Новини та прес-релізи

Загрозу економічного занепаду країни відчувають більше половини (56%) опитаних респондентів. Залишаючись практично незмінним протягом останніх півроку, економічний занепад лідирує в так званому рейтингу загроз.

Дещо рідше (41%) опитані відзначали ріст безробіття. Цей показник незмінно другий у рейтингу і за останні кілька місяців ці побоювання зросли, зокрема, найбільше в індустріальних південно-східних регіонах країни.

Внаслідок стабілізації у фінансовому секторі зменшилось відчуття загрози знецінення гривні (з 31% у жовтні минулого року до 24%  у березні цього року).

Після президентських виборів  зменшилось відчуття загрози свавілля влади (в серпні минулого року майже 40% українців відчували цю загрозу, а у березні цього року – лише чверть). Після перемоги на виборах В.Януковича відчуття загрози свавілля влади у південно-східних регіонах зменшилось вдвічі.

За останні півроку зменшилось відчуття загрози деградації населення (з 21 до 16%), тим не менше ця загроза незмінно п’ята у рейтингу.

Далі у рейтингу загроз йдуть екологічні катастрофи (15%), погіршення медичного обслуговування населення (15%), ріст злочинності (14%).

Порівняно з жовтнем минулого року, майже вдвічі зросли побоювання громадян щодо розколу країни та втрати незалежності. Особливо це актуально для Заходу, де кожен п’ятий очікує посилення розколу країни, кожен четвертий - втрати незалежності, кожен десятий - втрати Україною контролю над ГТС, антиконституційного перевороту та військову загрозу з боку Росії.

Посилення ідеологічних загроз характерне для прихильників більшості опозиційних партій. Більше того, серед них спостерігається поступова переорієнтація з економічних на ідеологічні загрози.

Так наприклад, серед прихильників БЮТ на тлі підсилення відчуття розколу країни та втрати незалежності, зменшились побоювання щодо економічного занепаду та знецінення гривні.

Натомість серед прихильників Партії регіонів посилились відчуття загрози економічного занепаду, росту безробіття, погіршення медичного обслуговування, екологічних катастроф і т.д.  

Лише близько чверті населення висловили готовність за тих чи інших обставин підтримати непопулярні реформи.

Кроки влади направлені на економію державних коштів через обмеження певних пільг, збільшення тарифів і т.д. за будь-яких умов готові підтримати тільки 3% опитаних.

17% - готові підтримати, якщо влада доведе, що ці кроки дійсно дуже потрібні країні. Ще 7% - готові підтримати, але за умови, коли ці реформи не стосуватимуться безпосередньо їх.

Натомість 61% опитаних не готові підтримати непопулярні реформи:

-   18% через те, що не вірять, що влада, обмеживши людей, так само обмежить і себе;

-   8% через те, що не вірять у ефективність таких кроків;

-   35% через неприйняття непопулярних реформ як таких.

Найбільший спротив непопулярним реформам існує на Півдні та Сході країни, а найбільша готовність підтримати – на Півночі.

Прихильники різних політичних сил майже однаково негативно ставляться до таких реформ, хіба що можна відзначити дещо вищу готовність до непопулярних реформ серед  прихильників Фронту змін Арсенія Яценюка і більшу невизначеність електорату КПУ та Партії регіонів.

Незважаючи на низький рівень підтримки непопулярних реформ, 45% опитаних очікують таких кроків від нового уряду. Найбільше - на Заході, Півночі та в Центрі країни (близько 50%), а найменше на Півдні – 32%. Потрібно зазначити, що прихильники Партії регіонів, Сильної України та КПУ найменше очікують непопулярних кроків від нової влади.

Дослідження ілюструє певну залежність: люди, які більше за інших розуміють загрозу економічного занепаду країни, більш схильні підтримувати  непопулярні реформи. Разом з тим, лише половина з них  висловили готовність підтримати непопулярні рішення влади.

У випадку, якщо влада буде йти на такі непопулярні кроки 7% мешканців України готові брати участь у масових акціях протесту, а ще 13% - підтримають політичну силу, яка виступатиме з відповідними акціями з вимогою скасування таких рішень.

При цьому, найбільше готові особисто брати участь в акціях протесту мешканці Заходу, Півночі, Сходу та Півдня, а також прихильники КПУ, БЮТ та Сильної України. Як бачимо – протест проти непопулярних реформ не має одного визначеного політичного вектору, ідеології чи регіональності.

Активно підтримати політичну силу, яка виступатиме за непопулярні реформи готові близько 6% населення. Натомість більш як половина українців (54%) не буде брати участі у жодних акціях (чи на підтримку чи з протестами), а кожен п’ятий опитаний не зміг визначитися з цього приводу.

Серед можливих реформ, найбільшу підтримку отримали ті, які не стосуються більшості мешканців, а саме – скасування пільг для держслужбовців (43%) та скорочення їх чисельності (34%).

Значно меншу підтримку опитаних отримали такі реформи як посилення відповідальності громадян, які не сплачують комунальні послуги (14,7%), скорочення працівників бюджетної сфери (13,8%), впровадження платної страхової медицини (12,1%), збільшення податків для бізнесу (11,1%) та скорочення пільг на проїзд в транспорті (8,6%).

Решта наведених ймовірних реформ майже не отримали підтримки населення. Серед них:  підвищення комунальних тарифів (0,9%), підвищення цін на газ для населення (0,9%), підвищення цін на проїзд у громадському транспорті (1,5%), часткове скасування пільг для «чорнобильців» (1,6%), зменшення виплат при народженні дитини (2,1%), часткове скасування пільг для «дітей війни» (2,5%), підвищення пенсійного віку (2,5%), тимчасове призупинення підвищення пенсій (3,4%), призупинення підвищення зарплат (3,5%), надати дозвіл банкам забирати заставне майно в громадян, які не платять кредити (3,5%).

Кожен третій респондент (31%) зазначив, що не підтримує жодну з наведених реформ, а ще 10% не визначились щодо свого ставлення.

Лише 38% опитаних вірять у дієздатність нової коаліції у Верховній Раді, 43% - не вірять. Характерно, що у нову коаліцію найбільше вірять прихильники Партії регіонів (66%), а також прихильники тих політичних сил, які долучились до формування коаліції: КПУ (48%), Блоку Литвина (33%) і Сильної України (33%). В регіональному розрізі це Південь, Донбас і Схід. З опозиційних сил найменше вірять у дієздатність коаліції прихильники Нашої України (8%), БЮТ (17%) та Фронту змін (24%). В регіональному розрізі це Захід, Центр і Північ.

Щодо ідеї проведення дострокових парламентських виборів думки розділились порівну: 41% прихильників і 41% противників. Зокрема, найбільше підтримують ідею перевиборів прихильники Партії регіонів (47%). На сьогодні електорат В.Януковича значно більш мобілізований, ніж прихильники інших політиків. Так, близько 75% прихильників Партії регіонів  висловили готовність взяти участь у дострокових парламентських виборах, якщо такі відбудуться в найближчу неділю. Це найвищий показник, для прикладу прихильники БЮТ мобілізовані лише на 64%, Фронту змін – на 61%, Сильної України – 57%.

Найменше підтримують дострокові вибори до парламенту прихильники КПУ та Блоку Литвина.

Рішення про перенесення місцевих виборів підтримує лише 31% опитаних, не підтримують – 41%, не визначились з цього питання – 28%. Як і у питані про дієздатність нової коаліції рішення про перенесення місцевих виборів найбільше підтримують прихильники політичних сил, які є учасниками коаліції: Партії регіонів (52%), Блоку Литвина (51%), КПУ (49%) та Сильної України (43%).

Найменше підтримують перенесення місцевих виборів прихильники Фронту змін (19%) та БЮТ (19%).

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 2-10 березня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами проведеного дослідження у ІІ турі виборів Президента В.Януковича підтримали 67% прихильників П.Симоненка, 40% - С.Тігіпка, 25% - В.Литвина, 16% - А.Яценюка та 8% - В.Ющенка. Ю.Тимошенко підтримали 76% прихильників О.Тягнибока, 60% - В.Ющенка,  50% - А.Яценюка, 40% - В.Литвина, 33% - С.Тігіпка та 13% - П.Симоненка. Проти обох кандидатів голосували близько чверті прихильників В,Ющенка, А,Яценюка та В.Литвина.

Цікаво, що 21% виборців, які віддали у ІІ турі свій голос за В.Януковича, насправді голосували проти Ю.Тимошенко. Найбільше таких виявилось в Центрі, на Півночі та на Сході. І навпаки, чверть виборців, які віддали свій голос за Ю.Тимошенко, насправді голосували проти В.Януковича. Найбільше таких на Півночі та на Сході.

Таким чином у ІІ турі виборів Президента близько чверті виборців (6,7 млн. українців) голосували не за, а скоріше проти: або проти Тимошенко, або проти Януковича, або проти обох одночасно. Решта – близько 70% – голосували за конкретного кандидата.

На сьогодні щонайменше кожен четвертий з категорії виборців, які голосували проти підтримує С.Тігіпка, кожен десятий А.Яценюка, кожен десятий залишається проти всіх. Разом з тим близько 18% з них вже підтримають чинного главу держави, а 7% - його конкурента на виборах.

Станом на початок березня рейтинги політиків наступні (серед усіх опитаних): В.Янукович – 38,2%, Ю.Тимошенко – 22,4%, С.Тігіпко – 13,6%, А.Яценюк – 5%, В.Ющенко – 2,1%, П.Симоненко – 1,7%, В.Литвин – 1,2%, О.Тягнибок – 1,1%.  Інші політики – 1,1%, проти всіх – 4%, На братимуть участі у виборах – 5,7%, не визначились – 4,2%.

Порівняно з І туром виборів найбільш суттєво зросла підтримка вже чинного Президента В.Януковича.

Рейтинг Ю.Тимошенко майже не змінився: 22% серед усіх опитаних і 25% серед тих, які візьмуть участь у виборах. Разом з тим відбулись незначні зміни у структурі виборця Тимошенко: дещо збільшилась підтримка на Заході за рахунок частини прихильників передусім В.Ющенка, не змінилась на Півночі та дещо зменшилась в Центрі за рахунок перетоків до С.Тігіпка. Крім того, підтримка Ю.Тимошенко зменшилась на Сході, Півдні та Донбасі, де укріпив свої позиції В.Янукович.

Рейтинг С.Тігіпка не змінився (близько 13%): втрати прихильників на Донбасі і Півдні наразі компенсуються перетоками від Ю.Тимошенко, А.Яценюка та В.Ющенка, які відбулись  на Заході, в Центрі та Півночі. Підтримка С.Тігіпка на Сході стабільна і становить  близько 20%.

З січня більш ніж вдвічі втратив В.Ющенко (з 5 до 2%). Також дещо втратив і А.Яценюк (з 7 до 5%).

На сьогодні електорат В.Януковича значно більш мобілізований, ніж прихильники інших політиків і саме цим можна пояснити електоральний відрив В.Януковича і Партії регіонів. Так, близько 75% прихильників Партії регіонів  висловили готовність взяти участь у дострокових парламентських виборах. Це найвищий показник, для прикладу прихильники БЮТ мобілізовані лише на 64%, Фронту змін – на 61%, Сильної України – 57%.

Станом на початок березня ситуація з партійними рейтингами виглядає наступним чином (серед усіх опитаних): ПР – 36%, БЮТ – 22%, Сильна Україна (С.Тігіпко) – 12%, Фронт змін (А.Яценюк) – 5%, КПУ – 2,7%, Наша Україна (В.Ющенко) – 1,9%, Блок Литвина – 1,7%, Свобода – 1,7%. Решта - менше 1%, проти всіх – 3,2%, не визначились або не братимуть участі у виборах – 11%.

Аналізуючи структуру виборців політичних сил, можна відзначити наступні тенденції.

БЮТ і Фронт змін мають практично ідентичні регіональні структури (третина прихильників проживає на Заході, чверть в Центрі і Півночі). Наша Україна і особливо Свобода орієнтовані здебільшого на Захід.

КПУ та Партія регіонів традиційно орієнтовані на Південно-Східні регіони.

Структура прихильників Сильної України найбільш універсальна: половина припадає на так звані «помаранчеві» регіони (з незначних відхиленням в бік Півночі), половина – на так звані «біло-сині» регіони (зі значним домінуванням Сходу).

Сильна Україна і Свобода мають у структурі найбільше прихильників з вищою освітою. Ці ж дві сили найбільше орієнтовані на молодь. Найстарші люди переважають у структурі КПУ та Нашої України. Спираючись на дані дослідження можна припустити, що прихильники Свободи – це «нові» націоналісти, а прихильники Нашої України – «старі» націоналісти.

Серед прихильників Свободи, КПУ та Нашої України переважають чоловіки. Щодо решти – жінки.

Виборці Партії регіонів, КПУ та Сильної України здебільшого проживають в містах, БЮТ та Блоку Литвина – в селах.

Російськомовне населення переважає лише в структурі прихильників Партії регіонів та КПУ, де також найбільше росіян. Знову ж варто наголосити на структурі прихильників Сильної України, як найбільш універсальній  з огляду також і на мову, яку вважають рідною виборці: половина – українська, половина – або російська або російська і українська одночасно.

У структурі БЮТ та Фронту змін переважають прихожани УПЦ (КП). Разом з тим серед прихильників БЮТ трохи більше греко-католиків і менше віруючих УПЦ (МП), а у Фронту змін навпаки – менше греко-католиків і більше віруючих УПЦ (МП).

Найбільше греко-католиків серед прихильників Свободи і Нашої України (домінуюча віра у структурі) .

Віруючі УПЦ (МП) домінують у структурі КПУ та Партії регіонів, значна кількість серед них і віруючих, які не відносять себе до жодної з конфесій, або взагалі вважають себе невіруючими (атеїстами).

Разом з тим варто зазначити, що у структурі як КПУ, так і Партії регіонів майже кожен п’ятий виборець належить до УПЦ (КП).

Серед прихильників Сильної України приблизно порівну віруючих УПЦ (КП), УПЦ (МП) та віруючих, які не відносять себе до жодної з конфесій.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 2-10 березня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Якби в березні 2010 року в Україні проводились вибори прем'єр-міністра і на цю посаду не претендували В.Янукович як Президент країни та Ю.Тимошенко як лідер опозиції, переконливу перемогу здобув би С.Тігіпко (39,4%). Варто зазначити, що підтримка С.Тігіпка на посаду прем'єра втричі перевищує його рейтинг на виборах Президента (13,05%).

На другому місці був би вже чинний глава уряду М.Азаров (15,6%), а на третьому – А.Яценюк (14,9%).

Далі у рейтингу розташувались екс-Президент В.Ющенко (3,4%), Р.Ахметов (2,1%), Б.Колесніков (0,8%), Ю.Єхануров (0,8%), Ю.Бойко (0,2%) та А.Клюєв (0,1%). Іншу кандидатуру підтримали б 3,9% опитаних, не підтримали жодного – 8%, не визначились – 11%.

Першість С.Тігіпку віддали опитані у всіх регіонах, крім Донбасу, де він ділить її з М.Азаровим. А.Яценюк отримав найвищу підтримку на Заході.

Якщо прихильники Сильної України, Фронту змін та Нашої України віддали беззаперечну перевагу своїм лідерам – відповідно С.Тігіпку (86%), А.Яценюку (82,4%) та В.Ющенку (56,8%) – то прихильники Партії регіонів розділились між С.Тігіпком (37,6%) та М.Азаровим (35,3%) практично порівну.

Перемогу М.Азаров здобув лише серед прихильників комуністів – 29,6% проти 25,9% за С.Тігіпка.

С.Тігіпку віддали перевагу 39,6% прихильників БЮТ, 24,2% - ВО “Свободи” та 16,2% - Нашої України.

У свою чергу А.Яценюк отримав 23,5% “голосів” прихильників БЮТ, 39,4% - ВО “Свободи” та 18,9% - Нашої України.

Найвищу підтримку чинний віце-прем'єр-міністр отримав серед молоді та осіб середнього віку. Чим вищий рівень освіти опитаних – тим вищий серед них рівень підтримки С.Тігіпка на посаду прем'єра.

Цікаво, що Р.Ахметова бачить в якості прем'єра також переважно молодь.

М.Азаров та С.Тігіпко отримали більше підтримки в містах, а А.Яценюк та В.Ющенко – в селах.

На відміну від С.Тігіпка, який отримав досить рівну підтримку серед опитаних, розподілених за критеріями рідна мова та національність, М.Азарова підтримали в п'ять разів менше україномовних респондентів, ніж російськомовних і в 2,5 рази менше українців, ніж росіян.

А.Яценюк навпаки має значно більшу підтримку серед україномовного населення і українців.

(!) Примітка: польовий етап дослідження закінчився 10 березня, тобто у переддень офіційного призначення М.Азарова прем'єр-міністром, а С.Тігіпка – віце-прем'єр-міністром України.
 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 2-10 березня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Українці, вочевидь, не готові відмовитися від традиції щорічного виголошення Президентом України новорічних звернень.

73% українців позитивно (або скоріше позитивно) ставляться до цієї традиції і лише 14% - негативно, або скоріше негативно.

На відміну від мешканців Заходу, Центру і Півночі, мешканці Сходу, Півдня і особливо Донбасу менш позитивно сприймають традицію звернення керівника країни на Новий Рік. Ймовірно, що на відповіді респондентів вплинув чинник негативного ставлення до діючого  глави держави.

Старші люди більш позитивно ставляться до цієї традиції, ніж молодь. Разом з тим позитивне ставлення значно переважає негативне в усіх вікових групах.

Жінки також більш позитивно ставляться до традиції, ніж чоловіки. Особливих розходжень у відповідях респондентів, залежно від рівня освіти, не помічено.

38% опитаних говорять, що їм подобалися новорічні звернення усіх трьох Президентів України однаково. Разом з тим, 13% найбільше вподобали звернення Л.Кучми, по 8% - В.Ющенка та Л.Кравчука.

Респонденти, які позитивно ставляться до традиції виголошення на Новий Рік привітань від глави держави  більш позитивно оцінили звернення кожного з трьох президентів України.

Цікаво, що звернення Л.Кучми більше подобаються прихильникам В.Януковича і С.Тігіпка, Л.Кравчука - прихильникам  В.Литвина та Ю.Тимошенко, діючого Президента – відповідно його ж прихильникам.

Географічно розклад наступний: новорічні привітання В.Ющенка найбільше подобаються або подобались на Заході, Л.Кравчука – в Центрі, Л.Кучми – на Півдні.

На мешканців Сходу і Півночі, вочевидь, найменше впливає електоральний чинник: їм подобаються новорічні звернення усіх трьох Президентів України. А Донбас, як вже говорилось, просто найбільш негативно ставиться до цієї традиції та усіх президентів, прізвище яких не “Янукович” J.

На селі найкраще сприймають вітання від В.Ющенка, у містах – Л.Кучми.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 28 листопада – 7 грудня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

За місяць до президентських виборів рейтинги першого туру наступні: лідирує В.Янукович (33,8% від усіх опитаних), на другому місці – Ю.Тимошенко (18,8%), третє місце в межах похибки ділять між собою три кандидати: А.Яценюк (5,9%), В.Ющенко (5,5%) та С.Тігіпко (5,5%). Далі йдуть П.Симоненко (3,8%), В.Литвин (3,3%) та О.Тягнибок (1,7%), решта кандидатів - не більше 1%. Не підтримують жодного кандидата – 7,9% респондентів, не визначились – 7%.

Порівняно з жовтнем збільшилась підтримка В.Януковича (з 31 до 34%), В.Ющенка (з 3,4 до 5,5%) та С.Тігіпка (з 2,9 до 5,5%). Так, найбільше рейтинг В.Януковича виріс на Сході, Донбасі і в Центрі; В.Ющенка – на Заході, де паралельно зменшились рейтинги Ю.Тимошенко і А.Яценюка; С.Тігіпка – по всій Україні, крім Сходу. Крім того, порівняно з жовтнем на третину зменшилось число невизначених (з 10,3 до 7%).

У першому турі явка виборців очікується на рівні 72%, у другому турі (у разі виходу В.Януковича і Ю.Тимошенко) – 67%.

На запитання "За кого Ви б проголосували якби до другого туру потрапили Янукович та Тимошенко?“ 43,4% респондентів віддали перевагу лідеру Партії регіонів і 30,7% - лідеру БЮТ, проти обох – 12,6%, не визначились – 8,6%. Серед опитаних, які мають намір взяти участь у другому турі виборів, підтримка В.Януковича становить 52,2%, Ю.Тимошенко – 34%, проти обох – 7,9%, не визначились – 5,9%.

Слід зазначити, що у жовтні різниця між цими двома кандидатами становила близько 10%, а у грудні – 13%. У парі "Янукович-Яценюк“ різниця між кандидатами зросла з 13 до 19% на користь лідера Партії регіонів, у парі “Янукович-Ющенко“ – не змінилась і становить 32%.

На думку опитаних, риса «господарник» більше притаманна В.Януковичу, ніж  Ю.Тимошенко (41 на 19%), «хороший сім’янин» (32 на 15%), «турбується про таких як я» (31 на 18%).

Разом з тим обох політиків вважають «сильними лідерами» (по третині опитаних).

Риса «дипломатичний» більше притаманна, на думку опитаних, Ю.Тимошенко (31 на 28%).

28% респондентів вважають, що риса «патріот» більше притаманна В.Януковичу, 24% - що Ю.Тимошенко. Водночас 37% опитаних (на Заході – 43%, Сході – 44%) вважають, що ані Тимошенко, ані Януковичу не притаманна така риса як «патріот».

Найпозитивніше респонденти ставляться до таких варіантів конфігурацій влади після виборів: Янукович президент, Тігіпко – прем’єр (40% оцінили позитивно або скоріше позитивно), Янукович – президент, Яценюк – прем’єр (33%), Тимошенко – президент, Яценюк – прем’єр (28%) та Тимошенко – президент, Тігіпко – прем’єр (26%). На Заході також позитивно сприймають варіант: Тимошенко – президент, Ющенко – прем’єр (31%).

Найбільш негативно респонденти оцінили варіант: Янукович – президент, Ющенко – прем’єр (12%).

Разом з тим, на думку відносної більшості, після виборів саме В.Янукович і Ю.Тимошенко будуть формувати конфігурацію влади: близько 13% опитаних прогнозують варіант:  Янукович – президент, Тимошенко – прем’єр (при цьому лише 6% вважають його оптимальним для країни); близько 9% - Тимошенко – президент, Янукович – прем’єр (лише 3% вважають його оптимальним). 45% - не можуть спрогнозувати формат влади після виборів Президента.

Політичну рекламу В.Януковича позитивно (або скоріше позитивно) оцінили 38,6% опитаних, С.Тігіпка - 37,8%, Ю.Тимошенко - 29,3%, В.Литвина – 27,9%, А.Яценюка – 27,4%, В.Ющенка - 13,5%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 28 листопада – 7 грудня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Майже 20% українців відвідали Львів протягом останніх трьох років, з них майже 30% для зустрічі з рідними, близькими чи друзями, чверть - як туристи, кожен п'ятий – з діловими поїздками, близько 5% - з метою навчання, 22% - з іншою метою.

Близько половини українців хотіли б відвідати Львів, з них кожен п'ятий планує зробити це вже в найближчі місяці, 22% - протягом року, 22% - протягом найближчих трьох років, ще 37% - у далекій перспективі.

Варто зазначити, що люди, які вже були у Львові значно більше схильні відвідати місто знову. Так, Львів хотіли б відвідати 81% тих, як вже були в місті і 40% тих, які ще не знайомі з містом.

Найчастіше Львів відвідували мешканці Заходу (близько половини бували протягом останніх трьох років), Центру і Півночі (близько 20%).

Відвідували Львів переважно молоді люди у віці 18-39 років. Вони ж мають найбільше бажання відвідати місто знову.

Найбільше Львів асоціюється в українців з гарною, старовинною архітектурою (41%). Це твердження переважає в оцінках мешканців усіх без виключення регіонів. Хоча 4% думають, що пам'ятки архітектури у Львові в дуже поганому стані, а 4% - крім споглядання архітектури, там нема більше що робити.

Практично для кожного п'ятого респондента Львів – це місто, мешканці якого патріотичні, бережуть українські традиції, гарно святкують Різдво, Паску та інші традиційні свята.

Для 17% опитаних - це місто затишних ресторанів i кав'ярень, а також смачних солодощів і кави.

Майже 15% вважають Львів культурною столицею України. Для 14% - це доглянуте, чисте, європейське місто (менше 1% вважають Львів засміченим, неприбраним містом).

14% опитаних вважають Львів містом смачного пива. 7% вважають Львів найкрасивішим містом України.

Близько 13% опитаних вважають, що мешканці міста дуже агресивно реагують на російську мову, 7% - що у Львові живуть “бандерівці”. 12% вважають, що місто має швидше польський, аніж український дух. 5% опитаних вважають львів'ян дуже зарозумілими i зверхніми. 4% думають, що Львів проїдає гроші, які заробляє Східна Україна, 3% -  краще би було, якби у 1939 році Західну Україну не приєднували до СРСР.

Для Донбасу Львів з одного боку - це місто, де красива архітектура (24%), гарно святкують Різдво та Паску (11%). З іншого – кожний десятий мешканець Донбасу вважає, що у Львові живуть “бандерівці”, які агресивно реагують на російську мову (16%) і проїдають гроші, які заробляє Схід (11%).

Для 6% Львів – це погані дороги, 4% - місто, де нерегулярно подається вода.

18% опитаних не мають жодного уявлення про Львів (серед респондентів, які бували у Львові таких лише 0,3%, які не бували у місті – 22%). Найменше поінформовані щодо Львова мешканці Донбасу – 21% не мають жодного уявлення, ще 21% не назвали жодного твердження, яке б відповідало їхньому уявленню про місто).

Чим вищий рівень освіти респондентів, тим краще уявлення вони мають про місто.

Варто відзначити, що для респондентів, які вже бували у Львові стали більш очевидними як переваги міста, так і недоліки (погані дороги, відсутність води і т.д.).

Респонденти віком до 40 років частіше виділяли культурні переваги міста. Для них Львів це також місто розваг: затишні ресторани i кав'ярні, смачні солодощі, кава та пиво. Разом з тим в оцінках старших людей більш виражено присутні стереотипні негативи (“бандерівці”, мова і т.д.)

Жінки і чоловіки практично однаково уявляють собі Львів, крім одного твердження: чоловіки вдвічі частіше говорили про Львів як місто смачного пива.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 28 листопада – 7 грудня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Напередодні рішення УЄФА щодо формату участі України у ЄВРО-2012 інтерес до чемпіонату серед українців зростає.

Станом на початок грудня близько 55% опитаних проти ідеї відмовитися від проведення ЄВРО-2012 в Україні. Підтримують ідею – лише 12%. Разом з тим для 23% респондентів байдуже відбудеться ЄВРО в Україні чи ні, ще 10% - не визначились.

Порівняно з серпнем 2009 року у грудні число невизначених з даного питання зменшилось більш ніж вдвічі. В результаті кількість тих, які проти відмови від проведення ЄВРО-2012 в Україні зросла з 46 до 55%. Разом з тим незначно, але зросла кількість байдужих то того, чи відбудеться ЄВРО в Україні чи ні – з 21 до 23% та тих, які підтримують ідею відмовитися від чемпіонату – з 9 до 12%.

Порівняно з серпнем найбільше зросла підтримка проведення ЄВРО-2012 на Заході - з 50 до 63%, Донбасі – з 41 до 57% та в Центрі – з 45 до 58%.

Варто зазначити, що на Донбасі також зменшилось число байдужих до чемпіонату, на Сході – не змінилось, у решті регіонів – зросло.

Як і в серпні найбільш нейтрально ставиться до ЄВРО-2012 Південь: лише 36% проти відмови від ЄВРО і стільки ж байдужих до того, чи відбудеться ЄВРО в Україні чи ні.

Число байдужих до чемпіонату зросло, як правило, серед людей старшого віку.

Молодь залишається найпалкішими прихильниками проведення чемпіонату Європи по футболу в Україні.

По освіті залишаються ті ж самі тенденції, що і в серпні: чим вище рівень освіти респондентів, тим менше серед них байдужих і більше прихильників ЄВРО.

На селі ЄВРО-2012 продовжує користуватись меншим інтересом, ніж в містах.

На відміну від чоловіків, серед жінок зросла кількість байдужих. Кількість чоловіків, які проти відмови від ЄВРО-2012 зросла з 53 до 66%, жінок – з 41 до 46%.

Як і в серпні українці продовжують вважати що Р.Ахметов (39,6%) зробив найбільше для успішного проведення ЄВРО-2012 в Україні.

19,1% вважають, що найбільше зробив Г.Суркіс, 8,1% - Ю.Тимошенко, 7,8% - В.Янукович, 5,6% - Є.Червоненко, 5% - В.Ющенко, 3,6% - Ю.Павленко, 3% - О.Ярославський, 1,9% - В.Литвин, 1,2% - А.Яценюк, менше 1% - І.Васюник та М.Лубківський. Разом з тим 7,3% вважають, що жоден з політиків не зробив нічого для успішного проведення ЄВРО-2012 в Україні, ще 39% - не змогли визначитися з даного питання.

На відміну від решти політиків та функціонерів ЄВРО-2012, щодо яких показники дещо знизились (включно з Г.Суркісом), підтримка Р.Ахметова – дещо зросла.

Понад половина тих, які проти відмови від проведення чемпіонату в Україні вважають, що найбільше зробив для ЄВРО – саме Р.Ахметов.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 28 листопада – 7 грудня 2009 р. (порівняння по тексту проводиться з аналогічним опитуванням, проведеним Соціологічною групою “Рейтинг” 2-15 серпня 2009 р.)

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька >
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська>
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська>
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь>
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська>
Донбас: Донецька, Луганська

Близько 73% мешканців Львівщини проти ідеї відмовитися від проведення ЄВРО-2012 у Львові, Підтримують ідею – лише 7%. Разом з тим для 16% респондентів байдуже відбудеться ЄВРО у Львові чи ні, ще 4% - не визначились.

Близько двох третин вірять, що Львів буде приймати матчі ЄВРО-2012, 17% не вірять, 16% - не визначились.

Роботою Прем’єр-міністра Ю.Тимошенко з підготовки чемпіонату задоволені близько 38%, Президента В.Ющенка – 32%, Голови ВРУ В.Литвина – 16%.

Якщо говорити про місцевих керівників найбільше задоволені роботою з підготовки чемпіонату А.Садового (близько 40%). Роботою Голови облдержадміністрації М.Кмітя задоволені близько 28%, Голови облради М.Сеника – близько чверті.

Цікаво, що роботу Прем'єр-міністра, Президента, Голови ОДА  краще оцінюють в селах, ніж у Львові. А от роботу міського голови краще оцінюють в обласному центрі.

На думку більшості найвищі шанси приймати матчі чемпіонату Європи по футболу 2012 року  мають Львів (58%), Київ (56%) та Донецьк (52%). Шанси Харкова мешканці Львівщини оцінили більш ніж вдвічі гірше (22%).

На такі результати здебільшого вплинув високий рівень місцевого патріотизму та видавання бажаного за дійсне. Так, респонденти з вищою освітою (переважно мешканці Львова)  найкраще оцінили шанси Києва та Донецька і значно вище, за інших – шанси Харкова. Мешканці ж сіл, опитані з низьким рівнем освіти , старшого віку перевагу віддали Львову.  

Разом з тим мешканці сіл більше, ніж львів’яни відстоюють ідею залишити ЄВРО (76 проти 69%), проте менше вірять, що чемпіонат таки буде у Львові (65 проти 70%).

Найбільше відстоюють ідею проведення ЄВРО у Львові прихильники Ю.Тимошенко та В.Ющенка. Вони ж найбільше вірять, що Львів буде приймати матчі чемпіонату. Найбільші скептики - виборці С.Тігіпка та В.Литвина.

Для мешканців Львівщини ЄВРО-2012 це передусім покращення якості доріг, аеропортів, готелів (55%), нові робочі місця (50%), питання престижу області (47%), розвиток міста та області (46%).

39% вважають, що ЄВРО відкриває можливості з кращого боку показати Львівщину туристам, 36% - тест для місцевої влади на «профпридатність». 30% вважають, що ЄВРО – це можливість для міста та області заробити додаткові кошти. Ще чверть вважають, що це додатковий поштовх для розвитку спорту і культури у регіоні. Лише 6% думають, що ЄВРО-2012 не є важливим для Львівщини.

Цікаво, що для Львова ЄВРО – це кращі дороги, розвиток міста, додаткові заробітки, а для сіл та інших міст області – це питання престижу, нові робочі місця, розвиток туризму.

Чоловіки мають значно вищі очікування щодо ЄВРО, ніж жінки.

Чим молодші респонденти, чим вони більш освічені, тим вищі в них очікування.

Аудиторія дослідження: населення Львівської області віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів (у т.ч. Львів – 400 респондентів). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 14-23 листопада 2009 р.

Мешканці Львівської області мають достатньо високі очікування щодо президентських виборів: 84% переконані, що будь-які вибори Президента повинні змінювати ситуацію в країні на краще, 54% - очікують змін на краще в результаті виборів Президента-2010.

Найвищі очікування щодо виборів у прихильників В.Януковича, Ю.Тимошенка та В.Ющенка.

56% мешканців Львівщини говорять, що точно братимуть участь у виборах Президента, 31% - скоріше, що братимуть.

Чим вищі очікування щодо виборів, тим більше бажання взяти у них участь: серед респондентів, які очікують змін на краще у результаті виборів 95% – мають наміри взяти участь у голосуванні, серед респондентів, які не очікують змін – 75%.

Найбільше мешканці Львівщини вірять у перемогу Ю. Тимошенко - 42% опитаних очікують, що наступним Президентом України стане Ю.Тимошенко, 21% - В. Янукович, 12% - В.Ющенко, 6% - А.Яценюк.

При цьому, 38% опитаних вірять, Ю.Тимошенко посяде перше місце у І турі, 32% - друге місце, 8% - третє. 29% опитаних вірять, В.Янукович посяде перше місце у І турі, 28% - друге місце, 18% - третє.

Половина прихильників В.Ющенка переконані, що він посяде перше місце у І турі і стане наступним Президентом. 15% - пророкують йому друге місце, ще 15% - третє місце. Третина прихильників А.Яценюка вірять, що він виграє І тур і вибори загалом, 11% - посяде друге місце у І турі, третина - третє місце.

Лідером симпатій на президентських виборах в області є Ю.Тимошенко (26%). Далі йдуть В.Ющенко (18%), А.Яценюк (10%), О.Тягнибок (7%), В.Янукович (6%), С.Тігіпко (2%) та В.Литвин (2%). Цікаво, що В.Противсіх підтримують 0,5%, а голосувати проти всіх готові 10%. Близько 11% - не визначились.

Серед респондентів, які мають намір взяти участь у виборах п’ятірка лідерів наступна: Ю.Тимошенко – 29%, В.Ющенко – 20%, А.Яценюк – 12%, О.Тягнибок – 7%, В.Янукович – 6%.

Ю.Тимошенко, В.Ющенко та А.Яценюк мають вищу підтримку у селах, О.Тягнибок та В.Янукович – у Львові. Ю.Тимошенко і В.Ющенко мають вищу підтримку серед жінок, О.Тягнибок – серед чоловіків.

За В.Ющенка переважно готові голосувати менш освічені громадяни, його ж підтримують найбідніші громадяни, за А.Яценюка – більш освічені. Ю.Тимошенко лідирує серед громадян з середніми статками.

У разі виходу до другого туру В.Януковича та Ю.Тимошенко, за лідера Партії регіонів на Львівщині готові проголосувати близько 10%, за лідера БЮТ – 60%.

У разі виходу до другого туру В.Януковича та А.Яценюка, за лідера Партії регіонів готові проголосувати близько 10%, за лідера Фронту змін – 64%.

У разі виходу до другого туру В.Януковича та В.Ющенка, за лідера Партії регіонів готові проголосувати близько 12%, за лідера Нашої України – 54%.

Кращий результат А.Яценюка у гіпотетичному другому турі забезпечується за рахунок вищої підтримки серед прихильників В.Ющенка. Гірший результат В.Ющенка – за рахунок зменшення підтримки серед прихильників Ю.Тимошенко та А.Яценюка.

У заочних протистояннях Тимошенко і Яценюка та Тимошенко і Ющенка перемагає лідер БЮТ: 41 проти 33% та 43 проти 30% відповідно.

Симпатії мешканців Львівщини щодо виборів до Верховної Ради розподілилися наступним чином: БЮТ – 28%, Наша Україна В.Ющенка – 19%, Блок Яценюка – 10%, Свобода – 9%, Партія регіонів – 6%, Блок Литвина – 2%, Блок Тігіпка – 1%. Не визначились – 8%, проти всіх – 6%. Варто зазначити, що на місцевих виборах підтримка ВО «Свободи» значно вища, ніж на національних. Так на виборах до Львівської обласної ради за цю політичну силу готові проголосувати майже вдвічі більше, ніж на парламентських - 16%. При цьому лідерами симпатій у питанні голосування до облради є БЮТ – 24% та Наша Україна – 16%. Долають тривідсотковий бар’єр також Блок Яценюка – 9% і Партія регіонів – 6%.

За рівнем повної довіри лідирує в області Ю.Тимошенко (19% повністю довіряють, 28% - скоріше довіряють). Далі йдуть В.Ющенко (12 і 28%), А.Яценюк (12 і 38%) та О.Тягнибок (9 і 32%).

Найбільше недовіряють в області О.Морозу (91%), В.Януковичу (88%) та І.Богословській (81%).

Роботу Прем’єр-міністра з подолання епідемії грипу мешканці Львівщини оцінюють вище (46%), ніж роботу Президента (36%). Разом з тим у судженнях опитаних переважають електоральні оцінки. Так, роботу Президента позитивно оцінили 75% прихильників В.Ющенка і вдвічі гірше прихильники А.Яценюка та Ю.Тимошенко. Роботу Прем’єр-міністра позитивно оцінили 80% прихильників Ю.Тимошенко і вдвічі гірше прихильники А.Яценюка та В.Ющенка. Цікаво, що роботу з подолання епідемії грипу як В.Ющенка, так і Ю.Тимошенко значно краще оцінили в селах, ніж у Львові.

Серед керівників місцевої влади найбільше задоволені діяльністю А.Садового (10% - повністю задоволені, 33% - скоріше задоволені). Роботою Голови облдержадміністрації М.Кмітя (4% - повністю задоволені, 28% - скоріше задоволені) мешканці Львівщини задоволені трохи більше, ніж діяльністю Голови облради М.Сеника (4% - повністю задоволені, 25% - скоріше задоволені). Якщо роботу М.Кмітя та М.Сеника майже однаково оцінюють і на селі і у Львові, то діяльність А.Садового – краще у Львові.

Щодо національних маркерів думки мешканців Львівщини розподілились наступним чином. У разі проведення референдуму, «за» надання російській мові статусу державної голосуватимуть лише 7% і 84% - «проти». При цьому, підвищення статусу російської мови підтримують лише половина прихильників В.Януковича.

Разом з тим понад 90% прихильників А.Яценюка, В.Ющенка, О.Тягнибока та Ю.Тимошенко голосуватимуть «проти».

Вступ до Єдиного економічного простору підтримують лише 19% мешканців Львівщини. Серед них лише близько 10% прихильників В.Ющенка, О.Тягнибока та Ю.Тимошенко, близько чверті - А.Яценюка та С.Тігіпка та понад 60% - В.Януковича.

Вступ до НАТО підтримують 60% мешканців області, не підтримують – близько чверті. Серед найбільших противників прихильники В.Януковича (60% – проти.

Вступ до Європейського Союзу готові підтримати на референдумі 74%, проти – лише 10%. Серед найбільших прихильників ЄС виборці О.Тягнибока (85%), Ю.Тимошенко (80%) та А.Яценюка (79%).

Зважаючи, що лише чверть прихильників лідера Фронту змін підтримують вступ України до ЄЕП, а 79% - підтримують вступ до ЄС, 67% - до НАТО і 94% проти надання російській мові статусу державної, цілком прогнозовано очікувати від них певного нерозуміння нових програмних ініціатив А.Яценюка на кшталт Східноєвропейського проекту і т.д.

Аудиторія дослідження: населення Львівської області віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів (у т.ч. Львів – 400 респондентів). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 14-23 листопада 2009 р.

Найулюбленішими жанрами кіно для українців є комедія (45%), мелодрама (31%) та історичні фільми (28%). Далі йдуть  пригодницькі фільми (24%), бойовики (16%) та документальне кіно (15%). Кожний десятий українець захоплюється фантастикою. Драми популярні серед 8% опитаних, трилери – серед 7%. 5% українці люблять фільми жахів, 4% - еротику.

Лише 4% українців не люблять кіно.

З віком втрачається інтерес українців до таких жанрів кіно як комедія, пригодницькі фільми, бойовики, фантастика, фільми жахів та еротика. Натомість зростає інтерес до мелодрам,  історичних фільмів та документального кіно.

Серед більш освічених громадян популярними є комедії, документальне кіно, фантастика, історичні та пригодницькі фільми. Людей середнього рівня освіти цікавлять мелодрами і бойовики.

Документальні фільми вдвічі популярніші в  містах, ніж на селі.  Взагалі кіно в містах люблять більше. Водночас мелодрами і бойовики однаково дивляться як в містах, так і в селах.

Мелодрами у 6 разів популярніші серед жінок, ніж серед чоловіків. Натомість бойовики в 6 разів популярніші серед сильної статі. Крім того, жінки більше за чоловіків люблять комедії та драми. Решта жанрів за чоловіками: вони вдвічі більше дивляться фантастику, трилери, еротику та документальне кіно;  у 1,5 рази більше - історичні та пригодницькі фільми, а також фільми жахів.

Найбільший інтерес до кіно проявляють пари, які живуть у громадянському шлюбі. Вони більше за інших люблять комедії, пригодницькі та історичні фільми, бойовики, а також документальне кіно. Неодружені – фантастику, трилери, містику. А от серед одружених, а ще більше серед розлучених, найбільш популярними є мелодрами.  Інша цікава тенденція: чим більше дітей в родині, тим менше подобаються комедії та пригодницькі фільми. Натомість росте популярність  мелодрам.

Документальні фільми найбільш популярні серед виборців В.Ющенка та В.Литвина. Також виборці В.Ющенка люблять історичні фільми, як до речі і виборці С.Тігіпка. Цікаво, що виборці В.Ющенка взагалі не люблять жахів, практично не дивляться еротики, містики і фантастики. Разом з тим ці категорії фільмів є дуже популярними серед виборців того ж С.Тігіпка.

Виборці Ю.Тимошенко люблять мелодрами і комедії.  Проте найбільша любов до кінокомедій належить прихильникам В.Януковича. Пригодницькі фільми, як, до речі і бойовики, найпопулярніші серед виборців А.Яценюка та В.Януковича.

Найулюбленішими стилями музики для українців є поп-музика (32%), народна або фолк (25%) та шансон (22%).

Кожний п'ятий українець любить класичну музику. Танцювальну музику або диско слухають13% опитаних, романси – 12%, клубну музику – 9%. Рок залишається популярним серед 7%, бардівська музика – серед 6% опитаних. 5% українців  люблять духовну музику, 5% - джаз,  3% - реп, 3% - блюз.  Найменшою популярністю серед українців користується тяжкий рок та реггі.

Щодо музичних вподобань українців існує кілька очікуваних тенденцій. Так, чим старше респонденти,  тим  популярніша серед них народна музика, чим молодші – поп-музика. Крім того, близько третини (!) молоді любить клубну музику, майже кожен п'ятий – рок. Натомість старші люди віддають більше переваги романсам і духовній музиці.

Шансон, класична і бардівська музика  найпопулярніші серед українців середнього віку.

Більш освічені респонденти віддають превагу крім поп-музики, класичній музиці, романсам, року та джазу. Серед найменш освічених пальму першості тримає народна музика.

До речі духовну музику найбільше шанують греко-католики, найменше – віруючі УПЦ Київського та Московського Патріархату.

Народна музика на селі вдвічі більш популярна, ніж у містах. Натомість у містах значно більше популярніша класична музика, рок, джаз і шансон.

Музичні смаки чоловіків і жінок також значно різняться. Жінки більше, ніж чоловіки люблять поп-музику, народну і танцювальну, а також класику та романси. Натомість чоловіки - шансон,  бардівську музику та джаз, а також рок, реп і електронну музику.

Клубна музика, рок і реп найпопулярніші серед неодружених  респондентів, які не мають дітей. Поп-музика – серед пар, які живуть у громадянському шлюбі. Останні також люблять бардівську музику і джаз.

Одружені віддають перевагу народній і класичній музиці, а також шансону і не проти танцювальної та поп-музики.

Виборці Ю.Тимошенко віддають перевагу народній, класичній та клубній музиці. Виборці В.Януковича – поп-музиці, шансону і танцювальному стилю. Виборці А.Яценюка також люблять шансон, танцювальну і рок-музику.

Найбільшими прихильниками народної та духовної музики є виборці В.Ющенка. Виборці С.Тігіпка люблять класичну, танцювальну музику, романси і джаз. Третина виборців В.Литвина (найбільше серед інших) віддають перевагу класичній музиці, трохи менше – шансону. Разом з тим частина прихильників Голови ВРУ  полюбляє і клубну музику.

Майже дві третини українців тримають домашніх тварин. Найпопулярнішими є коти (41%) і собаки (41%). Понад половина українців тримає одночасно і собаку і кота.

Разом з тим близько 6% опитаних тримають вдома птахів, 3% - рибок, 2% - різних гризунів.

Існує чітка тенденція: чим більше дітей в родині тим більша ймовірність побачити в цій родині домашніх тварин. Водночас в таких родинах найбільше виникає бажання відмовитись від будь-яких тварин вдома – майже 30% опитаних, які тримають домашніх тварин, не хотіли б мати жодної тварини вдома.

Лише 14% опитаних на селі сказали, що не тримають домашніх тварин, у місті таких втричі більше (48%).

Собаки більш популярні в селах, ніж в містах. Коти – навпаки.

Жінки більше люблять котів, чоловіки – собак.

Пари, які живуть у громадянському шлюбі частіше тримають собак, одружені, а особливо розлучені – котів.

Цікаво, що загалом українці більш лояльні до собак, ніж до котів: респонденти, які тримають вдома котів більш охочі  завести ще й собаку, натомість ті, які тримають собаку менше хочуть заводити ще й кота.

Виборці Ю.Тимошенко і В.Литвина частіше тримають вдома котів, ніж собак. Решта – навпаки.

Найчастіше тримають тварин вдома виборці Ю.Тимошенко, В.Ющенка та В.Януковича.

Примітно, що серед виборців А.Яценюка найбільше тих, які не мають взагалі тварин і також найбільше тих, які не хотіли б мати жодної тварини вдома. Теж саме можна сказати і щодо виборців С.Тігіпка.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 3-12 жовтня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Сьогодні окремі скептики доводять, що немає радості і щастя в нашому житті, оскільки на дворі криза, епідемія і т.д. Команда соціологічної групи “Рейтинг” з цим не погодилась і вирішила підготувати своєрідний РЕЙТИНГ РАДОСТІ за даними всеукраїнського опитування який і презентуємо. До того ж у нас є свій власний привід для радості – ми провели ювілейне 500-те опитування і хотіли б розділити це свято з Вами.

Отже, щасливими себе вважають майже 70% українців (27,1% - однозначно щасливими, 42,5% - мабуть, що щасливими). Майже 20% - не щасливими і близько 10% - не змогли сказати, щасливі вони чи ні.

28,5% громадян говорять, що відчувають радість в житті щодня, 24,4% - кілька разів на тиждень, 13,6% - кілька разів на місяць. Тобто дві третини відчувають радість не менше 1 разу на місяць. Близько 20% опитаних вважають, що рідко відчувають радість в житті і 12% - не визначились.

Дослідження доводить, що зв’язок між відчуттям радості і щастя прямий: найбільш щасливі українці відчувають радість в житті щодня!

 40% опитаних мешканців Заходу вважають, що вони відчувають радість щодня (найбільше), а от серед мешканців Донбасу таких не більше 20%, Центру – 13%.

Дослідження також показало, що з віком відчуття радості в людей поступово зменшується: майже половина опитаних у віці 18-29 років відчувають радість в житті щодня, а от серед опитаних у віці від 50 років і старше, а особливо пенсіонерів, таких виявилось лише близько 20%. Натомість кількість респондентів, які рідко радіють – навпаки – зросла: з  9% (18-39 років) до 35% (60 років і більше).

Інша тенденція: чим гірша освіта в опитаних, тим менше у них радості в житті. Одружені менше відчувають радість в житті, ніж неодружені, або ті, які живуть у громадянському шлюбі.

Що ж приносить українцям найбільше радості в житті?

На першому місці – родина (понад 60%), на другому – діти (47%), на третьому – друзі (37%). П'ятірку замикають перегляд телевізора (32%) та гроші (27%).

Майже 20% отримують радість від спілкування з природою. Кожен шостий українець радіє подорожам.

Отримувати подарунки українці люблять більше, ніж дарувати. Відпустки і канікули більше, ніж роботу чи навчання.

Для 13% опитаних радість приносить порання по господарству, для 10% - домашні тварини.

Якщо взяти групу мистецтв, то тут найбільше радості приносить музика (16%) і кіно (14%). Мистецтво театру українцям з одного боку недоступне, з іншого – незрозуміле, у результаті в рейтингу радості театр отримав лише 2%. Книжки приносять радість в житті 12% українцям.

Кожному десятому українцю радість приносить їжа.

Кожен десятий українець радіє від сексу. Секс у рейтингу радості випередив молитву (церкву), шопінг, зайняття спортом, перемоги улюбленої команди, співи (до речі, співати українці люблять більше, ніж танцювати) та алкоголь.

Тепер давайте розберемось кому і що подобається більше,  здійснивши аналіз демографічних особливостей.

Друзi, музика, вiдпустка/канiкули, подорожі, кiно, дні народження, секс, шопiнг, зайняття спортом, iнтернет, танці, навчання і гроші з віком приносять менше радості. Чим менше відповідальності, тим більше радості. Коли з'являються родина і діти шкала радості змінюється: одні радості стають менш актуальними, інші – вже недоступними. Натомість приходять  інші приводи порадіти.

 Отже, радості, які з віком стають дедалі більш актуальними: родина, діти, дивитися телевізор, спілкуватися з природою, поратися по господарству, книжки, домашнi тварини, молитва (церква), співати пiснi, усамітнення.

Практично не втрачає актуальності з віком, а в середньому віці навіть загострюється відчуття радості від роботи. Аналогічно щодо їжі та алкоголю.

Майже не змінюється з віком ставлення до подарунків.

Зі збільшенням кількості потомства в сім’ї зростає відчуття радості від дітей: тільки 8% респондентів, які не мають дітей відчувають радість від дітей, серед респондентів, які мають хоча б одну дитину таких 53%, а чотири і більше дитини – 74%.

Серед неодружених респондентів та тих, які живуть у громадянському шлюбі  не  більше 40% відчувають радість від родини. Натомість одружені навпаки – 70% назвали серед ключових радостей в житті саме родину.

Цікаво, що молитва (церква) приносить найбільше радості віруючим УАПЦ та греко-католикам. Найменше – віруючим УПЦ  Київського і Московського патріархатів. Відповідно серед мешканців Заходу кожний п'ятий опитаний сказав, що відчуває радість від молитви (церкви ), а от на Півдні і Донбасі таких виявилось близько 4%, а на Півночі – взагалі 3%.

Чоловіки радіють більше, ніж жінки від: друзів, перегляду телевізора, Інтернету, відпусток, а також і роботи, занять спортом, перемог улюбленої команди, алкоголю та грошей.

До речі, чоловіки вдвічі більше радіють від сексу, ніж жінки. Натомість жінки втричі більше радіють від шопінгу , ніж чоловіки.

До рейтингу радості жінок також входять: родина, діти, поратися по господарству, книжки, домашні тварини, молитва (церква). Жінки більше за чоловіків радіють подарункам, причому вони люблять як отримувати подарунки, так і їх дарувати.  Незважаючи на це, дні народження жінки люблять не більше за чоловіків – мабуть отримувати подарунки жінки хотіли б не тільки на дні народження.

У чому повністю зійшлись смаки і чоловіків і жінок це: спілкування  з природою, музика, подорожі, кіно, їжа, танці (до речі, співати жінки люблять трохи більше).

Чим вища освіта респондентів, тим більше радості вони відчувають від музики, театру, книжок, подорожування, роботи,  сексу,  шопiнгу, iнтернету і навчання.

Зворотня тенденція яскраво виражена хіба що для молитви.

За допомогою аналізу ми спробували скласти своєрідну матрицю щастя або ідентифікувати суміжні види радості.

Отже, люди, що відчувають радість від родини  радіють і від  дітей. Ці радості дуже близькі для респондентів, які радіють від того, що дарують подарунки, пораються по домашньому господарству, домашніх тварин, молитви.

 Друзі – це інтернет, спорт, алкоголь, дні народження, музика і навчання.

Радість від перегляду телевізора найчастіше отримують опитані, які радіють від алкоголю та їжі, кіно та від того, що отримують подарунки. Те ж саме можна сказати і щодо наступного виду радості – гроші. Сюди хіба що додамо людей, які отримують радість від сексу, шопінгу.

Спілкування з природою найбільше радості доставляє респондентам, які полюбляють усамітнення, театр, домашнє  господарство, танці і церкву.

Музика – це навчання, театр, кіно, танці, інтернет, дні народження. Подарунки асоціюються з днями народження.

Книжки – це усамітнення, театр, кіно, навчання.

Робота і відпустка між собою корелюються слабо.

Секс – це танці, спорт, інтернет, дні народження, навчання.

Радість від молитви найчастіше отримують опитані, які радіють від того, що співають, від усамітнення, домашнього господарства та домашніх тварин, від того, що дарують подарунки.

Навчання – це танці, інтернет, спорт, секс, музика. Шопінг – це також танці, секс, інтернет, дні народження, їжа.

Згідно з результатами опитування, 3% респондентів кажуть, що займаються сексом щодня (!), 20% - кілька разів на тиждень, 13% - кілька разів на місяць. 19% - відповіли, що сексом не займаються, а ще 33% - відмовились відповідати.

Таким чином лише 36% опитаних українців у віці від 18 років (а у віці 18-49 років – лише 54%) говорять, що займаються сексом. І це при тому, що кількість населення України невпинно скорочується!

Між тим результати дослідження доводять, що секс приносить радість в життя: чим частіше люди займаються коханням, тим частіше вони відчувають радість в житті.  Оптимальний рецепт: кілька разів на тиждень!

Найактивніші щодо сексу мешканці Півдня, Донбасу і Сходу. Найменше займаються сексом на Заході та в Центрі.

Чоловіки у 1,5 рази частіше займаються сексом, ніж жінки! Найбільш активна вікова група: 23-37 років (пік 28-32). Дещо насторожує те, що серед респондентів у віці 18-22 років – близько третини  відмов від відповіді та у віці 48-52 – близько 44%.

Найбільш регулярний секс мають пари, які живуть у громадянському шлюбі (причому переважно ті, які не мають дітей), далі з відривом йдуть одружені і не одружені.

Найбільш відмов від відповіді на запитання щодо сексу надійшло від віруючих, передусім прихожан УПЦ (МП) – 39%. Найчастіше сексом займаються віруючі УПЦ (КП), найрідше – греко-католики.

Цікаво, що найбільш активні щодо сексу виборці Ю.Тимошенко, С.Тігіпка, В.Януковича, А.Яценюка, а також група “проти всіх”. Водночас найбільш пасивні та закриті щодо сексу - виборці П.Симоненка, О.Тягнибока, В.Ющенка та В.Литвина.

Підсумовуючи весь матеріал, соціологічна група «Рейтинг» пропонує всім долучитись і змінити статистику: молодь має розуміти, що радості в житті не обмежуються розвагами, а старші – моли б згадати ті розваги, які приносили радість їм в молодості.

... Ось такі ми українці, або принаймні хочемо такими виглядати, коли даємо відповіді на прямі зручні, або не зовсім запитання.

І наостанок, соціологічна група «Рейтинг» пропонує всім долучитись і змінити статистику: нехай діти здивують бабусю допомогою по господарству, а вона їх свіжими цікавинками з інтернету, а мама загадково підморгне батькові і ніхто, навіть соціологи, не здогадаються, що викликало радість у двох дорослих українців наперекір складним реаліям сьогодення...

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 3-12 жовтня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Кожен третій громадян України у віці понад 18 років вважає себе футбольним уболівальником: 5% вважають себе футбольними фанатами, 10% - активними футбольними вболівальниками, 18% - не активними.

Теза, що футбол об’єднує українців знайшла своє підтвердження в опитуванні: найбільше число вболівальників живе на Донбасі, в Центрі та на Заході.

В містах вболівальниками вважають себе частіше (35%), ніж в селах (27%).

Найбільше футбольних вболівальників серед молоді у віці 18-29 років (41%), найменше – серед людей у віці 60 років і старше (25%).

54% чоловіків вважають себе футбольними вболівальниками, разом з тим так вважають і 15% жінок.

Найбільше вболівальників серед неодружених (46%) та осіб, які живуть разом, але не зареєстровані як подружжя (39%), трохи менше серед одружених (33%), найменше – серед розлучених (23%) та удівців (18%).

Серед громадян, які не мають дітей 45% прихильників футболу, далі – чим більше дітей у опитаних, тим менше серед них футбольних вболівальників.

Чим вища освіта опитаних, тим більше серед них прихильників футболу. Аналогічна залежність і щодо матеріального стану: серед респондентів з більш високими достатками більше футбольних вболівальників, ніж серед бідніших.

Щодо політичних симпатій футбольних вболівальників можна зазначити наступне. Прихильники футболу більше за інших підтримують В.Януковича, Ю.Тимошенко, В.Литвина, О.Тягнибока та А.Гриценка. Натомість менше підтримують А.Яценюка, В.Ющенка, П.Симоненка.

Футбольні вболівальники оцінили в цілому позитивно гру збірної України з футболу (64%) та роботу її головного тренера О.Михайличенка (59%) у 2009 році. Це при тому, що більшість опитаних не знали як зіграє збірна Україна зі збірною Англією: опитування проводилось 3-12 жовтня, а переможний матч відбувся 10 жовтня. Найкраще оцінили гру збірної вболівальники зі Сходу та Заходу, найгірше – з Донбасу.

57% опитаних вважають, що далі тренувати збірну України по футболу повинен фахівець з України, 21% - з Європи, 3% - з Росії. Водночас респонденти, які негативно оцінили роботу О.Михайличенка більш схильні вважати, що збірною має керувати фахівець з Європи (37%), або Росії (5%).

Переважна більшість вболівальників кожного з регіонів переконані, що збірну і надалі має очолювати українець. Найбільше прихильників тези, що тренувати збірну далі має фахівець з Європи виявилось на Півночі, Сході, Заході та Донбасі.

Переважна більшість опитаних (82%) позитивно ставляться до повернення А.Шевченка в «Динамо» Київ. Найбільш таких виявилось на Півдні, Півночі, Заході та в Центрі, найменше – на Сході та Донбасі.

62% опитаних вірять, що українські футбольні клуби можуть повторити цього року успіхи минулого сезону у міжнародних турнірах. Найбільше оптимістів на Заході, Півдні та Сході, найменше – на Донбасі.

На початку жовтня шанси донецького «Шахтаря» на вихід з групи вболівальники оцінювали значно краще, ніж київського «Динамо». Слід зауважити, що на момент проведення опитування (3-12 жовтня) респонденти не знали, що у третьому ігровому турі Ліги Європи «Шахтар» обіграє «Тулузу» і забезпечить собі вихід в плей-офф, а «Динамо» зіграє внічию з «Інтером» у Лізі Чемпіонів. Отже, на початок жовтня 51% опитаних вірили в те, що «Динамо» Київ вийде до наступного раунду Ліги Чемпіонів, тобто посяде у своїй групі 1 або 2 місце. Майже 70% опитаних вірили, що до наступного раунду Ліги Європи вийде «Шахтар» Донецьк.

Шанси «Шахтаря» оцінили найвище на Сході, Донбасі, в Центрі та на Півдні. Шанси «Динамо» - на Сході, Центрі та Півночі. Слід відмітити, що вболівальники з Донбасу значно більше вірять в успіхи “Шахтаря” зокрема, ніж в успіхи українського футболу в цілому.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 3-12 жовтня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Дослідження, проведене Соціологічною групою “Рейтинг” напередодні офіційного старту президентської виборчої кампанії (3-12 жовтня 2009 року), підтвердило високі очікування громадян від виборів Президента.

Переважна більшість респондентів (77,3%) вважають, що вибори глави держави повинні змінювати ситуацію в країні на краще. Найбільше таких на Заході та в Центрі (90%), найменше – на Сході і Донбасі (67%).

57,4% опитаних вірять, що зміни на краще відбудуться у результаті виборів, які заплановані на 17 січня 2010 року. Разом з тим майже кожен третій опитаний (29,1%) не очікує ніяких змін на краще у результаті цих виборів.

Понад 90% респондентів з тих, які очікують змін на краще у результатів цих виборів Президента, мають наміри взяти в них участь.

Громадяни, які очікують змін на краще у результаті вибрів сподіваються, передусім, на покращення економічної ситуації, значно менше – на зменшення протистояння політиків.

Половина опитаних (49,5%) очікують у результаті цих виборів Президента покращення економічної ситуації, третина (33,1%) – зменшення протистояння політиків. Близько чверті вважають, що у результаті виборів ні економічна, ні політична ситуація в державі не зміниться (24,9% і 26,5% відповідно). Разом з тим чверть очікують збільшення протистояння політиків, а 15% - погіршення економічної ситуації в державі.

Найбільш песимістично налаштовані щодо цих виборів Президента мешканці Донбасу – вони більше за інших очікують погіршення економічної ситуації та збільшення протистояння політиків.

Поряд з переважно оптимістичними очікуваннями щодо перетворень в країні у результаті виборів Президента, щодо самого виборчого процесу очікування громадян України переважно песимістичні.

Переважна більшість опитаних (82%) вважають, що на цих виборах Президента будуть масові фальсифікації.

83% опитаних впевнені, що після виборів політики будуть оскаржувати їх результати.

У вибори без фальсифікацій та судової тяганини вірять лише 8,5% громадян.

Попри відверто песимістичні очікування щодо перебігу виборчого процесу тільки 12,6% опитаних допускають повторення подій 2004 року, коли люди масово виступили проти фальсифікації результатів президентських виборів.

Варто зазначити, що мешканці Півдня та особливо Донбасу значно більше за інших побоюються фальсифікацій, оскаржень та повторення подій 2004 року.

Отже найбільш оптимістично налаштовані щодо цих виборів прихильники Ю.Тимошенко, найменше – прихильники В.Януковича.

Більшість громадян (60,7%) очікують від політиків спроб зірвати вибори Президента і тільки чверть (24,4%) вважають, що таких спроб не буде.

При цьому, на думку українців, найвигіднішим зрив виборів є для Віктора Ющенка - так вважають 41,8%. Інших претендентів на посаду глави держави підозрюють у спробах зірвати вибори значно менше: 14,5% - Ю.Тимошенко, 9,3% - В.Януковича, 2,6% - А.Яценюка і 1,8% - В. Литвина.

Близько 60% прихильників В.Януковича, 40% Ю.Тимошенко та А.Яценюка переконані, що зрив виборів найбільш вигідний для чинного Президента. А от прихильники В.Ющенка вважають, що зрив виборів вигідний В.Януковичу.

Ключовою причиною, на думку опитаних, через яку можуть бути зірвані вибори Президента, може бути змова політиків або політичних сил (27,4%). Серед інших можливих причин респонденти виділили блокування роботи Центральної виборчої комісії (20%), блокування роботи Верховної Ради (15,4%), погіршення економiчної ситуацiї у зв'язку з кризою (11,9%) і оголошення надзвичайного стану (10,6%). Дещо рідше згадувались інші можливі причини зриву виборів: блокування роботи Конституцiйного Суду України (8,7%), масовi заворушення серед населення (8,2%), вiйськова агресiя з боку iншої держави (2,9%).

Лише чверть опитаних твердо впевнені, що вибори відбудуться у визначений законом термін.

Прихильники політиків по різному оцінюють можливі причини, через які вибори Президента можуть не відбутися у визначений законом термін.

Так, прихильники В.Януковича частіше за інших акцентували увагу на можливій змові політиків (32,9%) та блокуванні роботи КСУ (11,3%); прихильники Ю.Тимошенко - блокуванні роботи ВРУ (17,5%); прихильники В.Ющенка - блокуванні роботи ЦВК (25%), погіршення економічної ситуації (14,7%) та оголошенні надзвичайного стану (14,7%).

Майже 70% опитаних вважають, що Ю.Тимошенко у разі свого програшу, не визнає своєї поразки і буде заважати переможцю посісти місце глави держави. Такої ж думки 55% опитаних і щодо В.Януковича. Тільки 19% і 30,6% респондентів відповідно вважають, що діючий Прем’єр-міністр і лідер опозиції визнають свою поразку у разі програшу.

Слід звернути увагу на те, що 59,8% прихильників Ю.Тимошенко і 43,3% - прихильників В.Януковича переконані, що їх лідери не визнають власної поразки на виборах.

Стосовно Віктора Ющенка думки опитаних розділилися навпіл – однакова кількість респондентів (43%) вважають, що він визнає свою поразку і стільки ж – що не визнає. Натомість стосовно А. Яценюка тих, хто вважає, що він визнає свою поразку є дещо більше, аніж тих, хто вважає, що не визнає (40,2% і 34,4% відповідно).

Майже дві третини українців (63,5%) вважають, що інші країни намагатимуться впливати на хід президентської виборчої кампанії в Україні. Тільки чверть (24,8%) протилежної думки.

Разом з тим тільки третина опитаних (36,1%) вважають, що вплив ззовні зможе суттєво змінити хід виборчої кампанії в Україні, а половина (49,4%) – вважають, що це суттєво не вплине на результати.

15,1% допускають існування варіантів моделювання військових конфліктів на території України з метою вплинути на хід президентської виборчої кампанії. Дві третини опитаних (66,1%) не вірять у такий розвиток подій.

Близько двох третин прихильників Ю.Тимошенко, А.Яценюка, В.Ющенка та В.Януковича допускають вплив інших країн на хід виборчої кампанії в Україні. Натомість серйозно розглядають цей вплив як загрозу виборчому процесу саме прихильники В.Януковича та В.Ющенка.

На думку 22% опитаних, Крим найбільше ризикує потратити у зону ризику якщо під час президентської виборчої кампанії в Україні виникнуть військові конфлікти.

13,3% респондентів віднесли до зони ризику Донбас, 11,9% - Київ, 11,1% - Захід України.

28,6% опитаних українців вважають, що жоден регіон України не може потрапити у зону ризику.

У ставленні до можливих територій конфліктів Крим був названий номером один мешканцями усіх без винятку регіонів України, найчастіше - на Півдні (34%). Про Донбас, як про можливу територію конфлікту найчастіше говорили на Заході та на самому Донбасі. Київ найчастіше згадувався також мешканцями Донбасу, Захід – мешканцями Півдня. Примітно, що мешканці Сходу і Півночі значно частіше за інших зазначали у відповідях, що жоден регіон України не може потрапити у зону ризику.

Серед основних загроз для України, на думку більшості опитаних, і надалі залишаються економічний занепад (56,6%), рiст безробіття (35,2%), знецiнення гривнi (31,1%), свавілля влади (29,2%) і деградація населення (17,9%). У порівнянні з серпнем значно зменшились побоювання громадян щодо росту безробіття і свавілля влади. Щодо регіонального розподілу, то економічний занепад найбільше хвилює мешканців Півдня України (63,8%), ріст безробіття – Заходу і Донбасу (37,8% і 40,6% відповідно), знецінення гривні – Півночі (41,5%), свавілля влади – Півдня та Сходу (44,5 і 40,4 відповідно), деградація населення найбільше хвилює мешканців Півночі (27,1%).

Щодо сприйняття основних загроз прихильниками політиків спостерігається інша цікава тенденція: прихильники В.Ющенка значно більше за інших побоюються розколу країни, втрати незалежності та військової загрози з боку Росії.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 3-12 жовтня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами загальноукраїнського опитування, проведеного у жовтні 2009 року, більшість українців (39,6%), не вірять, що у Верховній Раді цього скликання буде створено коаліцію депутатських фракцій, в яку б входило понад 226 депутатів.

У створення такої коаліції вірять лише 27,2% опитаних, решта (33,2%) – не змогли визначитись з цього приводу.

Найбільше скептиків щодо можливості створення дієвої коаліції у парламенті цього скликання виявилось на Донбасі, Центрі та Заході. Найбільш ж оптимісти – на Півночі. Серед прихильників політичних сил розподіл наступний: більше вірять у створення такої коаліції, аніж не вірять - прихильники БЮТ, “Нашої України” та Блоку Литвина. Переважно не вірять -  прихильники КПУ та Блоку Яценюка.

Для відносної більшості українців (18,1%) найоптимальнішим варіантом коаліції у Верховній Раді нового скликання є об'єднання Партії регіонів, КПУ та Блоку Литвина. На другому місці - об'єднання Блоку Юлії Тимошенко з Блоком Яценюка, яке  підтримують 11,7% українців. Об'єднання Партії регіонів з БЮТ підтримують 8,5%, стільки ж (8,3%) підтримують союз “регіоналів” з Блоком Яценюка.

Разом з тим, найвірогіднішим союзом у Верховній Раді нового скликання, на думку відносної більшості (15,5%) є союз Партії регіонів з БЮТ.

Серед прихильників політичних сил відповіді розділились наступним чином. Так, 43% прихильників Партії регіонів та 60% КПУ переконані, що найкращим варіантом більшості у парламенті нового скликання буде коаліція у складі Партії регіонів, КПУ та Блоку Литвина. Тільки 11% прихильників Партії регіонів вважають, що кращим буде об'єднання Партії регіонів з БЮТ, але 19% переконані, що саме така коаліція і буде у Верховній Раді нового скликання.

Лише 14% прихильників БЮТ підтримують об'єднання з Партією регіонів, водночас 21% прогнозують саме таку коаліцію.

Таким чином, як прихильники БЮТ, так і Партії регіонів переважно не підтримують об'єднання цих політичних сил. Проте відносна більшість як прихильників БЮТ, так і Партії регіонів вважають, що саме такий союз буде фактично оформлений у Верховній Раді нового скликання.

Більшість прихильників БЮТ (36%) вважають, що їх політичній силі доцільно об'єднуватись з Блоком Яценюка. Такої ж думки притримуються і більшість прихильників А.Яценюка (35%). Частина прихильників БЮТ (21%) виступають за старий формат коаліції - об'єднання БЮТ з Блоком Литвина та Нашою Україною.

Разом з тим 18% прихильників Блоку Яценюка виступають за об'єднання їх політичної сили з Партією регіонів. До речі такий формат підтримують і 19 % прихильників Партії регіонів.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 3-12 жовтня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами загальноукраїнського опитування, проведеного у жовтні 2009 року, активність виборців за два останні місяці зросла.

Так, 57,5% опитаних заявили, що точно братимуть участь у виборах Президента (у серпні – 49%), 26,2% - скоріше братимуть участь у виборах (у серпні – 31%).

Рейтинг симпатій на виборах Президента очолюють  Віктор Янукович та Юлія Тимошенко.

За два останні місяці лідери перегонів укріпили власні позиції. Найбільше зріс рейтинг Ю.Тимошенко (з 15,4 до 19,4%), трохи менше – В.Януковича (з 28,9 до 31,1%). Обидва політики вирішують питання мобілізації власного виборця. Так, підтримка Ю.Тимошенко зросла по всій країні (найбільше на Заході і Півночі). У свою чергу В.Янукович збільшив підтримку на Донбасі, Півдні, Центрі і Півночі, натомість  втратив  на Сході.

Підтримка А.Яценюка зменшилась з 12,3 до 8%. Особливих втрат лідер «Фронту змін» зазнав на Заході, де його рейтинг впав з 24 до 13%.

Відповідно вперше за останні півроку рейтинг симпатій на Заході очолила Ю.Тимошенко. Крім того, А.Яценюк зазнав втрат на Сході і Півдні, а також Півночі.

Зафіксовано ріст симпатій до С.Тігіпка, рейтинг якого з серпня виріс майже втричі (з 1 до 2,9%). Найбільший прогрес - на Сході, де його рейтинг виріс з 1,7% до 6,4%, а також в Центрі, Півночі та Донбасі.  В результаті С.Тігіпко майже зрівнявся з В.Ющенком і П.Симоненком та трохи випереджає В.Литвина.

Спостерігається незначне покращення позицій В.Ющенка (з 2,6 до 3,4%), передусім на Заході. А також незначне погіршення позицій В.Литвина (з 3,7 до 2,2%), передусім на Півночі.

Практично у кожному регіоні спостерігається тенденція щодо зменшення числа респондентів, які висловлюють намір голосувати за так званих “інших» кандидатів  – кристалізація виборців під фаворитів.    

Розподіл голосів серед тих, хто має намір взяти участь у виборах  Президента наступний: В.Янукович – 35,6%; Ю.Тимошенко – 22,1%; А.Яценюк – 9,1%, П.Симоненко – 3,9%, В.Ющенко – 3,8%, С.Тігіпко – 3,3%, В.Литвин – 2,3%. Решта – 4,6%, проти всіх – 7,2%, не визначились з вибором – 7,9%.

На запитання «За кого Ви б проголосували якби до другого туру потрапили В.Янукович та Ю.Тимошенко?»  майже 40% респондентів віддали перевагу лідеру Партії регіонів і 30% - лідеру БЮТ. Слід зазначати, що у серпні різниця між цими двома кандидатами у другому турі становила 12,5%, у жовтні – 10%.

Щодо іншої можливої пари «Янукович-Яценюк»  спостерігається зворотна тенденція: у серпні різниця становила 10,5%, а у жовтні – 13% (39 проти 26%) на користь В.Януковича.

Що стосується гіпотетичної пари «Яценюк-Тимошенко», то у жовтні перемагає Ю.Тимошенко - 27% на 23%, тоді як у серпні перемагав А.Яценюк - 23% на 19%.

Жоден український політик не має позитивного балансу довіри-недовіри.

У рейтингу довіри лідирує В.Янукович (довіряють - 41%, недовіряють  - 53%).  Найбільше довіряють лідеру Партії регіонів на Донбасі  та Півдні (69% та 62%), найменше - на Заході (16%). Не довіряють В.Януковичу на Заході – 79% опитаних.

Ю.Тимошенко та А.Яценюк мають практично рівні показники сукупної довіри – близько 31%.

При цьому лідеру БЮТ цілком довіряють майже вдвічі більше, ніж лідеру «Фронту змін»  (15% і 9% відповідно). Водночас недовіряють Ю.Тимошенко більше, ніж А.Яценюку (64% і 56% відповідно).

В.Литвину довіряють 30% (повністю довіряють лише 4%), недовіряють – 60%. Найбільше  Голові Верховної Ради довіряють на Півночі та Півдні (38% та 36% відповідно), найменше – на Донбасі  - 18%.

В.Ющенку довіряють 9% (повністю довіряють лише 3%), недовіряють - 86%. Найбільше довіряють чинному Президенту на Заході та Півночі (24% та 10% відповідно), у решті регіонів рівень довіри коливається від 1% на Донбасі до 5% в Центрі.

Рейтинги політичних сил повторюють тенденції зміни симпатій до кандидатів в Президенти. Розподіл голосів серед тих, хто має намір взяти участь у виборах наступний:

Партія  регіонів – 35,8%, БЮТ – 21,5%, Блок Яценюка – 7,8%, КПУ – 3,9%, «Наша Україна» – 3,1%, Блок Тігіпка – 2,5%, Блок Литвина – 1,9%. Решта партій та блоків – 4,8%, проти всіх – 8%, не визначились – 10,7%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 3-12 жовтня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Говорячи про важливість ЄВРО-2012 для України більшість респондентів вважають, що це питання престижу держави (42,3%), нові робочі місця, створені для розвитку інфраструктури до чемпіонату (40,3%) та покращення якості доріг, аеропортів та готелів (35,9%). Також близько третини респондентів, вважають, що проведення ЄВРО-2012 в Україні дає можливість для України заробити додаткові кошти (32,7%), можливість з кращого боку показати Україну Європі і світові (32,5%) та забезпечить розвиток міст, які прийматимуть чемпіонат (29,8%). Дещо менше опитані вказували на інші причини важливості ЄВРО-2012 для України. Так, майже чверть опитаних вважають, що ЄВРО-2012 – це тест на те, чи є Україна цивілізованою європейською державою, це додатковий поштовх для розвитку спорту (18,6%) та культури (16,5%). Майже кожен шостий українець вважає, що ЄВРО-2012 дає Україні нові можливості для вступу в Євросоюз. Тільки 8,8% опитаних українців вважають, що ЄВРО-2012 не є важливим для України. Ще 8,4% - не змогли визначитись з цього питання.

Варто зазначити, що для Сходу України ЄВРО-2012 - це передусім нові робочі місця, для Донбасу - розвиток приймаючих міст, для Півдня – можливість заробити додаткові гроші, а Захід, Центр і Північ переймаються престижем держави.

Українці проти ідеї відмовитись від проведення ЄВРО-2012. Майже половина опитаних (46,4%) скоріше негативно ставляться до ідеї відмовитись від проведення ЄВРО-2012 в Україні і тільки 9,3% респондентів готові підтримати таку ідею. Разом з тим, кожному п’ятому байдуже чи відбудеться ЄВРО-2012 в Україні, чи ні, а ще чверть - не змогли визначитись з цього приводу. Найбільше прихильників ЄВРО-2012 виявилось на Півночі та Сході, а найменше – на Півдні України. Також існує чітка тенденція: чим молодші респонденти, чим вища їх освіта та матеріальний стан, тим більше серед них прихильників ЄВРО-2012. Громадяни, за національністю українці, більше вболівають за проведення ЄВРО-2012, ніж росіяни. Окрім того, жінки майже вдвічі більше байдужі до ЄВРО-2012, ніж чоловіки.

Українці переконані, що центральна влада має відповідати за проведення ЄВРО-2012 в Україні більше (35,1%), ніж місцева (4,4%). При цьому половина респондентів вважають, що обидва рівні влади несуть однакову відповідальність.

А от, відповідаючи на питання «Хто на сьогодні краще справляється з підготовкою ЄВРО-2012: місцева чи центральна влада» 29,6% опитаних заявили, що як центральна, так і місцева влада не справляються з підготовкою до чемпіонату, 22,8% - що справляються обидві влади, 15,9% - відмітили лише роботу місцевої влади, 13,2% - лише центральної. Варто зазначити, що Центр і Північ оцінили роботу центральної влади по підготовці ЄВРО-2012 краще, ніж місцевої, решта – навпаки.

На думку українців, Київ та Донецьк можуть найкраще представити Україну на ЄВРО-2012 і саме ці два міста будуть фактично приймати матчі чемпіонату. Переважна більшість опитаних (63,2%) вважають, що серед чотирьох міст-претендентів найкраще представити Україну на ЄВРО-2012 може Київ. Дещо менше прихильників у Донецька - 39,6%. Трохи менше чверті респондентів назвали Харків і Львів містами, які найкраще можуть представити Україну на ЄВРО-2012 (23% і 22,6% відповідно).

Що стосується міст, які, на думку респондентів, фактично будуть приймати матчі чемпіонату, то шанси Києва оцінили дещо гірше ніж його потенціал (56,7%), шанси Донецька – дещо краще (43,1%), шанси Харкова і Львова приблизно так само (21,4% і 20,6% відповідно). При цьому, мешканці Заходу і Сходу вважають, що саме їх міста (Львів і Харків) можуть разом з Києвом найкраще представити Україну на ЄВРО-2012, проте, шанси Донецька фактично прийняти чемпіонат вони оцінюють вище.

Рівень готовності України до ЄВРО-2012 громадяни оцінили на 2,4 бали із 5 можливих. Натомість рівень готовності Польщі українці оцінили на 3,4 бали. Цікаво, що Північ і Донбас оцінили рівень готовності України вище, ніж Захід і Південь. Ще одна тенденція: чим вищий рівень освіти респондентів, тим гірші оцінки вони ставили.

Серед перешкод, які найбільше гальмують організацію ЄВРО-2012, українці відзначили передусім традиційні, наболілі для себе і для України проблеми, а вже потім проблеми, на яких акцентують інспектори УЄФА. Основними проблемами, які найбільше заважають успішному проведенню ЄВРО-2012 були названі економічна криза (61,2%), політична криза (54,4%) та наявність корупції у владі (50,5%). Проблеми інфраструктури до чемпіонату згадувались респондентами рідше: неякісні автодороги (39%), недостатні темпи будівництва стадіонів (30,3%), відсутність сучасних аеропортів (17,5%), відсутність достатньої кількості якісних готелів (17,2%), ускладнене транспортне пересування всередині міст (14,3%) та складності в пересуванні залізничним транспортом (8,8%).

Мешканці Донбасу ключовими перешкодами для успішного проведення ЄВРО-2012 бачать економічну та політичну кризи. А от мешканці Півдня – корупцію у владі. Захід і Північ гостро відчувають проблему недостатніх темпів будівництва стадіонів, водночас Донбас – проблему неякісних доріг, а Схід – відсутність готелів та аеропортів.

43% українців не вірять, що до 30 листопада Україна виконає більшу частину вимог УЄФА, вірять в це – лише 25,7%. При цьому, найбільші оптимісти живуть на Півночі, найменші - на Півдні та Донбасі. Шанси виконати до 30 листопада вимоги УЄФА українці оцінюють на третину краще, ніж росіяни. Характерно, що чим вища освіта у опитаних, тим більше вони вірять в можливості України.

38% опитаних вважають, що Р.Ахметов зробив найбільше для успішного проведення ЄВРО-2012 в Україні. При цьому, вклад Р.Ахметова відзначили не менше 30% мешканців у кожному регіоні України, крім Донбасу, де він отримав близько 60%. 21,6% респондентів відзначили роботу Г.Суркіса.

Значно рідше згадувались: Ю.Тимошенко (9,2%), В.Янукович (8,3%), Є.Червоненко (7,5%), В.Ющенко (7%), Ю.Павленко (5,6%), А.Яценюк (2,5%), В.Литвин (2,4%), І.Васюник (0,9%), інші (0,9%). Разом з тим, 11,6% респондентів вважають, що жоден з цих політиків нічого не зробив для успішного проведення чемпіонату, а ще 34% - не змогли визначитись з цього питання.

Якщо припустити, що ЄВРО-2012 в Україні не відбудеться, найбільшу відповідальність за це нестимуть, на думку більшості,  В.Ющенка (57,8%) та Ю.Тимошенко (42%). Інші прізвища вказувались значно рідше: Г.Суркіс (7,9%), Ю.Павленко (7%), В.Литвин (2,8%), І.Васюник (2,7%).

Дата опитування: 2-15 серпня 2009. Кількість опитаних: 2000 респондентів. Вік опитаних: понад 18 років. Регіони: усі. Похибка: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%.

Регіональний розподіл областей:          

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька        
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська       
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська    
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська   
Донбас: Донецька,  Луганська

Дві третини опитаних громадян визнали Київ найбільш привабливим для туристів, половина – Львів, більше третини – Одесу. Решта великих міст України не отримали більше 10% симпатій.

Якщо Київ отримав перше місце практично у кожному з регіонів України (крім Півдня України, де першість виборола Одеса), то інші міста оцінювались в різних регіонах по різному. Так, Львів досить високо оцінили з точки зору туристичної привабливості на Заході, Центрі, Півночі і Сході, Одесу – на Півдні і Донбасі, Харків – лише на Сході, Донецьк – лише на Донбасі. Дніпропетровськ і Запоріжжя – отримали досить низькі оцінки по всюди.

Якщо на Заході Львів як найпривабливіше місто в Україні для туристів отримав 59% симпатій, а Одеса – 34%, то на Півдні – навпаки: 32 та 59% відповідно.

Існують також відмінності в оцінках залежно від демографічних характеристик. Наприклад, чим вища освіта та матеріальний стан, чим нижчий вік опитаних, тим менше спостерігається рівень невизначених щодо заданого питання. Міське населення більш, ніж селяни обізнані щодо туристичного потенціалу великих міст.

Так, щодо Львова та Києва існує чітка залежність: чим вищий рівень освіти, тим вищі оцінки привабливості міст. Львів частіше відзначали люди, які добре оцінюють власний матеріальний стан. Одесу – молодь.

Цікаво, що Львів і Київ частіше відзначали опитані за національністю українці, а Одесу і Харків – росіяни.

Мери Харкова, Києва та Львова – кращі керівники своїх міст.

Вони отримали 11-12% симпатиків в цілому по Україні. Мерів Донецька та Одеси відмітили 9-10% респондентів, мерів Запоріжжя та Дніпропетровська – близько 5%. Варто зазначити, що 19% опитаних зазначили, що жодного з мерів великих міст не можна вважати кращим, ще 43% - не змогли визначитись із відповіддю.

Відповіді помітно різняться залежно від регіонів опитування. Так, А.Садового визнано кращим керівником свого міста на Заході (20%) та Центрі (17%); Л.Черновецького - на Півночі (15%) та Півдні (15%); М.Добкіна – на Сході (27%); О.Лук’янченка - на Донбасі (31%). Найвищі для себе оцінки Е.Гурвіц отримав на Півдні (13%), Є.Карташов та І.Куліченко – на Сході (14 та 12% відповідного).

Крім регіональних особливостей помітні і демографічні. Наприклад, серед невизначених найбільше осіб з низькою освітою, низьким матеріальним станом і т.д.
Так, чим вищий рівень освіти респондентів, тим вищі оцінки отримували А.Садовий та Е.Гурвіц. Залежно від оцінки власного матеріального стану кращі оцінки отримував О.Лук’янченко.

Цікаво, що М.Добкін та Л.Черновецький отримали майже вдвічі нижчі оцінки від мешканців сіл, ніж від міського населення, тоді як А.Садовий та О.Лук’янченко навпаки – отримали кращі оцінки від опитаних, які проживають на селі.

Мер Львова отримав перше місце серед респондентів, які за національністю українці. Мери ж Харкова та Донецька навпаки – отримали майже вдвічі кращі оцінки від росіян, ніж від українців.

Дата опитування: 2-15 серпня 2009. Кількість опитаних: 2000. Вік опитаних:    понад 18 років. Регіони: усі. Похибка: до 3,3%.

Регіональний розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька  
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська      
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська   
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська  
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська  
Донбас: Донецька і Луганська  

 Згідно з результатами загальноукраїнського опитування, проведеного у серпні 2009 року, 49% опитаних заявили, що за умови проведення виборів Президента найближчої неділі, точно взяли би участь у них, 31% - скоріше взяли би участь. Натомість  на парламентських виборах - 45% і 32% відповідно. Таким чином активність виборців на президентських виборах очікується дещо вища, ніж на парламентських. 

Рейтинг симпатій на виборах Президента очолюють Віктор Янукович, Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк. Порівняно з травнем 2009 року підтримка В.Януковича зросла з 25,3 до 28,9%; Ю.Тимошенко - майже не змінилася (15,9% у травні до 15,4% у серпні); А.Яценюка - майже не змінилася (13,2% до 12,3%). 

Наступна трійка балансує на рівні 3-5%. Так, порівняно з травнем підтримка В.Литвина зменшилась з 6,2 до 3,7%; П.Симоненка - майже не змінилася (4,4% до 3,9%); В.Ющенка - майже не змінилася (3,1% до 2,6%). 

Розподіл голосів серед тих, хто має намір взяти участь у виборах наступний: В.Янукович – 34,6%; Ю.Тимошенко – 18,3%; А.Яценюк – 14,4%, П.Симоненко – 4,4%, В.Литвин – 4,2%, В.Ющенко – 3%, О.Тягнибок – 1,4%, І.Богословська – 1,3%, С.Тігіпко – 1,1%. Решта – 1,6%, проти всіх – 7,8%, не визначились з вибором – 7,9%.

На запитання “За кого Ви б проголосували якби до другого туру потрапили В.Янукович та Ю.Тимошенко?”  35% респондентів віддали перевагу лідеру Партії регіонів, 23% - БЮТ. У парі “Янукович-Яценюк” перевага також на користь першого – 34% на 24%.  У парі “Янукович-Ющенко” підтримка Януковича ще відчутніша – 37% на 8%.

А от у гіпотетичній парі “Яценюк-Тимошенко” наразі перемагає лідер “Фронту змін” – 23% на 19%. Він також перемагає у парі “Яценюк-Ющенко” - 29% на 4%.

В.Янукович формує своє електоральне ядро на Донбасі, Півдні та Сході, де його підтримка становить 40-50%.  Разом з тим його підтримують 13-14% на Півночі та в Центрі, а також 8% на Заході. 

Ю.Тимошенко має найбільшу підтримку на  Півночі та в Центрі (26%) та на Заході (20%). 

А.Яценюк найбільше популярний на Заході  (24%), вдвічі поступається  лідеру БЮТ на Півночі та в Центрі (11-13%). В інших регіонах підтримка Ю.Тимошенко та А.Яценюка майже рівна, з невеликим відривом на користь прем'єра на Півдні та екс-спікера на Сході та Донбасі.

В.Литвин має найбільшу підтримку на Півночі та в Центрі, П.Симоненко – на Півдні, Сході та Донбасі, В.Ющенко та О.Тягнибок – на Заході, І.Богословська – на Півдні та Донбасі, С.Тігіпко – на Півдні та Сході.

 Електоральні симпатії мешканців міст та сіл різняться між собою: В.Янукович має у 1,5 рази вищу підтримку в містах, його основні опоненти навпаки – в селах (особливо це стосується Ю.Тимошенко, яку в сільській місцевості підтримують на третину більше ніж в містах). 

Серед виборців лідера Партії регіонів переважають люди із середньою та середньою спеціальною освітою. Підтримка лідера БЮТ практично не залежить від рівня освіти опитаних, а от щодо лідера “Фронту змін” спостерігається цікава тенденція: чим вища освіта респондентів, тим вища підтримка А.Яценюка.

Старші люди найбільш визначені у своєму виборі, серед них також найменше тих, хто має намір голосувати проти всіх. 

Щодо кандидатів, то тут не спостерігається особливих тенденцій зміни підтримки залежно від віку опитаних, крім П.Симоненка, якого пенсіонери традиційно підтримують втричі більше, ніж інші вікові групи. 

Підтримка Ю.Тимошенко серед жінок на чверть вища, ніж серед чоловіків. 

Респонденти, які за національністю росіяни, підтримують В.Януковича вдвічі більше, ніж українці.

Економічна криза багато в чому визначає сьогоднішні побоювання (страхи) громадян. 59% українців назвали серед трьох основних загроз для України економічний занепад, 42,9% - ріст безробіття, 38,9% - свавілля влади. На четвертому місці основних загроз є знецінення гривні (27,8%). Цікаво, що кожен п'ятий українець стурбований деградацією населення країни.

Виборці В.Януковича значно більше, ніж виборці Ю.Тимошенко побоюються економічного занепаду країни (64% проти 55%). Виборці ж А.Яценюка не розділяють такого песимізму “регіоналів”, проте повністю їх підтримують щодо загрози свавілля влади (близько 40% проти 29% у прихильників Ю.Тимошенко).

Прихильники лідера “Фронту змін” більше за прихильників Ю.Тимошенко та В.Януковича занепокоєні загрозою втрати Україною контролю над газотранспортною системою та втрати незалежності.

Варто зазначити, що респондентів, які не визначились з вибором, тих, які мають намір голосувати проти всіх, а також прихильників як В.Януковича, так і А.Яценюка найбільше об'єднує стурбованість свавіллям влади.

Трійку лідерів на парламентських виборах традиційно формують Партія регіонів, БЮТ та гіпотетичний Блок Яценюка. 

Порівняно з травнем 2009 року підтримка Партії регіонів зросла з 24,9 до 28%; Блоку Юлії Тимошенко майже не змінилася (15,2% у травні до 14,6% у серпні); Блоку Арсенія Яценюка не змінилася (10,4% до 10,6%). 

З великим відривом, але з ш?ансами подолати 3% бар’єр, слідують Комуністична партія України, Блок Володимира Литвина та Партія «Наша Україна» Віктора Ющенка.

Порівняно з травнем 2009 року підтримка Блоку Литвина зменшилася з 6,1 до 3,1%; Комуністичної партії дещо зменшилася з 5,4 до 4,4%; Партії «Наша Україна» не змінилася (2,8% до 2,4%); 

Розподіл голосів серед тих, хто має намір взяти участь у виборах наступний: Партія  регіонів – 34,1%, БЮТ – 17,7%, Блок Яценюка – 12,7%, КПУ – 5,2%, Блок Литвина – 3,5%, “Нашої України” – 2,7%, ВО “Свобода” – 2,1%. Решта партій та блоків – 5,8%, проти всіх – 7,9%, не визначились – 8,3%. 

 Регіональний розподіл областей:  

Захід:Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька

Центр:Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська 

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська

Схід:Дніпропетровська, Запорізька, Харківська

Донбас: Донецька і Луганська

Дата опитування:2-15 серпня 2009

Кількість опитаних: 2000

Вік опитаних: понад 18 років

Похибка: до 3%

 Економічна криза багато в чому визначає сьогоднішні побоювання (страхи) громадян.     

59% українців назвали серед трьох основних загроз для України економічний занепад, 42,9% - ріст безробіття, 38,9% - свавілля влади, 27,8% - знецінення гривні, 20,9% - деградацію населення. Від 10 до 13% опитаних відмітили ріст злочинності, екологічні катастрофи та погіршення медичного обслуговування населення.

Близько 10% українців переконані, що країні загрожує розкол та втрата контролю над власною газотранспортною системою.

6-8% респондентів найбільше побоюються масової міграції українців за кордон, демографічної кризи та погіршення рівня освіти. 

Близько 7% вважають, що Україні загрожує антиконституційний переворот, близько 6% - втрата незалежності, 4% - громадянська війна, 3% - військова загроза з боку Росії, 1,5% - з боку Заходу. Менше 1% побоюються загроз тероризму в Україні.

Окремі регіональні та демографічні особливості:

·        Найбільше економічного занепаду країни побоюються мешканці Центру, Півдня, Сходу та Донбасу (регіони з розвиненим промисловим виробництвом). Здебільшого це економічно-активне населення у віці 30-49 років зі середньою та середньою спеціальною освітою. Найбільше бояться росту безробіття молоді люди віком 18-29 років. Проблема турбує практично усі регіони (найбільше на Півдні, найменше - на Півночі). Жінки, особливо мешканці сіл, більше бояться безробіття, ніж чоловіки.

·       Свавілля влади більше турбує мешканців Півдня, Сходу та Донбасу – тобто регіони, які незадоволені нинішньою владою. Мешканці міст більше бояться цієї загрози, ніж селяни. 

·        Знецінення гривні найбільше побоюються на Заході. Громадяни, за національністю українці, значно більше занепокоєні цією проблемою, ніж росіяни – ймовірно окрема частина населення асоціює цю загрозу не тільки зі знеціненням власних доходів і заощаджень, а і з певною втратою міцності держави. 

·       Чим вищий рівень освіти опитаних, тим вищі очікування щодо загрози деградації населення України. Цей страх особливо поширений на Півночі та Сході, більше в містах, ніж селах. 

·        Загроза росту злочинності найбільше турбує мешканців Донбасу, екологічних катастроф - Півночі і Сходу, погіршення медичного обслуговування – Півдня.

·       Масова емiграцiя українців за кордон турбує переважно мешканців Заходу та Центру. Демографічної кризи найбільше бояться на Півночі, погіршення рівня освіти – на Півдні.

·        Громадяни, які вважають, що Україні загрожує втрата контролю над газотранспортною системою, здебільшого молоді люди, чоловіки, з високим рівнем освіти. Найбільше таких на Півночі, Півдні, Заході та Сході.

·       Мешканці Центру, Заходу та Півночі втричі частіше за мешканців Півдня, Сходу та  Донбасу відмітили серед загроз для країни втрату незалежності. Здебільшого це люди старшого віку, українці за національністю. Військову загрозу з боку Росії також найбільше очікують на Заході, Центрі та Півночі. Водночас громадянської війни найбільше бояться на Донбасі та Півдні. Найбільше розколу країни бояться на Півдні і Центрі, найменше – на Заході. Росіяни більше за українців очікують цієї загрози.

Регіональний розподіл областей:

Захід:Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька

Центр:Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська

Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська 

Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська

Схід: Дніпропетровська, Запор

Дата опитування: 2-15 серпня 2009

Кількість опитаних: 2000

Вік опитаних: понад 18 років

Похибка: до 3,3%

 Серед громадян зростає підтримка необхідності внесення змін до Конституції цього року.

Якщо у березні 2009 року 48,9% опитаних вважали, що питання реформування Конституції у цьому році не на часі, то у травні 2009 року таких 44,5%. І навпаки: у березні тільки 23,8% підтримували ідею внесення змін до Основного закону у цьому році, тоді як у квітні таких 31,6%. Кількість респондентів, які вагаються з відповіддю на дане питання також зменшилась з 27,3 до 23,9%.

Порівняно з березнем 2009 року зросла кількість опитаних, які вважають, що затверджувати зміни до Конституції України потрібно лише голосуванням у Верховній Раді (з 12,1 до 15,7%).

Разом з тим продовжує домінувати громадська думка, що зміни до Конституції потрібно затверджувати лише загальнонаціональним референдумом (62,1%).

Лише 3,1% вважають, що легітимізувати конституційні зміни можна лише підписом Президента, 1% - лише підписом Голови Верховної Ради.

18,2% опитаних не змогли відповісти на поставлене питання.

На думку відносної більшості (45,5%), у результаті конституційних змін необхідно підсилити повноваження Президента.

Чверть опитаних вважають, що потрібно наділи більшими повноваженнями парламент. 17,6% вважають, що Конституцію не потрібно змінювати, 10,7% - не визначились із відповіддю.

78% опитаних не підтримують ідею обрання Президента у парламенті (51,6% повністю не підтримують, 26,4% - швидше не підтримують). Число прихильників ідеї становить 11,4%.

Лише 47,2% респондентів змогли назвати точну дату святкування Дня Конституції в Україні – 28 червня. 19,6% опитаних назвали іншу дату. Третина зовсім не знає, коли святкується це державне свято.

Дата опитування: 21-29 травня 2009

Кількість опитаних: 2011

Вік опитаних: понад 18 років

Регіони: усі регіони України

Похибка: до 3,3%