Прес-релізи

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: квотна вибірка 3200 респондентів (по 1600 респондентів для кожного із соціологічних центрів) в усіх регіонах України. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face) за місцем проживання респондента. Статистична похибка вибірки (довірчий інтервал):  не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження (польового етапу): 7 – 17 грудня 2013 року.

Згідно з результатами дослідження, проведеного у грудні 2013 року Центром соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС» та Соціологічною групою «Рейтинг», 49,1% опитаних проголосували б на референдумі за приєднання України до Європейського Союзу,проти проголосували б 29,6%. Ще 21,3% – не визначились або не готові прийняти участь у такому референдумі. Серед тих хто визначився число прихильників ЄС становить 62,4 %.

Якби найближчим часом відбувався референдум щодо вступу України у Митний Союз, то 32,5% громадян України підтримали б такий союз, 41,9% - проголосували б проти. Ще 25,6% – не визначились або не готові прийняти участь у такому референдумі.

На питання вибору одного з двох основних векторів в зовнішній політиці України («Уявіть, будь ласка, що зараз відбувається референдум з питання про те, куди вступати Україні – до Європейського Союзу чи до Митного Союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Який Ваш вибір?») респонденти відповіли наступним чином: 46,9% підтримали б вступ до ЄС, а  28,9% проголосували б за вступ до Митного Союзу. Ще 24,2% – не визначились або не готові прийняти участь у такому референдумі.

Після того, як у кінці листопада Україна не підписала Угоду про Асоціацію з ЄС ставлення до Президента України В.Януковича погіршилось у 45,7% опитаних. У свою чергу, серед 15,7% респондентів ставлення до Президента покращилось. Не змінилось ставлення у 36,4%. Ще 3,1% не визначились зі своєю відповіддю.

Лише 1,8% опитаних оцінюють нинішню політичну ситуацію в Україні як «стабільну». Водночас, 46,1% оцінюють як «напружену», а 49,4% – як «вибухонебезпечну».

Половина українців (49,7%) у разі значного погіршення умов життя готові вийти на вулицю з протестом. У свою чергу, 28,5% – готові терпіти матеріальні і інші труднощі, заради збереження порядку в країні. Ще 21,8% не визначились з своєю відповіддю на це запитання.

На думку більшості опитаних громадянська активність населення (Майдан) може вплинути на ситуацію, що склалася зараз в Україні. При цьому 41,3% вважають, що значною мірою і 29,8% - незначною мірою. Водночас, майже кожен п’ятий опитаний (18%) вважає, що громадянська активність населення зовсім не вплине на ситуацію в державі. Ще 11% - не визначилися з даного питання.

42% опитаних позитивно ставляться до того, що в Києві та в багатьох містах України після не підписання Договору про Асоціацію з ЄС люди вийшли на вулиці та організували мітинги. 35,6% опитаних мають негативне ставлення до цього, 15,4% – нейтрально. Ще 7% не визначились зі своєю відповіддю або їм байдуже до цього.

44,7% опитаних негативно ставляться до того, що в ході цих протестів блокуються/блокувались адміністративні споруди (Адміністрація Президента, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, КМДА та ін.). позитивно ставляться 24,9% опитаних, нейтрально – 15,4%. Ще 11,8% не визначились зі своєю відповіддю або їм байдуже до цього.

Разом з тим, переважна більшість опитаних (73,6%) негативно ставляться до розгону мітингу у Києві спецпідрозділом «Беркут» в ніч на 30 листопада. Позитивно ставляться до цього лише 9%, нейтрально – 11,2%. Ще 6,2% не визначились зі своєю відповіддю або їм байдуже до цього.

У заходах на підтримку діючої влади на момент проведення опитування приймали участь 0,5% опитаних, ще 3,5% були готові прийняти в них участь. Також 12% опитаних зазначили, що підтримують мітинги на підтримку влади, але не готові в них приймати участь. Натомість, 75,8% опитаних – не підтримують такі заходи. Ще 8,1% не визначились зі своєю відповіддю.

З іншого боку, в заходах, які спрямовані проти чинної влади на момент проведення опитування приймали участь 5,7% респондентів. Ще 17,5% були готові взяти участь у таких мітингах та демонстраціях. Кожен п’ятий опитаний (21,6%) – підтримує такі мітинги, але не готовий приймати в них участь. Разом з тим, майже половина опитаних (47,6%) не підтримують ці заходи. Ще 7,7% не визначились зі своєю відповіддю.

Ставлення респондентів до основних вимог опозиції та Євромайдану до чинної влади – є переважно позитивним. Так,

Відставку міністра внутрішніх справ України В.Захарченка підтримують 53,3% опитаних, не підтримують – 30,8%. Не визначились – 15,9%.
Відставку нинішнього уряду на чолі з М.Азаровим підтримують 50,9% опитаних, не підтримують – 37,9%. Не визначились – 11,3%.
Проведення дострокових виборів Президента України підтримують 46% опитаних, не підтримують – 42%. Не визначились – 12%.
Проведення дострокових виборів Верховної Ради України підтримують 46,1% опитаних, не підтримують – 40,8%. Не визначились – 13,2%.
Відповідальність за вирішення наявної політичної кризи в Україні опитані покладають, перш за все, на Президента (41,5%), громадянське суспільство (32,6%) та опозицiйнi партії (29,3%). Ще 19,1% вказали, що головною рушійною силою для подолання політичної кризи повинні бути нові лідери, 17,3% – Верховна Рада України і 7% – журналісти, представники ЗМІ. Не визначилися з цього питання 10,4% опитаних.

Переважна більшість опитаних (72,6%) підтримують ідею кругло столу та проведення переговорів між владою та опозицією задля вирішення протиріч та політичної кризи в Україні. Не підтримують ідею переговорного процесу – 13,9%. Ще 13,4% - не визначились.

 ЕЛЕКТОРАЛЬНІ УПОДОБАННЯ МЕШКАНЦІВ УКРАЇНИ

Якби вибори Президента України відбувались найближчої неділі, то 20,2% (серед усіх опитаних) підтримали би В.Януковича, 18,6% - В.Кличка. Ще 9,4% - А.Яценюка, 7,1% - П.Порошенка, 5,1% - О.Тягнибока, 4,5% - П.Симоненка, 0,9% - В.Медведчука. Інших кандидатів підтримали б 4,7% опитаних. Не брали би участі у виборах – 14,7%, не визначились – 14,9%.

При цьому, якби Ю.Тимошенко змогла прийняти участь у виборах, то підтримка кандидатів виглядала б наступним чином: В.Янукович – 20,1% (серед усіх опитаних), Ю.Тимошенко – 16,6%, В.Кличко – 16,2%, П.Порошенко – 5,7%, П.Симоненко - 4,5%, О.Тягнибок – 3,9%, В.Медведчук – 0,9%. Інших кандидатів підтримали б 3,6% опитаних. Не брали би участі у виборах – 14,7%, не визначились – 13,9%.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і В.Кличко, то за чинного главу держави проголосували б 25,2% (серед усіх опитаних), а за В.Кличка – 42,7%. При цьому, 19,6% - не брали би участі у другому турі виборів, а 12,5% - не визначилися. Результат другого туру серед тих хто братиме участь у виборах і визначився з вибором становив би 63,3 % проти 36,7 % на користь Кличка.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і А.Яценюк, то за В.Януковича проголосували б 25,8% (серед усіх опитаних), а за А.Яценюка – 35%. При цьому, 24,4% - не брали би участі у другому турі виборів, а 14,8% - не визначилися. Результат другого туру – 58,2 % на 41,8 % на користь Яценюка.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і П.Порошенко, то за В.Януковича проголосували б 25% (серед усіх опитаних), а за П.Порошенка – 33%. При цьому, 25,7% - не брали би участі у другому турі виборів, а 16,3% - не визначилися. Результат другого туру – 57,5% на 42,5 % на користь Порошенка.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і Ю.Тимошенко, то за В.Януковича проголосували б 26,6% (серед усіх опитаних), а за Ю.Тимошенко – 32,1%. При цьому, 25,8% - не брали би участі у другому турі виборів, а 15,5% - не визначилися. Результат другого туру - 55,8 % на 44,2 % на користь Тимошенко.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович і О.Тягнибок, то за В.Януковича проголосували б 27,1% (серед усіх опитаних), а за О.Тягнибока – 28,8%. При цьому, 27,6% - не брали би участі у другому турі виборів, а 16,5% - не визначилися. Результат другого туру – 52,9 на 47,1 на користь Тягнибока.

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися найближчим часом, то підтримка партій виглядала б наступним чином: Партія регіонів – 20,2% (серед усіх опитаних), Батьківщина - 17%, Удар – 15,9%, Свобода – 5,6%, КПУ – 5,5%, Солідарність – 3,6%. Ще 0,9% опитаних підтримали б Український вибір, 0,7% - Радикальну партію О.Ляшка, 0,3% - Нашу Україну. Інші партії – 2,1%. Не брали би участі у виборах – 15,5%, не визначилися – 12,6%.
 

Соціологічна група «Рейтинг» продовжує проект «Народний ТОП», який складається з серії досліджень визначення кращих з кращих. Особливість методики полягає у тому, що респонденти не отримують жодних списків чи підказок і висловлюють думку виключно за допомогою відкритих питань, називаючи власні варіанти. Цього разу питання звучало «Назвіть Ваші ТРИ найулюбленіші страви. Неважливо кухні якого народу належить страва».

 Згідно з результатами дослідження, найулюбленішою стравою українців є борщ (44%). До улюблених страв увійшли також:
 

• вареники (18%), зокрема, з сиром, картоплею та вишнями;
• шашлик (10%), холодець (7%), котлети (6%) та відбивні (5%), а також інші м’ясні страви (14%), з них більш популярні: ковбаса, м'ясо по-французьки, смажене і тушковане м'ясо. Крім того, близько 7% вважають своєю улюбленою стравою плов, 4% – печеню. Лише 4% опитаних вважають своєю улюбленою стравою сало.
• пельмені (10%);
• різні страви з картоплі, зокрема, пюре (11%) та смажена (8%);
• салати «Олів’є» (11%) та «Шуба» (4%), а також інші салати (10%), у т.ч. овочевий, вінегрет, грецький, крабовий, м’ясний та «Цезар»;
• різні рибні страви (10%), зокрема, надають перевагу смаженій, фаршированій і заливній рибі, а також оселедцю та морепродуктам;
• серед випічки і десертів (9%) перевагу надають сирникам, пирогам і пиріжкам, морозиву, сирній запіканці та фруктам.
• серед млинців (4%) найбільш популярні з сиром.
• серед інших перших страв (10%), окрім звичайно борщу, також люблять окрошку (2%), солянку, зелений борщ, бульйон, капусняк, харчо, гороховий суп та розсольник.
• серед каш (4%) – гречану, молочну, вівсяну та куліш.

Таким чином, найулюбленішими стравами українців є борщ, вареники та страви з м'яса. При цьому, українці страви з м’яса люблять більше, ніж страви з картоплі і значно більше, ніж з риби.

Досить розвиненою є культура перших страв та різних десертів і випічки. Також відносно популярними є різні салати, хоча переважна більшість з них і не відносяться до української кухні. Набувають популярності і «нові» страви, зокрема такі як піца (4%) та суші (2%). Українці охоче діляться своїми кулінарними вподобаннями – не змогли назвати своєї улюбленої страви лише 4% опитаних.

На Заході популярнішими є голубці, вареники та деруни, в Центрі – рибні страви, холодець і сало. Також холодець люблять на Заході. В Північному регіоні частіше обирають картоплю, різні супи та відбивні, на Півдні – пельмені, смажену картоплю, а також плов. На Сході і Донбасі надають перевагу салатам і м’ясним стравам, зокрема, «Олів’є» та шашлику. Також тут полюбляють окрошку та салат «Шуба».

Цікаво, що зі збільшенням віку та зниженням освітнього рівня респонденти частіше обирають традиційні українські страви – борщ, вареники чи картоплю. Чим молодші респонденти, тим більше надають перевагу салату «Олів’є», шашлику, смаженій або запеченій картоплі. З підвищенням освітнього рівня більше обирають салати, шашлик та відбивні. Такі нетрадиційні для українців страви, як піца та суші, набувають своєї популярності серед молоді та людей з вищою освітою.

Чоловіки тяжіють до «важких» страв: вареників, шашлику, пельменів, смаженої чи запеченої картоплі та сала. Також чоловіки більше за жінок люблять борщ. Натомість жіноче меню є більш «легким» та значно різноманітнішим: різні салати, картопляне пюре, рибні страви, тушковані  або гриль овочі, голубці, каші, суші. Разом з тим, жінкам складно відмовити собі у випічці, десертах чи тортах.

Борщ та «Олів’є» найпопулярніші серед менш забезпечених.

Міські жителі частіше обирають рибні страви, салати, печеню, суші, торти, піцу. Мешканці сіл надають перевагу традиційним стравам – борщу, вареникам, картопляному пюре та холодцю. Цікавим є поділ смаків залежно від рідної мови респондента. Так, ті, хто вважають рідною українську мову, частіше серед улюблених страв називають борщ, вареники, холодець, голубці, картоплю. Респонденти, які вважають рідною російську – «Олів’є», інші салати, плов, окрошку, піцу та шашлик. Опитані, які вважають рідними обидві мови – котлети, смажену картоплю та салат «Шуба».

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

15 грудня 2013 року Соціологічна група «Рейтинг» в день повторних виборів до Верховної Ради України провела екзит-пол (опитування на виході з виборчих дільниць) на 4-ох округах: 132, 194, 197 та 223. Опитування проходило на виході зі 125 виборчих дільниць і тривало з 800 до 1700 (в селах) та до 1830 (в містах). Загальна кількість опитаних склала понад 7300 респондентів. Виборчі дільниці відбиралися випадковим чином із дотриманням принципу рівномірності. Респонденти на дільницях відбиралися відповідно до кроку. Опитування відбувалося анонімно, респонденти самостійно заповнювали анкети (бюлетені) і опускали їх у спеціально виготовлені скриньки.

Кілька важливих спостережень:

15 грудня 2013 року зафіксовано рекордну кількість відмов респондентів брати участь в екзит-полі, порівняно з попередніми виборами на округах. При цьому методика проведення екзит-полів була незмінна.
На 132, 194 та 223 округах кількість відмов була в кілька разів вища, ніж на 197 окрузі.
За спостереженнями інтерв’юерів, частіше відмовлялись брати участь в екзит-полі люди старшого віку та групи людей, які разом заходили і виходили з виборчих дільниць. Характерно, що у першій половині дня відмов було більше, ніж у другій, при цьому значна частина людей відмовлялись від опитування без будь-яких пояснень.

Таким чином, екзит-пол міг не врахувати результати голосування частини респондентів (в першу чергу тих виборців, які з тих чи інших причин не бажали повторно фіксувати результати свого волевиявлення) і це може бути основною причиною, чому результати екзит-полів не співпали з результатами підрахунку ЦВК більше, ніж на статистичну похибку (2,5-3%).

Екзит-пол не охоплює спеціальні дільниці (колонії, слідчі ізолятори, медичні заклади). В той же час, на таких дільницях 132, 194 та 223 округів зафіксована значно вища явка і результати істотно відрізняються від отриманих по всьому округу. Крім того, екзит-поли не можуть враховувати результати голосування «на дому» (ця інформація, наразі, не доступна для соціологів).
 

Наприклад, на 132 окрузі кандидат М.Круглов отримав на спец дільницях на 0,8 тис. голосів (понад 1% виборців) більше, ніж А.Корнацький, при цьому загальний відрив між кандидатами за офіційними підрахунками склав 1,7 тис. голосів.
 

На 194 окрузі кандидат М.Поплавський отримав на спец дільницях на 2,8 тис. голосів (майже 4% виборців) більше, ніж М.Булатецький.
 

На 223 окрузі кандидат В.Пилипишин отримав на 1,6 тис. голосів (понад 2% виборців) більше, ніж Ю.Левченко, при цьому загальний відрив між кандидатами склав 3,3 тис. голосів.
 

• Прикро констатувати, але на окремих дільницях інтерв’юерам відверто заважали виконувати свої обов’язки сторонні особи. Так, наприклад, на одній з дільниць Первомайська (округ 132) невстановлені особи намагались вилучити анкети, а також зірвали підрахунок результатів. На одній з дільниць Києва (округ 223) екзит-пол був на тривалий час перерваний через провокацію та хибний виклик міліції. На кількох дільницях Києва (округ 223) роботі інтерв’юерів заважали представники кандидатів, зокрема Ю.Левченка, які намагались отримати доступ до результатів, на інших – невстановлені особи «спортивного» типу.
• Результати екзит-полів протягом дня змінювались в однакових тенденціях: виборці підтримували опозиційних кандидатів активніше у другій половині дня, що є у т.ч. наслідком демографічних особливостей вибору, які будуть проаналізовані та оприлюднені після введення всіх оригіналів анкет (наразі наводяться попередні дані збору підсумкових результатів).
• Якщо підтвердиться гіпотеза про те, що старші люди підтримували «незалежних» кандидатів більше і саме старші люди частіше відмовлялися від опитування, то можемо припускати, що рекордна кількість відмов є основною причиною відхилення результатів екзит-полів від результатів ЦВК. А от справжні мотиви відмов – це вже інша тема для дискусії і не тільки для соціологів …

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у жовтні 2013 року, більшість українців (66%) погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу, натомість не погодились з твердженням 22% опитаних. Не визначились з цього питання 12% опитаних.

Слід відзначити, що за останні чотири роки зафіксовано найбільший відсоток респондентів, які вважають Голодомор геноцидом. Зокрема, згідно результатів досліджень Соціологічної групи «Рейтинг» у  2010р. цей відсоток становив 61%, у 2011р – 58%, у 2012р. – 59%, а вже у 2013р. – 66%.

При цьому кількість противників визнання Голодомору геноцидом протягом 2010-2013 років зменшилася з 25 до 22%.


Тезу про геноцид поділяють понад 80% мешканців Заходу, Центру та Півночі, а також більше половини респондентів на Сході та близько 40% – на Півдні та Донбасі. Ріст показника відбувся у всіх регіонах, крім Півдня.

Тезу поділяють близько 90% виборців О.Тягнибока, Ю.Тимошенко та А.Яценюка, близько 80% виборців В.Кличка та П.Порошенка, близько половини виборців В.Януковича та понад 40% – П.Симоненка. Характерно, що в електораті жодного з кандидатів в Президенти не зафіксовано перевищення кількості противників тези, над прихильниками.

З тезою погоджуються усі без винятку вікові категорії населення, незалежно від рівня освіти чи статі, при цьому найбільше невизначених – традиційно серед молоді.

Мешканці сіл більше згодні з тезою про Голодомор-геноцид, аніж мешканці міст (79% проти 60%).

З тим, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом Українського народу погоджуються майже 90% респондентів, які рідною мовою вважають українську. Водночас, серед респондентів, які вважають рідними одночасно українську та російську таких 60%, а серед респондентів, які вважають рідною лише російську – лише близько 40%.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Міжнародний республіканський інститут (IRI) оприлюднив результати загальнонаціонального дослідження громадської думки в Україні. Опитування показує, що 48% українців вважають, що у разі підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у листопаді це матиме позитивний вплив на Україну. Крім того, 48% вважають, що підписання Угоди про асоціацію сприятиме підвищенню рівня життя громадян.

Дослідження також показало, що ключовими реформами, які має реалізувати уряд, є реформа економіки, системи охорони здоров’я та соціальних послуг. Дві третини респондентів вважають, що уряд має розпочати економічні реформи, 48% – реформу системи охорони здоров’я, 36% – реформу соціальних послуг.

Дослідження проведено 27 серпня – 9 вересня 2013 року. Випадкова вибірка становить 1200 мешканців України віком від 18 років, які мають право голосу, та є репрезентативною для дорослого населення за віком, статтю та рівнем освіти. Похибка для національної вибірки не перевищує ±2,8%. Дослідження, профінансоване United States Agency for International Development, було проведене компанією Baltic Surveys / The Gallup Organization на замовлення IRI, польовий етап дослідження здійснювала Соціологічна група «Рейтинг».

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку жовтня 2013 року, то участь у них взяли б близько 70% виборців. Разом з тим, якби вибори Президента України відбулися початку жовтня, то участь у них взяли б близько 73% виборців. Найвищий рівень мобілізації фіксується на Заході (близько 80%), найнижчий – на Донбасі та Півдні країни (близько 50%).

Вибори до Верховної Ради України

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку жовтня 2013 року, то перемогу здобула б Партія регіонів. Так, 23% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Партію регіонів, 22% – за Батьківщину, 18% – за УДАР, 9% – за Комуністичну партію, 7% – за Свободу. Ще близько 6% виборців підтримали б інші партії, не визначились з вибором – 14%.

Для коректного порівняння показників партій з результатами виборів, було проведено перерозподіл «невизначених».  В результаті отримуємо: якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку жовтня 2013 року, то за Партію регіонів проголосували б 27% виборців, за Батьківщину – 26%, за партію УДАР – 21%, за КПУ – 10%, за Свободу – 9%. Інші партії – близько 7%.
Отже, порівняно з результатами парламентських виборів сукупна підтримка опозиційних партій (Батьківщини, УДАРу і Свободи) збільшилась з 50 до 56%, водночас сукупна підтримка партій, які формують більшість у парламенті (Партії регіонів та КПУ), зменшилась з 43 до 37%.

Слід зазначити, що у лютому 2013 року сукупна підтримка опозиційних партій становила 56%, а партій більшості – 38%. Таким чином, рівень сукупної підтримки майже не змінився, проте зміни відбулися всередині опозиції, зокрема, зменшилась підтримка Свободи, натомість дещо зросла підтримка Батьківщини. Також, дещо зменшилась підтримка Партії регіонів.

Партія регіонів залишається одноосібним лідером симпатій на Донбасі, Півдні та Сході країни. У свою чергу Батьківщина лідирує на Заході, в Центрі та на Півночі. УДАР обігнав Батьківщину на Сході та Свободу – на Заході. Свобода й надалі має найвищу підтримку на Заході. КПУ підтримує майже кожен шостий виборець на Донбасі, Півдні та Сході країни. Найбільше «невизначених» – на Донбасі (25%).

 

Вибори Президента України

Якби вибори Президента України відбувалися на початку жовтня 2013 року, і Ю.Тимошенко брала би в них участь, то В.Януковича підтримали б 24% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах), 21% – Ю.Тимошенко, 19% – В.Кличка, 7% – П.Симоненка, 6% – О.Тягнибока, 2% – П.Порошенка. Інших кандидатів підтримали б близько 5% виборців, не підтримали б жодного – близько 4%, не визначились з вибором – 11%.

У разі якщо Ю.Тимошенко не братиме участі у виборах (а А.Яценюк братиме), то В.Януковича підтримали б 24% опитаних, 20% – В.Кличка, 17% – А.Яценюка. Крім того, по 7% підтримали б О.Тягнибока та П.Симоненка, 3% – П.Порошенка. Інших кандидатів підтримали б близько 5% виборців, не підтримали б жодного – близько 5%, не визначились з вибором – 12%.
В.Янукович залишається одноосібним лідером симпатій на Донбасі, Півдні та Сході країни. У свою чергу Ю.Тимошенко лідирує на Заході, в Центрі та на Півночі, де мало чим поступається їй В.Кличко, а на Сході навіть має вищу підтримку за лідера Батьківщини. Якщо Ю.Тимошенко не братиме участь у виборах, то лідерство на Заході та Півночі переходить до В.Кличка, якому дещо поступається А.Яценюк.

Найбільше «невизначених» – на Донбасі (17%) та Півдні (15%).

Слід зазначити, що рейтинг В.Януковича є вищим за рейтинг Партії регіонів, найбільш виразно – на Донбасі. Так само рейтинг В.Кличка переважає рейтинг УДАРу. Водночас рейтинги Свободи та КПУ вищі за рейтинги їх лідерів.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович та В.Кличко, 22% підтримали б чинного Президента, 37% – лідера УДАРу. Водночас, проти обох – 12%, не визначились – 11%, не брали б участь у голосуванні – 18%.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович та А.Яценюк, 23% підтримали б чинного Президента, 30% – лідера Батьківщини. Водночас, проти обох – 17%, не визначились – 11%, не брали б участь у голосуванні – 19%.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович та Ю.Тимошенко, 24% підтримали б чинного Президента, 28% – лідера Батьківщини. Водночас, проти обох – 19%, не визначились – 11%, не брали б участь у голосуванні – 18%.

Якби до другого туру президентських виборів вийшли В.Янукович та О.Тягнибок, 24% підтримали б чинного Президента, 22% – лідера Свободи. Водночас, проти обох – 23%, не визначились – 12%, не брали б участь у голосуванні – 19%.

У структурі прихильників В.Кличка домінує молодь. Старших найбільше серед прихильників П.Симоненка та П.Порошенка.

Більш «чоловічий» електорат мають В.Кличко та О.Тягнибок, більш «жіночий» – Ю.Тимошенко та П.Порошенко.

Якщо у структурі прихильників П.Порошенка, В.Януковича, П.Симоненка та В.Кличка домінують мешканці міст, то серед прихильників Ю.Тимошенко та А.Яценюка – значна частина проживає в селах.

Найбільше виборців з вищою освітою у структурі прихильників П.Порошенка, О.Тягнибока та В.Кличка. Ці ж кандидати мають більш заможних прихильників, водночас найбіднішими є виборці П.Симоненка та Ю.Тимошенко.
 

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 53% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують – 35%. Ще 12% - не визначились.

На думку більшості підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом для України більш вигідне (47%), ніж вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном (34%). 19% – не змогли визначитися.  За останні три роки зафіксовано найвищий відсоток респондентів, які вважають підписання Угоди з ЄС більш вигідним для країни, ніж вступ до Митного союзу – він зріс з 39 до 47%.

В результаті Захід та Північ виразно більше підтримують Угоду з Євросоюзом, а Південь та Донбас – вступ до Митного союзу. Водночас Центр та Схід є своєрідними «перехідними» регіонами, де приблизно порівну підтримують обидва напрямки інтеграції, з тією різницею, що в Центрі все таки більше підтримують підписання Угоди з Євросоюзом, а на Сході – вступ до Митного союзу.

 
Виборці  П.Симоненка в абсолютній більшості (82%) виступають за Митний союз, а виборці О.Тягнибока (85%), А.Яценюка (75%), Ю.Тимошенко (73%) та В.Кличка (72%) – за підписання Угоди з ЄС.

Цікаво, що практично однакова кількість виборців В.Януковича як підтримують вступ України до ЄС (42%), так і проти цього (45%). При цьому половина виборців чинного Глави держави вважають більш вигідним для країни вступ до Митного союзу, а чверть – підписання Угоди з Євросоюзом.

Майже половина (49%) опитаних очікують, що Україна та Європейський Союз підпишуть Угоду про Асоціацію в листопаді 2013 року. Не вірять в це – чверть.

Важливо, що за останній місяць кількість тих, хто очікує підписання Угоди зросла 39 до 49%, при цьому, серед противників євроінтеграції – майже вдвічі.

Більшість (38%) вважає, що якщо Угоду підпишуть, то це скоріше станеться завдяки обопільним зусиллям України і Європи. 13% вважають, що це станеться завдяки зусиллям більше української сторони, а 26% - завдяки зусиллям європейської.

Більшість опитаних вважають, що для Євросоюзу можливе підписання Угоди означатиме швидше перемогу (49%), ніж поразку (3%), при цьому 30% вважають, що це не означатиме ані перемогу, ані поразку.

Для  України можливе підписання Угоди означатиме також швидше перемогу (45%), ніж поразку (16%), при цьому 22% вважають, що це не означатиме ані перемогу, ані поразку.

Водночас, для Росії можливе підписання Угоди означатиме швидше поразку (52%), ніж перемогу (2%), при цьому 29% вважають, що це не означатиме ані перемогу, ані поразку.

56% респондентів очікують, що якщо у листопаді 2013 року Україна та Європейський Союз підпишуть Угоду про Асоціацію Росія збільшить тиск на Україну, 10% очікують зменшення тиску, а 19% вважають, що нічого не відбуватиметься. Збільшення тиску на Україну з боку Росії очікують понад 50% мешканців усіх регіонів країни, а на Заході таких дві третини.

38% опитаних підтримують утворення єдиної держави  у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 50%. Ще 12% - не визначились. За останні три роки зафіксовано найнижчий відсоток прихильників та найвищий відсоток противників утворення єдиної держави  з Росією.

Цікаво, що у 2011 році майже 40% українців, які підтримували утворення єдиної держави з Росією, одночасно підтримували і вступ України до ЄС. У 2012 році їх кількість зменшилась до 30%, на початку 2013 року зменшилась вже до 25%, а вже у жовтні 2013 року скоротилась до 20%.

43% респондентів підтримують надання російській мові статусу державної. Водночас половина (51%) виступають проти цього.  Ще 5% - не визначились.

Слід зазначити, що у 2009 році кількість прихильників двомовності переважала кількість противників, у 2010-2011 роках їх кількість зрівнялася, а вже з середини 2012 року число противників двомовності стабільно вище (51-52%).

Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (85%), Півдня (69%) та Сходу (57%).

Лише 20% опитаних підтримують вступ України в НАТО. Не підтримують вступ України до НАТО дві третини опитаних. Ще 15% – не визначились. Відносно більше підтримують вступ до НАТО лише на Заході країни, більше серед виборців О.Тягнибока та В.Кличка. Це наслідок також того, що в електораті цих двох політиків більше чоловіків, а чоловіки підтримують вступ до НАТО традиційно більше, ніж жінки.

27% опитаних підтримують ідею визнати ОУН, УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України, 52% опитаних – не підтримують. Ще 20% не визначились з цього питання.

Ставлення до цього питання до кінця не сформувалося і коливається кожного року: після  того як у 2011 році рівень підтримки ідеї зріс з 20 до 27%, у 2012 році він знову погіршився – до 24%. Проте, вже у 2013 році знову покращився до 27%.

Ідею визнати ОУН та УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України найбільше підтримують виборці О.Тягнибока та Ю.Тимошенко, а найменше – В.Януковича та П.Симоненка.

Лише 5-6% мешканців Донбасу і Півдня підтримують визнання ОУН-УПА, тоді як на Заході таких понад 70%.

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 26 вересня – 6 жовтня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Аудиторія дослідження: населення міста Тернополя віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 13-27 вересня 2013 р.

Місцеві проблеми
 

Якщо говорити в цілому про країну, більшість опитаних мешканців міста вважають, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку (68%), лише 19% вважають, що у правильному. Ще 13% – не визначилися.

Разом з тим, якщо говорити про ситуацію в місті, 42% опитаних вважають, що справи в Тернополі йдуть у правильному напрямку, стільки ж (41%) вважають, що у неправильному. Ще 17% – не визначилися.

Більшість опитаних (57%) вважають, що ситуація в місті протягом минулих 12 місяців значно або дещо покращилась, ще чверть вважає, що не змінилася. Натомість тільки 18% думають, що зімни були переважно негативні.

Протягом наступних 12 місяців 51% очікує покращення ситуації в місті, 28% – не очікують змін, натомість 17% – очікують погіршення.

Якщо порівнювати Тернопіль з іншими обласними центрами України, абсолютна більшість (68%) опитаних городян віднесли б місто до середнячків. Тільки 4% віднесли б лідерів, а 20% – до аутсайдерів.

Серед проблем міста мешканців найбільше турбують поганий стан доріг (73%), проблеми з працевлаштуванням (55%), високі тарифи на комунальні послуги (48%), неякісне медичне обслуговування (46%), неякісна питна вода (41%) та погана робота ЖЕКів (35%). Крім того, санітарний стан міста (28%), а також його хаотична забудова (24%).

Слід зазначити що протягом останнього року зросла кількість громадян, які стурбовані станом доріг (з 64 до 73%), неякісним медичним обслуговуванням (з 42 до 46%), неякісною питною водою (з 35 до 41%), хаотичною забудовою міста (з 18 до 24%) та недостатньою кількістю парковок та автостоянок (з 5 до 11%).

Натомість зменшилось число стурбованих проблемами працевлаштування (з 68 до 55%) та санітарним станом міста (з 34 до 28%). Решта проблем лишились однаково актуальними як і рік тому.

 

Динаміка очікувань від Верховної Ради України

У вересні 2012 року більшість (51%) мешканців Тернополя очікували змін на краще в результаті парламентських виборів. У вересні 2013 року, через рік після виборів, лише у 6% опитаних такі очікування виправдалися, натомість очікування більшості (79%) не виправдалися.

Слід зазначити, що сьогодні  від новообраної Верховної Ради найбільше очікують підвищення зарплат і пенсій (53%), створення нових робочих місць (39%), забезпечення економічного зростання держави (36%), подолання корупції у владі (34%), захисту української мови та культури (33%).

Якщо порівнювати очікування напередодні виборів і сьогодні можна дійти висновку, що за рік після виборів помітно зменшились емоційні (ідеологічні) очікування від парламенту, натомість зросли – прагматичні (соціально-економічні).

Зокрема, зросли очікування щодо підвищення зарплат і пенсій (з 44 до 53%), створення нових робочих місць (з 36 до 39%), покращення якості медичного обслуговування (з 21 до 25%), підвищення якості освіти (з 12 до 19%). Натомість зменшились очікування щодо захисту української мови та культури (з 52 до 33%), звільнення Ю.Тимошенко (з 21 до 17%), забезпечення свободи слова (з 19 до 16%) та висловлення iмпiчменту Президенту Януковичу (з 23 до 13%).


Місцеві рейтинги

Якби наступної неділі відбувалися вибори Тернопільської міської ради, понад 75% місцевих мешканців взяли б у них участь.

Найбільше симпатій має партія Свобода, яку готові підтримати 34% виборців. УДАР – 26%, Батьківщину – 23%. Ще 3% проголосували б за Партію регіонів, 2% – за Нашу Україну, понад 3% – за інші партії, а 9% – не визначились.
Серед кандидатів на посаду міського голови найбільше симпатій має діючий мер Сергій Надал, якого готові підтримати 48% виборців. Віталія Максимова готові підтримати – 11%, Романа Заставного – майже 10%. Ще понад 4% проголосували б за Ігора Гуду, 4% – за Василя Лило та Михайла Ратушняка, майже 3% – за Петра Ландяка, майже 8% – за інших кандидатів, 9% – не визначились.

Серед місцевих політиків найбільш відомими є С.Надал, Р.Заставний та О.Кайда, яких знають майже усі опитані. Близько 80% знають таких політиків як В.Лило, М.Ратушняк та В.Максимов.

Найбільш позитивно ставляться до С.Надала (56%), О.Кайди (42%), а також до Р.Заставного (31%) та В.Максимова (26%). Найбільше негативну мають той же Р.Заставний (33%) та П.Гоч (31%).

Найбільше задоволені місцеві мешканці діяльність міського голови (68%), значно менше задоволені діяльність в.о. голови обласної ради С.Тарашевського (23%) та голови обласної адміністрації В.Хоптяна (23%).


Національні рейтинги

Серед національних політиків місцеві мешканці найбільше довіряють В.Кличку (69%), О.Тягнибоку (59%), А.Яценюку (59%) та Ю.Тимошенко (49%). Найбільше не довіряють: В.Ющенку (80%), В.Януковичу (87%), М.Азарову (89%) та П.Симоненку (89%).

За останній рік рівень довіри до О.Тягнибока та А.Яценюка не змінився, натомість Ю.Тимошенко та В.Клично додали. А от два роки тому - Ю.Тимошенко довіряли майже стільки ж як А.Яценюку та більше, ніж В.Кличку і О.Тягнибоку. Натомість сьогодні усі три опозиційні лідери випереджають в довірі Ю.Тимошенко.

Якщо б вибори Президента України відбулися наступної неділі, понад 80% місцевих мешканців взяли б у них участь.

Найбільше симпатій має В.Кличко, якого готові підтримати 31% виборців. За Ю.Тимошенко – 21%, О.Тягнибока – 14%, А.Яценюка – 13%. Ще 4% проголосували б за П.Порошенка, по 2% – за В.Януковича та А.Гриценка, понад 4% – за інших кандидатів, 2% – проти всіх, 8% – не визначились.

Якщо б Ю.Тимошенко не брала би участі у виборах, В.Кличка підтримали б 36% виборців. А.Яценюка – 23%, О.Тягнибока – 16%. Ще 4% проголосували б за А.Порошенка, по 2% – за В.Януковича та А.Гриценка, понад 5% – за інших кандидатів, 3% – проти всіх, 9% – не визначились.

Аудиторія дослідження: населення міста Тернополя віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 800 респондентів.
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,8%, для значень близьких до 30% - не більше 2,4%, для значень близьких до 10% - не більше 1,7%. Терміни проведення дослідження: 13-27 вересня 2013 р.

Згідно з дослідженням, проведеним у Львові, Тернополі, Чернівцях, Івано-Франківську та Хмельницькому абсолютній більшості населення подобається жити у своїх містах.

Найбільше задоволених проживанням у своєму місті серед мешканців Тернополя (91%), найменше – серед мешканців Хмельницького та Івано-Франківська (80%). Жителі цих двох міст також відзначилися найбільшою кількістю незадоволених своїм проживанням в місті, хоча таких респондентів налічується всього 2%.

 

Львів, на думку більшості його мешканців, є привабливим містом для туристів (61%), що має багату історію та красиву архітектуру з великою кількістю пам’ятників, а також численними кафе і кав’ярнями. Львів’яни найбільше вважають, що їхнє місто відіграє важливу роль у розвитку країни (21%), а також є політично-активним осередком (19%).

З іншого боку, Львів вважається його мешканцям найменш тихим і затишним (13%), чистим і охайним (9%), містом з найменш зручним транспортним пересуванням.

Тернопіль для його жителів є тихим, затишним і зеленим містом (59%), в якому проживає багато молоді. Значна кількість опитаних (42%) відзначають духовність та релігійність міста. Третина місцевих мешканців вважають своє місто чистим і охайним, а також оцінюють його як екологічно чисте, що значно вирізняється з-поміж інших міст.

Найменшою мірою характеризує Тернопіль якість медицини і освіти (3%), наявність великих можливостей (3%) та можливостей працювати і заробляти (7%). Тернопіль найменше (серед інших міст) вважають містом, що відіграє важливу роль у розвитку країни.

Для жителів Чернівців найбільш важливою ознакою їхнього міста є красива архітектура (63%) та наявність парків і скверів (56%), що поєднується з його багатою історією. Чернівці також оцінюють як духовне і релігійне місто (49%), в якому живуть доброзичливі, приємні люди (46%).

Більше ніж у інших містах, місцеві мешканці відзначають можливості працювати і заробляти (20%), можливості для розвитку дитини (19%), а також якість освіти (15%) і медицини (13%). Разом із цим, чернівчани найменше вказують на невисоку вартість життя в своєму місті.

Івано-Франківськ для його мешканців – це, насамперед, тихе і затишне місто (39%) з релігійним характером, в якому проживає багато молоді та доброзичливих, приємних людей. Близько чверті опитаних вважають своє місто безпечним для життя та містом, в якому дотримуються традицій. Також Івано-Франківськ, як і Львів, є політично-активним містом (17%).

Менш за все жителі Івано-Франківська відзначають цікавість культурного та спортивного життя. Найменшою мірою характеризує рідне місто наявність великих можливостей (5%), якість освіти та медицини.

Хмельницький на думку близько 40% його жителів – це тихе, затишне місто з великою кількістю парків і скверів, багатьма кафе і кав’ярнями, де живе багато молоді. Для 15% місцевих жителів невисокою є вартість життя, що є найвищим показником серед усіх досліджуваних міст.

Разом із тим, у Хмельницьку найменше відзначають релігійність міста та дотримання традицій. На думку хмельничан, їхнє місто не є туристично привабливим (7%), про що свідчать найменші показники краси архітектури, наявності пам’ятників, багатства історії міста.

 В очах молоді рідне місто – це осередок гарного відпочинку з великою кількістю кафе і кав’ярень, молоді, красивих жінок та цікавим культурним і спортивним життям.

Велику кількість пам’ятників, парків і скверів, а разом із тим екологічність, чистоту і охайність міст відзначають мешканці середнього віку. Також для них рідні міста надають можливості для роботи, відпочинку та розвитку дітей.

Представники старших поколінь відзначають духовність і релігійність своїх міст, багатство історії та безпечність для життя.
 

Якби респонденти були змушені виїхати на постійне місце проживання за кордон, то для більшості жителів Тернополя, Львова та Івано-Франківська найбільш привабливими країнами були б США, Канада та Німеччина.

Для мешканців Чернівців та Хмельницька країною для виїзду №1 стала б Німеччина, на другому місці – США. Також серед жителів цих двох міст найбільше прихильників еміграції до Росії. Цікаво, що переїзд до таких країн як Італія та Англія отримав більше розповсюдження, ніж до сусідньої Польщі, яка залишається найбільш привабливою для населення Хмельницького і Львова.

Якби респонденти були змушені виїхати на постійне місце проживання в інше місце України, то жителі Тернополя, Івано-Франківська та Хмельницького в першу чергу обрали б Західний регіон, а також Київ і область. Мешканців Чернівців найбільше приваблює столичний регіон, наступні – Західний та Південний. Львів’яни однаковою мірою погодилися б на переїзд до Києва або Західного регіону.

Важливо відзначити, що ті, хто визначився з місцем можливого переїзду, здебільшого прагнуть виїхати за межі України.

 

Аудиторія дослідження: населення Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Хмельницького та Чернівців віком від 18 років і старші.
Вибіркова сукупність: по 800 респондентів у кожному місті. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Дослідження проводилися протягом 2012-2013 років

Згідно з результатами останнього дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», близько 40% опитаних вважають себе футбольними вболівальниками, зокрема 9% вважають себе фанатами футболу, 9% – активними вболівальниками, ще 22% – вважають себе вболівальниками, але не активними. Разом з тим, майже 60% – не захоплюються футболом.

Згідно з нашими спостереженнями, пік кількості футбольних вболівальників в Україні припадає на період ЄВРО-2012. Так, у 2009 році їх кількість становила третину, а одразу після ЄВРО-2012 майже половина опитаних називали себе футбольними вболівальниками.  Проте, згодом цей показник стабілізувався на рівні 40%, що підтвердило тезу про емоційну природу його росту. У 2012 році регіони, які приймали Чемпіонат, показали різкий ріст кількості вболівальників. У 2013 році ці показники стабілізувалися.

Тим не менше, можна стверджувати, що проведення ЄВРО-2012 в Україні підвищило інтерес українців до футболу. Ще однією з причин росту вболівальників (з 33% у  2009 році до 40% – у 2013) є успіхи, які демонструють українські команди, рівень внутрішнього чемпіонату та гра збірної.

Найактивнішими вболівальниками залишаються молодь та чоловіки. Майже третина чоловіків активно цікавляться футболом, серед жінок таких втричі менше (лише кожна десята). При цьому лише близько 40% чоловіків взагалі не цікавляться футболом, тоді як серед жінок таких понад 70%.

Серед українських футбольних клубів найбільш популярними є Динамо (39%) та Шахтар (25%). Менш популярними є Металіст (6%), Дніпро (3%), Карпати (3%) та Чорноморець (3%).

За Динамо вболівають найбільше на Півночі, в Центрі та на Заході країни. Шахтар практично одноосібний фаворит симпатій на Донбасі, а також ділить першість з Динамо на Півдні. Самим популярним клубом на Сході є Металіст, дещо випереджаючи Шахтар, Дніпро і Динамо.

45% футбольних вболівальників України не підтримують ідею об’єднання українського та російського чемпіонатів по футболу в один, водночас 37% – ідею підтримують, а 17% – не визначилися.

Серед тих, хто не цікавиться футболом, лише 11% підтримують ідею, а чверть – не підтримують. Дві третини – не визначилися  стосовно свого ставлення.

Найбільше ідея подобається вболівальникам на Півдні. В решті регіонів переважає кількість противників. Лише вболівальники Чорноморця та Металіста більше позитивно ставляться до ідеї, ніж негативно. Серед вболівальників Шахтаря і Дніпра думки розділилися майже порівну. Водночас вболівальники Динамо ідею переважно не підтримали, не говорячи про вболівальників Карпат, майже 90% з яких висловилися проти.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 9-18 серпня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами останнього дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», у серпні 2013 року 81% опитаних українців в тій чи іншій мірі вважають себе патріотами своєї країни. Зокрема, 40% опитаних однозначно характеризують себе як патріотів, ще 41% – швидше так, ніж ні. Разом з тим, 13% опитаних не вважають себе патріотами. Ще 5% – не змогли визначитися.

Таким чином, протягом останнього року кількість людей, які вважають себе патріотами не змінилася (у серпні 2012 року 40% опитаних однозначно характеризували себе як патріотів, ще 42% – швидше так, ніж ні).

Якщо ж говорити про довшу динаміку, то, скажімо з 2010 року кількість людей, які вважають себе патріотами, дещо зросла. Так, у вересні 2010 року тільки 31% опитаних однозначно характеризували себе як патріота, ще 45% – швидше так, ніж ні. Загалом кількість опитаних, які вважають себе патріотами своєї країни, зросла з 77 до 81%.

Цікаво, що більшими патріотами себе вважають найстарші та наймолодші респонденти. Водночас, ми спостерігаємо тенденції, що чим старші респонденти, тим менше вони підтримують Незалежність України. Отже, частина респондентів, називаючи себе патріотами своєї країни, не мають на увазі незалежну Україну, і більше таких саме серед старших людей.

 Загалом 61% опитаних підтримали б проголошення Незалежності України, якби перед ними постав такий вибір сьогодні. Водночас 28% – не підтримали б, ще 11% – не визначилися. За останній рік (з серпня 2012) ці показники практично не змінилися.

Якщо на Заході підтримали б Незалежність майже 90%, на Півночі та в Центрі – майже 70%, то на Сході та Півдні – менше половини, а на Донбасі – взагалі лише третина. Лише на Донбасі кількість противників Незалежності перевищує кількість прихильників – рік тому ці показники були майже рівні. При цьому, серед прихильників Партії регіонів майже половина підтримали б Незалежність, а майже 40% – ні. Тоді як серед прихильників КПУ домінують противники Незалежності (дві третини).

Як вже зазначалося, чим молодші респонденти, тим більше вони підтримують Незалежність України. Чоловіки більше підтримують Незалежність, ніж жінки. Чим більше матеріально забезпечена людина, тим вища підтримка Незалежності.

Майже 80% респондентів, які вважають рідною мовою українську, підтримують Незалежність. Водночас, серед респондентів, які вважають рідними одночасно російську та українську – таких близько половини, а серед тих, які вважають рідною лише російську, – лише третина.

Майже 90% прихожан УГКЦ, понад 70% УПЦ (КП) та майже 60% просто віруючих, які не відносять себе до жодної конфесії, підтримують Незалежність. Тоді як серед прихожан УПЦ (МП) таких менше половини, хоча і серед них кількість прибічників Незалежності перевищує кількість противників.

46% опитаних готові у випадку виникнення відповідної загрози відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках. За останні три роки це найвищий (!) показник: так, у 2010 році таких було 43%, у 2012 – лише третина.

Разом з тим, 43% опитаних не готові відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках, 11% – не визначилися.

Якщо раніше підвищену готовність відстоювати свою країну зі зброєю в руках висловлювали переважно прихильники лише партії Свобода, то зараз таких однакова кількість і серед прихильників інших опозиційних партій: УДАРу та Батьківщини – близько 60%.

Ще один цікавий момент. На Донбасі кількість опитаних, які готові відстоювати  територіальну цілісність країни зі зброєю в руках, у 1,5 рази вища, ніж кількість людей, які підтримали б Незалежність.

Майже 60% чоловіків та кожна третя жінка готові захищати свою країну зі зброєю в руках. Чим молодші респонденти, тим вищу готовність декларують до відстоювання країни.

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%.
Терміни проведення дослідження: 9-18 серпня 2013 р.

Розподіл областей:

Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Дослідження проводилося Київським міжнародним інститутом соціології та групою «Рейтинг» з 23 лютого по 14 березня 2013 року. Польовий етап проходив з 27 лютого по 10 березня 2013 року. Опитування проводилося в автономній республіці Крим (у 41 населеному пункті), всього було опитано 1060 респондентів. Вибірка дослідження багатоступенева, випадкова. Помилка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 3.1% (без урахування дизайн-ефекту).

Метод збору даних – особисте (face-to-face) інтерв'ю за місцем проживання респондентів.

69% українців вважають, що в цілому, справи в Україні йдуть у неправильному напрямку, при цьому лише 16% – у правильному. Ще 16% – не змогли визначитися з даного питання.

Варто зазначити, що порівняно з аналогічними дослідженнями за 2011-2012 роки, оцінки майже не змінилися. Винятком є лише вересень 2012 року, коли чверть вважали, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку, а майже 60% – у неправильному. Це говорить про те, що напередодні парламентських виборів очікування громадян покращилися (додалась емоційна складова), проте вже за півроку зафіксовано аналогічний показник, що був у 2011-2012 роках.

Більшість опитаних вважають, що найважливішими проблемами для України є безробіття (53%), корупція у державних органах (51%) та низький рівень виробництва (45%).  Крім того, респонденти відзначили контроль за ростом цін (26%), соціальний захист бідних (25%), некомпетентність уряду (22%), політичну нестабільність (21%) та злочинність (15%).

Порівняно з вереснем минулого року, найбільш відчутно зросла кількість опитаних, які серед основних проблем  країни виділили  корупцію в державних органах (з 37 до 51%), низький рівень виробництва (з 40 до 45%), некомпетентність уряду (з 13 до 22%) та політичну нестабільність (з 16 до 21%).

Серед проблем, які турбують громадян особисто, опитані відзначили контроль за цінами (54%), безробіття (50%) та соціальний захист бідних (37%). Також особисто громадян турбують  корупція у державних органах (27%), низький рівень виробництва (22%), затримки з виплатою зарплат чи пенсій (21%).

Значно менше сьогодні громадян турбують злочинність (12%), некомпетентність уряду (12%), нестача або ймовірність відключення газу, електроенергії, води (10%), падіння курсу гривні (9%), політична нестабільність (9%), питання права власності на землю (7%).

Варто зазначити, що порівняно з вереснем минулого року відчутно зросла кількість опитаних, які серед основних персональних проблем  виділили  корупцію в державних органах (з 23 до 27%) та некомпетентність уряду (з 6 до 12%). Натомість по решті показників зміни практично відсутні.

Таким чином, опитування показує, що основні проблеми, які хвилюють українців, пов'язані з економікою.

Разом з тим, громадяни чітко розділяють проблеми на ті, які турбують їх особисто, і ті, які є важливими для країни. Зокрема, опитані вважають, що контроль за ростом цін, затримки з виплатою зарплат чи пенсій, соціальний захист для бідних, падіння курсу гривні, ймовірність відключення газу та інших комунальних послуг є більш важливішими проблемами для них особисто, ніж для країни. Натомість низький рівень виробництва, корупція, політична нестабільність, некомпетентність уряду є більш  важливими проблемами для країни, ніж особисто для громадян.

При цьому безробіття є однаково важливою проблемою як для громадян, так і для країни.

Цікавим є також регіональний розріз. Так, безробіття та некомпетентність уряду є більш важливими проблемами  для мешканців Заходу; контроль за ростом цін, корупція, відносини з Росією – для мешканців Півдня та Сходу; соціальний захист бідних – для мешканців Центру країни.

Жінки більш гостро відчувають проблему росту цін та соціального захисту, чоловіки – корупції, низького рівня виробництва, безробіття та злочинності.

Молодь більше відчуває проблеми корупції, некомпетентності уряду, політичної нестабільності; люди середнього віку – безробіття, низького рівня виробництва; старші – росту цін та соціального захисту малозабезпечених.

Опитані не відзначили відчутних позитивних змін за переважною більшістю сфер життєдіяльності країни.

Так, 73%  вважають, що за останні два роки ситуація з цінами погіршилася, 24% – не змінилася і лише 2% покращилася.

Понад половина опитаних відзначили погіршення впродовж останніх 2-х років у сферах охорони здоров’я, працевлаштуванні, досягненні політичної стабільності, а також у забезпеченні професіоналізму влади, розвитку сільського господарства та економіки країни, а також у боротьбі з корупцією.

Понад 40% відзначили погіршення у сферах розвитку малого і середнього бізнесу, забезпеченні соціального захисту, наданні житлово-комунальних послуг.

Відносно більш позитивно респонденти оцінили зміни у сферах євроінтеграції України, ситуацію з мовами, забезпечення виплат зарплат і пенсій, стабільності гривні, відносини з Росією.

 

72% опитаних громадян підтримали б на референдумі закріплення у Конституції та законах норми про право громадян звільняти з посад чиновників, депутатів, суддів, керівників правоохоронних органів усіх рівнів, не підтримали б пропозицію лише 8%. Ще 10% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

43% опитаних громадян підтримали б приєднання України до Європейського Союзу, не підтримали б – 26%. Ще 19% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

40% опитаних громадян підтримали б приєднання України до Митного Союзу Білорусі, Казахстану та Росії, не підтримали б – 33%. Ще 16% – не визначилися з цього приводу, а 11% – не брали б участі у такому референдумі.

36% опитаних громадян підтримали б обрання Президента України лише в одному турі виборів, стільки ж (37%)  – виступили б проти. Ще 17% – не визначилися з цього приводу, а 10% – не брали б участі у такому референдумі.

33% опитаних громадян підтримали б запровадження виключно мажоритарної системи виборів народних депутатів, чверть виступили б проти. Водночас, майже 30% – не визначилися з цього приводу, а 14% – не брали б участі у такому референдумі.

Лише 16% опитаних громадян підтримали б запровадження двопалатного парламенту, третина проголосували  б проти. Водночас, третина не визначилися з цього приводу, а 16% – не брали б участі у такому референдумі.

 

Протягом 14-28 травня 2013 року опитано 1200 респондентів, віком старше 18 років. Статистична похибка для національної вибірки не перевищує 2,8%. Фінансування здійснено The National Endowment for Democracy (NED), дослідження проведено  Baltic Surveys/The Gallup Organization від імені The International Republican Institute (IRI), польові дослідження проводилися Rating Group Ukraine.

Повний звіт (ENG): http://www.iri.org/news-events-press-center/news/iri-ukraine-survey-economic-issues-remain-greatest-concern

Київ, Україна – Міжнародний республіканський інститут (IRI) оприлюднив результати дослідження громадської думки в Україні. Опитування показує, що головні проблеми, які турбують українців, пов’язані з економікою. Понад 50% респондентів назвали безробіття та корупцію в державних органах ключовими викликами для України. Далі серед основних проблем респонденти називали низький рівень промислового виробництва, контроль зростання цін та соціальний захист малозабезпечених. Безробіття та корупція в державних органах залишаються головними проблемами для українців незалежно від статі, віку чи регіону проживання.

Українці також зберігають песимістичні оцінки щодо напряму розвитку країни: 69% вважають, що Україна рухається у неправильному напрямку. Цікавими є також оцінки українців щодо Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Угода, яку планувалося підписати у липні, стала результатом спільних переговорів та спрямована на посилення зв’язків і розширення співпраці між Європейським Союзом та Україною. На запитання, чи буде ця угода корисною чи шкідливою для України, незначна більшість – 51% – вважають, що вона буде корисною. Серед молоді віком 18–29 років такої думки дотримуються 65%.

Дослідження проведено 14–28 травня 2013 року. Випадкова вибірка склала 1200 мешканців України віком від 18 років, які мають право голосу, та є репрезентативною для дорослого населення за віком, статтю та рівнем освіти. Похибка для національної вибірки не перевищує ±2,8%. Дослідження, профінансоване National Endowment for Democracy, було проведене компанією Baltic Surveys / The Gallup Organization на замовлення IRI, польовий етап дослідження здійснювала Соціологічна група «Рейтинг».

Джерело: The International Republican Institute

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», близько третини киян планують провести літо вдома, а щонайменше кожен десятий взагалі не матимуть відпустки цим літом. Ще 14% – не визначились щодо літнього відпочинку.

Серед тих, хто все ж таки поїде з міста цього літа, найбільшим попитом користується відпочинок на Чорному або Азовському морі (18%). Разом з тим, 13% планують провести літню відпустку за кордоном, 7% – в іншому місті, селі України.

Кожен шостий киян планує провести відпустку на дачі.

Переважна більшість людей похилого віку цього літа залишаться у Києві, обравши в якості місць відпочинку дім або дачу. Чим молодші респонденти, тим більше вони прагнуть поїхати з міста на відпочинок. Майже кожен п’ятий респондент у віці 18-39 років планує закордонну поїзду.

Зі зростанням рівня освіти респондентів, зростає і кількість тих, хто планує поїхати з міста. Лише чверть людей з вищою або незакінченою вищою освітою проведуть відпустку вдома, а 10% – не матимуть відпустки взагалі. Разом з тим, кожен п’ятий власник диплому про вищу освіту планує відпочинок на Чорному або Азовському морі; трохи менше (15%) проведуть відпустку за межами країни.

Більше половини жінок проведуть літо вдома, на дачі або ж на роботі. Чоловіки – більш мобільні, особливо що стосується поїздок за кордон. Водночас 16% чоловіків ще не визначилися, де проведуть цьогорічну відпустку. Серед жінок таких менше.

У контексті літніх відпусток цікавим є електоральний аспект.

Так, найбільш “стійкий” виборець (люди, які стабільно ходять на вибори) більш схильний провести літо вдома або на дачі. Водночас, окремі електоральні групи зазнали б значних втрат.

Зокрема, у найбільш програшному становищі могли б опинитися В.Кличко та М.Катеринчук, оскільки щонайменше третина їх прихильників планують цього літа закордонні поїздки або відпочинок на Чорному чи Азовському морі, ще частина – поїздки по містам і селам України. Натомість П.Порошенко і О.Попов були б у більш виграшному становищі, оскільки їх підтримують здебільшого старші люди, які планують провести літо вдома або на дачі.

Серед партій найбільш вразлива ситуація в УДАРу, який підтримує здебільшого молодь. Водночас, найбільше «домосидів» серед прихильників КПУ, Батьківщини та Партії регіонів.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 59% опитаних вважають, що Україні скоріше не вистачає «сильної руки», ніж «демократії» (26%). Кожен шостий не визначився з даного питання.

Водночас, 42% опитаних вважають, що Україні скоріше не вистачає «більшої свободи слова», ніж «більшої цензури» (26%). Кожен третій не визначився з даного питання.

Половина опитаних вважають, що Україні «потрібно розвивати ринкові відносини», а 31% – «повертатися до планової економіки». Кожен п’ятий не визначився з даного питання.

Характерно, що третина прихильників «сильної руки» одночасно виступають за збільшення свободи слова в країні, а 40% – за подальший розвиток ринкової економіки.

За «сильну руку» виступають від 70% респондентів на Півдні та Донбасі до 50% – на Заході і Півночі країни; від 80% прихильників КПУ і 70% – Партії регіонів до половини прихильників УДАРу, Свободи і Батьківщини.

Разом з тим, спостерігаються чіткі залежності: чим молодші респонденти, чим вищий їх рівень освіти тим більше вони виступають за поглиблення демократії, збільшення свободи слова і розвиток ринкових відносин.

Крім того, україномовні респонденти більше вважають, що країні не вистачає демократії та свободи слова, ніж російськомовні. Ті ж самі залежності і за національністю: росіяни більше підтримують «сильну руку», збільшення цензури та повернення до планової економіки, ніж українці.

Цікаво, що жінки підтримують «сильну руку», збільшення цензури та повернення до планової економіки більше, ніж чоловіки.

Виразна підтримка тези про необхідність збільшення цензури в Україні фіксується лише на Донбасі. Те ж саме стосується і повернення до планової економіки.

Водночас, рівна частина респондентів на Півдні і Сході підтримують як збільшення цензури, так і збільшення свободи слова. При цьому в Центрі, а особливо на Півночі та Заході країни є виразна підтримка збільшення свободи слова і поглиблення ринкових відносин.

44% опитаних українців не шкодують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, натомість 41% – шкодують.  Кожен шостий не визначився з даного питання.

Порівняно з попереднім дослідження, проведеним наприкінці 2010 року, кількість тих, хто шкодує за СРСР зменшилась з 46 до 41%, а тих, хто не шкодує навпаки зросла з 36 до 44%. Таким чином, за останні 2,5 роки ностальгія за СРСР зменшилась, що пов’язано, в першу чергу, з демографічними змінами, оскільки найбільшими прихильниками СРСР і надалі залишаються старші люди.

Разом з тим присутні й інші залежності. Наприклад, жінки більше шкодують за СРСР, ніж чоловіки. Так само російськомовні респонденти та росіяни шкодують за СРСР більше, ніж українці. Чим вища освіта респондентів, тим менше ностальгії за СРСР.

75% з тих, хто шкодує за СРСР, вважають, що Україні більше не вистачає «сильної руки», половина – хотіли б повернутися до планової економіки, 40% – збільшити цензуру в країні.

Натомість чверть вже виступає за поглиблення ринкових відносин та збільшення свободи слова.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15-28 березня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька 
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг»,  політична акція опозиції «Україно, вставай», що відбулася 18 травня у столиці, знайшла більшу підтримку серед киян, ніж акція за підтримки Партії регіонів «В Європу без фашистів».

Так, третина опитаних киян позитивно оцінили політичну акцію опозиції, чверть – нейтрально, водночас  кожен п’ятий – негативно. Стільки ж нічого не знали про проведену акцію.

У свою чергу кожен десятий опитаний позитивно оцінив політичну акцію Партії регіонів, кожен п’ятий – нейтрально, водночас понад 40% оцінили її негативно. Чверть нічого не знали про проведену акцію.

Найбільш позитивно оцінили акцію «Україно, вставай» прихильники Свободи (57%). Нагадаємо, що в травні найбільш відчутно зросли рейтинги саме Свободи. В свою чергу, прихильники УДАРу менш позитивно (36%) оцінили акцію опозиції, ніж Батьківщини (49%). 40% прихильників КПУ та Партії регіонів оцінили акцію опозиції негативно.

Акцію «В Європу без фашистів» відносно позитивно оцінили лише прихильники Партії регіонів  (51%). Найбільш негативно поставилися до акції прихильники Свободи і Батьківщини (70%).

Цікаво, що найбільш поінформованими про  акції 18 травня виявилися старші люди, водночас третина молоді нічого не знала про акцію опозиції, а понад 40% – про акцію Партії регіонів. Найбільшу підтримку акції отримали також переважно серед старших людей.

Ще один важливий момент – чоловіки значно більше підтримують акцію опозиції (40%), ніж жінки (26%), а акцію Партії регіонів оцінюють більше негативно (50%), ніж жінки (40%). Нагадаємо, що в травні у структурі прихильників Свободи зросла кількість чоловіків, а в УДАРу – зменшилася.

Більшість опитаних впевнені у тому, що учасники акцій отримували винагороду за свою участь. Особливо це стосується акції «В Європу без фашистів». Так, 51% опитаних вважають, що всі учасники акції Партії регіонів отримували винагороду, ще 17% вважають, що винагороду отримували лише деякі. Лише 7% вважають, що учасники акції не отримували жодної винагороди.

Разом з тим, 35% опитаних вважають, що всі учасники акції опозиції отримували винагороду, ще 21% вважають, що винагороду отримували лише деякі. Лише 16% вважають, що учасники акції не отримували жодної винагороди.

Є тенденція: чим молодші респонденти, тим більше вони вказують на «проплаченість» акцій, не виключено, що це одна з основних причин низької підтримки акцій серед молоді.

38% опитаних вважають, що більше киян було на акції опозиції, 8% – на акції Партії регіонів. Водночас 7% вважають, що на обох акціях були переважно не кияни, а 9% – переважно кияни. При цьому більшість (38%) не змогли відповісти на дане питання.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори мера Києва відбувалися у травні 2013 року, то участь у них взяли б близько 60% виборців.

Так, якби вибори мера Києва відбувались у травні 2013 року, то 35,9% (серед тих, хто має наміри брати участь у виборах), підтримали б Віталія Кличка, 17,1% – Олександра Попова, понад 11% – Петра Порошенка.

Понад 5% виборців підтримали б Миколу Томенка, близько  4% – Андрія Іллєнка, близько 3% – Миколу Катеринчука, близько 2% – Анатолія Гриценка та Олега Ляшка. Ще близько 3% проголосували б за інших кандидатів, кожен шостий не визначився з вибором.

Порівняно з березнем 2013 року зросли рейтинги В.Кличка (з 31 до 36%), П.Порошенка (з 7 до 11%) та М.Катеринчука (з 1 до 3%). Натомість показники О.Попова погіршилися з 20 до 17%. Також зменшилась кількість респондентів, які не визначилися з вибором (з 25 до 15%). В силу домінування в столиці опозиційних настроїв, розподіл невизначених відбувся на користь кандидатів, які в тій чи іншій мірі асоціюються з опозицією. Крім того, О.Попов частково втратив симпатиків на користь П.Порошенка, оскільки їх електорати досить схожі і орієнтовані передусім на старших людей. Водночас на молодь орієнтовані В.Кличко та М.Катеринчук.

 Жінки більше підтримують М.Катеринчука, П.Порошенка та О.Попова, також серед жінок більше «невизначених». У свою чергу, чоловіки більше підтримують А.Гриценка, А.Іллєнка та  В.Кличка.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Віталій Кличко, то чверть опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного керівника міста, понад 70% – лідера партії УДАР, близько 5% – не визначились.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Петро Порошенко, то третина опитаних підтримали б чинного керівника міста, 57% – Петра Порошенка, кожен десятий не визначився.

Якби вибори мера Києва відбувалися у два тури і до другого туру вийшли Олександр Попов та Микола Катеринчук, то близько 40% опитаних підтримали б чинного керівника міста, 47% – лідера Європейської партії, 16% – не визначились.

Якби вибори Київради відбувалися сьогодні, то 27,5% (серед тих, хто має наміри брати участь у виборах), підтримали б УДАР, 14,2% – Батьківщину, 13,6% – Свободу, майже 10% – Партію регіонів. Решту партій підтримують менше 5% виборців. Майже чверть не визначилися з вибором.

Порівняно з березнем 2013 року найбільш значимо зросла підтримка лише Свободи (з 11 до 14%), дещо укріпилися Батьківщина, Партія регіонів та КПУ. Також зросла підтримка Європейської партії. Позиції УДАРу майже не змінилися.

УДАР продовжує підтримувати переважно молодь, старших найбільше в структурі виборців Батьківщини та Партії регіонів, а також серед невизначених.

Чоловіки більше підтримують Свободу і УДАР. Жінок більше серед «невизначених», а також серед прихильників Батьківщини та Партії регіонів. Цікаво, що порівняно з березнем кількість чоловіків у структурі виборців Свободи зросла, а УДАРу – зменшилася.

Аудиторія дослідження: населення Києва віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 1002 респондентів. Метод дослідження: телефонне опитування, вибірка репрезентативна за віком, статтю та районами Києва. Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 3,1%, для значень близьких до 30% - не більше 2,8%, для значень близьких до 10% - не більше 2%. Терміни проведення дослідження: 20-26 травня 2013 р.

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 50% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують – 37%. Ще 13% – не визначились.

Разом з тим 42% опитаних підтримують утворення єдиної держави у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 47%. Ще 11% - не визначились.

Цікаво, що кожен четвертий українець, який підтримує утворення єдиної держави з Росією, одночасно підтримує і вступ України до ЄС.

Враховуючи такі особливості відповідей, респондентам було задане пряме запитання. Отже, на думку опитаних для України підписання Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Євросоюзом більш вигідне (41%), ніж вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном (38%). 20% – не змогли визначитися.

Порівняно з 2010-2012 роками спостерігаємо тенденції росту прихильників як першого варіанту інтеграції, так і другого. Люди визначаються: за останні два роки кількість «невизначених» у цьому питанні зменшилась з 27 до 20%.

Традиційно Захід, Північ і Центр України більше підтримують Угоду з Євросоюзом. Донбас, Південь і Схід – вступ до Митного союзу. При цьому, Схід  і Центр залишаються «перехідними» регіонами, де не спостерігається великої переваги прихильників одного інтеграційного вектору, над іншим. Тут же найбільша кількість тих, хто одночасно підтримує обидва інтеграційних вектори.

Молодь, люди з вищою освітою традиційно більше підтримують  підписання Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з ЄС, старші – вступ до Митного союзу.

Переваги та недоліки інтеграційних процесів

На думку опитаних, від зближення з Євросоюзом Україна отримає такі основні переваги: можливостi для громадян бiльше подорожувати (55%), можливостi знайти кращу роботу (53%), збiльшення iнвестицiй в Україну (51%), розвиток демократiї (41%), можливостi отримати кращу освiту (41%), зменшення бiдностi (39%), зменшення корупції (39%).

У свою чергу, від зближення з Росією Україна отримає такі основні переваги: зменшення цiн на газ (55%), зближення народiв (53%), пiдтримка вiтчизняної промисловостi (51%), пiдтримка вiтчизняного сiльського господарства (41%).

Однакова кількість респондентів (по 21%) вважають, що зближення як з Євросоюзом, так і з Росією  дасть кращий захист кордонiв України. Так само однаково (по 15%) вважають, що жодних переваг не буде ані від зближення з Євросоюзом, ані з Росією.

40% респондентів вважають, що вступ до Митного Союзу призведе до зростання добробуту українців (не згодні – 39%). У свою чергу, 46% вважають, що вступ до ЄС призведе до зростання добробуту українців (не згодні – 34%).
46% вважають, що вступ до Митного Союзу призведе до зростання промисловостi та сiльського господарства в Українi (не згодні – 36%). У свою чергу, 55% вважають, що вступ до ЄС дасть поштовх для розвитку України (не згодні – 30%).
43% вважають, що для Росiї Україна завжди буде другосортною країною, аналогічно 58%, що для Європи Україна також завжди буде другосортною країною.
В результаті - 70% думають, що спочатку потрiбно навести порядок всерединi країни, а вже потiм приєднуватися куди-небудь, не згодні з тезою – лише 16%.
Бачення майбутнього ЄС

Половина опитаних впевнені у монолітності Євросоюзу в найближчі 5-10 років, у т.ч. 28% вважають, що склад ЄС майже не зміниться (можливо кілька країн вийдуть чи кілька з’явиться нових членів), 22% впевнені, що кількість учасників ЄС однозначно зросте. Ще 16% вважають, що в найближчі 5-10 років в ЄС лишиться лише кілька потужних держав. Лише 9% опитаних вважають, зо ЄС перестане існувати в найближчі 5-10 років.

Понад половина опитаних вірять, що Україну коли-небудь приймуть до Євросоюзу, у т.ч. 4% вірять, що це відбудеться у найближчі рік-два, 12% – у найближчі 3-5 років, 18% – у найближчі 5-10 років, а 23% думають, що це далека перспектива. Водночас, чверть думає, що Україну ніколи не приймуть до ЄС, а кожний п’ятий не визначився з цього питання.

Спостерігається пряма залежність: чим вища віра у шанси України стати членом Євросоюзу, чим вища віра у перспективи самого ЄС, тим вища підтримка підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.

Уявлення про країни

Респондентам було запропоновано визначитися, які з тверджень найбільше відповідають їхнім уявленням про Європу, Росію, Білорусь та Україну.

Якщо говорити загалом, то асоціації з Білоруссю кращі, ніж Росією. А з Росією –  кращі ніж з Україною. А найкращі асоціації українці мають з Європою.

Отже, найбільш поширені уявлення про Європу: розвинута економiка (61%), велика кiлькiсть мiгрантiв з iнших країн (59%), високий рiвень освiти (58%), добробут (56%),  активнiсть громадян у захистi своїх прав (54%), новi технологiї (54%), впевненiсть у майбутньому (52%), чеснi суди (52%), безпека життя (52%), розвинута демократiя (51%), законослухнянi громадяни (49%), свобода на висловлення думки (48%), стабiльнiсть (46%), рiвнi права для жiнок i чоловiкiв (45%), гарнi можливостi для розвитку власного бiзнесу (45%), доступна медицина (37%).

Також зі значною кількістю мігрантів асоціюється Росія, хоча і вдвічі менше, ніж Європа.

Зі стабільністю, законослухняними громадянами та доступною освітою асоціюється також і Білорусь, при чому на рівні майже тотожному Європі.

З високим рівнем освіти теж асоціюється Росія, але майже втричі менше, ніж Європа. З впевненістю у майбутньому також асоціюються Росія і Білорусь, проте майже втричі менше, ніж Європа.

Україна програє практично за всіма цими асоціаціями як Білорусі і Росії і тим паче Європі. Єдині позиції, за якими Україна випереджає Росію і Білорусь (і значно поступається Європі) це свобода на висловлення думки та рiвнi права для жiнок i чоловiкiв.

Взагалі українці мають вкрай негативні асоціації зі своєю країною. Так, від 70 до 80% опитаних асоціюють Україну з безробіттям, бідністю, корупцією та з великим розривом мiж багатими i бiдними. Майже 60% асоціюють Україну з економічною кризою, майже 40% – з деградацією.

Варто наголосити, що «економічна криза» притаманна також Європі (32%) та Росії (30%), менше – Білорусі (17%). А такі асоціації як «безробіття», «великий розрив мiж багатими i бiдними», «деградація» притаманні також і Росії, хоча і значно менше, ніж Україні.

Спільні асоціації для України, Білорусі і Росії: зрозумілі культура і мова, спільне минуле.

На відміну від Європи та Білорусі, Україна (39%) і Росія  (69%) асоціюються з великою кількістю природних ресурсів.

Майже не асоціюється Україна з сильною владою (2%), тоді як понад 40% асоціюють з сильною владою Росію та Білорусь і чверть – Європу.

Майже не асоціюють опитані Україну з сильною армією (2%), тоді як понад 40% асоціюють з сильною армією Росію і чверть – Європу.

Разом з тим, майже не асоціюють опитані Україну з цензурою (12%), тоді як чверть асоціюють з цензурою Росію і третина – Білорусь.

Не змогли навести жодних асоціацій з Європою лише 3%, з Україною та Росією – 2%, з Білоруссю – 5%.

Досвід відвідування інших країн та бажання в них жити

Лише 12% опитаних мали досвід відвідування протягом останніх 5 років країн Євросоюзу, у т.ч. 1% – бували багато разів, 4% – кілька разів, 7% – бували лише одного разу.

Натомість досвід відвідування країн СНД ширший – чверть бували там протягом останніх 5 років, у т.ч. 3% – бували багато разів, 12% – кілька разів, 10% – бували лише одного разу.

Незважаючи на те, що в країнах СНД українці бували частіше, жити більше хотіли б в країнах Європи. Так, 43% хотіли б особисто жити в Європі (не хотіли б – 45%); 30% хотіли б особисто жити в Росії (не хотіли б – 61%); 21% хотіли б особисто жити в Білорусі (не хотіли б – 67%).

При цьому бажання жити в Росії має значно більший роз’єднуючи момент: лише 9% мешканців Заходу і 20% – Півночі та Центру розділяє думку, проти майже 60% - на Донбасі. Водночас бажання жити в Європі розділяє від третини до половини  мешканців Донбасу, Сходу, Півдня, Центру та Півночі країни.

Спостерігаємо пряму залежність: чим частіше бували люди в Європі, тим більше у них бажання там жити. По Росії залежність менша. Також, чим частіше бували люди в Європі, тим вища серед них підтримка вступу України до ЄС.

І наостанок, майже половина опитаних вважають, що краще майбутнє їхні діти або онуки матимуть в Україні, яка буде більше інтегрована в Європу, натомість третина – в Україні, яка буде більше інтегрована в Росію, СНД. Майже чверть – вагаються.

При цьому, лише близько 70% прихильників вступу України до Митного Союзу вважають, що краще майбутнє їхні діти або онуки матимуть в інтеграції з Росією, тоді як кожний шостий бачить краще майбутнє своїх дітей в Україні, інтегрованій в Європу. Третина респондентів, які не змогли визначитися з вибором інтеграційного вектору, так само бачать краще майбутнє своїх дітей в інтеграції з Європою і лише 16% – в інтеграції з Росією, а половина продовжує вагатися.

Таким чином, щонайменше кожен шостий українець перекладає відповідальність за свій вибір на дітей…

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% - не більше 2%, для значень близьких до 10% - не більше 1,3%, для значень близьких до 5% - не більше 1%. Терміни проведення дослідження: 15-28 березня 2013 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська