Press releases

Search press releases

Thank you! Your submission has been received!

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Ставлення українців до деяких світових лідерів і країн

26.08.2026

4-9 серпня 2026 Rating Group провела загальнонаціональне репрезентативне опитування про ставлення до деяких світових лідерів і країн.

Ключові теми:

Як українці ставляться до низки лідерів країн світу?
Які країни вважають дружніми та ворожими відносно України?
Як сприймають мешканців країн-сусідів?

Ставлення до деяких лідерів

Серед наведених світових лідерів опитані найбільш позитивно ставляться до президента Франції Емануеля Макрона (79%), канцлера Німеччини Фрідріха Мерца (64%) та до президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана (61%)

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск: переважає позитивно ставлення (45%), натомість третина ставиться негативно (35%).
Новопризначений прем’єр-міністр Великобританії Енді Бернем: 45% - позитивне, 7% - негативне. Варто зауважити, що третина українців відповіли, що не знають про Бернема (35%), а 12% обрали "важко відповісти".
Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр: розподіл думок доволі рівномірний, позитивно ставиться третина (33%) опитаних, негативно - теж третина (34%). Також кожен п'ятий відповів, що не знає про Мадяра, а 12% - "важко відповісти".
Президент Польщі Кароль Навроцький: позитивно - 20%, негативно - 62%.
Президент США Дональд Трамп: позитивно - 16%, негативно - 77%.
Найгірше ставлення - до владіміра путіна (97% негативу), Олександра Лукашенка (90% негативу).

У динаміці помітні такі зміни:

Рівень позитивного ставлення до Еммануеля Макрона та Реджепа Таїпа Ердогана зріс у порівнянні з 2024 роком.
Фрідріха Мерца сприймають позитивніше за попередніх канцлерів Німеччини. Якщо Мерца позитивно оцінюють 64% станом на серпень 2026, то до Олафа Шольца станом на лютий 2025 позитивного ставилися 57%.
Попереднього президента Польщі Анджея Дуду в лютому 2025 позитивно оцінювали 72% респондентів, проте після обрання Кароля Навроцького ставлення до президента Польщі погіршилося (20% - позитивне, 62% - негативне).
Прем’єр-міністра Угорщини Петера Мадяра оцінюють суттєво позитивніше, ніж його попередника Віктора Орбана (74% негативу).

‍Уявлення про ставлення країн до України

Ми попросили респондентів оцінити, наскільки дружніми чи ворожими є певні країни щодо України.

Найбільш дружні країни, на думку респондентів,- це Велика Британія (80%, зокрема 40% - однозначно дружнє ставлення), Литва (77%), Франція (81%, зокрема 27% - однозначно дружнє ставлення), Німеччина (77%), Молдова (68%).
Абсолютна більшість українців також вважає дружніми країнами Румунію (56%), США (54%), Польщу (50%; водночас, 21% оцінюють ставлення Польщі як вороже).
Близько половини оцінюють ставлення Туреччини як дружнє (48%), ще 41% відповіли, що воно нейтральне.
Неоднозначне ставлення українці відчувають з боку Угорщини (23% - дружнє, 36% - нейтральне, 35% - вороже).
Щодо позиції Китаю українці мають переважно негативне уявлення (53% сказали, що ставлення Китаю вороже).
Найбільш вороже ставлення українці відчувають з боку росії (97% негативу) і Білорусі (83% негативу).
Порівняно з минулими роками уявлення стало більш позитивним щодо позиції Франції, Німеччини, Туреччини та Угорщини. Дещо погіршилися оцінки ставлення Польщі до України.

Ставлення до мешканців країн-сусідів

Більшість українців ставиться до мешканців сусідніх країн тепло або нейтрально. Виняток - мешканці росії та Білорусі, до яких з 2022 року ставлення тільки погіршилося.

Серед країн-сусідів найбільш тепле ставлення українці висловлюють до мешканців Молдови (55% - тепле, 39% - нейтральне), Туреччини (45% - тепле, 48% - нейтральне) та Болгарії (43% - тепле, 48% - нейтральне).
До мешканців Румунії тепло ставляться 36% опитаних, ще 53% - нейтрально. До мешканців Словаччини 31% - тепло, 55% - нейтрально.
До мешканців Польщі українці найчастіше мають тепле (36%) або нейтральне ставлення (39%). Водночас, помітна частина (24%) має холодне сприйняття.
Подібну ситуацію бачимо щодо мешканців Угорщини: 55% мають нейтральне бачення, 19% висловлюють тепле ставлення, 22% - холодне.
Найхолоднішим є ставлення до мешканців росії (91%) та білорусі (70%). З 2022 року ставлення до них лише погіршилося: наприклад, чотири роки тому до мешканців росії дуже холодно ставилися 56% українців, ще 25% - холодно. Наразі ж дуже холодно до росіян ставляться 81% українців, ще 10% - просто холодно.

‍

Rating Group — одна з найбільших дослідницьких інституцій України, яка на ринку з 2008 року. Компанія зареєстрована в Україні та має значний досвід проведення соціологічних опитувань в Україні та за кордоном. До групи входять: Соціологічна група Рейтинг, дослідницька лабораторія Rating Lab, платформа Rating Online та Rating CATI Center.

Суспільно-політичні погляди українців: ідентичність, патріотизм, історія (4-9 серпня 2026)

22.08.2026

4-9 серпня 2026 Rating Group провела всеукраїнське опитування на тему ідентичності, патріотизму, історичних і політичних питань.

Національна ідентичність українців

Абсолютна більшість опитаних (90%) зазначили, що для них особисто важливо бути громадянином України.

На думку респондентів, найважливішим аспектом для того, щоб вважатися українцем, є власна самоідентифікація (95%)

Також серед інших важливих ознак переважають відчуття відповідальності за ситуацію в країні (92%), повага до законів та політичного устрою (89%), а також перебування в контексті українського культурного простору (88%).
Спілкування українською мовою відзначили 80%, тривале проживання в Україні – 74%, приналежність до української національності – 69%, факт народження в Україні – 67%.
Найменш важливою ознакою є належність до християнської релігії (48%).

Громадянська, локальна, європейська ідентичність

Найбільше респонденти ідентифікують себе як громадяни України (середнє значення - 9,1 / 10 можливих балів)

Дещо менш виражена локальна (8,1) і європейська ідентичність (5,0).
Громадянська ідентичність залишається на стабільно високому рівні, хоч і зазнала зниження порівняно з піком у квітні 2022 року (9,7).
Показник локальної ідентичності після падіння з 9,4 бала у 2022 році стабілізувався на позначці 8,1 бала.
Показник європейської ідентичності також знизився з 6,4 бала у квітні 2022 року до 5,0, проте все ще лишається вищим за довоєнний рівень серпня 2021 року (3,6).

Уявлення про патріотизм

Найчастіше ознаками патріотизму респонденти називали дотримання законів (39%), відстоювання демократії, прав і свобод людини (36%), а також збереження української культури (33%), використання української мови і служба у війську (по 24%).
Серед інших важливих ознак патріотизму були названі волонтерство і допомога людям (19%), шанування історії України (18%), активна участь у громадському житті (17%), проживання в Україні (15%).
Рідше за інші ознаки називали сплату податків (13%), підтримку українських виробників (10%), турботу про екологію, природу (9%), представлення інтересів України за кордоном (5%).

Сприйняття історичних постатей

Ми попросили респондентів назвати трьох найвидатніших українців усіх часів (відкрите запитання).

Більше 60% опитаних назвали Тараса Шевченка.
Лесю Українку назвали 28,4%, Богдана Хмельницького – 15,9%, Степана Бандеру – 11%, Володимира Зеленського – 10,4%, Івана Мазепу – 9,9%, Михайла Грушевського – 9,8%, Григорія Сковороду – 9,1%, В’ячеслава Чорновола – 8,9%.
Також серед видатних українців згадали Валерія Залужного – 4%, Василя Стуса – 3,9%, Ліну Костенко – 2,8%, Олександра Усика – 2,7%, Петра Порошенка – 2,5%, Ярослава Мудрого – 2,4%, Сергія Корольова – 2,3%, Володимира Великого – 2,1%, Романа Шухевича – 2%.
Менше 2% вказали Андрія Кузьменка (Скрябін), Андрія Шевченка, Павла Скоропадського, Івана Котляревського, Симона Петлюру, Петра Конашевича-Сагайдачного, Пилипа Орлика, Івана Сірка. Близько 1% назвали Богдана Ступку, Ігоря Сікорського та Віктора Ющенка.

В іншому блоці запитань ми дали респондентам перелік з деякими історичними постатями та попросили респондентам оцінити їх.

Серед запропонованих постатей найбільш позитивно респонденти ставляться до Богдана Хмельницького (90%), Михайла Грушевського (84%), Івана Мазепи (82%) та Степана Бандери (74%).
Помірно позитивним є ставлення до Павла Скоропадського (63%), Симона Петлюри (59%), Романа Шухевича (56%).
Достатньо суперечливим є сприйняття Нестора Махна: до нього позитивно ставляться 45%, а негативно - 22% (найвищий показник негативу серед усіх).
Переважно позитивним є ставлення до Володимира Винниченка (40%), Євгена Коновальця (39%) та Андрія Мельника (25%). Водночас респонденти найменше обізнані про ці історичні постаті (від 44% до 65% опитаних вказали «не знаю такого»).
Ставлення до Симона Петлюри та Івана Мазепи у 2026 році помітно покращилося порівняно з 2022 роком (зросло з 49% до 59% та з 74% до 82%, відповідно). Ставлення до Степана Бандери й Михайла Грушевського закріпилося на стабільно високому рівні (74% і 84%, відповідно).

С‍прийняття воїнів різних часів

Абсолютна більшість опитаних позитивно ставиться до воїнів сучасної Української армії (98%), воїнів Радянської армії, які воювали з фашизмом (87%), воїнів УПА (74%).
Оцінка воїнів УНР та ЗУНР є переважно позитивною (64%), однак відзначається найбільшою часткою тих, хто не може відповісти на це питання (26%).
Ідею визнання ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України підтримує більшість респондентів 82%, тоді як проти виступають 10% респондентів, а 8% вагаються з відповіддю.
Рівень підтримки визнання ОУН-УПА борцями за Незалежність України у 2026 році утримується на позначці 82%, що фактично повторює показник 2022 року (81%) та демонструє значне зростання порівняно з 2019 роком (з 45% до 82%).

Історичні питання, історичний спадок

45% респондентів підтримують ідею заборони лише тих російських та радянських культурних продуктів, які містять пряму антиукраїнську пропаганду.
33% виступають за його повне вилучення і заборону із публічного простору в Україні. 20% підтримують надання права самостійно вирішувати, який культурний продукт споживати.
50% опитаних визначили роль Радянського Союзу як тоталітарного режиму, який здійснював репресії та нищив українську ідентичність, 45% відзначили і позитивні, і негативні сторони. 4% вважають, що Радянський Союз дав Україні розвиток, промисловість та соціальні гарантії.
60% опитаних оцінюють Революцію Гідності як боротьбу громадян за свої права, свободу та європейський вибір, 25% - як неоднозначну подію, наслідки якої ще не можливо оцінити сьогодні, 13% - як державний переворот, який призвів до втрати території та війни.
43% респондентів зазначають, що питання історії та майбутнього зараз не на часі через необхідність вижити і зберегти державу. 38% опитаних орієнтовані на побудову майбутнього і надання йому пріоритету порівняно із суперечливим минулим, 16% відзначили важливість відновлювати історію та пам’ять.
65% респондентів висловили підтримку створенню Українського національного пантеону, 8% не підтримують створення меморіального комплексу, 25% нічого не знають про цю ініціативу.
64% опитаних вважають, що головною метою створення Українського національного пантеону є поєднання вшанування історичних постатей та сучасних героїв.
16% вбачають як головну мету поховання та вшанування героїв сучасної російсько-української війни, 3% - вшанування та перепоховання видатних історичних постатей минулого. 13% вважають, що загалом такий пантеон не потрібен.

Бачення загальної ситуації, майбутнього України

43% респондентів вважає, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку, тоді як 39% називають напрямок правильним, а 18% вагаються з відповіддю.
Станом на серпень 2026 року, респонденти називають головним чинником для збереження незалежності перемогу у війні (54%).
Порівняно з липнем 2025 р. зросла важливість відсутності корупції (з 35% до 40%) та єдності суспільства (з 30% до 37%). Розвиток економіки назвали 15%, посилення обороноздатності – 14%, справедливість влади – 11%, вступ до НАТО та ЄС по 4%, розвиток української культури та міжнародну підтримку – 3-4% опитаних.
38% опитаних бачать майбутнє України після війни як самодостатньої держави-«фортеці», що спирається лише на власні сили (без союзів), 29% - як члена ЄС і НАТО, європейської демократії, 21% - як лідера регіонального союзу з сусідніми країнами (Польща, Литва, інші), 7% - як нейтральну позаблокову державу, 1% - як члена нового союзу з Білоруссю та «демократизованою» росією.
51% опитаних вважають, що нинішня війна для України є визвольною війною за існування та незалежність держави. 35% визначають її як геополітичний конфлікт великих держав, у якому Україна є заручником, 11% - як виснажливу та саморуйнівну війну, де втрати переважають здобутки.

‍

Оцінка стану готовності громад до реінтеграції ветеранів

20.08.2026

Rating Group у співпраці з Міжнародною організацією з міграції (МОМ) та Міністерством у справах ветеранів України провела дослідження готовності громад до реінтеграції ветеранів. Дослідження реалізоване в межах проєкту «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні», що впроваджується МОМ за фінансової підтримки Європейського Союзу.

У дослідженні оцінювали, наскільки громади готові до повернення ветеранів у цивільне життя – від суспільного прийняття та безконфліктної взаємодії до працевлаштування, доступу до медичних і психологічних послуг, інклюзивності, умов для ведення бізнесу й участі ветеранів у житті громад.

Ключові результати і висновки

Загальна оцінка готовності громад до реінтеграції ветеранів становить 3,2 бала з 5 серед населення громад і 3,1 бала серед членів ветеранських родин та ветеранів, які проживають із ними. Найсильнішими сторонами громад є соціальна підтримка ветеранів і переважно безконфліктна взаємодія, тоді як найслабшими – інклюзивність просторів, працевлаштування та умови для ведення бізнесу.

Головною силою громад є підтримка ветеранів (4,2 бала серед населення та 4,1 – серед родин) і переважно безконфліктна побутова взаємодія (4,1 та 3,9 бала).
Найслабшими сферами залишаються безбар’єрність (2,5/2,4 бала), працевлаштування (2,6/2,5) та умови для бізнесу (2,5/2,6).
Ветерани та їхні родини критично оцінюють підтримку місцевої влади (2,7), залученість до прийняття рішень (2,7) та реалізацію державної ветеранської політики (2,6).
Готовність громад до реінтеграції ветеранів залежить від регіону: на Заході оцінки вищі, у прикордонних і прифронтових областях – значно нижчі.
Обласні центри краще забезпечують працевлаштування, інклюзію, медицину та дозвілля, тоді як сільські громади мають сприятливіший соціально-психологічний клімат.
Заможніші респонденти вище оцінюють послуги та можливості громад, а менш забезпечені гостріше відчувають системні дефіцити.
Найкритичнішими оцінювачами процесу реінтеграції є місцеві підприємці, тоді як пенсіонери та наймані працівники налаштовані оптимістичніше.
Найвразливішою групою залишаються члени ветеранських родин, переважно дружини, які через щоденний супровід гостріше відчувають проблеми медицини, інклюзії та працевлаштування.

Суспільне сприйняття ветеранів

У громадах переважають повага і вдячність до ветеранів, однак трапляються байдужість, зневага та агресія. Попри декларовану готовність до взаємодії, її ускладнюють взаємне нерозуміння між військовими й цивільними, самоізоляція ветеранів та стереотипи про їхню нестабільність, агресивність, залежності й меркантильні мотиви служби.

Психоемоційний стан і повернення в родину

Після повернення ветерани часто стикаються з емоційною закритістю, дратівливістю, вразливістю, апатією, депресивними станами та втратою мотивації. Родини відчувають напругу, пов’язану з порушеннями сну, тривожністю та можливим ПТСР. Водночас зберігається недовіра до психологічної і психіатричної допомоги.

Економічна інтеграція

Стан економіки громад оцінюють як задовільний, проте кадровий дефіцит, особливо у робітничих професіях, залишається гострим. Розвиток бізнесу стримують інфляція, підвищення тарифів, податкове навантаження та непередбачуваність умов. Влада і роботодавці готові працевлаштовувати ветеранів, але цьому перешкоджають непристосовані робочі місця, стан здоров’я ветеранів, їхнє небажання працювати на важких робітничих посадах, низькі зарплати порівняно з військовими виплатами та потреба у перекваліфікації.

Інфраструктура, іклюзія та доступ до послуг

Первинна медична допомога загалом доступна, але бракує реабілітологів, травматологів і стоматологів-протезистів, а безкоштовні КТ та МРТ супроводжуються тривалими чергами. Спеціалізована медицина, реабілітація та якісна психологічна підтримка доступні лише у половині досліджених громад. Частина ветеранських центрів існує лише «на папері». Попри поступове покращення безбар’єрності, дороги та громадський транспорт переважно не пристосовані для маломобільних людей.

Ветеранська політика та роль влади

Місцева влада намагається підтримувати ветеранів у межах своїх ресурсів, однак родини часто стикаються з формальним ставленням, бюрократією, перекладанням відповідальності та браком індивідуального супроводу. Місцеві програми охоплюють основні напрями підтримки, проте фінансуються лише з бюджетів громад. Відсутність державних субвенцій поглиблює нерівність між заможними та бідними громадами.

Необхідна проактивна міжсекторальна політика: підтримка сімей, пом’якшення фінансового переходу до цивільного життя, стимулювання роботодавців, державне співфінансування громад, дестигматизація ветеранів і їх залучення до управління громадами.

Mental health and the impact of the war

Three quarters of respondents (76%) reported mental health difficulties during the previous 12 months. The most common were anxiety, constant worry or difficulty relaxing (67%), low mood, trouble sleeping, poor appetite or difficulty concentrating (65%), and high levels of stress (58%).
Among respondents who experienced mental health difficulties, a majority (70%) reported significant stress or other mental health problems during the previous two months. More than half (52%) said these difficulties interfered with their normal activities at home or work, or with interacting with other people.
IDPs were more likely to report mental health difficulties than people residing in their home communities (80% vs 75%). IDPs also more often reported stress (64% vs 57%), low mood (70% vs 65%) and anxiety (73% vs 66%).
In the most affected oblasts, 80% of respondents also reported mental health difficulties. Significant psychological distress during the previous two months was reported by 76%, compared with 67% in other regions.
Among those who sought help, most received the support they needed: 87% from family doctors, 91% from mental health specialists and 83% from non-medical specialists.

Family doctors and primary health care

Almost all respondents have access to a family doctor (96%). In-person access was reported by 88%, access by phone by 81%, via online messaging tools by 34% and via online calls by 24%.
Most respondents have a signed declaration with a family doctor (92%), while 73% visited a family doctor during the previous 12 months.
Nearly one in four IDPs (24%) changed their family doctor during the previous year, compared with 13% of people residing in their home communities. IDPs were also more likely to report having no access to a family doctor (8% vs 3%) and not having a signed declaration (9% vs 4%).
Among those who needed primary health-care services and sought care, 74% received all the services they needed and a further 23% received them partially.
The most common problems in accessing primary health care were the cost of medicines (48%), the cost of treatment (28%), transport costs (22%) and the time needed to access services (20%).

Specialized care, diabetes and rehabilitation

Beyond primary care, gaps in the completeness and continuity of care become more visible, particularly for some vulnerable groups.

More than one third of respondents (37%) reported needing specialized health-care services. Among them, 84% sought such care, 66% received all the services they needed, 28% received them partially and 6% were unable to receive them.
Health-care services for diabetes were needed by 9% of respondents. Among those who sought such care, 70% received all the services they needed, 23% received them partially and 4% were unable to receive them.
IDPs were substantially less likely to receive all the diabetes-related services they needed: 48% compared with 73% among people residing in their home communities. At the same time, 42% of IDPs received services only partially, compared with 21% among non-displaced respondents.
Rehabilitation services were needed by 13% of respondents. Among those who sought rehabilitation care, 61% received all the services they needed, 28% received them partially and 11% were unable to receive them.
Among those who sought rehabilitation services, 70% faced access problems. The most common were the cost of medicines (41%), the cost of treatment (37%), transport costs (27%) and the time needed to access services (27%).

Medicines and the Affordable Medicines Program

Access to medicines remains one of the most sensitive aspects of health care: affordability is the main barrier, while security-related constraints add further pressure in the most affected oblasts.

More than two thirds of respondents (69%) needed medicines. Among them, 89% encountered problems obtaining medicines and 11% were unable to obtain the medicines they needed.
The most common problem was an increase in medicine prices (81%). Respondents also reported not having enough money to buy medicines (36%), medicines not being available at the pharmacy (24%) and having no pharmacy nearby (20%).
In the most affected oblasts, security-related constraints on obtaining medicines were reported much more often than in other regions (23% vs 5%). Financial difficulties in affording medicines were also more common there (42% vs 34%).
Most respondents who needed medicines were aware of the Affordable Medicines Program (68%). Among those aware of the programme, 28% received medicines under it, 7% tried but were unable to do so, while 60% had no need to use it.
Among those who could not receive medicines under the programme, the most common reason was that the medicine they needed was not yet covered by the programme (43%).

Expenditures and postponed health care

Financial and everyday barriers continue to affect whether people seek health care in a timely manner.

More than one quarter of respondents (27%) postponed health care.
Among those who postponed care, respondents most often said they knew how to treat the condition from previous experience (83%) or expected it to resolve on its own (69%). Nearly two in five (39%) cited the high cost of services, medicines or transport, while 37% mentioned long queues in hospitals.
One third of households (33%) had expenses related to health-care services during the previous month.
Among households with an income, 34% reported that health-care and medicine expenditures accounted for less than 10% of household income, 26% said they accounted for 10–25%, and 14% reported spending 26–50%.

Impact of winter conditions

A separate thematic block in the second round examined how winter conditions affected everyday life, health and access to health care.

More than four in five households (82%) reported that winter conditions affected their daily routines.
The most common difficulties were disruptions to electricity supply (87%), increased household expenses for heating, electricity or fuel (77%) and difficulty keeping the home warm (52%).
More than one third of respondents (35%) reported that winter conditions led to health problems. The most common were respiratory or cold-related illnesses (92%), worsening of chronic diseases (55%) and mental stress or anxiety related to winter conditions (51%).
One in ten respondents (10%) reported being unable to access health care because of winter conditions.

Rating Group is one of Ukraine’s largest research institutions and has been operating since 2008. The company is registered in Ukraine and has extensive experience conducting sociological surveys in Ukraine and abroad. The group includes Sociological Group Rating, the Rating Lab research laboratory, the Rating Online platform and Rating CATI Center.

Суспільно-політичні настрої українців (5-6 серпня 2026)

07.08.2026

Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) 5-6 серпня 2026 провела репрезентативне опитування населення України щодо суспільно-політичних питань.

Довіра до політиків, посадовців, діячів

За останній місяць ми не спостерігаємо суттєвих змін у рівні довіри до Валерія Залужного (довіряють 68%, ні – 21%), Кирила Буданова (62% довіряють, 21% – ні), Володимира Зеленського (59% довіряють, 38% – ні).
Михайлу Федорову станом на початок серпня довіряють 58%, не довіряють – 17%. За останні тижні відбулися корекції в рівні довіри: до середини липня (а саме до початку протестів) Федорову довіряли 35% респондентів, у другій половині липня – дві третини (65-68%).
Новопризначеному головнокомандувачу ЗСУ Михайлу Драпатому довіряють 56%, не довіряють – 12%. Ще 23% відповіли, що не чули про нього, 9% – “важко відповісти”.
Більшість респондентів (70%) відповіла, що не чули про Сергія Корецького, новопризначеного прем’єр-міністра України, ще 8% обрали “важко відповісти”. Йому довіряють 10%, не довіряють – 12%.

Електоральні настрої

Ми запитали респондентів, за кого вони голосували б у першому турі гіпотетичних виборів президента України.

До трійки лідерів за електоральними симпатіями входять Володимир Зеленський (25,2%), Валерій Залужний (16,7%) і Михайло Федоров (12,5%).
Далі йдуть Кирило Буданов (7,9%), Петро Порошенко (5,6%).
Дмитро Разумков – 2,8%, Юлія Тимошенко – 2,4%, Андрій Білецький – 2,2%, Сергій Притула - 1,7%, Юрій Бойко – 1,7%.
Водночас, 3,9% опитаних голосували б за іншого кандидата, 5,5% не брали б участі в голосуванні, а решта (11,9%) відповіли "важко відповісти".

‍

Суспільно-політичні настрої українців (20-21 липня 2026)

22.07.2026

Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) 20-21 липня 2026 провела репрезентативне опитування населення України щодо актуальних суспільно-політичних питань:

довіра до посадовців, громадських і політичних діячів;
актуальні посадові питання (Михайло Федоров, Олександр Сирський);
електоральні настрої.

Примітка: опитування було завершене ще до появи в медіа інформації про відставку Олександра Сирського з посади Головнокомандувача ЗСУ.

Довіра до політиків, посадовців, громадських діячів

Ми попросили респондентів оцінити, чи довіряють вони певним посадовцям, політичним і громадським діячам.

Найбільше довіряють Валерію Залужному (70%), Михайлу Федорову (65%), Кирилу Буданову (62%) і Володимиру Зеленському (59%).
Олександру Усику висловили довіру 54% українців, тоді як Олександру Сирському - 23%, Петру Порошенку – 21%.
За останній тиждень рівень довіри до Михайла Федорова зріс з 35% до 65%, а довіра до Олександра Сирського знизилася з 39% до 23%.

Посадові питання: Михайло Федоров і Олександр Сирський

72% українців не підтримали звільнення Михайла Федорова з посади Міністра оборони, 5% - підтримали. Ще 17% – відповіли, що їм байдуже, а 6% обрали варіант "важко відповісти".

Відставку Олександра Сирського з посади Головнокомандувача ЗСУ підтримала понад половина опитаних (55%), проти звільнення виступили 15%. Ще 19% відповіли, що ставляться байдуже до цього питання, а решта (11%) обрали варіант "важко відповісти".

Електоральні настрої

Ми запитали респондентів, за кого вони голосували б у першому турі гіпотетичних виборів президента України.

До трійки лідерів за електоральними симпатіями входять Володимир Зеленський (22,3%), Валерій Залужний (14,9%) і Михайло Федоров (13,4%).
Далі йдуть Кирило Буданов (7,2%), Олександр Усик (5,9%), Петро Порошенко (4,6%), Ігор Терехов (4,3%), Дмитро Разумков (3,7%) й Андрій Білецький (2,3%).
Юлія Тимошенко - 1,7%, Сергій Притула - 0,8%, Віталій Кличко - 0,3%.
Водночас, 4% опитаних голосували б за іншого кандидата, 2,6% не брали б участі в голосуванні, а решта (11,9%) відповіли "важко відповісти".

‍

Жінки у бізнесі: економіка та тренди підприємництва в Україні

13.07.2026

"Жінки у бізнесі: економіка та тренди підприємництва в Україні" - спільне аналітичне дослідження агенції візуальних комунікацій Top Lead і Rating Group (Соціологічної групи "Рейтинг") у співпраці з Міністерством економіки України та YouControl.

Rating Group виступила Генеральним партнером та профінансувала опитування, яке увійшло в основу дослідження. У березні 2026 ми дізналися думки, плани, бачення 602 жінок-підприємиць і 300 потенційних підприємиць в Україні.

Нижче пропонуємо основні інсайти з опитування. Повний звіт дослідження доступний у докріплених файлах, а також на платформі від Top Lead.

При публікації (передруку) матеріалів посилання на сайти Rating Group і Top Lead обов'язкове.

Бізнес - це свобода

Для жінок бізнес – це свобода можливість бути самостійною, реалізовувати власні ідеї та мати більше контролю над своїм життям

Більшість респонденток описують власний бізнес як можливість: 67% серед діючих підприємиць і 70% серед потенційних. Необхідним кроком власний бізнес називають 18% діючих підприємиць і кожна четверта потенційна підприємиця.
Найчастіше респондентки вважають, що бізнес - це ще більшою мірою можливість мати більше свободи, ніж заробляти. Особливо ця різниця видна у відповідях діючих підприємиць, де 48% відзначили свободу, а 36% - можливість більше заробляти.
Для жінок бізнес пов’язаний не лише з базовою фінансовою безпекою, а й із потребами вищих рівнів. Найчастіше респондентки вважають, що бізнес поліпшує самореалізацію та особистий розвиток (88% серед чинних, 95% серед потенційних), самоповагу (87% і 93%), визнання й повагу з боку інших (78% і 79%).
Навіть за однакового доходу від бізнесу та найманої роботи абсолютна більшість жінок (~80% і серед чинних, і серед потенційних підприємиць) обрали б власну справу. Проте чинні підприємиці ще сильніше переконані, що це правильний вибір: серед них понад половина (54%) однозначно вибрала б власну справу (серед потенційних підприємиць таких 41%).

Цінності чинних і потенційних підприємиць

Чинні та потенційні підприємиці загалом мають подібні ціннісні профілі: в обох групах домінують креативність та орієнтація на самореалізацію.
Водночас, діючі підприємиці рідше вважають традиційність (у сенсі скромності та стриманості) притаманними собі рисами. Про твердження "Цій людині важливо бути скромною та стриманою. Вона намагається не привертати до себе уваги" кожна п'ята потенційна підприємиця (21%) сказала, що це скоріше чи повністю про неї, а серед чинних підприємиць так відповіли 12%.

Ресурси та бар’єри на старті

Основним ресурсом для старту чинні підприємиці назвали власні кошти та заощадження. Водночас, потенційні підприємиці значно частіше, ніж діючі, розраховують на гранти та зовнішнє фінансування.
Серед діючих підприємиць перше місце посідає відсутність знань і досвіду ведення бізнесу (34%). Нестачу коштів назвали 29%, страх ризику – 25%, невпевненість щодо попиту – 20%.
Серед потенційних підприємиць найскладнішим бар’єром на старті є нестача коштів – 56%. Також часто згадують відсутність знань і досвіду ведення бізнесу – 36%, страх ризику й невдачі – 35%, невпевненість щодо попиту – 26%.
21% діючих підприємиць зазначили, що не стикалися із суттєвими бар’єрами на старті. Серед потенційних підприємиць таких лише 3%.
Для подолання бар’єрів діючі підприємиці насамперед називають особисту мотивацію (58%), підтримку близьких –(42%), ще кожна четверта п'ята підприємиця позначила готовність ризикувати і наявність команди або партнерів.

Запит на знання й підтримку

Потенційним підприємицям потрібні базові знання для запуску, а діючим – інструменти для розвитку, масштабування та просування бізнесу

Діючі підприємиці відносно більше, ніж потенційні, фокусуються на маркетингу й просуванні (44%), масштабуванні бізнесу (33%).
Потенційні підприємиці відносно частіше хочуть посилити знання у фінансовому плануванні та обліку (41%), продажах (38%), юридичних питаннях і податках (35%), пошуку постачальників або партнерів (20%).
Для обох груп значним викликом є фінансування: його для реалізації планів бракує 60% діючих підприємиць і 66% потенційних.

Стан бізнесу, війна і повсякденні труднощі

Діючі підприємиці оцінюють стан бізнесу оптимістичніше, ніж потенційні, але водночас нерідко кажуть про труднощі, як-от невизначеність і психологічне виснаження

Діючі підприємиці значно позитивніше оцінюють стан власного бізнесу, ніж потенційні підприємці оцінюють стан бізнесу в Україні загалом. Серед діючих 54% вважають, що їхній бізнес процвітає, 25% називають його стабільним, 22% – таким, що занепадає.
Натомість серед потенційних підприємиць більше половини – 65% – вважають, що бізнес в Україні занепадає, 16% оцінюють його як стабільний, 19% – як такий, що процвітає.
Головними зовнішніми перешкодами для бізнесу є зменшення купівельної спроможності населення, проблеми з енергопостачанням, високе податкове навантаження, зростання цін на сировину та компоненти.
На особистому рівні найбільшими труднощами діючі підприємиці називають невизначеність щодо майбутнього (65%), втому й вигоряння (42%), страх втрати доходу (35%), брак часу для себе (24%).

Упереджене ставлення, сексизм і баланс між бізнесом і сім’єю

47% діючих підприємиць стикалися у бізнесі з упередженим ставленням за гендерною ознакою, сексизмом

50% не мали такого досвіду.
Найчастіше упереджене ставлення траплялося в комунікації з наявними клієнтами (32%), всередині команди (21%), у переговорах із потенційними клієнтами або під час участі в тендерах (21%).
Потенційні підприємиці дещо оптимістичніше оцінюють можливість поєднувати бізнес і особисте життя: 44% вважають, що це легко (порівняно з 39% серед діючих підприємиць).
Серед діючих підприємиць 21% оцінюють поєднання бізнесу й особистого життя як помірну складність, 41% – як складне.

Плани на майбутнє

Серед діючих підприємиць найпоширеніший план на найближчі три роки – збереження поточного рівня діяльності: його назвали 37%.
Близько третини мають плани розвитку: 29% планують відкрити новий напрям або запустити нові продукти чи послуги, 28% – масштабувати бізнес.
Серед потенційних підприємиць 44% лише розглядають можливість започаткувати власну справу у віддаленій перспективі, 32% мають ідею, але без конкретних строків.
До більш практичних кроків перейшла менша частка: 7% планують запуск у найближчий рік, 4% активно готуються до запуску найближчим часом, 2% вже розпочали підготовчі дії.

Ключові знахідки

ВПО та ветерани — нові категорії ризику: Серед бездомних 40% становлять внутрішньо переміщені особи, а кількість звернень від ветеранів постійно зростає. Як зазначають експерти, ветерани стикаються із проблемою реінтеграції до мирного життя і опиняються на вулиці.
Бездомними часто стають люди, які зовні не відрізняються від решти населення. Хоча 70% українців пов'язують бездомність із залежностями, результати опитування показують, що 63% бездомних ніколи не стикалися з алкогольною залежністю, а 92% — з наркотичною. Часто залежність є не причиною, а наслідком життя на вулиці.
Готовність до змін: 86% бездомних заявляють, що хочуть отримати допомогу для повернення до стабільного життя. 58% готові дотримуватися жорстких умов (сплата оренди, працевлаштування, контроль соцслужб) заради отримання соціального житла.
Запит населення: 89% населення вважають бездомних повноправними членами суспільства, а 68% позитивно ставляться до відкриття притулку поруч зі своїм будинком. Хоча 84% громадян надавали бездомним допомогу протягом останнього року, основну відповідальність за вирішення проблеми населення покладає на місцеву – 39% та центральну владу – 38%.
Прихований масштаб катастрофи: 76% українців констатують погіршення ситуації з бездомністю внаслідок повномасштабної війни. При цьому офіційна статистика може відставати від реальності: держава фіксує лише 12,5 тисяч осіб, тоді як кількість відвідувачів центрів допомоги для бездомних сягає 57–121 тис. осіб. А загальна кількість бездомних, з урахуванням тих, хто не звертається до закладів, за оцінкою експертів, може перевищувати мільйон.

‍

Ставлення та залученість батьків і опікунів до дошкільної освіти та розвитку дітей в Україні - спільне дослідження Rating Group, МОН і UNICEF

01.07.2026

Як батьки й опікуни дітей віком до 6 років сприймають дитячі садочки та що від них очікують?

Про це йдеться в результатах дослідження «Ставлення та залученість батьків і опікунів у дошкільну освіту і розвиток дітей в Україні», яке в лютому 2026 провела Rating Group на замовлення UNICEF Ukraine (ЮНІСЕФ Україна) у співпраці з Міністерством освіти і науки України (МОН).

Відвідування дитячих садочків

Дитячий садочок відвідує більш як половина дітей віком до 6 років

55% батьків і опікунів дітей віком до 6 років зазначили, що їхня дитина зараз відвідує дитячий садок. 36% повідомили, що дитина не відвідує садок, ще 2% – що дитина записана, але наразі не ходить.
Найвища частка відвідування зафіксована на Заході – 66%, найнижча на Сході – 37%.
В обласних центрах садок відвідують 60% дітей, в інших містах – 57%, у селах – 47%.
Серед тих, чиї діти записані або відвідують садок, 59% не очікували в черзі взагалі. 15% чекали менше одного місяця, 6% – 1–2 місяці, 4% – 3–5 місяців, 5% – від 6 до 12 місяців. Ще 9% чекали більше року.
Електронною чергою при зарахуванні дитини до садочка користувалися 37% батьків і опікунів, 62% - не користувалися.
Найчастіше електронну чергу використовували в обласних центрах – 59%. В інших містах цей показник становить 31%, у селах – 16%.

Чому батьки записують дітей до садочка

Дитячий садок сприймається передусім як середовище для соціалізації та раннього розвитку

Головні причини запису дитини до садочка – можливість взаємодії дитини з однолітками (це вказали 77% батьків і опікунів, чиї діти записані або відвідують садок) і сприяння ранньому розвитку дитини (49%).
Кожен четвертий респондент, чия дитина записана до садочку чи відвідує його, називає підготовку до структури та режиму школи (29%), перебування дитини в безпечному та розвивальному середовищі, коли батьки на роботі (28%), і те, що садок дає можливість батькам або опікунам продовжити працювати чи повернутися на роботу (28%).
22% говорять про ознайомлення дитини з академічними основами, а 21% – про розвиток незалежності, впевненості та особистісного зростання.

Чому частина дітей не відвідують садочок

Серед тих респондентів, чиї діти не відвідують дитячий садок, 46% пояснюють це тим, що дитина ще не досягла відповідного віку.
21% зазначили, що немає змоги відвідувати садок через безпекову ситуацію. 10% вказали на відсутність садка в населеному пункті, 8% – на відсутність бомбосховища.
Інші причини згадувалися рідше: недовіра до безпеки дитини з іншими людьми – 6%, відсутність групи для відповідної вікової категорії – 6%, транспортні труднощі – 5%, нестача коштів для оплати витрат, пов’язаних із садком, – 4%.

Досвід відвідування садочка

Більшість батьків і опікунів помічають позитивні зміни після початку відвідування садочка

76% респондентів зазначили, що після початку відвідування садочка помітили переважно позитивні зміни у своїй дитині.
16% говорять і про позитивні, і про негативні зміни. Лише 2% вказали на переважно негативні зміни, 4% не помітили змін.
Найвищі оцінки задоволеності отримують базові сфери взаємодії та догляду: турбота про дітей, взаємодія з батьками, склад вихователів і працівників, розвиток комунікативних здібностей.
Дещо нижче оцінюють розвиток навичок читання та математики, харчування, фінансову прозорість і підзвітність закладу, а також матеріально-технічне оснащення.

Які навички батьки вважають найважливішими

‍Ми попросили батьків обрати до трьох навичок, які вони вважають найважливішими для розвитку дитини.

Головними навичками для розвитку дитини батьки найчастіше вважають комунікацію та вміння виражати свою особистість

Найчастіше батьки й опікуни називали взаємодію з дітьми – 40%, уміння виражати та відстоювати власну думку – 36%, взаємодію з дорослими – 32%.
Кожен четвертий респондент (26%) позначив відповідальність і вміння робити вибір.
Майже кожен п'ятий називає самообслуговування, безпечну поведінку, сенсорний розвиток і здоровий спосіб життя.
Академічні та цифрові навички згадувалися значно рідше: математику назвали 5%, цифрову грамотність – 4%, громадянську свідомість – 2%, екосвідомість – 1%.

Яких послуг очікують від садочків

Серед батьків бачимо значний запит на сучасні, цікаві ресурси для розвитку дитини

Найчастіше респонденти згадують побажання, щоб у садочку були сучасні та цікаві ігрові майданчики з різноманітним обладнанням – 59%.
Серед інших питань матеріального забезпечення часто вказують оновлені технології в класі, сенсорні кімнати або простори для релаксації та стимуляції, інтерактивні підлоги або столи з навчальними технологіями (приблизно по 40%).
Часто згадуються також можливості й активності, як-от логопедична терапія (45%), басейн і зайняття з іноземних мов (44%). Ще третина позначила екскурсії та поїздки, музичні й театральній програми та STEM-активності.

‍

National Survey of Ukraine by IRI (June 2026)

01.07.2026

IRI Survey Shows Ukrainians Remain Optimistic About Ukraine’s Future. Results Also Show Overwhelming Support for Ukraine’s Accession to European Union Membership.

Kyiv, Ukraine – A nationwide poll conducted by the International Republican Institute’s (IRI) Center for Insights in Survey Research (CISR) shows that 78 percent of Ukrainians see their country’s future as promising and 85 percent believe their country will win the war against Russia.

“Even after four years of war, the Ukrainian people remain steadfast in the face of Russia’s unjust invasion,” said Stephen Nix, Senior Director for Europe and Eurasia at IRI.

When asked about accession to European Union (EU) Membership, 79 percent of Ukrainians stated their support for it.

“It is clear that Ukrainians desire a European-oriented future for their country,” stated Nix.

Common Contours. Summary Report #1 (March-June 2026)

24.06.2026

This is the first summary report of the “Common Contours” research project by Rating Group, which includes surveys of Ukrainian population between March and June 2026. Key topics of this issue:

How interested are Ukrainians in European politics compared to citizens of other European countries?
How many Ukrainians would vote for joining the EU and NATO?
Who is most supportive of the idea of joining the EU?
How do Ukrainians assess the state of democracy in the country?

The full report also includes data from previous releases of “Common Contours” between March and June 2026.

"Common Contours" is a survey about Ukraine in a European context, where we reflect questions and compare data from our own surveys of Ukrainians with data from other surveys in EU countries, candidate countries, and other European countries. In this issue, we compare our own research data with Eurobarometer data – a series of official EU surveys from the European Commission and the European Parliament. Eurobarometer data belongs directly to the EU, and we thank them for open access to it.

How interested are Ukrainians in local, national, and European politics?

(based on April 2026 data)

Most Ukrainians discuss local political matters (80%), national political matters in Ukraine (73%), and European political matters in general (59%) with friends or relatives. This indicates a significant level of interest in politics at different levels.

Ukrainians’ interest in European political matters does not differ very strongly from the average across EU countries, where 70% on average discuss European politics at least occasionally.
As in the EU on average, every seventh Ukrainian (16%) frequently discusses European political matters.
Ukrainians discuss European politics somewhat more often than respondents in France (51%), Portugal, or Spain (56% each).
Compared with European countries outside the EU, Ukraine’s figures are similar to those in the United Kingdom (63% discuss European politics), Albania (61%), and Turkey (59%).

Ukrainians who are interested in national politics are usually also interested in European political matters.

For example, among respondents who frequently discuss national political matters in Ukraine, 49% also frequently discuss European political matters, while another 45% do so occasionally.
By contrast, respondents who are not interested in Ukrainian politics are almost never interested in European political matters either (90%).

Support for EU and NATO accession

As of late June 2026, an absolute majority of Ukrainians support accession to the European Union (70%) and NATO (63%)

EU accession is supported by 70% of Ukrainians.
9% oppose EU accession, another 18% said they would not vote in a referendum, and 3% were undecided.
NATO accession is supported by 63% of Ukrainians.
10% oppose NATO accession, another one in five say they would not vote, and 6% were undecided.

How support for EU and NATO accession has changed in recent years

Overall, support for EU and NATO accession had been declining over the past three years, reaching its lowest point in April 2026. However, in June 2026, we observe a substantial increase in support.

For example, in July 2023, 85% supported Ukraine’s accession to the EU; in July 2025, 75%; and in April 2026, 64%. However, in June 2026, support increased again to 70%.
Similarly, in July 2023, 83% supported Ukraine’s accession to NATO; in July 2025, 70%; and in April 2026, 54%. However, support for NATO accession rose sharply to 63% in June 2026.

In June 2026, the gap between support for the EU and NATO also narrowed.

Historically, the gap between support for the EU and NATO remained at around 10 percentage points in favor of the EU.
It narrowed to around 5 percentage points on the eve of the full-scale invasion, and then widened again to 10 percentage points in the first months of the full-scale war.
Since late 2022, when the Armed Forces of Ukraine had already liberated a significant part of the occupied territories and more substantial military assistance began arriving from NATO allies, support for joining NATO and the EU became almost synchronized: around 85% supported accession to both alliances.
Starting in the summer of 2023, the gap widened again and stood at around 10 percentage points as of April 2026.
In June 2026, the gap between support for the EU and NATO narrowed to 7 percentage points.

Comment by Hlib Kuzmenko, Research Expert and Head of Communications at Rating Group:

“Between September 2025 and April 2026, support for EU and NATO accession declined to its lowest level since the beginning of the full-scale invasion. The gap between support for EU and NATO accession also increased. Speaking about the information environment in March and April, Ukrainians likely paid attention to the absence of a unified position within NATO and the EU regarding the war in Iran, critical statements by U.S. representatives about NATO’s capacity, hints at a possible withdrawal from the Alliance, and similar developments.

Put simply, Ukrainians may have developed stronger doubts about the real capacity of NATO and the broader West in the field of security.

In June 2026, the informational and emotional environment became completely different, and attitudes toward EU and NATO accession improved. First, Ukrainians now see effective strikes by the Defense Forces against Russian targets and significant successes on the front almost every day. This certainly strengthens belief in Ukraine’s overall prospects, including its geopolitical prospects. Second, the European Union officially launched accession negotiations with Ukraine and opened the first cluster of Ukraine’s accession talks. This is a significant step forward.

There are also other positive signals regarding military and economic support for Ukraine from G7 allies, NATO, and other partners.”

What is support for EU accession associated with?

Based on April 2026 data, we identified several patterns in the views that make respondents more likely to support EU accession.

Emotional attachment to the European Union and the belief that accession would benefit the country are important foundations of support for Ukraine’s EU accession.

Respondents who feel emotionally attached to the EU almost always support EU accession: 92% among those who feel very attached and 81% among those who feel fairly attached.
By contrast, among respondents who do not feel attached to the EU at all, only one quarter would support Ukraine’s accession.
The perception of benefit for the country is also an important indicator of support for accession. Among respondents who believe that Ukraine would benefit from joining the EU, 81% would vote in favor of accession in a referendum.
Conversely, respondents who do not see benefits for Ukraine from joining the EU most often say they would vote against accession (44%) or would not vote at all (39%). Only 15% of them would support EU accession.

Respondents who are interested in European politics are more supportive of Ukraine’s European integration.

Three quarters of respondents who frequently discuss European political matters with friends, and 70% of those who do so at least occasionally, support Ukraine’s EU accession.
Among those who never discuss European politics, support for accession is significantly lower — 48%. Around one third (30%) would vote against accession, and 42% say they would not vote in a referendum.

Respondents who are very or fairly satisfied with the way democracy works in Ukraine mostly support EU accession (81%).

Respondents with the most critical assessment of the state of democracy in the country — those who are not at all satisfied — support accession almost twice less often: 44% would vote in favor.
Every fifth respondent who is dissatisfied with the way democracy works opposes EU accession. Another third say they would not take part in the vote.

Perceptions of democracy, protection of rights, and communication in the country

Most Ukrainians are dissatisfied with the way democracy works in the country (64%).

Another third of Ukrainians (33%) say they are satisfied with the way democracy works in the country, while 3% were undecided.
Ukrainians who oppose EU accession are much more likely to be dissatisfied with the state of democracy: 82%, compared with 57% among supporters of accession.
Against the EU average, where 58% are satisfied and 40% are not, Ukrainians assess the functioning of democracy in their country more critically.
A relatively similar situation can be observed in other European countries where the share of those dissatisfied with the state of democracy exceeds the share of those satisfied. This includes a number of countries in Eastern Europe (Romania, Bulgaria, Hungary) and Southern Europe (Greece, Cyprus, Croatia, Spain), as well as France.

More than half of Ukrainians (53%) disagree with the statement that core EU values, such as fundamental rights, democracy, and the rule of law, are properly protected in the country.

At the same time, 44% still believe that these values are protected.
On this indicator, Ukrainians are also more critical than residents of the European Union: on average, two thirds of EU respondents (66%) confirm that core EU values are protected in their country.
There is a substantial difference in responses between supporters and opponents of EU accession. Among supporters of Ukraine’s accession to the EU, opinions are roughly divided: 50% still believe that EU values are protected in Ukraine, while 48% disagree.
Meanwhile, among opponents of Ukraine’s accession to the EU, three quarters (75%) disagree with the statement.

Most Ukrainians are concerned about threats to freedom of expression, independence of the media, and disinformation. The figures are similar to those in EU countries.

More than half of Ukrainians are very concerned about the independence of the media; the EU average is 56%.
Disinformation is of great concern to 59% of Ukrainians and, on average, 69% of respondents in the EU.
Freedom of expression is a major concern for 59% in Ukraine and, on average, 67% in the EU.

‍

Project team

Ihor Tyshchenko, Rating Group Founder & CEO
Tetiana Skrypchenko, Rating Group Deputy Director

Research analysts

Hlib Kuzmenko, “Common Contours” coordinator, Research Expert & Head of Communications, Rating Group
Yevhen Krotevych, Head of Analytics, Rating Group
Artem Shevchenko, Analyst, Rating Group
Daryna Narolska, Analyst, Rating Group
Lina Mukhina, Analyst, Rating Group

Data collection and processing

Bohdan Suliatytskyi, Call Center Director
Vitaliy Strelchenko, Head of CATI/CAWI Projects Department
Dmytro Ponochovnyi, Data Processing Specialist

‍

Rating Group is one of Ukraine's largest research institutions, operating since 2008. The company is registered in Ukraine and has extensive experience conducting sociological surveys both within Ukraine and abroad. The group includes: Rating Sociological Group, Rating Lab research laboratory, Rating Online platform, and Rating Call Center.

Common Contours #6. Ukrainians' emotional connection with Europe

18.06.2026

Ukrainian society combines a sense of closeness to the country with a closeness to the wider, European space, shows issue #6 of the “Common Contours” study by the Rating Group

Emotional connection with the country and city / village

93% of respondents feel an emotional connection with Ukraine.
However, the intensity of the connection of Ukrainians with the country is higher than the average in EU countries: if in Ukraine 69% have a pronouncedly strong emotional connection with the country, such sentiment is shared by 52% on the EU countries.
84% of Ukrainians feel close to the city / village.
A similar sentiment towards their native settlement is shared by respondents in the countries of Northern Europe (83-84%), Estonia (84%), and France (85%).

Emotional connection with the EU & Europe

Although Ukraine is not yet a member of the EU, most citizens feel an emotional closeness to the EU and Europe in general. The estimates are comparable to the estimates in the EU member states

More than half of Ukrainians feel emotional connection with the EU (51%) and Europe in general (56%).
For comparison: on average in the European Union countries, 62% feel an emotional connection with the EU.
The level of emotional connection with the EU in Ukraine is similar to the estiamtes in Cyprus (52%), Austria (54%), Estonia (54%), Finland (56%), the Netherlands (56%) and is somewhat higher than in the Czech Republic (44%) and Greece (38%).
Older respondents, respondents with higher income and education levels, residents of Kyiv, and western regions feel relatively stronger connection EU.
Logically, among supporters of joining the EU, the majority feel an emotional connection with the European Union (67%).

Ukraine belongs to the candidate countries with the strongest emotional attachment to the EU

Among the candidate countries, the highest level of emotional connection with the EU is felt by residents of Albania (70%), Montenegro (68%), North Macedonia (55%), Ukraine (51%), and slightly less by residents of Moldova (49%).
To compare, 42% in the United Kingdom and Bosnia and Herzegovina, 1/3 in Turkey, only 25% in Serbia, and 20% in Georgia feel emotional attachment to the EU.

‍

Educational Needs of War Veterans: study by Rating Group & Ukrainian Veterans Fund

17.06.2026

What are the educational needs of Ukrainian veterans? What motivates them to pursue education after their service, and what education formats interest them most?

Find out in the results of a survey conducted by the Rating Group and the Ukrainian Veterans Fund of the Ministry of Veterans Affairs in December 2025.

Education needs

A quarter of veterans indicated a need for education after discharge from service.
However, the majority reported that there was no such need.

Motivation and decision to pursue education

Among respondents who reported a need for education, the most frequently cited purpose of pursuing education after service was self-development and personal growth – 60%.
One-third of respondents – 33% – mentioned a change of occupation compared to their activities before military service. Increasing competitiveness in the labour market was selected by 22% of respondents. Rapid entry into the labour market and meeting new people/socialisation were each mentioned by 17%.
More than half of respondents who had a need for education – 57% – did not participate in educational programmes for veterans. A total of 28% completed an educational programme, while another 15% reported that they had started but did not complete their studies.
Among those who had a need for education and used educational opportunities, 65% chose formal education – higher education, professional pre-higher or vocational education and training. Professional training and retraining courses were completed by 42% of respondents. Non-formal education – trainings, seminars, consultations and online courses – was used by 27%. Grants and financial support for education were mentioned by 19%.
Respondents who had a need for education but did not participate in training most often cited lack of time as the main reason – 32%. Lack of funds was mentioned by 26%, while bureaucratic barriers and health problems were each selected by 21%. Lack of information about educational opportunities was reported by 18%. An educational environment not adapted for people with disabilities and the fact that the need had already been fulfilled were each mentioned by 9%.

Perception of education opportunities

When speaking about factors that make educational opportunities more appealing, 28% of veterans mentioned support with subsequent employment. Affordable cost or free education, as well as the opportunity to combine education with work, were each selected by 25%.
The opportunity to study online was mentioned by 19%. Receiving a certificate was selected by 14%, while a practical learning format – projects, case studies and internships – and a flexible asynchronous schedule were each mentioned by 11%. Mentoring support was reported by 8%, and the reputation of the organisation or instructors by 7%. At the same time, 27% did not select any of the listed factors.
Support with subsequent employment as a factor making educational opportunities more appealing was mentioned more often by respondents from frontline territories, younger respondents aged 21–35, women veterans and low-income respondents. Affordable education was more often mentioned by respondents from central regions, younger respondents, women veterans, and respondents with medium or sufficient income levels. The opportunity to combine education with work was mentioned somewhat more often by respondents from western and central regions, women veterans, respondents with medium or sufficient income levels, and people with higher education.

Education formats

Formal education was selected as the preferred education format by 34% of respondents. Professional training and retraining courses were selected by 27%, while non-formal education was chosen by 23%. The option “none” was selected by 18%.
Formal education is more appealing to residents of frontline territories and younger respondents aged 21-35. Professional training courses were more often selected by veterans from western and central regions, women veterans and respondents without disabilities.
Non-formal courses were mentioned somewhat more often by veterans from central regions and by low- and medium-income respondents.
As for the optimal duration of educational programmes, respondents’ opinions were divided as follows: 20% consider 3-6 months to be optimal, and the same share – 20% – selected programmes lasting more than one year. A duration of 1-3 months was mentioned by 18%, while 6-12 months was selected by 15%. Programmes lasting less than one month were chosen by 4%. A total of 23% were undecided.

Perception of education providers

According to respondents, the preferred providers of educational services are state educational institutions – 45%.
Private educational companies and resources, as well as educational programmes offered by civil society organisations and donors, were each selected by 18% of respondents. Educational programmes offered by businesses were chosen by 15%. A total of 19% of surveyed veterans were undecided on this issue.
State educational institutions were more often selected by respondents from frontline regions, younger respondents aged 21-35, women veterans, low-income respondents and people with higher education.
Educational programmes offered by civil society organisations are more appealing to veterans from central regions and older respondents aged 46 and above.
Private educational companies and resources are relatively more appealing to respondents from frontline regions, younger respondents, women veterans and higher-income respondents.

Themes of interest

Among educational opportunities by area of interest, surveyed veterans most often mentioned information technology and digital professions – 17% – and construction, architecture and design – also 17%. Engineering, manufacturing and industry were selected by 16%. Military affairs, security and the defence industry were mentioned by 14%.
Transport, logistics and aviation/maritime affairs were selected by 13%; law, public administration and policy by 12%; and economics, finance and entrepreneurship by 11%.
Education, culture and humanities were chosen by 10%; medicine, pharmaceuticals and social services by 9%; the agricultural sector and food industry by 8%; and services, hospitality and restaurant business and tourism, as well as communications and media, by 6% each. The option “none of the above” was selected by 16%.
The breakdowns by age and gender show notable differences. Information technology and digital professions; military affairs, security and the defence industry; and economics, finance, entrepreneurship and business administration were more often selected by younger respondents aged 21-35. Transport, logistics and aviation/maritime affairs were more often chosen by older respondents aged 46 and above. Construction, architecture and design were selected more often by men veterans, while military affairs, security and the defence industry; law, public administration and policy; education, culture and humanities; and especially medicine, pharmaceuticals and social services were more often selected by women veterans.

‍

Оцінка релігійної ситуації в Одеській області (травень 2026)

17.06.2026

4-12 травня 2026 року Rating Group (Соціологічна група "Рейтинг") опитала 1100 мешканців Одеської області щодо оцінки релігійної ситуації в Україні. Нижче - ключові знахідки дослідження.

Ставлення до різних конфесій

Недовіра до людей інших релігійних конфесій є меншою (31%) порівняно з недовірою до людей інших політичних поглядів (36%) або іншої національності (59%).
Серед лідерів релігійних конфесій найбільшу довіру опитані висловлюють до митрополита Епіфанія, Предстоятеля Православної Церкви України (41%), найменшу - Патріарха Російської Православної Церкви Кирила (6%).
На думку опитаних, відносини між вірянами різних церков і релігій є більш дружніми або спокійними у місцевості, де вони проживають (78%), ніж загалом в Україні (47%).

Релігійна приналежність

32% мешканців Одеської області називають себе православними, проте не відносять себе до жодної конфесії, 17% відносять себе до Православної Церкви України (митрополит Епіфаній), 16% - до невіруючих, атеїстів, 15% - до віруючих, що не відносять себе до жодної конфесії, 11% - до вірян Української Православної Церкви (митрополит Онуфрій). 50% православних зазначили вплив на визначення своєї конфесії сімейними традиціями та вихованням, 37% - усвідомленим вибором у дорослому віці, 25% - культурною та національною ідентичністю.
Серед тих, хто не відносить себе до жодної православної конфесії, 35% називають вважають релігію особистою справою, 22% ніколи не замислювалися над питанням визначення конфесії, 16% не довіряють церковним інституціям загалом, ще 16% зазначають суперечності та конфлікти між православними конфесіями.
91% опитаних святкують Різдво, з них 32% - 25 грудня, інші 32% - 7 січня, 27% двічі – 25 грудня і 7 січня.

Релігійні вірування та практики

Більшість респондентів в Одеській області (74%) вірять у Бога, а ще 14% не вірять в Бога, але вірять у вищі сили

Ще 11% не вірять в існування Бога та вищих сил.
За словами 54% опитаних, їхні релігійні погляди і конфесійна приналежність не змінились з початку повномасштабного вторгнення, у 15% посилилися, у 7% послабилися. 23% не були релігійними і не стали на цей момент.
Серед релігійних практик мешканці Одеської області найчастіше носять релігійні символи (41%), моляться вдома (33%), читають або слухають релігійні тексти (14%), відвідують богослужіння – 10%. Спілкуються з духовними наставниками 8%, дотримуються посту – 6%, займаються духовними практиками – 5%.
У виборі церкви опитані частіше керуються територіальною близькістю (40%), особистістю священника (32%), атмосферою (23%), належністю до конфесії (18%), мовою богослужіння (17%).

Оцінка релігійної ситуації в Україні

Більшість мешканців Одеської області (65%) оцінюють ступінь свободи віросповідання в Україні як високий, 31% - як низький. Абсолютна більшість (89%) не зазначали утисків через релігійні переконання ані щодо себе, ані щодо своїх близьких.
55% респондентів вважають, що богослужіння має вестись українською мовою, 39% - мовою, традиційною для конфесії.
Більше половини (55%) вважають, що краще, коли люди в суспільстві мають різні вірування, 39% - якщо вірування є однаковими.
60% вважають, що Церква в Україні має бути відокремлена від держави, натомість 35% не погоджуються з цим.
78% опитаних погоджуються із тим, що держава має регулювати релігійні організації, якщо вони порушують законодавство або загрожують суверенітету України.

Створення ПЦУ

55% респондентів позитивно оцінюють створення Єдиної Помісної Церкви – Православної Церкви України, більше третини байдуже ставляться до цієї події.
50% мешканців Одеської області підтримують ідею об’єднання православних церков – Православної Церкви України та Української Православної Церкви в єдину Православну Церкву України
Ідею об’єднання усіх православних церков, зокрема Православної Церкви України, Української Православної Церкви і Української Греко-католицької Церкви в єдину Православну Церкву України підтримують 39% респондентів.

Питання зв'язку релігійних організацій в Україні з російською церквою

73% опитаних підтримують ідею розриву зв’язків Української Православної Церкви з Російською Православною Церквою через російську агресію проти України.
56% підтримують закон, який забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором росією.
48% підтримують ідею заборонити діяльність Української Православної Церкви під керівництвом митрополита Онуфрія через зв’язки з Російською Православною Церквою. Також 55% опитаних підтримують введення санкцій щодо митрополита Онуфрія через його зв’язки з Російською Православною Церквою.

Національна приналежність

86% опитаних мешканців Одеської області вважають себе українцями за національністю, тільки 4% - росіянами.
Ще 3% вказали приналежність до болгар, а 1% - до гагаузів.

‍

Оцінка релігійної ситуації в Україні (травень 2026)

03.06.2026

Як українці оцінюють релігійну ситуацію в Україні? 4-9 травня 2026 року Rating Group (Соціологічна група "Рейтинг") опитала 2000 українців щодо релігійної ситуації в Україні. Нижче - ключові знахідки дослідження.

Ставлення до різних конфесій

Недовіра до людей інших релігійних конфесій є невисокою (31%) порівняно з недовірою до людей інших політичних поглядів (60%) або іншої національності (38%).
Серед лідерів релігійних конфесій найбільшу довіру українців має митрополит Епіфаній, Предстоятель Православної Церкви України (47%), найменшу - Патріарх Російської Православної Церкви Кирило (3%), рівень недовіри до якого різко зріс у порівнянні з даними 2018 р.
На думку опитаних, відносини між вірянами різних церков і релігій є більш дружніми або спокійними у місцевості, де вони проживають (74%), ніж загалом в Україні (48%).

Релігійна приналежність

26% українців відносять себе до православних, без визначення конкретної конфесії, 22% - до Православної Церкви України (митрополит Епіфаній), 16% - до віруючих, що не належать до жодної конфесії.
46% православних зазначили вплив на визначення своєї конфесії сімейними традиціями та вихованням, 37% - усвідомленим вибором у дорослому віці, 28% - культурною та національною ідентичністю.
38% опитаних не відносять себе до жодної православної конфесії через думку про те, що релігія – це особиста справа, 27% ніколи не замислювалися над питанням визначення конфесії, 19% не довіряють церковним інституціям загалом, 16% - через суперечності та конфлікти між православними конфесіями.
90% українців святкують Різдво, з них 51% - 25 грудня, 18% - 7 січня, 21% двічі – 25 грудня і 7 січня.

Релігійні вірування та практики

Абсолютна більшість респондентів загалом вірить в існування Бога (78%). Ще 12% не вірять у Бога, але вірять в існування вищих сил

Більше половини респондентів (56%) вважають, що Бог існує, і не сумніваються в цьому, 22% вірять в існування Бога, однак іноді сумніваються, 12% не вірять в Бога, але вірять у вищі сили, 8% не вірять в існування Бога та вищих сил.
У 56% опитаних не змінились релігійні погляди і конфесійна приналежність з початку повномасштабного вторгнення, у 18% посилилися, у 6% послабилися, 19% не були релігійними і не стали зараз.
Серед релігійних практик найчастіше українці згадують носіння релігійних символів (42%), молитви вдома (36%), читання або слухання релігійних текстів (18%), відвідування богослужіння у церквах (13%). Спілкуються з духовними наставниками та дотримуються посту по 9%, займаються духовними практиками та медитаціями – 7% опитаних.
У виборі церкви опитані частіше керуються територіальною близькістю (36%), особистістю священниками (30%), атмосферою (23%), мовою богослужіння (22%), належністю до конфесії (20%).

Релігійна ситуація в Україні, свобода віросповідання

68% українців оцінюють ступінь свободи віросповідання в Україні як високий, 27% - як низький. Абсолютна більшість опитаних (88%) не зазнавали утисків через релігійні переконання ані щодо себе, ані щодо своїх близьких.
На думку 70% респондентів, основною мовою богослужіння в Україні має бути українська, 24% - мова, традиційна для конфесії.
50% респондентів вважають, що краще, коли люди в суспільстві мають різні вірування, 42% - якщо вірування є однаковими.
50% опитаних вважають, що Церква в Україні має бути відокремлена від держави, тоді як 45% підтримують протилежне твердження.
Переважна більшість опитаних (79%) погоджується із твердженням, що держава має регулювати релігійні організації, якщо вони є загрозою для України.

Створення ПЦУ

60% респондентів позитивно оцінюють створення єдиної Помісної Церкви, близько третини висловлюють байдужість до цієї події.
54% респондентів підтримують ідею об’єднання православних церков – Православної Церкви України та Української Православної Церкви в єдину Православну Церкву України, 45% - ідею об’єднання усіх православних церков, зокрема Православної Церкви України, Української Православної Церкви і Української Греко-католицької Церкви в єдину Православну Церкву України.

Питання зв'язку релігійних організацій в Україні з російською церквою

80% опитаних підтримують ідею розриву зв’язків Української православної церкви з Російською православною церквою через російську агресію проти України.
62% опитаних підтримують закон, який забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором росією.
57% підтримують ідею заборонити діяльність Української Православної Церкви під керівництвом митрополита Онуфрія через зв’язки з Російською Православною Церквою. Також 67% опитаних підтримують введення санкцій щодо митрополита Онуфрія через його зв’язки з Російською православною церквою.

‍

Як мешканці Києва оцінюють ситуацію в місті? Опитування до Дня Києва 2026

29.05.2026

До Дня Києва 2026 Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) опитала 1200 мешканців Києва та дізналася думку громади про:

сприйняття загальної ситуацію в Україні та місті
відзначення Дня Києва
діяльність місцевої влади

Ситуація в Україні та Києві зокрема

46% опитаних киян кажуть, що справи в Україні загалом йдуть у неправильному напрямку, тоді як 32% - що в правильному. 21% не змогли дати однозначну відповідь на це питання.
З кінця 2025 року в киян з'явилося дещо більше оптимізму: у листопаді про те, що справи в Україні рухаються в правильному напрямку, казали 24%, нині - третина.
‍‍82% киян вважають Київ у цілому комфортним для життя. Порівняно з результатами опитування, проведеного у серпні 2021 р., дещо зросла частка киян, які вважають столицю комфортною для проживання (з 75% до 82%).
Серед наявних можливостей у Києві найкраще опитані оцінюють можливості знайти роботу в місті (7,8 балів), відпочивати та проводити дозвілля (7,5) і досягти успіху (7,0).
Інші можливості оцінені гірше, зокрема заняття підприємництвом (5,6), проживання у безпеці (4,4).

День Києва

Абсолютна більшість мешканців столиці (87%) пишається тим, що проживає у Києві

Серед основних причин гордості за Київ респонденти найчастіше називають її історію, культурну спадщину (62%), парки, зелені зони (56%), культурне життя (46%) та можливості для самореалізації (41%).
Половина опитаних киян планують відзначати День Києва (50%), водночас 47% респондентів не мають таких намірів.
Найбільш популярними форматами святкування Дня Києва є прогулянки містом, парками чи історичними місцями (56%) та зустрічі із родиною або друзями (53%).

Діяльність влади

33% опитаних зазначають, що за час перебування Віталія Кличка на посаді мера ситуація у місті покращилась, 35% - що вона не змінилась, 25% зазначають про погіршення.
54% опитаних вважають, що основну відповідальність за забезпечення енергостійкості та захист критичної інфраструктури столиці України від обстрілів несе центральна влада, 32% - місцева влада.
Половина опитаних вважають успішними зусилля мера представляти інтереси Києва та залучати міжнародну допомогу для ліквідації наслідків обстрілів. 35% мають протилежну думку.

Пріоритети для міської влади й окремі ініціативи

Серед найбільш пріоритетних сфер для міської влади кияни насамперед зазначають безпеку в місті (49%), допомогу армії (33%) й облаштування бомбосховищ і укриттів (33%).
Також як пріоритетні сфери часто називають прозорість роботи влади і боротьбу з корупцією (26%), роботу медичних закладів (20%), благоустрій дворів і прибудинкових територій (20%), якість комунальних послуг (19%).
Майже 80% опитаних підтримують ініціативу облаштувати безбар’єрний громадський простір із фонтаном на місці колишнього пам’ятника Леніну на Бессарабській площі на кошти меценатів.

‍

Ukraine in Europe's Security Architecture: Citizens' Views. Special Study by Rating Group

25.05.2026

Ukraine in Europe's Security Architecture - a new special study from the Rating Group team (Sociological Group "Rating"). In spring 2026, we found out what Ukrainians think about the following questions:

What‍ is Ukraine's status among other European countries?
Who are the AFU currently defending: only the people of Ukraine, or also other European nations?
Would Ukrainians support the AFU's participation in defending several other European countries if Russia attacked them?

We compare the results for some questions over time with our 2022 studies.

Ukraine's Status Among European Countries

We asked respondents to assess where they would place Ukraine when compared to other European countries: among leaders, middle-performers, or outsiders.

A relative majority of Ukrainians (40%) believe that Ukraine is a leading country when compared to other European countries.

A third classify it as a middle-performer, and another 21% as an outsider.
Since 2022, the proportion of Ukrainians who classify Ukraine as a "middle-performer" among European countries has decreased (from 42% in March 2022 to 33% in April 2026).
Conversely, there's an increase in views in which Ukraine is either a leader (from 34% in March 2022 to 40% in April 2026) or, conversely, an outsider (from 16% to 21%).
For context, it's worth noting that the perception of Ukraine as a leading state strengthened from the first months of the full-scale invasion and the first significant successes of the AFU at the front. For example, in January 2022, only 8% called Ukraine a leader, while half (49%) considered it an outsider. However, in March 2022, a third of citizens began to consider Ukraine a leader, and only 16% an outsider.

Who are the AFU defending?

An absolute majority of Ukrainians see Ukraine as an integral part of Europe's security architecture: they believe that in the war, the AFU are defending not only the Ukrainian people but also Europe as a whole.

Just like four years ago, approximately three-quarters of Ukrainians (73%) believe that in the war, the AFU are defending both the people of Ukraine and other European nations..
23% say that the AFU are defending only the people of Ukraine.
Citizens who would vote for Ukraine's accession to the EU even more frequently believe that the AFU are defending both the people of Ukraine and other European nations (84%). Only 15% among supporters of EU accession believe that in the war, the AFU are defending only the people of Ukraine.
Among opponents of EU accession, there are significantly fewer respondents who believe that the AFU are defending both the people of Ukraine and Europe as a whole (57%).

‍Do Ukrainians support the participation of the Armed Forces of Ukraine in defending other European countries if Russia attacks them?

‍We asked respondents to imagine that Russia invades certain European countries and to answer whether they would support the participation of Ukrainian troops in defending such countries: Moldova, Poland, the Baltic states (Lithuania, Latvia, Estonia), and Finland.

The absolute majority of Ukrainians would support the participation of Ukrainian troops in defending the Baltic states (Lithuania, Latvia, Estonia), Moldova, Finland, and Poland in the event of a Russian attack.

More than half of Ukrainians would support the participation of the Armed Forces of Ukraine in defending all allied countries on the list if Russia attacked them:

Lithuania: 63% – would support, 33% – would not support
Latvia: 62% – would support, 33% – would not support
Estonia: 61% – would support, 33% – would not support
Moldova: 60% – would support, 35% – would not support
Finland: 59% – would support, 33% – would not support
Poland: 58% – would support, 37% – would not support

The stronger Ukrainians' emotional connection to the EU, the more they support the AFU's assistance to other countries in the event of a Russian attack.

Let's take support for Estonia as an example.

Among Ukrainians who would vote in a referendum for EU membership, 73% of citizens would support AFU assistance to Estonia.
Among opponents of EU membership, only 37% would support it, while the absolute majority (61%) would be against it.
Among Ukrainians with a strong emotional connection to the EU, 85% would support armed assistance to Estonia.
In comparison, among those who weakly associate themselves with the EU, only a third (35%) would support such a decision, while 58% would be against it.

‍

Rating Group is one of Ukraine's largest research institutions, operating in the market since 2008. The company is registered in Ukraine and has significant experience conducting sociological surveys in Ukraine and abroad. The group includes: Sociological Group Rating, Rating Lab research laboratory, Rating Online platform, and Rating Call Center.

Common Contours #5. What worries Ukrainians most about the country's future? Comparison with opinions in the EU

22.05.2026

"Rating" Sociological Group presents the fifth issue of its special research project "Common Contours". This time, we investigated which social issues concerning the country's future most concern Ukrainians during the full-scale war, and compared these sentiments with data from EU countries.

Note: This study examined a specific list of social issues from the Eurobarometer survey, which was researched in EU countries. This is not an exhaustive list of issues that may concern Ukrainians, especially during the full-scale war. The research results should be interpreted as relative indicators of priorities and differences in perception between Ukrainians and other European countries.

General Findings

Amidst the war, Ukrainians are particularly concerned that children will grow up in poverty

All topics examined in the study concern the majority of Ukrainians to some extent. However, the level of concern varies significantly. ‍

Amidst the war, Ukrainians are most acutely aware of issues related to the future of children and their risk of growing up in poverty (88% are concerned, including 74% who are very concerned),
The top three concerns also include the quality of education (85% overall and 59% very concerned) and poverty (84% overall and 57% very concerned).
Climate and political divisions also significantly concern Ukrainians, but amidst the war, they are relatively less pressing than socio-economic and humanitarian issues.
At a general level, the responses of Ukrainians are quite similar to the average indicators in EU countries. In some cases, the differences lie not so much in the overall percentage of people concerned about a particular issue, but in the intensity of this concern.
Ukrainians are significantly more concerned about poverty, the quality of education, and population aging than the average EU citizen.
In contrast, Ukrainians are somewhat less concerned about political divisions and climate change than the average in the EU.

Below, we will look at several topics in more detail.

The future of children is Ukrainians' most pressing concern regarding the country's future.

74% of Ukrainians are very concerned that children might grow up in poverty; overall, 88% are concerned.
This is the highest concern level among all topics in the release.
In Ukraine, this issue is significantly more acute than the EU average: 40% there are very concerned (compared to 74% in Ukraine).

Education is one of the key concerns in the context of the country's future.

59% of Ukrainians are very concerned about the quality of education; overall, 85% are concerned.
This is the second most pressing issue after the risk of children growing up in poverty.
‍The overall percentage of concern is close to the EU figure (85% in Ukraine, 81% on average in the EU), but again, there is a significant difference in the proportion of those who are very concerned: 59% in Ukraine and 39% in the EU.

Population aging: Amid war, migration, and human capital loss, concerns about the demographic situation are even more acute.

41% of Ukrainians are very concerned about population aging; overall, 74% are concerned.
This topic concerns younger people relatively less than older citizens. While about two-thirds of young men and women express concern, 81% of men aged 51+ are concerned about population aging, and 87% of older women are concerned.
Given the war, migration, human capital loss, and other challenges, concerns about population aging are significantly stronger in Ukraine than in the EU. While 26% in the EU are very concerned, this figure is 41% in Ukraine.

Ukrainians are often concerned about climate change, but urgent socio-economic and humanitarian challenges relatively shift this issue down in priority.

27% of Ukrainians are very concerned about climate change; overall, 64% are concerned.
In Ukraine, women are relatively more concerned about climate change. Young men aged 18-35 showed the least concern about climate change (45% are concerned, 55% are not), whereas 68% of women in this age group are concerned.
In many EU countries, the climate topic holds a more prominent place on the public agenda. On average, 78% of respondents in EU countries stated they are concerned about climate change.

‍

How many Ukrainians own a vyshyvanka? Data for World Vyshyvanka Day 2026

21.05.2026

Ahead of World Vyshyvanka Day 2026, we recall the results of sociological research on the affirmation of Ukrainian national and civic identity, conducted by the Sociological Group "Rating" (Rating Group) in September 2025 in cooperation with the Ministry of Youth and Sports of Ukraine.

Vyshyvanka remains an important cultural symbol for Ukrainians: 67% of Ukrainians own one.

Residents of the West, women, and youth aged 14–19 are relatively more likely to report owning a vyshyvanka.‍
Among those who own a vyshyvanka, 24% wear it often, 46% - sometimes. A third, however, rarely wear a vyshyvanka at all.
‍We also asked Ukrainians to choose from a list of holidays that they have come to appreciate more over the past year / since the full-scale invasion. Vyshyvanka Day is among the top 5 such holidays – 17% mentioned it.

‍

Rating Group is one of Ukraine's largest research institutions, operating in the market since 2008. The company is registered in Ukraine and has significant experience conducting sociological surveys both in Ukraine and abroad. The group includes: Sociological Group Rating, research laboratory Rating Lab, platform Rating Online, and Rating Call Center.

How concerned are Ukrainians that AI will replace their jobs? A Rating Group survey as part of Gallup International's "End of Year" international study. Issue 5

11.05.2026

In issue #5 of the End of Year Survey, we discuss how concerned Ukrainians are that AI will replace their jobs.

We compare the data with public opinions in other European countries.

The End of Year Survey (EoY) is a global annual survey by the international sociological association Gallup International on the future, happiness, and expectations of populations in various countries. In 2025, over 60,000 respondents were surveyed in 61 countries worldwide. In Ukraine, the EoY survey has been conducted for the third consecutive year by the Sociological Group "Rating" (Rating Group).

‍

Almost a third (30%) of employees in Ukraine are concerned that artificial intelligence will replace their jobs

At the same time, another 69% of working individuals stated that they are not concerned about this.
Employed citizens are relatively more concerned that AI will replace their jobs than self-employed individuals (32% compared to 19%).
Self-employed citizens feel significantly calmer: 78% are generally not concerned, with 60% specifically stating that it does not concern them at all.

The most concerned (40%) are, that AI will replace their jobs, are citizens who are currently temporarily out of work (unemployed / on parental leave / engaged in household duties*).
Ukraine is among the top 10 European countries with the calmest perception regarding the scenario of AI replacing respondents' jobs (considering the balance between the proportion of working respondents who are concerned and those who are not). The top 10 countries for this indicator also include Nordic countries, Estonia, Latvia, Croatia, Germany, and the Netherlands.

‍
*in the context of the survey, 'work' refers to 'professional employment', meaning it does not include unpaid reproductive labor, such as childcare, housework, etc.

‍

Rating Group is one of Ukraine's largest research institutions, operating since 2008. The company is registered in Ukraine and has extensive experience conducting sociological surveys both in Ukraine and abroad. The group includes: Sociological Group Rating, Rating Lab research laboratory, Rating Online platform, and Rating Call Center.

Code of Ethics

Press releases

Ставлення до деяких лідерів

‍Уявлення про ставлення країн до України

Ставлення до мешканців країн-сусідів

Національна ідентичність українців

Громадянська, локальна, європейська ідентичність

Уявлення про патріотизм

Сприйняття історичних постатей

С‍прийняття воїнів різних часів

Історичні питання, історичний спадок

Бачення загальної ситуації, майбутнього України

Ключові результати і висновки

Суспільне сприйняття ветеранів

Психоемоційний стан і повернення в родину

Економічна інтеграція

Інфраструктура, іклюзія та доступ до послуг

Ветеранська політика та роль влади

Рекомендації

Mental health and the impact of the war

Family doctors and primary health care

Specialized care, diabetes and rehabilitation

Medicines and the Affordable Medicines Program

Expenditures and postponed health care

Impact of winter conditions

Довіра до політиків, посадовців, діячів

Електоральні настрої

Довіра до політиків, посадовців, громадських діячів

Посадові питання: Михайло Федоров і Олександр Сирський

Електоральні настрої

Бізнес - це свобода

Цінності чинних і потенційних підприємиць

Ресурси та бар’єри на старті

Запит на знання й підтримку

Стан бізнесу, війна і повсякденні труднощі

Упереджене ставлення, сексизм і баланс між бізнесом і сім’єю

Плани на майбутнє

Рекомендації чинних підприємиць

Ключові знахідки

Відвідування дитячих садочків

Чому батьки записують дітей до садочка

Чому частина дітей не відвідують садочок

Досвід відвідування садочка

Які навички батьки вважають найважливішими

Яких послуг очікують від садочків

How interested are Ukrainians in local, national, and European politics?

Support for EU and NATO accession

How support for EU and NATO accession has changed in recent years

What is support for EU accession associated with?

Perceptions of democracy, protection of rights, and communication in the country

Project team

Emotional connection with the country and city / village

Emotional connection with the EU & Europe

Education needs

Motivation and decision to pursue education

Perception of education opportunities

Education formats

Perception of education providers

Themes of interest

Ставлення до різних конфесій

Релігійна приналежність

Релігійні вірування та практики

Оцінка релігійної ситуації в Україні

Створення ПЦУ

Питання зв'язку релігійних організацій в Україні з російською церквою

Національна приналежність

Ставлення до різних конфесій

Релігійна приналежність

Релігійні вірування та практики

Релігійна ситуація в Україні, свобода віросповідання

Створення ПЦУ

Питання зв'язку релігійних організацій в Україні з російською церквою

Ситуація в Україні та Києві зокрема

День Києва

Діяльність влади

Пріоритети для міської влади й окремі ініціативи

Ukraine's Status Among European Countries

Who are the AFU defending?

‍Do Ukrainians support the participation of the Armed Forces of Ukraine in defending other European countries if Russia attacks them?

General Findings

Newsletter