторону через низьку поінформованість по темі і відповідно низький рівень розуміння питання. З іншого боку на світоглядні переконання громадян значний вплив мають суб’єктивні чинники. Наприклад, респондент може підтримувати президентську модель і разом з тим не підтримувати чинного Главу держави, або навпаки підтримувати парламентську модель і зовсім не довіряти цьому інституту в Україні.

Усі наведені фактори підтверджують, що питання зміни конституційної моделі гостро дискусійне для України і потребує перш за все широкої роз’яснювальної роботи серед населення.

Крім того, винесення питання на порядок денний може викликати певну суспільну нестабільність.

Так, третина опитаних переконані, що у разі зміни повноважень Президента потрібно проводити перевибори Глави держави, не підтримують цю тезу 45%, а 22% - не визначились.

Майже 60% респондентів негативно ставляться до ідеї продовжити повноваження нинішнього складу Верховної Ради України до 2015 року. Підтримують цю ідею лише 19% опитаних. 22% - не визначились. Найбільше прихильників ідеї перенесення парламентських виборів на Півдні і Донбасі, хоча і в цих регіонах негативні оцінки такого рішення перевищують позитивні.

Також ватро звернути увагу на те, що серед виборців Партії регіонів найбільше невизначених як з питання необхідності перевиборів Глави у разі зміни його повноважень, так і в питанні продовження повноважень нинішнього складу Верховної Ради України до 2015 року. Таким чином вони досі вагаються щодо підтримки цих ініціатив, що вже свідчить про неоднозначність їхнього ставлення.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 9 – 16 вересня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Ів.-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Станом на вересень найвищу позицію у президентському рейтингу зберігає В.Янукович. Разом з тим порівнюючи з аналогічним дослідженням, проведеним у червні, його рейтинг (серед усіх опитаних) понизився у 1,5 рази – з 38,2% до 26%. Другу позицію посідає Ю.Тимошенко – з червня її рейтинг виріс на чверть – з 13,2% до  16,8%.

Не можна стверджувати, що чинний Президент почав кардинально втрачати підтримку, наявні тенденції свідчать про закінчення так званого «медового місяця» влади, коли рейтинги формували переважно завищені очікування громадян. Так само не можна стверджувати про кардинальний ріст рейтингів Ю.Тимошенко – відбувається повернення власних же прихильників, які зазнали різкого розчарування у результаті програшу на виборах Президента.

Це демонструє і регіональна специфіка. Тимошенко почала відновлювати власні позиції в базових регіонах: на Заході, Центрі та Півночі, проте поки що не дотягує до рівня І туру виборів Президента.

Саме в цих регіонах почав втрачати В.Янукович, хоча значно більші загрози для нього зосереджені в базових регіонах – Сході, Півдні і Донбасі, де збільшується кількість розчарованих та відбувається певне переорієнтування виборців у бік лівих політиків та політичних сил.

В результаті як В.Янукович, так і Ю.Тимошенко поступово виходять на позиції середини минулого року – розрив на рівні 10%, який був в кінцевому випадку зафіксований результатами І туру виборів Президента. Ситуація повторюється, але з тією різницею, що минулого року третю позицію посідав А.Яценюк (впритул до грудня), а сьогодні С.Тігіпко.

Рейтинг С.Тігіпка в цілому не зазнає різких коливань і разом з тим демонструє незначну спадну тенденцію  (13,6% - у березні, 13,4% - у квітні , 11,8% - у червні, 11,1% - у вересні).

Далі у рейтингу кандидатів на посаду Президента йдуть А.Яценюк (4,2%), П.Симоненко (3,1%), О.Тягнибок (1,8%), А.Гриценко (1,7%), В.Ющенко (1,5%) та В.Литвин (1,3%).

Іншого кандидата готові підтримати 1,5% опитаних, не підтримують жодного – 10,9%, не визначились з підтримкою – 10,9%, не брали б участі у виборах – 9,3% респондентів

Ситуація на партійному рівні в цілому повторює вищезазначені тенденції.

Так, лідером симпатій залишається Партія регіонів, хоча впродовж останніх кількох місяців її рейтинг (серед усіх опитаних) знизився з 35,2% у червні до 24,4% у вересні. На другому місці партія Батьківщина – з червня рейтинг виріс з 12,4% (замірявся як БЮТ) до 15,5% (замірявся як Батьківщина). На третьому місці Сильна Україна С.Тігіпка, яка повторює плавну спадну тенденцію персональних позицій лідера. ЇЇ рейтинги у березні становили 12,7%, у квітні - 10,7%, у червні  - 9,2%, у вересні - 8,8%.

Дещо законсервувались рейтинги Фронту змін А.Яценюка (3,5%) і виросли порівняно з червнем рейтинги двох радикально протилежних сил:  Комуністичної партії України  – з 2,5% до 3,8% та ВО Свободи – з 1,7 до 3%. Перші намагаються створити альтернативу для розчарованих політикою влади на лівому фланзі (при цьому залишаючись частиною влади), другі – для розчарованих політикою опозиції на правому фланзі. Ріст рейтингів цих політичних сил свідчить про успішність такої формули.   

Саме ці шість політичних сил – Партія регіонів, Батьківщина, Сильна Україна, Фронт змін, Комуністична партія та ВО Свобода – потрапили  б до парламенту, якби вибори до Верховної Ради відбувались наступної неділі.

Далі у рейтингу Наша Україна (1,4%), Народна партія В.Литвина (1%), Громадянська позиція А.Гриценка (0,9%), партія УДАР В.Кличка (0,9%), Соціалістична партія (0,5%), Прогресивна соціалістична партія Н.Вітренко (0,4%), За Україну! В.Кириленка (0,4%). Інші партії – 1,1%,  не підтримують жодну – 11,5%, не визначились – 13,3%, не брали б участі у виборах – 9,7% респондентів.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 9 – 16 вересня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Лідерами симпатій у президентському рейтингу є В.Янукович (20% серед усіх опитаних), Ю.Тимошенко (18%) та С.Тігіпко (12%).  Далі йдуть А.Яценюк (5%), приблизно по 2% мають П.Симоненко, А.Гриценко та О.Тягнибок. Підтримка В.Ющенка менше 1%.

Разом з тим майже кожен шостий мешканець Вінниці не має намірів підтримувати жодного кандидата, кожен десятий – не визначився.

Ситуація на партійному рівні (вибори до Верховної Ради) практично повторює цю конфігурацію з тією різницею, що ПР (20%), Батьківщина (17%) та Фронт змін (5%) мають підтримку на рівні підтримки своїх лідерів, Сильна Україна (7%) – нижчу, а ВО Свобода (3%) та СПУ (3%) – вищу.

На місцевих виборах  ситуація трохи інша.

Одразу варто наголосити, що дослідження проводилось в умовах на той момент чинної редакції закону про місцеві вибори і окремі партії були виключені із списку голосування на виборах до міської ради.

Електорат Партії регіонів на місцевих виборах мобілізований гірше, ніж на парламентських, а прихильники партії Батьківщини – навпаки. Відповідно серед респондентів, які мають намір взяти участь у місцевих виборах лідером є вже Батьківщина, додають також СПУ, ВО Свобода та Наша Україна.

Отже на виборах до Вінницької міської ради лідерами є Батьківщина (24%) та Партія регіонів (22%). Далі СПУ (5%), ВО Свобода (5%), Наша Україна (3%), КПУ (3%).

Не підтримують жодну партію 10%, не визначились – 20%, серед низ, зокрема більшість прихильників Сильної України та Фронту змін. Ці партії не були включені до списку, а їх рейтинг на парламентських виборах становить 7% і 5% відповідно.

Загалом 41% опитаних мешканців міста заявили, що абсолютно точно братимуть участь у місцевих виборах 31 жовтня, 29% - оцінили вірогідність своєю участі як високу.

Дії місцевої влади в цілому визнані респондентами як ефективні в таких сферах як: транспортне обслуговування (індекс ефективності – різниця між позитивними і негативними значеннями – становить +64), прибирання і вивезення сміття (+58), утримання в належному стані доріг  і тротуарів (+52), благоустрій і озеленення (+51%).

Відносно ефективні: водопостачання і водовідведення (+30), розвиток культури і духовності (+12), теплопостачання (+9), будівництво дитячих і спортивних майданчиків (+3).

Малоефективні: освіта (-11) і допомога малозабезпеченим (-36).  Неефективні: медичне обслуговування мешканців міста (-49), боротьба з корупцією (-63), створення нових робочих місць (-65), тарифна політика у сфері ЖКГ (-71).

Аудиторія дослідження: населення міста Вінниця віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження:для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 21-31 серпня 2010 р.

Заявлена активність виборців Івано-Франківська на місцевих виборах становить 58%, окрім того ще 21% оцінили вірогідність своєї участі у голосуванні 31 жовтня як високу.

Лідерами симпатій на виборах до міської ради є ВО Свобода (26,1% серед усіх опитаних) та ВО Батьківщина (19,2%).

Далі йдуть Наша Україна (8,9%), Партія регіонів (5,4%), Сильна Україна (3,4%), НРУ (2,9%), Народна самооборона (2,9%), УНП (2,1%), Народна партія (1,9%), Пора (1,8%), КУН (1,8%).

Решта партій – 5,7%, не підтримують жодну – 4,5%, не визначились – 10,8%.

Серед тих, хто візьме участь у голосуванні на місцевих виборах рейтинги партій наступні: ВО Свобода – 27,1%, ВО Батьківщина – 21,6%, Наша Україна – 9,2%, ПР – 6,2%, Сильна Україна – 4%, НРУ – 2,5%, Народна самооборона – 2,9%,  УНП – 2,5%, Народна партія – 1,9%, Пора – 2,1%, КУН – 2,2%.

ВО Свобода також лідирує, хоча і з меншим відривом, у рейтингу до ВРУ - 21,6% проти 18,6% у ВО Батьківщини. Фронт змін до ВРУ готові підтримати 8,3%, Нашу Україну - 7,1%, ПР – 6,4%, Сильну Україну – 3,9%, За Україну! – 3%. Решта партій мають підтримку менше як 2% виборців. Проти всіх проголосували б 4,9%,  не визначились за яку партію голосувати до ВРУ - 8,8% опитаних.

Станом на початок серпня 2010 року у президентському рейтингу лідирує Ю.Тимошенко (31,6%). Далі йдуть А.Яценюк (13,4%), О.Тягнибок (11,1%), С.Тігіпко (7,9%), В.Янукович (6%).

Найбільше від президентських виборів втратив В.Ющенко (з 17 до 6%). Решта політиків практично не змінили своїх позицій, за виключенням Ю.Тимошенко, яка втратила (з 36 до 32%) та О.Тягнибока, який додав (з 7 до 11%). Зросла також кількість респондентів, які не підтримують жодного кандидата (з 2,6 до 8%).

Аудиторія дослідження: населення міста Івано-Франківськ віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження:для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 1-10 серпня 2010 р.

Загальні оцінки ситуації.

Мешканці Львівської області в цілому досить песимістично оцінюють як змінюється ситуація в Україні загалом та на Львівщині зокрема.

При цьому зміни в області вони оцінюють трохи краще, ніж в Україні.

Так, лише 9% опитаних вважають, що загальна ситуація в Україні покращується, 40% - не змінюється, 43% - погіршується. Так само лише 9% опитаних вважають, що загальна ситуація у Львівській області покращується, разом з тим 45% опитаних вважають, що нічого не змінюється і 38% - ситуація погіршується.

Варто зауважити, що львів’яни почуваються більш оптимістично, ніж решта мешканців області.

При цьому цікавою є наступна залежність:   мешканці Львова оцінюють розвиток ситуації в регіоні майже вдвічі краще, ніж в Україні, а мешканці сіл – навпаки – оцінюють зміни в країні, краще, ніж в області. 

Найбільш впевненими і задоволеними розвитком ситуації почуваються прихильники В.Януковича і Партії регіонів. Найбільш розчарованими – прихильники Громадянської позиції А.Гриценка, БЮТ, Нашої України та ВО Свобода.

Рейтинги симпатій на виборах до Верховної Ради.

Якби вибори до Верховної Ради України відбувались наступної неділі, перемогу на Львівщині здобув би Блок Юлії Тимошенко – 24,8%. Друге місце було б за ВО Свобода (13,4%), далі – Фронт змін (7,8%), Наша Україна (7,2%), Партія регіонів (5,2%), Громадянська позиція А.Гриценка (2,8%) та Сильна Україна (2,6%). Приблизно по 1% прихильників мають партія УДАР В.Кличка, Блок Литвина, Народний Рух, КУН та партія За Україну! В.Кириленка.

Решта партій – близько 3%, не підтримали б жодну – 7,2%, не брали б участі у виборах, або не визначились – 22%.

Порівняно з листопадом минулого року найбільших втрат зазнали Наша Україна (рейтинг зменшився з 19 до 7%), БЮТ (з 28 до 25%) та Фронт змін (з 9 до 7%).

У результаті покращились позиції ВО Свобода (з 9 до 13%), Громадянської позиції А.Гриценка (з 0,6 до 2,8%) та майже вдвічі зросла кількість невизначених.

Позиції Партії регіонів (5-6%) залишаються відносно стабільними, чого не можна сказати стосовно Сильної України С.Тігіпка, позиції якої одразу після виборів виросли вище рівня Партії регіонів, проте станом на червень балансують на рівні 3%. 

Рейтинги симпатії на виборах до Львівської обласної ради.

Лідерами симпатій  на виборах до Львівської обласної ради є БЮТ (22,5%), ВО Свобода (16,3%), Фронт змін (7,2%) та Наша Україна (7,1%).

Далі йдуть Партія регіонів (4,8%), Сильна Україна (2,6%) та Громадянська позиція А.Гриценка (2%). Приблизно по 1% прихильників мають партія За Україну! В.Кириленка,  Народний Рух та Блок Литвина.

Решта партій – близько 4%, не підтримали б жодну – 6,7%, не брали б участі у виборах, або не визначились – 24%.

Варто відзначити, що порівняно з парламентськими виборами, на місцевих втрачають прихильників майже усі політичні сили, крім ВО Свобода, Нашої України, Сильної України, Народного Руху та партії За Україну! В.Кириленка. Також зростає кількість невизначених.

Рейтинги симпатії на виборах Президента України.

Лідерами симпатій на Львівщині є Юлія Тимошенко (25,7%), Арсеній Яценюк (10,6%) та О.Тягнибок (10,5%). Далі йдуть Віктор Ющенко (6,8%), Віктор Янукович (6%), Сергій Тігіпко (5%) та Анатолій Гриценко (2,9%).

Варто звернути увагу на те, що  Ю.Тимошенко, А.Яценюк та особливо С.Тігіпко мають персональні рейтинги вищі, ніж рейтинги їх політичних сил. У ВО Свободи та Нашої України – навпаки – рівень партійної підтримки є вищим за персональний рейтинг лідера.

Довіра до політиків національного  рівня.

Лідерами довіри (сума відповідей «довіряю» та «скоріше довіряю») серед мешканців Львівщині є О.Тягнибок (46%), А.Яценюк (43%) та Ю.Тимошенко (42%).

Наступну групу формують С.Тігіпко (29%), А.Гриценко (28%) та В.Кириленко (28%).

В.Ющенку довіряють 21%, Ю.Костенку – 19%, В.Януковичу і М.Азарову – по 11%, В.Литвину - 9%.

О.Тягнибок є єдиним серед політиків національного рівня (щодо яких проводились відповідні заміри), який має позитивний Індекс довіри +2% і за останні півроку він покращився на 12 пунктів (розраховується як різниця між позитивними і негативними значеннями довіри без врахування невизначених респондентів і тих, які не знають політика) .

Індекс довіри до А.Гриценка (-25) покращився на 25 пунктів – і це найвищий приріст, С.Тігіпка (-30) покращився на 23 пункти.

Цікаво, що якщо Індекс довіри до В.Януковича (-69) покращився на 10 пунктів, то у В.Литвина (-74) погіршився на 16.

За останні півроку  Індекс довіри до В.Ющенка (-43) погіршився на 28 пунктів – найбільше падіння серед усіх політиків.

Індекс довіри до Ю.Тимошенко (-9) погіршився на 8 пунктів, А.Яценюка (-2) – також погіршився на 8 пунктів.

Задоволеність діяльністю обласної влади.

19% опитаних задоволені діяльністю Голови Львівської обласної ради Мирослава Сеника, 43% - незадоволені, ще 38% – не змогли визначитися з відповіддю.

Діяльністю Голови Львівської обласної держаної адміністрації Василя Горбаля задоволені ще менше – лише 13%, незадоволені – 45%, ще 42% – не змогли визначитися з відповіддю.

Діяльністю обласної ради задоволені 19%, незадоволені – 48%, а 33% - не визначилися.

Діяльністю ОДА задоволені 17%, незадоволені – 50%, а 30% - не визначилися.

Порівняно з листопадом минулого року рівень задоволеності діяльністю Голови облради зменшився з 29 до 19%, Голови ОДА – з 32 до 13%. Такі оцінки, можна припустити, є наслідком загального розчарування виборців тим, як розвивається ситуація у державі і області зокрема, викликане з одного боку бездіяльністю опозиції, з іншого – агресивною політикою нової влади.

Серед пріоритетів місцевої влади найбільше опитані бачать боротьбу з корупцією (44%), зниження рівня безробіття (34%), ремонт доріг (27%), боротьбу зі злочинністю (26%), стримування інфляції (25%), розвиток сільського господарства (23%).

Найрідше серед пріоритетів респонденти виділяли розвиток культурного середовища та мистецтва (5%).

Найбільш ефективною діяльність місцевої влади за останні 4 роки, на думку опитаних, була у таких сферах як захист національних цінностей, мови і культури (18%), розвиток туризму в регіоні (16%), ремонт доріг (15%), покращення транспортного обслуговування (14%) та розвиток культури і мистецтва (12%).

Варто зазначити, що майже 30% опитаних мешканців Львівської області вважають, що діяльність місцевої влади не була ефективною у жодній зі сфер.

Найменш ефективною діяльність місцевої влади за останні 4 роки була у таких сферах як боротьба з корупцією (44%), зниження рівня безробіття (36%) та стримування інфляції (32%).

Оцінки резонансних суспільно-політичних подій.

Майже 70% мешканців Львівської області позитивно ставляться до ідеї проводити вибори до місцевих рад не за партійною, а за мажоритарною системою, коли громадяни будуть обирати не політичні партії, а окремих депутатів. Негативно ставляться – 14%, що цікаво найбільше серед них прихильників Партії регіонів (проти ідеї кожен п’ятий).

Ідею скасувати указ щодо присвоєння С.Бандері звання Герой України позитивно сприймають лише 7% опитаних, негативно – 77%, 16% - не змогли визначитися з цього питання.

Найбільшими противниками скасування указу є виборці Нашої України, ВО Свобода та БЮТ, найбільшими прихильниками – Партії регіонів, хоча й серед них 16% - проти скасування указу.

Рішення про продовження базування ЧФ РФ у Севастополі на 25 років підтримують лише 9%, проти виступають 82%, 10% - не змогли визначитися з цього питання. Крім половини прихильників Партії регіонів, ідею також підтримують 13% прибічників Громадянської позиції А.Гриценка.

Ідею запровадження на окремих територіях України регіональних мов, за умови якщо там проживає не менше 10% населення відповідної національності, позитивно сприймають 13%, негативно – 77%, 11% - не змогли визначитися з цього питання. Крім половини прибічників Партії регіонів, ідею також підтримує кожен п’ятий прибічник Сильної України С.Тігіпка.

20% опитаних підтримують ідею спільного володіння українською газотранспортною системою підприємствами України, Росії і Європи, не підтримують – 61%, 19% - не змогли визначитися з цього питання. Ідею підтримують дві третини прибічників Партії регіонів, третина – Нашої України, кожен п’ятий – Фронту змін, кожен шостий – БЮТ.

Майже дві третини мешканців Львівщини (62%) підтримують тезу, що з приходом до влади В.Януковича в Україні відбувається згортання свободи слова, 21% - так не вважають, 16% - не змогли визначитися з цього питання. Найбільше цю тезу поділяють прибічники БЮТ, Нашої України та ВО Свобода, найменше – Партії регіонів та Фронту змін.

Половина мешканців Львівщини (51%) підтримують тезу, що з приходом до влади В.Януковича в Україні відбувається посилення тиску на підприємців та бізнес, 20% - так не вважають, 29% - не змогли визначитися з цього питання. Найбільше тезу поділяють прибічники БЮТ та Нашої України, найменше – Партії регіонів та Сильної України.

Національні маркери.

Лише 4% мешканців Львівщини готові проголосувати на референдумі за надання російській мові статусу другої державної (у листопаді минулого року було 7%), 84% голосуватимуть проти.

Вступ України до НАТО готові підтримати на референдумі 57% мешканців Львівщині (у листопаді минулого року було 60%), проти голосуватимуть – 17% (у листопаді минулого року було 22%). Не знають як голосувати 18% (у листопаді минулого року було 13%). Таким чином відбувається зниження інтересу громадян до теми НАТО.

Найбільшими прихильниками вступу до НАТО залишаються прибічники Фронту змін, БЮТ та ВО Свобода, противниками – Партії регіонів, хоча й серед них 31% - за вступ до НАТО.

Також помітне зменшення інтересу до теми приєднання України до Єдиного економічного простору (у складі України, Росії, Білорусі, Казахстану), а також  до теми Євроінтеграції.

Так, вступ України до ЄЕП готові підтримати на референдумі 15% мешканців Львівщині (у листопаді минулого року було 19%), проти голосуватимуть – 59% (у листопаді минулого року було 62%). Не знають як голосувати 16% (у листопаді минулого року було 12%). Найбільшими прихильниками вступу до ЄЕП залишаються виборці, які симпатизують Партії регіонів та Фронту змін, найбільше противників серед електорату Громадянської позиції А.Гриценка та Нашої України.

Дві третини опитаних (66%) готові проголосувати на референдумі за приєднання України до Європейського Союзу (у листопаді минулого року було 74%),  проти голосуватимуть – 10% (у листопаді минулого року було 10%). Не знають як голосувати 18% (у листопаді минулого року було 13%).

Прихильниками Євроінтеграції залишаються прибічники Фронту змін, Громадянської позиції, ВО Свобода та БЮТ.

Аудиторія дослідження: населення Львівської області віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів (у т.ч. Львів – 400 респондентів). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 19-29 червня 2010 р.

Найвищу позицію у президентському рейтингу продовжує утримувати чинний глава держави В.Янукович - 38,2% серед усіх опитаних. Ю.Тимошенко – навпаки – втрачає місяць від місяця (13,2% серед усіх опитаних, проти 17,1% - у квітні і 22,4% - у березні).

Дещо зменшилась і підтримка С.Тігіпка (11,8% у червні, проти 13,4% - у квітні і 13,8% - у березні). Загальна тенденція до зменшення підтримки поширилась і на А.Яценюка (4,3% у червні проти  5,2% - у квітні).

Результати решти практично не зазнали змін: П.Симоненко - 2,1%, О.Тягнибок - 1,8%, В.Литвин – 1%, А.Гриценко - 0,9%, В.Ющенко - 0,9%.

За інших кандидатів проголосували б близько 2%, не підтримали б жодного – 8,2%, не взяли б участі у виборах – 9,5%, а не визначились щодо своєї підтримки – 8,5%.

Динамічні показники у розрізі регіонів України свідчать про те, що підтримка В.Януковича зростає на Донбасі і Півдні України, залишається стабільною - на Півночі, разом з тим - на Сході, в Центрі та, особливо, на Заході України спостерігаються тенденції до зниження підтримки чинного глави держави.

Рівень підтримки Ю.Тимошенко продовжує знижуватись в Центрі, на Півночі та на Сході, залишаючись стабільним на Заході, де різке зниження відбулося у попередні місяці.

С.Тігіпко основних втрат зазнав на Заході, Сході і Півдні. Проте додав на Півночі.

Серед тих, хто має намір взяти участь у голосуванні результати наступні: В.Янукович (46%), Ю.Тимошенко (15,8%), С.Тігіпко (13,2%), А.Яценюк (5,1%), П.Симоненко (2,1%), О.Тягнибок (2,1%), В.Литвин (1,1%), В.Ющенко (1,1%), А.Гриценко (1%). Інші – 1,6%, не підтримали б жодного – 4,4%, а не визначились – 6,7%.

У червні спостерігається загальна тенденція до зниження партійних рейтингів і, відповідно, зростання кількості невизначених громадян.

Рейтинг підтримки політичних сил у червні (серед усіх опитаних) виглядає наступним: Партія регіонів – 35,2%, БЮТ – 12,4%, Сильна Україна – 9,2%, Фронт змін – 3,6%. Далі слідують КПУ – 2,5%, Свобода – 1,7%, партія УДАР (В.Кличко) – 1,5% та блок Литвина – 1,3%. Решта політичних сил - 2% на всіх. Проти всіх готові проголосувати 6,9% опитаних, не братимуть участі у виборах – 10,5% і не визначились зі своєю підтримкою – 12,3% опитаних.

Від березня втрати Партії регіонів становлять 1%, Сильної України – 3%, БЮТ – 10%, Фронту змін – 1%, Нашої України - 1%.

Серед тих, хто має намір взяти участь у голосуванні результати наступні: Партія регіонів - 44,1%, БЮТ – 15,1%, Сильна Україна – 10,6%, Фронт змін – 4,5%, КПУ – 2,9%, ВО Свобода – 2%, партія УДАР (В.Кличко) - 1,8%, Наша Україна – 1%, інші партії – 2,4%. Не підтримали б жодну – 5,2%, не визначились – 9,1%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 11-17 червня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

За розвитком подій на Чемпіонаті світу з футболу 2010 року в ПАР мають намір спостерігати близько 40% дорослого населення України у віці понад 18 років. Так, 22% мають намір слідкувати за більшістю матчів, починаючи з групових турнірів і до фіналу, 8% - за матчами плей-офф і фіналом, 9% - лише за фіналом.

Більше за інших спостерігати за Чемпіонатом мають намір на Заході, Півночі і в Центрі України. Трохи менше – на Сході, Півдні і Донбасі. Примітно, що число прихильників великого футболу практично однакове як в містах, так і в селах.

За віком – це молодь та люди середнього віку, переважно з високим рівнем освіти.

Спостерігатимуть за Чемпіонатом  майже дві третини чоловіків і майже кожна п’ята жінка.

Відповідно до політичних симпатій, найбільше цікавляться Чемпіонатом прибічники О.Тягнибока, А.Гриценка, В.Литвина. Найменше – Ю.Тимошенко і В.Януковича.

Більшість опитаних вболіватимуть за збірні Бразилії (30%), Італії (24%), Німеччини (23%) та Англії (20%). Трохи менше  - за збірні Іспанії (15%), Франції (15%) та Аргентини (14%).

Приємно констатувати, що своїх прибічників на Чемпіонаті знайшла практично кожна збірна. 7% вболіватимуть за Португалію, 4% - Нідерланди, по 3% - США та Грецію, по 2% - за Уругвай, Австралію та Парагвай.  Найменше прихильників мають команди зі Сходу: Японія, Корея та КНДР.

Отже, Захід вболіватиме за Бразилію, Італію та Англію, Центр, Північ та Схід - за Бразилію, Італію та Німеччину, Південь – за Бразилію та Німеччину,  Донбас – за Бразилію, Італію та Аргентину.

Фаворитом для молоді є Італія,  більш старші вболіватимуть класично – Бразилія та Німеччина.

За збірні Італії та Англії вболіватимуть на рівних і жінки і чоловіки. А от за збірні Іспанії, Бразилії та Аргентини – вболіватимуть переважно чоловіки.

В селах вболіватимуть за Бразилію, Англію та Аргентину, в містах – за Іспанію та Італію. 

Для прибічників А.Гриценка беззаперечним фаворитом є Іспанія, В.Литвина – Аргентина та Англія, О.Тягнибока – Бразилія та Аргентина, С.Тігіпка – Італія, Англія та була Франція, П.Симоненка – Бразилія, А.Яценюка – Німеччина та Іспанія, Ю.Тимошенко – Англія та Італія, В.Януковича – Бразилія та Німеччина.

Більшість опитаних вболівальників ставить на перемогу збірної Бразилії (20%). Майже вдвічі менше на збірні  Італії (12%), Німеччини (11%), Англії (10%). Далі йдуть збірні Іспанії (8%) та Аргентини (7%).

Франція розчарувала 5% опитаних, які ставили на неї. 3% ставлять на перемогу Португалії і 1% - Нідерландів.

Слід відзначити, що серед вболівальників збірної Бразилії найбільше тих, які впевнені саме в її перемозі на Мундіалі (51%). Далі за впевненістю у перемозі улюбленої команди йдуть прихильники збірних Англії (47%), Італії (45%), Іспанії (45%), Аргентини (42%), Португалії (41%) та Німеччини (40%).

Ще один цікавий факт: на перемогу таких збірних як Іспанія, Аргентина та Німеччина більше ставлять знавці футболу – респонденти, які мають намір слідкувати за перебігом усього Чемпіонату, разом з тим, на перемогу Бразилії – ставлять усі.

Окрім того, цілком можливо, що під кінець Чемпіонату, коли коло фаворитів звузиться, симпатії вболівальників зміняться. І якщо до фіналу потрапить, наприклад, збірна Бразилії, не факт, що за неї вболіватиме більшість громадян, оскільки європейські команди в цілому мають більше прихильників в Україні.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 11-17 червня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

ОЦІНКИ ПЕРШИХ 100 ДНІВ УРЯДУ М.АЗАРОВА

49% громадян позитивно оцінили перші 100 днів уряду М.Азарова (майже стільки ж (53%) – позитивно оцінили перші 100 днів Президента В.Януковича), 39% оцінили негативно, ще 22% не визначились у своїх оцінках.

Позитивні оцінки перевищили негативні в усіх регіонах, крім Заходу. Так, на Донбасі позитивно оцінили 75%, негативно – 8%, на Півдні – 69% проти 17%, на Сході – 46% проти 22%, на Півночі – 42% проти 40%, Центрі – 39% проти 37%, на Заході – 30% проти 47%.

43% громадян вважають, що діяльність уряду Азарова була більш ефективною, ніж діяльність уряду Тимошенко. Протилежної думки – лише 15%. Ще 20% вважають що обидва уряди були достатньо не ефективні, а 2% - обидва уряди були ефективні. 20% не визначились із зазначеного питання.

В регіональному розрізі в усіх регіонах, крім Заходу, діяльність уряду Азарова оцінили краще, ніж уряд Тимошенко. Так, на Донбасі 77% опитаних відзначили уряд Азарова проти 1% - уряд Тимошенко, на Півдні – 66% проти 6%, на Сході – 39% проти 7%, на Півночі – 33% проти 22%, Центрі – 32% проти 20%, на Заході – 20% проти 31%.

Варто звернути увагу не те, що не у всіх сферах дії уряду визнані ефективними. Це може говорити про певні аванси в оцінках діяльності влади. Є підстави вважати, що успіхи у певних сферах громадяни сприймають як своєрідні інвестиції в майбутнє, проте чим далі, тим вони все більше питатимуть про успіхи у кожній конкретній сфері.

Отже, максимально ефективними визнані дії уряду у таких сферах як розширення економічної співпраці з Росією (індекс ефективності – різниця між позитивними і негативними значеннями становить +42) та прийняття Державного бюджету (+10).

Відносно ефективними можна вважати такі сфери як підвищення зарплат і пенсій (-6), підготовка плану економічних реформ (-8), стабілізація соціально-економічної ситуації (-16) та підтримка промисловості      (-24).

Серед малоефективних дій Кабінету Міністрів можна відзначити підвищення рівня освіти в країні (-31), забезпечення стабільності цін (-34), підтримку малого і середнього бізнесу (-34).

Серед неефективних дії уряду можна виділити боротьбу з безробіттям (-41), підтримку села (-41), боротьбу з корупцією (-45), роботу житлово-комунального господарства (-52), підвищення рівня охорони здоров’я в країні (-57).

Діяльність уряду у таких сферах як розширення економічної співпраці з Росією, прийняття Державного бюджету та підвищення зарплат і пенсій визнані ефективними, або відносно ефективними в усіх регіонах, включно з Заходом.

Діяльність у таких сферах як боротьба з корупцією, робота житлово-комунального господарства та підвищення рівня охорони здоров’я визнані неефективними також у всіх регіонах, включно з Донбасом і Півднем.

ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ДІЯЛЬНІСТЮ ПОЛІТИКІВ

Загалом, мешканці України задоволені діяльністю політиків у владі, але, разом з тим, кожен п’ятий вважає, що поки що рано давати їм оцінки.

Так, 49% опитаних в тій чи іншій мірі задоволені діяльністю Президента В.Януковича, 26% - не задоволені, 19% - вважають, що поки зарано давати оцінки, 3% - не бачать його діяльності, а 4% - не змогли визначитись щодо своєї оцінки В.Януковичу.

Індекс задоволеності діяльністю (визначається як різниця між позитивними і негативними оцінками) В.Януковича (+24) за останні два місяці покращився на 4 пункти. Індекс виріс найбільше на Півночі (+5 пунктів), Сході (+7) та Донбасі (+8). Зменшився на Заході (-3) і Півдні (-3), в решті регіонів – майже не змінився.

47% задоволені діяльністю Прем’єр-міністра М.Азарова, 27% - не задоволені, 19% - вважають, що поки зарано давати оцінки, 4% - не бачать його діяльності і 5% - не визначились.

Індекс задоволеності діяльністю М.Азарова (+19) за останні два місяці покращився на 7 пунктів. Найбільше індекс виріс на Півночі (+13), Центрі (+10) та Донбасі (+10). В решті регіонів – майже не змінився.

Діяльністю опозиційних політиків громадяни переважно незадоволені.

Так, діяльністю Ю.Тимошенко в опозиції задоволені лише 14%, 61% - незадоволені, 9% - поки зарано давати оцінки, 12% - взагалі не видно діяльності, 5% - не визначились щодо свого ставлення .

Індекс задоволеності діяльністю Ю.Тимошенко в опозиції (-48) за останні два місяці погіршився на 11 пунктів.

Діяльністю А.Яценюка в опозиції задоволені 16%, 49% - не задоволені, 13% - поки зарано давати оцінки, 14% - взагалі не видно діяльності ,  8% - не визначились .

Індекс задоволеності діяльністю А.Яценюка в опозиції  (-33) за останні два місяці погіршився на ті ж 11 пунктів.

РІВЕНЬ СПІВПРАЦІ ПРЕЗИДЕНТА, УРЯДУ І ПАРЛАМЕНТУ

Загалом українці оцінюють рівень співпраці між Президентом і урядом вище, ніж рівень співпраці між  Президентом і Верховною Радою та між урядом і Верховною Радою.

Так, 43% опитаних оцінили рівень співпраці між Президентом і урядом як високий, 36% - як середній, 9% - як низький і 12% не змогли визначитись.

Рівень співпраці між Президентом і Верховною Радою 29% оцінюють як високий, 43% - як середній, 13% - як низький і 14% не змогли визначитись.

Рівень співпраці між урядом і Верховною Радою 24% оцінили як високий, 45% - як середній, 14% - як низький, а 17% - не визначились.

Варто відзначити, що серед респондентів, які негативно оцінюють перші 100 днів діяльності уряду, не більше чверті оцінили співпрацю між різними владними інститутами як низьку.

Рівень співпраці між Президентом і урядом оцінюють як високий більшість мешканців Півдня і Півночі (53% і 52% відповідно), а також відносна більшість мешканців Донбасу і Заходу (48% і 43% відповідно). При  цьому тільки третина мешканців Центру і Сходу дали оцінку «висока» (34% і 31% відповідно). Регіональні особливості оцінок співпраці між Президентом і Верховною Радою є подібними до вище наведених.

РЕФОРМИ

87% опитаних відзначили необхідність проведення в країні реформ, спрямованих на модернізацію соціально-економічної системи, протилежної думки – лише 4%, не визначились – 9%.

Необхідність проведення в країні реформ, спрямованих на модернізацію політичної системи респонденти відзначали трохи рідше – 74%, протилежної думки – 12%, не визначились – 14%.

Необхідність реформ відзначили в усіх без виключення регіонах.

Сферами, в яких реформи, на думку опитаних, найбільше необхідні є охорона здоров’я (77%), сільське господарство (66%), житлово-комунальне господарство (62%), пенсійна система (58%), промисловість (54%), освіта (48%), судова система (44%), податкова система (42%), правоохоронна система (41%).

На думку опитаних,  найменше реформи необхідні у спорті (17%).

Варто звернути увагу на те, що респонденти вказували, як правило, ті сфери, індекси ефективності діяльності уряду в яких виявились нижчими, за інші.

Сферами, в яких уряд доб’ється найбільших успіхів у проведенні реформ, на думку респондентів, є пенсійна система (33%) та промисловість (33%).

Трохи рідше респонденти відзначали енергетику (26%), освіту (26%), малий та середній бізнес (25%), охорону здоров’я (24%), податкову систему (24%), виборчу систему (24%), судову систему (22%), місцеве самоврядування (22%), сільське господарство (21%) та ЖКГ (21%).

Найменше опитані очікують результативних реформ у сфері екології (9%), науки (10%) і культури (10%).

Лише третина опитаних знайомі з положеннями програми реформ «Заможне суспільство. Конкурентоспроможна економіка. Ефективна держава», представленої Президентом України В.Януковичем у червні 2010 року. При цьому половина з них щось чули, але нічого конкретного сказати не можуть. Двом третинам опитаних нічого не відомо про таку програму.

Найбільше поінформовані про програму реформ на Півночі, а найменше – на Півдні.

Щонайменше половина з тих, хто поінформований про програму реформ «Заможне суспільство. Конкурентоспроможна економіка. Ефективна держава» вірять в успішність її реалізації.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 11-17 червня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИКІВ У ВЛАДІ

В цілому діяльністю політиків у владі опитані задоволені більше, ніж діяльністю політиків в опозиції.

Так, 41% опитаних задоволені діяльністю Президента В.Януковича, не задоволені – 21%, вважають, що поки зарано давати оцінки – 32%.

36% задоволені діяльністю Прем’єр-міністра М.Азарова, не задоволені – 24%, вважають, що поки зарано давати оцінки –32%.

Як Прем’єр, так і Президент найвищі оцінки отримали на Півдні та Донбасі, а також Сході України. Відповідно це передусім прихильники Партії регіонів, КПУ, а також Сильної України С.Тігіпка та Блоку Литвина.

42% задоволені діяльністю Віце-прем’єр-міністра С.Тігіпка, не задоволені – 15%, вважають, що поки зарано давати оцінки – 29%. Географія підтримки його діяльності більш-менш рівна, крім Заходу, де його діяльністю задоволені лише 27%. Найбільше підтримують діяльність Віце-прем’єр-міністра прихильники Сильної України, Партії регіонів, КПУ та Блоку Литвина.

Як бачимо усі троє - В.Янукович, С.Тігіпко та М.Азаров - мають позитивний баланс підтримки. С.Тігіпко єдиний політик, який має позитивний баланс підтримки в усіх регіонах. Варто звернути увагу, що близько третини опитаних вважають, що ще зарано давати оцінки цим політикам. Зокрема, діяльність В.Януковича і М.Азарова поки що ніяк не оцінили близько чверті прихильників Партії регіонів. Як і 29% прихильників Сильної України поки що жодним чином не оцінили діяльність С.Тігіпка у владі.

Це з одного боку свідчить про певний «прихований» кредит довіри і потенціал росту позитивних оцінок, а з іншого – якщо політики не проявлять себе відповідним чином на ввірених їм посадах уже за кілька місяців  може відбутися ріст негативних оцінок.

Діяльністю В.Литвина на посаді Голови ВРУ задоволені 31%, не задоволені – 38%, вважають, що поки зарано давати оцінки – 15%. 10% опитаних взагалі не бачать діяльності В.Литвина. Діяльністю спікера передусім задоволені на Півдні та Донбасі. Крім власне прихильників Блоку Литвина, його діяльність позитивно оцінили прихильники Партії регіонів та КПУ.

ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИКІВ У ОПОЗИЦІЇ

Діяльність Ю.Тимошенко позитивно оцінили 18%, негативно – 54%, вважають, що зарано давати оцінки – 11%

Діяльністю А.Яценюка в опозиції задоволені 19%, незадоволені – 40%, вважають, що поки зарано давати оцінки – 16%.

Діяльністю В.Ющенка в опозиції задоволені лише 3%, незадоволені – 66%, і тільки 7% вважають, що поки зарано давати оцінки його діяльності.

Разом з тим, 11% опитаних вважають, що діяльності Ю.Тимошенко в опозиції взагалі не видно. Таких оцінок щодо  А.Яценюка – 16%, а щодо В.Ющенка – 19%.

Найбільше діяльністю Ю.Тимошенко і А.Яценюка задоволені в Центрі, на Півночі і Заході з перевагою на користь лідера БЮТ. Разом з тим, діяльність А.Яценюка більш позитивно оцінили у Південно-Східних регіонах.

Варто наголосити, що Ю.Тимошенко має позитивний баланс підтримки лише серед прихильників БЮТ при тому, що 8% з них негативно оцінили її діяльність в опозиції, 17% вважають, що поки зарано давати оцінки і ще 5% - взагалі не бачать жодної діяльності.

А.Яценюк має позитивний баланс підтримки, крім власне прихильників Фронту змін, і серед прихильників Блоку Литвина та Нашої України. Крім того, прихильники БЮТ краще оцінили діяльність А.Яценюка в опозиції, ніж прихильники Фронту змін оцінили діяльність Ю.Тимошенко.

Разом з тим 7% прихильників Фронту змін негативно оцінили діяльність А.Яценюка в опозиції, 22% вважають, що поки зарано давати оцінки і ще 10% - взагалі не бачать жодної діяльності.

В.Ющенко не має позитивного балансу підтримки навіть серед прихильників Нашої України - лише 18% з них задоволені його діями в опозиції і 19% - незадоволені. Третина прихильників Нашої України, Свободи і Фронту змін не бачать жодної діяльності В.Ющенка в опозиції.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВЛАДИ

Рейтинг першочергових завдань для влади очолюють боротьба з безробіттям (51%),  підвищення заробітних плат (49%) та пенсій (40%), а також зменшення рівня корупції (38%).

Окрім того, близько третини бачать серед ключових завдань влади: стабілізацію цін, забезпечення стабільності гривні, підвищення рівня охорони здоров’я та підтримку сільського господарства. Близько чверті – підтримку промисловості,  доступне житло для громадян.

Кожен шостий вимагає від влади забезпечити контроль за державним апаратом, підтримати малий і середній бізнес, не допустити розколу країни і покращити відносини з Росією.

Кожен десятий – підвищити рівень освіти в країні та реформувати ЖКГ.

Лише близько 7% опитаних бачать серед першочергових завдань влади надання російській мові статус другої державної, 5% - переведення армії на професійну основу, 4% - продовження євроінтеграційного курсу країни.

Варто наголосити на окремих демографічних особливостях відповідей респондентів.

Так, боротьба з безробіттям та ріст заробітних плат є ключовими пріоритетами для влади в усіх регіонах.

Боротьба з корупцією особливо актуальна для Заходу та Півночі.

Стабілізація цін більше актуальна для Донбасу, а стабілізація гривні – для Заходу.

Підвищити рівень охорони здоров’я найбільше вимагають на Півночі, Півдні  та Донбасі. Доступне житло вимагають на Заході, Півночі і Сході.

Підтримка розвитку промисловості особливий пріоритет для Донбасу. Реформа ЖКГ - Донбасу, Сходу і Півночі.

Російська мова як державна є серед особливих пріоритетів влади лише для мешканців Півдня (як і покращення стосунків з Росією), тоді як для Заходу – недопущення розколу країни.

Молодь серед ключових пріоритетів влади виділяє: боротьбу з безробіттям та корупцією, ріст зарплат, підтримку малого і середнього бізнесу, доступне житло і підвищення рівня освіти.

Більш старші респонденти, особливо пенсійного віку, серед пріоритетів влади бачать: ріст пенсій, підвищення рівня охорони здоров’я, покращення стосунків з Росією.

Цікаво, що пенсіонери наголошують на необхідності стабілізації цін на першочергові товари і послуги, молодь – на стабілізації гривні.

Респонденти з більш високим рівнем освіти наголошують на необхідності: зменшення корупції, підтримки малого і середнього бізнесу, забезпечення доступності житла, реформування податкового законодавства.

Ріст пенсій серед пріоритетів для найменш освічених громадян.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОПОЗИЦІЇ

Першочерговими завданнями для опозиції більшість бачить забезпечення контролю виконання владою обіцянок (46%), недопущення погіршення рівня добробуту громадян (43%), забезпечення контролю використання владою бюджетних коштів (40%) та викриття фактів корупції у новій владі (38%).

Також, близько чверті опитаних серед пріоритетних завдань опозиції бачать недопущення розколу країни, майже кожен п’ятий – відстоювання свободи слова, майже кожен десятий – захист бізнесу від тиску влади, захист української мови як єдиної державної та протидію узурпації влади.

До 10% опитаних серед таких завдань виділили об’єднання опозиції для ефективнішої протидії владі, збереження власних політичних команд та забезпечення ширших прав для опозиції.

Лише 6% опитаних серед головних завдань для опозиції відзначили захист євроінтеграційного курсу країни та протидію можливому згортанню демократії.

Різні форми протесту опозиції (акції, дострокові вибори, імпічмент) знайшли підтримку тільки 3% опитаних.

Варто також наголосити на окремих демографічних особливостях відповідей респондентів.

Так, контроль виконання владою своїх обіцянок бачать серед головних завдань опозиції мешканці Заходу, Півночі, Півдня і Донбасу.

Мешканці Сходу серед головних завдань опозиції бачать недопущення погіршення рівня добробуту громадян.

Мешканці Півночі і Сходу серед пріоритетів діяльності опозиції виділяють також контроль використання владою бюджетних коштів та викриття фактів корупції у владі.

Захист української мови як єдиної державної серед ключових пріоритетів опозиції бачать на Заході. Крім того, тут виділяють недопущення розколу країни та відстоювання свободи слова.

Добиватися ширших прав для опозиції найбільше радять на Півночі, а захищати євроінтеграційний курс країни та протидіяти згортанню демократії – на Заході.

Майже кожен десятий мешканець Центру радить опозиції об’єднатися для ефективнішої протидії владі.

Найбільше невизначених щодо завдань для опозиції виявилось на Донбасі (23%), найменше – на Заході (6%).

Аналіз відповідей респондентів дає підстави стверджувати, що люди, виходячи з власних проблем і відчуттів, ставлять фактично ідентичні завдання як владі, так і опозиції.

Якщо серед ключових завдань для влади респонденти виділили боротьбу з безробіттям та підвищення заробітних плат і пенсій, то для опозиції – забезпечення контролю виконання владою обіцянок і недопущення погіршення рівня добробуту громадян.

Якщо від влади люди вимагають зменшити рівень корупції, то від опозиції – забезпечити контроль використання владою бюджетних коштів та викривати факти корупції у новій владі.

Якщо владі респонденти радять підтримати малий і середній бізнес, то опозиції – захистити бізнес від тиску влади і т.д.

Таким чином, більшість респондентів бачать роль влади і опозиції в країні як взаємопов’язаних інституцій, які підвищують ефективність діяльності один одного і у випадку виконання своїх функцій забезпечують головні на сьогодні пріоритети громадян: РОБОТА і ДОБРОБУТ.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 16-24 квітня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

На думку відносної більшості опитаних громадян, найбільш оптимальною формою правління для України є президентсько-парламентська (35%), або президентська (26%).

На думку 16% опитаних найбільш оптимальною є парламентсько-президентська, 4% - парламентська і 3% - диктатура. Ще 16% не визначились з цього питання.

Порівняно з аналогічним дослідженням, проведеним у жовтні 2009 року - напередодні виборів Президента - дещо зросла підтримка президентсько-парламентської та президентської форми правління і дещо зменшилась парламентсько-президентської, парламентської і диктатури.

В першу чергу це відбулось через зміни ставлення до цього питання серед мешканців Півдня та Донбасу після перемоги на виборах Президента В.Януковича.

Разом з тим на Заході і особливо на Півночі країни ставлення до президентсько-парламентської та президентської форми правління погіршилось, зокрема серед прихильників БЮТ. Це відбулось передусім через поразку на виборах Президента Ю.Тимошенко.

Водночас прихильники Нашої України і Свободи  залишаються найбільшими симпатиками президентської (від 38 до 44%), а також президентсько-парламентської (від 32 до 37%) форми правління в Україні, випереджаючи за цим показником навіть прихильників Партії регіонів.

Щодо прибічників Партії регіонів варто зазначити, що з обранням Президентом В.Януковича число прихильників серед них парламентсько-президентської та парламентської зменшилось майже вдвічі.

Прихильники С.Тігіпка, як і Ю.Тимошенко, вважають найбільш оптимальними змішані системи: або президентсько-парламентську (45%), або парламентсько-президентську (19%) форми правління.

Найбільше підтримують парламентсько-президентську форму правління прибічники  Блоку Литвина (35%).

А от комуністи традиційно найбільше симпатизують диктатурі (8%). Однак, незважаючи на те, що лідер партії П.Симоненко виступав за ліквідацію в Україні інституту Президента як такого, прихильники КПУ продовжують вважати президентську (36%) або президентсько-парламентську (23%) як найбільш оптимальні форми правління для України.

Респонденти з вищою  освітою та молодь у віці 18-29 років більше за інших підтримують парламентсько-президентську форму правління (20%).

Президентську форму найбільше підтримали опитані з низьким рівнем освіти (36%) і пенсіонери (31%).

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 16-24 квітня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

18% опитаних громадян відчули, що за нової влади в Україні вже відбувається згортання свободи слова.

Дві третини - не відчули згортання свободи слова, ще 16% не визначились з цього питання.

Найбільше утиски відчули на Заході (38%), Півночі (24%) та в Центрі (18%).

Серед прихильників політичних сил це: Наша Україна (51%), Свобода (45%), Фронт змін (40%) та БЮТ (36%).

Разом з тим, 83% прихильників Партії регіонів, 77% прихильників КПУ та 61% прихильників Сильної України С.Тігіпка – не відчули згортання свободи слова в Україні.

Найбільше занепокоєні тиском на свободу слова респонденти середнього віку (від 20 до 24%), найменше – люди пенсійного віку (15%) та молодь (17%).

Згортання свободи слова переважно відчули респонденти з вищою (18%) та середньою спеціальною (20%) освітою.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 16-24 квітня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

У порівнянні з опитуванням, що було проведене у березні цього року, рівень підтримки діючого президента В.Януковича залишається стабільним – 38,4% опитаних готові проголосувати за нього, якби вибори Президента відбулися найближчої неділі. Особистий рейтинг Ю.Тимошенко продовжує знижуватись – 17,1% у квітні, проти 22,4% - у березні.

Рейтинги С.Тігіпка та А.Яценюка у порівнянні з березнем майже не змінилися – 13,4% готові проголосувати за С.Тігіпка і 5,2% за А.Яценюка.

Рейтинги інших політиків зазнали незначних змін: дещо зросла підтримка П.Симоненка – 2,6% та О.Тягнибока – 1,6%, натомість зменшилась підтримка В.Ющенка – 1,3%. Окрім того, близько 1% опитаних готові підтримати В.Литвина та А.Гриценка. Інших кандидатів підтримали б близько 1% опитаних, не підтримали б жодного – 4,6%, не взяли б участь у виборах або не визначились – 13,4% респондентів.

На Заході України, одночасно зі зниженням підтримки Ю.Тимошенко та В.Ющенка, станом на середину квітня, продовжує зростати підтримка В.Януковича (11,1% у першому турі, 12,4% у березні і 15,5% у квітні). Водночас, на Заході майже в два рази зросла кількість невизначених і тих, хто підтримує інших кандидатів, зокрема О.Тягнибока і А.Гриценка.

Також, варто відзначити, що, у порівнянні з першим туром президентських виборів, Ю.Тимошенко зазнала найбільших електоральних втрат на Півночі (близько13%), на Заході (9%) та в Центрі України (8%).

Натомість, В.Янукович за два місяці додатково здобув майже 9% прихильників в Центрі, 5% - на Півночі та 4% - на Заході.

Станом на квітень менш як дві третини виборців готові проголосувати за політичні сили, які сьогодні представлені у парламенті. Разом з тим близько 20% мають намір підтримати нові політичні сили. Решта не визначились або не підтримують жодну з політичних сил.

Так, серед усіх опитаних, рейтинги партій наступні: Партія регіонів – 38,5%, БЮТ – 18,1%, Сильна Україна (С.Тігіпко) – 10,7%, Фронт змін (А.Яценюк) – 4%, КПУ (П.Симоненко) – 2,7%, Свобода (О.Тягнибок) – 1,7%, Наша Україна (В.Ющенко) – 1,4%, Блок Литвина – 1,3%. Решта партій набрали менше 1%, проти всіх – 3,6%, не визначились або не братимуть участі у виборах – 16,2%.

У порівнянні з березнем найбільше зменшився рейтинг БЮТ (з 22 до 18,1%), найбільше збільшився – Партії регіонів (з 36,3 до 38,5%).

Слід зазначити, що намітились тенденції до зниження загальної підтримки Сильної України С.Тігіпка (з 12,1 до 10,7%), передусім на Заході та Центрі України. Натомість не змінились, або навіть покращились позиції С.Тігіпка на Півдні та Донбасі – цілком можливо, що саме фактор «відносно стабільного Тігіпка» дещо стримує очікуваний ріст рейтингів Партії регіонів.  

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 16-24 квітня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

На думку 28% опитаних загальна ситуація у Львові покращується. Разом з тим, на погіршення ситуації вказали 21% опитаних, а на думку відносної більшості (44%) - ситуація у місті залишається незмінною.

В цілому, 46,5% опитаних задоволені діяльністю міського голови А. Садового (не задоволених – 42,1%). Щодо оцінок діяльності голови облдержадміністрації М. Кмітя і голови обласної ради М. Сеника, то 18% опитаних задоволені їхньою роботою, а більш як 40% - не задоволені. Разом з тим, більш як 40% опитаних не змогли визначитись щодо своїх оцінок роботи голови ОДА і ЛОР.

Щодо оцінок ситуації в різних сферах життя міста, на думку опитаних, за останні 4 роки найбільше ситуація покращилась у сфері водопостачання – так вважають три чверті респондентів (74%). Загальне покращення опитані відзначили в культурному житті міста (56%), освітленні вулиць (52%), прибиранні міста (48%), теплопостачанні, збереженні історичної спадщини (46%) і роботі міського транспорту (37%).

З приводу ремонту доріг думки мешканців розділилися: покращення ситуації відзначили 33%, а погіршення - 35%.

При цьому, найгірші оцінки отримали робота ЖЕКів і обслуговування в закладах охорони здоров’я міста (34 і 33% відповідно вказали на погіршення). Найменше помітні зміни, на думку опитаних також саме у закладах охорони здоров’я міста (47% вважають, що ситуація за 4 роки не змінилася).

З приводу реформування галузі, де мешканці найменше відзначили покращення ситуації, а саме робота ЖЕКів – думки опитаних розділилися майже порівну: 30% вважають, що владі потрібно сконцентруватися на наведенні порядку в існуючих ЖЕКах, 29% вважають, що влада, підтримуючи ЖЕКи, повинна основний акцент зробити на створенні ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), а 25% опитаних вважають, що потрібно найближчим часом ліквідувати ЖЕКи і перевести обслуговування будинків виключно на ОСББ. Ще 8% вказали, що їм байдуже до цього і стільки ж – не змогли визначитися з цього питання. При цьому, чим старші громадяни, тим більше вони відстоюють збереження ЖЕКів, а чим молодші – тим більше підтримують розвиток ОСББ.

Якби вибори міського голови Львова відбулися у березні, то перемогу на них здобув би Андрій Садовий – 34,4% опитаних львів’ян проголосували б за діючого міського голову. Другу і третю позицію зайняли б Петро Писарчук (16%) і Василь Куйбіда (15,5%). Решта кандидатів отримали рівень підтримки в межах статистичної похибки. Разом з тим, ще 12,3% опитаних мешканців не визначились зі своїм вибором.

При цьому, за умови проведення гіпотетичного другого туру під час виборів міського голови перемогу так само здобув би Андрій Садовий: якби до другого туру потрапили А.Садовий і П.Писарчук, то розподіл голосів станови в би 46 на 23% на користь діючого міського голови, а якби до другого туру потрапили б А.Садовий і В.Куйбіда, то розподіл склав би 42 на 25%. Як в першому, так і в другому випадку не підтримали б жодного з кандидатів 16% мешканців.

Підтримка основних кандидатів за демографічними ознаками має деякі особливості. Так, найбільше за Андрія Садового готові проголосувати молоді люди (або 44% від усієї опитаної молоді у віці 18-29 років), Петра Писарчука найбільше підтримують львів’яни у віці 40-49 років (23% від всіх опитаних такої вікової категорії), а Василя Куйбіду найбільше підтримує найстарша категорія виборців у віці 60 років і старші (24% від усіх таких).

Опитані з вищим рівнем освіти частіше віддавали перевагу Андрію Садовому і П.Писарчуку, ніж Василю Куйбіді. Щодо конфесійної приналежності виборців, то рівень підтримки діючого міського голови є рівномірним серед віруючих усіх основних конфесій, натомість рівень підтримки Петра Писарчука і Василя Куйбіди серед віруючих УПЦ Московського патріархату є дещо вищим, ніж серед віруючих решти конфесій.

Відносна більшість опитаних львів’ян вважають, що міський голова повинен бути позапартійним (40%) і тільки кожен п’ятий (22%) вважає, що міський голова повинен обов’язково належати до котроїсь із політичних сил. Ще для чверті – байдуже до цього, а кожен десятий не зміг визначитися з цього приводу (26 і 12% відповідно).

Лідером симпатій мешканців Львова щодо виборів до Верховної Ради є БЮТ – 24,5%. На другому місці ВО Свобода 12,4%. Третє місце поділили між собою Наша Україна (9,6%), Сильна Україна (9,1%) та Фронт змін (8,8%). Партія регіонів у Львові має підтримку 6% мешканців. Близько 3% львів’ян готові проголосувати на парламентських виборах за ймовірний Блок Віталія Кличка та за Громадянську ініціативу А.Гриценка.

На виборах до Львівської міської ради лідерами симпатій є ВО Свобода (15%) та БЮТ (14,4%). Третю і четверту позицію у рейтингу зайняли ймовірний блок А.Садового – 8% та Наша Україна – 7%. Долають тривідсотковий бар’єр також блок П.Писарчука «Рідне місто» - 5,5%, Фронт змін – 4,8%, Сильна Україна - 4,5%, Партія регіонів – 4,4%, блок В.Куйбіди – 3,6% і блок Кличка – 3,1%.

Решта політичних сил не набирають трьох відсотків. Не визначились зі своїм вибором – 10% опитаних.

Позитивний баланс довіри серед львів’ян мають тільки три національні політики Арсеній Яценюк (+13), Олег Тягнибок (+6) і Сергій Тігіпко (+4). Юлії Тимошенко довіряють у Львові майже стільки ж, скільки і не довіряють (44,8 і 48,1% відповідно). При цьому, за рівнем відносної довіри  лідирує Арсеній Яценюк (48,3%), а за рівнем цілковитої довіри лідирують Юлія Тимошенко і Олег Тягнибок (15 і 13% відповідно).

Колишньому Президенту Віктору Ющенку в тій чи іншій мірі довіряють 29,5% опитаних, а не довіряють вдвічі більше – 63,7%. Найбільше у Львові не довіряють голові ВРУ Володимиру Литвину і діючому Президенту Віктору Януковичу – 75%.

Очікування львів’ян від нещодавніх виборів Президента - переважно негативні або нейтральні. Так, в результаті цих виборів третина опитаних мешканців очікують погіршення економічної ситуації в країні (33,9%), майже половина – збільшення протистояння політиків (46,1%), майже 40% - поглиблення розколу країни (37,8%). На покращення у цих сферах львів’яни сподіваються менше: 24,4% - очікують покращення економічної ситуації, 17,6% - зменшення протистояння політиків, 15,1% - об’єднання країни. Разом з тим значна кількість опитаних не очікують в результаті виборів Президента особливих змін в державі в результаті виборів Президента (економічна ситуація не зміниться – 27,8%; політична ситуація не зміниться – 24%; не очікують ні поглиблення розколу, ні об’єднання країни – 33,3%).

Варто відзначити, що на позитивні зміни в результаті минулих виборів найбільше сподіваються прихильники Партії регіонів, негативних змін найбільше очікують прихильники Нашої України і Свободи, а не очікують особливих змін – найбільше прихильники Фронту змін, Сильної України та БЮТ.

Більше половини опитаних львів’ян (57%) вважають, що міський голова Львова повинен співпрацювати з новою владою виключно в інтересах міста. Підтримати опозицію і протистояти новообраному Президенту та Уряду радять міському голові 15,6% опитаних, а висловити політичну підтримку і широко співпрацювати з новою владою – лише 10,4%. Ще 17% респондентів не змогли визначитися з питання, яку позицію слід зайняти міському голові у стосунках із новою владою.
 

Аудиторія дослідження: населення міста Львова віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 19 – 25 березня 2010 р.

Питання мови

Близько 57% опитаних очікують, що Президент В.Янукович виконає свою обіцянку щодо надання російській мові статусу другої державної. При цьому 12% очікують цього вже у найближчі місяці, 24% - протягом 2010 року, 21% - протягом найближчих кількох років.

Разом з тим, близько 20% респондентів вважають, що В.Янукович ніколи не виконає цю обіцянку. Кожному десятому байдуже і ще кожен шостий – не визначився.

Найвищі очікування щодо виконання обіцянки від В.Януковича на Півдні та Донбасі, трохи менші - на Сході, найнижчі - в Центрі, на Півночі та Заході. Варто зазначити, що прихильники КПУ очікують відповідних дій від Президента у коротшій перспективі, ніж прихильники Партії регіонів. Також, респондентів, які не вірять у виконання цієї обіцянки серед прихильників КПУ втричі більше, ніж серед прихильників Партії регіонів.

Найбільше не вірять у виконання В.Януковичем своєї обіцянки на Заході (33%) і разом з тим тут найбільше тих, хто очікує відповідних дій у найближчі кілька місяців (16%).

49% опитаних підтримують ініціативу Партії регіонів законодавчо закріпити за місцевими радами право самим визначати, якою мовою навчатимуться діти у школах та вузах, вестиметься діловодство і т.д. 38% - не підтримують, ще 13% - не визначились з цього питання.

На Донбасі ініціативу підтримують 81% опитаних, на Заході – навпаки – 71% не підтримують. Відповідно, з одного боку прихильники Партії регіонів і КПУ, з іншого боку – Нашої України, Свободи, БЮТ і Фронту змін.

Варто зазначити, що майже дві третини опитаних вважають, що такі дії означатимуть фактичне надання російській мові статусу другої державної в цих регіонах. Характерно, що у цьому плані погляди як прихильників Партії регіонів, так і радикальних Нашої України та Свободи – збігаються.

Загалом підтримують ідею надання російській мові статусу другої державної 54% опитаних, проти цього – 39%, не визначились – 7%.

Питання мови є на сьогодні найбільшим потенційним джерелом протестів у можливому ідеологічному протистоянні.

Близько 6% опитаних готові брати безпосередню участь в акціях протестів якщо буде ухвалене рішення про надання російській мові статусу державної, ще 13% - підтримають політичну силу, яка вдасться до таких протестів. Разом з тим лише 2% опитаних готові вийти на вулиці з акціями на підтримку цього рішення і ще 13% - підтримати політичну силу, яка ініціює такі акції.  Водночас близько двох третин опитаних заявили, що не братимуть участі в жодних акція чи то протесту чи підтримки і не збираються підтримувати політичні сили, які їх проводитимуть.

Мешканці Заходу значно рішучіше налаштовані відстоювати свою позицію щодо мови, ніж мешканці Донбасу. Майже кожен п’ятий на Заході готовий вийти на вулиці з акціями протестів, ще кожен третій – підтримає політичну силу, яка такі акції проводитиме. Найбільш радикально налаштовані прихильники Свободи (кожен третій особисто вийде на акції протестів), Нашої України (кожен п’ятий) та БЮТ (кожен шостий).

На противагу, лише 4% прихильників Партії регіонів готові вийти з акціями на підтримку можливого рішення про надання російській мові статусу другої державної.

 
Питання продовження базування Чорноморського Флоту РФ в Україні.

41% опитаних підтримують ідею  залишити  Чорноморський Флот РФ на території України після 2017 року. Майже стільки ж (38%) виступають проти, ще 21% не змогли визначитись з даного питання.

Найбільшими прихильниками ідеї продовження перебування флоту є мешканці Півдня та Донбасу, або майже 70% прихильників Партії регіонів та КПУ. Проте лише 2% прихильників Партії регіонів і 4% - КПУ готові особисто вийти на вулиці з акціями на підтримку такого рішення.  Лише 13% прихильників Партії регіонів підтримають політичну силу, яка виступить з такими акціями.

Разом з тим кожен десятий мешканець Заходу готовий до відкритих протестів. Знову ж таки, переважно це прихильники Свободи та Нашої України, а також трохи менше - БЮТ та Фронту змін.

Варто зазначити що серед прихильників Блоку Литвина та Сильною України (С.Тігіпко) думки розділились порівну: майже 40% виступають за продовження базування Чорноморського Флоту РФ в Україні, майже 40% - проти. Проте готовність їх до будь-яких акцій є доволі низькою.

 
Питання скасування указу Президента В.Ющенка про присвоєння звання Героя С.Бандері.

53% опитаних підтримують ідею скасувати указ про присвоєння звання Героя С.Бандері, 28% - не підтримують, 19% - не визначились.

Незважаючи на те, що не підтримують скасування указу менше опитаних, ніж виступають проти продовження перебування ЧФ РФ на території України, рівень протестних настроїв залишається незмінним. Кожен десятий мешканець Заходу готовий взяти участь у відкритих акціях протесту у випадку скасування указу Президента В.Ющенка про присвоєння звання Героя С.Бандері.

Радикально налаштовані більше половини прихильників Свободи, трохи менше – Нашої України.

На противагу, найбільш готовими до акцій на підтримку скасування указу В.Ющенка є комуністи: кожен десятий готовий безпосередньо взяти участь у таких заходах.

Варто відзначити, що прихильники БЮТ і Фронту змін значно менш радикально налаштовані відстоювати звання Героя С.Бандері, ніж питання мови чи ЧФ РФ. Більше того чверть прихильників цих політичних сил готові підтримати ідею про скасування указу В.Ющенка.

 
Питання створення газотранспортного консорціуму.

Ініціативу Президента Віктора Януковича щодо створення газотранспортного консорціуму підтримують близько 35% опитаних, стільки ж не підтримують. Не визначились - близько 30%.

Можна припустити, що це питання респондентами розглядається скоріше через призму політичних поглядів, ніж економічних і високий рівень невизначених це лише підтверджує.

Прогнозовано - найбільше прихильників ідеї мешкає на Донбасі і Півдні, найбільше противників – на Заході, в Центрі та на Півночі. Найбільше невизначених з цього питання на Сході (41%).

Разом із тим, якщо у питанні введення другої державної мови число противників серед мешканців Півночі і Центру переважає число прихильників лише на третину, то у питанні «газового» консорціуму вони налаштовані більш рішуче: противників ідеї консорціуму майже вдвічі більше, ніж прихильників.

Найбільш радикально проти консорціуму налаштовані прихильники Свободи, БЮТ та Нашої України.

Серед прихильників Сильної України (С.Тігіпко) кількість противників ідеї дорівнює кількості прихильників.

 
Питання визнання Голодомору.

Більшість опитаних (60%) переконані, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом проти українського народу.  25% притримуються протилежної думки, ще 14% - не визначились з даного питання.

Цікава особливість. Серед прихильників комуністів переважає кількість негативних відповідей (37% за геноцид і 58% проти), Партії регіонів – негативних і позитивних відповідей порівну (40% на 40%).  А от в цілому на Півдні, Сході і Донбасі – електоральних центрах цих сил – позитивні оцінки переважають над негативними.

Найбільше відстоюють ідею геноциду мешканці Заходу, найменше - Донбасу.

Найбільші противники твердження про геноцид віруючі УПЦ (МП), хоча й серед них кількість прихильників перевищує противників (44% вважають Голодомор геноцидом і 39% - ні). Найбільшими прихильниками є греко-католики (95% на 2%) і віруючі УПЦ (КП) (62% на 16%).

Тезу про те, що Голодомор 1932-33 років насправді був геноцидом проти українського народу найменше підтримують респонденти, які вважають російську мову рідною (34% за геноцид і 45% проти). Серед респондентів, для яких рідною мовою є українська, - навпаки - 81% за геноцид і 10% проти, серед респондентів, для яких обидві мови є рідними – 53% на 32%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 2-10 березня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська