Новини та прес-релізи

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою Рейтинг, 17% опитаних зазначили, що їхні родичі перебували на заробітках за кордоном протягом останніх півроку, 11% – що у їхніх родинах є ті, хто працюють за кордоном постійно. Водночас у 70% респондентів близькі не працювали за кордоном за цей період, 2% - не змогли відповісти на це питання. 

• Найбільше тих, у кого родичі мають досвід роботи за межами Батьківщини серед мешканців Західного макрорегіону (особливо Закарпаття). Відносно частіше про наявність в родині заробітчан зазначали мешканці сіл та опитані з вищим рівнем доходів.

• 65% опитаних зазначили, що не хочуть змінювати країну проживання. Натомість 27% зазначили, що виношують плани стосовно еміграції. Найчастіше про бажання переїзду за кордон зазначали молоді респонденти до 35 років (серед них майже половина тих, хто має подібне бажання). Також бажаючих виїхати дещо більше серед чоловіків, осіб з вищими рівнями освіти та доходів. Характерно, що серед респондентів, які мають заробітчан в родинах, бажання виїзду за кордон з метою проживання значно більше.

• Відносно більша кількість тих, хто висловлює бажання залишити Україну зафіксована серед мешканців північних (Житомирська, Сумська області, м. Київ) та західних (Закарпатська, Тернопільська, Чернівецька) регіонів. 

• У свою чергу, більшість опитаних (50%) бажаною країною для проживання своїх дітей зазначили Україну. Ще чверть обрали б для своїх дітей країни Європи, 7% - США, 3% - інші країни, і лише 2% - Росію. 13% не змогли визначитися із відповіддю на це питання. 

• Україну, як країну для проживання своїх дітей частіше обирали старші респонденти, мешканці сіл, та особи з нижчим рівнем доходів. У свою чергу молодь, багатші та більш освіченіші все ж таки частіше обирали інші країни (найчастіше країни Заходу), як можливе місце проживання наступного покоління. Наявність заробітчан у родині також визначає вибір країни проживання для дітей не на користь нашої держави: майже половина опитаних, серед близьких яких є особи, що працюють за кордоном, обрали б для своїх дітей інші країни проживання, аніж Україна. 

• Також найбільше тих, хто бачить закордон більш бажаним для проживання дітей, серед опитаних Сумської, Житомирської, Чернігівської, Тернопільської, Закарпатської, Івано-Франківської областей та м. Києва. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 30 000 респондентів (по 1200 у кожному регіоні). Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 0,6%. Терміни проведення: 12-28 грудня 2017 р.

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою Рейтинг 59% опитаних вважають, що країні потрібні радикальні зміни, 15% – за те, що усе залишилося так, як є зараз, аби не гірше, стільки ж – за повернення того, як було раніше. Найбільше тих, хто виступає за радикальні зміни серед мешканців Галичини. Тих, хто за повернення у минулі часи – серед жителів неокупованого Донбасу, Харківщини, Миколаївщини, Одещини, Запоріжжя. Водночас, навіть тут очікування радикальних змін значно переважають над іншими настроями. 

• Чверть опитаних очікують, що життя їхніх сімей покращиться у найближчі п’ять років. 37% вважають, що воно не зміниться, 18% – очікують погіршення, ще 21% не змогли оцінити перспективи своїх родин у майбутньому. Найбільше тих, хто оптимістично налаштований - у західних областях та у столичному регіоні (Києві та області). Водночас оптимістичний тренд все ж таки тут не є домінуючим: тих, хто вважає, що життя їхніх сімей не зміниться або ж погіршиться не менше половини. 

• Найбільш важливою проблемою для країни опитані вважають військовий конфлікт на Сході України (75%). Майже половина так говорить про хабарництво та корупцію у владі. 28% вважають найбільш важливою проблемою держави безробіття, по 19% – так говорять про підвищення цін товари та низький рівень зарплат або пенсій, 17% – про соціальне розшарування, розрив між бідними та багатими, по 15% – про підвищення тарифів на комунальні послуги та недостатній рівень соціального захисту, по 12% – про зростання злочинності та неможливість отримати якісне медичне обслуговування, 8% – про несприятливі умови для розвитку малого та середнього бізнесу, лише 6% – про нестачу свободи і демократії, 4% – про неможливість отримати якісну освіту. 

• Натомість на особистісному рівні найважливішими проблемами опитані вважають низький рівень зарплат та пенсій (52%), підвищення цін на основні товари, інфляцію (51%), підвищення тарифів на комунальні послуги (50%). Кожен п’ятий говорить як про особисті проблеми про військовий конфлікт на Сході України, неможливість отримати якісне медичне обслуговування, безробіття. По 14-15% вважають своїми проблемами недостатній рівень соціального захисту, хабарництво та корупцію, 11% вважають проблемою соціальне розшарування. Інші проблеми особисто хвилюють менше 8% опитаних.

• Понад 90% респондентів оцінили політичну ситуацію в країні як критичну або напружену (33 і 59% відповідно), лише 3% говорили про неї як про спокійну. Високий рівень напруженості стосовно оцінки ситуації у вітчизняній політиці зафіксований в усіх без винятку областях країни. 

• Незважаючи на високий рівень напруженості у суспільстві, відносна більшість громадян виступають не за радикальні, а конструктивні шляхи виходу країни з кризи. Так, 44% вважають, що найбільшою мірою сприятиме зниженню напруженості у суспільстві початок реальних кримінальних  розслідувань корупції у владній верхівці країни. 37% говорять, що знизити напруженість зможе реалізація проектів, спрямованих на покращення матеріального становища та умов життя людей, 35% вважають, що це повинен бути реальний прогрес на Донбасі, наприклад припинення військових дій, звільнення полонених тощо. 20% вважають, що зниженню рівня напруги у суспільстві сприятиме шире залучення людей до громадського контролю за діями влади. 

• Лідером президентського рейтингу є Ю.Тимошенко, за яку у разі проведення виборів найближчим часом готові проголосувати 18,7% тих, хто взяв би у них участь та визначився із вибором. П.Порошенка готові підтримати 15,6% опитаних, Ю.Бойка – 11,7%, А.Гриценка – 9,7%, О.Ляшка – 8,7%, В.Рабіновича – 8,3%, А.Садового – 6,4%, О.Тягнибока – 3,9%, А.Яценюка – 1,7%. За інших, аніж представлені у списку кандидатів готові віддати свої голоси 15,3% опитаних. 

• Ю.Тимошенко лідирує практично в усіх областях Центру та частини Заходу країни. При цьому вона входить до трійки лідерів майже в усіх областях. П.Порошенко має сильні позиції в частині областей Заходу та Києві, Ю.Бойко – у більшості областей Півдня та Сходу. 

• Рівень підтримки Ю.Тимошенко більш-менш рівномірний у всіх областях Центру, Півночі, Заходу та частково Півдня. П.Порошенка найбільше підтримують на Вінниччині, дещо менше в областях Заходу та Центру, ще менше на Півдні. Електоральною базою А.Гриценка є частково Захід, Київська та Черкаська області. Найвищий рівень підтримки О.Ляшка на Півночі та Буковині, А.Садового – на Галичині, Волині та Хмельниччині. Підтримка В.Рабіновича та Ю.Бойка зосереджена на Півдні та Сході, водночас в останнього виборці більше концентровані в індустріальних областях Сходу.

• Моделювання другого туру президентських виборів у парі Ю.Тимошенко та П.Порошенко дало наступні результати: за лідера Батьківщини готові проголосувати 30% тих, хто заявив, що візьме участь у основних виборах. Главу держави готові підтримати у цьому випадку 23%. 28% відмовилися б брати участь у голосуванні другого туру за таких умов, ще 19% не визначилися із вибором. П.Порошенко переміг би лише в 3-х областях (Вінницькій, Хмельницькій та Чернівецькій), приблизно однакову кількість голосів обоє кандидатів набрали б у 5-ти регіонах - Рівненській, Черкаській, Кіровоградській та Донецькій областях та Києві. В решті 17-ти областях перемогла б Ю.Тимошенко. 

• Проєвропейський вектор є домінуючим практично в усіх регіонах країни за винятком Одещини, Харківщини та Донбасу. Загалом вступ до ЄС підтримали б у разі проведення референдуму 52% опитаних, проти цієї ініціативи – 27%, не змогли визначитися, або ж не брали участь у голосуванні – 20%. 

• За останні три роки кількість прихильників вступу до НАТО зросла у півтори рази. Сьогодні 43% підтримують вступ до Альянсу, 34% – проти цього. Ще майже чверть або ж не визначилися, або ж не приймали б участі у референдумі у разі його проведення. На відміну від євроінтеграції підтримка вступу до НАТО є нижчою на Півдні та Сході. У віковому розрізі найбільше противників НАТО серед найстарших респондентів. 

• Третина опитаних жалкують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, 55% – не мають ностальгії за СРСР. Найбільше тих, хто сумує за минулим в областях Півдня та Сходу, найменше – на Заході. Ностальгія за СРСР корелюється у регіональному розрізі з кількістю тих, хто не підтримує вступ до НАТО. 

• Прозахідний та проукраїнський вектори є сьогодні однозначно домінуючими в суспільстві. Так, не менше половини опитаних відповіли, що хочуть, щоб їхні діти жили в Україні, ще третина обрали б для місця їхнього життя Європейський Союз, 7% – США, і лише 2% – Росію. Ця тенденція притаманна з невеликими відмінностями для мешканців усіх областей України. 

• 47% заявили, що використовують вдома для спілкування українську мову, 29% – як українську так, і російську, 24% – російську, 1% – іншу мову. Більше тих, хто використовує вдома виключно українську мову проживають на Заході, Півночі та в Центрі (за винятком Кіровоградської, Сумської областей та Києва). Тих, хто більше використовує російську більше на Одещині, Харківщині та Донбасі. В інших областях використовують обидві мови, як українську, так і російську. 

• Кількість прихильників української мови як єдиної державної постійно зростає. Так, сьогодні вважають вже 61% (у 2014 році таких було 47%), ще 20% – стверджують, що російській можна надати статус офіційної в окремих регіонах, 15% – за надання російській мові статусу державної. При цьому слід зауважити, що при постійному зменшенні кількості прихильників надання російській мові державного статусу, зростає кількість прихильників української, як єдиної державної без інших альтернатив. Найбільше прихильників надання російській будь-якого статусу в областях Півдня та Сходу. 

• 43% опитаних вважають, що Україна повинна стати великою аграрною державою, стільки ж, – що вона повинна розвивати високотехнологічні галузі та промисловість.  Прихильників аграрного шляху розвитку переважно більше на Заході та у Центрі, технологічної еволюції – на Сході, Півдні та у столиці. 

• Питання дозволу продажу земель сільськогосподарського призначення сьогодні не має підтримки у суспільстві. 77% опитаних проти цієї ініціативи, за – лише кожен десятий, 13% – не визначилися із відповіддю у цьому питанні. 

• Половина опитаних вважають, що Україна повинна бути парламентсько-президентською республікою, 17% – виключно парламентською, 14% – президентською, 20% – не визначилися із відповіддю. 

• Лише 28% вважають, що Україні сьогодні потрібна диктатура з жорстким лідером на чолі держави, 56% – проти диктатури, ще 16% – не визначилися. 

• Дві третини – за унітарний устрій країни, 19% – за федеративний, стільки ж – не визначилися. Прихильників федерації найбільше у Миколаївській, Одеській та Харківській областях. Незважаючи на це, кількість прихильників унітарного устрою тут все одно переважає (42-43%). 

• Серед шляхів вирішення проблеми Донбасу більшість підтримують мирні ініціативи з врегулювання ситуації, в тому числі 32% опитаних за припинення військових дій на Донбасі та визнання цих територій тимчасово окупованими, 21% – за надання цим територіям федеративного статусу в складі України. Крім того, 8% підтримують відділення цих територій від України, а майже кожен п’ятий (18%) не визначились щодо цього питання. У свою чергу 21% вважають, що необхідно продовжувати військові дії до повного відновлення української влади на окупованих територіях. Найбільше їх на Заході та Центрі країни. Водночас слід зазначити, що незважаючи на це, у цих регіонах також переважають мирні ініціативи вирішення проблеми Донбасу.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 30 000 респондентів (по 1200 у кожному регіоні). Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 0,6%. Терміни проведення: 12-28 грудня 2017 р.

  • За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у листопаді - грудні 2017 року, 43% опитаних зазначили, що за останні два роки загальна якість державних медичних послуг для країни погіршилася. Лише 11% побачили покращення, 38% вважають, що у рівні якості державних медичних послуг нічого не змінилося, 8% не змогли відповісти. Водночас за останній рік зменшилася кількість тих, хто говорить про погіршення у цій сфері. 

• 54% знають свого сімейного лікаря або терапевта, 45% – не знають. Найбільша обізнаність спостерігається серед жінок та людей старшого віку. 31% користуються послугами сімейного лікаря або педіатра, 20% - не користуються. Частіше звертаються до педіатрів мешканці сіл, Півдня і Центру.

• Третина опитаних користувалися послугами Служби швидкої допомоги за останній рік. Відносно частіше зверталися за швидкою допомогою жителі міст, Центру та Півдня та люди старшого віку. Серед користувачів послуг швидкої допомоги 72% задоволені якістю послуг та професіоналізмом команди Служби швидкої допомоги, чверть опитаних – незадоволені, 3% - не визначилися. 

• Серед реформ та змін до певних законодавчих актів, які цієї осені затвердила Верховна Рада України, найбільшу обізнаність респонденти демонструють щодо пенсійної та медичної реформ: 86-88% чули про такі ініціативи. 69% обізнані щодо освітньої реформи, 64% – судової.

• Серед урядових ініціатив у медичній сфері респонденти найбільше обізнані про запровадження системи безкоштовного (або з невеликою доплатою) надання ліків від діабету, астми та серцево-судинних захворювань за рецептом лікаря (74%) та введення загальнодержавного медичного страхування (71%). Дві третини опитаних знають про такі ініціативи як збільшення заробітної плати лікарів через запровадження механізму контрактів та укладання контрактів між пацієнтами і лікарями. 55% опитаних обізнані щодо заснування госпітальних округів з однією багатопрофільною лікарнею у кожній області, і 4-5 лікарень інтенсивного лікування другого рівня (по одній у кожному з госпітальних округів) для надання послуг невідкладної цілодобової допомоги, 53% знають про створення Центрів громадського здоров’я у кожній області, метою яких є, в першу чергу, попередження захворювань, запобігання епідемій та популяризація здорового способу життя, 51% - щодо введення референтного ціноутворення на лікарські засоби, щоб гарантувати справедливість і адекватність роздрібної ціни у відповідності з угодами між Міністерством охорони здоров’я та фармацевтичними компаніями. Більше не знають, аніж знають респонденти про введення суворого контролю над громадськими фондами для будівництва Охматдит (47% обізнані). Найменше опитані обізнані про надання субсидій на медичні послуги внутрішньо переміщеним особам з Донбасу та Криму (39%). Водночас варто зазначити, що поінформованість про ініціативи уряду щодо реформування медичної сфери зросла за останні три місяці.

• Серед зазначених ініціатив опитані найбільше підтримують запровадження системи безкоштовного (або з невеликою доплатою) надання ліків від діабету, астми та серцево-судинних захворювань по рецепту лікаря та введення суворого контролю над громадськими фондами для будівництва Охматдит (86% та 85% відповідно). Створення Центрів громадського здоров’я та введення референтного ціноутворення на ліки підтримують по 77% опитаних; введення загальнодержавного медичного страхування – 71%; збільшення заробітної плати лікарів через запровадження механізму контрактів та надання субсидій на медичні послуги внутрішньо переміщеним особам з Донбасу та Криму – по 68%; укладання контрактів з метою отримання безкоштовного лікування на первинній ланці – 63%; заснування госпітальних округів – 48%.

• Підтримка усіх перелічених ініціатив, які становлять основні елементи медичної реформи, дещо зменшилася порівняно із серпнем ц.р. Дві третини опитаних підтримують законопроекти, до складу яких входять усі 9 ініціатив, 21% – не підтримують, 13% – не визначились. Підтримка даних законопроектів дещо вища на Заході, серед жителів міст, молоді, людей вищими доходами. Найнижча підтримка – на Сході, серед осіб старшого віку та селян.

• За можливості обирати систему стандартизованих протоколів більше половини опитаних (54%) надали б перевагу міжнародній системі (таких більше серед молоді та міських мешканців, жителів Центру і Заходу), тоді як  вітчизняній – лише чверть (26%), майже 20% – не визначились. За останні 3 місяці кількість прибічників вітчизняної системи протоколів дещо зросла з 20 до 26%.

• У порівнянні із серпнем ц.р. з 57% до 62% зросла кількість тих, хто вважає Міністерство охорони здоров’я важливим для себе та своїх родин. У свою чергу 31% опитаних у листопаді-грудні висловили протилежну думку.

• Більше половини опитаних (56%) найбільше довіряють українському телебаченню, коли чують про медичну реформу. Українським сайтам у цьому випадку довіряють чверть респондентів, соціальним мережам та українським газетам – 15-16%, українському радіо – 12%, західним інтернет-сайтам – 6%, західним ЗМІ – 4%, російським інтернет сайтам – 3%, по 1% російським соціальним мережам та ЗМІ. Іншим джерелам довіряють 8%, не визначилися 14%.

• Серед інституцій в контексті медичної реформи найбільше довіряють близьким (51%) та медичним фахівцям (39%). Колегам і співробітникам довіряють 12%, представникам місцевих органів влади – 5%, українським громадським і неурядовим організаціям – 4%, західним громадським і неурядовим організаціям, міністрам і членам Уряду – по 3%, релігійним лідерам і народним депутатам – по 2%. Іншим інституціям довіряють 7%, не визначилися із відповіддю – 14%. 

• Серед джерел інформації, безвідносно до інформації, яку вони поширюють, українському телебаченню довіряє майже половина опитаних (49%), українським інтернет-сайтам – 41%, соціальним мережам – 37%, українським газетам – 33%, українському радіо – 29%, іноземному телебаченню та інтернет-сайтам 15-17%, російським джерелам інформації (газетам, радіо, інтернет сайтам, телебаченню) від 3 до 7%. Українським ЗМІ найбільше довіряють на Заході, російським соціальним мережам та інтернет-сайтам – на Півдні і Сході. На Сході також більше, ніж у інших макрорегіонах, довіряють російському телебаченню, радіо і газетам. Інтернет-сайтам більше довіряє молодь і люди середнього віку. Також серед молоді відносно більшою довірою користуються соціальні мережі та західне телебачення. Люди старшого віку надають перевагу українському телебаченню, газетам і радіо.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення дослідження: 23 листопада – 4 грудня 2017р

 • За результатами опитування Соціологічної групи «Рейтинг», не менше двох третин опитаних (63%) не задоволені державними медичними послугами за останні п’ять років. У порівнянні із минулорічним дослідженням кількість незадоволених дещо зросла (з 59%). У свою чергу кількість тих, хто задоволений державними медичними послугами, становить 26% і є меншою, аніж рік тому (32%). Рівень задоволеності цим видом послуг є дещо вищим серед містян, аніж серед селян. 

• Лише 18% респондентів вважають, що за останні два роки загальна якість державних медичних послуг в області покращилася; 15% відзначили покращення загальної якості медичних послуг, отриманих ними особисто. У порівнянні із минулим роком відсоток позитивних оцінок зменшився майже на третину, водночас зросла кількість тих, хто не побачив жодних змін (41 та 46% відповідно). В містах люди більш схильні відзначати позитивні зміни порівняно з селами. Частота відвідування лікарів також впливає на оцінку послуг: чим частіше звертаються, тим краще оцінюють роботу медиків.

• За рік відбулося невелике зростання кількості тих, хто позитивно оцінив роботу державних медичних закладів: 42% опитаних оцінюють позитивно якість послуг, 46% – негативно. Краще за інших роботу цих установ оцінили у містах, молодь до 35 років, ті, хто мають дітей до 18 років та більш забезпечені респонденти. 

• У той же час, якість медичного обслуговування у приватних лікувальних закладах майже 40% опитаних не змогли оцінити взагалі, 48% опитаних оцінюють позитивно, 13% – негативно. Люди молодого віку, більш забезпечені, містяни більш схильні оцінювати приватну медицину позитивно. 

• 35% заявили, що були свідками реконструкції або ремонту лікарень за останні два роки, 46% заявили протилежне. Про оновлення лікарняних приміщень значно частіше згадували ті, хто частіше відвідував лікарів. 

• 35% опитаних знають про прийняття законів, які дають з наступного року старт медичній реформі. 49% заявили, що щось чули про це. Лише 15% нічого не знають про реформу. Вищий рівень обізнаності серед містян, старших осіб, жінок та осіб з вищою освітою. 

• 33% опитаних заявили, що підтримують впровадження медичної реформи в Україні, водночас 39% висловили протилежну думку. 28% не змогли дати жодних власних оцінок цій ініціативі. Вищий, аніж у інших, рівень підтримки впровадження медичної реформи серед молоді, чоловіків, осіб з вищою освітою, та тих, хто знає про її впровадження. 

• Водночас лише 22% впевнені, що ситуація у системі охорони здоров’я внаслідок реформи покращиться у наступні два роки. 26% вважають, що вона погіршиться, 34%, – що не зміниться. У порівнянні із минулим роком кількість тих, хто оптимістично оцінює найближчі перспективи розвитку галузі після реформи, зменшилася удвічі. Найгірше на розвиток ситуації дивляться особи старші 50 років. Водночас у далекій перспективі (5-10 років) респонденти більш оптимістично оцінюють розвиток ситуації: так, 35% вважають, що вона покращиться, 19% – погіршиться, 23% – не зміниться, 23% нічого не змогли про це сказати. Як і у попередньому разі, найбільшими оптимістами у цьому випадку були молоді люди та особи з вищою освітою. Водночас слід зазначити, що чверть тих, хто вважав, що ситуація не зміниться у наступні 1-2 роки, позитивно оцінюють її у більш далекій перспективі. 

• 30% опитаних консультуються з лікарем або медичним спеціалістом із приводу стану свого здоров'я чи надання будь-яких рекомендацій щодо стану свого здоров'я рідше, ніж раз на рік, чверть – кожен рік або кожні 6 місяців, 15% – принаймні раз на 3 місяці і лише 4% користуються такою послугою щомісяця. 

• Переважна більшість (58%) опитаних знають, хто є їхнім сімейним лікарем або терапевтом. Рівень обізнаності вищий серед жінок та осіб старшого віку. Більше половини (53%) усіх опитаних повністю або частково довіряють своєму сімейному лікарю. При цьому жінки та старші люди демонструють більшу довіру лікареві, аніж чоловіки та молодь. Важливо, що більшість серед тих, хто знає свого сімейного лікаря, довіряють йому 80%.

• 78% респондентів вважає за необхідне проконсультуватися з лікарем перед тим, як розпочати своє лікування. Для 43% опитаних, як правило, є зрозумілою схема лікування, яку надав лікар, 39% – частково зрозумілою. Містяни, жінки, ті, хто знають свого лікаря, та часто звертаються до медичних закладів скоріше розуміють призначення, аніж інші категорії. 

• 66% респондентів після консультації з лікарем та призначення лікування повністю або частково дослухаються до призначення лікаря (37% і 29% відповідно), 9% – самостійно приймають рішення щодо власного лікування, не зважаючи на призначення, 5% – консультуються ще з одним лікарем. 20% не змогли відповісти на це питання. Жінки більш схильні дослухатися до призначень лікаря, аніж чоловіки. Набагато більше виконують призначення лікаря ті, хто його знають (47% проти 23%), та особливо ті, хто йому довіряють (56% проти 11%). 

• Переважна більшість опитаних (87%) довіряє медичним рекомендаціям медпрацівників, 71% – аптекарів та фармацевтів, 70% – близьких та знайомих. Медичним рекомендаціям на телебаченні, в Інтернеті, в пресі та на радіо довіряє набагато менша кількість опитаних – 24%, 23%, та 16% відповідно. 16% опитаних довіряють подібній інформації, отриманій від народних цілителів та ворожбитів. При цьому високий рівень до цього джерела спостерігається у містах та серед старших осіб. Молодь більше за інших схильна довіряти інформації від близьких та з Інтернету. 

• Під час вибору лікувального закладу 51% найбільше звертають увагу на професіоналізм та досвід лікарів, 49% – на довіру до лікарів у цьому закладі, 32% – на хороше ставлення з боку лікарів та персоналу до пацієнтів, 24% – на наявність сучасного медичного обладнання. На можливість отримання пільгових послуг (консультацій, ліків) звертають увагу 24% опитаних: при цьому цьогоріч цей показних зріс на чверть. На комфортні умови лікування та швидкість обслуговування у закладі звертають увагу дещо менше (16-15%). Більше уваги на професіоналізм лікарів та їхнє ставлення до пацієнтів звертають люди молодого та середнього віку, а також більш забезпечені. Наявність сучасного медичного обладнання є відносно важливішою для містян. Містяни та молодь більше за інших звертають увагу на швидкість обслуговування. Старші особи та малозабезпечені – на можливість отримання пільгових послуг.

• 15% респондентів вимірюють артеріальний тиск щодня, 28% – кілька разів на місяць, 12% і 11% – кожні 3 та 6 місяців, 12% – раз на рік, 21% – рідше ніж раз на рік. 

• Третина респондентів зізналася, що жодного разу не мала проблем з артеріальним тиском, 25% – мають такі проблеми кілька разів на місяць, по 11-12% – кожні 6 і 3 місяців, 8% – рідше 1 разу на рік, в той час як 6% – щодня. Проблеми з артеріальним тиском частіше виникають у жінок і людей старшого віку; вони ж частіше його і перевіряють. Чим бідніші люди та чим частіше вони відчувають стрес, тим регулярніше стикаються з проблемами з артеріальним тиском. 

• Вагу свого тіла щоденно вимірюють 4% опитаних, 17% – кілька разів на місяць, по 14-15% – кожні 3 та 6 місяців, 22% – раз на рік, 25% – рідше ніж раз на рік. Молодь та жінки частіше вимірюють вагу свого тіла порівняно зі старшими людьми та чоловіками.

• Майже 40% респондентів заявили, що роблять електрокардіограму рідше 1 разу на рік, 33% – кожен рік, 14% – кожні 6 місяців, лише 6 і 3% – кожні 3 місяці або кілька разів на місяць відповідно. Ті, хто часто звертається до лікаря або має проблеми із тиском, частіше роблять електрокардіограму.

• 44% опитаних перевіряють рівень цукру в крові рідше ніж раз на рік, чверть – кожен рік, 13% – кожні 6 місяців, 6% – кожні 3 місяці, лише 5 і 1% – кілька разів на місяць або кожен день відповідно. 

• 48% респондентів перевіряють рівень холестерину у крові рідше 1 разу на рік, 23% – кожен рік, 11% – кожні 6 місяців, 7% – принаймні кожні 3 місяці, лише 3 та 1% – кожні кілька разів на місяць або кожного дня. 

• 46% опитаних заявили, що ніколи не зверталася за медичним обслуговуванням, пов’язаним із серцево-судинними захворюваннями. 9% мали подібний досвід кілька років тому, 17% – рік тому і більше, 19% – кілька місяців тому, 6% – кілька тижнів тому, і 2% – нещодавно. Серед тих, хто звертався за подібними послугами протягом останніх місяців, дещо більше містян, аніж селян (31% проти 26%), жінок більше, аніж чоловіків (31% проти 21%) і майже вдвічі більше людей старшого віку, аніж молоді (33% проти 19%). 

• 60% опитаних не вживають ліки для нормалізації артеріального тиску, 39% – вживають. Майже 90% не приймає ліки для нормалізації рівня цукру та холестерину у крові. Серед тих, хто має проблеми з артеріальним тиском принаймні раз на півроку, дві третини вживають ліки для нормалізації тиску, 16% і 13% – для нормалізації рівня цукру і холестерину у крові відповідно. 

• При виявленні проблем із артеріальним тиском третина опитаних приймає препарати, рекомендовані лікарем, 27% приймають ліки, виходячи  із власних знань та досвіду. По 11% – користуються засобами народної медицини або відразу звертаються до лікаря. 8% взагалі нічого не роблять у даній ситуації. Приймають ліки, рекомендовані лікарем, або виходячи із власного досвіду частіше за інших старші особи та жінки. Довіряють народних засобам більше містяни. 

• Половина опитаних заявила, що, коли востаннє вони перевіряли свій тиск, він був у нормі, третина, – що він був вище норми, 12% – нижче норми. 71% стверджували, що коли вимірювали вагу свого тіла, вона була у нормі, 15% – вище норми, лише 5% – нижче норми. Дві третини опитаних заявили, що при останніх вимірюваннях рівня цукру та холестерину у крові ці показники були у межах норми, чверть нічого не змогли сказати про це, 6-8% заявили про підвищений рівень. 

• 74% має звичку прогулюватися на свіжому повітрі щодня, 15% – кілька разів на тиждень, 6% і 3% – кілька разів або раз на місяць відповідно. Значно більше часу на свіжому повітрі проводять сільські мешканці, відносно більше жінки, аніж чоловіки.

• 45% респондентів зазначили, що вживають свіжі фрукти та овочі щодня, 39% – кілька разів на тиждень, 12% – кілька разів на місяць, 3% – раз на місяць або рідше. 

• Третина опитаних вказали, що вживають м’ясо щодня, 45% – кілька разів на тиждень, 15% – кілька разів на місяць, 5% – раз на місяць або рідше, 1% – не вживають ніколи. Закономірно, кількість чоловіків, які вживають м’ясні продукти щоденно є дещо більшою у порівнянні з жінками. У свою чергу, селяни і молодь споживають м’ясо частіше за містян та старших людей.

• Близько чверті респондентів щоденно споживають кондитерські вироби та випічку (серед них більше молоді), 41% – кілька разів на тиждень, чверть – кілька разів на місяць, 9% – раз на місяць або рідше, 1% – ніколи. 

• 14% опитаних зізналися у щоденному вживанні смаженої, жирної їжі, 42% – кілька разів на тиждень, 27% – кілька разів на місяць, 11% – раз на місяць або рідше, 5% – не вживають ніколи. Серед тих, хто її вживає щодня, чоловіків майже вдвічі більше, ніж жінок. Молодь також більш схильна вживати таку їжу щодня, аніж старші особи.

• 7% заявили про щоденне вживання безалкогольних газованих напоїв, 19% – кілька разів на тиждень, по 25-27% – кілька разів на місяць та раз на місяць або рідше, 21% – не вживають таких напоїв взагалі. Серед останніх переважно більше жінок та старших людей. 

• Майже половина (45%) респондентів відзначили, що вживають алкогольні напої раз на місяць або рідше, чверть – кілька разів на місяць, 4% – кілька разів на тиждень, 1% – щодня. Майже чверть (22%) опитаних не споживають спиртного взагалі – серед них майже втричі більше жінок, аніж чоловіків, майже у стільки ж разів більше старших людей аніж молоді.

• Щодня фізичними вправами та спортом займаються лише 15% респондентів, 14% – кілька разів на тиждень, 13% – кілька разів на місяць, 16% – раз на місяць або рідше. 42% опитаних взагалі не займаються спортом – таких більше серед старших людей, а також серед жінок і селян. 

• 76% опитаних не палять: з них 62% – ніколи не палили і 14% – кинули. З тих, хто палять, 7% випалюють 1-5 сигарет в день, 5% – 6-12  сигарет, 6% – 13-20, 4% – більше 20. Серед молоді таких, що палять вдвічі більше у порівнянні з людьми віком 51 і старше, серед чоловіків таких в майже в п’ять разів більше, ніж серед жінок. Менше палять люди з невисокими доходами та ті, хто мають проблеми з тиском. 

• Стрес або подібні відчуття щоденно відчували 14% опитаних, чверть – кілька разів на тиждень, 36% – кілька разів на місяць; 24% респондентів не відчувають стресу ніколи. Жінки і міське населення дещо частіше схильні перебувати у стресовому стані порівняно з чоловіками і сільськими мешканцями. Серед бідних удвічі більше, ніж серед інших майнових категорій тих, хто відчуває стрес щодня.

• Абсолютна більшість (83%) респондентів погоджуються, що наявність зайвої ваги впливає на розвиток серцево-судинних хвороб; 64% згодні, що артеріальний тиск 140/90 є високим. При цьому 72% обізнані про симптоми при підвищеному артеріальному тиску, 61% – знають про методи лікування у такому випадку (при пониженому артеріальному тиску – 64 і 54% відповідно).

• Абсолютна більшість опитаних згодні, що для профілактики і попередження серцево-судинних захворювань потрібно дотримуватися правил здорового харчування (94%), не палити (91%) та не зловживати алкоголем (91%), більшість вважає важливим займатися спортом (90%), підтримувати вагу свого тіла в межах норми (88%), проходити профілактичні медичні обстеження (87%). 

• 21% отримували інформацію про профілактику хвороб серцево-судинної системи та кровообігу останнім часом з телебачення або радіо, 19% – від сімейного лікаря, 17% – з оголошень в медичних закладах, по 8% – з Інтернету та від друзів, 4% – з газет і журналів. У порівнянні з минулим роком удвічі зросла кількість тих, хто отримував подібну інформацію з телебачення та радіо, дещо зменшилася кількість тих, хто чув це від лікарів. 49% - взагалі не отримували подібної інформації останнім часом – серед них більше молоді та селян. 

• 37% опитаних дають позитивні оцінки якості медичного обслуговування, пов’язаного із серцево-судинними захворюваннями, у власному населеному пункті, 13% – оцінюють якість обслуговування негативно. При цьому 47% респондентів взагалі не зверталися до відповідних закладів. У порівнянні із минулим роком позитивна оцінка зросла майже у півтори рази. Міське населення краще оцінює якість обслуговування порівняно з сільським. Також кращі оцінки дають старші респонденти, та ті, хто частіше за інших звертається до лікаря. 

• Якість лікування серцево-судинних захворювань на обласному рівні понад чверть опитаних оцінює позитивно, 7% – негативно; при цьому тих, що не зверталися по лікування – дві третини. Серед тих, хто позитивно оцінює даний аспект, знову ж таки більше містян, аніж селян. 69% опитаних не зверталися по даний вид послуг в інших містах України. 17% оцінюють якість таких послуг позитивно, 7% − негативно.

• Третина респондентів у випадку виникнення проблем із серцево-судинною системою звертаються до мiської/районної лiкарні, поліклініки, 15% – до Рівненської обласної клiнiчної лiкарні, 11% – до обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В.Поліщука, 9% – до фельдшерсько-акушерського пункту, 8% – до сімейного лікаря (лікарської амбулаторії), 4% - до швидкої медичної допомоги, 3% – до приватних медичних закладів. 40% заявили, що у них немає проблем із тиском. 

• Кращі оцінки респондентів з огляду на якість медичного обслуговування у кардіологічних відділах отримали мiські/районні лiкарні, поліклініки – 32%; Рівненська обласна клiнiчна лiкарня – 21%, ФАПи – 19%, сімейний лікар – 15%, обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. В.Поліщука – 15%, швидка медична допомога – 11%, приватні заклади – 10%. 

• 38% опитаних вважають, що у їхньому населеному пункті достатньо закладів, що займаються лікуванням серцево-судинних захворювань, майже половина (49%) – недостатньо. Останню тезу поділяє 58% опитаного сільського населення і 40% населення міст. 

• Як і минулого року, більшість респондентів (77%) нічого не знають про те, що Рівненська область є учасником спільного проекту Світового Банку та Міністерства охорони здоров’я України «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», який передбачає підвищення ефективності лікування та профілактику хвороб системи кровообігу. 17% – щось чули про це і лише 5% – знають. При цьому переважна більшість (72%) опитаних вважають запровадження даного проекту важливим. Лише 10% з цим не погоджуються. Серед тих, хто знає про проект, вважають його дуже важливим майже 60%. 

• На думку майже половини респондентів, із запровадженням даного проекту загальна ситуація із серцево-судинними захворюваннями в області покращиться, 20% – думають, що ситуація не зміниться, лише 8%, – що вона погіршиться. Чверть нічого не змогли відповісти на це питання. Серед тих, хто знає про проект, майже 62% вважають, що ситуація покращиться. 

• 69% респондентів зазначили, що отримують медичну інформацію від лікарів, 39% – від друзів та сім’ї, майже третина – від аптекаря або фармацевта, 17% – з телевізійних програм, 10% – з Інтернету, по 2-3% – з радіо, журналів, від народних цілителів, релігійних лідерів та священників тощо. 

Аудиторія: мешканці Рівненської області від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Терміни проведення: 15-30 листопада 2017 р.

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у листопаді 2017 року, лідером електоральних симпатій серед політичних партій є партія Батьківщина, за яку готові віддати свої голоси 16,8% тих, хто визначився та має намір взяти участь у голосуванні. 14,5% заявили, що підтримують БПП Солідарність, 9,4% – Опозиційний блок, 8,9% – партію «За життя», 7,7% – Радикальну партію, 6,8% – Громадянську позицію, 6,5% – Самопоміч, 5,6% – ВО Свобода. Рейтинг інших партій нижче 3%. 

• У «антирейтингу» партій лідером є БПП Солідарність: 22,5% опитаних, які мають намір взяти участь у виборах, не проголосували б за цю політичну силу за жодних обставин. Опозиційний блок не підтримали б 11,5%, Радикальну партію – 7,4%, Батьківщину – 6,2%, Народний фронт – 6,1%, ВО «Свобода» – 4,0%. 

• У президентському рейтингу лідером є Ю.Тимошенко, за яку готові віддати свої голоси 15,8% тих, хто має намір голосувати та визначився із вибором. 13,8% підтримують П.Порошенка, 9,6% – В.Вакарчука, 8,4% – В.Рабіновича, 8,3% – А.Гриценка, 8,0% – О.Ляшка, 7,0% – Ю.Бойка, 4,7% – О.Тягнибока, по 4,6% – В.Гройсмана та А.Садового.

• У «антирейтингу» серед політиків першу позицію займає П.Порошенко: за нього у жодному разі не проголосують 23,9% опитаних, які висловили намір брати участь у виборах. О.Ляшка однозначно не підтримують 10,2% респондентів, Ю.Бойка – 9,8%, А.Яценюка – 8,5%, Ю.Тимошенко – 6,8%, О.Тягнибока – 5,1%, В.Рабіновича – 4,8%, В.Гройсмана – 3,1%.

• Моделювання другого туру президентських виборів дало наступні результати. У випадку виходу до нього Ю.Тимошенко та П.Порошенка, останнього готові підтримати 21% опитаних, лідерку Батьківщини – 27%. При цьому 37% заявили, що не братимуть участі за таких умов у виборах, 13% не змогли визначитися із вибором. 

• Проведення дострокових виборів до Верховної Ради України підтримують 47% опитаних, 41% – проти такої ініціативи, ще 12% – не визначилися у цьому питанні. Проведення дострокових виборів Президента України підтримують 44% опитаних, 46% – не підтримують, не визначилися – 10%. 

• Організацію загальнонаціональних масових протестів з метою усунення діючої влади підтримують 33% опитаних. Проти цієї ідеї – 54% респондентів, не визначилися – 13%. За проведення масових акцій найчастіше висловлюються опитані із західних областей, симпатики Радикальної партії та партії «За життя». 

• 45% опитаних вважають, що П.Порошенку потрібно дати допрацювати свій президентський термін і замінити його на іншого в результаті виборів. 38% виступають за негайне усунення його з посади Президента України. Лише 5% однозначно висловлюються за його переобрання на наступний термін. 12% не визначилися із відповіддю у цьому питанні. 

• У випадку проведення референдуму щодо запровадження візового режиму із Росією цю ініціативу підтримали б 32% опитаних, проти неї – 51%, 4% – не голосували, 13% – не визначилися із відповіддю. Найбільше прихильників візового режиму з Росією серед опитаних західних регіонів – 42%. Водночас, стільки ж там і не підтримують цю ініціативу. В інших макрорегіонах противників ідеї запровадження візового режиму з Росією більше, аніж прихильників. Серед симпатиків партій найбільшими апологетами запровадження віз із Росією є прихильники ВО Свобода, Громадянської позиції та БПП Солідарність. Найбільше противників серед тих, хто підтримує Опозиційний блок та партію «За життя». 

• Надання російській мові статусу державної підтримують 29% опитаних, 63% – проти, 8% – не визначилися. На Сході та Півдні двомовність підтримують не менше 40% опитаних, водночас не менше виступають і проти цієї ініціативи. Найменше тих, хто за дві державні мови, серед респондентів Заходу. 

• 59% опитаних за унітарний устрій України, 23% – за федеративний. Найбільше прихильників федерації серед мешканців Півдня та Сходу (по 32-33%). 

• Вступ України до Європейського Союзу підтримують 59% опитаних, 26% – проти цього, 11% – не визначилися, 4% – не брали б участь у референдумі з цього питання. Найвищий рівень підтримки ідеї вступу до ЄС серед мешканців Заходу (81%), найнижчий – на Сході (39%). Серед прихильників партій ідея вступу до ЄС найбільше підтримується симпатиками Самопомочі та БПП Солідарність. Найнижчий рівень підтримки євроінтеграції серед прибічників Опозиційного блоку та партії «За життя». 

• Вступ України до НАТО підтримали б у разі проведення референдуму 47% опитаних, не підтримали б – 36%, не визначилися – 13%, 4% – не брали б участі у ньому. Як і у випадку із вступом до ЄС, найвищий рівень підтримки інтеграції до Північноатлантичного Альянсу на Заході (71%), найнижчий – на Сході (25%). Найбільшими противниками цієї ідеї є симпатики Опозиційного блоку та партії «За життя».

• 43% висловлюються за боротьбу за повернення Донбасу політико-дипломатичним шляхом. 17% виступають за припинення військових дій та замороження конфлікту, 13% – за надання цим територіям автономного статусу із залишенням у складі України, 11% – за повернення їх силою зброї, 8% – за відділення цих територій від України, 9% не визначилися із відповіддю. Припинення військових дій або надання Донбасу автономії більше підтримується мешканцями Півдня та Сходу, повернення цих територій силою зброї – більш популярна ідея серед мешканців Заходу та Центру. Водночас не менше 40% опитаних, незалежно від макрорегіону, підтримують ідею про політико-дипломатичний шлях вирішення конфлікту. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 22-30 листопада 2017 р.

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у листопаді 2017 року, більшість опитаних асоціюють Туреччину з туризмом, відпочинком на морі і курортами (46%). 12% асоціюють з турецькими товарами, продуктами, серіалами. Чверть опитаних не змогли назвати ніяких асоціацій, пов'язаних з Туреччиною.

• Відвідували Туреччину всього 10% опитаних (9% - один-два рази, 1% -більш ніж два рази). Майже 90% ніколи не були в цій країні. Дещо частіше за інших в цій країні були особи віком до 50 років і більш заможні (серед них в Туреччині були більше третини опитаних).

• Серед тих, хто відвідував Туреччину, переважна більшість (76%) їздили туди з метою відпочинку. 24% відвідували цю країну з метою екскурсій по туристичним містах. Лише 6% їздили туди на роботу (перш за все жителі Півдня), 4% - у справах бізнесу, 3% - відвідували родичів.

• 53% опитаних українців заявили, що позитивно ставляться до турецького народу. 43% - заявили про нейтральне ставлення і тільки 2% про негативне. Найбільш позитивне ставлення до турецького народу серед жителів Півдня і Центру (по 57%), на Заході позитивно ставляться 53%, на Сході - 38%. При цьому дещо позитивніше, ніж інші, до турків ставляться жителі міст, громадяни з відносно високим рівнем доходу, ті, хто відвідував Туреччину хоча б один раз, або ж дивляться турецькі серіали.

• 54% респондентів оцінили відносини України і Туреччини як дружні, 37% - як нейтральні і тільки 1% - як ворожі. 7% не змогли відповісти на це питання. Найбільше тих, хто оцінює відносини двох країн як дружні, серед респондентів з Центру, міських жителів, молодих (до 35 років) і більш забезпечених.

• В цілому, 54% респондентів позитивно ставляться до турецьких товарів, 37% - нейтрально, тільки 2% - негативно. 7% не змогли висловити своє ставлення. Трохи краще до турецьких товарів ставляться жителі міст, молодшого та середнього віку і більш забезпечені респонденти.

• 51% говорять, що за останній рік купували турецький одяг, 41% - фрукти і овочі, 28% - взуття, 19% солодощі. Такі види товарів як дитячі товари, побутова техніка, будматеріали, побутова хімія, ліки за минулий рік купували менше 7% опитаних. Послугами турецьких авіаліній користувалися лише 2% респондентів. 20% взагалі заявили, що не купували турецьких товарів і не користувалися послугами компаній з цієї країни. Найменше турецькі товари і послуги купували мешканці Заходу.

• 56% не дивляться турецьких серіалів. У той же час 70% серед тих, хто дивиться серіали, кажуть, що вони створюють позитивне враження про країну, і тільки 5% - що негативне. 14% говорять, що вони не створюють ніякого враження, 11% не змогли дати ніякої оцінки. Турецькі серіали особливо популярні серед жінок, частіше старшого віку, також більш популярні в селах, ніж в містах.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 15-23 листопада 2017 р.

 • За результатами загальноукраїнського соціологічного дослідження, проведеного зусиллями чотирьох соціологічних компаній Центр соціальних та маркетингових досліджень «SOCIS», Київський міжнародний інститут соціології, Соціологічна група «Рейтинг» та Центр Разумкова за підтримки Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» з 28 жовтня по 14 листопада 2017 року найактуальнішими проблемами для більшості опитаних є війна на Сході України (51,3%) та соціально-економічні проблеми: зростання цін (37%), низький рівень зарплат чи пенсій (36%), безробіття (27,1%), високі комунальні тарифи (26,9%). Значна частина населення віднесла до найактуальніших проблем корупцію в центральній владі (22,9%) та проблеми медицини (22,9%).

• З позитивних змін, які за останній рік відбулися в місцях проживання респондентів, значний відсоток опитаних звернули увагу на ремонт доріг (44,9%), підвищення пенсій (27,3%) та покращення благоустрою міст та сіл (26,6%). До речі, підвищені пенсії на момент проведення дослідження отримали 55,8% родин.

• Якби президентські вибори відбулися найближчої неділі, найбільшу підтримку населення отримав би Петро Порошенко: за нього готові проголосувати 16,1% респондентів. Друге та третє місця займають Юлія Тимошенко (14,4%) та Святослав Вакарчук (12,1%). Показники інших кандидатів мали б наступний вигляд: Ю.Бойко та А.Гриценко по 9,3%, В.Рабінович – 7,9%, О.Ляшко – 7,5%. (Рейтингові показники розраховано на основі тих респондентів, хто визначився зі своїм вибором та прийме участь у голосуванні («імітація виборів»)). Загалом, близько 21% виборців на даний момент не знають, за кого віддати свій голос, а 18% взагалі не планують брати участі в голосуванні. 

• Під час дослідження респондентам також було запропоновано зробити свій власний прогноз того, хто стане наступним Президентом України (запитання: «А хто, на Вашу думку, переможе і стане наступним Президентом?»). Найбільш ймовірним переможцем на президентських виборах респонденти вважають П.Порошенка – 19,2%. Перемогу Ю.Тимошенко прогнозують 10,1% опитаних. Значна частина опитаних (42%) не змогли сказати, хто саме стане наступним Президентом України.

• Цікавими виявилися результати дослідження, які стосувалися такого актуального на сьогоднішній день питання як система виборів до Верховної Ради України. Близько 30% українців підтримують мажоритарну систему виборів, а 27% респондентів вважають, що змішана система виборів, яка діє зараз, є кращою. Лише 19% опитаних підтримують пропорційну систему, при якій виборці голосують виключно за списки політичних партій.

• Лідерами парламентських перегонів на сьогоднішній день є ВО «Батькiвщина» та Блок Петра Порошенка «Солiдарнiсть». При цьому ВО «Батькiвщина» дещо випереджає пропрезидентську силу: 9,7% проти 9,4% (серед всіх респондентів). За таких умов, до парламенту увійшли би сім політичних партій, і ймовірний розподіл мандатів за партійними списками (згідно чинного виборчого законодавства) виглядав би наступним чином: ВО«Батькiвщина» – 47 народних депутатів, «БПП-Солідарність» – 45, «Опозиційний блок» – 31, «Громадянська позиція» – 30, «За Життя» – 27, «Радикальна партія О.Ляшка» – 23, «Самопоміч» – 22.

• Переважна більшість українців (68,2%) вважають, що нинішня ситуація в країні є напруженою. Досить значний відсоток (21,9%) назвали її вибухонебезпечною і лише 6,2% опитаних відзначають, що ситуація в країні стабільна. 

• Прослідковується тренд до вибору населенням здебільшого мирних та не надто радикальних форм протесту. Так, більшість респондентів готові вдаватися до таких форм протестної активності як участь у виборах (58,9%) та підписання петицій та звернень (26,7%). Більшість опитаних (59,9%) на даний момент не підтримали б організацію нового Майдану. Лише 9,2% тих, хто готовий особисто взяти участь в новому Майдані.

• В громадських настроях зберігається підтримка населенням задекларованого владою курсу на євроінтеграцію та вступ до НАТО. Так, вступ до ЄС підтримує переконлива більшість населення (56,2%), а вступ до НАТО має набагато більше прихильників (43,2%), ніж противників (33,3%).

• Якщо говорити про бачення подальшого шляху розвитку України, то на даний час суспільство поділилося на прихильників інтеграції з ЄС (44,9%)та прихильників власного шляху розвитку України (40%). 

Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face) за місцем проживання респондента.

Вибірка: 20 000 респондентів в усіх областях України (без врахування населення АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей). Вибірка репрезентативна для населення України віком від 18 років за такими показниками як стать, вік, тип поселення та регіон проживання.

Статистична похибка вибірки: не більше 0,7% при показниках, близьких до 50%; не більше 0,4% при показниках, близьких до 10%

Терміни проведення польового етапу дослідження: 28 жовтня – 14 листопада 2017 року

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року, більшість опитаних (77%) погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу, не погодились з цим 13%, не визначились - 11%.

• Варто зазначити, що кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом, збільшилась у порівнянні з минулим роком (з 72% до 77%), водночас вона є дещо меншою у порівнянні з 2015 (80%).

• Твердження, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу, поділяє переважна більшість жителів Заходу країни (91%), більшість опитаних Центру (84%), дві третини Півдня (65%) та більше половини Сходу (56%).

• Мешканці сіл дещо більше згодні з тезою про Голодомор-геноцид, аніж мешканці міст (79% проти 76%). Серед респондентів, рідна мова яких українська, прихильників тези 85%, в той час як серед тих, хто вважає рідною російську, – 57%. 

• У віковому розрізі кількість тих, хто підтримує тезу про Голодомор-геноцид, коливається від 72% до 80% у різних категоріях (найбільше серед людей середнього віку). Водночас простежується різниця у кількості противників цієї тези у вікових групах: чим старші опитані, тим їх більше. У контексті рівня освіти, кількість тих, хто підтримує тезу про Голодомор-геноцид, коливається від 74% до 79% у різних категоріях. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 20-29 вересня 2017 р

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року на замовлення Громадської спілки «Форум Українського Партнерства» серед працівників наукових установ Дніпра, Києва, Львова, Одеси та Харкова, 64% опитаних заявляють, що ситуація в українській науці погіршується. Про стабільність ситуації говорять 23%, про покращення – лише 8%, Найгірші оцінки стану справ давали доктори наук та ті, хто має стаж роботи в науці більше 20 років. 

• 46% опитаних вчених зазначили, що погіршується стан справ в науковій установі, у якій вони працюють. 30% заявили про стабільність і лише 18% – про покращення. У цьому випадку частіше за інших про погіршення говорили кандидати наук та ті, у кого науковий стаж більше 10 років. 

• Стосовно стану справ з медіа, які висвітлюють новини науки та інновацій 41% заявили про стабільність справ, 29% сказали, що справи у цій сфері погіршилися та 12% сказали, що вони покращуються. Знову ж таки про погіршення найчастіше говорили доктори наук та ті, у кого стаж роботи більше 20 років. 

• Водночас, найоптимістичніші оцінки серед науковців стосовно свого власного наукового розвитку. Про покращення у цьому випадку заявили 40% опитаних, про стабільність – 37%, про погіршення – лише 10%. 13% не змогли оцінити стан власних справ. Дещо гірше про свій розвиток говорили ті, у кого найвищий науковий ступінь та найбільший стаж роботи. 

• 47% опитаних вважають, що сьогодні найбільше сприяють розвитку науки в Україні окремі науковці, винахідники та спеціалісти. Про науково- дослідницькі установи такої думки 35%, про вищі навчальні заклади – 33%, про Національну академію наук – 28%. 16% вважають, що розвитку науки сприяє Міністерство освіти і науки України, стільки ж так думають про громадські об’єднання, фонди, центри розвитку інновацій, коворкінг-центри. По 8% так зазначали про бізнес-структури та медіа, що висвітлюють новини науки та інновацій, і лише 4% – про загальноосвітні навчальні заклади (школи та гімназії). 

• Натомість 74% вважають, що саме Міністерство освіти і науки України повинно сприяти розвитку науки України. 65% вважають, що це повинна бути Національна академія наук. 37% такої думки про науково-дослідницькі установи, 28% – про вищі навчальні заклади, 14% – про бізнес-структури, 9-10% медіа або громадські об’єднання чи центри, по 6% – загальноосвітні заклади або ж окремі науковці чи винахідники. 

• 66% опитаних науковців вважають, що державі, приватним структурам, громадським ініціативам потрібно проводити політику популяризації серед молоді отримання професійно-технічної освіти замість вищої. 23% мають протилежну думку, 11% не змогли відповісти на це питання. Найчастіше погоджувалися із цим твердження доктори наук та ті, хто має найбільший науковий стаж. 

• 52% вважають, що сьогодні існує запит на розробки українських вчених та винахідників від міжнародних корпорацій, 32% мають протилежну думку щодо цього. Стосовно вітчизняних бізнес структур та особливо органів державної влади думки цілком протилежні: більше половини вважають, що запиту від цих структур на вітчизняні наукові розробки немає. Натомість третина з цим не згодна. Щодо медіа та громадських фондів ситуація схожа із попередньою: чверть вважає, що подібний запит існує, половина вважає інакше. 

• 60% вважають, що у найближчому майбутньому Україна найбільше потребує інновацій, винаходів у галузі медицини. По 50% такої думки про галузі енергетики та сільського господарства, 46% – електроніки, програмування, телекомунікацій. Третина вважають, що інновацій потребують авіація та космічна галузі, військово-промисловий комплекс, машинобудування, 22% – хімічна промисловість, 18-19% – металургія і важка промисловість та транспорт, від 10% до 12% такої думки про автомобілебудування, будівництво, легку промисловість та видобування корисних копалині. 

• Натомість серед галузей науки, які на думку науковців, мали б стати стратегічними пріоритетами для розвитку та інновацій в Україні у найближчому майбутньому, найчастіше обирали технічні науки (машинобудування, електротехніка, інформатика та інші) – 75%. Про медичні, фізико-математичні науки, як стратегічні пріоритети, заявляли половина опитаних. Біологічні, сільськогосподарські та хімічні науки – від 40% до 45%. Про військові науки такої думки 19%, економічні науки, державне управління, педагогічні науки – від 11% до 13%, психологічні, політичні, історичні, юридичні, філософські, філологічні науки та мистецтвознавство – менше 10%. 

Аудиторія: науковці з 35 наукових установ у 5 містах (Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Львів). Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Терміни проведення: 4-30 вересня 2017 р. Дослідження проведене на замовлення Громадської спілки «Форум Українського Партнерства»

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року на замовлення Громадської спілки «Форум Українського Партнерства» серед працівників наукових установ Дніпра, Києва, Львова, Одеси та Харкова, 86% опитаних вважають, що науковці повинні займатися популяризацією науки (читати відкриті лекції, видавати статті в ненаукових журналах, давати коментарі для ЗМІ, брати участь у телепрограмах тощо). Лише 5% висловили протилежну думку та 9% не змогли відповісти на це запитання. 

• У свою чергу, 45% заявили, що особисто займаються популяризацією науки (21% – постійно, 24% – час від часу). Більше половини відповіли, що не ведуть такої діяльності. Чим більший науковий стаж та вищий науковий ступінь респондента, тим частіше опитані займаються популяризацією науки. 

• 85% серед тих, хто заявив, що мав досвід популяризації науки, стверджують, що робили це на громадських засадах, і лише 6% відповіли, що отримували за таку діяльність винагороду. Водночас, 41% усіх опитаних науковців вважають, подібна робота повинна оплачуватися, 37% сказали, що її потрібно робити на громадських засадах, 22% не змогли визначитися. 

• Половина опитаних заявили, що наукова установа, у якій вони ведуть свою діяльність заохочує їх брати участь у різних формах популяризації науки, 35% сказали протилежне, 14% не змогли відповісти. 

• 55% респондентів відповіли, що науковцю важко донести інформацію про свої винаходи через засоби масової інформації, 26% мають протилежну думку, 19% не змогли відповісти. Цікаво, що чим більший стаж наукової роботи, тим частіше респонденти висловлювалися про проблематичність донесення інформації через медіа. Основними проблемами у донесенні інформації про наукові винаходи широкому загалу опитані відзначили те, що ЗМІ здебільшого надають перевагу розважальній, а не науковій інформації (59%) та те, що держава не виділяє коштів науковцям для популяризації своїх винаходів (56%). 42% заявили, що проблемою у донесенні наукової інформації суспільству є те, що в Україні немає традиції популяризації науки, по 35-36% відзначили, що для потрапляння у ЗМІ потрібні кошти, або ж те, що наукова інформаціє є складною для переважної більшості людей. 22% сказали, що інформація про наукові винаходи не цікава громадськості. Лише 4% сказали, що немає жодних проблем із донесенням інформації. 

• Найкраще з точки зору ефективності у популяризації науки в Україні опитані оцінили вищі навчальні заклади: 57% заявили, що вони ведуть ефективну роботу у цій площині, водночас 35% сказали, що їхні дії неефективні. Про ефективність науково-дослідних інститутів у цій сфері заявили 48%, неефективність – 42%, Національної академії наук України – 43% та 48% відповідно, засобів масової інформації – 32% та 54%. Роботу Міністерства освіти і науки вважають ефективною лише 28%, водночас неефективною – 63% (найгірше серед усіх установ, які досліджувалися). Діяльність громадських об’єднань у сфері популяризації науки ефективною вважать 26%, неефективною – 50%; бізнес структур – 23% та 54% відповідно; загальноосвітніх шкіл – 23% та 62%. 

• Майже 90% опитаних підтримують ідею створення в Україні центру, який би спеціалізувався на популяризації та підтримці вітчизняних наукових досліджень, надавав технічну допомогу ученим і стартаперам, сприяв формуванню позитивного іміджу науковців та підприємців, пов'язаних із науковою сферою,  поширював новини про науку та інновації, 7% – проти такої ідеї, 4% не змогли дати відповідь. 

• Серед послуг, які хотіли б отримувати наукових працівників найбільше цікавлять лекції відомих науковців, стартаперів, популяризаторів науки (60%). Курси іноземних мов цікаві для 46% респондентів, круглі столи, майстер-класи, ворк-шопи – 42%, інтерактивні виставки інновацій – 30%, допомога у підготовці професійної презентації проекту 23%, медіа музеї науки та відеопродакшн – по 22%, отримання фахових консультацій з написання прес-релізів, статей та , інформаційних матеріалів – 21%, тренінги з наукової журналістики – 14%, можливість попрацювати у коворкінг-зоні та прес-брифінги (прес-конференції) – по 13%, хакатони – 7%.

• 56% респондентів як додаткову можливість своєї наукової роботи хотіли б мати доступ до сучасного обладнання для презентацій, 47% – до робочих місць з комп’ютерами з доступом до Інтернету. 31% висловили бажання мати доступ до мінітипографії, 21% – до 3D-інсталяцій, 13% – до професійної студії для відео-продакшина, 9% – до виділеного місця для експрес-зйомки. 

• 57% опитаних заявили, що співпрацюють зі своїми колегами із-за кордону, 37% сказали, що не мали такого досвіду, ще 6% не відповіли на це питання. Найбільше тих, хто співпрацює з іноземними науковцями у Києві та Одесі, найменше – у Дніпрі. Також більше їх серед докторів наук та тих, хто має великий науковий стаж. 

• Лише 2% опитаних заявили, що їхня наукова діяльність фінансується у достатній мірі, 55% заявили, що вона фінансується частково. 35% сказали, що їхня діяльність взагалі не фінансується. Більш-менш кращі справи із фінансуванням серед науковців Києва, докторів наук та тих, у кого стаж діяльності більше 20 років. Натомість серед дніпрян, працівників без наукового ступеня та тих, у кого невеликий стаж, ситуація дещо гірша. 

• 54% опитаних заявили, що займаються іншою трудовою діяльність, окрім наукових досліджень, 43% сказали, що не займаються. Водночас, 72% з тих, що мають додаткову роботу поза своєю основною, заявили, що вона пов’язана з основним місцем праці. Слід зазначити, що працівники без наукового ступеня частіше аніж інші заявляли про те, що їхня інша допоміжна діяльність не пов’язана з основною. 

• Лише 28% опитаних відповіли, що розглядають можливість залишити роботу науковця на користь іншої діяльності. 55% заявили, що не думають про зміну виду праці, ще 17% не дали відповіді на це питання. Про зміни роботи більше за інших думають у Львові, серед працівників без наукового ступеня та науковців зі стажем 5-10 років. 

• Основною причиною бажання полишити наукову діяльність ті, хто має намір це зробити, назвали незадовільний рівень оплати праці (87%). 57% сказали, що хочуть змінити роботу через недостатній рівень фінансування їхніх наукових розробок, 41% – через розчарування у розвитку української науки, 19% – через бажання реалізовуватися в іншій сфері, 10% – через неактуальність розробок, яким займається опитуваний. 

• 60% опитаних сказали, що найважливіше, що вони отримують сьогодні від своєї наукової діяльності є задоволення від улюбленої справи. Лише 14% зазначили, що отримують наукове визнання, 10% – практичне втілення результатів, 5% – фінансову винагороду. Про задоволення від улюбленої справи, як результат роботи, частіше за інших говорили кандидати наук та ті, у кого більше 10 років наукового стажу. Про наукове визнання частіше за інших зазначали доктори наук. 

• Натомість на запитання «Що б Ви хотіли отримувати від своєї наукової діяльності у найближчому майбутньому» 46% опитаних зазначили, що хотіли б отримувати фінансову винагороду, ще 24% говорили про практичне втілення результатів, 13% – наукове визнання, і лише 9% – про задоволення від улюбленої справи. Про фінансову винагороду частіше говорили кандидати та доктори наук, наукове визнання – працівники без наукового ступеню, задоволення від улюбленої справи – доктори наук.

• 56% опитаних заявили, що не розглядають можливості переїзду за кордон на наукову роботу. 26% опитаних відповіли, що думають про таку можливість, 18% не дали відповіді на це питання. Дещо більше тих, хто думає про «наукову еміграцію» серед вчених Львова, працівників без наукового ступеню та тих, у кого невеликий стаж роботи. Серед основних очікувань від еміграції, які мають ті, хто розглядає таку можливість, найчастіше називали фінансову винагороду за свою роботу (43%). Про бажання практичного втілення результатів своєї роботи як мотивацію до виїзду говорили 28%, наукове визнання – 14%, моральне задоволення – 10%. 

• 93% опитаних респондентів заявили, що для них важливо, щоб результати їхньої наукової роботи мали практичне застосування. Лише 4% сказали, що мають протилежну думку. У свою чергу, 47% сказали, що їхні наукові напрацювання отримали практичне застосування. Натомість 38% сказали, що їхні наукові розробки не були впровадження на практиці, ще 15% не відповіли на це запитання. Найбільше тих, хто заявив, що результати їхніх робіт отримали практичне втілення, серед докторів наук (61%), та тих, у кого стаж роботи більше 20 років. Найменше, відповідно, серед тих, у кого немає наукового ступеня, та, хто має малий стаж роботи.

• Основною причиною невпровадження результатів наукових робіт серед тих, хто зазначив, що не зумів застосувати свої розробки у реальному житті, є відсутність фінансування (48%). 27% заявили, що не втілювали свої напрацювання на практиці через їхній теоретичний характер. 7-9% заявили, що не реалізували свою роботу на практиці через незацікавленість керівництва наукової установи у її впровадженні або ж через неактуальність дослідження сучасним реаліям. 2-4% зазначали, що такими причинами є страх помилитися, відсутність підтримки з боку медіа, особиста незацікавленість, відсутність підтримки з боку громадськості. 

• Дві третини опитаних заявили, що не подавалися за останні п’ять років на отримання наукових грантів від органів державної влади в України або міжнародних організацій. Подавалися на такі конкурси – 33-36%. На гранти від громадських ініціатив не подавалися більше 80% респондентів, подавалися – лише 8%. 

• Кожен п’ятий заявив, що за останні п’ять років отримував гранти від органів державної влади або міжнародних організацій. Водночас, маже 80% таких грантів не отримували. Стосовно грантів від громадських ініціатив: отримували їх лише 3%, не отримували – 90%, 8% – не відповіли взагалі. 

• Серед тих, хто подавався на гранти від держави або міжнародних організацій за останні п’ять років, більше половина отримувала їх. Щодо грантів від громадських організацій результативність дещо нижча – 36%. Найбільше тих, хто вигравав гранти, серед науковців Києва, Харкова та Львова, докторів наук та тих, у кого найбільший науковий стаж. Найменше – серед науковців Одеси і Дніпра, працівників без наукового ступеня та з малим стажем роботи. 

• Найбільш прозорими респонденти вважають процедури отримання грантів від міжнародних грантів (52% – однозначно або скоріше прозорими, 24% – скоріше або однозначно непрозорими). Гранти органів державної влади вважають прозорими лише 25%, непрозорими – 57%, громадських ініціатив – 23% та 32% відповідно (45% у цьому випадку не змогли взагалі оцінити прозорість таких грантів).

• Від 23 до 27% опитаних заявили, що якби їм довелося обирати грантову програму фінансування для своїх наукових розробок, найважливішим чинником вибору були б відповідність наукової теми, можливість знайти інвестора для розширення наукової діяльності та розмір фінансування проекту. 11% сказали, що у цьому випадку важливою була б можливість популяризувати свої наукові розробки, лише 4% говорили про можливість еміграції за кордон. Для кандидатів та докторів наук дещо більш важливим за інших є фактор відповідності наукової теми, для працівників без наукового ступня – можливість популяризувати свої наукові розробки. 

• 47% заявили, що виграти гранти від міжнародних організацій є скоріше або дуже важко, 33%, – що це можна зробити легко, або скоріше легко, 21% – не змогли дати відповіді. Стосовно грантів від органів державної влади 61% сказали, що це зробити важко, лише 21%, – що це легко. У випадку грантів від громадських ініціатив: 44% нічого не змогли про це сказати, 38% сказали, що це важко. Важливо, що ті, хто подавався на здобуття грантів за останні п’ять років, удвічі частіше за тих, хто не подавався на такі конкурси, заявляли, що отримати їх легко. 

• Три чверті опитаних заявили, що отримують інформацію про науку та інновації через спеціалізовані інтернет-ресурси та спеціалізовані журнали. 52% черпають таку інформацію від своїх колег, 44% – під час лекцій, виставок, форумів та інших заходів, 31% – через соціальні мережі, 12% – через телебачення, по 8% – з суспільно-політичних газет та журналів, та від друзів, лише 4% – з радіопередач. Спеціалізовані інтернет-ресурси та журнали частіше за інших використовують доктори наук, інформацію від колег та з соціальних мереж – ті, хто поки не має наукового ступеня. 

• 90% опитаних користуються інтернетом щодня, 6% – по 3-4 рази в тиждень, 3% – 5-6 разів на тиждень. Серед тих, хто користується всесвітньою мережею, 64% надають перевагу соціальній мережі Facebook. Лише по 9-10% використовують Instagram, Вконтакте. Twitter використовують 6%, Однокласники – 3%. 10% користуються іншими соціальними мережами. Водночас, майже кожен третій не користується ними взагалі: найбільше таких серед докторів наук. 

• Три чверті опитаних заявили, що їм найзручніше отримувати інформацію у текстовому форматі, 50% – що їм зручна інформація у зображеннях, схемах, діаграмах тощо, 30% – у відеоформаті, лише 3% – у звуковому форматі. 

• 76% сказали, що хотіли б отримувати інформацію про розвиток інновацій та нові можливості для науковців в Україні, 10% – не хотіли б, ще 14% – не відповіли на це питання. 

Аудиторія: науковці з 35 наукових установ у 5 містах (Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Львів). Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Терміни проведення: 4-30 вересня 2017 р. Дослідження проведене на замовлення Громадської спілки «Форум Українського Партнерства»

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року, 54% опитаних висловили готовність у випадку виникнення відповідної загрози відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках, що майже удвічі більше порівняно з 2012 роком. Таких дві третини серед мешканців Центру та Заходу. На Півдні таких – половина. Натомість на Сході 52% сказали, що не готові захищати Батьківщину зі зброєю у руках (26% готові, 22% - не визначилися). Патріотично настроєних більше серед чоловіків, україномовних та більш заможних.

• 59% опитаних підтримують ідею встановлення державного свята Дня захисника України 14 жовтня, майже така сама кількість (56%) – не підтримують ідею скасування святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого, відомого як День Радянської армії і Військово-морського флоту. При цьому, якщо перших більше на Заході, то останніх – на Півдні та Сході. Цікавим є те, що встановлення свята 14 жовтня однаково підтримують як чоловіки, так і жінки. У свою чергу, також немає різниці між статями у питанні засудження ініціативи скасування святкування 23 лютого: це однаково не підтримують як більшість чоловіків, так і більшість жінок. При цьому майже половина (45%) прихильників ідеї встановлення 14 жовтня як Дня Захисника України, не підтримують скасування святкування радянського свята. 

• 49% опитаних підтримують ідею визнання ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України, 29% – не підтримують (41% і 38% відповідно у порівнянні з 2015 роком). Майже чверть опитаних не визначились з відповіддю. З початку досліджень у 2010 році рівень підтримки цієї ініціативи виріс у 2,5 рази. 

• На Заході підтримка цієї ідеї найбільша – 80%. Половина респондентів у Центрі також підтримують визнання ОУН та УПА. Водночас майже половина мешканців Сходу та Півдня не підтримують ідею визнання національно-повстанського руху. Чоловіки, більш молодші, мешканці сіл, особи з вищою освітою та україномовні більше схильні до підтримки визнання ОУН та УПА, аніж інші категорії.

• 56% позитивно ставляться до ідеї примирення воїнів Радянської армії та ОУН-УПА (у 2012 році таких було 44%). При цьому на Заході таких удвічі більше ніж на Сході (75% проти 34%). Тезу про примирення дещо більше підтримують особи з вищою освітою, мешканці сіл та україномовні. Також їх майже вдвічі більше серед тих, хто підтримує визнання ОУН-УПА борцями за Незалежність, аніж серед тих, хто не підтримує визнання національно-визвольного руху.

• Тезу про те, що під час Другої світової війни воїни Радянської армії захищали свою Батьківщину підтримує абсолютна більшість респондентів (90%), тоді як тезу про те що під час Другої світової війни воїни ОУН-УПА захищали свою Батьківщину підтримують 53%. Водночас рівень підтримки останньої тези у порівнянні із 2012 роком зріс у півтора рази. Прихильників ідеї, що вояки ОУН-УПА захищали свою Батьківщину більше серед  молоді, чоловіків, селян, україномовних та мешканців Заходу. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 20-29 вересня 2017 р

 • За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року, 61% респондентів заявили, що не хотіли б поїхати за кордон на постійне місце проживання. Водночас 35% сказали, що мають таке бажання, ще 4% – не визначилися із відповіддю. У порівнянні із минулим роком кількість тих, хто хотів би змінити місце проживання на іншу країну незначно зросла (з 30% до 35%). Найбільше тих, хто бажав би змінити місце проживання серед мешканців Заходу (41%). На Півдні таких 34%, у Центрі – 33%, на Сході – 33%. Серед молоді (18-35 років) кількість тих, хто має бажання переїхати на постійне місце проживання за кордон, – 54%. Натомість серед старшого покоління таких лише 19%. Дещо більше тих, хто висловлює бажання емігрувати серед осіб з вищою освітою та більш заможних. Водночас слід звернути увагу, що серед тих, хто працював за кордоном, кількість потенційних мігрантів менша, аніж серед тих, хто тільки бажає знайти за кордоном роботу. 

• Найчастіше серед причин, які спонукають респондентів думати про еміграцію називали надію отримати кращі умови для життя (64%). Бажання забезпечити краще майбутнє для дітей як причину переїхати в іншу країну називали 34%, відсутність достойної роботи в Україні – 23%, бажання отримати кращу освіту – 12%. Менше 10% вказали причинами відсутність безпеки в Україні, можливість отримати  краще медобслуговування, кращі умови ведення бізнесу, бажання самореалізації, сімейні обставини. Через ціннісний конфлікт та політичні переслідування бажають виїхати не більше 1% опитаних. Отримання кращих умов життя як причину можливої еміграції найчастіше називали на Сході країни, бажання забезпечити майбутнє дітей – на Півдні, відсутність достойної роботи – на Заході. Молодь дещо частіше за інших називає причинами бажання емігрувати відсутність роботи та можливості для самореалізації, найстарші – відчуття небезпеки та кращу медицину. 

• 44% опитаних виявили бажання працювати / отримати роботу за кордоном. У регіональному розрізі у цьому питанні різниця несуттєва. Водночас помітна суттєва різниця у вікових категоріях: серед молоді бажаючих отримати роботу за кордоном 68%, серед осіб середнього віку – таких 52%, а серед найстарших – лише 20%.

• Основною мотивацією у бажанні працювати за кордоном респонденти найчастіше називали вищий рівень зарплати в інших країнах (72%). Кращі умови праці, бажання заробити на житло (навчання дітей, лікування родичів тощо), реалізацію як професіоналів, вищу якість соціального захисту як причину бажання отримати роботу за кордоном називали від 16 до 20% опитаних. По 7% причинами визначили можливість відкрити власну справу та бажання отримати досвід роботи в міжнародних компаніях. 

• Молодь більше за інших хоче отримати роботу через бажання реалізації як спеціаліста та отримання досвіду у міжнародних компаніях, найстарші – через кращий соціальний захист за кордоном. Цікавим є те, що ті, хто лише бажає працювати за кордоном частіше за тих, хто вже там працював, причиною бажання отримати роботу в інших країнах називали рівень зарплати. Натомість ті, хто вже працював за кордоном, частіше вказували як причину кращі умови праці. 

• Найчастіше серед країн, в яких би хотіли працювати респонденти, що висловили бажання отримати роботу за кордоном, називали Німеччину (37%). У Польщі хотіли б працювати 26%, США – 22%, Канаді – 21%, Чехії – 16%, Італії – 15%, Великобританії – 14%, Франції або Швеції – по 12%, Ізраїлі – 11%, Іспанії – 9%, Нідерландах – 7%, Росії – 6%. В інших країнах хотіли б працювати менше 5% опитаних. Німеччину, США, Чехію та Великобританію як бажані країни для роботи частіше за інших обирали мешканці Заходу, Росію – опитані на Сході. 

• 44% опитаних заявили, що не мають взагалі ніяких шансів поїхати у майбутньому на роботу за кордон. 30% оцінили свої шанси отримати роботу за кордоном як незначні, 17% – як значні. Найоптимістичніше свої перспективи отримати роботу в інших країнах оцінює молодь (32% говорять про значні шанси, ще 41% - незначні). Серед респондентів середнього віку 15% говорять про значні шанси отримати роботу за кордоном, ще 37% - незначні. Найстарші найменш оптимістичні у своїх оцінках шансів працювати в інших країнах (5% та 17%). 

• Серед опитаних лише 14% заявили, що раніше вже працювали за кордоном, 86% – не працювали. Найбільше таких серед мешканців Заходу, осіб з вищою освітою, забезпечених та самозайнятих або працюючих на приватних підприємствах. 

• 65% опитаних сказали, що однозначно або скоріше повернулися би в Україну якби мали постійну роботу за кордоном, не повернулися б – 23%, ще 12% не відповіли на це питання. Найменше тих, хто заявив, що не повернувся б в Україну серед мешканців Заходу (17%), найбільше серед жителів Сходу та Півдня (по 27%). У Центрі таких – 23%.

• 33% опитаних сказали, що вже цікавилися можливостями працевлаштування за кордоном, 67% – не цікавилися. Найбільше зацікавлених на Заході (41%), серед осіб з вищою освітою, молодих, працюючих на приватних підприємствах, самозайнятих та забезпечених. 

• 64% опитаних, які цікавилися такою інформацією, отримували її від родичів, друзів співробітників (64%). За допомогою мережі Інтернет отримували інформацію 40%, через знайомих знайомих 37%, з рекламних оголошень у ЗМІ 12%, від організацій з працевлаштування за кордоном – 13%. 

• 46% усіх опитаних вважають, що інформації про можливості та правила працевлаштування за кордоном достатньо, 37%, – що її не достатньо. Мешканці Заходу, молодь, ті, що працювали за кордоном, забезпечені - частіше за інших вважають, що інформації про можливості та правила працевлаштування за кордоном достатньо. 

• 52% респондентів заявили, що хотіли б отримувати більше інформації про можливості та правила працевлаштування за кордоном, 40% сказали, що не хотіли б. Молодь, мешканці Центру та Заходу, мешканці міст, бажаючі працювати за кордоном, особи з вищою освітою та забезпечені частіше за інших заявляли, що хотіли б отримувати більше подібної інформації. 

• 55% опитаних сказали, що серед їхніх знайомих є ті, чиї діти вчяться за кордоном. 45% сказали, що серед їхніх близьких таких осіб немає. Дещо більше тих, хто заявив, що знає людей, діти яких навчаються за кордоном на Заході, у містах та серед молоді. 

• 70% опитаних сказали, що хотіли, щоб їхні діти або внуки навчалися за кордоном, 20% мають протилежну думку. На Заході, у Центрі та на Півдні таких респондентів більш як 70%, на Сході – 59%. Чим молодші респонденти, чим вищий їхній рівень освіти та чим більше вони забезпечені, тим більше серед них тих, хто хотів би, щоб їхні діти або внуки навчалися за кордоном. 

• Серед тих, хто висловив таке бажання найчастіше обирали Німеччину (34%) як бажану країну для навчання дітей та внуків. Великобританію обрали 29%, США – 25%, Польщу - 24%, Канаду – 17%, Францію – 12%, Чехію та Швецію – по 10%, Італію – 7%, Нідерланди та Іспанію – по 5%, Росію – 4%. Словаччину, Угорщину, Литву, Португалію та Румунію обрали 1-2%. 

• 55% опитаних заявили, що особисто зацікавлені у початку роботи безвізового режиму між Україною та Євросоюзом. 38% сказали, що не зацікавлені, ще 7% не дали відповіді на це питання. Найбільше зацікавлених у «безвізі» на Заході (72%), найменше – на Сході (40%). Молодь, особи з вищою освітою, забезпечені більш зацікавлені у початку роботи безвізового режиму з ЄС аніж інші категорії. 

• 52% респондентів заявили, що запровадження безвізового режиму матиме позитивні наслідки для України. 17% сказали, це рішення не матиме жодних наслідків, 18% сказали, що воно призведе до негативу. Знову ж таки, більш оптимістично оцінюють наслідки запровадження безвізового режиму мешканці Заходу (68%). У Центрі таких 53%, на Сході та Півдні біля 40%. Молодь, більш забезпечені та особи з вищою освітою також оптимістичніше дивляться на перспективи «безвізу», аніж інші. 

• Водночас 80% опитаних стверджують, що безвізовий режим з ЄС призведе до збільшення виїзду з України працездатного населення, лише 13% мають протилежну думку.

• Також майже три чверті респондентів переконані, то спрощення Польщею та Угорщиною умов для працевлаштування українців є швидше кроком для покращення економіки цих країн, аніж дружнім кроком назустріч Україні. 

• 54% опитаних стверджують, що для працевлаштування за кордоном потрібна робоча віза. Натомість 29% мають протилежну думку, 17% не дали відповіді. 

• Дві третини опитаних заявили, що не хотіли б мати подвійного громадянства, 35% сказали, що хотіли б мати другий паспорт. Найчастіше таке бажання висловлювали на Півдні, молодь, працюючі та забезпечені. Серед країн, громадянство яких хотіли б мати, респонденти, що його прагнуть, обирали країни ЄС (42%). 18% хотіли б мати громадянство США, 15% – Канади, 12% – Росії. Громадянство країн ЄС хотіли б мати однаково мешканці західних, центральних та південних макрорегіонів (близько 40%), дещо менше східних (31%). Громадянство США більше за інших хотіли б мати мешканці Заходу, громадянство Росії – Сходу. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення: 8-18 вересня 2017 р. Дослідження проведене на замовлення Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування

 • За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року, 55% мешканців Нікополя вважають, що за останні два роки ситуація в місті дещо або значно погіршилася. Ще 28% вважають, що вона залишилася на такому ж рівні, і лише 11% говорять про її покращення. Молодші (18-35 років) менш песимістично оцінюють стан розвитку справ у місті, аніж старші. Більше двох третин виборців Опозиційного блоку та партії «За життя» стверджують, що ситуація погіршилася. Найбільшими оптимістами є ті, хто підтримують БПП «Солідарність», – третина з них говорить про покращення, ще 40% з них, про її стабільність. 

• Майже дві третини опитаних вважають, що стан справ у місті йде у неправильному напрямку, 12% говорять про протилежне, 29% не змогли оцінити ситуацію. Знову ж таки молодші дещо оптимістичніше говорять про стан справ у місті. У електоральному розрізі найгірше оцінюють стан справ виборці партій «За життя» та Опозиційного блоку (більше ніж 70%), найкраще – симпатики БПП «Солідарність» (44% з них говорять про правильний напрямок розвитку міста). 

• 70% опитаних заявили про погіршення економічного становища їхніх родин за останній рік (47% сказали, що ситуація набагато погіршилася). 23% відповіли, що їхній економічний стан не змінився, і лише 4% заявили про покращення. Незалежно від категорій, більше половини опитаних у будь-якій із них, заявляють про погіршення матеріального стану за останній рік.

• Водночас 39% опитаних мають оптимістичні очікування щодо майбутнього Нікополя, 43% – скоріше або дуже песимістичні, ще 18% не змогли оцінити майбутні перспективи міста. Молодь більш оптимістичніше дивиться на майбутнє міста, аніж старше покоління. Також оптимісти значно переважають серед виборців партій БПП «Солідарність», Відродження та Батьківщини. Натомість у середовищі прихильників партії «За життя» та Опозиційного блоку переважають песимістичні настрої. 

• Серед комунальних послуг респонденти найкраще оцінили якість газопостачання (34% на відмінно або добре, ще 43% оцінили середньо) та електропостачання (34% на відмінно або добре, 42% – на середньо). Кожен п’ятий (21-23%) опитаний заявив про погану або жахливу якість цих послуг. 

• Водопостачання на відмінно або добре оцінили 26% опитаних, на середньо – 35%. Натомість 37% заявили про погану якість водопостачання. Серед оцінюваних послуг це найгірша оцінка. 

• Теплопостачання відмінно або добре оцінили 16%, середньо – 25%, погано або жахливо – 30%, ще стільки ж взагалі не змогли оцінити цієї послуги. 

• Водночас майже 90% опитаних охарактеризували вартість таких комунальних послуг як газо-, електро- та водопостачання як дуже або скоріше дорогу послугу. Теплопостачання як дорогу послугу оцінили майже 70%. Водночас, 29% не змогли оцінити вартості теплопостачання (швидше за все зважаючи на те, що ця послуга не надається у досліджуваний період). 

• Серед інших сфер та послуг найкраще нікопольчани оцінюють роботу шкіл та дитячих садків (18% добре та відмінно, 53% – середньо, 16% – погано, 14% – не змогли оцінити), базарів та закладів торгівлі (16% добре та відмінно, 52% середньо, 30% – погано), університетів, технікумів та коледжів (15% добре та відмінно, 52% – середньо, 17% – погано, 16% – не змогли оцінити). 

• Роботу закладів культури та бібліотек добре оцінюють 12%, середньо – 41%, погано – 25%, не змогли оцінити – 22%. Якість стадіонів та спортивних закладів добре оцінюють по 11%, середньо – 37-38%, погано – 38-40%, не змогли оцінити 11-15%. Вуличне освітлення добре оцінили 10%, середньо – 39%, погано – 51%. Пам’ятники добре оцінили 10%, середньо – 49%, погано – 29%, не змогли оцінити – 12%. Промислові зони добре оцінили 8%, середньо – 41%, погано – 34%, не дали відповіді – 18%. 

• Такими послугами як парки та сквери, мости, медичні заклади, дороги та тротуари мешканці Нікополя швидше не задоволені, аніж задоволені. Так, майже дві третини погано або ж жахливо оцінили парки, сквери та роботу медичних закладів. Половина погано оцінила якість мостів. Більше ніж 80% не задоволені дорогами та тротуарами.

• Найчастіше мешканці міста, відповідаючи на питання «Якби у Нікополі можна було покращити щось одне, що б Ви обрали», називали ремонт доріг (36%). 10% сказали, що покращили б благоустрій міста, 6% – якість надання медичних послуг, по 3-4% назвали альтернативні електростанції, вуличне освітлення, благоустрій парків, якість води, створення робочих місць, дитячі майданчики. 2% висловилися за зниження тарифів, краще транспортне сполучення, по 1% покращили б озеленення міста, боротьбу зі злочинністю, дозвілля для молоді, ремонт будинків, будівництво басейну, контроль за ростом цін, роботу ЖЕКів, соціальне забезпечення, газопостачання, спортивні майданчики, каналізацію, доступність житла. 

• Серед найважливіших проектів з покращення інфраструктури міста 48% опитаних обрали ремонт доріг. 11% висловилися за облаштування прибудинкових територій, по 5-6% – за покращення вуличного освітлення, облаштування парків, будівництво нових стадіонів, майданчиків. Лише 1% висловився за розвиток бібліотек та музеїв. 

• Якщо б вибори до Верховної Ради відбулися найближчим часом, 54% опитаних жителів Нікополя висловили готовність взяти у них участь (26% – однозначно б проголосували, 28% – скоріше б проголосували). 38% заявили, що не ходили б на вибори, ще 8% – не надали відповіді на це питання. Лідером електоральних симпатій серед тих, які висловили намір прийти на вибори, є Опозиційний блок (17,5%). Батьківщину підтримали б 13,6%, партію «За життя» – 9,4%, БПП «Солідарність» – 8,5%, УКРОП – 6,6%, Відродження – 6,3%, Радикальну партію – 4,4%, ВО Свобода – 3,1%. Рейтинг інших партій – нижче 3%. Майже кожен п’ятий не визначився із вибором. 

• Серед різних інституцій найвищий рейтинг довіри до Нікопольського заводу феросплавів – 66% опитаних довіряють цій організації (не довіряють – 17%). Українській Православній Церкві (КП) довіряють 58% опитаних, не довіряють – 29%, сусідським об’єднанням (ОСББ, ОСН, кооперативам тощо) довіряють 49%, не довіряють – 25%, громадським організаціям довіряють 46%, не довіряють – 30%, козацьким організаціям – 43% та 29% відповідно, корпорації ДТЕК – 42% та 38%. 

• Українській Православній Церкві (МП) довіряють 34%, не довіряють – 48%, місцевій поліції довіряють  27%, не довіряють – 48%, міській раді Нікополя довіряють 22%, не довіряють – 68%, виконавчому комітету міської ради довіряють 21%, не довіряють – 68%, місцевим судам довіряють 18%, не довіряють – 64%, місцевим органам прокуратури довіряють 16%, не довіряють – 63%. 

• Серед громадських організацій мешканці міста найкраще оцінюють роботу об’єднань ветеранів (42%) та молодіжних об’єднань (41%). Роботу організацій з охорони навколишнього середовища позитивно оцінюють 37% негативно – 25%, жіночих об’єднань позитивно – 33% негативно –30%, профспілок – 30% та 35% відповідно, антикорупційних організацій 19% та 34%, організації Пласт – 17% та 12%. Слід зазначити, що більше 40% опитаних (а у випадку Пласту 70%) взагалі не змогли оцінити діяльність перелічених організацій. 

• 56% скоріше позитивно ставляться до іноземних інвесторів, 26% – нейтрально, 7% – негативно, ще 12% не змогли висловити своє ставлення. Молодь та заможні більш позитивно, аніж старше покоління та бідніші ставляться до бізнесменів із-за кордону. Слід зазначити, що кожен п’ятий прихильник партій Відродження та Опозиційного блоку висловлюється негативно щодо іноземних інвесторів. 

• Більше половини опитаних позитивно ставляться до інвесторів з Канади та Німеччини, по 42-45% позитивно ставляться до інвесторів зі США, Франції та Японії, 32-33% – з Китаю та Південної Кореї, лише 13% – з Росії. 

• 76% опитаних позитивно ставляться до відновлювальної («зеленої») енергетики (вітрові, сонячні, гідроелектростанції, електростанції на біомасі тощо. 

• Серед урядових ініціатив у сфері медичної реформи найкраще опитані підтримують введення суворого контролю над громадськими фондами, що використовуються для будівництва діагностичного комплексу Охматдит (81%), запровадження системи, коли пацієнти з рецептами від лікарів безкоштовно або з невеликою доплатою отримуватимуть ліки від діабету 2-го типу, бронхіальної астми і серцево-судинних захворювань (73%), запровадження загальнодержавного медичного страхування для всіх громадян з використанням наявних бюджетних коштів (71%), створення Центрів громадського здоров`я в кожній області, метою яких є, в першу чергу, попередження захворювань, запобігання епідемій та популяризація здорового способу життя (66%), введення референтного ціноутворення на лікарські засоби, щоб гарантувати справедливість і адекватність роздрібної ціни у відповідності з угодами між МОЗ та фармкомпаніями (60%), запровадження стандартизованих протоколів на базі доказової медицини (58%). 

• Збільшення заробітної плати лікарів як мінімум на 30% завдяки запровадженню механізму контрактів між пацієнтом і лікарем підтримують 57%. Укладання контрактів між пацієнтами і лікарями, що гарантуватиме отримання безкоштовного медичного лікування на первинній ланці - 50%. Надання субсидій на медичні послуги внутрішньо переміщеним особам з Донбасу та Криму - 42%. Заснування госпітальних округів з однією багатопрофільною лікарнею в кожній області, і 4-5 лікарень інтенсивного лікування другого рівня (по одній у кожному з госпітальних округів) - 35%. Водночас не підтримують останню ініціативу 40% опитаних.

• Загалом 55% респондентів висловилися за підтримку основних елементів медичної реформи та прийняття їх у вигляді законопроектів у Верховній Раді. 21% висловився проти цього, ще 24% не змогли надати відповіді. 

• Лише 14% опитаних заявили, що протягом останніх 12 місяців їм доводилося платити хабар для отримання певних державних послуг або документів. 38% сказали, що не мали такого досвіду за останній рік, 44% взагалі не зверталися до органів державної влади останнім часом, 4% не дали відповіді на це питання. Найбільше тих, хто мав досвід дачі хабарів серед молодших та більш забезпечених. 

• Половина опитаних вважає, що рівень корупції місцевої влади Нікополя за останні два роки не змінився. 23% кажуть по його погіршення, лише 1% – про покращення у цій сфері. 

• 11% опитаних заявили, що коли-небудь були жертвою кримінального злочину, 80% сказали, що не мали такого досвіду, 9% не дали відповіді на це питання. Найбільше тих, хто стикався із криміналом серед чоловіків (16%), осіб до 50 років (14%), більш заможних (19%). 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,1%. Терміни проведення: 1-12 вересня 2017 р

 • За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у липні-серпні 2017 року, 47% опитаних зазначили, що за останні два роки загальна якість державних медичних послуг для країни погіршилася. Лише 10% побачили покращення. Третина (34%) вважають, що у рівні якості державних медичних послуг нічого не змінилося, 9% не змогли відповісти.

• Переважна більшість опитаних (71%) найбільше довіряє порадам щодо лікування або ведення здорового способу життя, отриманим від родичів та друзів. Майже таку саму високу довіру в контексті порад щодо лікування респонденти виказують і до медичних працівників: так, лікарям швидкої допомоги довіряють найбільше – 68% опитаних, кваліфікованим медсестрам – 66%, фармацевтам та аптекарям – 65%, сімейним лікарям та терапевтам – найменше з усіх медпрацівників – 63%. Цікаво, що половина опитаних (51%) довіряє порадам викладачів медичних спеціальностей, ще майже стільки ж (46%) – спортсменам. Порадам священників і служителів церкви довіряє третина опитаних (31%), а от до народних цілителів та екстрасенсів прислухаються 15%. Лише 4% зазначили, що довіряють порадам щодо лікування або ведення здорового способу життя народних депутатів. 

• Родичам та друзям найбільше довіряють на Півдні, а також люди старшого віку та з відносно низькими доходами. Порадам медпрацівників більш за все довіряють на Сході, люди старшого віку, переважно жінки та ті, хто мають середні або високі доходи. Викладачам медичних спеціальностей та спортсменам більш схильні довіряти молодь та люди середнього віку, переважно чоловіки та особи з відносно високим рівнем доходу. Традиційно, до порад священників більше прислухаються на Заході, старше покоління, переважно жінки. Інформації, отриманій від народних цілителів, порівняно більше схильні довіряти на Сході, люди середнього та старшого віку, більше жінки, ніж чоловіки.

• Майже половина опитаних (46%) не довіряє гомеопатії як системі лікування здоров’я. Водночас, майже третина (30%) опитаних все ж виказує довіру до цієї альтернативної лікувальної системи – таких більше на Сході, серед жінок та старших людей. Чверть (24%) – не визначились з відповіддю. 

• 57% знають свого сімейного лікаря або терапевта. Найбільша обізнаність спостерігається на Сході, серед містян, жінок та людей старшого віку.  

• У абсолютної більшості опитаних (93%) відсутня приватна медична страховка, відповідно мають її лише 7%. Слід зазначити, що навіть серед респондентів з більш-менш високими доходами (більше 5 тис. грн.) тих, хто має медичну страховку – лише 11%. При цьому більше половини респондентів зазначають, що навіть за наявності медичної страховки відвідували б лікарів так само як зазвичай. Третина відзначають, що робили б це частіше, 6% - навпаки, рідше. 

• Значно зросла кількість тих, хто стверджує, що лікування для них і їхньої родини обходиться дуже дорого: з 39% у жовтні минулого року до 61%. Таку занепокоєність висловлюють більше у Центрі та на Півдні, старші люди та ті, що мають низькі доходи і не мають приватної страховки. Лише 13% респондентів відзначили, що лікування є для них більш-менш доступним за вартістю. Навіть половина тих, хто має медичну страховку, також заявили, що лікування їм обходиться дуже дорого. 

• Серед урядових ініціатив у медичній сфері респонденти найбільше обізнані про запровадження системи безкоштовного надання ліків від діабету, астми та серцево-судинних захворювань за рецептом лікаря (77%) та введення загальнодержавного медичного страхування (61%). Половина опитаних знають про такі ініціативи як збільшення заробітної плати лікарів через запровадження механізму контрактів та введення суворого контролю над громадськими фондами для будівництва Охматдит (54% і 50% відповідно порівняно з 36% і 23% у травні 2017). 

• Більше не знають, аніж знають респонденти про введення референтного ціноутворення на лікарські засоби, щоб гарантувати справедливість і адекватність роздрібної ціни у відповідності з угодами між Міністерством охорони здоров’я та фармацевтичними компаніями, укладання контрактів між пацієнтами і лікарями, що гарантуватиме отримання безкоштовного лікування на первинній ланці, створення Центрів громадського здоров’я в кожній області, метою яких є, в першу чергу, попередження захворювань, запобігання епідемій та популяризація здорового способу життя, заснування госпітальних округів з однією багатопрофільною лікарнею в кожній області, і 4-5 лікарень інтенсивного лікування другого рівня (по одній у кожному з госпітальних округів) для надання послуг невідкладної цілодобової допомоги. Найменше опитані обізнані про надання субсидій на медичні послуги внутрішньо переміщеним особам з Донбасу та Криму та запровадження стандартизованих протоколів на базі “доказової медицини” для лікування всіх захворювань. Водночас, варто зазначити, що поінформованість про ініціативи уряду щодо реформування медичної сфери зросла за останні три місяці.

• Серед зазначених ініціатив опитані найбільше підтримують запровадження системи безкоштовного (або з невеликою доплатою) надання ліків від діабету, астми та серцево-судинних захворювань по рецепту лікаря та введення суворого контролю над громадськими фондами для будівництва Охматдит (91% та 89% відповідно). Створення Центрів громадського здоров’я та введення референтного ціноутворення на ліки підтримують по 77% опитаних; надання субсидій на медичні послуги внутрішньо переміщеним особам з Донбасу та Криму – 71%; введення загальнодержавного медичного страхування – 69%; запровадження стандартизованих протоколів лікування та збільшення заробітної плати лікарів через запровадження механізму контрактів – по 67%; укладання контрактів з метою отримання безкоштовного лікування на первинній ланці – 57%; заснування госпітальних округів – 44%.

• Підтримка усіх урядових ініціатив порівняно з травнем ц.р. суттєво зросла. При цьому залежність між рівнем поінформованості і підтримки прямо пропорційна: чим більше люди знають про ті чи інші ініціативи, тим більше вони їх підтримують. Більш того, переважна більшість опитаних (72%) підтримує законопроекти, до складу яких входять перелічені 10 ініціатив, 15% – не підтримують, 12% – не визначились. Підтримка даних законопроектів дещо вища на Заході, серед жінок, молоді і людей середнього віку, людей з середніми та вищими доходами і тих, в чиїх родинах є медики. Найнижча підтримка – на Сході.

• Ставлення до моделі фінансування медицини: половина опитаних (53%) переконані, що державні видатки на медицину повинні формуватися за принципом «гроші йдуть за пацієнтом» (найбільше цю гіпотезу підтримують на Заході), тоді як 20% думають, що державні видатки на медицину повинні формуватися, виходячи із кількості державних медичних закладів та кількості лікарняних ліжок у них (найбільше на Сході); 11% не підтримали жоден з механізмів, 16% – не визначились з відповіддю.

• За можливості обирати систему стандартизованих протоколів, більше половини опитаних (58%) надали б перевагу міжнародній системі (таких більше серед молоді та міських мешканців), тоді як  вітчизняній – лише 20%, ще чверть – не визначились.

• Абсолютна більшість опитаних (97%) підтримують ініціативу про те, що медична допомога повинна надаватися всім особам незалежно від їхнього матеріального стану. Ініціативу про відкриття інформації про благодійні внески державних службовців на медичні потреби підтримують 84% респондентів; розподіл витрат на лікування таким чином, що 70% сплачує держава, а 30% (або менше) пацієнт підтримують 83%; пріоритетне фінансування на лікування ветеранів АТО – 82%; відсутність оподаткування благодійних внесків на медичну допомогу – 81%; систему, за якою гроші з бюджету будуть «йти за пацієнтом» - 80%; податкові пільги для підприємств, що оплачують страхування здоров’я своїх працівників та створення спеціального державного фонду для лікування ветеранів АТО – по 79%; отримання більшого простору для самоуправління лікарнями та медичними установами – 67%. 

• Найменше підтримують ініціативи про те, що медичні працівники мають мати право працювати на підприємницьких засадах та сплачувати менші податки (51%) та держава може відмовитися оплачувати лікування у випадку, якщо людина нехтує своїм здоров'ям (44%).

• 84% підтримують вакцинацію дітей проти таких хвороб як поліомієліт, кір, туберкульоз, гепатит B, дифтерія та інші. Лише 11% не підтримують цього виду профілактики. 75% вважають, що щеплення повинно бути обов’язковим, 15% – не підтримують цю ідею, 10% – не визначились.

• Більше половини (56%) заявили, що у них не вимагали хабара за лікування або медичні послуги протягом останніх 12 місяців. Водночас, 20% опитаних відзначили наявність фактів корупції, ще 22% – не відвідували лікарів протягом цього періоду. Найбільше тих, хто заявив про вимагання хабаря лікарями на Півдні (25%), найменше на Сході – 14%. 

• Переважна більшість опитаних (73%) підтримала розповсюджену за кордоном систему, коли громадяни офіційно оплачують частину витрат за отриману медичну допомогу. При цьому серед тих, хто підтримує запровадження подібної системи, 43% готові оплатити від 1% до 10% витрат на лікування, 14% – не більше 20%, 17% – не більше 30%, 9% – не більше 50%. Взагалі не готові оплачувати частину витрат на лікування 9%, ще 8% – не визначились. При цьому три чверті (78%) опитаних підтримали б таку систему розподілу витрат на лікування між державою та пацієнтом, якби вона захищала від необхідності давати хабарі лікарям.

• 63% респондентів підтримують право людини на пожертву своїх органів після смерті, щоб врятувати або покращити життя інших людей, чверть – не підтримують,12% – не визначились. Більше тих, хто підтримує таку практику на Заході, серед молоді, чоловіків, більш заможних та тих, у кого є у родині медики. 

• 80% опитаних заявили, що підтримують ініціативу, щоб до водіїв швидкої допомоги ставилася вимога закінчити медичні курси з надання першої допомоги та допомоги при отриманні травм, а не просто щоб вони були водіями. 16% - не підтримують цю ідею, 4% – не визначились.

• 85% підтримують ініціативу щодо створення фельдшерської служби як у країнах Заходу, послуги якої використовуються для надання першої медичної допомоги при травматичних ситуаціях щоб врятувати життя пацієнта, доки він не отримає повноцінного і незалежного лікування у відділенні швидкої допомоги. Лише 7% виступають проти такої ідеї, 8% – не визначились.

• У порівнянні з травнем ц.р з 49% до 57% зросла кількість тих, хто вважає Міністерство охорони здоров’я важливим для себе та своїх родин. У свою чергу 34% опитаних у серпні висловили протилежну думку.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення дослідження: 26 липня -2 серпня 2017р.

 • За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у серпні 2017 року, 83% опитаних зазначили, що вважають себе патріотами своєї країни. У порівнянні з аналогічним періодом 2014 року загальна кількість патріотично настроєних громадян майже не змінилася. Лише 10% висловили протилежні міркування, ще 7% не змогли дати відповіді на це питання. 

• У всіх макрорегіонах України, кількість тих, хто вважає себе патріотом України перевищує 75%: на Заході таких 88%, у Центрі – 84%, на Сході – 83%, на Півдні – 77%. Водночас у південних областях 18% опитаних заявили, що не можуть говорити про себе, як про патріотів своєї країни. На Сході таких респондентів – 11%, у Центрі – 8%, на Заході – 5%. Чим старші респонденти, тим більше серед них тих, хто вважає себе патріотом. 

• 76% опитаних заявили, що якщо б сьогодні стояв би вибір, вони б підтримали проголошення Незалежності України. Цей показник не змінився з 2014 року. Для порівняння у 2013 таких опитаних було 61%. 

• Найбільше тих, хто підтримує проголошення Незалежності України, на Заході (93%). У Центрі таких опитаних 76%, на Півдні – 66%, на Сході – 64%. Водночас в останніх двох макрорегіонах кількість тих, хто має протилежну думку становить 21%-22%. Чим молодші респонденти та чим вищий рівень їхньої освіти, тим рівень підтримки проголошення Незалежності України серед них вищий.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 2-13 серпня 2017р.

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у липні 2017 року,  37% опитаних підтримують створення Єдиної Помісної церкви в Україні. 18% – проти цієї ініціативи, по 23% заявили, що їм або байдуже це питання, або взагалі не визначилися із відповіддю. 

• У порівнянні із 2014 роком практично не змінилася кількість тих, хто виступає за об’єднання Церков, водночас у півтора рази зменшилася кількість противників цієї ідеї. Разом з тим зросла кількість тих, хто не має чіткої позиції у цьому питанні. 

• Найбільшу підтримку створення Єдиної помісної Церкви має у середовищі представників Української Греко-Католицької Церкви (66%) та Української Православної Церкви Київського Патріархату (61%). Натомість серед прихожан Української Православної Церкви (МП) більше противників цієї ідеї (42%) аніж прихильників (23%). Водночас для 36% представників УПЦ МП або байдуже до цього питання, або ж вони не мають на нього відповіді. Серед інших категорій віруючих переважають ті, хто не має чіткої позиції щодо такої ініціативи. 

• Об’єднання церков має найбільшу підтримку на Заході (61%). У Центрі цю ідею підтримують 40%, не підтримують 17%, 43% не мають позиції. На Півдні за створення Єдиної Церкви 24%, проти – 25%, інші – або ж байдужі (33%) або ж вагаються з відповіддю (19%). На Сході ця ідея користується підтримкою у 11% опитаних, проти неї 20%. 40% не змогли надати відповідь, 29% – висловили байдужість.

• Ідею об’єднання Церков більш схильні підтримувати старші респонденти, жінки, ті, у кого вища освіта, та більш забезпечені. 

• Дві третини тих, хто підтримує ідею об’єднання, висловилися за створення Єдиної Помісної Церкви на базі УПЦ КП, 16% – за об’єднання на базі УГКЦ, 7% – УПЦ МП. 

• Переважна більшість прихожан УПЦ КП та УГКЦ бачать об’єднання на основі своїх Церков. Натомість у середовищі представників УПЦ МП лише трохи більше половини за об’єднання навколо УПЦ МП, а чверть – за об’єднання на базі УПЦ КП. Серед віруючих, які не віднесли себе до жодної із конфесій, дві третини за об’єднання на базі УПЦ КП.

• У порівнянні із 2014 роком практично не збільшилася кількість прихожан УПЦ КП та УГКЦ. Натомість прихильників УПЦ МП поменшало (3 22% до 17%). Разом з тим, зросла кількість тих, хто вважає себе віруючим, але не відносить до жодної із конфесій (з 24% до 31%). 

• Найбільше представників УПЦ КП на Заході, у Центрі та на Півдні країни, найменше – на Сході. Основний базис УГКЦ – на Заході, УПЦ МП – на Сході. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше  2,2%. Терміни проведення: 8-16 липня 2017 р.

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення журналу «Фокус», більше 70% опитаних киян готові взяти участь у виборах мера Києва, якщо вони відбудуться найближчим часом, 23% - не готові, 5% - не визначилися.

• Якщо вибори мера Києва відбудуться найближчим часом, то В.Кличка обрали б 39,4% тих, хто має намір голосувати. За Б.Березу проголосували б 8,5%, В.Бондаренка – 5,9%, О.Омельченка – 4,6%, Т.Монтян – 2,4%. Рейтинг інших кандидатів менше 2%. Не визначилися зі своїми електоральними вподобаннями чверть опитаних.

• Майже половина опитаних вважає, що справи у Києві йдуть у неправильному напрямку, 30% - у правильному, чверть – не визначилися.

• Більше 40% киян задоволені роботою міського голови Києва Вiталiя Кличка, половина – незадоволені, 8% - не визначилися. Порівняно з даними 2016 року кількість задоволених діяльністю мера Києва зросла з 35% до 43%.

• Роботою Київської міської ради задоволені 22%, більше 60% - незадоволені, 16% - не визначилися.

• Роботою комунальних служб міста задоволений кожен п’ятий опитаний, більше 70%  - незадоволені, 7% - не визначилися.

• 60% опитаних киян найбільше турбує вартість комунальних послуг. Майже дві третини зазначили про зростання злочинності, наркоманію/алкоголізм, 30% - незаконні забудови, чверть – поганий стан доріг міста, кожен п’ятий – низький фаховий рівень медиків та вартість проїзду у транспорті, 18% - якість послуг громадського транспорту, 17% - завантаженість вулиць транспортом.

• Серед молоді найбільш важливими проблемами є наркоманія/алкоголізм, поганий матеріальний стан шкіл, мала кількість  місць для паркування, мала кількість місць у дитячих садочках, безпритульні тварини на вулицях, мала кількість спортмайданчиків. Представники середнього віку більше вказують на поганий стан доріг міста, завантаженість вулиць транспортом, стихійну торгівлю на вулицях. Для старшого віку більш актуальним є зростання злочинності, низький фаховий рівень медиків, якість послуг громадського транспорту, поганий стан тротуарів і пішохідних доріжок та погане освітлення вулиць, стан житлових будинків.

• 47% опитаних вказали, що для них є важливим запровадження безвізового режиму  з Європейським Союзом, стільки ж зазначили протилежну думку, 7% - не визначились. 

• 62% опитаних вважає, що Україні слід стати членом Європейського Союзу, 5% - Митного союзу, кожен п’ятий підтримує рівновіддаленість від ЄС і Росії, 12% – не визначилися. 

• Якби сьогодні проводився референдум щодо вступу України в НАТО, то 55% підтримали б його, не підтримали – 18%, кожен десятий - не голосував би, не визначилися – 17%. 

• Запровадження безвізового режиму, членство у Європейському союзі та вступ до НАТО більшою мірою підтримує молодь та люди з вищим рівнем доходів.

• 60% виступають за обмеження в економічних відносинах з Росією, чверть  - за їхнє розширення або не скорочення, 14% - не визначилися.

• Половина опитаних підтримує запровадження візового режиму з Росією, майже 40% – не підтримують, кожен десятий не визначився. 

• 56% опитаних підтримують варіант завершення АТО до повного відновлення української влади на всьому Донбасі, 9% - за надання ширших економічних та гуманітарних повноважень територіям, розташованим в зоні АТО, 12% - за надання цим територіям самостійності, федеративного статусу краю, але залишити в складі України, 8% - схвалюють відділення цих територій від України, 15% - не визначилися із даного питання. Варіант завершення АТО до повного відновлення української влади на Донбасі найбільше підтримують прихильники обмеження економічних відносин з Росією, виборці В.Бондаренка, Свободи та БПП Солідарність.

• 53% підтримують рішення про блокування товарних потоків з територій Донецької та Луганської областей, контрольованих т.зв. ДНР та ЛНР, третина – не підтримують, 14% - не визначилися. 

• 60% опитаних вважають, що Україна повинна використовувати усі можливості для повернення Криму до складу України, чверть - змиритись з переходом Криму до складу Росії, близько 16% - не визначилися. За повернення Криму до складу України більшою мірою виступають люди з вищим рівнем доходів, чоловіки, виборці БПП Солідарність та Свободи.

• 36% вважають, що Україні потрібно переглянути Мінські домовленості і підписати нові угоди, 13% - за повне виконання усіх поставлених вимог, майже 20% - за вихід з переговорного процесу та прийняття рішень без участі міжнародних посередників, 1% - за інший варіант, більше 30% не визначилися з даного питання. 

• Для більшості респондентів (84%) День Перемоги 9 травня – це свято, що є особисто значимим, 5% сприймають його як пережиток минулого, стільки ж вважають свято просто вихідним днем, 2% - звичайним днем, 3% - не визначились.

• Як свято, що має символізм значимий для людини особисто, Міжнародний жіночий день сприймають 70%, 9% вважають його пережитком минулого, 15% - просто вихідним днем, для 4% - це звичайний день, 2% - не визначились.

• Майже половина респондентів (48%) сприймають День міжнародної солідарності трудящих як особисто значиме свято, 21% вважають його пережитком минулого, стільки ж – просто вихідним днем, 5% - звичайним днем, ще 5% не визначились.

• Більше 70% опитаних не підтримують надання російській мові статусу державної, 18% - підтримують, кожен десятий - не визначився. Ті, хто мають менший дохід та виступають за розширення чи збереження відносин з Росією, більше підтримують надання російській мові статусу державної.

• Майже 70% не жалкують про розпад Радянського Союзу у 1991 році, кожен п’ятий - жалкує, 10% - не визначились. Більше тих, хто жалкує про розпад Радянського Союзу серед тих, хто виступає проти заборони «георгіївської стрічки» та російських сайтів. Також більше жалкують через розпад ті, хто мають низькі доходи, люди старшого вік, виборці партії «За життя» та Батьківщини.

• Більше половини (54%) респондентів підтримують заборону «георгіївської стрічки», більше 30% – не підтримують, 15% - не визначились. Тоді як заборону російських сайтів підтримали лише чверть опитаних, 52% – не підтримали, кожен п’ятий - не визначився зі своєю позицією. Заборону «георгіївської стрічки» більше підтримали респонденти з вищим доходом та опитані середнього віку. Абсолютна більшість виборців Свободи виступають за заборону «георгіївської стрічки». 

• Третина опитаних отримують субсидії для оплати комунальних послуг, чверть - не отримують, проте мають намір оформити, ще 40% не отримують і не будуть оформляти, 4% - не визначились.

• 41% вважають, що допомога від держави на оплату комунальних послуг повинна надаватися так як зараз – через надання субсидій, майже стільки ж (40%) вважають, що краща допомога від держави – надання матеріальної допомоги для підвищення енергоефективності за умови сплати тарифів за повною вартістю, майже 20% - не визначились.

• Серед тих, хто отримує субсидії, більше 70% вважають кращим надання субсидій як зараз, тоді як близько половини тих, хто не отримує (незалежно від того чи мають вони намір оформляти субсидії чи ні), обирають варіант надання матеріальної допомоги для підвищення енергоефективності.

• 77% користуються Інтернетом мінімум раз на тиждень, 21% - не користуються взагалі. 

• 61% опитаних користуються мережею  Facebook, 34% - ВКонтакті, 33% - Одноклассники, 16% - Twitter, 13% - Instagram, 4% - іншою, кожен п’ятий - не користується соцмережами. Респонденти з нижчими доходами більше користуються мережею ВКонтакті та Одноклассники, натомість з вищим рівнем доходів – Facebook.

Аудиторія: населення Києва від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 826 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше  3,4%. Терміни проведення: 22-31 травня 2017 р.

 • Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою Рейтинг на замовлення журналу «Фокус», більше 60% опитаних українців вважають оптимальним унітарний устрій для України, 20% підтримують федерацію, 18% - не визначилися із відповіддю. Найбільше унітарний устрій підтримують жителі Заходу. Кожен десятий з тих, хто висловлює недовіру Росії, підтримує федеративний устрій України.

• Для 40% опитаних особисто важливим є запровадження безвізового режиму з Європейським Союзом, для 55% - не важливим, 7% - не визначились. Порівняно з даними 2016 року, показники практично не змінилися. Безвізовий режим з ЄС більш важливим є для мешканців Західного регіону та молоді, а найменш важливим він є для респондентів пенсійного віку.

• Половина опитаних вважає, що Україні слід стати членом Європейського Союзу, 12% - Митного союзу, 28% підтримують рівновіддаленість від ЄС і Росії, кожен десятий – не визначився. Вступ до ЄС більшою мірою підтримують на Заході та молодь. Серед тих, хто висловлює свою недовіру до країн Європейського Союзу, 15% підтримують вступ до ЄС, 30% - за Митний союз, 45% - підтримують рівновіддаленість від ЄС і Росії.

• Якби сьогодні проводився референдум щодо вступу України в НАТО, то 43% проголосували б «за», проти  – 30%, 13% не голосували б, а ще 14% не визначилися. Вступ до НАТО більшою мірою підтримують на Заході та молодь. Кожен десятий з тих, хто висловлює свою недовіру до НАТО, підтримав би вступ до нього.

• Найбільше українці довіряють Білорусі (60%), Європейському Союзу та Канаді (по 56%), а також ООН (48%). Найбільше не довіряють Росії (73%). У регіональному розрізі на Заході і в Центрі більшою мірою висловлюють довіру до Канади та ЄС. Крім того, НАТО, США, ОБСЄ та МВФ також більше довіряють на Заході країни. Довіра до Білорусі, СНД, Китаю та Росії більш виражена на Півдні та Сході країни.

• Майже 60% опитаних підтримують обмеження економічних відносин з Росією, близько 30% - за їхнє розширення або не скорочення, 15% - не визначилися. Порівняно з даними 2016 року, дещо збільшилася кількість прихильників обмеження відносин з Росією. Більше за збереження або розширення економічних відносин з Росією виступають мешканці Сходу і Півдня, люди старшого віку та прихильники партій «За життя» і Опозиційного блоку.

• Майже 40% підтримують запровадження візового режиму з Росією, половина – не підтримують, кожен десятий не визначився. За останні місяці дещо зросла підтримка запровадження візового режиму. Найбільше за нього виступають мешканці Заходу, жителі сіл, люди переважно молодого віку та виборці Свободи.

• Стосовно вирішення проблеми на Донбасі, 40% опитаних підтримують варіант завершення АТО до повного відновлення української влади на всьому Донбасі, 13% - за надання ширших економічних та гуманітарних повноважень територіям, розташованим в зоні АТО, 18% - за надання цим територіям самостійності, федеративного статусу краю, але залишити в складі України. Тільки 12% - схвалюють відділення цих територій від України, 18% - не визначилися із даного питання. Варіант завершення АТО до повного відновлення української влади на Донбасі найбільше підтримують в Центрі та на Заході країни, мешканці сіл, молодь.

• 43% не підтримують рішення про блокування товарних потоків з територій Донецької та Луганської областей, контрольованих т.зв. ДНР та ЛНР і майже стільки ж підтримують – 40%, 17% - не визначилися. Найбільше це рішення підтримують у Західному регіоні, мешканці сіл та молодь.

• Більше половини вважають, що Україна повинна використовувати усі можливості для повернення Криму до складу України, чверть вважають, що треба змиритись з переходом Криму до складу Росії, близько 20% - не визначилися. За повернення Криму до складу України більшою мірою виступають на Заході, мешканці сіл та молодь.

• 56% опитаних зазначили, що поверхнево знайомі зі змістом Мінських угод, третина – не знайомі, лише 7% - дуже добре знають їхній зміст, 4% - не визначилися. Більшою мірою ознайомлені з Мінськими угодами мешканці Сходу, міст та чоловіки.

• Майже 30% вважають, що Україні потрібно переглянути Мінські домовленості і підписати нові угоди, 16% - підтримують повне виконання усіх поставлених вимог, 17% - за вихід з переговорного процесу та прийняття рішень без участі міжнародних посередників, 5% - за інший варіант, третина не визначилася з даного питання. Повне виконання вимог Мінських домовленостей більше підтримують на Сході країни, виборці партії «За життя», Опозиційного блоку. Натомість на Заході і в Центрі, серед виборців БПП Солідарність, Громадянської позиції та Свободи  скоріше підтримують перегляд існуючих домовленостей і підписання нових угод.

• День Перемоги 9 травня є святом зі значимим символізмом для 82% опитаних українців, 7% вважають його пережитком минулого, 9% - звичайним або вихідним днем, 2% - не визначилися.

• Понад 70% вважають Міжнародний жіночий день 8 березня святом зі значимим для них символізмом, 8% - пережитком минулого, 18% - звичайним або вихідним днем, 2% - не визначилися.

• Половина опитаних вважає День міжнародної солідарності трудящих святом зі значимим для них символізмом, 16% - пережитком минулого, 31% - звичайним або вихідним днем, 3% - не визначилися.

• Мешканці Заходу, жителі сіл, а також виборці Свободи більшою мірою вважають вищезазначені свята пережитком минулого або звичайним чи вихідним днем.

• Дві третини опитаних не підтримують надання російській мові статусу державної, 30% - підтримують, 7% - не визначилися.  За останні 2 роки спостерігається незначне зростання підтримки надання російській мові статусу державної мови. Найбільше його підтримують на Сході і Півдні та у містах.

• Третина опитаних українців жалкують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, 53% - не жалкують, 14% - не визначилися. Найбільше про розпад СРСР жалкують у Східних і Південних регіонах, жінки та люди старшого віку, а також виборці партії «За життя» і Опозиційного блоку.

• 45% опитаних підтримують заборону «георгіївської» стрічки в Україні, майже 40% - не підтримують, 17% - не визначилися. Найбільше підтримують заборону на Заході, люди молодого і середнього віку, виборці Свободи.

• Майже 60% не підтримують заборону російських сайтів в Україні, зокрема Одноклассники, Вконтакте, Яндекс, чверть – підтримують, 20% - не визначилися. Найбільше підтримують заборону на Заході, люди з вищим рівнем освіти, виборці Свободи, БПП Солідарність і Громадянської позиції.

• Більше половини опитаних вважають, що питання переходу віруючих та передачі храмів і церковного майна з однієї конфесії до іншої можуть вирішувати самі віруючі, прихожани церкви, 22% - керівні органи церкви, 8% - місцевий священик, 7% - уповноважені органи центральної влади, 6% - місцеві органи влади, 2% - судові органи, 2% - мають іншу думку, кожен п’ятий- не визначився. Мешканці Заходу, жителі сіл більшою мірою вважають, що самі віруючі, прихожани церкви або місцевий священник можуть вирішувати це питання, натомість на Півдні та Сході, жителі міст вважають, що це мають вирішувати керівні органи церкви.

• Третина опитаних заявила, що у них особисто або членів їх сім’ї у власності є земельний пай.  На Заході таких найбільше –  майже половина (47%), на Сході – найменше (20%).  Серед селян власників земельних паїв втричі більше, ніж серед містян.

• Лише 11% опитаних вважають, що в Україні потрібно дозволити вільну купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення, 25% вважають, що для введення вільного ринку землі зараз відсутні умови , а половина опитаних (53%) впевнені, що земля не повинна бути товаром взагалі, 2% мають іншу думку, 9% - не визначились. Найбільше підтримують розвиток вільного ринку землі на Заході та серед молоді.

• Майже дві третини (63%) опитаних згодні з тим, що співпраця України з МВФ веде до зниження соціальних стандартів життя та підвищення цін, 21% - не згодні з цим твердженням, 17% - не визначились. 53% згодні з тим, що країни, які співпрацюють з МВФ переважно більше втрачають, ніж здобувають, не згодні з цим – 21%, і майже третина не визначились щодо твердження. 45% згодні з твердженням, що МВФ допомагає Україні у складний період часу, 38% - не погоджуються з цим, 17% - не визначились. 39% вважають, що співпраця з МВФ сприяє реформам в Україні, стільки ж (40%) не погоджуються, 21% - не визначились.

• Твердження, що позитивно описують МВФ та його співпрацю з Україною, більше підтримують виборці БПП та Самопомочі, а також ті, хто довіряють МВФ. А твердження, що негативно описують МВФ, більше підтримують виборці партій «За життя», Опозиційний блок і ті, хто не довіряють МВФ. 

• 19% респондентів підтримують ініціативу підвищення мінімального страхового стажу для отримання пенсії до 25 років, натомість 75% - в тій чи іншій мірі не підтримують цю ініціативу, 6% - не визначились. Ініціативу підвищити пенсійний вік до 65 років для чоловіків та жінок не підтримує абсолютна більшість респондентів (95%), 3% - підтримують, 2% - не визначились. Ініціативу підвищення мінімального страхового стажу для отримання пенсії більше підтримують на Заході та Півдні країни.

• Майже дві третини опитаних (63%) підтримують ініціативу запровадження обов’язкового сексуального виховання в школі для підлітків, 23% - не підтримують, 15% - не визначились. 

• 38% вважають, що в Україні слід відновити смертну кару, 47% - проти відновлення, 14% - не визначились. 

• Підтримують ідею заборони абортів чверть (23%) опитаних, 63% - не підтримують, 14% - не визначились. 

• Ініціативу легалізації купівлі вогнепальної зброї підтримують 18% опитаних, 77% - не підтримують, 5% - не визначились.

• За легалізацію надання сексуальних послуг виступають 14% опитаних, проти – 79%, 8% - не визначились.

• Лише 6% підтримують ініціативу легалізації вживання легких наркотиків, 90% - не підтримують, 3% - не мають думки з цього приводу.

• На Заході найбільше підтримують ініціативи відновлення смертної кари, заборони абортів, легалізації купівлі вогнепальної зброї, у Центрі більшою мірою підтримують легалізацію надання сексуальних послуг.

• Тільки 6% опитаних вважають діяльність НАБУ з точки зору боротьби з хабарництвом успішною, 80% - неуспішною, 14% - не визначились. 

• Більшість респондентів (83%) вважають більш ефективним методом боротьби з корупцією запровадження більш жорсткіших кримінальних покарань, 8% вважають більш ефективним підвищення заробітних плат чиновникам та працівникам бюджетних установ, 9%  не визначились.

• Половина респондентів (51%) отримують субсидії для оплати комунальних послуг, 18% - не отримують, але мають намір оформити, 29% - не отримують і не збираються оформляти, 3% - не визначились. У порівнянні з листопадом 2016 року збільшилась кількість тих, хто отримує субсидії.

• На Заході та у Центрі більше тих, хто отримує субсидії, на Сході – найбільше тих, хто не отримують субсидії та не збираються оформляти. Чим старші респонденти, тим більше серед них тих, хто отримує субсидії.

• Більше половини респондентів вважають, що держава повинна надавати субсидії на оплату комунальних послуг, так як зараз, 28% вважають, що краще отримати матеріальну допомогу від держави на підвищення енергоефективності за умови сплати тарифів за повною вартістю, 17% - не визначились. Серед тих, хто отримує субсидії і тих, хто хоче оформити субсидії, більше підтримки допомоги від держави на оплату комунальних послуг саме за рахунок надання субсидій.

• 65% користуються Інтернетом мінімум раз на тиждень, 32% - не користуються взагалі. Найчастіше ним користується молодь, виборці Самопомочі, Опозиційного блоку, БПП Солідарність та Громадянської позиції. 

• 48% опитаних користуються мережею  Facebook, 44% - ВКонтакті, 43% - Одноклассники, 12% - Іnstagram, 8% - Twіtter, 8% - іншою, 16% - не користуються соцмережами. Мешканці Заходу частіше користуються Facebook, жителі Півдня – ВКонтакті та Одноклассники.

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 3000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше  1,8%. Терміни проведення: 22-31 травня 2017 р.

 За даними дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», за останній рік у більш як 60% опитаних погіршилося матеріальне становище, у 30% воно не змінилося, лише у 6% – покращилося, 2% – не визначилися з відповіддю. Більше ніж 60% опитаним не під силу сплачувати рахунки за житлово-комунальні послуги, 35% мають змогу їх оплачувати, ще 3% не визначилися. Абсолютна більшість (97%) опитаних відчувають на собі підвищення цін на споживчі товари і послуги у цьому році.

На думку 65% опитаних головною причиною того соціально-економічного стану, в якому зараз перебуває країна, є непрофесіоналізм та корупція чинної влади. 54% вважають головною причиною воєнні дії на Сході, 31% - неспроможність Верховної Ради ухвалювати потрібні країні закони, 28% - непрофесіоналізм та корупцію попередньої української влади. При цьому якщо на Заході країни основною причиною вважають воєнні дії на Сході та непрофесіоналізм і корупцію попередньої влади, то на Півдні та Сході більше відзначають непрофесіоналізм і корупцію чинної влади, неспроможність Верховної Ради ухвалювати потрібні закони, відсутність політичного компромісу між опозицією та владою, проведення зовнішніми силами спецоперації з метою ослаблення України як економічного конкурента та низьку підтримку населенням реформ.

З тезою, що Україна сьогодні перебуває у стані хаосу погоджуються 85% опитаних (10% не погоджуються, 4% - не визначилися), у стані розвалу – 75% погоджуються (17% не погоджуються, 7% - не визначилися), у стані змін – 44% погоджуються (50% не погоджуються, 7% - не визначилися), у стані розвитку – 21% погоджуються (71% не погоджуються, 8% - не визначилися), консолідації – 17% погоджуються (58% не погоджуються, чверть – не визначилися). 

Половина опитаних (52%) підтримують ідею розпуску парламенту і призначення нових виборів Верховної Ради та позачергових президентських виборів, майже 40% не підтримують цю ідею, кожен десятий не визначився із відповіддю.

У разі проведення парламентських виборів найближчим часом 13,2% з тих, хто має намір взяти участь у голосуванні та визначився з вибором партії, готові віддати свої голоси за Батьківщину. За БПП Солідарність готові проголосувати 11,3%, Опозиційний блок – 10,4%, Радикальну партію – 8,9%, партію «За життя» – 8,2%. Громадянську позицію готові підтримати 7,6% опитаних, Самопоміч – 7,1%, Свободу – 6,4%. Партію УКРОП, Аграрну партію, Народний Контроль – по 2,3%, Рух нових сил – 2,2%. Рейтинг інших політичних сил менше 2%. 

Якщо партія, яку підтримують зараз, не буде брати участі у виборах, 5,5% серед тих, хто має намір голосувати, обрали б Батьківщину, 3,8% - Самопоміч, Радикальну партію і Свободу по 3,7%, Громадянську позицію – 3,5%, партію «За життя» - 3,3%, Опозиційний блок та БПП Солідарність по 3,1%, Відродження – 2,1%. Не голосуватимуть у такому випадку 7,6% опитаних, 45% - не визначилися.

28,6% з тих, хто має намір голосувати, за жодних обставин не проголосували б за БПП Солідарність, 15,5% - Опозиційний блок, 7,3% - Радикальну партію, 6,5% - Батьківщину, 4% - Народний фронт, 3,8% - Свободу, 3,1% - Нову державу (П.Симоненко).

Якби вибори Президента України відбулися б наступної неділі, то за Юлію Тимошенко готові проголосувати 15,2% з тих, хто має намір взяти участь у виборах та визначився з вподобаннями. За П.Порошенка проголосували б 11,6%, за О.Ляшка і Ю.Бойка – по 8,5%, В.Рабіновича – 7,8%, А.Гриценка – 7,2%, А.Садового – 6,6%, О.Тягнибока – 3,9%, С.Вакарчука – 3,8%, Д.Яроша – 2,5%, В.Гройсмана – 2,4%. Рейтинг інших кандидатів менше 2%. 

Моделювання другого туру виборів Президента України дало наступні результати: у парі П.Порошенко та Ю.Тимошенко 24% підтримують діючого Главу держави, 32% - лідера ВО «Батьківщина», 30% - не братимуть участь за таких умов, 14% - не визначилися. 

 За ситуації виходу у другий тур П.Порошенка та О.Ляшка, 27% підтримали б чинного Президента, 23% - лідера Радикальної партії. При цьому 17% не визначилися у своєму виборі, а третина висловили небажання брати участь у виборах. 

 За умови виходу в другий тур П.Порошенка та Ю.Бойка за Главу держави віддали б свої голоси 28% опитаних, за лідера Опозиційного блоку – 26%. 17% не визначилися із своїм вибором, 29% не виявили бажання голосувати в такому випадку. 

У парі Ю.Тимошенко та А.Садовий лідера Батьківщини підтримали б 31%, лідера Самопомочі – 23%. Третина не прийшли б на вибори, 14% - не визначилися.

У випадку виходу у другий тур Ю.Тимошенко та О.Ляшка 33% проголосували б за лідера Батьківщини, 21% – за лідера Радикальної партії. Третина не прийшли б на вибори, 13% – не визначилися. 

 У парі Ю.Тимошенко – Ю.Бойко 36% опитаних віддали б свої голоси за Ю.Тимошенко, за Ю.Бойка – 28%. 22% не брали б участі у голосуванні, 14% не визначилися. 

За ситуації виходу у другий тур А.Садового та П.Порошенка, 23% підтримали б чинного Президента, 26% - лідера Самопомочі. При цьому 18% не визначилися у своєму виборі, а третина висловили небажання брати участь у виборах. 

У парі В.Рабінович – П.Порошенко 28% опитаних віддали б свої голоси за чинного Президента, за В.Рабіновича – 24%. Третина не брали б участі у голосуванні, 16% не визначилися. 

У випадку виходу у другий тур В.Рабіновича і Ю.Тимошенко 33% проголосували б за лідера Батьківщини, 23% – за лідера партії «За життя», 30% не прийшли б на вибори, 14% – не визначилися. 

13% опитаних вважають Ю.Тимошенко політиком, який здатний вивести країну з економічної кризи, 9% вважають таким В.Рабіновича, 8% - О.Ляшка, 7% - П.Порошенка, А.Гриценка і Ю.Бойка – по 5%, А.Садового – 4%, О.Тягнибока – 2%. Третина вважає, що жоден з них не здатен вивести країну з кризи, 14% - не визначилися.

Здатними зупинити війну на Донбасі вважають П.Порошенка і Ю.Тимошенко по 8% опитаних, 7% - В.Рабіновича, А.Гриценка і О.Ляшка – по 6%, Ю.Бойка – 5%, А.Садового і О.Тягнибока – по 2%, жодного з політиків – 38%, 19% - не визначилися.

Кожен десятий опитаний вважає Ю.Тимошенко політиком, здатним об’єднати країну, 8% - П.Порошенка, В.Рабіновича і О.Ляшка – по 7%, А.Гриценка – 5%, Ю.Бойка – 4%, А.Садового – 3%, О.Тягнибока – 2%. Третина вважає, що жоден з них не здатен об’єднати країну, 19% - не визначилися.

70% вважають, що ситуація, яка склалася зараз в Україні може привести до масових загальнонаціональних протестів (таких як у 2004 чи 2013 році), 21% так не вважають, кожен десятий – не визначилися із відповіддю.

47% особисто не підтримують негайну організацію загальнонаціональних протестів, 41% - підтримують, 12% - не визначилися. 

Майже 40% особисто взяли б участь у таких протестах, якщо б вони розпочалися найближчим часом, половина опитаних – не брали б участі, кожен десятий – не визначився. Найбільше готові брати участь в акціях протесту мешканці Заходу, а також виборці Самопомочі, Радикальної партії та партії «За життя».

Якби сьогодні проводився референдум щодо зняття заборони продажу земель с.г. призначення, то майже 75% проголосували б проти продажу земель с.г. призначення, 20% - за продаж, 7% - не голосували б або не визначилися з відповіддю. 

У випадку, якщо в Україні буде дозволений продаж земель сільськогосподарського призначення, 40% можуть вийти на акції протесту, половина опитаних – не вийдуть, кожен десятий – не визначився. 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше  2,2%. Терміни проведення: 19-25 травня 2017 р

Дослідження проводилося Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту (IRI).

 Опитування проводилося по всій Україні (крім окупованих територій Криму і Донбасу) з 21 квітня по 5 травня 2017 р. Всього було опитано 2,400 жителів України віком 18 років і старше, які мають право голосувати. Вибірка є репрезентативною за статтю, віком, регіоном і величиною населеного пункту. Додатково було опитано 1,378 респондентів у Донецькій та Луганській областях.

 Допустима похибка не перевищує  2.0%. Коефіцієнт досяжності респондентів – 64.2%.

 З англомовною версією опитування можна ознайомитися на сайті IRI.

 Дослідження фінансувалося Урядом Канади.