Прес-релізи

Лідерами симпатій у президентському рейтингу є В.Янукович (20% серед усіх опитаних), Ю.Тимошенко (18%) та С.Тігіпко (12%).  Далі йдуть А.Яценюк (5%), приблизно по 2% мають П.Симоненко, А.Гриценко та О.Тягнибок. Підтримка В.Ющенка менше 1%.

Разом з тим майже кожен шостий мешканець Вінниці не має намірів підтримувати жодного кандидата, кожен десятий – не визначився.

Ситуація на партійному рівні (вибори до Верховної Ради) практично повторює цю конфігурацію з тією різницею, що ПР (20%), Батьківщина (17%) та Фронт змін (5%) мають підтримку на рівні підтримки своїх лідерів, Сильна Україна (7%) – нижчу, а ВО Свобода (3%) та СПУ (3%) – вищу.

На місцевих виборах  ситуація трохи інша.

Одразу варто наголосити, що дослідження проводилось в умовах на той момент чинної редакції закону про місцеві вибори і окремі партії були виключені із списку голосування на виборах до міської ради.

Електорат Партії регіонів на місцевих виборах мобілізований гірше, ніж на парламентських, а прихильники партії Батьківщини – навпаки. Відповідно серед респондентів, які мають намір взяти участь у місцевих виборах лідером є вже Батьківщина, додають також СПУ, ВО Свобода та Наша Україна.

Отже на виборах до Вінницької міської ради лідерами є Батьківщина (24%) та Партія регіонів (22%). Далі СПУ (5%), ВО Свобода (5%), Наша Україна (3%), КПУ (3%).

Не підтримують жодну партію 10%, не визначились – 20%, серед низ, зокрема більшість прихильників Сильної України та Фронту змін. Ці партії не були включені до списку, а їх рейтинг на парламентських виборах становить 7% і 5% відповідно.

Загалом 41% опитаних мешканців міста заявили, що абсолютно точно братимуть участь у місцевих виборах 31 жовтня, 29% - оцінили вірогідність своєю участі як високу.

Дії місцевої влади в цілому визнані респондентами як ефективні в таких сферах як: транспортне обслуговування (індекс ефективності – різниця між позитивними і негативними значеннями – становить +64), прибирання і вивезення сміття (+58), утримання в належному стані доріг  і тротуарів (+52), благоустрій і озеленення (+51%).

Відносно ефективні: водопостачання і водовідведення (+30), розвиток культури і духовності (+12), теплопостачання (+9), будівництво дитячих і спортивних майданчиків (+3).

Малоефективні: освіта (-11) і допомога малозабезпеченим (-36).  Неефективні: медичне обслуговування мешканців міста (-49), боротьба з корупцією (-63), створення нових робочих місць (-65), тарифна політика у сфері ЖКГ (-71).

Аудиторія дослідження: населення міста Вінниця віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження:для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 21-31 серпня 2010 р.

Заявлена активність виборців Івано-Франківська на місцевих виборах становить 58%, окрім того ще 21% оцінили вірогідність своєї участі у голосуванні 31 жовтня як високу.

Лідерами симпатій на виборах до міської ради є ВО Свобода (26,1% серед усіх опитаних) та ВО Батьківщина (19,2%).

Далі йдуть Наша Україна (8,9%), Партія регіонів (5,4%), Сильна Україна (3,4%), НРУ (2,9%), Народна самооборона (2,9%), УНП (2,1%), Народна партія (1,9%), Пора (1,8%), КУН (1,8%).

Решта партій – 5,7%, не підтримують жодну – 4,5%, не визначились – 10,8%.

Серед тих, хто візьме участь у голосуванні на місцевих виборах рейтинги партій наступні: ВО Свобода – 27,1%, ВО Батьківщина – 21,6%, Наша Україна – 9,2%, ПР – 6,2%, Сильна Україна – 4%, НРУ – 2,5%, Народна самооборона – 2,9%,  УНП – 2,5%, Народна партія – 1,9%, Пора – 2,1%, КУН – 2,2%.

ВО Свобода також лідирує, хоча і з меншим відривом, у рейтингу до ВРУ - 21,6% проти 18,6% у ВО Батьківщини. Фронт змін до ВРУ готові підтримати 8,3%, Нашу Україну - 7,1%, ПР – 6,4%, Сильну Україну – 3,9%, За Україну! – 3%. Решта партій мають підтримку менше як 2% виборців. Проти всіх проголосували б 4,9%,  не визначились за яку партію голосувати до ВРУ - 8,8% опитаних.

Станом на початок серпня 2010 року у президентському рейтингу лідирує Ю.Тимошенко (31,6%). Далі йдуть А.Яценюк (13,4%), О.Тягнибок (11,1%), С.Тігіпко (7,9%), В.Янукович (6%).

Найбільше від президентських виборів втратив В.Ющенко (з 17 до 6%). Решта політиків практично не змінили своїх позицій, за виключенням Ю.Тимошенко, яка втратила (з 36 до 32%) та О.Тягнибока, який додав (з 7 до 11%). Зросла також кількість респондентів, які не підтримують жодного кандидата (з 2,6 до 8%).

Аудиторія дослідження: населення міста Івано-Франківськ віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження:для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 1-10 серпня 2010 р.

Загальні оцінки ситуації.

Мешканці Львівської області в цілому досить песимістично оцінюють як змінюється ситуація в Україні загалом та на Львівщині зокрема.

При цьому зміни в області вони оцінюють трохи краще, ніж в Україні.

Так, лише 9% опитаних вважають, що загальна ситуація в Україні покращується, 40% - не змінюється, 43% - погіршується. Так само лише 9% опитаних вважають, що загальна ситуація у Львівській області покращується, разом з тим 45% опитаних вважають, що нічого не змінюється і 38% - ситуація погіршується.

Варто зауважити, що львів’яни почуваються більш оптимістично, ніж решта мешканців області.

При цьому цікавою є наступна залежність:   мешканці Львова оцінюють розвиток ситуації в регіоні майже вдвічі краще, ніж в Україні, а мешканці сіл – навпаки – оцінюють зміни в країні, краще, ніж в області. 

Найбільш впевненими і задоволеними розвитком ситуації почуваються прихильники В.Януковича і Партії регіонів. Найбільш розчарованими – прихильники Громадянської позиції А.Гриценка, БЮТ, Нашої України та ВО Свобода.

Рейтинги симпатій на виборах до Верховної Ради.

Якби вибори до Верховної Ради України відбувались наступної неділі, перемогу на Львівщині здобув би Блок Юлії Тимошенко – 24,8%. Друге місце було б за ВО Свобода (13,4%), далі – Фронт змін (7,8%), Наша Україна (7,2%), Партія регіонів (5,2%), Громадянська позиція А.Гриценка (2,8%) та Сильна Україна (2,6%). Приблизно по 1% прихильників мають партія УДАР В.Кличка, Блок Литвина, Народний Рух, КУН та партія За Україну! В.Кириленка.

Решта партій – близько 3%, не підтримали б жодну – 7,2%, не брали б участі у виборах, або не визначились – 22%.

Порівняно з листопадом минулого року найбільших втрат зазнали Наша Україна (рейтинг зменшився з 19 до 7%), БЮТ (з 28 до 25%) та Фронт змін (з 9 до 7%).

У результаті покращились позиції ВО Свобода (з 9 до 13%), Громадянської позиції А.Гриценка (з 0,6 до 2,8%) та майже вдвічі зросла кількість невизначених.

Позиції Партії регіонів (5-6%) залишаються відносно стабільними, чого не можна сказати стосовно Сильної України С.Тігіпка, позиції якої одразу після виборів виросли вище рівня Партії регіонів, проте станом на червень балансують на рівні 3%. 

Рейтинги симпатії на виборах до Львівської обласної ради.

Лідерами симпатій  на виборах до Львівської обласної ради є БЮТ (22,5%), ВО Свобода (16,3%), Фронт змін (7,2%) та Наша Україна (7,1%).

Далі йдуть Партія регіонів (4,8%), Сильна Україна (2,6%) та Громадянська позиція А.Гриценка (2%). Приблизно по 1% прихильників мають партія За Україну! В.Кириленка,  Народний Рух та Блок Литвина.

Решта партій – близько 4%, не підтримали б жодну – 6,7%, не брали б участі у виборах, або не визначились – 24%.

Варто відзначити, що порівняно з парламентськими виборами, на місцевих втрачають прихильників майже усі політичні сили, крім ВО Свобода, Нашої України, Сильної України, Народного Руху та партії За Україну! В.Кириленка. Також зростає кількість невизначених.

Рейтинги симпатії на виборах Президента України.

Лідерами симпатій на Львівщині є Юлія Тимошенко (25,7%), Арсеній Яценюк (10,6%) та О.Тягнибок (10,5%). Далі йдуть Віктор Ющенко (6,8%), Віктор Янукович (6%), Сергій Тігіпко (5%) та Анатолій Гриценко (2,9%).

Варто звернути увагу на те, що  Ю.Тимошенко, А.Яценюк та особливо С.Тігіпко мають персональні рейтинги вищі, ніж рейтинги їх політичних сил. У ВО Свободи та Нашої України – навпаки – рівень партійної підтримки є вищим за персональний рейтинг лідера.

Довіра до політиків національного  рівня.

Лідерами довіри (сума відповідей «довіряю» та «скоріше довіряю») серед мешканців Львівщині є О.Тягнибок (46%), А.Яценюк (43%) та Ю.Тимошенко (42%).

Наступну групу формують С.Тігіпко (29%), А.Гриценко (28%) та В.Кириленко (28%).

В.Ющенку довіряють 21%, Ю.Костенку – 19%, В.Януковичу і М.Азарову – по 11%, В.Литвину - 9%.

О.Тягнибок є єдиним серед політиків національного рівня (щодо яких проводились відповідні заміри), який має позитивний Індекс довіри +2% і за останні півроку він покращився на 12 пунктів (розраховується як різниця між позитивними і негативними значеннями довіри без врахування невизначених респондентів і тих, які не знають політика) .

Індекс довіри до А.Гриценка (-25) покращився на 25 пунктів – і це найвищий приріст, С.Тігіпка (-30) покращився на 23 пункти.

Цікаво, що якщо Індекс довіри до В.Януковича (-69) покращився на 10 пунктів, то у В.Литвина (-74) погіршився на 16.

За останні півроку  Індекс довіри до В.Ющенка (-43) погіршився на 28 пунктів – найбільше падіння серед усіх політиків.

Індекс довіри до Ю.Тимошенко (-9) погіршився на 8 пунктів, А.Яценюка (-2) – також погіршився на 8 пунктів.

Задоволеність діяльністю обласної влади.

19% опитаних задоволені діяльністю Голови Львівської обласної ради Мирослава Сеника, 43% - незадоволені, ще 38% – не змогли визначитися з відповіддю.

Діяльністю Голови Львівської обласної держаної адміністрації Василя Горбаля задоволені ще менше – лише 13%, незадоволені – 45%, ще 42% – не змогли визначитися з відповіддю.

Діяльністю обласної ради задоволені 19%, незадоволені – 48%, а 33% - не визначилися.

Діяльністю ОДА задоволені 17%, незадоволені – 50%, а 30% - не визначилися.

Порівняно з листопадом минулого року рівень задоволеності діяльністю Голови облради зменшився з 29 до 19%, Голови ОДА – з 32 до 13%. Такі оцінки, можна припустити, є наслідком загального розчарування виборців тим, як розвивається ситуація у державі і області зокрема, викликане з одного боку бездіяльністю опозиції, з іншого – агресивною політикою нової влади.

Серед пріоритетів місцевої влади найбільше опитані бачать боротьбу з корупцією (44%), зниження рівня безробіття (34%), ремонт доріг (27%), боротьбу зі злочинністю (26%), стримування інфляції (25%), розвиток сільського господарства (23%).

Найрідше серед пріоритетів респонденти виділяли розвиток культурного середовища та мистецтва (5%).

Найбільш ефективною діяльність місцевої влади за останні 4 роки, на думку опитаних, була у таких сферах як захист національних цінностей, мови і культури (18%), розвиток туризму в регіоні (16%), ремонт доріг (15%), покращення транспортного обслуговування (14%) та розвиток культури і мистецтва (12%).

Варто зазначити, що майже 30% опитаних мешканців Львівської області вважають, що діяльність місцевої влади не була ефективною у жодній зі сфер.

Найменш ефективною діяльність місцевої влади за останні 4 роки була у таких сферах як боротьба з корупцією (44%), зниження рівня безробіття (36%) та стримування інфляції (32%).

Оцінки резонансних суспільно-політичних подій.

Майже 70% мешканців Львівської області позитивно ставляться до ідеї проводити вибори до місцевих рад не за партійною, а за мажоритарною системою, коли громадяни будуть обирати не політичні партії, а окремих депутатів. Негативно ставляться – 14%, що цікаво найбільше серед них прихильників Партії регіонів (проти ідеї кожен п’ятий).

Ідею скасувати указ щодо присвоєння С.Бандері звання Герой України позитивно сприймають лише 7% опитаних, негативно – 77%, 16% - не змогли визначитися з цього питання.

Найбільшими противниками скасування указу є виборці Нашої України, ВО Свобода та БЮТ, найбільшими прихильниками – Партії регіонів, хоча й серед них 16% - проти скасування указу.

Рішення про продовження базування ЧФ РФ у Севастополі на 25 років підтримують лише 9%, проти виступають 82%, 10% - не змогли визначитися з цього питання. Крім половини прихильників Партії регіонів, ідею також підтримують 13% прибічників Громадянської позиції А.Гриценка.

Ідею запровадження на окремих територіях України регіональних мов, за умови якщо там проживає не менше 10% населення відповідної національності, позитивно сприймають 13%, негативно – 77%, 11% - не змогли визначитися з цього питання. Крім половини прибічників Партії регіонів, ідею також підтримує кожен п’ятий прибічник Сильної України С.Тігіпка.

20% опитаних підтримують ідею спільного володіння українською газотранспортною системою підприємствами України, Росії і Європи, не підтримують – 61%, 19% - не змогли визначитися з цього питання. Ідею підтримують дві третини прибічників Партії регіонів, третина – Нашої України, кожен п’ятий – Фронту змін, кожен шостий – БЮТ.

Майже дві третини мешканців Львівщини (62%) підтримують тезу, що з приходом до влади В.Януковича в Україні відбувається згортання свободи слова, 21% - так не вважають, 16% - не змогли визначитися з цього питання. Найбільше цю тезу поділяють прибічники БЮТ, Нашої України та ВО Свобода, найменше – Партії регіонів та Фронту змін.

Половина мешканців Львівщини (51%) підтримують тезу, що з приходом до влади В.Януковича в Україні відбувається посилення тиску на підприємців та бізнес, 20% - так не вважають, 29% - не змогли визначитися з цього питання. Найбільше тезу поділяють прибічники БЮТ та Нашої України, найменше – Партії регіонів та Сильної України.

Національні маркери.

Лише 4% мешканців Львівщини готові проголосувати на референдумі за надання російській мові статусу другої державної (у листопаді минулого року було 7%), 84% голосуватимуть проти.

Вступ України до НАТО готові підтримати на референдумі 57% мешканців Львівщині (у листопаді минулого року було 60%), проти голосуватимуть – 17% (у листопаді минулого року було 22%). Не знають як голосувати 18% (у листопаді минулого року було 13%). Таким чином відбувається зниження інтересу громадян до теми НАТО.

Найбільшими прихильниками вступу до НАТО залишаються прибічники Фронту змін, БЮТ та ВО Свобода, противниками – Партії регіонів, хоча й серед них 31% - за вступ до НАТО.

Також помітне зменшення інтересу до теми приєднання України до Єдиного економічного простору (у складі України, Росії, Білорусі, Казахстану), а також  до теми Євроінтеграції.

Так, вступ України до ЄЕП готові підтримати на референдумі 15% мешканців Львівщині (у листопаді минулого року було 19%), проти голосуватимуть – 59% (у листопаді минулого року було 62%). Не знають як голосувати 16% (у листопаді минулого року було 12%). Найбільшими прихильниками вступу до ЄЕП залишаються виборці, які симпатизують Партії регіонів та Фронту змін, найбільше противників серед електорату Громадянської позиції А.Гриценка та Нашої України.

Дві третини опитаних (66%) готові проголосувати на референдумі за приєднання України до Європейського Союзу (у листопаді минулого року було 74%),  проти голосуватимуть – 10% (у листопаді минулого року було 10%). Не знають як голосувати 18% (у листопаді минулого року було 13%).

Прихильниками Євроінтеграції залишаються прибічники Фронту змін, Громадянської позиції, ВО Свобода та БЮТ.

Аудиторія дослідження: населення Львівської області віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів (у т.ч. Львів – 400 респондентів). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 19-29 червня 2010 р.

Найвищу позицію у президентському рейтингу продовжує утримувати чинний глава держави В.Янукович - 38,2% серед усіх опитаних. Ю.Тимошенко – навпаки – втрачає місяць від місяця (13,2% серед усіх опитаних, проти 17,1% - у квітні і 22,4% - у березні).

Дещо зменшилась і підтримка С.Тігіпка (11,8% у червні, проти 13,4% - у квітні і 13,8% - у березні). Загальна тенденція до зменшення підтримки поширилась і на А.Яценюка (4,3% у червні проти  5,2% - у квітні).

Результати решти практично не зазнали змін: П.Симоненко - 2,1%, О.Тягнибок - 1,8%, В.Литвин – 1%, А.Гриценко - 0,9%, В.Ющенко - 0,9%.

За інших кандидатів проголосували б близько 2%, не підтримали б жодного – 8,2%, не взяли б участі у виборах – 9,5%, а не визначились щодо своєї підтримки – 8,5%.

Динамічні показники у розрізі регіонів України свідчать про те, що підтримка В.Януковича зростає на Донбасі і Півдні України, залишається стабільною - на Півночі, разом з тим - на Сході, в Центрі та, особливо, на Заході України спостерігаються тенденції до зниження підтримки чинного глави держави.

Рівень підтримки Ю.Тимошенко продовжує знижуватись в Центрі, на Півночі та на Сході, залишаючись стабільним на Заході, де різке зниження відбулося у попередні місяці.

С.Тігіпко основних втрат зазнав на Заході, Сході і Півдні. Проте додав на Півночі.

Серед тих, хто має намір взяти участь у голосуванні результати наступні: В.Янукович (46%), Ю.Тимошенко (15,8%), С.Тігіпко (13,2%), А.Яценюк (5,1%), П.Симоненко (2,1%), О.Тягнибок (2,1%), В.Литвин (1,1%), В.Ющенко (1,1%), А.Гриценко (1%). Інші – 1,6%, не підтримали б жодного – 4,4%, а не визначились – 6,7%.

У червні спостерігається загальна тенденція до зниження партійних рейтингів і, відповідно, зростання кількості невизначених громадян.

Рейтинг підтримки політичних сил у червні (серед усіх опитаних) виглядає наступним: Партія регіонів – 35,2%, БЮТ – 12,4%, Сильна Україна – 9,2%, Фронт змін – 3,6%. Далі слідують КПУ – 2,5%, Свобода – 1,7%, партія УДАР (В.Кличко) – 1,5% та блок Литвина – 1,3%. Решта політичних сил - 2% на всіх. Проти всіх готові проголосувати 6,9% опитаних, не братимуть участі у виборах – 10,5% і не визначились зі своєю підтримкою – 12,3% опитаних.

Від березня втрати Партії регіонів становлять 1%, Сильної України – 3%, БЮТ – 10%, Фронту змін – 1%, Нашої України - 1%.

Серед тих, хто має намір взяти участь у голосуванні результати наступні: Партія регіонів - 44,1%, БЮТ – 15,1%, Сильна Україна – 10,6%, Фронт змін – 4,5%, КПУ – 2,9%, ВО Свобода – 2%, партія УДАР (В.Кличко) - 1,8%, Наша Україна – 1%, інші партії – 2,4%. Не підтримали б жодну – 5,2%, не визначились – 9,1%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 11-17 червня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

За розвитком подій на Чемпіонаті світу з футболу 2010 року в ПАР мають намір спостерігати близько 40% дорослого населення України у віці понад 18 років. Так, 22% мають намір слідкувати за більшістю матчів, починаючи з групових турнірів і до фіналу, 8% - за матчами плей-офф і фіналом, 9% - лише за фіналом.

Більше за інших спостерігати за Чемпіонатом мають намір на Заході, Півночі і в Центрі України. Трохи менше – на Сході, Півдні і Донбасі. Примітно, що число прихильників великого футболу практично однакове як в містах, так і в селах.

За віком – це молодь та люди середнього віку, переважно з високим рівнем освіти.

Спостерігатимуть за Чемпіонатом  майже дві третини чоловіків і майже кожна п’ята жінка.

Відповідно до політичних симпатій, найбільше цікавляться Чемпіонатом прибічники О.Тягнибока, А.Гриценка, В.Литвина. Найменше – Ю.Тимошенко і В.Януковича.

Більшість опитаних вболіватимуть за збірні Бразилії (30%), Італії (24%), Німеччини (23%) та Англії (20%). Трохи менше  - за збірні Іспанії (15%), Франції (15%) та Аргентини (14%).

Приємно констатувати, що своїх прибічників на Чемпіонаті знайшла практично кожна збірна. 7% вболіватимуть за Португалію, 4% - Нідерланди, по 3% - США та Грецію, по 2% - за Уругвай, Австралію та Парагвай.  Найменше прихильників мають команди зі Сходу: Японія, Корея та КНДР.

Отже, Захід вболіватиме за Бразилію, Італію та Англію, Центр, Північ та Схід - за Бразилію, Італію та Німеччину, Південь – за Бразилію та Німеччину,  Донбас – за Бразилію, Італію та Аргентину.

Фаворитом для молоді є Італія,  більш старші вболіватимуть класично – Бразилія та Німеччина.

За збірні Італії та Англії вболіватимуть на рівних і жінки і чоловіки. А от за збірні Іспанії, Бразилії та Аргентини – вболіватимуть переважно чоловіки.

В селах вболіватимуть за Бразилію, Англію та Аргентину, в містах – за Іспанію та Італію. 

Для прибічників А.Гриценка беззаперечним фаворитом є Іспанія, В.Литвина – Аргентина та Англія, О.Тягнибока – Бразилія та Аргентина, С.Тігіпка – Італія, Англія та була Франція, П.Симоненка – Бразилія, А.Яценюка – Німеччина та Іспанія, Ю.Тимошенко – Англія та Італія, В.Януковича – Бразилія та Німеччина.

Більшість опитаних вболівальників ставить на перемогу збірної Бразилії (20%). Майже вдвічі менше на збірні  Італії (12%), Німеччини (11%), Англії (10%). Далі йдуть збірні Іспанії (8%) та Аргентини (7%).

Франція розчарувала 5% опитаних, які ставили на неї. 3% ставлять на перемогу Португалії і 1% - Нідерландів.

Слід відзначити, що серед вболівальників збірної Бразилії найбільше тих, які впевнені саме в її перемозі на Мундіалі (51%). Далі за впевненістю у перемозі улюбленої команди йдуть прихильники збірних Англії (47%), Італії (45%), Іспанії (45%), Аргентини (42%), Португалії (41%) та Німеччини (40%).

Ще один цікавий факт: на перемогу таких збірних як Іспанія, Аргентина та Німеччина більше ставлять знавці футболу – респонденти, які мають намір слідкувати за перебігом усього Чемпіонату, разом з тим, на перемогу Бразилії – ставлять усі.

Окрім того, цілком можливо, що під кінець Чемпіонату, коли коло фаворитів звузиться, симпатії вболівальників зміняться. І якщо до фіналу потрапить, наприклад, збірна Бразилії, не факт, що за неї вболіватиме більшість громадян, оскільки європейські команди в цілому мають більше прихильників в Україні.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 11-17 червня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

ОЦІНКИ ПЕРШИХ 100 ДНІВ УРЯДУ М.АЗАРОВА

49% громадян позитивно оцінили перші 100 днів уряду М.Азарова (майже стільки ж (53%) – позитивно оцінили перші 100 днів Президента В.Януковича), 39% оцінили негативно, ще 22% не визначились у своїх оцінках.

Позитивні оцінки перевищили негативні в усіх регіонах, крім Заходу. Так, на Донбасі позитивно оцінили 75%, негативно – 8%, на Півдні – 69% проти 17%, на Сході – 46% проти 22%, на Півночі – 42% проти 40%, Центрі – 39% проти 37%, на Заході – 30% проти 47%.

43% громадян вважають, що діяльність уряду Азарова була більш ефективною, ніж діяльність уряду Тимошенко. Протилежної думки – лише 15%. Ще 20% вважають що обидва уряди були достатньо не ефективні, а 2% - обидва уряди були ефективні. 20% не визначились із зазначеного питання.

В регіональному розрізі в усіх регіонах, крім Заходу, діяльність уряду Азарова оцінили краще, ніж уряд Тимошенко. Так, на Донбасі 77% опитаних відзначили уряд Азарова проти 1% - уряд Тимошенко, на Півдні – 66% проти 6%, на Сході – 39% проти 7%, на Півночі – 33% проти 22%, Центрі – 32% проти 20%, на Заході – 20% проти 31%.

Варто звернути увагу не те, що не у всіх сферах дії уряду визнані ефективними. Це може говорити про певні аванси в оцінках діяльності влади. Є підстави вважати, що успіхи у певних сферах громадяни сприймають як своєрідні інвестиції в майбутнє, проте чим далі, тим вони все більше питатимуть про успіхи у кожній конкретній сфері.

Отже, максимально ефективними визнані дії уряду у таких сферах як розширення економічної співпраці з Росією (індекс ефективності – різниця між позитивними і негативними значеннями становить +42) та прийняття Державного бюджету (+10).

Відносно ефективними можна вважати такі сфери як підвищення зарплат і пенсій (-6), підготовка плану економічних реформ (-8), стабілізація соціально-економічної ситуації (-16) та підтримка промисловості      (-24).

Серед малоефективних дій Кабінету Міністрів можна відзначити підвищення рівня освіти в країні (-31), забезпечення стабільності цін (-34), підтримку малого і середнього бізнесу (-34).

Серед неефективних дії уряду можна виділити боротьбу з безробіттям (-41), підтримку села (-41), боротьбу з корупцією (-45), роботу житлово-комунального господарства (-52), підвищення рівня охорони здоров’я в країні (-57).

Діяльність уряду у таких сферах як розширення економічної співпраці з Росією, прийняття Державного бюджету та підвищення зарплат і пенсій визнані ефективними, або відносно ефективними в усіх регіонах, включно з Заходом.

Діяльність у таких сферах як боротьба з корупцією, робота житлово-комунального господарства та підвищення рівня охорони здоров’я визнані неефективними також у всіх регіонах, включно з Донбасом і Півднем.

ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ДІЯЛЬНІСТЮ ПОЛІТИКІВ

Загалом, мешканці України задоволені діяльністю політиків у владі, але, разом з тим, кожен п’ятий вважає, що поки що рано давати їм оцінки.

Так, 49% опитаних в тій чи іншій мірі задоволені діяльністю Президента В.Януковича, 26% - не задоволені, 19% - вважають, що поки зарано давати оцінки, 3% - не бачать його діяльності, а 4% - не змогли визначитись щодо своєї оцінки В.Януковичу.

Індекс задоволеності діяльністю (визначається як різниця між позитивними і негативними оцінками) В.Януковича (+24) за останні два місяці покращився на 4 пункти. Індекс виріс найбільше на Півночі (+5 пунктів), Сході (+7) та Донбасі (+8). Зменшився на Заході (-3) і Півдні (-3), в решті регіонів – майже не змінився.

47% задоволені діяльністю Прем’єр-міністра М.Азарова, 27% - не задоволені, 19% - вважають, що поки зарано давати оцінки, 4% - не бачать його діяльності і 5% - не визначились.

Індекс задоволеності діяльністю М.Азарова (+19) за останні два місяці покращився на 7 пунктів. Найбільше індекс виріс на Півночі (+13), Центрі (+10) та Донбасі (+10). В решті регіонів – майже не змінився.

Діяльністю опозиційних політиків громадяни переважно незадоволені.

Так, діяльністю Ю.Тимошенко в опозиції задоволені лише 14%, 61% - незадоволені, 9% - поки зарано давати оцінки, 12% - взагалі не видно діяльності, 5% - не визначились щодо свого ставлення .

Індекс задоволеності діяльністю Ю.Тимошенко в опозиції (-48) за останні два місяці погіршився на 11 пунктів.

Діяльністю А.Яценюка в опозиції задоволені 16%, 49% - не задоволені, 13% - поки зарано давати оцінки, 14% - взагалі не видно діяльності ,  8% - не визначились .

Індекс задоволеності діяльністю А.Яценюка в опозиції  (-33) за останні два місяці погіршився на ті ж 11 пунктів.

РІВЕНЬ СПІВПРАЦІ ПРЕЗИДЕНТА, УРЯДУ І ПАРЛАМЕНТУ

Загалом українці оцінюють рівень співпраці між Президентом і урядом вище, ніж рівень співпраці між  Президентом і Верховною Радою та між урядом і Верховною Радою.

Так, 43% опитаних оцінили рівень співпраці між Президентом і урядом як високий, 36% - як середній, 9% - як низький і 12% не змогли визначитись.

Рівень співпраці між Президентом і Верховною Радою 29% оцінюють як високий, 43% - як середній, 13% - як низький і 14% не змогли визначитись.

Рівень співпраці між урядом і Верховною Радою 24% оцінили як високий, 45% - як середній, 14% - як низький, а 17% - не визначились.

Варто відзначити, що серед респондентів, які негативно оцінюють перші 100 днів діяльності уряду, не більше чверті оцінили співпрацю між різними владними інститутами як низьку.

Рівень співпраці між Президентом і урядом оцінюють як високий більшість мешканців Півдня і Півночі (53% і 52% відповідно), а також відносна більшість мешканців Донбасу і Заходу (48% і 43% відповідно). При  цьому тільки третина мешканців Центру і Сходу дали оцінку «висока» (34% і 31% відповідно). Регіональні особливості оцінок співпраці між Президентом і Верховною Радою є подібними до вище наведених.

РЕФОРМИ

87% опитаних відзначили необхідність проведення в країні реформ, спрямованих на модернізацію соціально-економічної системи, протилежної думки – лише 4%, не визначились – 9%.

Необхідність проведення в країні реформ, спрямованих на модернізацію політичної системи респонденти відзначали трохи рідше – 74%, протилежної думки – 12%, не визначились – 14%.

Необхідність реформ відзначили в усіх без виключення регіонах.

Сферами, в яких реформи, на думку опитаних, найбільше необхідні є охорона здоров’я (77%), сільське господарство (66%), житлово-комунальне господарство (62%), пенсійна система (58%), промисловість (54%), освіта (48%), судова система (44%), податкова система (42%), правоохоронна система (41%).

На думку опитаних,  найменше реформи необхідні у спорті (17%).

Варто звернути увагу на те, що респонденти вказували, як правило, ті сфери, індекси ефективності діяльності уряду в яких виявились нижчими, за інші.

Сферами, в яких уряд доб’ється найбільших успіхів у проведенні реформ, на думку респондентів, є пенсійна система (33%) та промисловість (33%).

Трохи рідше респонденти відзначали енергетику (26%), освіту (26%), малий та середній бізнес (25%), охорону здоров’я (24%), податкову систему (24%), виборчу систему (24%), судову систему (22%), місцеве самоврядування (22%), сільське господарство (21%) та ЖКГ (21%).

Найменше опитані очікують результативних реформ у сфері екології (9%), науки (10%) і культури (10%).

Лише третина опитаних знайомі з положеннями програми реформ «Заможне суспільство. Конкурентоспроможна економіка. Ефективна держава», представленої Президентом України В.Януковичем у червні 2010 року. При цьому половина з них щось чули, але нічого конкретного сказати не можуть. Двом третинам опитаних нічого не відомо про таку програму.

Найбільше поінформовані про програму реформ на Півночі, а найменше – на Півдні.

Щонайменше половина з тих, хто поінформований про програму реформ «Заможне суспільство. Конкурентоспроможна економіка. Ефективна держава» вірять в успішність її реалізації.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 11-17 червня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИКІВ У ВЛАДІ

В цілому діяльністю політиків у владі опитані задоволені більше, ніж діяльністю політиків в опозиції.

Так, 41% опитаних задоволені діяльністю Президента В.Януковича, не задоволені – 21%, вважають, що поки зарано давати оцінки – 32%.

36% задоволені діяльністю Прем’єр-міністра М.Азарова, не задоволені – 24%, вважають, що поки зарано давати оцінки –32%.

Як Прем’єр, так і Президент найвищі оцінки отримали на Півдні та Донбасі, а також Сході України. Відповідно це передусім прихильники Партії регіонів, КПУ, а також Сильної України С.Тігіпка та Блоку Литвина.

42% задоволені діяльністю Віце-прем’єр-міністра С.Тігіпка, не задоволені – 15%, вважають, що поки зарано давати оцінки – 29%. Географія підтримки його діяльності більш-менш рівна, крім Заходу, де його діяльністю задоволені лише 27%. Найбільше підтримують діяльність Віце-прем’єр-міністра прихильники Сильної України, Партії регіонів, КПУ та Блоку Литвина.

Як бачимо усі троє - В.Янукович, С.Тігіпко та М.Азаров - мають позитивний баланс підтримки. С.Тігіпко єдиний політик, який має позитивний баланс підтримки в усіх регіонах. Варто звернути увагу, що близько третини опитаних вважають, що ще зарано давати оцінки цим політикам. Зокрема, діяльність В.Януковича і М.Азарова поки що ніяк не оцінили близько чверті прихильників Партії регіонів. Як і 29% прихильників Сильної України поки що жодним чином не оцінили діяльність С.Тігіпка у владі.

Це з одного боку свідчить про певний «прихований» кредит довіри і потенціал росту позитивних оцінок, а з іншого – якщо політики не проявлять себе відповідним чином на ввірених їм посадах уже за кілька місяців  може відбутися ріст негативних оцінок.

Діяльністю В.Литвина на посаді Голови ВРУ задоволені 31%, не задоволені – 38%, вважають, що поки зарано давати оцінки – 15%. 10% опитаних взагалі не бачать діяльності В.Литвина. Діяльністю спікера передусім задоволені на Півдні та Донбасі. Крім власне прихильників Блоку Литвина, його діяльність позитивно оцінили прихильники Партії регіонів та КПУ.

ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИКІВ У ОПОЗИЦІЇ

Діяльність Ю.Тимошенко позитивно оцінили 18%, негативно – 54%, вважають, що зарано давати оцінки – 11%

Діяльністю А.Яценюка в опозиції задоволені 19%, незадоволені – 40%, вважають, що поки зарано давати оцінки – 16%.

Діяльністю В.Ющенка в опозиції задоволені лише 3%, незадоволені – 66%, і тільки 7% вважають, що поки зарано давати оцінки його діяльності.

Разом з тим, 11% опитаних вважають, що діяльності Ю.Тимошенко в опозиції взагалі не видно. Таких оцінок щодо  А.Яценюка – 16%, а щодо В.Ющенка – 19%.

Найбільше діяльністю Ю.Тимошенко і А.Яценюка задоволені в Центрі, на Півночі і Заході з перевагою на користь лідера БЮТ. Разом з тим, діяльність А.Яценюка більш позитивно оцінили у Південно-Східних регіонах.

Варто наголосити, що Ю.Тимошенко має позитивний баланс підтримки лише серед прихильників БЮТ при тому, що 8% з них негативно оцінили її діяльність в опозиції, 17% вважають, що поки зарано давати оцінки і ще 5% - взагалі не бачать жодної діяльності.

А.Яценюк має позитивний баланс підтримки, крім власне прихильників Фронту змін, і серед прихильників Блоку Литвина та Нашої України. Крім того, прихильники БЮТ краще оцінили діяльність А.Яценюка в опозиції, ніж прихильники Фронту змін оцінили діяльність Ю.Тимошенко.

Разом з тим 7% прихильників Фронту змін негативно оцінили діяльність А.Яценюка в опозиції, 22% вважають, що поки зарано давати оцінки і ще 10% - взагалі не бачать жодної діяльності.

В.Ющенко не має позитивного балансу підтримки навіть серед прихильників Нашої України - лише 18% з них задоволені його діями в опозиції і 19% - незадоволені. Третина прихильників Нашої України, Свободи і Фронту змін не бачать жодної діяльності В.Ющенка в опозиції.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВЛАДИ

Рейтинг першочергових завдань для влади очолюють боротьба з безробіттям (51%),  підвищення заробітних плат (49%) та пенсій (40%), а також зменшення рівня корупції (38%).

Окрім того, близько третини бачать серед ключових завдань влади: стабілізацію цін, забезпечення стабільності гривні, підвищення рівня охорони здоров’я та підтримку сільського господарства. Близько чверті – підтримку промисловості,  доступне житло для громадян.

Кожен шостий вимагає від влади забезпечити контроль за державним апаратом, підтримати малий і середній бізнес, не допустити розколу країни і покращити відносини з Росією.

Кожен десятий – підвищити рівень освіти в країні та реформувати ЖКГ.

Лише близько 7% опитаних бачать серед першочергових завдань влади надання російській мові статус другої державної, 5% - переведення армії на професійну основу, 4% - продовження євроінтеграційного курсу країни.

Варто наголосити на окремих демографічних особливостях відповідей респондентів.

Так, боротьба з безробіттям та ріст заробітних плат є ключовими пріоритетами для влади в усіх регіонах.

Боротьба з корупцією особливо актуальна для Заходу та Півночі.

Стабілізація цін більше актуальна для Донбасу, а стабілізація гривні – для Заходу.

Підвищити рівень охорони здоров’я найбільше вимагають на Півночі, Півдні  та Донбасі. Доступне житло вимагають на Заході, Півночі і Сході.

Підтримка розвитку промисловості особливий пріоритет для Донбасу. Реформа ЖКГ - Донбасу, Сходу і Півночі.

Російська мова як державна є серед особливих пріоритетів влади лише для мешканців Півдня (як і покращення стосунків з Росією), тоді як для Заходу – недопущення розколу країни.

Молодь серед ключових пріоритетів влади виділяє: боротьбу з безробіттям та корупцією, ріст зарплат, підтримку малого і середнього бізнесу, доступне житло і підвищення рівня освіти.

Більш старші респонденти, особливо пенсійного віку, серед пріоритетів влади бачать: ріст пенсій, підвищення рівня охорони здоров’я, покращення стосунків з Росією.

Цікаво, що пенсіонери наголошують на необхідності стабілізації цін на першочергові товари і послуги, молодь – на стабілізації гривні.

Респонденти з більш високим рівнем освіти наголошують на необхідності: зменшення корупції, підтримки малого і середнього бізнесу, забезпечення доступності житла, реформування податкового законодавства.

Ріст пенсій серед пріоритетів для найменш освічених громадян.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОПОЗИЦІЇ

Першочерговими завданнями для опозиції більшість бачить забезпечення контролю виконання владою обіцянок (46%), недопущення погіршення рівня добробуту громадян (43%), забезпечення контролю використання владою бюджетних коштів (40%) та викриття фактів корупції у новій владі (38%).

Також, близько чверті опитаних серед пріоритетних завдань опозиції бачать недопущення розколу країни, майже кожен п’ятий – відстоювання свободи слова, майже кожен десятий – захист бізнесу від тиску влади, захист української мови як єдиної державної та протидію узурпації влади.

До 10% опитаних серед таких завдань виділили об’єднання опозиції для ефективнішої протидії владі, збереження власних політичних команд та забезпечення ширших прав для опозиції.

Лише 6% опитаних серед головних завдань для опозиції відзначили захист євроінтеграційного курсу країни та протидію можливому згортанню демократії.

Різні форми протесту опозиції (акції, дострокові вибори, імпічмент) знайшли підтримку тільки 3% опитаних.

Варто також наголосити на окремих демографічних особливостях відповідей респондентів.

Так, контроль виконання владою своїх обіцянок бачать серед головних завдань опозиції мешканці Заходу, Півночі, Півдня і Донбасу.

Мешканці Сходу серед головних завдань опозиції бачать недопущення погіршення рівня добробуту громадян.

Мешканці Півночі і Сходу серед пріоритетів діяльності опозиції виділяють також контроль використання владою бюджетних коштів та викриття фактів корупції у владі.

Захист української мови як єдиної державної серед ключових пріоритетів опозиції бачать на Заході. Крім того, тут виділяють недопущення розколу країни та відстоювання свободи слова.

Добиватися ширших прав для опозиції найбільше радять на Півночі, а захищати євроінтеграційний курс країни та протидіяти згортанню демократії – на Заході.

Майже кожен десятий мешканець Центру радить опозиції об’єднатися для ефективнішої протидії владі.

Найбільше невизначених щодо завдань для опозиції виявилось на Донбасі (23%), найменше – на Заході (6%).

Аналіз відповідей респондентів дає підстави стверджувати, що люди, виходячи з власних проблем і відчуттів, ставлять фактично ідентичні завдання як владі, так і опозиції.

Якщо серед ключових завдань для влади респонденти виділили боротьбу з безробіттям та підвищення заробітних плат і пенсій, то для опозиції – забезпечення контролю виконання владою обіцянок і недопущення погіршення рівня добробуту громадян.

Якщо від влади люди вимагають зменшити рівень корупції, то від опозиції – забезпечити контроль використання владою бюджетних коштів та викривати факти корупції у новій владі.

Якщо владі респонденти радять підтримати малий і середній бізнес, то опозиції – захистити бізнес від тиску влади і т.д.

Таким чином, більшість респондентів бачать роль влади і опозиції в країні як взаємопов’язаних інституцій, які підвищують ефективність діяльності один одного і у випадку виконання своїх функцій забезпечують головні на сьогодні пріоритети громадян: РОБОТА і ДОБРОБУТ.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 16-24 квітня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

На думку відносної більшості опитаних громадян, найбільш оптимальною формою правління для України є президентсько-парламентська (35%), або президентська (26%).

На думку 16% опитаних найбільш оптимальною є парламентсько-президентська, 4% - парламентська і 3% - диктатура. Ще 16% не визначились з цього питання.

Порівняно з аналогічним дослідженням, проведеним у жовтні 2009 року - напередодні виборів Президента - дещо зросла підтримка президентсько-парламентської та президентської форми правління і дещо зменшилась парламентсько-президентської, парламентської і диктатури.

В першу чергу це відбулось через зміни ставлення до цього питання серед мешканців Півдня та Донбасу після перемоги на виборах Президента В.Януковича.

Разом з тим на Заході і особливо на Півночі країни ставлення до президентсько-парламентської та президентської форми правління погіршилось, зокрема серед прихильників БЮТ. Це відбулось передусім через поразку на виборах Президента Ю.Тимошенко.

Водночас прихильники Нашої України і Свободи  залишаються найбільшими симпатиками президентської (від 38 до 44%), а також президентсько-парламентської (від 32 до 37%) форми правління в Україні, випереджаючи за цим показником навіть прихильників Партії регіонів.

Щодо прибічників Партії регіонів варто зазначити, що з обранням Президентом В.Януковича число прихильників серед них парламентсько-президентської та парламентської зменшилось майже вдвічі.

Прихильники С.Тігіпка, як і Ю.Тимошенко, вважають найбільш оптимальними змішані системи: або президентсько-парламентську (45%), або парламентсько-президентську (19%) форми правління.

Найбільше підтримують парламентсько-президентську форму правління прибічники  Блоку Литвина (35%).

А от комуністи традиційно найбільше симпатизують диктатурі (8%). Однак, незважаючи на те, що лідер партії П.Симоненко виступав за ліквідацію в Україні інституту Президента як такого, прихильники КПУ продовжують вважати президентську (36%) або президентсько-парламентську (23%) як найбільш оптимальні форми правління для України.

Респонденти з вищою  освітою та молодь у віці 18-29 років більше за інших підтримують парламентсько-президентську форму правління (20%).

Президентську форму найбільше підтримали опитані з низьким рівнем освіти (36%) і пенсіонери (31%).

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 16-24 квітня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

18% опитаних громадян відчули, що за нової влади в Україні вже відбувається згортання свободи слова.

Дві третини - не відчули згортання свободи слова, ще 16% не визначились з цього питання.

Найбільше утиски відчули на Заході (38%), Півночі (24%) та в Центрі (18%).

Серед прихильників політичних сил це: Наша Україна (51%), Свобода (45%), Фронт змін (40%) та БЮТ (36%).

Разом з тим, 83% прихильників Партії регіонів, 77% прихильників КПУ та 61% прихильників Сильної України С.Тігіпка – не відчули згортання свободи слова в Україні.

Найбільше занепокоєні тиском на свободу слова респонденти середнього віку (від 20 до 24%), найменше – люди пенсійного віку (15%) та молодь (17%).

Згортання свободи слова переважно відчули респонденти з вищою (18%) та середньою спеціальною (20%) освітою.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 16-24 квітня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

У порівнянні з опитуванням, що було проведене у березні цього року, рівень підтримки діючого президента В.Януковича залишається стабільним – 38,4% опитаних готові проголосувати за нього, якби вибори Президента відбулися найближчої неділі. Особистий рейтинг Ю.Тимошенко продовжує знижуватись – 17,1% у квітні, проти 22,4% - у березні.

Рейтинги С.Тігіпка та А.Яценюка у порівнянні з березнем майже не змінилися – 13,4% готові проголосувати за С.Тігіпка і 5,2% за А.Яценюка.

Рейтинги інших політиків зазнали незначних змін: дещо зросла підтримка П.Симоненка – 2,6% та О.Тягнибока – 1,6%, натомість зменшилась підтримка В.Ющенка – 1,3%. Окрім того, близько 1% опитаних готові підтримати В.Литвина та А.Гриценка. Інших кандидатів підтримали б близько 1% опитаних, не підтримали б жодного – 4,6%, не взяли б участь у виборах або не визначились – 13,4% респондентів.

На Заході України, одночасно зі зниженням підтримки Ю.Тимошенко та В.Ющенка, станом на середину квітня, продовжує зростати підтримка В.Януковича (11,1% у першому турі, 12,4% у березні і 15,5% у квітні). Водночас, на Заході майже в два рази зросла кількість невизначених і тих, хто підтримує інших кандидатів, зокрема О.Тягнибока і А.Гриценка.

Також, варто відзначити, що, у порівнянні з першим туром президентських виборів, Ю.Тимошенко зазнала найбільших електоральних втрат на Півночі (близько13%), на Заході (9%) та в Центрі України (8%).

Натомість, В.Янукович за два місяці додатково здобув майже 9% прихильників в Центрі, 5% - на Півночі та 4% - на Заході.

Станом на квітень менш як дві третини виборців готові проголосувати за політичні сили, які сьогодні представлені у парламенті. Разом з тим близько 20% мають намір підтримати нові політичні сили. Решта не визначились або не підтримують жодну з політичних сил.

Так, серед усіх опитаних, рейтинги партій наступні: Партія регіонів – 38,5%, БЮТ – 18,1%, Сильна Україна (С.Тігіпко) – 10,7%, Фронт змін (А.Яценюк) – 4%, КПУ (П.Симоненко) – 2,7%, Свобода (О.Тягнибок) – 1,7%, Наша Україна (В.Ющенко) – 1,4%, Блок Литвина – 1,3%. Решта партій набрали менше 1%, проти всіх – 3,6%, не визначились або не братимуть участі у виборах – 16,2%.

У порівнянні з березнем найбільше зменшився рейтинг БЮТ (з 22 до 18,1%), найбільше збільшився – Партії регіонів (з 36,3 до 38,5%).

Слід зазначити, що намітились тенденції до зниження загальної підтримки Сильної України С.Тігіпка (з 12,1 до 10,7%), передусім на Заході та Центрі України. Натомість не змінились, або навіть покращились позиції С.Тігіпка на Півдні та Донбасі – цілком можливо, що саме фактор «відносно стабільного Тігіпка» дещо стримує очікуваний ріст рейтингів Партії регіонів.  

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 16-24 квітня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

На думку 28% опитаних загальна ситуація у Львові покращується. Разом з тим, на погіршення ситуації вказали 21% опитаних, а на думку відносної більшості (44%) - ситуація у місті залишається незмінною.

В цілому, 46,5% опитаних задоволені діяльністю міського голови А. Садового (не задоволених – 42,1%). Щодо оцінок діяльності голови облдержадміністрації М. Кмітя і голови обласної ради М. Сеника, то 18% опитаних задоволені їхньою роботою, а більш як 40% - не задоволені. Разом з тим, більш як 40% опитаних не змогли визначитись щодо своїх оцінок роботи голови ОДА і ЛОР.

Щодо оцінок ситуації в різних сферах життя міста, на думку опитаних, за останні 4 роки найбільше ситуація покращилась у сфері водопостачання – так вважають три чверті респондентів (74%). Загальне покращення опитані відзначили в культурному житті міста (56%), освітленні вулиць (52%), прибиранні міста (48%), теплопостачанні, збереженні історичної спадщини (46%) і роботі міського транспорту (37%).

З приводу ремонту доріг думки мешканців розділилися: покращення ситуації відзначили 33%, а погіршення - 35%.

При цьому, найгірші оцінки отримали робота ЖЕКів і обслуговування в закладах охорони здоров’я міста (34 і 33% відповідно вказали на погіршення). Найменше помітні зміни, на думку опитаних також саме у закладах охорони здоров’я міста (47% вважають, що ситуація за 4 роки не змінилася).

З приводу реформування галузі, де мешканці найменше відзначили покращення ситуації, а саме робота ЖЕКів – думки опитаних розділилися майже порівну: 30% вважають, що владі потрібно сконцентруватися на наведенні порядку в існуючих ЖЕКах, 29% вважають, що влада, підтримуючи ЖЕКи, повинна основний акцент зробити на створенні ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), а 25% опитаних вважають, що потрібно найближчим часом ліквідувати ЖЕКи і перевести обслуговування будинків виключно на ОСББ. Ще 8% вказали, що їм байдуже до цього і стільки ж – не змогли визначитися з цього питання. При цьому, чим старші громадяни, тим більше вони відстоюють збереження ЖЕКів, а чим молодші – тим більше підтримують розвиток ОСББ.

Якби вибори міського голови Львова відбулися у березні, то перемогу на них здобув би Андрій Садовий – 34,4% опитаних львів’ян проголосували б за діючого міського голову. Другу і третю позицію зайняли б Петро Писарчук (16%) і Василь Куйбіда (15,5%). Решта кандидатів отримали рівень підтримки в межах статистичної похибки. Разом з тим, ще 12,3% опитаних мешканців не визначились зі своїм вибором.

При цьому, за умови проведення гіпотетичного другого туру під час виборів міського голови перемогу так само здобув би Андрій Садовий: якби до другого туру потрапили А.Садовий і П.Писарчук, то розподіл голосів станови в би 46 на 23% на користь діючого міського голови, а якби до другого туру потрапили б А.Садовий і В.Куйбіда, то розподіл склав би 42 на 25%. Як в першому, так і в другому випадку не підтримали б жодного з кандидатів 16% мешканців.

Підтримка основних кандидатів за демографічними ознаками має деякі особливості. Так, найбільше за Андрія Садового готові проголосувати молоді люди (або 44% від усієї опитаної молоді у віці 18-29 років), Петра Писарчука найбільше підтримують львів’яни у віці 40-49 років (23% від всіх опитаних такої вікової категорії), а Василя Куйбіду найбільше підтримує найстарша категорія виборців у віці 60 років і старші (24% від усіх таких).

Опитані з вищим рівнем освіти частіше віддавали перевагу Андрію Садовому і П.Писарчуку, ніж Василю Куйбіді. Щодо конфесійної приналежності виборців, то рівень підтримки діючого міського голови є рівномірним серед віруючих усіх основних конфесій, натомість рівень підтримки Петра Писарчука і Василя Куйбіди серед віруючих УПЦ Московського патріархату є дещо вищим, ніж серед віруючих решти конфесій.

Відносна більшість опитаних львів’ян вважають, що міський голова повинен бути позапартійним (40%) і тільки кожен п’ятий (22%) вважає, що міський голова повинен обов’язково належати до котроїсь із політичних сил. Ще для чверті – байдуже до цього, а кожен десятий не зміг визначитися з цього приводу (26 і 12% відповідно).

Лідером симпатій мешканців Львова щодо виборів до Верховної Ради є БЮТ – 24,5%. На другому місці ВО Свобода 12,4%. Третє місце поділили між собою Наша Україна (9,6%), Сильна Україна (9,1%) та Фронт змін (8,8%). Партія регіонів у Львові має підтримку 6% мешканців. Близько 3% львів’ян готові проголосувати на парламентських виборах за ймовірний Блок Віталія Кличка та за Громадянську ініціативу А.Гриценка.

На виборах до Львівської міської ради лідерами симпатій є ВО Свобода (15%) та БЮТ (14,4%). Третю і четверту позицію у рейтингу зайняли ймовірний блок А.Садового – 8% та Наша Україна – 7%. Долають тривідсотковий бар’єр також блок П.Писарчука «Рідне місто» - 5,5%, Фронт змін – 4,8%, Сильна Україна - 4,5%, Партія регіонів – 4,4%, блок В.Куйбіди – 3,6% і блок Кличка – 3,1%.

Решта політичних сил не набирають трьох відсотків. Не визначились зі своїм вибором – 10% опитаних.

Позитивний баланс довіри серед львів’ян мають тільки три національні політики Арсеній Яценюк (+13), Олег Тягнибок (+6) і Сергій Тігіпко (+4). Юлії Тимошенко довіряють у Львові майже стільки ж, скільки і не довіряють (44,8 і 48,1% відповідно). При цьому, за рівнем відносної довіри  лідирує Арсеній Яценюк (48,3%), а за рівнем цілковитої довіри лідирують Юлія Тимошенко і Олег Тягнибок (15 і 13% відповідно).

Колишньому Президенту Віктору Ющенку в тій чи іншій мірі довіряють 29,5% опитаних, а не довіряють вдвічі більше – 63,7%. Найбільше у Львові не довіряють голові ВРУ Володимиру Литвину і діючому Президенту Віктору Януковичу – 75%.

Очікування львів’ян від нещодавніх виборів Президента - переважно негативні або нейтральні. Так, в результаті цих виборів третина опитаних мешканців очікують погіршення економічної ситуації в країні (33,9%), майже половина – збільшення протистояння політиків (46,1%), майже 40% - поглиблення розколу країни (37,8%). На покращення у цих сферах львів’яни сподіваються менше: 24,4% - очікують покращення економічної ситуації, 17,6% - зменшення протистояння політиків, 15,1% - об’єднання країни. Разом з тим значна кількість опитаних не очікують в результаті виборів Президента особливих змін в державі в результаті виборів Президента (економічна ситуація не зміниться – 27,8%; політична ситуація не зміниться – 24%; не очікують ні поглиблення розколу, ні об’єднання країни – 33,3%).

Варто відзначити, що на позитивні зміни в результаті минулих виборів найбільше сподіваються прихильники Партії регіонів, негативних змін найбільше очікують прихильники Нашої України і Свободи, а не очікують особливих змін – найбільше прихильники Фронту змін, Сильної України та БЮТ.

Більше половини опитаних львів’ян (57%) вважають, що міський голова Львова повинен співпрацювати з новою владою виключно в інтересах міста. Підтримати опозицію і протистояти новообраному Президенту та Уряду радять міському голові 15,6% опитаних, а висловити політичну підтримку і широко співпрацювати з новою владою – лише 10,4%. Ще 17% респондентів не змогли визначитися з питання, яку позицію слід зайняти міському голові у стосунках із новою владою.
 

Аудиторія дослідження: населення міста Львова віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 19 – 25 березня 2010 р.

Питання мови

Близько 57% опитаних очікують, що Президент В.Янукович виконає свою обіцянку щодо надання російській мові статусу другої державної. При цьому 12% очікують цього вже у найближчі місяці, 24% - протягом 2010 року, 21% - протягом найближчих кількох років.

Разом з тим, близько 20% респондентів вважають, що В.Янукович ніколи не виконає цю обіцянку. Кожному десятому байдуже і ще кожен шостий – не визначився.

Найвищі очікування щодо виконання обіцянки від В.Януковича на Півдні та Донбасі, трохи менші - на Сході, найнижчі - в Центрі, на Півночі та Заході. Варто зазначити, що прихильники КПУ очікують відповідних дій від Президента у коротшій перспективі, ніж прихильники Партії регіонів. Також, респондентів, які не вірять у виконання цієї обіцянки серед прихильників КПУ втричі більше, ніж серед прихильників Партії регіонів.

Найбільше не вірять у виконання В.Януковичем своєї обіцянки на Заході (33%) і разом з тим тут найбільше тих, хто очікує відповідних дій у найближчі кілька місяців (16%).

49% опитаних підтримують ініціативу Партії регіонів законодавчо закріпити за місцевими радами право самим визначати, якою мовою навчатимуться діти у школах та вузах, вестиметься діловодство і т.д. 38% - не підтримують, ще 13% - не визначились з цього питання.

На Донбасі ініціативу підтримують 81% опитаних, на Заході – навпаки – 71% не підтримують. Відповідно, з одного боку прихильники Партії регіонів і КПУ, з іншого боку – Нашої України, Свободи, БЮТ і Фронту змін.

Варто зазначити, що майже дві третини опитаних вважають, що такі дії означатимуть фактичне надання російській мові статусу другої державної в цих регіонах. Характерно, що у цьому плані погляди як прихильників Партії регіонів, так і радикальних Нашої України та Свободи – збігаються.

Загалом підтримують ідею надання російській мові статусу другої державної 54% опитаних, проти цього – 39%, не визначились – 7%.

Питання мови є на сьогодні найбільшим потенційним джерелом протестів у можливому ідеологічному протистоянні.

Близько 6% опитаних готові брати безпосередню участь в акціях протестів якщо буде ухвалене рішення про надання російській мові статусу державної, ще 13% - підтримають політичну силу, яка вдасться до таких протестів. Разом з тим лише 2% опитаних готові вийти на вулиці з акціями на підтримку цього рішення і ще 13% - підтримати політичну силу, яка ініціює такі акції.  Водночас близько двох третин опитаних заявили, що не братимуть участі в жодних акція чи то протесту чи підтримки і не збираються підтримувати політичні сили, які їх проводитимуть.

Мешканці Заходу значно рішучіше налаштовані відстоювати свою позицію щодо мови, ніж мешканці Донбасу. Майже кожен п’ятий на Заході готовий вийти на вулиці з акціями протестів, ще кожен третій – підтримає політичну силу, яка такі акції проводитиме. Найбільш радикально налаштовані прихильники Свободи (кожен третій особисто вийде на акції протестів), Нашої України (кожен п’ятий) та БЮТ (кожен шостий).

На противагу, лише 4% прихильників Партії регіонів готові вийти з акціями на підтримку можливого рішення про надання російській мові статусу другої державної.

 
Питання продовження базування Чорноморського Флоту РФ в Україні.

41% опитаних підтримують ідею  залишити  Чорноморський Флот РФ на території України після 2017 року. Майже стільки ж (38%) виступають проти, ще 21% не змогли визначитись з даного питання.

Найбільшими прихильниками ідеї продовження перебування флоту є мешканці Півдня та Донбасу, або майже 70% прихильників Партії регіонів та КПУ. Проте лише 2% прихильників Партії регіонів і 4% - КПУ готові особисто вийти на вулиці з акціями на підтримку такого рішення.  Лише 13% прихильників Партії регіонів підтримають політичну силу, яка виступить з такими акціями.

Разом з тим кожен десятий мешканець Заходу готовий до відкритих протестів. Знову ж таки, переважно це прихильники Свободи та Нашої України, а також трохи менше - БЮТ та Фронту змін.

Варто зазначити що серед прихильників Блоку Литвина та Сильною України (С.Тігіпко) думки розділились порівну: майже 40% виступають за продовження базування Чорноморського Флоту РФ в Україні, майже 40% - проти. Проте готовність їх до будь-яких акцій є доволі низькою.

 
Питання скасування указу Президента В.Ющенка про присвоєння звання Героя С.Бандері.

53% опитаних підтримують ідею скасувати указ про присвоєння звання Героя С.Бандері, 28% - не підтримують, 19% - не визначились.

Незважаючи на те, що не підтримують скасування указу менше опитаних, ніж виступають проти продовження перебування ЧФ РФ на території України, рівень протестних настроїв залишається незмінним. Кожен десятий мешканець Заходу готовий взяти участь у відкритих акціях протесту у випадку скасування указу Президента В.Ющенка про присвоєння звання Героя С.Бандері.

Радикально налаштовані більше половини прихильників Свободи, трохи менше – Нашої України.

На противагу, найбільш готовими до акцій на підтримку скасування указу В.Ющенка є комуністи: кожен десятий готовий безпосередньо взяти участь у таких заходах.

Варто відзначити, що прихильники БЮТ і Фронту змін значно менш радикально налаштовані відстоювати звання Героя С.Бандері, ніж питання мови чи ЧФ РФ. Більше того чверть прихильників цих політичних сил готові підтримати ідею про скасування указу В.Ющенка.

 
Питання створення газотранспортного консорціуму.

Ініціативу Президента Віктора Януковича щодо створення газотранспортного консорціуму підтримують близько 35% опитаних, стільки ж не підтримують. Не визначились - близько 30%.

Можна припустити, що це питання респондентами розглядається скоріше через призму політичних поглядів, ніж економічних і високий рівень невизначених це лише підтверджує.

Прогнозовано - найбільше прихильників ідеї мешкає на Донбасі і Півдні, найбільше противників – на Заході, в Центрі та на Півночі. Найбільше невизначених з цього питання на Сході (41%).

Разом із тим, якщо у питанні введення другої державної мови число противників серед мешканців Півночі і Центру переважає число прихильників лише на третину, то у питанні «газового» консорціуму вони налаштовані більш рішуче: противників ідеї консорціуму майже вдвічі більше, ніж прихильників.

Найбільш радикально проти консорціуму налаштовані прихильники Свободи, БЮТ та Нашої України.

Серед прихильників Сильної України (С.Тігіпко) кількість противників ідеї дорівнює кількості прихильників.

 
Питання визнання Голодомору.

Більшість опитаних (60%) переконані, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом проти українського народу.  25% притримуються протилежної думки, ще 14% - не визначились з даного питання.

Цікава особливість. Серед прихильників комуністів переважає кількість негативних відповідей (37% за геноцид і 58% проти), Партії регіонів – негативних і позитивних відповідей порівну (40% на 40%).  А от в цілому на Півдні, Сході і Донбасі – електоральних центрах цих сил – позитивні оцінки переважають над негативними.

Найбільше відстоюють ідею геноциду мешканці Заходу, найменше - Донбасу.

Найбільші противники твердження про геноцид віруючі УПЦ (МП), хоча й серед них кількість прихильників перевищує противників (44% вважають Голодомор геноцидом і 39% - ні). Найбільшими прихильниками є греко-католики (95% на 2%) і віруючі УПЦ (КП) (62% на 16%).

Тезу про те, що Голодомор 1932-33 років насправді був геноцидом проти українського народу найменше підтримують респонденти, які вважають російську мову рідною (34% за геноцид і 45% проти). Серед респондентів, для яких рідною мовою є українська, - навпаки - 81% за геноцид і 10% проти, серед респондентів, для яких обидві мови є рідними – 53% на 32%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 2-10 березня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Загрозу економічного занепаду країни відчувають більше половини (56%) опитаних респондентів. Залишаючись практично незмінним протягом останніх півроку, економічний занепад лідирує в так званому рейтингу загроз.

Дещо рідше (41%) опитані відзначали ріст безробіття. Цей показник незмінно другий у рейтингу і за останні кілька місяців ці побоювання зросли, зокрема, найбільше в індустріальних південно-східних регіонах країни.

Внаслідок стабілізації у фінансовому секторі зменшилось відчуття загрози знецінення гривні (з 31% у жовтні минулого року до 24%  у березні цього року).

Після президентських виборів  зменшилось відчуття загрози свавілля влади (в серпні минулого року майже 40% українців відчували цю загрозу, а у березні цього року – лише чверть). Після перемоги на виборах В.Януковича відчуття загрози свавілля влади у південно-східних регіонах зменшилось вдвічі.

За останні півроку зменшилось відчуття загрози деградації населення (з 21 до 16%), тим не менше ця загроза незмінно п’ята у рейтингу.

Далі у рейтингу загроз йдуть екологічні катастрофи (15%), погіршення медичного обслуговування населення (15%), ріст злочинності (14%).

Порівняно з жовтнем минулого року, майже вдвічі зросли побоювання громадян щодо розколу країни та втрати незалежності. Особливо це актуально для Заходу, де кожен п’ятий очікує посилення розколу країни, кожен четвертий - втрати незалежності, кожен десятий - втрати Україною контролю над ГТС, антиконституційного перевороту та військову загрозу з боку Росії.

Посилення ідеологічних загроз характерне для прихильників більшості опозиційних партій. Більше того, серед них спостерігається поступова переорієнтація з економічних на ідеологічні загрози.

Так наприклад, серед прихильників БЮТ на тлі підсилення відчуття розколу країни та втрати незалежності, зменшились побоювання щодо економічного занепаду та знецінення гривні.

Натомість серед прихильників Партії регіонів посилились відчуття загрози економічного занепаду, росту безробіття, погіршення медичного обслуговування, екологічних катастроф і т.д.  

Лише близько чверті населення висловили готовність за тих чи інших обставин підтримати непопулярні реформи.

Кроки влади направлені на економію державних коштів через обмеження певних пільг, збільшення тарифів і т.д. за будь-яких умов готові підтримати тільки 3% опитаних.

17% - готові підтримати, якщо влада доведе, що ці кроки дійсно дуже потрібні країні. Ще 7% - готові підтримати, але за умови, коли ці реформи не стосуватимуться безпосередньо їх.

Натомість 61% опитаних не готові підтримати непопулярні реформи:

-   18% через те, що не вірять, що влада, обмеживши людей, так само обмежить і себе;

-   8% через те, що не вірять у ефективність таких кроків;

-   35% через неприйняття непопулярних реформ як таких.

Найбільший спротив непопулярним реформам існує на Півдні та Сході країни, а найбільша готовність підтримати – на Півночі.

Прихильники різних політичних сил майже однаково негативно ставляться до таких реформ, хіба що можна відзначити дещо вищу готовність до непопулярних реформ серед  прихильників Фронту змін Арсенія Яценюка і більшу невизначеність електорату КПУ та Партії регіонів.

Незважаючи на низький рівень підтримки непопулярних реформ, 45% опитаних очікують таких кроків від нового уряду. Найбільше - на Заході, Півночі та в Центрі країни (близько 50%), а найменше на Півдні – 32%. Потрібно зазначити, що прихильники Партії регіонів, Сильної України та КПУ найменше очікують непопулярних кроків від нової влади.

Дослідження ілюструє певну залежність: люди, які більше за інших розуміють загрозу економічного занепаду країни, більш схильні підтримувати  непопулярні реформи. Разом з тим, лише половина з них  висловили готовність підтримати непопулярні рішення влади.

У випадку, якщо влада буде йти на такі непопулярні кроки 7% мешканців України готові брати участь у масових акціях протесту, а ще 13% - підтримають політичну силу, яка виступатиме з відповідними акціями з вимогою скасування таких рішень.

При цьому, найбільше готові особисто брати участь в акціях протесту мешканці Заходу, Півночі, Сходу та Півдня, а також прихильники КПУ, БЮТ та Сильної України. Як бачимо – протест проти непопулярних реформ не має одного визначеного політичного вектору, ідеології чи регіональності.

Активно підтримати політичну силу, яка виступатиме за непопулярні реформи готові близько 6% населення. Натомість більш як половина українців (54%) не буде брати участі у жодних акціях (чи на підтримку чи з протестами), а кожен п’ятий опитаний не зміг визначитися з цього приводу.

Серед можливих реформ, найбільшу підтримку отримали ті, які не стосуються більшості мешканців, а саме – скасування пільг для держслужбовців (43%) та скорочення їх чисельності (34%).

Значно меншу підтримку опитаних отримали такі реформи як посилення відповідальності громадян, які не сплачують комунальні послуги (14,7%), скорочення працівників бюджетної сфери (13,8%), впровадження платної страхової медицини (12,1%), збільшення податків для бізнесу (11,1%) та скорочення пільг на проїзд в транспорті (8,6%).

Решта наведених ймовірних реформ майже не отримали підтримки населення. Серед них:  підвищення комунальних тарифів (0,9%), підвищення цін на газ для населення (0,9%), підвищення цін на проїзд у громадському транспорті (1,5%), часткове скасування пільг для «чорнобильців» (1,6%), зменшення виплат при народженні дитини (2,1%), часткове скасування пільг для «дітей війни» (2,5%), підвищення пенсійного віку (2,5%), тимчасове призупинення підвищення пенсій (3,4%), призупинення підвищення зарплат (3,5%), надати дозвіл банкам забирати заставне майно в громадян, які не платять кредити (3,5%).

Кожен третій респондент (31%) зазначив, що не підтримує жодну з наведених реформ, а ще 10% не визначились щодо свого ставлення.

Лише 38% опитаних вірять у дієздатність нової коаліції у Верховній Раді, 43% - не вірять. Характерно, що у нову коаліцію найбільше вірять прихильники Партії регіонів (66%), а також прихильники тих політичних сил, які долучились до формування коаліції: КПУ (48%), Блоку Литвина (33%) і Сильної України (33%). В регіональному розрізі це Південь, Донбас і Схід. З опозиційних сил найменше вірять у дієздатність коаліції прихильники Нашої України (8%), БЮТ (17%) та Фронту змін (24%). В регіональному розрізі це Захід, Центр і Північ.

Щодо ідеї проведення дострокових парламентських виборів думки розділились порівну: 41% прихильників і 41% противників. Зокрема, найбільше підтримують ідею перевиборів прихильники Партії регіонів (47%). На сьогодні електорат В.Януковича значно більш мобілізований, ніж прихильники інших політиків. Так, близько 75% прихильників Партії регіонів  висловили готовність взяти участь у дострокових парламентських виборах, якщо такі відбудуться в найближчу неділю. Це найвищий показник, для прикладу прихильники БЮТ мобілізовані лише на 64%, Фронту змін – на 61%, Сильної України – 57%.

Найменше підтримують дострокові вибори до парламенту прихильники КПУ та Блоку Литвина.

Рішення про перенесення місцевих виборів підтримує лише 31% опитаних, не підтримують – 41%, не визначились з цього питання – 28%. Як і у питані про дієздатність нової коаліції рішення про перенесення місцевих виборів найбільше підтримують прихильники політичних сил, які є учасниками коаліції: Партії регіонів (52%), Блоку Литвина (51%), КПУ (49%) та Сильної України (43%).

Найменше підтримують перенесення місцевих виборів прихильники Фронту змін (19%) та БЮТ (19%).

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 2-10 березня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами проведеного дослідження у ІІ турі виборів Президента В.Януковича підтримали 67% прихильників П.Симоненка, 40% - С.Тігіпка, 25% - В.Литвина, 16% - А.Яценюка та 8% - В.Ющенка. Ю.Тимошенко підтримали 76% прихильників О.Тягнибока, 60% - В.Ющенка,  50% - А.Яценюка, 40% - В.Литвина, 33% - С.Тігіпка та 13% - П.Симоненка. Проти обох кандидатів голосували близько чверті прихильників В,Ющенка, А,Яценюка та В.Литвина.

Цікаво, що 21% виборців, які віддали у ІІ турі свій голос за В.Януковича, насправді голосували проти Ю.Тимошенко. Найбільше таких виявилось в Центрі, на Півночі та на Сході. І навпаки, чверть виборців, які віддали свій голос за Ю.Тимошенко, насправді голосували проти В.Януковича. Найбільше таких на Півночі та на Сході.

Таким чином у ІІ турі виборів Президента близько чверті виборців (6,7 млн. українців) голосували не за, а скоріше проти: або проти Тимошенко, або проти Януковича, або проти обох одночасно. Решта – близько 70% – голосували за конкретного кандидата.

На сьогодні щонайменше кожен четвертий з категорії виборців, які голосували проти підтримує С.Тігіпка, кожен десятий А.Яценюка, кожен десятий залишається проти всіх. Разом з тим близько 18% з них вже підтримають чинного главу держави, а 7% - його конкурента на виборах.

Станом на початок березня рейтинги політиків наступні (серед усіх опитаних): В.Янукович – 38,2%, Ю.Тимошенко – 22,4%, С.Тігіпко – 13,6%, А.Яценюк – 5%, В.Ющенко – 2,1%, П.Симоненко – 1,7%, В.Литвин – 1,2%, О.Тягнибок – 1,1%.  Інші політики – 1,1%, проти всіх – 4%, На братимуть участі у виборах – 5,7%, не визначились – 4,2%.

Порівняно з І туром виборів найбільш суттєво зросла підтримка вже чинного Президента В.Януковича.

Рейтинг Ю.Тимошенко майже не змінився: 22% серед усіх опитаних і 25% серед тих, які візьмуть участь у виборах. Разом з тим відбулись незначні зміни у структурі виборця Тимошенко: дещо збільшилась підтримка на Заході за рахунок частини прихильників передусім В.Ющенка, не змінилась на Півночі та дещо зменшилась в Центрі за рахунок перетоків до С.Тігіпка. Крім того, підтримка Ю.Тимошенко зменшилась на Сході, Півдні та Донбасі, де укріпив свої позиції В.Янукович.

Рейтинг С.Тігіпка не змінився (близько 13%): втрати прихильників на Донбасі і Півдні наразі компенсуються перетоками від Ю.Тимошенко, А.Яценюка та В.Ющенка, які відбулись  на Заході, в Центрі та Півночі. Підтримка С.Тігіпка на Сході стабільна і становить  близько 20%.

З січня більш ніж вдвічі втратив В.Ющенко (з 5 до 2%). Також дещо втратив і А.Яценюк (з 7 до 5%).

На сьогодні електорат В.Януковича значно більш мобілізований, ніж прихильники інших політиків і саме цим можна пояснити електоральний відрив В.Януковича і Партії регіонів. Так, близько 75% прихильників Партії регіонів  висловили готовність взяти участь у дострокових парламентських виборах. Це найвищий показник, для прикладу прихильники БЮТ мобілізовані лише на 64%, Фронту змін – на 61%, Сильної України – 57%.

Станом на початок березня ситуація з партійними рейтингами виглядає наступним чином (серед усіх опитаних): ПР – 36%, БЮТ – 22%, Сильна Україна (С.Тігіпко) – 12%, Фронт змін (А.Яценюк) – 5%, КПУ – 2,7%, Наша Україна (В.Ющенко) – 1,9%, Блок Литвина – 1,7%, Свобода – 1,7%. Решта - менше 1%, проти всіх – 3,2%, не визначились або не братимуть участі у виборах – 11%.

Аналізуючи структуру виборців політичних сил, можна відзначити наступні тенденції.

БЮТ і Фронт змін мають практично ідентичні регіональні структури (третина прихильників проживає на Заході, чверть в Центрі і Півночі). Наша Україна і особливо Свобода орієнтовані здебільшого на Захід.

КПУ та Партія регіонів традиційно орієнтовані на Південно-Східні регіони.

Структура прихильників Сильної України найбільш універсальна: половина припадає на так звані «помаранчеві» регіони (з незначних відхиленням в бік Півночі), половина – на так звані «біло-сині» регіони (зі значним домінуванням Сходу).

Сильна Україна і Свобода мають у структурі найбільше прихильників з вищою освітою. Ці ж дві сили найбільше орієнтовані на молодь. Найстарші люди переважають у структурі КПУ та Нашої України. Спираючись на дані дослідження можна припустити, що прихильники Свободи – це «нові» націоналісти, а прихильники Нашої України – «старі» націоналісти.

Серед прихильників Свободи, КПУ та Нашої України переважають чоловіки. Щодо решти – жінки.

Виборці Партії регіонів, КПУ та Сильної України здебільшого проживають в містах, БЮТ та Блоку Литвина – в селах.

Російськомовне населення переважає лише в структурі прихильників Партії регіонів та КПУ, де також найбільше росіян. Знову ж варто наголосити на структурі прихильників Сильної України, як найбільш універсальній  з огляду також і на мову, яку вважають рідною виборці: половина – українська, половина – або російська або російська і українська одночасно.

У структурі БЮТ та Фронту змін переважають прихожани УПЦ (КП). Разом з тим серед прихильників БЮТ трохи більше греко-католиків і менше віруючих УПЦ (МП), а у Фронту змін навпаки – менше греко-католиків і більше віруючих УПЦ (МП).

Найбільше греко-католиків серед прихильників Свободи і Нашої України (домінуюча віра у структурі) .

Віруючі УПЦ (МП) домінують у структурі КПУ та Партії регіонів, значна кількість серед них і віруючих, які не відносять себе до жодної з конфесій, або взагалі вважають себе невіруючими (атеїстами).

Разом з тим варто зазначити, що у структурі як КПУ, так і Партії регіонів майже кожен п’ятий виборець належить до УПЦ (КП).

Серед прихильників Сильної України приблизно порівну віруючих УПЦ (КП), УПЦ (МП) та віруючих, які не відносять себе до жодної з конфесій.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 2-10 березня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Якби в березні 2010 року в Україні проводились вибори прем'єр-міністра і на цю посаду не претендували В.Янукович як Президент країни та Ю.Тимошенко як лідер опозиції, переконливу перемогу здобув би С.Тігіпко (39,4%). Варто зазначити, що підтримка С.Тігіпка на посаду прем'єра втричі перевищує його рейтинг на виборах Президента (13,05%).

На другому місці був би вже чинний глава уряду М.Азаров (15,6%), а на третьому – А.Яценюк (14,9%).

Далі у рейтингу розташувались екс-Президент В.Ющенко (3,4%), Р.Ахметов (2,1%), Б.Колесніков (0,8%), Ю.Єхануров (0,8%), Ю.Бойко (0,2%) та А.Клюєв (0,1%). Іншу кандидатуру підтримали б 3,9% опитаних, не підтримали жодного – 8%, не визначились – 11%.

Першість С.Тігіпку віддали опитані у всіх регіонах, крім Донбасу, де він ділить її з М.Азаровим. А.Яценюк отримав найвищу підтримку на Заході.

Якщо прихильники Сильної України, Фронту змін та Нашої України віддали беззаперечну перевагу своїм лідерам – відповідно С.Тігіпку (86%), А.Яценюку (82,4%) та В.Ющенку (56,8%) – то прихильники Партії регіонів розділились між С.Тігіпком (37,6%) та М.Азаровим (35,3%) практично порівну.

Перемогу М.Азаров здобув лише серед прихильників комуністів – 29,6% проти 25,9% за С.Тігіпка.

С.Тігіпку віддали перевагу 39,6% прихильників БЮТ, 24,2% - ВО “Свободи” та 16,2% - Нашої України.

У свою чергу А.Яценюк отримав 23,5% “голосів” прихильників БЮТ, 39,4% - ВО “Свободи” та 18,9% - Нашої України.

Найвищу підтримку чинний віце-прем'єр-міністр отримав серед молоді та осіб середнього віку. Чим вищий рівень освіти опитаних – тим вищий серед них рівень підтримки С.Тігіпка на посаду прем'єра.

Цікаво, що Р.Ахметова бачить в якості прем'єра також переважно молодь.

М.Азаров та С.Тігіпко отримали більше підтримки в містах, а А.Яценюк та В.Ющенко – в селах.

На відміну від С.Тігіпка, який отримав досить рівну підтримку серед опитаних, розподілених за критеріями рідна мова та національність, М.Азарова підтримали в п'ять разів менше україномовних респондентів, ніж російськомовних і в 2,5 рази менше українців, ніж росіян.

А.Яценюк навпаки має значно більшу підтримку серед україномовного населення і українців.

(!) Примітка: польовий етап дослідження закінчився 10 березня, тобто у переддень офіційного призначення М.Азарова прем'єр-міністром, а С.Тігіпка – віце-прем'єр-міністром України.
 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 2-10 березня 2010 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Українці, вочевидь, не готові відмовитися від традиції щорічного виголошення Президентом України новорічних звернень.

73% українців позитивно (або скоріше позитивно) ставляться до цієї традиції і лише 14% - негативно, або скоріше негативно.

На відміну від мешканців Заходу, Центру і Півночі, мешканці Сходу, Півдня і особливо Донбасу менш позитивно сприймають традицію звернення керівника країни на Новий Рік. Ймовірно, що на відповіді респондентів вплинув чинник негативного ставлення до діючого  глави держави.

Старші люди більш позитивно ставляться до цієї традиції, ніж молодь. Разом з тим позитивне ставлення значно переважає негативне в усіх вікових групах.

Жінки також більш позитивно ставляться до традиції, ніж чоловіки. Особливих розходжень у відповідях респондентів, залежно від рівня освіти, не помічено.

38% опитаних говорять, що їм подобалися новорічні звернення усіх трьох Президентів України однаково. Разом з тим, 13% найбільше вподобали звернення Л.Кучми, по 8% - В.Ющенка та Л.Кравчука.

Респонденти, які позитивно ставляться до традиції виголошення на Новий Рік привітань від глави держави  більш позитивно оцінили звернення кожного з трьох президентів України.

Цікаво, що звернення Л.Кучми більше подобаються прихильникам В.Януковича і С.Тігіпка, Л.Кравчука - прихильникам  В.Литвина та Ю.Тимошенко, діючого Президента – відповідно його ж прихильникам.

Географічно розклад наступний: новорічні привітання В.Ющенка найбільше подобаються або подобались на Заході, Л.Кравчука – в Центрі, Л.Кучми – на Півдні.

На мешканців Сходу і Півночі, вочевидь, найменше впливає електоральний чинник: їм подобаються новорічні звернення усіх трьох Президентів України. А Донбас, як вже говорилось, просто найбільш негативно ставиться до цієї традиції та усіх президентів, прізвище яких не “Янукович” J.

На селі найкраще сприймають вітання від В.Ющенка, у містах – Л.Кучми.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 28 листопада – 7 грудня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

За місяць до президентських виборів рейтинги першого туру наступні: лідирує В.Янукович (33,8% від усіх опитаних), на другому місці – Ю.Тимошенко (18,8%), третє місце в межах похибки ділять між собою три кандидати: А.Яценюк (5,9%), В.Ющенко (5,5%) та С.Тігіпко (5,5%). Далі йдуть П.Симоненко (3,8%), В.Литвин (3,3%) та О.Тягнибок (1,7%), решта кандидатів - не більше 1%. Не підтримують жодного кандидата – 7,9% респондентів, не визначились – 7%.

Порівняно з жовтнем збільшилась підтримка В.Януковича (з 31 до 34%), В.Ющенка (з 3,4 до 5,5%) та С.Тігіпка (з 2,9 до 5,5%). Так, найбільше рейтинг В.Януковича виріс на Сході, Донбасі і в Центрі; В.Ющенка – на Заході, де паралельно зменшились рейтинги Ю.Тимошенко і А.Яценюка; С.Тігіпка – по всій Україні, крім Сходу. Крім того, порівняно з жовтнем на третину зменшилось число невизначених (з 10,3 до 7%).

У першому турі явка виборців очікується на рівні 72%, у другому турі (у разі виходу В.Януковича і Ю.Тимошенко) – 67%.

На запитання "За кого Ви б проголосували якби до другого туру потрапили Янукович та Тимошенко?“ 43,4% респондентів віддали перевагу лідеру Партії регіонів і 30,7% - лідеру БЮТ, проти обох – 12,6%, не визначились – 8,6%. Серед опитаних, які мають намір взяти участь у другому турі виборів, підтримка В.Януковича становить 52,2%, Ю.Тимошенко – 34%, проти обох – 7,9%, не визначились – 5,9%.

Слід зазначити, що у жовтні різниця між цими двома кандидатами становила близько 10%, а у грудні – 13%. У парі "Янукович-Яценюк“ різниця між кандидатами зросла з 13 до 19% на користь лідера Партії регіонів, у парі “Янукович-Ющенко“ – не змінилась і становить 32%.

На думку опитаних, риса «господарник» більше притаманна В.Януковичу, ніж  Ю.Тимошенко (41 на 19%), «хороший сім’янин» (32 на 15%), «турбується про таких як я» (31 на 18%).

Разом з тим обох політиків вважають «сильними лідерами» (по третині опитаних).

Риса «дипломатичний» більше притаманна, на думку опитаних, Ю.Тимошенко (31 на 28%).

28% респондентів вважають, що риса «патріот» більше притаманна В.Януковичу, 24% - що Ю.Тимошенко. Водночас 37% опитаних (на Заході – 43%, Сході – 44%) вважають, що ані Тимошенко, ані Януковичу не притаманна така риса як «патріот».

Найпозитивніше респонденти ставляться до таких варіантів конфігурацій влади після виборів: Янукович президент, Тігіпко – прем’єр (40% оцінили позитивно або скоріше позитивно), Янукович – президент, Яценюк – прем’єр (33%), Тимошенко – президент, Яценюк – прем’єр (28%) та Тимошенко – президент, Тігіпко – прем’єр (26%). На Заході також позитивно сприймають варіант: Тимошенко – президент, Ющенко – прем’єр (31%).

Найбільш негативно респонденти оцінили варіант: Янукович – президент, Ющенко – прем’єр (12%).

Разом з тим, на думку відносної більшості, після виборів саме В.Янукович і Ю.Тимошенко будуть формувати конфігурацію влади: близько 13% опитаних прогнозують варіант:  Янукович – президент, Тимошенко – прем’єр (при цьому лише 6% вважають його оптимальним для країни); близько 9% - Тимошенко – президент, Янукович – прем’єр (лише 3% вважають його оптимальним). 45% - не можуть спрогнозувати формат влади після виборів Президента.

Політичну рекламу В.Януковича позитивно (або скоріше позитивно) оцінили 38,6% опитаних, С.Тігіпка - 37,8%, Ю.Тимошенко - 29,3%, В.Литвина – 27,9%, А.Яценюка – 27,4%, В.Ющенка - 13,5%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 28 листопада – 7 грудня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Майже 20% українців відвідали Львів протягом останніх трьох років, з них майже 30% для зустрічі з рідними, близькими чи друзями, чверть - як туристи, кожен п'ятий – з діловими поїздками, близько 5% - з метою навчання, 22% - з іншою метою.

Близько половини українців хотіли б відвідати Львів, з них кожен п'ятий планує зробити це вже в найближчі місяці, 22% - протягом року, 22% - протягом найближчих трьох років, ще 37% - у далекій перспективі.

Варто зазначити, що люди, які вже були у Львові значно більше схильні відвідати місто знову. Так, Львів хотіли б відвідати 81% тих, як вже були в місті і 40% тих, які ще не знайомі з містом.

Найчастіше Львів відвідували мешканці Заходу (близько половини бували протягом останніх трьох років), Центру і Півночі (близько 20%).

Відвідували Львів переважно молоді люди у віці 18-39 років. Вони ж мають найбільше бажання відвідати місто знову.

Найбільше Львів асоціюється в українців з гарною, старовинною архітектурою (41%). Це твердження переважає в оцінках мешканців усіх без виключення регіонів. Хоча 4% думають, що пам'ятки архітектури у Львові в дуже поганому стані, а 4% - крім споглядання архітектури, там нема більше що робити.

Практично для кожного п'ятого респондента Львів – це місто, мешканці якого патріотичні, бережуть українські традиції, гарно святкують Різдво, Паску та інші традиційні свята.

Для 17% опитаних - це місто затишних ресторанів i кав'ярень, а також смачних солодощів і кави.

Майже 15% вважають Львів культурною столицею України. Для 14% - це доглянуте, чисте, європейське місто (менше 1% вважають Львів засміченим, неприбраним містом).

14% опитаних вважають Львів містом смачного пива. 7% вважають Львів найкрасивішим містом України.

Близько 13% опитаних вважають, що мешканці міста дуже агресивно реагують на російську мову, 7% - що у Львові живуть “бандерівці”. 12% вважають, що місто має швидше польський, аніж український дух. 5% опитаних вважають львів'ян дуже зарозумілими i зверхніми. 4% думають, що Львів проїдає гроші, які заробляє Східна Україна, 3% -  краще би було, якби у 1939 році Західну Україну не приєднували до СРСР.

Для Донбасу Львів з одного боку - це місто, де красива архітектура (24%), гарно святкують Різдво та Паску (11%). З іншого – кожний десятий мешканець Донбасу вважає, що у Львові живуть “бандерівці”, які агресивно реагують на російську мову (16%) і проїдають гроші, які заробляє Схід (11%).

Для 6% Львів – це погані дороги, 4% - місто, де нерегулярно подається вода.

18% опитаних не мають жодного уявлення про Львів (серед респондентів, які бували у Львові таких лише 0,3%, які не бували у місті – 22%). Найменше поінформовані щодо Львова мешканці Донбасу – 21% не мають жодного уявлення, ще 21% не назвали жодного твердження, яке б відповідало їхньому уявленню про місто).

Чим вищий рівень освіти респондентів, тим краще уявлення вони мають про місто.

Варто відзначити, що для респондентів, які вже бували у Львові стали більш очевидними як переваги міста, так і недоліки (погані дороги, відсутність води і т.д.).

Респонденти віком до 40 років частіше виділяли культурні переваги міста. Для них Львів це також місто розваг: затишні ресторани i кав'ярні, смачні солодощі, кава та пиво. Разом з тим в оцінках старших людей більш виражено присутні стереотипні негативи (“бандерівці”, мова і т.д.)

Жінки і чоловіки практично однаково уявляють собі Львів, крім одного твердження: чоловіки вдвічі частіше говорили про Львів як місто смачного пива.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 28 листопада – 7 грудня 2009 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Напередодні рішення УЄФА щодо формату участі України у ЄВРО-2012 інтерес до чемпіонату серед українців зростає.

Станом на початок грудня близько 55% опитаних проти ідеї відмовитися від проведення ЄВРО-2012 в Україні. Підтримують ідею – лише 12%. Разом з тим для 23% респондентів байдуже відбудеться ЄВРО в Україні чи ні, ще 10% - не визначились.

Порівняно з серпнем 2009 року у грудні число невизначених з даного питання зменшилось більш ніж вдвічі. В результаті кількість тих, які проти відмови від проведення ЄВРО-2012 в Україні зросла з 46 до 55%. Разом з тим незначно, але зросла кількість байдужих то того, чи відбудеться ЄВРО в Україні чи ні – з 21 до 23% та тих, які підтримують ідею відмовитися від чемпіонату – з 9 до 12%.

Порівняно з серпнем найбільше зросла підтримка проведення ЄВРО-2012 на Заході - з 50 до 63%, Донбасі – з 41 до 57% та в Центрі – з 45 до 58%.

Варто зазначити, що на Донбасі також зменшилось число байдужих до чемпіонату, на Сході – не змінилось, у решті регіонів – зросло.

Як і в серпні найбільш нейтрально ставиться до ЄВРО-2012 Південь: лише 36% проти відмови від ЄВРО і стільки ж байдужих до того, чи відбудеться ЄВРО в Україні чи ні.

Число байдужих до чемпіонату зросло, як правило, серед людей старшого віку.

Молодь залишається найпалкішими прихильниками проведення чемпіонату Європи по футболу в Україні.

По освіті залишаються ті ж самі тенденції, що і в серпні: чим вище рівень освіти респондентів, тим менше серед них байдужих і більше прихильників ЄВРО.

На селі ЄВРО-2012 продовжує користуватись меншим інтересом, ніж в містах.

На відміну від чоловіків, серед жінок зросла кількість байдужих. Кількість чоловіків, які проти відмови від ЄВРО-2012 зросла з 53 до 66%, жінок – з 41 до 46%.

Як і в серпні українці продовжують вважати що Р.Ахметов (39,6%) зробив найбільше для успішного проведення ЄВРО-2012 в Україні.

19,1% вважають, що найбільше зробив Г.Суркіс, 8,1% - Ю.Тимошенко, 7,8% - В.Янукович, 5,6% - Є.Червоненко, 5% - В.Ющенко, 3,6% - Ю.Павленко, 3% - О.Ярославський, 1,9% - В.Литвин, 1,2% - А.Яценюк, менше 1% - І.Васюник та М.Лубківський. Разом з тим 7,3% вважають, що жоден з політиків не зробив нічого для успішного проведення ЄВРО-2012 в Україні, ще 39% - не змогли визначитися з даного питання.

На відміну від решти політиків та функціонерів ЄВРО-2012, щодо яких показники дещо знизились (включно з Г.Суркісом), підтримка Р.Ахметова – дещо зросла.

Понад половина тих, які проти відмови від проведення чемпіонату в Україні вважають, що найбільше зробив для ЄВРО – саме Р.Ахметов.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3%, для значень близьких до 30% - не більше 2,6%, для значень близьких до 10% - не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 28 листопада – 7 грудня 2009 р. (порівняння по тексту проводиться з аналогічним опитуванням, проведеним Соціологічною групою “Рейтинг” 2-15 серпня 2009 р.)

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька >
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська>
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська>
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь>
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська>
Донбас: Донецька, Луганська

Близько 73% мешканців Львівщини проти ідеї відмовитися від проведення ЄВРО-2012 у Львові, Підтримують ідею – лише 7%. Разом з тим для 16% респондентів байдуже відбудеться ЄВРО у Львові чи ні, ще 4% - не визначились.

Близько двох третин вірять, що Львів буде приймати матчі ЄВРО-2012, 17% не вірять, 16% - не визначились.

Роботою Прем’єр-міністра Ю.Тимошенко з підготовки чемпіонату задоволені близько 38%, Президента В.Ющенка – 32%, Голови ВРУ В.Литвина – 16%.

Якщо говорити про місцевих керівників найбільше задоволені роботою з підготовки чемпіонату А.Садового (близько 40%). Роботою Голови облдержадміністрації М.Кмітя задоволені близько 28%, Голови облради М.Сеника – близько чверті.

Цікаво, що роботу Прем'єр-міністра, Президента, Голови ОДА  краще оцінюють в селах, ніж у Львові. А от роботу міського голови краще оцінюють в обласному центрі.

На думку більшості найвищі шанси приймати матчі чемпіонату Європи по футболу 2012 року  мають Львів (58%), Київ (56%) та Донецьк (52%). Шанси Харкова мешканці Львівщини оцінили більш ніж вдвічі гірше (22%).

На такі результати здебільшого вплинув високий рівень місцевого патріотизму та видавання бажаного за дійсне. Так, респонденти з вищою освітою (переважно мешканці Львова)  найкраще оцінили шанси Києва та Донецька і значно вище, за інших – шанси Харкова. Мешканці ж сіл, опитані з низьким рівнем освіти , старшого віку перевагу віддали Львову.  

Разом з тим мешканці сіл більше, ніж львів’яни відстоюють ідею залишити ЄВРО (76 проти 69%), проте менше вірять, що чемпіонат таки буде у Львові (65 проти 70%).

Найбільше відстоюють ідею проведення ЄВРО у Львові прихильники Ю.Тимошенко та В.Ющенка. Вони ж найбільше вірять, що Львів буде приймати матчі чемпіонату. Найбільші скептики - виборці С.Тігіпка та В.Литвина.

Для мешканців Львівщини ЄВРО-2012 це передусім покращення якості доріг, аеропортів, готелів (55%), нові робочі місця (50%), питання престижу області (47%), розвиток міста та області (46%).

39% вважають, що ЄВРО відкриває можливості з кращого боку показати Львівщину туристам, 36% - тест для місцевої влади на «профпридатність». 30% вважають, що ЄВРО – це можливість для міста та області заробити додаткові кошти. Ще чверть вважають, що це додатковий поштовх для розвитку спорту і культури у регіоні. Лише 6% думають, що ЄВРО-2012 не є важливим для Львівщини.

Цікаво, що для Львова ЄВРО – це кращі дороги, розвиток міста, додаткові заробітки, а для сіл та інших міст області – це питання престижу, нові робочі місця, розвиток туризму.

Чоловіки мають значно вищі очікування щодо ЄВРО, ніж жінки.

Чим молодші респонденти, чим вони більш освічені, тим вищі в них очікування.

Аудиторія дослідження: населення Львівської області віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів (у т.ч. Львів – 400 респондентів). Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 14-23 листопада 2009 р.