Прес-релізи

Пошук прес-релізів

Thank you! Your submission has been received!

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Всеукраїнське опитування IRI (червень 2026)

01.07.2026

Опитування IRI показує, що українці залишаються оптимістично налаштованими щодо майбутнього України. Результати також демонструють переважну підтримку вступу України до членства в Європейському Союзі.

Київ, Україна – Загальнонаціональне опитування, проведене Rating Group для Центру аналітичних досліджень (CISR) Міжнародного республіканського інституту (IRI), показує, що 78 відсотків українців бачать майбутнє своєї країни обнадійливим, а 85% вважають, що Україна вийде переможцем у війні з Росією.

«Навіть після чотирьох років війни український народ залишається непохитним перед обличчям несправедливого вторгнення Росії», – сказав Стівен Нікс, старший директор IRI з питань Європи та Євразії.

На запитання про вступ до членства в Європейському Союзі (ЄС) 79 відсотків українців заявили про свою підтримку.

«Очевидно, що українці прагнуть європейського майбутнього для своєї країни», – заявив Нікс.

Спільні контури. Підсумковий звіт #1 (березень-червень 2026)

24.06.2026

Це перший підсумковий звіт дослідницького проєкту “Спільні контури” від Rating Group. Ключові теми цього випуску:

Наскільки українці цікавляться політикою Європи в порівнянні з громадян інших європейських країн?
Скільки українців проголосували б за вступ до ЄС і НАТО?
Хто найбільше підтримує ідею вступу до ЄС?
Як українці оцінюють стан демократії в країні?

Повний звіт також включає дані з попередніх релізів "Спільних контурів" між березнем і червнем 2026.

"Спільні контури" - це опитування про Україну в європейському контексті, де ми віддзеркалюємо запитання та співставляємо дані власних опитувань українців з даними інших опитувань у країнах ЄС, країнах-кандидатах й інших країнах Європи. У цьому випуску порівнюємо дані власного дослідження з даними Eurobarometer – серії офіційних опитувань ЄС від Європейської Комісії та Європейського Парламенту. Дані Eurobarometer належать безпосередньо ЄС, і ми дякуємо за відкритий доступ до них.

Наскільки українці цікавляться політикою місцевого рівня, України, Європи?

(на основі даних від квітня 2026)

Більшість українців обговорює з друзями як місцеву політику (80%) й політичні питання України (73%), так і політичні питання Європи загалом (59%). Це свідчить про значну зацікавленість політикою різного рівня.

Зацікавленість українців європейськими політичними питаннями не надто сильно відрізняється від середніх показників у країнах ЄС (там у середньому 70% принаймні інколи обговорюють політику Європи).
Як і в середньому в країнах ЄС, кожен 7-й українець (16%) часто обговорює європейські політичні питання.
Українці говорять про політику Європи дещо частіше, ніж респонденти у Франції (51%), Португалії чи Іспанії (по 56%)
Якщо порівнювати з країнами Європи, які не входять до ЄС, то показники України подібні до відповідей у Великій Британії (63% обговорюють європейську політику), Албанії (61%), Туреччини (59%).

Зазвичай українці, які цікавляться політикою країни, цікавляться й політичними питаннями Європи

Наприклад, серед респондентів, які часто обговорюють політичні питання України, 49% також часто обговорюють і політичні питання Європи, ще 45% – інколи.
Натомість респонденти, які не цікавляться політикою України, майже ніколи не цікавляться і європейськими політичними питаннями (90%).

Підтримка вступу до ЄС і НАТО

Станом на кінець червня 2026 абсолютна більшість українців підтримує вступ до Європейського Союзу (70%) і НАТО (63%)

Вступ до ЄС підтримують 70% українців.
Проти вступу до ЄС висловлюються 9%, ще 18% відповіли, що не брали б участь у референдумі, а 3% не визначилися.‍
Вступ до НАТО підтримують 63% українців.‍
10% виступають проти, ще кожен п’ятий каже, що не голосував би, а 6% – не визначилися.

Як змінювалася підтримка вступу до ЄС і НАТО за останні роки

Загалом підтримка вступу до ЄС і до НАТО зменшувалася впродовж трьох років, найнижча точка – квітень 2026. Але в червні 2026 спостерігаємо суттєве підвищення підтримки.

Наприклад, у липні 2023 вступ до ЄС підтримували 85%, у липні 2025 – 75%, а у квітні 2026 – 64%. Однак у червні 2026 знову спостерігаємо підвищення підтримки (70%).
Так само в липні 2023 вступ до НАТО підтримували 83%, у липні 2025 – 70%, а у квітні 2026 – 54%. Утім підтримка вступу до НАТО стрімко зросла до 63% у червні 2026.

У червні 2026 скоротився й розрив у підтримці між ЄС і НАТО

Історично між підтримкою ЄС і НАТО тримався розрив на приблизно 10 відсоткових пунктів (на користь ЄС).
Він скоротився до близько 5 відсоткових пунктів напередодні повномасштабного вторгнення, а потім знову збільшився до 10 відсоткових пунктів у перші місяці повномасштабної війни.
З кінця 2022 року, коли ЗСУ вже звільнили значну частину окупованих територій, а від союзників з НАТО почала надходити суттєвіша військова допомога, підтримка вступу до НАТО та ЄС практично синхронізувалася (близько 85% були за вступ до обох союзів).
З літа 2023 року розрив знову збільшувався та складав близько 10 відсоткових пунктів станом на квітень 2026.
У червні 2026 розрив між підтримкою ЄС і НАТО скоротився до 7 відсоткових пунктів.

Коментар Гліба Кузьменка, експерта з досліджень і керівника відділу комунікацій Rating Group:

“Між вереснем 2025 і квітнем 2026 підтримка вступу до ЄС і НАТО зменшилася до найнижчих показників з початку повномасштабного вторгнення. Також виріс розрив у рівні підтримки вступу до ЄС і НАТО. Якщо говорити про інформаційний фон у березні та квітні, то українці, імовірно, звернули увагу на відсутність єдиної позиції в НАТО і ЄС щодо війни в Ірані, критичні заяви представників США про спроможність НАТО, натяки на можливий вихід з альянсу тощо. Простіше кажучи, в українців могли посилитися сумніви щодо реальної спроможності НАТО й узагальненого Заходу в сфері безпеки.

У червні 2026 інформаційно-емоційний фон уже зовсім інший, і настрій щодо вступу до ЄС і НАТО покращився. По-перше, зараз українці практично щодня бачать ефективні удари Сил оборони по російських цілях і суттєві успіхи на фронті. Це, безумовно, додає віри в загальні перспективи України, зокрема й геополітичні. По-друге, Європейський Союз офіційно почав переговори про вступ України і відкрив перший кластер переговорів щодо вступу України. Це суттєве просування. Також надходять й інші позитивні сигнали щодо військово-економічної підтримки України від союзників з G7, НАТО й інших партнерів”

З чим пов’язана підтримка вступу до ЄС?

На основі даних від квітня 2026 ми виявили декілька тенденцій у тому, з якими поглядами респонденти більш схильні підтримувати вступ до ЄС.

Емоційний зв’язок з Європейським Союзом і відчуття, що вступ принесе користь країні, – важливі підвалини підтримки вступу України до ЄС

Респонденти, які відчувають емоційний зв’язок з ЄС, майже завжди висловлюються за вступ до ЄС (92% серед тих, хто дуже відчуває зв’язок і 81% серед тих, хто скоріше відчуває).
Натомість серед респондентів, які зовсім не відчувають емоційного зв’язку з ЄС, лише чверть підтримала б вступ України.
Відчуття користі для країни також є важливим індикатором підтримки вступу. 81% респондентів, які вірять, що від вступу до ЄС Україна матиме користь, голосували б за вступ на референдумі.
І навпаки: найчастіше респонденти, які не бачать користі для України від вступу до ЄС, голосували б проти (44%) або не голосували б узагалі (39%). Серед них лише 15% підтримали б вступ до ЄС.

Респонденти, які цікавляться європейською політикою, більше підтримують євроінтеграцію України

Три чверті респондентів, які часто обговорюють з друзями європейські політичні питання, і 70% тих, хто робить це принаймні інколи, виступають за вступ України до ЄС.
Серед тих, хто ніколи не обговорює політику Європи, вступ підтримують значно менше – 48%. Ще близько третини (30%) голосували б проти, а ще 42% серед них кажуть, що не голосували б на референдумі.

Респонденти, які дуже чи скоріше задоволені тим, як функціонує демократія в Україні, переважно виступають за вступ до ЄС (81%)

Респонденти з найбільш критичною оцінкою стану демократії в країні (зовсім не задоволені) підтримують вступ практично удвічі рідше: за виступають 44%.
Кожен п’ятий респондент, який не задоволений функціонуванням демократії, виступає проти вступу до ЄС. Ще третина каже, що не будуть брати участь у голосуванні.

Сприйняття демократії, захищеності прав, комунікації в країні

Більшість українців не задоволена тим, як функціонує демократія в країні (64%)

Ще третина (33%) українців каже, що задоволені тим, як працює демократія в країні, а 3% не визначилися.
Значно частіше не задоволені станом демократії ті українці, які проти вступу до ЄС (82% порівняно з 57% серед прихильників вступу)
На тлі середнього показника в країнах ЄС (58% задоволені, 40% – ні) українці дають більш критичну оцінку функціонуванню демократії у своїй країні.
Порівняно схожу ситуацію мають й інші країни Європи, де частка незадоволених станом демократії переважає над часткою задоволених. Це низка країн Східної (Румунія, Болгарія, Угорщина) та Південної (Греція, Кіпр, Хорватія, Іспанія) Європи, а також Франція.

Більш як половина українців (53%) не погоджується з думкою, що в країні належно захищені основні цінності ЄС, як-от основоположні права, демократія та верховенство права

Натомість 44% усе ж вважають, що ці цінності захищені.
За цим показником українці також висловлюються більш критично, ніж мешканці Європейського Союзу: там у середньому дві третини (66%) респондентів підтверджують, що в їхній країні ключові цінності ЄС захищені.
Існує значна різниця у відповідях між прихильниками й противниками вступу до ЄС. Серед прихильників вступу України ЄС думки ціляться умовно порівну: 50% все ж вважають, що в Україні захищені цінності ЄС, а 48% – не згодні.
Водночас, серед противників вступу України до ЄС незгоду з твердженням висловлюють три чверті (75%).

Більшість українців хвилюють загрози для свободи слова, незалежності ЗМІ, а також питання дезінформації. Показники подібні до країн ЄС

Щодо незалежності ЗМІ дуже стурбована більш як половина українців (у середньому в ЄС – 56%)
Дезінформація дуже хвилює 59% українців і в середньому 69% респондентів у ЄС.
Щодо свободи слова дуже переживають 59% в Україні та в середньому 67% у ЄС.

‍

Команда дослідження

Ігор Тищенко, засновник і CEO Rating Group
Тетяна Скрипченко, заступниця директора Rating Group

Аналітики‍

Гліб Кузьменко, координатор проєкту «Спільні контури», експерт з досліджень, керівник комунікацій Rating Group
Євген Кротевич, керівник відділу аналітики Rating Group
Артем Шевченко, аналітик Rating Group
Дарина Нарольська, аналітикиня Rating Group
Ліна Мухіна, аналітикиня Rating Group

Збір й обробка даних

Богдан Сулятицький, директор кол-центру
Віталій Стрельченко, керівник відділу проєктів CATI/CAWI
Дмитро Поночовний, спеціаліст з обробки даних

‍

Rating Group — одна з найбільших дослідницьких інституцій України, яка на ринку з 2008 року. Компанія зареєстрована в Україні та має значний досвід проведення соціологічних опитувань в Україні та за кордоном. До групи входять: Соціологічна група Рейтинг, дослідницька лабораторія Rating Lab, платформа Rating Online та Rating Call Center.

Спільні контури #6. Емоційний зв'язок українців з Європою

18.06.2026

Українське суспільство поєднує відчуття близькості до країни з близькістю до ширшого, європейського простору

Про це йдеться в випуску #6 дослідження “Спільні контури” від Rating Group (Соціологічної групи "Рейтинг").

Нагадуємо, що "Спільні контури" - це опитування про Україну в європейському контексті, де ми віддзеркалюємо запитання та співставляємо дані власних опитувань українців з даними інших опитувань у країнах ЄС, країнах-кандидатах й інших країнах Європи. У цьому випуску порівнюємо дані власного дослідження з даними Eurobarometer – серії офіційних опитувань ЄС від Європейської Комісії та Європейського Парламенту. Дані Eurobarometer належать безпосередньо ЄС, і ми дякуємо за відкритий доступ до них.

Емоційний зв’язок з країною та містом / селом

93% респондентів відчувають емоційний зв’язок з Україною.
Проте інтенсивність зв’язку українців з країною вища, ніж у середньому в країнах ЄС: якщо в Україні 69% мають виражено сильний емоційний зв’язок з країною, то в країнах ЄС – 52%.
84% українців відчувають близькість з містом / селом.
Подібне налаштування щодо рідного населеного пункту мають респонденти у країнах Північної Європи (83-84%), Естонії (84%), Франції (85%).

Емоційний зв’язок з ЄС, Європою

Хоча Україна ще не входить до ЄС, більшість громадян відчуває емоційну близькість до ЄС і Європи загалом. Показники співмірні з країнами-членами ЄС

Більш як половина українців відчуває емоційний зв’язок з ЄС (51%) і Європою загалом (56%).
Для порівняння: у середньому в країнах Європейського Союзу емоційний зв’язок з ЄС відчувають 62%.
Рівень емоційного зв’язку з ЄС в Україні схожий на показники респондентів на Кіпрі (52%), в Австрії (54%), Естонії (54%), Фінляндії (56%), Нідерландах (56%) і дещо вищий, ніж у Чехії (44%) і Греції (38%).
Відносно сильніше близькість з ЄС відчувають старші респонденти, респонденти з вищим рівнем доходів та освіти, мешканці Києва, західних областей.
Логічно, що серед прихильників вступу до ЄС більшість відчуває емоційний зв’язок з Європейським Союзом (67%).

Україна належить до країн-кандидатів з найсильнішим емоційним зв’язком з ЄС

Серед країн-кандидатів вищий рівень емоційного зв’язку з ЄС мають мешканці Албанії (70%), Чорногорії (68%), Північної Македонії (55%), України (51%), дещо менше – Молдови (49%).
Для порівняння: близькість з ЄС відчувають 42% – у Великій Британії, а також Боснії та Герцеговині, третина – у Туреччині, лише 25% – у Сербії, 20% – у Грузії.

‍

Освітні потреби ветеранів і ветеранок: дослідження Rating Group й Українського ветеранського фонду

17.06.2026

Які освітні потреби мають українські ветерани? Що спонукає їх здобувати освіту після служби та які формати освіти їх цікавлять найбільше?

Про це йдеться в результатах опитування, що провели Rating Group (Соціологічна група "Рейтинг") й Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів в грудні 2025.

Потреба в освіті

Чверть ветеранів вказала про потребу в освіті пілся звільнення зі служби.
Натомість більшість повідомляє, що такої потреба нема.

‍Рішення, мотивація щодо освіти

Основною метою здобуття освіти після служби респонденти, які мали потребу в освіті, найчастіше вказували саморозвиток і особистісне зростання (60%).
Третина опитаних (33%) як причину зазначили зміну роду занять порівняно з діяльністю до військової служби. Підвищення конкурентоспроможності на ринку праці обрали 22% респондентів. По 17% говорили про швидкий вихід на ринок праці та отримання нових знайомств (соціалізацію).
Більше половини респондентів (57%), які мали потребу в освіті, не долучалися до освітніх програм для ветеранів. Завершили освітню програму 28% опитаних. Ще 15% повідомили, що розпочали навчання, але не завершили його.
Серед тих, хто мав потребу та користувався освітніми можливостями, 65% обрали формальну освіту (вищу, фахову передвищу або професійно-технічну). Курси професійної підготовки та перепідготовки пройшли 42% респондентів. Неформальною освітою (тренінги, семінари, консультації, онлайн-курси) користувалися 27%. Гранти та фінансову підтримку для навчання зазначили 19%.
Респонденти, які мали потребу але не долучилися до навчання, основною причиною такого рішення назвали відсутність часу (32%). Нестачу коштів назвали 26%, бюрократичні перепони та проблеми зі здоров’ям обрали по 21%. Про відсутність інформації щодо освітніх можливостей зазначили 18%. Непристосованість освітнього простору для людей з інвалідністю та вже реалізовану потребу відмітили по 9%.

Сприйняття освітніх можливостей

Говорячи про фактори, що підвищують привабливість освітніх можливостей, про підтримку у подальшому працевлаштуванні зазначили 28% ветеранів. Доступну вартість або безкоштовне навчання та можливість поєднувати навчання з роботою обрали по 25%.
Можливість навчання онлайн зазначили 19%. Отримання сертифікату обрали 14%, практичний формат навчання (проєкти, кейси, стажування) та гнучкий асинхронний графік – по 11%. Менторську підтримку зазначили 8%, репутацію організації або викладачів – 7%. Жоден із перелічених факторів не обрали 27%.
Про підтримку у подальшому працевлаштуванні як фактор привабливості освітніх можливостей частіше говорили опитані з прифронтових територій, молодші опитані (21-35 років), жінки – ветеранки, малозабезпечені. Про доступну вартість навчання – опитані з центральних областей, молодші опитані, жінки – ветеранки, середньо та достатньо забезпечені. Про можливість поєднувати навчання з роботою дещо частіше згадували опитані з західних та центральних регіонів, жінки – ветеранки, середньо та достатньо забезпечені, особи з вищою освітою.

Бажані формати освіти

Як найбільш привабливий формат освіти формальну освіту обрали 34% респондентів. Курси професійної підготовки та перепідготовки – 27%. Неформальну освіту обрали 23%. Варіант «жоден» обрали 18%.
Формальна освіта більш приваблива для мешканців прифронтових територій, молодших опитаних (21-35 років). Курси професійної підготовки частіше обирали ветерани з західних та центральних областей, жінки ветеранки, ті, особи, котрі не мають інвалідності.
Про неформальні курси дещо частіше говорили ветерани з центральних областей, мало- та середньозабезпечені респонденти.
Щодо оптимальної тривалості освітніх програм думки респондентів розділилися наступних чином: оптимальною тривалістю 3-6 місяців вважають 20% респондентів, таку ж частку (20%) становлять ті, хто обрав тривалість більше року. Період 1–3 місяці зазначили 18%, 6-12 місяців – 15%. Тривалість менше одного місяця обрали 4%. Не змогли визначитися – 23%.

Сприйняття надавачів освітніх послуг

Найбільш привабливі надавачі освітніх послуг, на думку опитаних, – державні заклади освіти (45%).
Приватні освітні компанії та ресурси, а також освітні програми від громадських організацій і донорів приваблюють по 18% респондентів. Освітні програми від бізнесу обрали 15%. Не змогли визначитися у цьому питанні 19% опитаних ветеранів війни.
Державні заклади освіти частіше обирали респонденти з прифронтових областей, молодші опитані (21-35 років), жінки – ветеранки, малозабезпечені опитані, особи з вищою освітою.
Освітні програми від громадських орагнізацій є більш привабливими для ветеранів з центральних областей, старших опитаних (46+ років).
Приватні освітні компанії/ресурси відносно частіше приваблюють опитаних з прифронтових регіонів, молодших опитаних, жінок – ветеранок, забезпечених опитаних.

Тематичні напрями освіти

Серед освітніх можливостей за напрямами інтересу найчастіше опитані ветерани війни зазначали інформаційні технології та цифрові професії (17%) і будівництво, архітектуру та дизайн (17%). Інженерію, виробництво та промисловість обрали 16%. Військову справу, безпеку та оборонно-промисловий комплекс зазначили 14%.
Транспорт, логістику та авіацію/морську справу – 13%, право, державне управління та політику – 12%, економіку, фінанси та підприємництво – 11%.
Освіту, культуру та гуманітарні науки обирали 10%, медицину, фармацію та соціальні послуги – 9%, агросектор та харчову промисловість – 8%, сферу послуг, готельно-ресторанний бізнес і туризм, а також комунікації та медіа – по 6%.
Цікавими є результати розподілів за віковою та гендерною ознаками. Так, інформаційні технології та цифрові професії, військову справу, безпеку та оборонно-промисловий комплекс, економіку, фінанси, підприємництво та бізнес-адміністрування обирали молодші опитані (21-35 років). Транспорт, логістику та авіацію/морську справу – старші опитані (46+ років). Будівництво, архітектуру та дизайн обирали частіше чоловіки – ветерани, а військову справу, безпеку та оборонно-промисловий комплекс, право, державне управління та політику, освіту, культуру та гуманітарні науки та особливо медицину, фармацію та соціальні послуги – жінки – ветеранки.

‍

Оцінка релігійної ситуації в Одеській області (травень 2026)

17.06.2026

4-12 травня 2026 року Rating Group (Соціологічна група "Рейтинг") опитала 1100 мешканців Одеської області щодо оцінки релігійної ситуації в Україні. Нижче - ключові знахідки дослідження.

Ставлення до різних конфесій

Недовіра до людей інших релігійних конфесій є меншою (31%) порівняно з недовірою до людей інших політичних поглядів (36%) або іншої національності (59%).
Серед лідерів релігійних конфесій найбільшу довіру опитані висловлюють до митрополита Епіфанія, Предстоятеля Православної Церкви України (41%), найменшу - Патріарха Російської Православної Церкви Кирила (6%).
На думку опитаних, відносини між вірянами різних церков і релігій є більш дружніми або спокійними у місцевості, де вони проживають (78%), ніж загалом в Україні (47%).

Релігійна приналежність

32% мешканців Одеської області називають себе православними, проте не відносять себе до жодної конфесії, 17% відносять себе до Православної Церкви України (митрополит Епіфаній), 16% - до невіруючих, атеїстів, 15% - до віруючих, що не відносять себе до жодної конфесії, 11% - до вірян Української Православної Церкви (митрополит Онуфрій). 50% православних зазначили вплив на визначення своєї конфесії сімейними традиціями та вихованням, 37% - усвідомленим вибором у дорослому віці, 25% - культурною та національною ідентичністю.
Серед тих, хто не відносить себе до жодної православної конфесії, 35% називають вважають релігію особистою справою, 22% ніколи не замислювалися над питанням визначення конфесії, 16% не довіряють церковним інституціям загалом, ще 16% зазначають суперечності та конфлікти між православними конфесіями.
91% опитаних святкують Різдво, з них 32% - 25 грудня, інші 32% - 7 січня, 27% двічі – 25 грудня і 7 січня.

Релігійні вірування та практики

Більшість респондентів в Одеській області (74%) вірять у Бога, а ще 14% не вірять в Бога, але вірять у вищі сили

Ще 11% не вірять в існування Бога та вищих сил.
За словами 54% опитаних, їхні релігійні погляди і конфесійна приналежність не змінились з початку повномасштабного вторгнення, у 15% посилилися, у 7% послабилися. 23% не були релігійними і не стали на цей момент.
Серед релігійних практик мешканці Одеської області найчастіше носять релігійні символи (41%), моляться вдома (33%), читають або слухають релігійні тексти (14%), відвідують богослужіння – 10%. Спілкуються з духовними наставниками 8%, дотримуються посту – 6%, займаються духовними практиками – 5%.
У виборі церкви опитані частіше керуються територіальною близькістю (40%), особистістю священника (32%), атмосферою (23%), належністю до конфесії (18%), мовою богослужіння (17%).

Оцінка релігійної ситуації в Україні

Більшість мешканців Одеської області (65%) оцінюють ступінь свободи віросповідання в Україні як високий, 31% - як низький. Абсолютна більшість (89%) не зазначали утисків через релігійні переконання ані щодо себе, ані щодо своїх близьких.
55% респондентів вважають, що богослужіння має вестись українською мовою, 39% - мовою, традиційною для конфесії.
Більше половини (55%) вважають, що краще, коли люди в суспільстві мають різні вірування, 39% - якщо вірування є однаковими.
60% вважають, що Церква в Україні має бути відокремлена від держави, натомість 35% не погоджуються з цим.
78% опитаних погоджуються із тим, що держава має регулювати релігійні організації, якщо вони порушують законодавство або загрожують суверенітету України.

Створення ПЦУ

55% респондентів позитивно оцінюють створення Єдиної Помісної Церкви – Православної Церкви України, більше третини байдуже ставляться до цієї події.
50% мешканців Одеської області підтримують ідею об’єднання православних церков – Православної Церкви України та Української Православної Церкви в єдину Православну Церкву України
Ідею об’єднання усіх православних церков, зокрема Православної Церкви України, Української Православної Церкви і Української Греко-католицької Церкви в єдину Православну Церкву України підтримують 39% респондентів.

Питання зв'язку релігійних організацій в Україні з російською церквою

73% опитаних підтримують ідею розриву зв’язків Української Православної Церкви з Російською Православною Церквою через російську агресію проти України.
56% підтримують закон, який забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором росією.
48% підтримують ідею заборонити діяльність Української Православної Церкви під керівництвом митрополита Онуфрія через зв’язки з Російською Православною Церквою. Також 55% опитаних підтримують введення санкцій щодо митрополита Онуфрія через його зв’язки з Російською Православною Церквою.

Національна приналежність

86% опитаних мешканців Одеської області вважають себе українцями за національністю, тільки 4% - росіянами.
Ще 3% вказали приналежність до болгар, а 1% - до гагаузів.

‍

Оцінка релігійної ситуації в Україні (травень 2026)

03.06.2026

Як українці оцінюють релігійну ситуацію в Україні? 4-9 травня 2026 року Rating Group (Соціологічна група "Рейтинг") опитала 2000 українців щодо релігійної ситуації в Україні. Нижче - ключові знахідки дослідження.

Ставлення до різних конфесій

Недовіра до людей інших релігійних конфесій є невисокою (31%) порівняно з недовірою до людей інших політичних поглядів (60%) або іншої національності (38%).
Серед лідерів релігійних конфесій найбільшу довіру українців має митрополит Епіфаній, Предстоятель Православної Церкви України (47%), найменшу - Патріарх Російської Православної Церкви Кирило (3%), рівень недовіри до якого різко зріс у порівнянні з даними 2018 р.
На думку опитаних, відносини між вірянами різних церков і релігій є більш дружніми або спокійними у місцевості, де вони проживають (74%), ніж загалом в Україні (48%).

Релігійна приналежність

26% українців відносять себе до православних, без визначення конкретної конфесії, 22% - до Православної Церкви України (митрополит Епіфаній), 16% - до віруючих, що не належать до жодної конфесії.
46% православних зазначили вплив на визначення своєї конфесії сімейними традиціями та вихованням, 37% - усвідомленим вибором у дорослому віці, 28% - культурною та національною ідентичністю.
38% опитаних не відносять себе до жодної православної конфесії через думку про те, що релігія – це особиста справа, 27% ніколи не замислювалися над питанням визначення конфесії, 19% не довіряють церковним інституціям загалом, 16% - через суперечності та конфлікти між православними конфесіями.
90% українців святкують Різдво, з них 51% - 25 грудня, 18% - 7 січня, 21% двічі – 25 грудня і 7 січня.

Релігійні вірування та практики

Абсолютна більшість респондентів загалом вірить в існування Бога (78%). Ще 12% не вірять у Бога, але вірять в існування вищих сил

Більше половини респондентів (56%) вважають, що Бог існує, і не сумніваються в цьому, 22% вірять в існування Бога, однак іноді сумніваються, 12% не вірять в Бога, але вірять у вищі сили, 8% не вірять в існування Бога та вищих сил.
У 56% опитаних не змінились релігійні погляди і конфесійна приналежність з початку повномасштабного вторгнення, у 18% посилилися, у 6% послабилися, 19% не були релігійними і не стали зараз.
Серед релігійних практик найчастіше українці згадують носіння релігійних символів (42%), молитви вдома (36%), читання або слухання релігійних текстів (18%), відвідування богослужіння у церквах (13%). Спілкуються з духовними наставниками та дотримуються посту по 9%, займаються духовними практиками та медитаціями – 7% опитаних.
У виборі церкви опитані частіше керуються територіальною близькістю (36%), особистістю священниками (30%), атмосферою (23%), мовою богослужіння (22%), належністю до конфесії (20%).

Релігійна ситуація в Україні, свобода віросповідання

68% українців оцінюють ступінь свободи віросповідання в Україні як високий, 27% - як низький. Абсолютна більшість опитаних (88%) не зазнавали утисків через релігійні переконання ані щодо себе, ані щодо своїх близьких.
На думку 70% респондентів, основною мовою богослужіння в Україні має бути українська, 24% - мова, традиційна для конфесії.
50% респондентів вважають, що краще, коли люди в суспільстві мають різні вірування, 42% - якщо вірування є однаковими.
50% опитаних вважають, що Церква в Україні має бути відокремлена від держави, тоді як 45% підтримують протилежне твердження.
Переважна більшість опитаних (79%) погоджується із твердженням, що держава має регулювати релігійні організації, якщо вони є загрозою для України.

Створення ПЦУ

60% респондентів позитивно оцінюють створення єдиної Помісної Церкви, близько третини висловлюють байдужість до цієї події.
54% респондентів підтримують ідею об’єднання православних церков – Православної Церкви України та Української Православної Церкви в єдину Православну Церкву України, 45% - ідею об’єднання усіх православних церков, зокрема Православної Церкви України, Української Православної Церкви і Української Греко-католицької Церкви в єдину Православну Церкву України.

Питання зв'язку релігійних організацій в Україні з російською церквою

80% опитаних підтримують ідею розриву зв’язків Української православної церкви з Російською православною церквою через російську агресію проти України.
62% опитаних підтримують закон, який забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором росією.
57% підтримують ідею заборонити діяльність Української Православної Церкви під керівництвом митрополита Онуфрія через зв’язки з Російською Православною Церквою. Також 67% опитаних підтримують введення санкцій щодо митрополита Онуфрія через його зв’язки з Російською православною церквою.

‍

Як мешканці Києва оцінюють ситуацію в місті? Опитування до Дня Києва 2026

29.05.2026

До Дня Києва 2026 Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) опитала 1200 мешканців Києва та дізналася думку громади про:

сприйняття загальної ситуацію в Україні та місті
відзначення Дня Києва
діяльність місцевої влади

Ситуація в Україні та Києві зокрема

46% опитаних киян кажуть, що справи в Україні загалом йдуть у неправильному напрямку, тоді як 32% - що в правильному. 21% не змогли дати однозначну відповідь на це питання.
З кінця 2025 року в киян з'явилося дещо більше оптимізму: у листопаді про те, що справи в Україні рухаються в правильному напрямку, казали 24%, нині - третина.
‍‍82% киян вважають Київ у цілому комфортним для життя. Порівняно з результатами опитування, проведеного у серпні 2021 р., дещо зросла частка киян, які вважають столицю комфортною для проживання (з 75% до 82%).
Серед наявних можливостей у Києві найкраще опитані оцінюють можливості знайти роботу в місті (7,8 балів), відпочивати та проводити дозвілля (7,5) і досягти успіху (7,0).
Інші можливості оцінені гірше, зокрема заняття підприємництвом (5,6), проживання у безпеці (4,4).

День Києва

Абсолютна більшість мешканців столиці (87%) пишається тим, що проживає у Києві

Серед основних причин гордості за Київ респонденти найчастіше називають її історію, культурну спадщину (62%), парки, зелені зони (56%), культурне життя (46%) та можливості для самореалізації (41%).
Половина опитаних киян планують відзначати День Києва (50%), водночас 47% респондентів не мають таких намірів.
Найбільш популярними форматами святкування Дня Києва є прогулянки містом, парками чи історичними місцями (56%) та зустрічі із родиною або друзями (53%).

Діяльність влади

33% опитаних зазначають, що за час перебування Віталія Кличка на посаді мера ситуація у місті покращилась, 35% - що вона не змінилась, 25% зазначають про погіршення.
54% опитаних вважають, що основну відповідальність за забезпечення енергостійкості та захист критичної інфраструктури столиці України від обстрілів несе центральна влада, 32% - місцева влада.
Половина опитаних вважають успішними зусилля мера представляти інтереси Києва та залучати міжнародну допомогу для ліквідації наслідків обстрілів. 35% мають протилежну думку.

Пріоритети для міської влади й окремі ініціативи

Серед найбільш пріоритетних сфер для міської влади кияни насамперед зазначають безпеку в місті (49%), допомогу армії (33%) й облаштування бомбосховищ і укриттів (33%).
Також як пріоритетні сфери часто називають прозорість роботи влади і боротьбу з корупцією (26%), роботу медичних закладів (20%), благоустрій дворів і прибудинкових територій (20%), якість комунальних послуг (19%).
Майже 80% опитаних підтримують ініціативу облаштувати безбар’єрний громадський простір із фонтаном на місці колишнього пам’ятника Леніну на Бессарабській площі на кошти меценатів.

‍

Україна в архітектурі безпеки Європи: погляди громадян. Спеціальне дослідження Rating Group

25.05.2026

"Україна в архітектурі безпеки Європи" - нове спеціальне дослідження від команди Rating Group (Соціологічної групи "Рейтинг"). Навесні 2026 ми дізналися, що українці думають з приводу таких питань:

Я‍кий статус України серед інших країн Європи?
Кого зараз захищають ЗСУ: лише народ України, чи також інші народи Європи?
Чи підтримали б українці участь ЗСУ в захисті декількох інших країн Європи, якби на них напала росія?

Результати за деякими питаннями порівнюємо в динаміці з нашими дослідженнями 2022 року.

Статус України серед країн Європи

Ми попросили респондентів оцінити, куди вони віднесли б Україну, якщо порівняти з іншими країнами Європи: до лідерів, середнячків чи аутсайдерів.

Відносна більшість українців (40%) вважає, що Україна є країною-лідером, якщо порівнювати з іншими країнами Європи

До середнячків її відносить третина, а ще 21% - до аутсайдерів.
З 2022 року меншає частка українців, які відносять Україну до "середнячків" серед європейських країн (з 42% у березні 2022 до 33% у квітні 2026).
Натомість частішають погляди, у яких Україна є або лідером (з 34% у березні 2022 до 40% у квітні 2026), або навпаки аутсайдером (з 16% до 21%).
Для контексту варто сказати, що уявлення про Україну як державу-лідера посилилося з перших місяців повномасштабного вторгнення та перших значних успіхів ЗСУ на фронті. Наприклад, у січні 2022 лідером Україну називали лише 8%, а аутсайдером – половина (49%). Натомість у березні 2022 лідером Україну почала вважати третина громадян, а аутсайдером – лише 16%.

Кого захищають ЗСУ?

Абсолютна більшість українців бачить Україну невід’ємною складовою архітектури безпеки Європи: вони вважають, що на війні ЗСУ захищають не лише український народ, а і Європу загалом

Як і чотири року тому, приблизно три чверті українців (73%) вважають, що ЗСУ на війні захищають як народ України, так і інші народи Європи.
Те, що ЗСУ захищають лише народ України, кажуть 23%.
Громадяни, які голосували б за вступ України до ЄС, ще частіше вважають, що ЗСУ захищають і народ України, і інші народи Європи (84%). Лише 15% серед прихильників вступу до ЄС вважають, що ЗСУ на війні захищають тільки народ України.
Серед противників вступу до ЄС помітно менше респондентів, які вважають, що ЗСУ захищають і народ України, і Європи загалом (57%).

‍Чи підтримують українці участь ЗСУ в захисті інших країн Європи, якщо на них нападе РФ?

‍Ми попросили респондентів уявити, що росія вторгнеться в певні країни Європи, і відповісти, чи підтримали б респонденти участь українських військ у захисті таких країн: Молдова, Польща, країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія) і Фінляндія.

Абсолютна більшість українців підтримала б участь українських військ у захисті країн Балтії (Литва, Латвія, Естонія), Молдови, Фінляндії та Польщі в разі нападу росії

Більш як половина українців підтримала б участь ЗСУ в захисті всіх союзних країн з переліку, якби на них напала росія:

Литва: 63% – підтримали б, 33% – не підтримали б
Латвія: 62% – підтримали б, 33% – не підтримали б
Естонія: 61% – підтримав би, 33% – не підтримали б
Молдова: 60% – підтримали б, 35% – не підтримали б
Фінляндія: 59% – підтримали б, 33% – не підтримали б
Польща: 58% – підтримали б, 37% – не підтримали б

Чим сильніший емоційний зв’язок українців з ЄС, тим більше вони підтримують допомогу ЗСУ іншим країнам в разі нападу росії

Візьмімо підтримку Естонії як приклад.

Серед українців, які голосували б на референдумі за вступ до ЄС, допомогу ЗСУ Естонії підтримали б 73% громадян.
Серед противників вступу до ЄС – лише 37%, а абсолютна більшість була б проти (61%)
Серед українців, які мають сильний емоційний зв’язок з ЄС, 85% підтримали б збройну допомогу Естонії.
Для порівняння: серед тих, хто слабко асоціює себе з ЄС, таке рішення підтримала б лише третина (35%), а 58% були б проти.

‍

Спільні контури #5. Що найбільше турбує українців у майбутньому країни? Порівняння з думкою в ЄС

22.05.2026

Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) презентує п’ятий випуск спеціального дослідницького проєкту «Спільні контури». Цього разу ми дослідили, які соціальні питання щодо майбутнього країни найбільше турбують українців під час повномасштабної війни. Ці дані порівняли з тим, які переживання щодо своїх країн мають громадяни ЄС.

Примітка: у цьому дослідження розглядався конкретний перелік соціальних питань з опитування Eurobarometer, який досліджувався в країнах ЄС. Це не є вичерпним переліком питань, які можуть хвилювати українців, особливо під час повномасштабної війни. Результати дослідження варто сприймати як відносні показники пріоритетів і різниці в сприйнятті українців й інших країн Європи.

Загальні знахідки

В умовах війни українці особливо переживають про те, що діти будуть зростати в злиднях

Усі теми, які вивчалися в дослідженні, так чи інакше хвилюють більшість українців. Однак рівень переживання суттєво відрізняється. ‍

В умовах війни українці найгостріше сприймають ризик, що діти в майбутньому будуть зростати в бідності (88% схвильовані, зокрема 74% - дуже схвильовані).
До топ-3 переживань також входить питання якості освіти (85% загалом і 59% дуже схвильовані) та бідності (84% загалом і 57% дуже схвильовані).
Клімат і політичні розколи теж значно турбують українців, але в умовах війни відносно поступаються соціально-економічним і гуманітарним питанням.
На загальному рівні відповіді українців достатньо подібні з середніми показниками у країнах ЄС. Подекуди різниці полягають не стільки в загальному відсотку людей, які переживають щодо певного питання, а в інтенсивності цього переживання.
Українці значно інтенсивніше, ніж у середньому громадяни ЄС, переживають щодо бідності, якості освіти та старіння населення.
Натомість українці дещо менше переживають стосовно розколів у політиці та зміни клімату, ніж у середньому в ЄС.

Нижче розглянемо декілька тем детальніше.

Майбутнє дітей - найгостріше занепокоєння українців щодо майбутнього країни

74% українців дуже схвильовані тим, що діти можуть зростати в бідності; загалом схвильовані - 88%.
Це найвищий показник стурбованості серед усіх тем випуску.
В Україні це питання стоїть значно гостріше, ніж у середньому в ЄС: там дуже стурбовані 40% (порівняно з 74% в Україні).

Освіта є одним з ключових переживань у контексті майбутнього країни

59% українців дуже схвильовані якістю освіти; загалом схвильовані - 85%.
Це друга за гостротою тема після ризику дітей зростати в бідності.
‍Загальний відсоток переживання близький з показником ЄС (85% в Україні, 81% - у середньому в ЄС), проте знову ж таки значна різниця в частці тих, хто дуже схвильований: 59% в Україні та 39% у ЄС.

Старіння населення: в умовах війни, міграції, втрати людського капіталу переживання щодо демографічної ситуації є ще гострішим

41% українців дуже схвильовані старінням населення; загалом схвильовані - 74%.
Молодь ця тема турбує відносно менше, ніж старші категорії громадян. Якщо серед молодих чоловіків і жінок частка переживання складає близько двох третин, то серед чоловіків віком 51% щодо старіння населення переживає 81%, а серед старших жінок - 87%.
Враховуючи війну, міграцію, втрату людського капіталу й інші виклики, в Україні переживання щодо старіння населення значно сильніші, ніж у ЄС. Якщо в ЄС дуже переживають 26%, то в Україні - 41%.

Українців нерідко турбує питання зміни клімату, але нагальні соціально-економічні та гуманітарні виклики відносно посувають це питання у пріоритетності

27% українців дуже схвильовані зміною клімату; загалом схвильовані - 64%.
В Україні про зміну клімату відносно більше переживають жінки. Найменше про переживання щодо зміни клімату зазначили молоді чоловіки віком 18-35 (45% - переживають, 55% - ні), у той час як серед жінок цієї вікової категорії переживають 68%.
У багатьох країнах ЄС кліматична тема має помітніше місце в суспільному порядку денному. У середньому в країнах ЄС 78% відповіли, що переживають щодо зміни клімату.

‍

Скільки українців мають вишиванку? Дані до Всесвітнього дня вишиванки 2026

21.05.2026

До Всесвітнього дня вишиванки 2026 пригадуємо результати Соціологічного дослідження у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, яке Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) провела у вересні 2025 у співпраці з Міністерством молоді та спорту України.

Вишиванка залишається важливим культурним символом для українців: її мають 67% українців

Відносно частіше про наявність вишиванки кажуть мешканці Заходу, жінки та молодь 14–19 років.‍
Серед тих, у кого є вишиванка, 24% одягають її часто, 46% - інколи. Третина ж загалом рідко носить вишиванку.
‍Ми також попросили українців обрати з переліку свята, які вони почали більше шанувати за останній рік / після повномасштабного вторгнення. День вишиванки входить у топ-5 таких свят - про нього згадали 17%.

‍

Наскільки українці стурбовані, що ШІ замінить їхню роботу? Опитування Rating Group у рамках міжнародного дослідження "End of Year" від Gallup International. Випуск 5

11.05.2026

У випуску #5 дослідження End of Year Survey розповідаємо про те, наскільки українці переживають, що їхню роботу замінить ШІ.

Дані порівнюємо з суспільними поглядами в інших країнах Європи.

End of Year Survey (EoY) - це глобальне щорічне опитування міжнародної соціологічної асоціації Gallup International про майбутнє, щастя й очікування населення різних країн. У 2025 році опитано понад 60 тисяч респондентів у 61 країні світу. В Україні опитування EoY вже третій рік поспіль проводить Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group).

‍

Майже третина (30%) працівників в Україні стурбовані, що штучний інтелект замінить їхню роботу

Водночас, ще 69% працюючих зазначили, що не переживають з цього приводу.
Громадяни, які працюють за наймом, відносно частіше турбуються, що ШІ замінить їхню роботу, аніж самозайняті (32% порівняно з 19%).
Самозайняті громадяни почуваються значно спокійніше: 78% загалом не переживають, зокрема 60% відповіли, що їх це абсолютно не турбує.

Найбільше (40%) турбуються, що ШІ замінить їхню роботу, громадяни, які зараз тимчасово не працюють (безробітні / у декреті / займаються домогосподарством*).
Україна належить до топ-10 європейських країн з найспокійнішим уявленням щодо сценарію, що ШІ замінить роботу респондента (якщо розглядати баланс між часткою тих працюючих респондентів, які переживають і які не переживають). До топ-10 країн за цим показником також входять країни Північної Європи, Естонія, Латвія, Хорватія, Німеччина та Нідерланди.

‍
*у контексті опитування розглядається праця в сенсі "професійна зайнятість", тобто сюди не включається неоплачувана репродуктивна праця, як-от догляд за домом, дитиною тощо

‍

Що означає "бути мамою"? Опитування мам в Україні до Дня Матері 2026

09.05.2026

До Дня Матері 2026 (10 травня) команда Соціологічної групи Рейтинг (Rating Group) дізналася в українських мам, що для них означає бути мамою, з якими викликами вони зіштовхуються, чи мають час для себе та чи допомагає їм хтось.

Бути мамою - це …

Ми попросили респонденток сказати своїми словами, що для них особисто означає бути мамою.

Для мам материнство - це передусім любов, турбота, ніжність і тепло, а також відчуття щастя. А ще багато хто згадує, що це означає бути опорою та другом для дитини

А що ж найважче в материнстві?

Мами кажуть, що найважче – це переживання за дитину та її здоров’я, відповідальність, брак часу на себе, втома та виснаження від роботи мамою 24/7. А подекуди – відсутність підтримки

Що відчувають мами?

Ми попросили респонденток оцінити емоційний стан за останній місяць

Найчастіше відчуття українських мам – це відчуття хвилювання (43%). Ще 8% кажуть про страх.

Загалом чим старша дитина – тим частіше мами відчувають хвилювання: 46% – серед мам, у яких діти дорослі, порівняно з 29% серед мам наймолодших діток (до 5 років).
Сум відчувають 13% мам, у той час як радість як основну емоцію – лише 5%. Відносно частіше про радість кажуть мами діток до 5 років (10%).
Спокій же відчувають 13% мам. Мами діток віком до 5 років почуваються спокійно відносно частіше: 20% (порівняно з 9-13% серед мам дітей іншого віку).

Час на себе: що (не)встигають мами?

Більшість мам дітей до 5 років не мають змоги нормально харчуватися, відпочивати і робити щоденні справи впродовж дня:

Близько 65% серед них не щодня мають змогу поснідати й пообідати. 57% - спокійно повечеряти.
64% серед них не завжди, коли потрібно, можуть прийняти душ/помити голову.
44% - не завжди можуть навіть спокійно піти в туалет за потреби.

А як з часом на відпочинок?

Відносно стабільно можливість для відпочинку мають близько 35% мам маленьких дітей, 54-60% мам дітей шкільного віку та 72% мам, чиї діти – дорослі. Решта – не мають такої можливості.
Серед мам дошкільнят кожна четверта взагалі ніколи або майже ніколи не має змогу відпочити впродовж дня (почитати книгу, подивитися фільм, випити кави, просто полежати). Лише 7% з них щодня мають можливість відпочити.
Також рідко вдається відпочити мамам трьох чи більше дітей.

У якому віці дітей мами починають висипатися?

Лише близько 10-15% мам дітей віком до 18 років висипаються щодня чи майже щодня, тоді як серед мам дорослих дітей це вже 30%.
Важливо, що серед мам дошкільнят майже 28% майже кожен день не висипаються, і більшість з них сплять не більше 2-3-4 годин поспіль.
Серед мам дітей шкільного віку також близько 40% погано сплять, однак серед них порівняно більший відсоток тих, які мають триваліший сон біля 5-8 годин без пробуджень.

Допомога з дитиною

Кожній другій мамі ніхто не допомагає з дитиною/дітьми як впродовж дня так і ввечері. Кожній третій ніхто не допомагає навіть на вихідних.
Загалом на вихідних дещо частіше мама отримує підтримку, ніж у будні дні: переважно від партнера/чоловіка (50%).
Чим молодша дитина – тим більше мами отримують підтримку від партнера, своїх батьків. Однак все одно і серед мам дітей до 5 років третина не має жодної допомоги навіть ввечері.
Важливо, що мами малюків, яким ніхто не допомагає з дітьми - значно рідше мають змогу нормально харчуватися і робити щоденні справи, особливо щодо простих речей як прийом душу, похід в туалет.
Також ті мами, яким ніхто не допомагає, частіше інших відчувають хвилювання, сум, байдужість і при цьому відчувають менше радості.

Відновлення

Важливо, що проблема це також непростий процес відновлення після пологів: майже кожній другій мамі потрібно було більше 1-2 років щоб відновитись фізично.
Дещо швидше вдається моральне відновлення (від місяця до півроку), але не для всіх, мінімум третині теж знадобився рік і більше щоб відновитись морально, психологічно.
Водночас, з кожною наступною дитиною (для мам у яких це другі, треті пологи) відновлення проходить трохи швидше, принаймні психологічне.

‍

Спільні контури #4. Дослідження до Дня Європи: як українці сприймають членство в ЄС? Порівняння з думкою в ЄС і країнах-кандидатах

07.05.2026

‍До Дня Європи 2026 (9 травня) Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) підготувала 4-й випуск дослідження "Спільні контури". Цього разу порівнюємо:

як в Україні й інших країнах-кандидатах до ЄС сприймають членство в Європейському Союзі;
як в Україні та в країнах-членах ЄС бачать головні цінності ЄС.

Примітка: дані Eurobarometer належать безпосередньо ЄС, і ми дякуємо за відкритий доступ до них.

Членство в ЄС - добре чи погано?

‍Абсолютна більшість українців вважає, що вступ України в ЄС - це було б добре. Ми належимо до країн-кандидатів з найпозитивнішим уявленням щодо членства в ЄС.

Так, 59% респондентів в Україні сприймають членство в ЄС позитивно, 29% кажуть, що це ні добре, ні погано. Негативну оцінку дають лише 6%.
‍В усіх макрорегіонах найчастіше висловлюють позитивне ставлення, найбільше - в Києві (70%).
‍Серед країн-кандидатів до ЄС найбільш позитивне ставлення до вступу мають Албанія (80% відповіли, що членство в ЄС - це добре) і власне Україна (59%).
Водночас, серед країн-кандидатів в Україні найменше бачимо пряму негативну оцінку членства в ЄС. Якщо в Україні цей показник становить 6%, то це 16% в Албанії, 52% в Чорногорії, 33% у Молдові.

‍Чи отримала б країна користь від членства в ЄС?

72% українців переконані, що від членства в ЄС країна отримала б користь

Ще 18% сказали, що користі не було б, а 10% відповіли, що не знають.
Цікаво, що навіть серед противників вступу до ЄС практично кожен 5-й визнає, що від членства в Євросоюзі була б користь.
Відносно частіше про користь від членства кажуть мешканці Києва (80%) та Заходу (77%), проте співмірно високий показник бачимо й серед мешканців інших регіонів (Центр - 71%, Схід - 68%, Південь - 67%).
С‍еред країн-кандидатів Україна належить до найбільших оптимістів щодо користі від членства в ЄС разом із Албанією (85%), Північною Македонією (77%) і Грузією (72%).

Уявлення про цінності ЄС

‍Ми попросили респондентів обрати з переліку цінності, які, на їхню думку, найкраще представляють Європейський Союз.

Для українців цінності Європейського Союзу - це передусім мир, повага до людського життя, демократія, повага до прав і верховенство права. Загальні уявлення українців про цінності ЄС значно схожі з поглядами в самих країнах ЄС.

Найчастіше українці говорять про мир (42%) і повагу до людського життя (39%) як про ключові цінності ЄС.
Українців і громадян країн ЄС об'єднують уявлення про ЄС як середовища цінностей миру (42% в Україні та 41% - у середньому в ЄС), демократії (29% і 33%), поваги до прав (22% і 28%) і верховенства права (23% і 20%).
Варто зауважити, що в умовах повномасштабного вторгнення українці значно частіше згадують про повагу до людського життя (39%), ніж у середньому в країнах ЄС (15%).
На тлі інших ключових цінностей українці відносно рідше позначали в переліку солідарність і підтримку інших (12% порівняно з 23%).

Нижче розгляньмо, як виглядають деякі з цих очікувань на мапі.

Демократія

‍Практично третина українців (29%) позначили демократію серед цінностей, які найкраще представляють ЄС.
За цим показником думка українців входить скоріше в середній європейський тренд, а особливо тренд країн Східної Європи. Подібна частка обрання цього варіанту відповіді - у Латвії (29%), Естонії (29%), Словаччині (28%), Болгарії (28%). Але також - у низці країн Західної, Центральної та Південної Європи (Франція - 28%, Чехія - 29%, Іспанія - 31%).

‍Повага до людського життя - очікування від європейського майбутнього України?

‍Україна значно вирізняється на тлі країн ЄС за частотою обрання поваги до людського життя в переліку головних цінностей ЄС.
В умовах війни це вказує радше про прагнення мирного та європейського майбутнього та безпеки.

‍Верховенство права

Щодо цієї цінності українці та громадяни ЄС мають дуже схожу думку: 23% в Україні та 20% у ЄС вважають, що верховенство права найкраще представляє ЄС.
Погляди українців тут передусім схожі з думками респондентів держав Центральної Європи.
Українці частіше говорять про верховенство права як про цінність ЄС, ніж наші сусіди в Польщі (11%), Румунії (13%) чи Словаччині (15%).

‍

Національне дослідження в Україні: гуманітарні питання (березень 2026)

30.04.2026

Абсолютна більшість українців (82%) вірить, що Україна переможе у війні

Про це свідчать результати нового опитування, яке Соціологічна група "Рейтинг" (Rating Group) провела в березні 2026 для Центру аналізу та соціологічних досліджень (CISR) Міжнародного республіканського інституту (IRI) в Україні.

Теми опитування:

Оцінка загальної ситуації
Відбудова України
Пристосування до воєнного часу
Ставлення до виборів під час війни
Уявлення щодо завершення війни
Інше

Результати опитування доступні в інтерактивному дашборді на сайті IRI, а також у докріпленому звіті.

‍

Моніторинг емоційного стану українців: квітень 2026

30.04.2026

У рамках нового опитування Соціологічна група “Рейтинг” (Rating Group) і дослідницька лабораторія Rating Lab дізналися, як змінився емоційний стан українців після складної зими 2026 року.

Моніторингове дослідження емоційного стану проводиться з 2020 року з ініціативи Rating Lab

Загальні знахідки

Емоційний стан українців відновлюється після складної зими

У квітні 2026 спостерігаємо покращення стану: частка тих, хто відчувають напруження, зменшилася до 39% (порівняно з 51% у лютому).
Ще 24% зазначили, що почуваються скоріше спокійно, а 36% вагаються.
Відносно частіше про напруження говорять менш забезпечені респонденти, мешканці Сходу. Серед жінок краще себе почуває молодь, а найбільш напружено – старші жінки віком 51+. Серед чоловіків не фіксуємо однозначної тенденції.

Як змінювався емоційний стан українців з 2020?

До повномасштабного вторгнення. У 2020-2021 роках емоційний стан українців коливався. На початку пандемії COVID-19 українці все ще відносно частіше відчували спокій (44%), аніж напруження (23%). Пізніше у 2020 році напруження відчувалося помітно більше (33%). Водночас, станом на березень 2021 року емоційний стан дещо відновився: відносна більшість відчувала спокій (43%).
З початку повномасштабного вторгнення. У цей час емоційний стан різко погіршився. Близько 50% українців прямо зазначали про значне напруження у квітні 2022.
Після успіхів ЗСУ на фронті, звільнення частини територій емоційний стан почав помірно покращуватися. Станом на лютий 2023 – за рік з початку повномасштабної війни – третина українців вказала, що відчуває напруження, третина – що спокій.
Зима 2026. Під час складної зими 2026 року в умовах масованих атак росії на критичну інфраструктуру, постійних відключень світла, тепла українці відчували пік емоційного напруження з 2020 року (51%). Ця частка перевищила навіть показник квітня 2022 року (перші місяці повномасштабного вторгнення).
Весна 2026. У квітні 2026 – з настанням весни та поліпшенням ситуації в енергосистемі – емоційний стан українців стрімко покращився. Частка тих, хто відчуває значне напруження, зменшилася на 12 відсоткових пунктів.

‍

Корупція в Україні 2025: погляд та оцінки експертів. Результати експертного опитування від Rating Group, НАЗК, ОБСЄ

28.04.2026

Rating Group разом з партнерами з National Agency on Corruption Prevention (НАЗК) та OSCE провела експертне опитування «Корупція в Україні 2025: погляд та оцінки експертів». Дослідження є частиною проєкту «Підтримка розробки ефективних інструментів для запобігання корупції та посилення антикорупційного комплаєнсу в Україні», який реалізується Програмою підтримки ОБСЄ для України у співпраці з НАЗК.

Було опитано 369 експертів:‍

‍«Теоретики» – аналітики, незалежні експерти/активісти, представники ГО, медіа, міжнародних організацій, науковці‍
«Практики» – представники антикорупційних органів, судової влади, Верховної Ради / парламентського контролю, міністерств та інших ЦОВВ, ОДА, обласних рад, Київської міської ради

Загальні оцінки

Корупція, особливо політична, вважається серйозним викликом для України, проте експерти загалом зберігають оптимізм щодо її подолання.
Політична корупція є найбільш критичною проблемою: 87% експертів оцінюють її як серйозну. Корупцію в бізнесі так оцінюють 76%, тоді як побутову – 43%.
Близько двох третин експертів (65%) вважають корупцію в Україні поширеною. Індекс сприйняття корупції становить 3,9 бала з 5 можливих і не змінився порівняно з 2023 роком.
41% експертів не бачать змін у рівні корупції за останній рік, 33% говорять про її зростання, 21% – про зниження.
В очікуваннях переважає оптимізм: понад половина експертів (53%) очікує зниження рівня корупції у майбутньому, тоді як 30% прогнозують її зростання.

Найбільш і найменш корумповані сфери

Експерти називають найбільш корумпованими (за шкалою 1–5, де «1» – корупція відсутня, «5» – «дуже поширена»):

митну сферу (4,4)
будівництво та інфраструктуру (4,3)
сектор безпеки та оборони (4,2)

Натомість найнижчий рівень корупції, за оцінками експертів, спостерігається у сферах зовнішніх відносин, цифровізації та статистики.

Оцінка антикорупційної політики

Ефективність державної антикорупційної політики оцінюється стримано.

Найчастіше (45%) експерти кажуть, що вона інколи ефективна, а інколи – ні. Ще 28% вважають її ефективною, тоді як 23% – неефективною.

Інтегральна оцінка ефективності становить 3,1 бала з 5 можливих (у 2023 році – 3,0). Це середнє арифметичне оцінок за шкалою, де 1 означає «зовсім не ефективна», а 5 — «дуже ефективна».

Пріоритети антикорупційної політики

Найефективнішими напрямками антикорупційної політики експерти вважають:

автоматизацію процедур державних послуг і регулювання бізнесу (51%)
забезпечення невідворотності покарання (49%)
реформування правосуддя (37%)
формування суспільної нетерпимості до корупції, утвердження культури доброчесності та поваги до верховенства права (36%)

Оцінка антикорупційних інституцій

Більшість експертів вважають діяльність National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, Specialized Anti-Corruption Prosecutor's Office, High Anti-Corruption Court та National Agency on Corruption Prevention ефективною та переважно незалежною.

Ці інституції залишаються лідерами за середньою оцінкою ефективності (1 – «зовсім неефективна», 5 — «дуже ефективна»):

НАБУ (3,8)
САП (3,8)
ВАКС (3,6)
НАЗК (3,5)

Понад половина експертів оцінюють діяльність цих органів як ефективну та вважають їх переважно незалежними. Водночас інші державні інституції, зокрема правоохоронні органи, отримують значно нижчі оцінки.

Хто відповідальний за подолання корупції?

Експерти найчастіше покладають відповідальність на такі інституції (можна було обрати до трьох):

НАБУ (45%)
НАЗК (39%)
Verkhovna Rada of Ukraine (34%)
Office of the President of Ukraine (30%)

Порівняно з 2023 роком дещо посилилося сприйняття ролі антикорупційних органів, тоді як оцінка ролі Президента та його Офісу зменшилася (з 43% до 30%).

‍

Rating Group — одна з найбільших дослідницьких інституцій України, яка працює на ринку з 2008 року. Компанія зареєстрована в Україні та має значний досвід проведення соціологічних досліджень в Україні та за кордоном. До групи входять: Соціологічна група «Рейтинг», дослідницька лабораторія Rating Lab, платформа Rating Online та Rating Call Center.

Як українці оцінюють демографічну ситуацію в країні? Опитування Rating Group у рамках міжнародного дослідження "End of Year" від Gallup International. Випуск 4

17.04.2026

Темою випуску №4 дослідження End of Year Survey є те, як українці сприймають демографічну ситуацію в країні:

як оцінюють демографічну ситуацію в країні загалом;
скільки дітей, на їхню думку, має бути в сім'ї.

Дані порівнюємо з суспільними поглядами в інших країнах Європи.

‍

Оцінка демографічної ситуації

Україна - на другому місці у Європі за занепокоєнням щодо повільного зростання населення

Абсолютна більшість українців (88%) вважають, що чисельність населення країни зростає недостатньо швидко. Лише 5% оцінюють темпи як оптимальні, а 1% — як надто високі.
За часткою відповідей щодо занадто повільного зростання населення Україна поділяє друге місце у світі з Латвією (там такої думки так само 88%). Ще більша частка занепокоєння в цьому контексті - у Греції.

Скільки дітей має бути в сім'ї?

Українці найбільше схвалюють моделі сім'ї, коли є 2-3 дитини чи більше. Це перегукується з загальним занепокоєнням щодо чисельності населення.

Більшість українців вважають найкращою модель сім’ї з двома дітьми (53%), ще 37% вважають, що варто мати трьох і більше дітей. Частка тих, хто каже про одну дитину або каже, що в ідеалі можна взагалі не мати дітей ("childfree"), є низькою (6% та 1% відповідно).
У всіх соціально-демографічних категоріях переважає думка, що найкраще мати двох дітей. Про те, що варто мати трьох і більше дітей відносно частіше говорять старші респонденти віком 51+, мешканці Заходу (45%) і Центру (40%) країни, а також у селах (46%).
Серед молоді віком 18-35 особливо підтримується модель сім'ї з двома дітьми (60% у відповідях як чоловіків, так і жінок).
Молоді чоловіки хочуть більше дітей, ніж жінки. Третина молодих чоловіків (35%) висловлює думку, що варто мати трьох і більше дітей, а серед молодих жінок ця частка складає 20%. Зі свого боку, молоді жінки частіше за молодих чоловіків підтримують варіант, коли є одна дитина (18% порівняно з 3%). Такої значної різниці між чоловіками й жінками не спостерігаємо в інших вікових категоріях.
Загалом погляди українців співставні з середньою світовою тенденцією (54% - за модель сім'ї з двома дітьми, 27% - з трьома та більше).
Крім того, Україна входить до топ-10 країн Європи за частотою обрання варіанту щодо 3+ дітей (до цього ж переліку входять, наприклад, Вірменія, Грузія, Молдова, Естонія, Латвія). Це знову ж таки індикатор того, що українців значно турбує демографічна ситуація.

Примітка: це запитання демонструє погляди респондентів, але не вказує на фактичне число дітей в їхній сім'ї

‍

Грудне вигодовування: практики, підтримка, бар’єри, стереотипи. Опитування мам, жінок, лікарів в Україні

16.04.2026

Rating Group (Соціологічна група “Рейтинг”) провели унікальне крос-аудиторне дослідження про грудне вигодовування. Ми хотіли дізнатися, як українські мами, жінки, лікарі ставляться до грудного вигодовування та який досвід мають.

Для цього ми опитали три аудиторії:

970 мам дітей віком від 0 до 2 років (зокрема, 450 – мами дітей віком 0-6 місяців і 520 – мами дітей віком від 6 місяців до 2 років)
792 інших жінок (включно з жінками старших дітей, бабусями немовлят, жінками без дітей)
220 педіатрів і сімейних лікарів, які працюють з дітьми з народження

Авторки дослідження: Тетяна Скрипченко, заступниця директора Rating Group (мама Соломії, 1 рік); Маріанна Ткалич, CEO Rating Lab, доктор психологічних наук, (мама Маші, 17 років); Анна Махницька, консультантка з грудного вигодовування і дитячого сну, членкиня USCARA, мама 6 дітей.

Дослідження профінансовано Rating Group.

Важливо: дослідження підготовлене в цілях відображення поглядів, оцінок, думок, досвіду громадян України. Результати дослідження не є медичними порадами.

Наскільки поширене грудне вигодовування?

Майже 60% дітей від 0 до 6 місяців перебувають на грудному вигодовуванні. Натомість 28% – мають штучне вигодовування (суміші), ще 14% – на змішаному (одночасно і суміш, і грудне вигодовування).

Примітка: досліджувався спосіб основного годування дитини, додатково виключне вигодовування (без допоювання чи прикорму) не вивчалось.

Найнижчий відсоток ГВ – серед молодих мам 18-24 роки (45%) та жінок, які є мамами вперше (52%). Також ГВ більш поширене в селах (66%) й обласних центрах (58%), ніж у малих містах (51%). Фінансове становище родини не має зв'язку з рівнем ГВ.
Більшість дітей, які були на змішаному годуванні до 6 місяців, після пів року повністю переходять на штучне вигодовування.
91% мам на ГВ годують дитину на вимогу. Серед тих, хто на змішаному, на вимогу годують 71%, хто повністю на сумішах – 59% (інші годують за графіком).
Дітки, яких вигодовують сумішами, значно частіше користуються дурником (45% – постійно користуються), ніж ті, хто на змішаному (постійно користуються 18%) або винятково на ГВ (постійно користуються 11%).

Уявлення про годування

Ми попросили респондентів оцінити, яке годування – грудне чи штучне – краще за різними критеріями.

Серед усіх аудиторій переважає уявлення, що грудне вигодовування – дешевший, корисніший і безпечніший варіант годування, ніж суміш.

Водночас, щодо зручності думки розділяються. Зокрема, для мам на ШВ суміші видаються зручнішим ніж грудне вигодовування.

На якому годуванні дитина легше заспокоюється: більшість вважають, що на ГВ (68%). Виняток – мами на ШВ, які в цьому питанні частіше не бачать відмінностей між ШВ і ГВ.
На якому годуванні дитина швидше набирає вагу: тут половина інших жінок, і навіть майже половина лікарів відповіли, що дитина може швидше набирати на суміші або що різниці між сумішшю і ГВ по набору ваги немає. Частково навіть мами на ГВ також з цим погодились.
Коли дитина краще спить? Серед мам, які на ШВ або змішаному годуванні, половина відповіли що краще спить на суміші, інші обрали варіант, що це однаково або що вони не знають. Навіть мами на ГВ сумніваються у цьому питанні: мінімум чверть з них вважають, що на суміші дитина може краще спати, велика частина з них також не змогли відповісти.
Якщо порівнювати зціджене грудне молоко та суміші, більшість респондентів чітко віддають перевагу саме грудному молоку як мами (77%) так і інші жінки (76%) й лікарі (99%). Водночас для мам, чия дитина на суміші, перевага зцідженого молока не очевидна, майже половина з них вважають, що суміш – кращий варіант (46%).
На цьому тлі варіант молока з банку грудного молока виглядає для респонденток менш знайомим і зрозумілим. У цьому порівнянні суміш сприймається як більш знайома. Для мам на ГВ молоко з банку грудного молока все ж скоріше краще ніж суміш, однак для мам на змішаному – 50 на 50. А на думку мам на суміші, суміш однозначно є кращою альтернативою молоку з банку грудного молока.

Стереотипи, міфи, суспільний тиск щодо грудного вигодовування

Підтримка стереотипів

Блок тверджень про грудне вигодовування показує, що анти-ГВ-міфи не є домінантними, але помітно присутні. Лікарі переважно не погоджувались з усіма твердженнями, однак серед інших жінок багато міфів є частково поширеними.

“Якщо дитина додає мало у вазі, потрібно обов’язково догодовувати сумішшю”

Ця теза отримала найбільше згоди: біля 40% серед мам, майже 60% – серед інших жінок і близько 20% – серед лікарів.

“Якщо дитина говорить/ходить, час завершувати грудне вигодовування”

Третина мам, майже половина інших жінок і близько 20% лікарів погодилися.

«Якщо малюк часто плаче і просить їсти, означає, що молоко мами непоживне»

Так вважають 23% мам і майже 40% інших жінок.

«Після 1 року у грудному молоці немає користі»

20% мам і 25% інших жінок погодилися.

«Довге грудне вигодовування робить дитину занадто розпещеною»

Погоджуються 17% мам і 25% інших жінок.

«Мама на грудному вигодовуванні повинна обов’язково дотримуватись дієти»

Це твердження, де бачимо найбільший розрив між відповідями мам й інших жінок. Серед мам це найменш популярний міф, однак серед інших жінок майже половина у цьому впевнені.

Різниці за групами:

Мами які на ГВ, у більшості не погодилися з жодним твердженням. Натомість жінки на змішаному чи сумішах значно частіше розділяли такі уявлення.
Наприклад, з твердженням “якщо дитина додає мало у вазі, потрібно обов’язково догодовувати сумішшю” погоджуються 60% мам на суміші чи змішаному, тоді як серед мам на ГВ – лише 28%.
“Якщо малюк часто плаче і просить їсти, означає що молоко мами непоживне” – також половина мам на суміші і третина мам на змішаному у цьому переконані, тоді як мами на ГВ з цим не погодились.
Щодо інших аудиторій жінок: загалом усі стереотипи є більш поширеними саме серед бабусь, які мають маленьких онуків й, можливо, намагаються транслювати на своїх дітей ці уявлення. Також стереотипи більш поширені серед жінок, які взагалі не мають дітей.
Наприклад, якщо мами не згодні що на ГВ треба дотримуватися дієти, то серед бабусь майже 50% впевнені, що дієта обов’язково має бути. Така ж частка згоди з твердженням серед жінок без дітей. Загалом серед цих двох категорій також найбільш негативне ставлення і до тривалого грудного вигодовування.

ГВ у 1-2 роки: підтримується чи засуджується?

Серед мам, чия дитина була або є на грудному вигодовуванні після 1 року, 36% відчували суспільний осуд за це. І чим довше продовжують – тим більше осуду відчувають: наприклад, серед тих, хто продовжує годування після 1,5 року, осуду зазнавали вже більше 60%.
Серед мешканок сіл кожна четверта мама, яка годує після року, часто стикається з осудом за тривале ГВ.
Оцінка нормальності грудного вигодовування дитини віком 2 роки, суттєво відрізняється між аудиторіями. Для мам, які на ГВ, це скоріше нормально, особливо серед тих хто його продовжує сам, натомість для мам на змішаному і суміші – це скоріше не нормально.
Найгірше до годування дитини груддю в 2 роки ставляться знову ж таки бабусі немовлят та жінки без дітей.
Серед лікарів грудне вигодовування дитини віком 2 роки вважають нормальним майже 80%. Більш позитивне ставлення – серед лікарів, які орієнтуються на міжнародні рекомендації чи проходили сертифікаційний курс по ГВ.

Ставлення до грудного вигодовування у публічних місцях

Ставлення до грудного вигодовування в публічних місцях загалом скоріше прийнятне, але з багатьма «але» – умовно, «якщо я цього не бачу».

Інші жінки, зокрема й мами, вважають, що грудне годування у публічних місцях це нормально за тією умови, що мама “прикривається”. Мами, які самі на ГВ, дещо лояльніше до цього ставляться, але різниця невелика.
Найбільш критично до цього ставляться бабусі та жінки без дітей.

Такі тенденції підтверджує і наш експеримент. Ми розповідали респондентами уявну ситуація про маму, якій потрібно погодувати дитину в публічному місці. Далі респондентів просили оцінити, що мама має зробити у цій ситуації:

а) годувати дитину тут

чи б) шукати інше місце для годування/повернутись додому?

Фактори, що варіювалися у ситуаціях: вік дитини; місце (дитячий майданчик, кав’ярня, парк, торговий центр); наявність чи відсутність накидки.

За результатами експерименту:

Фактор наявності накидки, якою можна “прикритись” є дуже впливовим: при її відсутності серед мам радять уявній мамі йти додому 24%, при наявності накидки – лише 9%. Серед інших жінок при відсутності згадки про накидку взагалі 42% радять йти додому, тоді як при наявності накидки вдвічі менше (23%).
Серед мам по локації суттєвих різниць немає, однак для інших жінок це має значення: найчастіше вони не хочуть бачити годуючу маму у кав’ярні, ресторані. Також мами доросліших дітей не дуже хочуть бачити годуючу маму на дитячому майданчику. Відносно краще ставлення – якщо це парк чи торговий центр. Водночас, якщо накидка є – вплив місця годування суттєво зменшується.
Вік дитини також має значення для інших жінок: наприклад одно- дворічну дитину біля 40% вважають, що мама має годувати вдома, тоді як з кількамісячним немовлям рідше «відправляють додому» (близько 20%).
Загалом у очах суспільства найбільш «комфортна» ситуації для годування коли дитина ще маленька (3 місяці), є накидка і це, наприклад, парк.
А найбільш стигматизована ситуація – якщо мама у кав’ярні та без накидки. Загалом навіть тут більшість самих мам готові підтримати вигодовування, але не інше населення.
Звісно, мами з власним досвідом тривалого ГВ (особливо ті, хто зараз продовжує годувати) найменш критичні до ГВ у публічних місцях при будь-якій ситуації.

Отож нормалізація ГВ у публічних місцях є дуже важливою, зокрема й має нормалізуватись установка, що «це нормально незалежно від місця», «накидка може бути опцією, але не вимогою», і «навіть старших дітей можна годувати грудьми поза домом без сорому».

Поєднання ГВ з активним життям

Мами переважно згодні, що грудне вигодовування можна успішно поєднувати з дозвіллям, спортом і дистанційною роботою, хоча у мам на ГВ у цьому значно більше впевненості.

Також 40% серед мам на ГВ вважають, що годування можна поєднувати навіть з офісною роботою, але серед мам на штучному вигодовуванні так думають вдвічі менше. Мами на ГВ, які вже мають часткову чи змішану роботу, найбільше згодні, з тим що це можливо.
В цілому рівень працевлаштування мам не залежить від того, на якому годуванні їх дитина: близько 45% опитаних мам діток 0-2 роки наразі працюють повноцінно чи частково – цей показник майже однаковий серед мам на різних видах годування. Відносно частіше мають саме офісну роботу ті мами, у яких змішане годування.
Загалом серед жінок, які мають офісний або напівофісний режим роботи половина говорить, що у них є можливість годувати дитину на роботі (наявна кімната матері й дитини або гнучкий графік). Хоча серед мам, які на ШВ і працюють в офісі, більшість вказують, що не мають такої можливості.

‍

Досвід вигодовування

Допомога з вигодовуванням

65% отримали допомогу від персоналу пологового у налагодження ГВ, 27% - не отримали.
42% отримали консультацію стосовно грудного вигодовування поза пологовим будинком: серед них 40% – у приватного консультанта (частіше у великих містах); 35% у сімейного лікаря; 34% – радилися з родичами (частіше у селах); 18% - державною медсестрою.
72% відчували підтримку від близьких, рідних у процесі налагодження грудного вигодовування. Найбільш важлива для них була підтримка чоловіка – 55%, вже в другу чергу – батьків (23%), сестер (7%). 18% не відчули підтримку від рідних.

Наявність підтримки дуже важлива для налагодження грудного вигодовування

Рівень грудного вигодовування залежно від наявності підтримки:

Серед тих, у кого було прикладання у першу годину після народження рівень грудного вигодовування 65% (порівняно з 49% серед тих, у кого не було прикладання)
Серед тих, кому допоміг персонал у пологовому з налагодженням рівень ГВ 66% (порівняно з 54% серед тих, хто не отримав допомоги)
Серед тих, хто відчув підтримку близьких: 67% (48% – серед тих, кому рідні не допомагали)
Серед тих, кого найбільше підтримував чоловік: 69% (а серед тих, кого підтримували батьки – 56%)

Труднощі вигодовування

Загалом основні проблеми пов’язані з ГВ переживали як мами, які змінили ГВ на суміш, так і мами, які продовжили ГВ. Це фізичний біль, неправильне прикладання, емоційна втома, фізичне виснаження організму.
Мами, які перевели дитину на суміш після 1 місяця, частіше інших говорять про проблему емоційного виснаження, стресу; неможливість постійно перебувати з дитиною.
Щодо особистого комфорту: мам, які на ГВ, найбільше хвилювало «протікання» молока (37%), незручність годувань поза домом (31%), постійне перебування з дитиною (26%).
Також близько 20% мам хвилювало приливи молока (пітливість), незручність нічних годувань, потреба у спеціальному одязі і «дряпання» дитини під час годування.
Дієта, зміна фігури чи чутливості грудей були для мам на ГВ менш важливими проблемами. Водночас, наприклад, тих, хто перейшов на суміш за власним бажанням питання дієти і фігури турбувало більше ніж, інших.

Завершення годування

Майже 60% відлучають дитину від грудного вигодовування ще до 1,5 року (серед тих, у кого дитина була на грудному вигодовуванні). Ще близько чверті відлучають у 1,5-1,11 роки. Лише 17% завершили в 2 роки чи пізніше.
Для мам, які годували, але завершили ГВ раніше 1,5 роки, часто згадують, що нічні годування та недосипання були найбільшими труднощами ГВ. Також вони частіше інших говорять про емоційну втому від ГВ.
Загалом причинами завершення годування раніше 2 років називають особисте бажання, особистий дискомфорт, виснаження, рідше кажуть, що дитина сама відмовилась, або що «дитина була вже занадто доросла» (переважно мова йде про дитину старше 1,5 роки).
Для тих, хто завершив годування ще до року – основною причиною також особистий дискомфорт, а також бажання щоб дитина незалежала від мами.

Перехід на суміш

42% почали годувати/догодовувати сумішшю дитину ще з перших днів у пологовому, ще 40% зробили це у перші три місяці.
Рішення про перехід на суміш 79% назвали вимушеним, 14% - за особистим бажанням. Однак 53% прийняли рішення про перехід на суміш самостійно та лише 36% – за порадою лікаря-педіатра (ще 12% – за порадою інших). Ті, хто прийняли рішення за порадою лікаря, частіше говорять про хвилювання за вагу як причину переходу.
Основними причинами переходу на суміш мами найчастіше називали відчуття, що дитина голодна (40%), і нестачу молока у грудях (40%). Другою чергою – проблеми з прикладанням; хвилювання через вагу дитини; емоційне виснаження, стрес. Натомість медичні протипоказання рідко є причиною переведення.
Водночас, педіатри зазначили у відповідь на питання чому переводять мами дітей на суміш - що поруч з нестачею молока, поширеною причиною переведення є особисте бажання матері.
Для працюючих мам, крім недостатньої лактації, також причиною переходу було неможливість постійно бути з дитиною через повернення на роботу.
Мами, які перейшли на суміш за власним бажанням, серед причин називають особистий дискомфорт; а також емоційне виснаження, фізичну біль при прикладанні. Щодо особистого комфорту, складність годування поза домом були серед головних обмежень для них. А також відносно більше їх хвилювало протікання молока, прив’язаність до дитини та необхідність дотримання дієти.

Опитування лікарів - робота з грудним вигодовуванням

43% лікарів (сімейні лікарі, педіатри, які працюють з дітками з народження) часто, або дуже часто зустрічаються з із ситуаціями, коли дитина переходить на суміш у перші 6 місяців життя. Частіше про це повідомляють лікарі з державної практики.
21% лікарів орієнтуються на національні протоколи введення суміші, 34% - міжнародні рекомендації, 41% - приймають рішення індивідуально. Молодші лікарі, лікарі з приватних практик частіше орієнтуються на міжнародні рекомендації.
24% лікарів проходили сертифікаційний курс з питань лактації, 51% - короткі тренінги, 52% освоювали інформацію самостійно. Частіше повноцінні курси проходили лікарі з обласних центрів, молодші лікарі, педіатри за фахом (педіатри частіше, ніж сімейні лікарі).
Кожен десятий лікар вважає, що годувати грудьми дитину віком 2 роки – це ненормально. 57% вважають що це абсолютно нормально, 21% – скоріше нормально, 11% не визначились, 12% - скоріше ненормально.
Чим більше лікарі обізнані з темою ГВ – тим позитивніше вони оцінюють годування дитини до 2 років (73% абсолютно нормально серед тих, хто проходив курс, і 47% серед тих, хто освоювали інформацію самостійно). Також лікарі, які орієнтуються на міжнародні рекомендації значно частіше вважають це абсолютно нормальним (65%) ніж лікарі, які орієнтуються на національні протоколи (44%).
52% опитаних лікарів радять мамам годувати годину мінімум до 2 років, (40% – до 2 років, ще 12% – до 3 років). 42% лікарів - радять годувати грудьми менше ніж 2 роки. Лікарі, які проходили сертифікаційний курс по грудному вигодовуванню, більшість радять годувати мінімум до 2 років.
Якщо батьки думають щодо переведення на суміш, зазвичай половина опитаних лікарів наполягають на збереженні грудного вигодовування, а інша половина радить зберегти, але дають рекомендації і по суміші. Частіше наполягають на збережені старші лікарі, з більшим стажем.
Переведення на суміш лікарі переважно рекомендують у випадку медичних протипоказів та недостатньої прибавки ваги (близько 60%). В другу чергу (близько 40%) рекомендують переведення чи докорм якщо недостатня кількість молока чи мама не може бути постійно з дитиною. Рідше - якщо є проблеми з прикладанням чи біль у грудях (10-15% рекомендують з таких причин).
На запитання який показник лікарі вважають недостатнім для прибавки ваги за місяць лише кілька лікарів записали, що цей показник залежить від віку, параметрів дитини (питання мало загальний характер, без уточнення віку). Більшість надали такі відповіді: 11% - 0 чи мінус (тобто відсутність прибавки); 25% - 100-250 грам; 35% - 300-450 грам; 22% - 500-600 грам; 2% вказали більше значення.

При скаргах матері на недостатню кількість молока:

більшість лікарів (80-90%) спостерігає за прибавкою ваги дитини, розпитує про прикладання й режим годування, техніку прикладання;
75% також спостерігають за подальшою поведінкою дитини та частотою годувань;
58% оглядають маму на прийомі;
19% направляють маму на консультацію з лактації.

Лікарі, які проходили курси з лактацій частіше роблять огляд мами (грудей) на прийомі та направляють на консультації. Також частіше практикують огляди лікарі з більшим стажем.

Про технологію Family 360°

Команда Rating Group започаткувала технологію Family 360° для сімейних опитувань, де в центрі – дитина та її середовище, а опитування проходять батьки, члени родини, в окремих випадках – вчителі, лікарі, психологи тощо. У цьому дослідженні акцент був на опитуванні мам немовлят, а також їхнього середовища, у тому числі педіатрів.

‍

Спільні контури #3. Оцінка гендерної нерівності в різних сферах життя. Порівняння поглядів в Україні та ЄС

30.03.2026

У третьому випуску "Спільних контурів" ми порівнюємо, як в Україні та ЄС сприймають гендерну (не)рівність.

Ми попросили респондентів оцінити, до кого в Україні ставляться краще в різних сферах життя: до чоловіків, до жінок чи однаково до всіх? Говоримо про:

медичні заклади
заклади освіти (школи, університети)
засоби масової інформації (ЗМІ)
робоче середовище
рекламу
політику

Примітка: дані Eurobarometer належать безпосередньо ЄС, і ми дякуємо за відкритий доступ до них.

Уявлення про гендерну (не)рівність

Найбільше рівність помітна у медичних, освітніх закладах і ЗМІ (~70% респондентів сказали, що там однакове ставлення до чоловіків і жінок).
Також більшість вважає, що в Україні існує рівність у ставленні до чоловіків і жінок на робочому місці (62%) і в рекламі (57%).
Натомість найбільше нерівності респонденти бачать у політиці: тут трохи більше третини кажуть про рівне ставлення, а от майже половина (47%) зазначає, що до чоловіків у політиці ставляться краще. У цьому ж контексті бачимо доволі значні розриви у відповідях самих чоловіків і жінок.

‍Якщо порівнювати оцінку респондентів щодо того, до кого в суспільстві ставляться краще, то:

на думку респондентів, до жінок відносно краще ставляться у рекламі (26% порівняно з 5%, які сказали, що там ставляться краще до чоловіків), школах й університетах (17% і 8%), медичних закладах (14% і 10%);
до чоловіків частіше помічають краще ставлення знову ж таки в політиці (47% зазначили, що преференції тут на користь чоловіків, і лише 6% – що на користь жінок) і, можливо, на роботі (17% і 14%).

Порівняння України з країнами ЄС

Українці та респонденти з 27 країн ЄС поділяють значний оптимізм щодо рівності в медичних й освітніх закладах: близько 70% як в Україні, так і в середньому ЄС зазначають, що там рівне ставлення.
Так само і в Україні, в середньому в країнах ЄС понад половина респондентів каже про рівне ставлення в рекламі.
Водночас, українці значно більш оптимістично дивляться на рівність на роботі та в ЗМІ. Наприклад, в Україні майже дві третини респондентів стверджують, що на роботі до чоловіків і жінок ставляться однаково, натомість у країнах ЄС так вважають у середньому 40% (а половина респондентів у країнах ЄС вважає, що чоловіки на роботі мають краще ставлення).
Щодо політики в Україні та країнах ЄС погляди доволі подібні. І там, і там понад третина респондентів каже про рівність, але частіше все ж зазначають про перевагу чоловіків (47% в Україні та 54% у країнах ЄС).

Розбір за сферами

‍Медичні заклади

70% українців вважають, що тут ставлення до чоловіків і жінок однакове, 14% - зазначають про перевагу на користь жінок,
Чоловіки помітно частіше за жінок відзначають, що в медичних закладах краще ставлення до жінок. Про це зазначає, наприклад, кожен п'ятий чоловік віком 36-50, але серед жінок цієї вікової категорії такої думки кожна десята респондентка.
Показники України наближені до середніх показників ЄС: частка тих, хто каже про рівне ставлення, практично збігається (близько 70%). З іншого боку, українці частіше, ніж у середньому в ЄС, кажуть про перевагу жінок (14% порівняно з 9% у ЄС) і рідше - про краще ставлення до чоловіків (10% порівняно з 19%).

Школи й університети

Майже 70% респондентів в Україні кажуть, що в закладах освіти до чоловіків і жінок ставлення однакове. Про краще ставлення до жінок кажуть 17%, до чоловіків - 8%.
‍У цьому контексті жінки частіше, ніж чоловіки відповідають, що ставлення однакове. Чоловіки значно частіше, ніж жінки, кажуть про те, що в закладах освіти до жінок ставляться краще. Наприклад, серед молодих чоловіків віком 18-35 про краще ставлення до жінок в закладах освіти зазначають 29%, а в жінок цієї вікової категорії частка складає 9%. Так само про це кажуть 29% чоловіків віком 36-50 і 14% жінок цього віку.
Показники України схожі з показниками ЄС: частка тих, хто каже про рівне ставлення практично однакова (дві третини). Але знову ж таки українці частіше говорять про краще ставлення до жінок у закладах освіти (17% порівняно з 9% у ЄС) і рідше про краще ставлення до чоловіків (8% порівняно з 20% у ЄС).

ЗМІ

У контексті ЗМІ 68% респондентів в Україні стверджують, що ставлення до чоловіків і жінок однакове, ще 13% кажуть про позитивніше ставлення до жінок у цій сфері, а 11% - про краще ставлення до чоловіків.
Дуже значних відмінностей у тому, як на це запитання відповідають чоловіки й жінки, практично нема. Хіба що простежуємо різницю в старшій віковій категорій (51+): чоловіки відносно частіше кажуть про краще ставлення до жінок (17% порівняно з 7% у відповідях самих жінок), а жінки - відносно частіше зазначають про краще ставлення до чоловіків (17% порівняно з 6% у відповідяї чоловіків).
‍Українці оцінюють ситуацію з рівністю в ЗМІ оптимістичніше, ніж у середньому респонденти в країнах ЄС. Якщо в Україні дві третини кажуть про рівне ставлення, то в країнах ЄС - 54%. Крім того, в Україні про краще ставлення до чоловіків говорять 11%, а в країнах ЄС середній показник - 31%, тобто втричі частіше.

‍На роботі

Дві третини українців вважають, що ставлення до чоловіків і жінок на роботі однакове (62%). 17% відповіли, що до чоловіків на роботі в Україні ставляться краще, а 14% вважають, що в цій сфері ставлення краще до жінок.
Найбільше розходження у відповідях тут у молодшій категорії респондентів (віком 18-35). Молоді чоловіки й жінки перехресно кажуть про преференції щодо одне одного. Зокрема, серед молодих чоловіків 23% вважають, що на роботі до жінок ставляться краще (такої думки 5% жінок цієї вікової категорії). Серед молодих жінок, у свою чергу, 23% стверджують про краще ставлення до чоловіків (порівняно з 12% серед молодих чоловіків).
‍В Україні значно більше зазначають про рівність на роботі, ніж у країнах ЄС (62% порівняно з 40%). У свою чергу, у країнах ЄС значно частіше кажуть, що в робочому середовищі є перевага на користь чоловіків (51% порівняно з 17% в Україні), і рідше стверджують про краще ставлення до жінок (6% порівняно з 14% в Україні).

‍Реклама

‍Щодо реклами 57% респондентів в Україні відповіли, що там то чоловіків і жінок ставляться однаково. Чверть респондентів (26%) зазначає про краще ставлення до жінок і лише 5% вважають, що в рекламі краще ставляться до чоловіків. Варто зауважити, 12% відповіли "важко відповісти".
Найбільші різниці у відповідях фіксуємо між чоловіками й жінками вікової категорії 36-50: серед чоловіків цієї категорії 45% відповідають, що ставлення рівне, і практично стільки ж (44%) - що є краще ставлення до жінок. Натомість жінки віком 36-50 здебільшого кажуть про однакове ставлення (66%), а про позитивніше ставлення до жінок - 16%.
У контексті реклами українців знову ж таки частіше говорять про рівне ставлення, ніж у середньому респонденти в ЄС (68% порівняно з 54%). Натомість у ЄС втричі частіше, ніж в Україні, кажуть про те, що в рекламі краще ставлення до чоловіків (31% порівняно з 11% в Україні).

Політика

‍Близько третини українців (37%) вважають, що в політиці ставлення до чоловіків і жінок однакове. Утім відносна більшість (47%) висловлюють думку, що в політиці краще ставляться до чоловіків. Про те, що в політиці краще ставляться до жінок, зазначають лише 6% українців, а ще 10% - вагаються.
Хоча в інших вікових категоріях чоловіки й жінки мають більш-менш подібний розподіл відповідей, бачимо значні відмінності в відповідях молодих респондентів віком 18-35. Серед молодих жінок лише третина вважає, що в політиці однакове ставлення до чоловіків і жінок, натомість більшість (61%) каже про преференції на користь чоловіків. Молоді чоловіки ж бачать ситуацію інакше: половина (52%) каже про рівне ставлення, а 40% говорять про перевагу на користь чоловіків.
Оцінки респондентів в Україні та ЄС з цього питання більш-менш схожі: і там, і там третина вважає, що ставлення рівне, натомість 47% в Україні та 54% в середньому в ЄС зазначають про краще ставлення до чоловіків.

‍

Як українська молодь долучається до громадського сектору та волонтерства?

26.03.2026

Наскільки українська молодь долучається до волонтерства та громадської активності загалом? Які напрями її цікавлять найбільше та які є бар'єри для участі?

Восени 2025 Rating Group (Соціологічна група "Рейтинг") розпитала про це понад 2 тисячі українців віком 14-35 років в Україні (а також 600 представників української молоді в країнах Європейського Союзу). Нижче - ключові знахідки в контексті громадянської участі молоді в Україні.

Ці знахідки є частиною великого комбінованого дослідження "Вплив війни на молодь в Україні 2025", що проводилося Rating Group за ініціативи Міністерства молоді та спорту України й підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН, UNDP) в Україні та Уряду Данії. Дослідницький проєкт демонструє те, як почувається та як змінюється українська молодь під час повномасштабної війни.

Рівень залученості до волонтерства

Більше як половина молоді в Україні має досвід волонтерської діяльності під час повномасштабного вторгнення (53%): 27% займалися волонтерством ще до повномасштабного вторгнення і продовжили після нього, тоді як 26% долучилися саме після 24 лютого 2022 року.
Найчастіше молодь в Україні, яка займалася волонтерством, долучається з власної ініціативи (55%), через близьких, друзів і знайомих (42%) або через освітній заклад (11%).
Ми також запитали молодих людей, які не займаються волонтерством, про бар'єри для участі. Найчастіше в переліку позначають брак вільного часу (56%), навичок і досвіду (24%), інформації (14%), інтересу чи мотивації (13%), а подекуди й недовіру до ініціатив (8%).

Рівень залученості до громадської активності

Абсолютна більшість молоді в Україні (близько 80%) довіряє громадським і волонтерським асоціаціям. Водночас, показник особистої участі в інституціях громадянського суспільства ділиться приблизно навпіл: 48% молоді прямо зауважили, що за останні за останні 12 місяців на момент опитування не брали участі.
21% молоді брали участь у шкільному або студентському самоврядуванні, 13–15% – у спортивних або волонтерських організаціях, близько 10% – у діяльності освітніх, культурних, наукових чи благодійних організацій.
8% молодих людей зауважили, що найбільше хотіли б працювати саме в громадському секторі.
Три чверті молодих респондентів (77%) готові долучатися до процесів відновлення в громаді. Утім більш як половина (54%) не відчуває можливість особисто впливати на зміни в громаді, відчувають - 44%.
Найчастіше молоді люди, які не відчувають важелів впливу на життя громади, пояснюють це недостатніми знаннями й досвідом (33%), уявленням, що їхня думка нічого не змінить (30%), нерозумінням, як вони можуть впливати (30%), відсутністю видимих прикладів позитивних змін (16%), недовірою до процесів прийняття рішень (14%).

Молодіжні центри

Відносна більшість молодих людей в Україні зазначає, що в їхній громаді є молодіжний центр (45%), натомість третина стверджує, що такого центру в громаді нема, а ще 19% відповіли "важко відповісти".
Серед тих молодих людей, які зазначили про наявність молодіжного центру в громаді, 17% відвідують центри раз на місяць або частіше.
Загалом практично половина молоді відвідує молодіжні центри хоча б інколи.

Напрями діяльності, що цікавлять молодь

Найбільший інтерес серед молоді викликають формати участі, пов’язані з розвитком та отриманням нового досвіду: наприклад, стажування (27%) й молодіжні обмінах в межах України (25%).
Крім того, 20% молоді цікавлять арт- та культурні проєкти, 18% – публічні заходи (фестивалі, форуми), 18 - освітні заходи (тренінги тощо), 16% - дискусійні клуби та дебати.

‍

Етичний кодекс

Прес-релізи

Наскільки українці цікавляться політикою місцевого рівня, України, Європи?

Підтримка вступу до ЄС і НАТО

Як змінювалася підтримка вступу до ЄС і НАТО за останні роки

З чим пов’язана підтримка вступу до ЄС?

Сприйняття демократії, захищеності прав, комунікації в країні

Команда дослідження

Емоційний зв’язок з країною та містом / селом

Емоційний зв’язок з ЄС, Європою

Потреба в освіті

‍Рішення, мотивація щодо освіти

Сприйняття освітніх можливостей

Бажані формати освіти

Сприйняття надавачів освітніх послуг

Тематичні напрями освіти

Ставлення до різних конфесій

Релігійна приналежність

Релігійні вірування та практики

Оцінка релігійної ситуації в Україні

Створення ПЦУ

Питання зв'язку релігійних організацій в Україні з російською церквою

Національна приналежність

Ставлення до різних конфесій

Релігійна приналежність

Релігійні вірування та практики

Релігійна ситуація в Україні, свобода віросповідання

Створення ПЦУ

Питання зв'язку релігійних організацій в Україні з російською церквою

Ситуація в Україні та Києві зокрема

День Києва

Діяльність влади

Пріоритети для міської влади й окремі ініціативи

Статус України серед країн Європи

Кого захищають ЗСУ?

‍Чи підтримують українці участь ЗСУ в захисті інших країн Європи, якщо на них нападе РФ?

Загальні знахідки

Бути мамою - це …

А що ж найважче в материнстві?

Що відчувають мами?

Час на себе: що (не)встигають мами?

А як з часом на відпочинок?

У якому віці дітей мами починають висипатися?

Допомога з дитиною

Відновлення

Членство в ЄС - добре чи погано?

‍Чи отримала б країна користь від членства в ЄС?

Уявлення про цінності ЄС

Загальні знахідки

Як змінювався емоційний стан українців з 2020?

Загальні оцінки

Найбільш і найменш корумповані сфери

Оцінка антикорупційної політики

Пріоритети антикорупційної політики

Оцінка антикорупційних інституцій

Хто відповідальний за подолання корупції?

Оцінка демографічної ситуації

Скільки дітей має бути в сім'ї?

Наскільки поширене грудне вигодовування?

Уявлення про годування

Стереотипи, міфи, суспільний тиск щодо грудного вигодовування

Підтримка стереотипів

ГВ у 1-2 роки: підтримується чи засуджується?

Ставлення до грудного вигодовування у публічних місцях

Поєднання ГВ з активним життям

Досвід вигодовування

Допомога з вигодовуванням

Труднощі вигодовування

Перехід на суміш

Опитування лікарів - робота з грудним вигодовуванням

Про технологію Family 360°

Уявлення про гендерну (не)рівність

Порівняння України з країнами ЄС

Розбір за сферами

Рівень залученості до волонтерства

Рівень залученості до громадської активності

Молодіжні центри

Напрями діяльності, що цікавлять молодь

Розсилка новин

Меню

Соціальні мережі